пошук  
версія для друку
16.03.2015 | Олена Копіна

Не стріляють там, де говорять один з одним

   

15 березня у харківському креативному просторі «Spalah» Лабораторія мирних рішень при «Фонді місцевої демократії» з ініціативи та за підтримки «Одеської обласної групи медіації» організувала показ та обговорення документального фільму «10 років після війни».

Документальний фільм «10 років після війни»... війни, що не залишає тих, хто переміг або програв.

Стейнер Брін – ведучий діалогів з Норвегії, чий метод налагодження розмови між опонентами показаний у фільмі, доводить, що кордони створюють не люди, а держави, історичні події, в тому числі, війни. Ми не можемо зателефонувати Обамі та Путіну і попросити їх домовитися між собою, але ми можемо почати розмову один з одним, разом шукати способи вирішення конфлікту.

Колеги з «Одеської обласної групи медіації», що показали фільм «10 років після війни» у 7 містах України, помітили наступне: у Харкові, на відміну від Запоріжжя, Одеси, Херсона, Дніпропетровська, Полтави, інших міст, звучали різні думки. Міркування, більшою мірою про проблеми, які були значимі для учасників зустрічі. І ці думки обговорювалися. Без оцінок і звинувачень, на рівні прикладів і фактів. Це важливо. Можна сказати, що це наша, харківська особливість – вести дискусію на високому рівні.

Важкий фільм. Фактично стенограма зустрічей жорстко налаштованих один проти одного сторін – людей, розчавлених війною. «І що, ви тепер щасливі? Вам стало легше?», – питання, яке задає «сторона, що програла». У відповідь – важке мовчання «переможців»…

Що це? Розмова. Так, тригодинна або навіть триденна бесіда не стануть таблеткою від ненависті, яка прогризла суспільство. Люди часто залишаться при своїх думках, і це природно.

Але не дивлячись на це, діалог – це територія, де перетинаються «паралельні історії». Де одна зі сторін може попросити «Дайте нам можливість бути!». Це місце, вільне від ідеологічної пропаганди (яка, за словами ведучого діалогів Стейнара Бріна, має тенденцію до посилення по обидві сторони конфлікту). Діалог – це альтернатива ілюзії згоди на замовчування.

Хоча дехто вважає, що діалог – це «порожні розмови» і «трата часу». Проте, як зазначив Стейнер Брін, «краще витратити 3 години на розмову, ніж 25 років – на війну».

Довідка:

Стейнер Брін – представник Норвезької миротворчої організації «Nansen Center for Peace and Dialogue» – прибув у Косово в 1999 році, щоб провести перші діалоги між сербськими та албанськими студентами. До бомбардувань Югославії залишалися лічені дні. Протистояння і агресія досягли піку. Але, зустрівшись зі своїми ідеологічними опонентами, щира ненависть до «інших» розбилася об людяність. Вони говорили про свої переживання і страхи, бажання і сподівання на майбутнє. Через кілька днів були нанесені авіаудари НАТО по Югославії… Наступна зустріч відбулася лише через 10 років.

Досвід цих людей доводить, що діалог можливий за будь-яких ситуацій. Але він так само стверджує, що діалог необхідний з метою попередження насильства та руйнування. Тільки суспільство, його прагнення до миру і злагоди, можуть зупинити протистояння всередині себе, своєї громади, побудувавши довірчі відносини з опонентами, навчившись говорити і слухати іншого.

Перший показ фільму в Україні відбувся 22 травня в Одесі.

Кінопокази відбуваються за підтримки посольства Королівства Норвегії в Україні та Центру Гуманітарної діалогу (Швейцарія).

Фото Юрія Чумака

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори