пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201508
31.03.2015 | Юрій Чумак

Docudays UA вражає

   

20-27 березня 2015 р. у Києві проходив XIІ Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Своїми враженнями поділилися з «Правами людини» регіональні партнери Фестивалю, учасники та глядачі.

Олександр Чижиков, Криворізьке міське правозахисне товариство:

Щодо фільму-відкриття «ДНР, або Химерна історія країни-саморобки», який викликав бурхливе обговорення, я б не робив гострих критичних висновків, бо взагалі проблема так званих «ДНР» і «ЛНР» є настільки болючою і драматичною для України та українців, що, за визначенням, відобразити її було дуже важко, тим більше, кінодокументалісту з Великобританії, який зробив акцент на неупередженій фіксації фактів. І, мені здалось, не уникнув штампів відображення сприйняття. При цьому для мене особисто та для моїх друзів і знайомих з усієї країни просто життєво важливим є розв’язання цієї драми-трагедії в житті народу України...

А загалом, незважаючи на те, що маю вже 7-річний досвід участі у Фестивалі в якості регіонального партнера, мені здається, що цьогорічний Docudays справив найяскравіші враження і за рівнем організації заходів, і за рівнем підбору фільмів.

Євгенія Бардяк, голова Івано-Франківської обласної організації «Молода Просвіта»:

Docudays UA – 2015 традиційно захоплював учасників великою кількістю подій. Часто доводилося вибирати між цікавим заходом і ще цікавішим. Безумовно вартим уваги було представлення мережі кіноклубів медіа-просвіти з прав людини, яке ще раз привернуло увагу до важливості донесення до людей розуміння цінностей свобод доступним способом.

Наша організація започаткувала кіноклуби в місцях несвободи в області. Люди, які тимчасово перебувають за ґратами, дуже цінують такі зустрічі, оскільки отримують багато інформації, котру їм доводиться переосмислювати під час спілкування з експертом.

Актуальним здався естонський саркастичний фільм «Звідки з’являється пил і куди зникають гроші», який особливо цікаво буде переглянути українцям під час Мандрівного фестивалю, у розпал місцевих виборчих кампаній. Сюжет відкриває очі глядачу на, здавалось би, очевидне: політики заради перемоги ладні обіцяти «золоті гори». Трупа невеличкого театру своїми висміювальними постановками заволоділа увагою мас, але чи настане прозріння?.. Побачимо вже цієї осені.

Володимир Каплун, головний редактор бюлетеня «Громадянська освіта» Харківської правозахисної групи:

Я кожного разу не перестаю захоплюватися розмахом і масштабом фестивального дійства, високим рівнем його підготовки.

Особлива атмосфера пов’язана з публікою. На кіноперегляди збирається особливий народ, магнетизм Фестивалю створює високу концентрацію симпатичних і розумних людей. І мені дуже сподобалися ведучі та перекладачі, які не просто виконували свою роботу, але й виступили яскравими особистостями.

Кілька фільмів, які я встиг подивитися, вразили мене своєю глибиною. В першу чергу, кінострічка «Це моя земля», що проходила поза конкурсом, і фільм з репертуару Docu/Право «Іранець», – я їх назвав для себе «суперфільмами».

Дуже корисно подивитися стрічку, яка супроводжується обговоренням за участю авторів. Всі режисери, з якими вдалося поспілкуватися – чудові творчі люди.

Тетяна Білоброва, Полтавська філія Суспільної Служби України:

Фестиваль завжди тримає руку на пульсі часу. XII-й Docudays UA вразив фільмами, які відображали найбільш актуальні проблеми саме сьогодення – війни, революції, екологічні катастрофи, бідність і голод як глобальні виклики людству. Після перегляду таких стрічок часто бракувало спочатку слів, потім сліз…

Цьогорічний Фестиваль запам’ятався тим, що був надзвичайно насиченим і якісно новим.

Передусім тому, що з’явився Docu/Садок і, разом з ним – багата, якісна і надзвичайно цікава програма фільмів і мультфільмів для дітей різного віку.

Окремої уваги заслуговують, безумовно, позаконкурсні стрічки, на які за кілька годин до початку перегляду вишиковувались черги – «Citizenfour», «Ми приїхали як друзі», «За що ми платимо» і багато інших. Цікаво, що фільми зняті за кордоном, але фактично переповідають історії про Україну. І провокують змістовну дискусію.

Надзвичайно цінними у рамках Фестивалю були майстер-класи – як для журналістів і правозахисників, так і для митців (фотографів, режисерів, сценаристів). Впевнена, що кожне знайомство, кожна візитівка і кожна змістовна бесіда набудуть плідного продовження протягом цього року. Щиро бажаю натхнення, сил і творчої наснаги команді Docudays UA !

Ганна Вечірня, фільмейкер, Київ:

Завжди із нетерпінням, як на прихід весни, чекаю на Docudays. Мабуть, невипадково ці події співпадають. Як документаліст-початківець, першою чергою, вивчаю програму майстер-класів, і кожного разу жалкую, що не можна встигнути відвідати усі цікавинки. А їх було чимало на цьогорічному Фестивалі. Особливо порадувала майстерня Мартічки Божилової, продюсерки із Болгарії, яка надала багато цінних порад, надихнула на подальшу працю. Такі зустрічі дуже допомагають українським документалістам в пошуках своїх тем, методів, шляхів просування, та й загалом у екзистенційному пошуку.

Також було цікаво почути поради досвідченого та сміливого оператора Ларса Скрі, якому доводилося знімати у найгарячіших точках світу серед посвисту куль. Впевнена, напружене відео із полю бою, яке він показав, викликало справжній захват та повагу серед усіх відвідувачів майстерні. Із фільмів закарбувалися у пам’яті «Прихіповані» та «Іон», перший – яскравою формою подачі матеріалу, другий – сильним героєм та вражаючою історією. Загалом, вражень та натхнення вистачить на увесь рік! А там знову березень, і знову – Docudays UA. Чекатиму!

Записав Юрій Чумак

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори