MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Замість належного лікування – мандрівка по СІЗО

30.04.2015   
Віталій Погосян, адвокат
Європейським судом державі-відповідачу встановлено строк до 29 квітня 2015 року надати інформацію щодо забезпечення Заявнику стаціонарного лікування в спеціалізованому медичному закладі. Сьогодні вже 30 квітня 2015 року. Виявляється, вимоги Європейського суду з прав людини для держави Україна щербатого шеляга не варті.

Канівець Дмитро Сергійович проходив військову службу в ДУК ПС, 27 січня 2015 року отримав важке поранення.

З 28 січня по 11 березня 2015 року проходив лікування в спеціалізованих медичних установах м. Дніпропетровська з діагнозом: мінно-вибухова травма, числені осколочні поранення голови та лівої кінцівки, вогнестрільне непроникаюче поранення черевної стінки, вогнестрільний відкритий перелом обох кісток лівого передпліччя з дефектом кістяної тканини, м’яких тканин. Забита рана м’яких тканин голови. Чужорідне тіло в області вилиці зліва. Вогнестрільне осколочне непроникаюче поранення передньої черевної стінки. ПХО вогнестрільних поранень с/3 лівого передпліччя. Відкрита репозиція перелому обох кісток лівого передпліччя, МОЗ стержневим апаратом.

В подальшому йому рекомендовано амбулаторне лікування, та повторно з’явитися до лікарні 31 березня 20215 року для етапного оперативного лікування в умовах стаціонару травматологічного відділення.

22 березня 2015 року Д. Канівця затримано в м. Дніпропетровську в порядку ст. 208 КПК України робітниками слідчого відділу «ОВС та ОГ ЗО» СУ ГУМВС України в Донецькій області та направлено до ізолятора тимчасового утримання м. Маріуполь Донецької області, де він перебував під вартою без належного медичного лікування.

23 березня 2015 року йому повідомлено про підозру у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, а 25-го обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Дуже цікава обставина: слідчий суддя витребував документи із лікарні швидкої допомоги щодо виїзду до хворого, які дійсно були здійснені неодноразово. Однак в своїй ухвалі зазначив, що «необхідність консультації травматолога не свідчить про неможливість отримати таку консультацію в умовах тримання під вартою» (???)

28 березня 2015 року, у зв’язку з різким погіршенням стану здоров’я, його було доставлено до комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги», де він знаходився на лікуванні до 3 квітня 2015 року, та виписаний з лікарні у зв’язку з тим, що йому необхідна спеціалізована медична допомога в умовах травматичного відділення обласної клінічної лікарі м. Дніпропетровська.

В подальшому вже комісія лікарів вказаної лікарні 7 квітня 2015 року підтвердила неможливість лікування хворого в м. Маріуполі та рекомендувала відправити його на лікування до спеціалізованої установи.

10 квітня 2015 року мною було направлено відповідно до правила 39 Регламенту Європейського суду заяву щодо застосування термінових заходів відносно забезпечення Канівця Д. С. спеціалізованим лікуванням.

15 квітня 2015 року на мою адресу надійшло підтвердження прийняття вказаної заяви, в який державі-відповідачу встановлено строк до 29 квітня 2015 року надати інформацію щодо забезпечення Заявнику стаціонарного лікування в спеціалізованому медичному закладі.

Замість того, щоб забезпечити Д. Канівцю лікування, який у випадку його відсутності може залишитися без руки, слідство звичайним етапом направляє його до м. Києва – етапування хворого тривало два тижні.

Сьогодні вже 30 квітня 2015 року. Як було зазначено раніше, строк Європейським судом встановлено до 29 квітня 2015 року. Яка наразі ситуація з Канівцем?

Виявляється, що вимоги Європейського суду з прав людини для держави Україна щербатого шеляга не варті.

З 25 квітня 2015 року Канівець знаходиться в Лук’янівському СІЗО. Умови утримання більш-менш нормальні, але ж це не лікарня, в якій надається спеціалізована медична допомога. Та й взагалі в слідчому ізоляторі відсутні необхідні для лікування хворого спеціалісти.

Вчора Д. С. Канівця вивезли до військового госпіталю для консультації з лікарями, але його там не залишили.

Маємо висновки лікарів з Маріупольської лікарні, що вказують на необхідність лікування хворого в спеціалізованій медичній установі, а спеціалізована медична установа обрана не хворим, а безпосередньо органом досудового розслідування, військовий госпіталь, не бачить підстав залишити Канівця у себе, і відправляє його до СІЗО.

Чи не вважаєте Ви, що всі ці дії носять узгоджений характер?

Ніхто не боїться брати на себе відповідальність за стан здоров’я Д. С. Канівця.

З мого погляду дії лікарів (чи тих, чи інших) та посадових осіб СІЗО вже мають ознаки кримінального правопорушення. Вважають, що залишаться безкарними? Помиляються.

Вважають, що права людини існують лише на папері, і лише в Європі, а вони як займалися беззаконням, так і будуть продовжувати надалі. Також помиляються.

Закон один для всіх, і ніхто не має права вирішувати яким чином повинні реалізовуватися права людини.

 Поділитися