увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 30.09.2016 11:21
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Україна – не Сінгапур

24.03.15 | Володимир Яворський

Як мені «подобається», коли досить відомі люди, навіть журналісти, хвалять Лі Куан Ю (Lee Kuan Yew) та «Сінгапурське диво», а певні навіть кажуть, що це шлях України.

Я просто нагадаю досить відомі факти, що стосуються прав людини, і які пояснюють ціну цьому диву, яку заплатили тисячі людей.

Сінгапур є країною-лідером у світі за кількістю виконаних смертних вироків. За певні злочини передбачено виключно одне покарання – смертна кара. Міністерство безпеки може без висунення обвинувачення тримати під вартою будь-кого, хто, на їхню думку, загрожує державній безпеці. Відомі випадки, коли людей тримали понад 30 років у в’язниці без висунення обвинувачення.

Сінгапур – це фактично однопартійна країна, бо одна партія домінує в політичному житті з 1959 року (хоча ця тенденція останніми десятиліттями таки зменшується). Я вже не кажу про кількість зниклих/покараних політичних опонентів.

У Сінгапурі практично немає свободи слова (150 країна у Всесвітньому індексі свободи слова, що складається «Репортерами без кордонів»), журналістів не б’ють, але можуть засудити до астрономічних штрафів, тому критика уряду місцевими ЗМІ не дуже «популярна».

У Сінгапурі широко застосовуються тілесні покарання – побиття палицями. За понад 60 злочинів передбачено саме така кара. Навіть роботодавець має право бити працівників за певні правопорушення на робочому місці.

25 % населення Сінгапуру – це нелегальні мігранти, що не мають ніяких прав, при цьому, якщо їх затримає поліція – їм загрожують тілесні покарання. Саме нелегальні мігранти працюють понад 10 годин на добу на всіх видах важкої праці.

Провести демонстрацію в Сінгапурі можливо лише з дозволу поліції…

Отже, я веду загалом до того, що багато економічних рішень у Сінгапурі побудовані на нехтуванні приватних інтересів заради «добробуту держави».

Можна довго сперечатися, але я переконаний, що українці не готові віддати всі наявні свободи задля збудованого за такими принципами економічного благополуччя країни, бо їх цікавить перш за все власний добробут. Українці є індивідуалістами, як, зрештою, усі європейці.

коментарі

новий коментар