увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 01.10.2016 11:42
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Правозахисники: тюремна система реформується, але повільно

08.04.15 | Юрій Примачук

Права ув’язнених в Україні досі порушуються, а пені-тенціарна система часто опирається реформам. Таких висновків дійшли експерти правозахисної організації «Донецький меморіал», провівшви власне дослідження. Причому, джерело порушень – не лише окупаційна «влада» Криму і бойовики на Донбасі, а й власне система виконання покарань в Україні. Втім, правозахисники останнім часом бачать і позитивні зміни.

Основні проблеми в’язничної системи України з минулого року мало змінилися, кажуть правозахисники. Хоча юридичні кроки для цього – зроблені. За їхніми словами, минулого року були ухвалені більше сотні змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, які помітно гуманізують становище в’язнів. Однак вони далеко не завжди виконуються.

На сьогодні однією з найнагальніших проблем залишається надання медичних послуг ув’язненим. Попри нормативні акти, які ухвалюють з метою покращити медичне забезпечення, реальна ситуація за рік мало змінилася, каже правозахисник організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов. Причиною є невелике фінансування і скромна зарплата тюремних лікарів. А виділені кошти часто використовуються неефективно.

Більше того, учасники моніторингу виявили, що адміністрації виправних закладів іноді не повідомляють засудженим про їхні нові права, позбавляючи змоги ними користуватися.

Була впроваджена норма, за якою з засуджених не буде вираховуватися оплата за харчування, одяг, тощо. Але відомство продовжувало вираховувати з них гроші

Олександр Букалов

«У квітні минулого року Верховна Рада ухвалила ба-гато гуманних змін: довічно засуджені отримали тривалі побачення, зняли багато формальних обмежень. І була впроваджена норма, за якою з засуджених не буде вираховуватися оплата за харчування, одяг, тощо, – розповідає Олександр Букалов. – Але відомство продовжувало вираховувати з них гроші. Наше листування виявило, що вони у пункті «Оплата комунально-побутових та інших послуг» ось у ці інші послуги включають і харчування, хоч для цього немає підстав. Як ми знаємо, омбудсмен звернулася до Генпрокуратури щодо того, чому закон не виконується, і який «виховний» вплив це може мати. Але відомство тепер намагається по деяких позиціях повернути попередній становище».

Натомість, Державна пенітенціарна служба у відповідь на запит Радіо Свобода роз’яснила: харчування включають до «інших послуг», оскільки до їхньої вартості входять вартість набору продуктів харчування, заробітна плата кухарів, амортизація обладнання та інвентарю, комунальні, санітарно-епідеміологічні витрати тощо.

Проте активісти бачать у пенітенціарній системі і прогресивні зміни. «Іноді є дуже гарні умови для проживання, лазні, їдальні. Некоректно казати, що всюди погано і жорсткі умови. Від установи до установи все може змінюватися», – кажуть у «Донецькому меморіалі».

Прогресом називають і зменшення числа в’язнів зі 150 тисяч у 2010 році до 73 зараз завдяки лібералізації законодавства.

За словами правозахисників, до них в’язні зверта-ються переважно з юридичними запитаннями. Це і незгода з вироком, і стосунки з адміністрацією, і життя на свободі: аліменти, спадщина, розлучення.

Засуджені скаржаться, що, відбувши термін, встановлений законом для умовно-дострокового звільнення, вони не можуть домогтися від адміністрації передачі документів до суду для звільнення

Павло Букалов

«Засуджені скаржаться, що, відбувши термін, встановлений законом для умовно-дострокового звільнення, вони не можуть домогтися від адміністрації передачі до-кументів до суду для звільнення, – каже правозахисник «Донецького меморіалу» Павло Букалов. – Людям відмовляють з формальних причин. Виникає питання: хто вирішує, чи можливе умовно-дострокове звільнення: адміністрація чи суд? Можуть бути і законні підстави не передавати документи до суду, але ж бувають і неправові, і таким чином в’язні позбавлені права звільнитися раніше. У нас були випадки, коли ми зверталися до керівництва закладів, і після цього документи передавали до суду».

У Державній пенітенціарній службі Радіо Свобода відповіли: фактів незаконної відмови адміністрацій тюрем передавати до суду матеріали щодо умовно-дострокового звільнення не зареєстровано. Як пояснюють у відомстві, відсутність рішення щодо умовно-дострокового звільнення не позбавляє засудженого та його захисника можливості звернутися до суду для вирішення цього питання.

Відсутність політичної волі, на думку активістів, га-льмує вирішення ще одного наболілого питання – умов утримання в СІЗО.

«Ситуація не надто змінилася. Мешканців СІЗО стало менше, але ставлення персоналу до них не змінилося, не змінилися будівлі, в яких утримують людей, – каже Олександр Букалов. – Причина – відсутність політичної волі у керівництва відомства. Для нього пріоритетами є не права людини, а якісь інші фактори. Це не значить, що всюди погане поводження. Іноді воно хороше, але умови погані. А загалом нам потрібні нові сучасні ізолятори і в’язниці. А ще більше нам потрібен новий персонал. Новий за ставленням до прав людини. Це можуть бути ті самі люди, але з іншою підготовкою».

За його словами, працівники ізоляторів переванта-жені, від них вимагають купу різних документів і звітів, і вони не відчувають до себе належної уваги. Вони бачать, як іноді в’язнів підтримують правозахисники, і у них вини-кає образа, що в’язнів підтримують, а їх ні.

Значення психологічного клімату визнає і активіст громадської організації «Клуб Майбутнє» Григорій Кура-чицький.

«Ми маємо психологів і проводимо тренінги – як для засуджених, так і для персоналу. Як ви знаєте, зараз три-ває фестиваль Docudays у Києві, він буде і у Маріуполі. Ми організовуємо покази у тюрмах, у СІЗО, обов’язково говоримо про права людини. Багато виникає питань, і за-суджені вже цього чекають», – каже він.

За словами правозахисника, така діяльність – це теж форма громадського контролю. Якщо у якійсь в’язниці постійно буває громадськість – як правило, там не трапляється вкрай поганих випадків, адже є спілкування, витік інформації про те, що там є. І сам персонал тоді змінює своє ставлення.

Війна внесла корективи

Після анексії Криму тамтешні виправні заклади вза-галі випали з правового поля України, кажуть у «Донецькому меморіалі». В Росії прийняли спеціальний закон, за яким покарання кожного в’язня перевели в рамки російсь-кого Кримінального кодексу. Вже на цих підставах 3 тисячі кримських в’язнів відбувають покарання.

Натомість на Донбасі 28 з 36 пенітенціарних закладів опинилися у зоні, недоступній українській владі. Через це виникли перебої з забезпеченням усім необхідним, випла-тами персоналу.

Як каже Павло Букалов, надати їм правову допомогу неможливо, адже відсутній будь-який зв’язок, зокрема, і телефонний.

«Із останніх проблем – пропускний режим з окупова-ними територіями. Після виходу з в’язниці у багатьох, хоча й не в усіх, немає паспортів, лише довідка, – пояснює Олександр Букалов. – Як результат, вони не можуть виїхати, наприклад, у Маріуполь чи Запоріжжя, де у них можуть бути родичі. Ще незрозуміла ситуація з працівниками виправних закладів, які лишилися на окупованій території: як до них ставиться держава. Вони зрадники чи ні?»

На думку активістів організації, потрібно шукати нові алгоритми, до прикладу, формувати систему запитів у Пенітенціарну службу чи систему комісій на звільненій території, яка б надавала в’язням перепустки.

Активісти «Донецького меморіалу» готують також повну версію щорічної доповіді, яку планують розмістити на своєму сайті.

08.04.2015
Радіо Свобода

коментарі

новий коментар