увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 28.09.2016 15:03
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Уряд, подай на «кошик»!

15.05.15 | Роман Лихачов

Чугуївська правозахисна група звернулася з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів з вимогою збільшити рівень прожиткового мінімуму в Україні.

Наводимо текст документу повністю:


До Окружного адміністративного суду
м. Києва
01601, м. Київ,
вул. Командарма Каменєва, 8,
корпус 1
(044)59155-64

Позивач:
Чугуївська міськрайонна
громадська організація
«Чугуївська правозахисна група»
63503, Харківська область,
м. Чугуїв,
вул. Рози Люксембург, 16-а
тел.093-611-06-90

Відповідач:
Кабінет Міністрів України
01008, м. Київ,
вул. Грушевського, буд. 12/2
тел. (о44) 256-63-33

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання бездіяльності протиправною
та зобов’язання вчинити певні дії

Ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум» визначає, що прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Виходячи з положень Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум забезпечує Україною дотримання тих гарантій, які передбачені Основним Законом держави.

Конституційні права і свободи людини і громадянина – це визначені Конституцією та законами України можливості особи користуватися політичними, економічними, соціальними, культурними та іншими благами з метою задоволення особистих або суспільних інтересів і потреб.

Конституція України гарантує своїм громадянам, зокрема, наступні права:

- Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

- Стаття 47. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

- Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року – 1176 гривень, з 1 грудня – 1330 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року – 1032 гривень, з 1 грудня – 1167 гривень;
- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2015 року – 1286 гривень, з 1 грудня – 1455 гривень;
- працездатних осіб: з 1 січня 2015 року – 1218 гривень, з 1 грудня – 1378 гривень;
- осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року – 949 гривень, з 1 грудня – 1074 гривні.

Також ст. 8 цього Закону передбачено наступний розмір мінімальної заробітної плати на 2015 рік у місячному розмірі: з 1 січня – 1218 гривень, з 1 грудня – 1378 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня – 7,29 гривні, з 1 грудня – 8,25 гривні.

Отже, встановлений прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата не забезпечує належне виконання гарантованих Основним Законом України прав громадян. А тому чітко прослідковується порушення Кабінетом Міністрів України вимоги ЗУ «Про прожитковий мінімум» саме в частині встановлення прожиткового мінімуму.

Дотримання принципів формування прожиткового мінімуму і подальше його встановлення – компетенція і відповідальність саме Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про прожитковий мінімум», набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування, виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Основними принципами формування набору продуктів харчування є:
- забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму;
- забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку;
- задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного,
- відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила;
- підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

У ч. 3 цієї статті Закону зазначено, що набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про прожитковий мінімум», до набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв’язку, закладів культури, освіти, охорони здоров’я та інші.

Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.

Основними принципами формування набору послуг є:
- задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв’язку з навколишнім середовищем;
- задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров’я;
- визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг;
- урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.

2 грудня 2014 року Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради України проект Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік». Зокрема, в окремій частині, уряд, встановив прожитковий мінімум відповідно до показників, які вище були зазначені.

Вбачається, що уряд встановив прожитковий мінімум без врахування вимог законодавства та посилався у своїх розрахунках на Постанову КМУ № 656 від 14 квітня 2000 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних й демографічних груп населення», без вжиття заходів, які імперативно вимагаються.

Порядок проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів й набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму затверджено Постановою КМУ №1767 від 24 вересня 1999 р.

Відповідно до п. 1 Порядку, науково-громадська експертиза набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму(далі - експертиза) полягає у визначенні за участю соціальних партнерів наукової обґрунтованості норм і нормативів споживання, належного дотримання принципів формування цих наборів.

Відповідно до п. 2 Порядку, експертиза проводиться експертною комісією, що утворюється у складі 12 осіб, до якої входять по 4 представники від центральних органів виконавчої влади, об’єднань роботодавців і профспілкових об’єднань, які мають статус всеукраїнських. Представниками центральних органів виконавчої влади в експертній комісії є перший заступники (заступники) Міністра соціальної політики, Міністра економічного розвитку, торгівлі, Міністра фінансів, Міністра охорони здоров’я, визначений згідно з наказами керівників відповідних центральних органів виконавчої влади. Члени експертної комісії від об’єднань роботодавців й профспілкових об’єднань, які мають статус всеукраїнських, визначаються кожною стороною окремими рішеннями.

Недотримання Кабінетом Міністрів України даного Порядку тягне за собою незаконність рішення про встановлення мінімального прожиткового мінімуму.

Основною частиною прожиткового мінімуму кожного громадянина є так званий споживчий кошик.

Крім того вміст споживчого кошика українця не змінювали вже чотирнадцять років, його розроблено за методикою Ленінградського інституту гігієни харчування 1990 року і сказати, що він актуальний – важко. Вміст споживчого кошика пересічного українця на 2015 рік регулюється Постановою Кабінету Міністрів України N 656 від 14.10.2000 року.

Споживчий кошик – це мінімальний набір найнеобхідніших для повноцінного життя людини продуктів харчування, товарів непродовольчої групи та різноманітних послуг. До споживчого кошика входять товари, що споживаються окремою людиною чи сім’єю протягом місяця або року.

Від вартості споживчого кошика залежать мінімальна заробітна плата та пенсія, обсяг соціальної допомоги, формування бюджету України та місцевих бюджетів.

Продукти: Хліб білий та чорний – 260 г/добу, м’ясо -115 г/добу, ковбаса – 25 г/добу, сало – 5 г/добу, риба – 30 г/добу, молоко – 340 г/добу, сир твердий – 9 г/добу, яйця 0,6 шт./ добу, картопля – 260 г/добу, гречка – 5 г/добу, рис – 7 г/добу, макарони – 11 г/добу, помідори або огірки – 50 г/добу, фрукти та ягоди – 175 г/добу.

Очевидно, що з таким набором легко вмерти з голоду, деяких необхідних продуктів у ньому зовсім немає. Ще 2013 року вміст кошику мали збільшити на 25%, але цього так і не зробили.

Одяг для чоловіків:
1 штани на 4 роки; 1 светр на 3 роки; 5 пар спідньої білизни на 2 роки; 2 майки на рік; 1 плавки на 10 років; 7 пар шкарпеток на рік; 1 пара чобіт на 5 років.

Одяг для жінок:
1 бюстгальтер на рік; 3 пари панчіх на рік; 1 пара чобіт на 2 роки; 1 шапка на 4 роки.

Для дітей:
не дозволені памперси, іграшки, не кажучи вже про різні вологі серветки і т. ін. Набір для новонароджених (пелюшка, шапочка і комбінезон) повинен служити вірою і правдою батькам 6 років.

Склад аптечки: бинт, йод, валідол і аспірин.

Послуги: перукарня доступна українцям 3 рази на місяць, кіно, театр, цирк, зоопарк і різні культурно-масові заходи – 1 раз на рік. Раз у 6 років допускається штопання пари шкарпеток в майстерні, 2 рази на рік можна скористатися послугами хімчистки.

Тож досить скоро українцям не витрачатиме коштів, навіть, аби заповнити споживчий кошик, який за списком продуктів далекий від необхідного для виживання мінімуму.

Експерти стверджують, що обсяг споживчого кошика потрібно збільшити на 20-25 %, адже передбачені норми значно занижені і не відповідають реальним потребам людини, (наприклад, кошик включає 53 кг м’ясопродуктів на рік, а реальна потреба – 83 кг, 148 кг молока при фізіологічній нормі – 380 кг). У споживчому кошику дорослого українця немає кави, какао, чаю, спецій і, навіть, солі.

Станом на грудень 2014 року реальна вартість споживчого кошика є вищою на 600 грн. за прожитковий мінімум, адже ціни на продукти та все інше зросли майже у два рази, а зарплата українців залишилась такою ж, як і раніше, якщо не зменшилась.

У свою чергу, Держстат повідомляє, що порівняно із 2014 роком українці стали набагато більше економити, зокрема, купувати майже на 20% менше продуктів харчування.

Відповідно до інших підрахунків, у грудні 2014 року, вартість споживчого кошика одного дорослого українця становила мінімум 1800 грн., з них 1050 грн. – вартість продуктів харчування. А ще на початку 2014 року споживчий кошик обходився у 1200 грн.

У 2015 року вартість споживчого кошику ще більше зросла та продовжує стрімко зростати через регулярне підвищення цін, в першу чергу на продукти харчування.

Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 8 жовтня 2012 року «Щодо перегляду наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг», роз’яснено, що дійсно, набори продуктів харчування‚ непродовольчих товарів та послуг, на основі яких розраховується прожитковий мінімум, визначаються не рідше разу на п’ять років. Міністерство констатує, що «з метою оновлення наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг у 2005 році була проведена відповідна робота».

«Проект постанови «Про затвердження наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення», розроблений на підставі рішення експертної комісії, був розглянутий Кабінетом Міністрів України у лютому 2006 року, але остаточного рішення не було прийнято. У 2011 році за результатами нової науково-громадської експертизи наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, проведеної у грудні 2010 року, розроблений відповідний проект постанови Кабінету Міністрів України, який за інформацією Мінекономрозвитку, як головного виконавця, після доопрацювання поданий на розгляд Кабінету Міністрів України. На даний час, Кабінетом Міністрів України вирішено відкласти прийняття рішення щодо проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» (протокол засідання Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 М 41).

Відповідно до ст. ст. 3, 19, 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», діяльність Уряду спрямовується на забезпечення інтересів українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

З огляду на те, що до громадян України не доведена жодних дій уряду на виконання вимог законодавства при вставленні урядом прожиткового мінімуму в грудні 2014 року на 2015 рік (відсутність оприлюднених нормативно – правових актів), позивач вважає, що Кабінет Міністрів України вчинив бездіяльність в даній частині, хоча був зобов’язаний та мав всі безпосередні законодавчі та фактичні можливості до вжиття заходів для забезпечення конституційних гарантій громадян України.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача суперечить тим обов’язкам, які покладені на орган державної влади Конституцією та законами України; відповідач не використав наявні повноваження з метою, з якою їй повноваження надані.

Бездіяльність Кабінету Міністрів України є необґрунтованою, нерозсудливою, орган державної влади не зважає на зменшення прав громадян своєї країни, не бачить, що своєю бездіяльністю змушує громадян просо виживати.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 17, 71, 104, 106 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПРОШУ:

1. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не вчинення обов’язкових і передбачених законодавством дій для встановлення прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік:
- не проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч вимогам ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» ;
- не проведення перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення всупереч вимогам ст. 3 Закону України «Про прожитковий мінімум».

2. Зобов’язати Кабінет Міністрів України:
- провести науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні, – на виконання ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»;
- провести перегляд вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення, – на виконання ст. 3 Закону України «Про прожитковий мінімум»;
- встановити прожитковий мінімум в Україні з дотриманням вимог ст. 48 Конституції України;
- вжити заходів до затвердження встановленого Кабінетом Міністрів України розміру прожиткового мінімуму Верховною Радою України в спосіб та в межах повноважень, визначених Конституцією та Законом України «Про Кабінет Міністрів України».

дивись також:
Росія разом з Україною потрапили у топ 15 «найбільш нещасних» економік у світі
Країна бідних

коментарі

новий коментар