увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 28.09.2016 16:47
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Сценарій для ненависті, або нотатки з приводу…

20.05.15 | Наталка Ковальчук

Є такий відомий факт. У 1967 році у Каліфорнії шкільний вчитель у рамках вивчення Другої світової війни провів зі своїми вихованцями доволі жорсткий у психологічному плані експеримент. Один з учнів запитав його, як так сталося, що рядові мешканці Німеччині могли робити вигляд, ніби нічого не знають про концентраційні табори і масові винищення людей?

Відповіддю на це запитання якраз й став експеримент. Всього за тиждень, використовуючи певні прийоми і методи, у школі вдалося сформувати, хай і у мініатюрі, таку людську спільноту, де були в ходу на тільки відповідні символи й девізи, а й наклепи одне на одного, пошук нелояльних… Врешті, все, що характерне для дикторських режимів, для суспільства, у якому відверто порушуються елементарні права людини.

На щастя, це був лише експеримент. Щоправда, для багатьох стало потрясінням, коли вчитель, закінчуючи його, сказав підліткам, що насправді немає ніякого їхнього молодіжного руху, вождя, девізів і символів. Є тільки великий обман, побудований на людських амбіціях, до якого легко пристосувуються, бо так зручно жити. Після всього пережитого у багатьох неповнолітніх викликав пригнічений стан і навіть сльози фільм про нацистську Німеччину, продемонстрований вчителем.

Згадався цей факт у зв’язку з повідомленням, котре нині активно поширюється у Інтернет-мережі.

Йдеться про те, що в одній з шкіл окупованого Донецька до минулого Дня Перемоги влаштували театралізовану виставу. Під час дійства підлітки демонстрували, як вони будуть вбивати українців.

Дуже хотілося б вірити, що все це вигадка, «фейк», злий жарт. Однак повідомлення підкріплюються доволі красномовними фото. 24tv.ua Як зазначається, організували виставу вчителі. Ті вчителі, які самі про себе нерідко люблять говорити, що вони «сіють розумне, добре, вічне». Хоча й без зайвих коментарів зрозуміло, що про добро чи розум у таких виховних інноваціях не йдеться.

А от щодо вічного. Справді, ненависть, посіяна такими виховними заходами, може виявитися вічною. Адже, як кажуть психологи, у ненависті завжди є свій предмет: «вороги народу», наприклад, чи «агенти імперіалізму». Словесна форма значення не має.

Та, очевидно, має значення те, що ці дві події, наведені вище, служать доволі красномовним фактом як того способу мислення, який виробляє у зрілої людини демократичне суспільство з його правовими цінностям, так і того, чого можна чекати там, де влада узурпується, де послуговуються диктаторськими, антилюдськими нормами співжиття. І де замість уроків терпіння, мудрості й любові викладаються зовсім інші предмети, далекі від системи моральних і духовних цінностей.

«Ненависть – юным уродует лица», - написав колись Володимир Висоцький. Однак, ненависть нівечить і душі. Та, мабуть, можна сказати, що воєнізований спектакль з неповнолітніми, який викликав такий активний відгук у соцмережах, – це лише одна ланка з подій, які починалися, ще коли російські прибульці закривалися дітьми, аби окупувати схід України.

Ми вже якось поверталися до цієї теми і говорили, що важко зрозуміти матерів, котрі за руку ведуть своїх дітей під кулі, у небезпеку, у війну. Діти підросли. І тепер до тієї самої небезпеки, до війни, під кулі їх будуть штовхають інші люди й іншими методами. Неважливо, чи викладаючи уроки ненависті, чи влаштовуючи театралізовані вистави.

Ось тільки той, хто пише такі сценарії, навряд чи говорить підліткам про те, що на війні стріляють по-справжньому, а не з бутафорської зброї, що на кулю, випущену з твого автомата, можуть прилетіти у відповідь сотні інших куль. І тоді обірветься не театральна вистава, а саме життя…