пошук  
версія для друку
29.01.2015 | Яніна Смелянська

Сьогодні в Україні святкують День пам’яті героїв Крут

   

Коли з боку Бахмача і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі жодної військової частини. Тоді зібрали нашвидку загін із студентів і гімназистів старших класів і кинули їх - буквально на забій - назустріч прекрасно озброєним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на «позиції». У той час, коли юнаки (в більшості ніколи не тримали в руках рушниці) безстрашно виступили проти надвигавшихся більшовицьких загонів, начальство їх, група офіцерів, залишилася в поїзді і влаштувала тут пиятику у вагонах; більшовики без зусиль розбили загін молоді і погнали його до станції. Побачивши небезпеку, ті ,що знаходилися в поїзді поспішили дати сигнал до від’їзду, не залишившись ні хвилини, ані щоб захопити з собою тікаючих... Шлях на Київ був тепер зовсім відкритий.
У ході кількагодинного бою бійці УНР завдали значної шкоди противнику, але багато з них також загинули. Їм не вдалося зупинити наступ більшовиків, але, розібравши залізничну колію, вони затримали його на кілька днів.
Хоча цей бій не позначився на послідовність військової кампанії, події обросли міфами, гіпертрофованими оцінками і спотвореннями фактів. В українській історіографії, публіцистиці, художній літературі і політиці бою приписують особливе значення, представляючи його як приклад героїчної боротьби української молоді, котра не пощадила життя заради незалежності своєї батьківщини.
За інформацією військового історика Ярослава Тинченко з боку УНР в бою брали участь 420 осіб: 250 офіцерів і юнкерів 1-ї Української військової школи, 118 студентів та гімназистів з 1-ї сотні Студентського куреня, близько 50 місцевих вільних козаків - офіцерів і добровольців. 29 січня 1918 загинуло лише кілька людей, всі інші, несучи тіла товаришів, відступили до ешелонів і поїхали в Київ. І лише один взвод з студентської сотні у складі 34 осіб з власної помилки потрапив у полон. Шестеро з них були поранені. Їх посадили в поїзд і відправили до Харкова. Згодом вони були звільнені з полону. 27 бійців студентського загону, а також двоє знайдених на самій станції офіцерів були розстріляні наступаючими. Знайдені останки офіцерів свідчать, що перед смертю їх катували.
Що стосується кількості загиблих з боку тих, хто оборонявся, то, крім бійців УНР, називалися різні цифри. Так, Дорошенко наводить поіменний список загиблих 11 студентів, хоча й каже, що кілька їх загинули раніше, крім того, були розстріляні 27 полонених (за даними Ярослава Тинченко - 29) - як помста за загибель 300 червоноармійців, У 1958 році в Мюнхені і Нью -Йорку у видавництві «Шлях молоді» були надруковані результати 40-річного дослідження С.Збаразького «Крути. У 40-річчя великого чину 29 січня 1918 - 29 січня 1958». У списку названо прізвища 18 осіб, які поховані в Києві на Аскольдовій могилі. Хоча в Київ відступаючі війська УНР привезли 27 убитих в тому бою.
У березні 1918 року, після того як Центральна Рада повернулася до Києва, близькі та друзі порушили питання про перепоховання загиблих. Історія швидко стала надбанням широкої громадськості, а також предметом політичних суперечок всередині УНР. Опозиція використовувала бій під Крутами як привід для критики Центральної Ради, її управлінської і військової неспроможності. Саме тоді вперше були оприлюднені відомості про «сотні загиблих», які так і не були документально підтверджені.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори