пошук  
версія для друку
21.05.2015

Оцінка подій в зоні АТО з позицій прав людини

   

[1]

Введення в історію збройного конфлікту на Донбасі

Не минуло і двох тижнів після масового розстрілу у центрі Києва беззбройних учасників Євромайдану та втечі очільників авторитарного режиму, як Україна зіштовхнулася із новими викликами. Російська Федерація за допомогою армії розпочала окупацію Криму, яку спробувала легалізувати 15 березня 2014 року через псевдореферендум «під дулами автоматів». Користуючись тимчасовою дезорганізацією державних інститутів Російська Федерація анексувала частину території України.

Аналогічний сценарій планувалося повторити на сході та півдні України, деза активної участі Російської Федерації у березні-квітні 2014 року створювалися організовані збройні формування. Базою цих формувань виступили парамілітарні злочинні угрупування, так звані «тітушки», яких використовував попередній режим для придушення мирного протесту. Користуючись сприянням місцевої влади, вони жорстоко розганяли мітинги за єдність України, били учасників мирних акцій, незалежно від віку та статті, кийками та арматурою кидали шумові гранати, димові шашки, використовували сльозогінний газ та холодну зброю. Внаслідок одного із таких нападівпід час проведення мирної акції 13 березня 2014 року був вбитий 22-річний студент Дмитро Чернявський, який помер від отриманих ножових поранень. Вже на той час окрім «георгієвських стрічок» — основної символіки штучно організованих владою мітингів «Антимайданів» — вони мали прапори Російської Федерації[2].

Спочатку малочисельні, ці групи отримали значну кадрову, військову, технічну, фінансову допомогу Російської Федерації та за сприяння місцевих еліт колишнього авторитарного режиму розпочали формування системи тотального терору та насилля проти мирного цивільного населення для встановлення контролю над регіоном. Важливо зауважити, що окремі організовані збройні формування очолювали громадяни Російської Федерації, зокрема, Ігор Гіркін на псевдо «Стрєлков»[3], Ігор Безлєр на псевдо «Бєс»[4] та інші. Поширеною практикою стали захоплення адміністративних будівель, побиття, насильницькі зникнення, тортури, позасудові страти, насильницьке відчудження приватної власності, грабіж банків та комерційних фірм тощо. Почалася перша хвиля евакуації із регіону, переважну більшість якої склали представники громадянського суспільства — правозахисники, громадські діячі, журналісти, місцеві депутати, лідери студентської молоді тощо.

Важливо зауважити, що сепаратистські настрої як в Криму[5], так і на сході[6] були значною мірою сформовані за допомогою системної російської пропаганди, яка називала учасників Євромайдану «фашистами» та залякувала жителів регіону «кривавою хунтою», що буде «знищувати російськомовне населення». Робота російських засобів масової інформації стала по суті складовою частиною військової операції.

«Кримський сценарій» був зірваний завдяки залученню силових структур та Збройних сил, що призвело до початку де-юре «антитерористичної операції»[7], а де-факто — «неоголошеної війни» з Російською Федерацією[8], оскільки після реальної загрози повного знищення незаконних збройних формувань на Донбасі Російська Федерація у серпні 2014 року вже відкрито ввела регулярні війська на територію України[9], що призвело до трагедії під Іловайськом та брутального розстрілу «мирного коридору», яким виводили оточених українських військових[10].

Парламент України, намагаючись ліквідувати наявні пробіли у законодавстві, навесні та влітку 2014 року прийняв до розгляду та ухвалив цілу низку законів та законопроектів, які явно суперечать національному законодавству та міжнародним стандартам з прав людини. Зокрема мова йде про законопроект № 4310а, який надає працівникам міліції право застосовувати без попередження фізичну силу, спецзасоби і зброю в районі проведення АТО; про законопроект № 4312а, що передбачає «превентивне» затримання осіб, причетних до терористичної діяльності без будь-якого рішення суду до 30 діб; про законопроект № 4311а, який дозволяє прокурору без рішення суду самостійно санкціонувати арешт особи на строк до 3-х діб, обшук, доступ до речей та документів тощо та законопроект № 4453а «Про санкції», який обмежує діяльність ЗМІ та інших суб’єктів інформаційної діяльності. Як вбачається із пояснювальних записок до нормативно-правових актів, автори обґрунтовували прийняття цих законопроектів необхідністю ефективного виконання завдань органами державної влади «по знешкодженню терористів під час проведення АТО».

Водночас всупереч рішенню РНБО від 4 листопада 2014 року, яке було затверджено Указом Президента України від 14 листопада 2014 року, уряд так і не направив заяву від імені України на адресу Генерального секретаря Ради Європи про вжиття Україною на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції у Донецькій і Луганській областях у зв’язку з наявною суспільною небезпекою, яка загрожує життю нації, заходів, що відступають від зобов’язань України за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод[11]. Таке звернення надало б державі правомірні підстави для обмеження прав та свобод людини на території проведення АТО в тих межах, яких вимагає гострота становища.

Для припинення збройного конфлікту ОБСЄ ініціювало переговорний процес. Була створена Тристороння контактна група у складі представників України, Російської Федерацій та ОБСЄ. Після консультацій представниками групи був підписаний Протокол спільних кроків від 5 вересня 2014 року[12]. Важливим положенням заначеного Протоколу було забезпечення негайного двостороннього припинення застосування зброї. Водночас організовані збройні формування, так звані Луганська та Донецька народні республіки неодноразово порушували умови Протоколу[13]. Відразу після оприлюднення тексту документу їх «посадові особи» заявили про те, що вони не являються його учасниками[14]. За офіційною інформацією помічника Генерального секретаря ООН з прав людини за час так званого «перемир’я» кожен день гинуло щонайменше 9 чоловік[15].

Триваючі повномасштабні військові дії на Донбасі, репресії проти представників громадянського суспільства, терор та насилля проти мирного цивільного населення привели до масової евакуації. Згідно із озвученими даними помічника Генерального секретаря ООН з прав людини станом на середину грудня 2014 року територію Донбасу залишили понад 1,1 мільйона людей. З них 54 280 осіб залишились на території України, 567 956 чоловік перетнули кордони інших країн, зокрема Російської Федерації, з яких 240 095 подали заявки на отримання статусу біженця[16].

Кількість загиблих під час збройного конфлікту на сході України станом на початок 2015 року тільки офіційно перевищила 5 тисяч осіб[17].

Характеристика збройного конфлікту на Донбасі

Російська Федерація продовжує заперечувати свою участь у збройному конфлікті, оперуючи поняттями «громадянська війна» та «війна Києва проти власного народу»[18]. Для пояснення присутності російської регулярної армії на сході України використовуються недолугі обґрунтування: «указанные военнослужащие действительно участвовали в патрулировании участка российско-украинской границы, пересекли ее, вероятно, случайно, на необорудованном, немаркированном участке»[19]. І це попри той факт, що російські військовослужбовці були затримані на території Донбасу в зоні бойових дій близько 15 км вглиб кордону[20].

Виправдовуючи свою присутність на Донбасі незаконною «гуманітарною інтервенцію» Російська Федерація під виглядом «гумконвоїв» та в порушення процедур Міжнародного Комітету Червого Хреста провозила військову техніку та боєприпаси[21]. Поширеною практикою стало перевезення через російсько-український кордон російської військової техніки, яку згодом як техніку без маркування та номерних знаківвідмічає у своїх звітах спеціальна моніторингова місія ОБСЄ[22]. Паралельно українські позиції на кордоні регулярно обстрілюються з території Російської Федерації системами залпового вогню «Град», що зафіксовано на численних відео мешканцями російського селища Гуково[23].

Таким чином даний збройний конфлікт має міжнародний характер, що за повідомленням Reuters було навіть непублічно визнано Міжнародним Комітетом Червоного Хреста[24]. Водночас, зусиллями дипломатії Російської Федерації на міжнародному рівні та агресивної російської пропагандиу різних країнах даний міжнародний конфлікт намагаються подати як внутрішній (an internized international conflict) через використання локальних агентів, так званої Луганської та Донецької народних республік.

По-перше, варто відзначити, що Луганська та Донецька народної республіка є доволі штучним конгломератом різних організованих збройних формувань, які доволі часто борються між собою за сфери впливу[25].

По-друге, з огляду на обрання насилля та терору проти мирного цивільного населення для встановлення контролю над регіоном в якості основного методу ведення війни, усі ці організовані збройні формування є теророристичними органі­заціями[26].

По-третє, ці організовані збройні формування є так званими астероїдними групами[27], локальними агентами Російської Федерації, оскільки існують завдяки потужності цієї держави — фінансової, політичної, технічної, військової допомоги тощо — та не є самостійними у прийнятті рішень. Їх позицію на міжнародній арені представляє Російська Федерація, яка, до того ж є учасником мінських переговорів[28]. Паралельно Російська Федерація зачищає керівників організованих збройних формувань, які виходять з-під її контролю[29].

По-четверте, всупереч тиражованому російською пропагандою образу «ополченцев, которые воюют с фашистской хунтой» варто відзначити, що на стороні організованих збройних формувань беруть активну участь націонал-радикальні та неонацистські організації із Російської Федерації, зокрема бойовики Чорної сотні, Русского національного єдінства (в тому числі керівництво цієї неонацистської організації), Євразійського союзу молоді, «Другая Россия», прихильники антисемітської неоязичницької Концептуальної партії «Единение» (Концепція громадської безпеки «Мертвая вода») тощо[30].

З огляду на вищевикладене, можна стверджувати, що Російська Федерація здійснює ефективний котроль над контрольованою ЛНР/ДНР частиною Донбасу та несе відповідальність за всі порушення прав людини й міжнародного гуманітарного права на цих територіях.

У своїй резолюції Європейський парламент від 15 січня 2015 року визнав, що так звані ДНР/ЛНР застосовують терористичні методи діяльності, а також оголосив, що Росія веде неоголошену війну на території України. Так, у п. 5 йдеться про те, що Росія веде «неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію»; окремо підкреслено, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі[31].

Характеристика ситуації в зоні АТО з точки зору прав людини
та міжнародного гуманітарного права

Організовані збройні формування на підконтрольних їм територіях запровадили системний та масштабний терор проти мирного цивільного населення з метою встановлення контролю над регіоном. Щоденною практикою стали побиття, насильницькі викрадення, взяття в заручники, катування, позасудові страти, насильницьке відчудження приватної власності тощо. Було розпочате системне переслідування дійсних чи гаданих прихильників державного суверенітету України, до яких відносили людей за різними ознаками — політичними переконаннями, релігійними поглядами, мовою, приналежністю до державної служби у разі відмови переходу на бік комбатантів. Системність та масштабність вчинення цих дій вказують на існування свідомої політики проведення терору, спланованість та організованість актів насилля.

Організовані збройні формування свідомо порушують норми міжнародного гуманітарного права. Умисна політика, спрямована на масштабне скоєння різних за формою воєнних злочинів, підтверджується їх організованим способом, частотою та неможливістю їх випадкового скоєння. Також це підкреслюється показовим демонстративним характером скоєння окремих воєнних злочинів, відкритим нехтуванням будь-якими «законами війни», як-от: парад полонених у Донецьку[32], видання наказу не брати українських військових у полон[33], мінування транспортних автомобілів цивільних осіб для підриву на українських блокпостах тощо[34].

Правозахисні організації, в тому числі моніторингові візити УГСПЛ, постійно документують випадки використання цивільного населення в якості живого щита, мінування цивільних об’єктів, розстріл мирних коридорів, перетворення цивільного населення у військову ціль, умисні напади на цивільні об’єкти, вбивства та катування українських військовополонених тощо.

Служба безпеки України у відкритому доступі розмістила карту міжнародних злочинів[35], на якій, зокрема, можна ознайомитися із системою функціонування місць утримання заручників (інформація підтверджується свідченнями місцевих жителів, результатами допитів затриманих комбатантів і космічними знімками)[36].

Варто наголосити на тому, що на підконтрольних організованим збройним формуванням територіях відсутні будь-які засоби правового захисту. На них не діють норми національного законодавства України та міжнародного права. Члени організованих збройних формувань керуються, як правило, усними розпорядження власного керівництва та мають широку дискрецію на самостійне прийняття рішень щодо власності, здоров’я та життя цивільних осіб. Відсутні будь-які інститути захисту прав людини. Так звані «уповноважені з прав людини»ДНР чи ЛНР займаються обміном військовополонених[37]. У «республіках» відбуваються «народні суди»[38] та виконуються смертні вироки[39].

Важливою проблемою є випадки порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права представниками українських формувань, які воюють на стороні АТО. Наприклад, Amnesty International зафіксувала факти масових зловживань з боку окремих бійців добровольчих батальйонів, серед яких викрадення, незаконні затримання, жорстоке поводження, крадіжки, вимагання[40]. Human Rights Watch звинуватила українські урядові сили у порушені норм міжнародного гуманітарного права, зокрема, використання касетних боєприпасів[41]. Усі ці факти у кожному випадку потребують проведення ефективного розслідування та у випадку підтвердження — притягнення винних осіб до відповідальності. Маємо відзначити, що у разі докладання додаткових зусиль державні органи відкривають відповідні кримінальні провадження[42]. Результатом одного з таких проваджень стало розформування батальйону патрульної служби міліції «Шахтарськ» у зв’язку із поширеністю серед його бійців практики мародерства[43]. Водночасза цілим рядом критеріїв більшість розслідувань такого роду важко назвати ефективними.

Попри те, що кількість порушень, вчинених представниками українських військових формувань, в рази менша за кількість порушень, вчинених організованими збройними формуваннями ЛНР/ДНР, дана тенденція є досить тривожною. Права людини не вимірюються в процентах та потребують безумовного захисту незалежно від особи порушника. Продовження вчинення такого роду злочинів на територіях, підконтрольних українським урядовим силам[44], свідчить про неспроможність органів державної влади вирішити системні проблеми, що зумовлюють їх вчинення, та припинити цю ганебну практику.

З огляду на тематику даного звіту, автор зосередить свою увагу на тих порушеннях, які охоплюються як міжнародними стандартами прав людини, так і нормами міжнародного гуманітарного права. А саме на основних грубих порушеннях, що здійснюються в рамках організованої системи терору проти цивільних осіб, які є дійсними чи гаданими прихильниками державного суверенітету.

Встановлення системи насилля та терору
проти мирного цивільного населення

Організовані збройні формування оголосили «ворогами народу»[45] та розпочали переслідування широкого кола цивільних осіб, які є дійсними чи гаданими прихильниками державного суверенітету України. Жертвами таких дій стали, насамперед, представники громадянського суспільства — правозахисники, журналісти, учасники мирних акцій за єдність України, члени громадських організацій, волонтери, священики, місцеві депутати, держслужбовці тощо. Цивільні особи автоматично можуть бути визначені в якості прихильників державного суверенітету за наступними ознаками:

—  за політичними переконаннями: правозахисники, журналісти, громадські діячі, члени опозиційних до колишнього авторитарного режиму партій тощо;[46]

—  за релігійними поглядами: священики та прихожани відмінних від УПЦ МП конфесій;[47]

—  за мовою: люди, які спілкуються українською мовою;[48]

—  за посадою: держслужбовці, працівники правоохоронних органів, місцеві депутати у разі відмови переходу у підпорядкування ДНР/ЛНР.[49]

Однією з перших жертв переслідування став депутат місцевої ради Володимир Рибак з м. Горлівка, який був викрадений невідомими 17 квітня 2014 року після спроби відновити державний прапор на будівлі районної державної адміністрації (сам момент викрадення зафіксований на відео). Тіло Володимира Рибака та дев’ятнадцятирічного студента Юрія Поправко із слідами жорстоких тортур було знайдено 21 квітня в притоці Північного Донця неподалік міста Славянськ. Офіційна причина смерті: комбінована травма тіла внаслідок тортур, з подальшим утопленням ще живих потерпілих, які перебували без свідомості. Служба безпеки України оприлюднила запис телефонної розмови, відповідно до якої причетність до вбивства Володимира Рибака має так звана група «Стрілка», що діє у Донецькій області, та громадянин Російської Федерації, підполковник ГРУ Ігор Бєзлєр. Згідно цього запису 17 квітня 2014 року Бєзлєр (позивний «Бес») поставив завдання начальнику самопроголошеної міліції м. Горлівка щодо нейтралізації Рибака. Одночасно Бєзлєр надав вказівку члену своєї групи, військовослужбовцю РФ викрасти Володимира Рибака, посадити в автомобіль та вивести в обумовлене місце, де застосувати щодо нього заходи фізичного впливу[50].

Утримуваних в полоні людей піддають жорстоким тортурам: побиття, відрізання частин тіла, підпалювання, застосовування електричного току тощо. Значного розголосу за кордоном набула справа 52-річної мешканки Ясинуватого Ірини Довгань, яку викрали з власного двору бойовики батальйону «Восток». Це було пов’язано із тим, що фотографію Ірини біля ганебного стовпа у Донецьку розмістив New Yourk Times. Сама Ірина розказує так про те, що залишилося за лаштунками фотокамери під час її утримання:

«Мене били, наді мною знущалися, стріляли мені біля вух з пістолета, погрожували мене садистськи ґвалтувати, розповідали, як це відбуватиметься... Він підкликав мене до ґрат камери, відкривав решітку, вимагав, щоб я стояла рівно, розганявся і бив мене ногою в груди. Я летіла до стіни і ще хвилин десять не могла нормально дихати. Це їх дуже сильно забавляло... Особливо страшно було, коли привезли якогось чоловіка просто по телефонному дзвінку. Я його не бачила, але його били, і він сильно кричав. І я кричала, повзала по підлозі і молила, щоб мене просто застрелили».[51]

Загалом будь-яка людина, яка активно здійснює неконтрольовану організованими збройними формуваннями діяльність, наприклад, соціальне волонтерство, може стати жертвою переслідування. Сама політика організованих збройних формувань спрямована на придушення будь-якої неконтрольованої ними форми громадської активності. Тому жертвами насильницьких викрадень та взяття в заручники ставали і волонтери, які надавали допомогу цивільному населенню Донбасу.

Наприклад, 29 вересня з території пансіонату «Бірюса» біля с. Безімене Новоазовського району був викрадений директор пансіонату Василь Коваленко. Озброєні люди на позашляховику із символікою ДНР «запропонували» директору «проїхатися із ними» на його власній машині у супроводі позашяховика. Вже 1 жовтня 2014 року приватний автомобіль Василя Коваленко без номерів був помічений у користуванні організованого збройного формування. Варто зауважити, що останні місяці директор пансіонату на волонтерських засадах надавав притулок переселенцям із зони антитерористичної операції, одночасно на території пансіонату могли проживати більше 250 осіб[52]. Аналогічний мотив викрадення прослідковується і у справі правозахисника, адвоката Олександра Кудінова, який власними силами вивіз сотні людей із зони АТО та вів переговори по звільненню заручників з числа цивільного населення незалежно від їх політичних поглядів[53].

Для боротьби із «ворогами народу» організовані збройні формування застосували практику складання «розстрільних списків», які використовуються для перевірки на блокпостах[54]. Ще в липні 2014 року вони розіслали українським журналістам листи із попередженням, що вони є ворогами «русского мира» та «пишуть брехню про Донбас під диктовку загниваючого Заходу». Був оприлюднений попередній список з 15-ти журналістів, яких обіцяли відслідковувати та знищувати, де б вони не знаходилися.[55]Загалом, більше кількох десятків журналістів були взяти в заручники протягом 2014 року[56]. Деяким з них пропонували знімати пропагандистські сюжети для російських телеканалів в обмін на звільнення[57].

Таким чином, на підконтрольних організованим збройним формуваннями територіях була створена організована система масових викрадень та катувань цивільних осіб. Так, ще в травні 2014 року Хью Уильямсон, директор Human Rights Watch по Європі та Центральній Азії заявив:

«Ополченцы с помощью побоев и похищений дают понять, что любому, кто не поддерживает их, лучше молчать или уезжать. Эти формирования творят произвол и никак не контролируются»[58].

Пізніше самопроголошені Луганська та Донецька народні республіки заснували спеціальні підрозділи за радянським прикладом, які носять ті ж самі назви — НКВС[59] та СМЕРШ. Співробітники цих підрозділів складають «розстрільні списки», викрадають активістів та членів їх родин, катують та розстрілюють[60].

У надскладному становищі опинилися вразливі групи на контрольованих організованими збройними формуваннями територіях, серед яких національні меншини, релігійні спільноти, представники ЛГБТ-спільноти, ВІЛ-інфіковані, ув’язнені. Ув’язнені з колонії № 52 в Єнакієвому повідомляють, що після втечі шестерих в’язнів їм перестали давати хліб. Приблизно два тижні до цього у медчастині помер хворий на СНІД ув’язнений, тому що не міг отримувати терапію[61].

Висновки

1. На території України йде гібридна війна, яку розпочала Російська Федерація та ведеза допомогою створених нею локальних агентів, незаконних збройних формувань, залучення регулярної російської армії. Триваючий збройний конфлікт є міжнародним попри приписуваний йому зусиллями російської пропаганди внутрішній характер.

2. Організовані збройні формування, які утворюють так звані Луганську та Донецьку народні республіки, в якості основного методу ведення війни використовують терор проти мирного цивільного населення. З огляду на це на підконтрольних їм територіях поширеною практикою є побиття, насильницькі зникнення, тортури, позасудові страти, насильницьке відчудження приватної власності цивільних осіб.

3. Організовані збройні формування свідомо систематично та із відкритою зневагою порушують норми міжнародного гуманітарного права: використовують цивільне населення в якості живого щита, мінують цивільні об’єкти, розстрілюють мирні коридори, перетворюють цивільне населення у військову ціль, здійснюють умисні напади на цивільні об’єкти, вбивства та катування українських військовополонених тощо.

4. Зафіксовані випадки порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права з боку українських урядових сил на звільнених територіях. За фактами цих злочинів при докладанні певних зусиль відкривається розслідування, водночас у більшості випадків його важко назвати ефективним.

Рекомендації

1. Верховній Раді України невідкладно ухвалити постанову № 1312 від 09.12.2014 «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». Попередньо уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення від 23 лютого 2014 року до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

2. Верховній Раді України ухвалити законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду».

3. Службі безпеки України спільно з Міністерством оборони, Генеральною прокуратурою, Військовою прокуратурою, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ для організації процесу збору і фіксації необхідних доказів вчинення злочинів проти людяності і воєнних злочинів та координації такої роботи створити координаційну групу з метою підготовки матеріалів до Міжнародного кримінального суду про вчинення на території України злочинів проти людяності й воєнних злочинів організованими збройними формуваннями, підконтрольними Російській Федерації.

4. Міністерству юстиції спільно з Міністерством закордонних справ невідкладно направити заяву від імені України на адресу Генерального секретаря Ради Європи про вжиття Україною на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції у Донецькій і Луганській областях у зв’язку з наявною суспільною небезпекою, яка загрожує життю нації, заходів, що відступають від зобов’язань України за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Міністерству юстиції спільно з Міністерством закордонних справ розробити план заходів захисту інтересів держави та її громадян на міжнародному рівні із залученням Служби безпеки України, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури, Військової прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Ради національної безпеки та оборони, Адміністрації Президента, народних депутатів, наукової спільноти та представників громадськості, зокрема, для визнання ЛНР та ДНР терористичними організаціями на міжнародному рівні, підготовки справи проти Росії в Міжнародному суді ООН, відповідних справ у Європейському суді прав людини тощо.

6. Кабінету Міністрів cтворити координаційну групу з представників Служби безпеки України, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури, Військової прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Ради національної безпеки та оборони, Адміністрації Президента, Секретаріату Уповноваженого з прав людини, до компетенції якої віднести контроль за дотриманням законності в зоні проведення АТО та реагування на повідомлення щодо незаконних дій представників держави.

[1] Розділ підготовлений О. Матвійчук, головою правління ГО «Центр громадянських свобод».

[2] http://www.ostro.org/blogs/mariya_oliynik/160050/

[3] http://www.unian.ua/politics/912519-sbu-rozkrila-osobu-strelkova-igor-vsevolodovich-girkin-1970-rn-propisaniy-u-moskvi.html

[4] http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3351029-sbu-oholosyla-v-rozshuk-dyversanta-ihoria-bezlera

[5] http://news.bigmir.net/ukraine/800265—Fashizm-ne-projdet—-agitacija-za-referendum-v-Krymu

[6] http://glavred.info/politika/novaya-strashilka-rossii-na-vostok-ukrainy-napravili-amerikancev-276356.html

[7] http://ua.comments.ua/politics/227818-turchinov-zayaviv-pro-pochatok-masshtabnoi.html

[8] http://zik.ua/ua/news/2014/05/03/tusk_rosiya_vede_z_ukrainoyu_neogoloshenu_viynu_484696

[9] http://vgolos.com.ua/news/zatrymani_pid_ilovayskom_rosiyski_desantnyky_zdaly_svoih_kerivnykiv_156004.html

[10] http://strichka.com/item/13512933

[11] http://www.president.gov.ua/documents/18445.html

[12] http://www.unian.ua/politics/959986-obse-opublikuvala-minskiy-protokol-dokument.html

[13] http://news.liga.net/ua/video/politics/4198059-z_yavilosya_v_deo_obstr_lu_boyovikami_aeroportu_donetsk.htm

[14] http://www.unian.net/politics/984492-boeviki-dnr-i-lnr-ne-schitayut-sebya-uchastnikami-mirnogo-protokola.html

[15] http://www.pohlyad.com/news/n/65058

[16] http://www.radiosvoboda.org/content/article/26744734.html

[17] http://ukrainian.voanews.com/content/un-death-toll-in-ukraine/2610650.html

[18] http://www.kp.ru/daily/26275/3152889/

[19] http://grani.ru/Politics/World/Europe/Ukraine/m.232367.html

[20] https://www.youtube.com/watch?v=cjJlfzYTPgk

[21] http://www.unian.ua/society/1010021-u-somomu-rosiyskomu-gumkonvoji-buli-tilki-boepripasi-loda.html

[22] http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2014/11/09/1002025.html

[23] http://news.bigmir.net/ukraine/831118-Rossijanin-snjal-video-obstrela-Ukrainy—-Gradami—-s-rossijskoj-territorii

[24] http://www.reuters.com/article/2014/07/22/us-ukraine-crisis-warcrimes-idUSKBN0FR0V920140722

[25] http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/07/1/7030653/

[26] http://www.unian.ua/politics/918854-gpu-viznala-teroristichnimi-organizatsiyami-samoprogolosheni-dnr-ta-lnr.html

[27] http://gtmarket.ru/laboratory/publicdoc/2007/782

[28] http://ua.krymr.com/archive/news-uk/20141201/16928/16928.html?id=26761041

[29] http://hvylya.net/news/exclusive/podrobnosti-zachistki-gruppyi-betmena-unichtozhennoy-rossiyskimi-spetssluzhbami.html

[30] http://eajc.org/page18/news45696.html

[31] http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/01/15/7029681/

[32] https://www.youtube.com/watch?v=P-EzdyyHQRA

[33] http://www.memo.ru/d/223351.html

[34] https://www.facebook.com/csomvd/posts/670952783013038

[35] http://ssu.kmu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=132298

[36] http://www.unian.ua/politics/992025-sbu-pokazala-kartu-zlochiniv-proti-lyudyanosti-skoenih-boyovikami-na-donbasi.html

[37] http://espreso.tv/news/2015/01/10/terorysty_quotdnrquot_anonsuvaly_mozhlyvyy_obmin_polonenymy

[38] http://vikna.if.ua/news/category/ua/2014/10/31/24396/view

[39] http://amnesty.org.ua/nws/separatisti-v-ukrayini-pogrozhuyut-pro/

[40] http://amnesty.org.ua/materiali/human-rights-in-ukraine/zlovzhivannya-ta-voyenni-zlochini-z-boku-d/

[41] http://www.hrw.org/ru/news/2014/10/20/ukraina-shirokoe-primenenie-kassetnykh-boepripasov

[42] http://ua.korrespondent.net/ukraine/3436082-ukraina-hotova-dovesty-scho-nikoly-ne-vykorystovuvala-kasetni-bomby

[43] http://www.ukrinform.ua/ukr/news/spetsbatalyon_shahtarsk_rozformovano_za_maroderstvo___avakov_1982056

[44] http://gazeta.zn.ua/internal/zachistka-stanicy-_.html

[45] http://society.lb.ua/accidents/2014/06/13/269654_rukovodstvo_dnr_reshilo_iskat.html

[46] http://life.pravda.com.ua/person/2014/12/3/185193/

[47] http://24tv.ua/news/showNews.do?u_slovyansku_znayshli_mogilu_zakatovanih_teroristami_svyashhenikiv__mvs&objectId=464212

[48] http://tsn.ua/politika/na-luganschini-boyoviki-vbili-dvoh-cholovikiv-za-patriotichne-privitannya-vo-svoboda-348919.html

[49] http://crime.in.ua/news/20140809/kazn-prokurora

[50] http://nbnews.com.ua/ua/news/119533/

[51] http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2014/09/140901_donbas_dovgan_ie_yg

[52] http://donbasssos.org/post_20141011_01_uk/

[53] http://www.telekritika.ua/profesija/2014-09-30/98666

[54] http://tsn.ua/ukrayina/motoroshne-pravosuddya-boyovikiv-smertniy-virok-za-tri-dni-ta-rozstril-invalidiv-374729.html

[55] http://24tv.ua/news/showNews.do?teroristi_pogrozhuyut_fizichno_znishhiti_15_ukrayinskih_zhurnalistiv_spisok&objectId=463239

[56] http://imi.org.ua/barametr/

[57] http://www.telekritika.ua/profesija/2014-10-07/98949?theme_page=70&

[58] http://www.hrw.org/ru/news/2014/05/27/ukraina-proizvol-opolchentsev-na-vostoke

[59] http://www.svoboda.org/content/transcript/26691749.html

[60] https://vk.com/club75481560

[61] http://www.radiosvoboda.org/content/article/26612124.html

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори