MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

V. Свобода об’єднань (асоціацій)

22.05.2015   

[1]

1. Загальний огляд

Хоча суттєві зміни до законодавства, що істотно покращили правове регулювання громадських об’єднань та благодійних організацій, набули чинності ще у 2013 р., однак їхня імплементація не була завершена й наприкінці 2014 р. Не були розроблені та подані до парламенту зміни до інших законів у зв’язку із прийняттям цих законів. З-за цього залишається багато неузгодженостей, зокрема, в податковому законодав­стві, законодавстві щодо профспілок тощо, котрі загальмували впровадження нового законодавства в адміністративну практику.

Крім того, багато проблем є в практиці застосування нового законодавства, оскільки посадові особи, що здійснюють реєстрацію, часто намагаються прилаштувати свою стару практику до нового закону, ігноруючи його базові принципи. Саме цим пояснюється досить велика кількість повернутих на доопрацювання документів чи відмов у реєстрації громадських формувань. Впровадження закону йде не легко, оскільки він містить певні нові підходи правового регулювання, що потребують додаткового тлумачення.

Під час Євромайдану, 16 січня 2014 року, були прийняті зміни до закону про громадські об’єднання, спрямовані на обмеження свободи об’єднань. Зокрема, впроваджувалось поняття «іноземного агента»[2], права якого істотно обмежувалися, а також встановлювалася відповідальність організацій за екстремістську діяльність. Ці зміни були розкритиковані правозахисними[3] та міжнародними організаціями через порушення прав людини. Вони були скасовані 28 січня та повторно — пізніше в лютому[4] — після зміни влади й не встигли набути чинності в повній мірі.

5 липня набули чинності зміни до Закону «Про громадські об’єднання» (щодо забезпечення діяльності всеукраїнських громадських об’єднань)[5]. Зміни стосуються попередніх вимог закону щодо припинення діяльності осередків громадських об’єднань, котрі існують у формі окремих юридичних осіб. Закон вимагав, щоби такі осередки або були без статусу юридичної особи, або саме об’єднання було б зареєстроване як спілка юридичних осіб. Видається, що таким жорстким підходом держава втрутилися у автономію об’єднань щодо власного визначення структури організації. Насправді державі важко було б обґрунтувати необхідність примусової ліквідації громадських об’єднань, котрі не виконають вимоги нового закону щодо зміни власної структури й такі дії держави можуть бути розцінені, як непропорційне втручання в свободу об’єднань. Тому ці зміни можна лише вітати.

Регулювання політичних партій залишається без змін. У значній мірі закон про політичні партії не відповідає міжнародним стандартам, але партії навчилися уживатися з багатьма його положеннями. У певних випадках це надає можливості тиску влади на партії, наприклад, у випадку зміни керівника осередку партії, виключення особи з числа членів партії тощо. У минулих доповідях про права людини ми неодноразово описували подібні випадки, хоча протягом 2014 року нами не було їх зафіксовано.

Загалом зберігається сприятливе середовище для створення та діяльності об’єднань. Не існує суттєвих фінансових обмежень щодо отримання чи витрачання коштів. Умови реєстрації громадських об’єднань значно покращилися.

Наприкінці 2013 — початку 2014 року Український незалежний центр політичних досліджень провів моніторинг застосування нового закону про громадські об’єднання[6]. У результаті опитування представників громадських об’єднань, з яких 79% звертались щодо реєстрації нового громадського об’єднання (із статусом юридичної особи), 11% реєстрували зміни до установчих документів і 10% подавали документи щодо повідомлення про зміни в органах управління, були отримані такі результати:

—  38% представників громадських об’єднань, що брали участь в опитуванні, відзначили, що не стикались із труднощами при складанні документів та під час їхнього подання;

—  серед тих, які відзначали труднощі, 64% вказали, що важко було сформувати статут, який відповідав би вимогам законодавства, 28% відзначили труднощі із підготовкою інших документів, 32% стикнулись із незрозумілістю порядку подання документів, 8% вказали на інші труднощі;

—  88% респондентів відзначили, що процес проходження реєстраційних процедур завершився для них успішно. 10% стикнулись із тим, що їхні документи направлялись на доопрацювання, 2% — залишено документи без розгляду;

—  найбільш розповсюдженими перешкодами для успішної реєстрації, за словами респондентів, були наступні: статут не відповідав іншим законам (57%); документи були подані не у повному обсязі (28%); наявність помилок і неточно­стей в інших документах (15%).

В Україні зберігається відповідальність за участь в незареєстрованій громадській організації. Парламент минулого скликання відмовився розглядати проект закону, спрямованого на її ліквідацію, а в новому парламенті такого проекту зареєстровано не було[7].

2. Створення та діяльність об’єднань

За новим законодавством створення громадських об’єднань та благодійних організацій значно спростилося. Було усунуто багато бюрократичних вимог до статутних документів та обмежень щодо мети створення й видів діяльності об’єднань.

Строки реєстрації значно скоротилися: якщо раніше на реєстрацію нової організації потрібно було не менше місяця, то відповідно до закону тепер мають зареєструвати в строк до 7 днів. Хоча у половині випадків ці строки порушуються, однак в цілому вони є суттєво меншими.

Важливим нововведенням є те, що у випадку, коли документи були неналежно оформленні, представник громадського об’єднання отримує висновок за результатами правової експертизи. Такий висновок надається один раз, тобто якщо громадське об’єднання усунуло усі зазначені у висновку недоліки, орган, що здійснює реєстрацію, повинен зареєструвати таке громадське об’єднання. Така опція унеможливлює спекуляцію з боку чиновника і багаторазове повернення документів.

Серед недоліків у термінах реєстрації найбільш «кричущим» є затягування із строками опрацювання документів, що подаються поштовою кореспонденцією. На практиці це виглядає наступним чином: громадське об’єднання надсилає пакет документів, а представники органів з питань реєстрації невчасно забирають його із поштового відділення. Таке «затягування» може тривати до кількох тижнів і навіть місяця.[8]

Новий Закон встановив вичерпний перелік документів для реєстрації нового громадського об’єднання або внесення змін до вже існуючого. Проте недоліки існують під час реєстрації громадської спілки: невизначеним є перелік документів, які посвідчують структуру власності засновників. Наразі не відомо, чи достатньо статуту юридичної особи — засновника громадської спілки, чи необхідно також додавати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.[9]

Вперше створено Реєстр громадських об’єднань, який зробив публічним перелік громадських організацій та спілок[10]. Реєстр містить інформацію про види діяльності об’єднань, засновників, органи управління та контактну інформацію. Проте є ряд недоліків, які унеможливлюють отримання наявної інформації про об’єднання. Зокрема, параметри пошуку обмежують кількість знайдених відомостей про громадські об’єднання до 500 записів, параметри пошуку не налаштовані на пошук громадських об’єднань за роком утворення/реєстрації, відсутній критерій пошуку за наявністю у громадського об’єднання статусу юридичної особи. Також варто відмітити, що частина областей має проблеми в обміні відомостями між Реєстром громадських об’єднань та Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під час внесення інформації щодо зміни місцезнаходження громадського об’єднання та зміни керівних органів.[11]

Окружний адміністративний суд м. Києва 27 червня 2014 року задовольнив позов громадської організації «Дорожній контроль Україна» до Святошинського районного управління юстиції у м. Києві[12]. Рішення у формі наказу про реєстрацію громадського об’єднання Святошинським РУЮ у м. Києві прийнято 25 грудня 2013 року. Таким чином, відомості про реєстрацію громадського об’єднання до Реєстру громадських об’єднань повинні бути внесені реєстратором не пізніше 26 грудня 2013 року. Однак цього не було зроблено. Суд визнав бездіяльність реєстратора протиправною.

Багато спорів виникає з приводу найменування об’єднань.

Київський апеляційний адміністративний суд 22 травня 2014 року відхилив апеляційну скаргу громадського об’єднання «Всеукраїнська авіаційна асоціація «АОПА-Україна».[13] Вона оскаржувала дії Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві щодо реєстрації громадської організації «АОПА». Суд визначив, що «Посилання позивача на те, що найменування юридичної особи — громадської організації «АОПА України» є тотожним та співзвучним з його найменуванням — громадським об’єднанням «Всеукраїнська авіаційна асоціація «АОПА-Україна», що порушує його права, є необґрунтованими, оскільки наявність однакових літер у власній назві не дають підстав вважати про складності в ідентифікації організацій, так як вони мають різний статус та відрізняються повною назвою.» Така позиція є достатньо дивною через очевидний, на нашу думку, збіг назв цих двох організацій.

Наведемо певну загальну інформацію щодо реєстрації та відмови у реєстрації об’єднань.

Загальна інформація про реєстрацію/відмову
у реєстрації громадських об’єднань[14]
[15] [16] [17] [18]

 

201115

201216

9 міс. 201317

9 міс. 201418

Загальна
кількість

Зареєстровано

громадських організацій

1887

1913

2475

3070

46 915

Легалізовано

професійних спілок (самостійних)

80

84

38

76

1606

об’єднань профспілок

1

1

398

281

оргланок всеукраїнських профспілок

627

857

372

246

700 602

оргланок профспілок іншого статусу

69

91

20

28

7151

Легалізовано шляхом повідомлення про заснування

громадських організацій

280

631

548

757

6800

відмов у реєстрації/легалізації

764

710

330

390

 

відмов у реєстрації (погодженні, взятті до відома) змін

435

547

348

342

 

У 2008–2009 роках кількість відмов у реєстрації громадських організацій була близько 1200 на рік. Проте в цей час було зареєстровано й більше організацій — близько 3000 на рік, що значно більше від періоду з 2011 по 2013 роки.

З наведених даних видно, що значно зменшилася кількість відмов у реєстрації громадських об’єднань. Однак, зараз не ведеться статистика по кількості повернутих документів на доопрацювання. Раніше таке повернення документів не було передбачено законом, хоча було поширеною практикою, а тепер це передбачено новим законом і цією можливістю реєстраційна служба користується достатньо часто. Очевидно, що це певною мірою стосується випадків відмови у реєстрації. Тому варто вказати, що повний обсяг відмов визначити неможливо й ця статистика є достатньо відносною.

Варто зауважити, що кількість відмов у реєстрації все одно залишається дуже високою. Новий закон про громадські об’єднання дуже вузько визначив підстави для відмови в реєстрації. Виникають великі сумніви, що мова йде про 342 організації, діяльність котрих суперечить Конституції України та безпосередньо загрожує її цінностям. За оцінками реєстраційної служби найбільше проблем виникає у організацій з визначенням назви організації та визначенням засновників організацій. Видається, що необхідно удосконалювати цю процедуру, оскільки очевидним є явно надмірно широке тлумачення підстав для відмови у реєстрації організації. Особливо, коли згадати, що по суті рішення про відмову у реєстрації прирівнюється до заборони організації, оскільки участь в такій організації тягне за собою адміністративну відповідальність.

При реєстрації важливою є стадія внесення організації до Реєстру неприбуткових організацій й надання їй неприбуткового статусу. Це звільняє організацію від сплати податку на прибуток. Такий статус надається Державною податковою службою індивідуально за окремою процедурою. Фактично, це є необхідним додатковим етапом реєстрації, оскільки без нього громадське об’єднання діє як підприємство й значно обмежене у фінансовій діяльності.

Також потенційною проблемою є відсутність змін до Податкового кодексу в частині громадських об’єднань. До прийняття Закону України «Про громадські об’єднання» діяв Закон України «Про об’єднання громадян», котрий під об’єднанням громадян визначав два типи об’єднань: громадські організації та політичні партії. Чинний закон про громадські об’єднання визначає два окремих поняття: громадські організації та громадські спілки. З огляду на це, істотно звужено поняття «громадська організація», до котрого тепер не включається поняття «громадської спілки», як спілки громадських організацій.

Разом з тим, Податковий кодекс оперує виключно поняттям «громадська організація». Відповідно на практиці у спілок громадських об’єднань можуть виникати проблеми з включенням їх до Реєстру неприбуткових установ та організацій і з віднесенням їх до п. б) статті 157.1. Хоча до набрання чинності новим законом про громадські об’єднання вони мали таку можливість. Претендувати саме на цю ознаку неприбутковості для багатьох зі спілок життєво важливо, оскільки це дозволяє їм отримувати благодійні пожертви і не оподаткувати їх, а використовувати на суспільно-важливі цілі, визначені п. б) статті 157.1 Податкового кодексу. Аналогічно виникає проблема й із застосуванням частин першої та другої статті 154.1 Податкового кодексу громадськими спілками громадських організацій інвалідів.

Закон «Про громадські об’єднання» передбачає можливість громадським організаціям здійснювати підприємницьку діяльність без мети одержання прибутку. Тобто це означає, що наразі створений правовий механізм, який дозволяє громадським організаціям, наприклад, проводити платні навчання, а одержані кошти використовувати для статутних цілей організації. Розподіл виручених коштів між членами організації в такому випадку неможливий. Проте на практиці громадські організації потрапляють у дилему: зберегти статус неприбутковості чи здійснювати підприємницьку діяльність. Бо власне зміни до Податкового кодексу внесені не були і у разі здійснення підприємницької діяльності громадськими організаціями, податкові органи виключають таку організацію із реєстру неприбуткових.

Проблемою є нечітка практика реєстраційної служби щодо відмежування громадських об’єднань від релігійних організацій, що реєструються за іншою процедурою та мають інший правовий статус.

3. Перевірки діяльності, тимчасова заборона видів діяльності
та ліквідація громадських об’єднань

Найбільш резонансними стали процеси з ліквідації об’єднань, котрих звинувачували у сепаратизмі. Цього року було найбільше таких за всю історію країни, що зумовлено подіями в Криму та війною на сході.

Дані про намагання ліквідувати громадські об’єднання, що наведені нижче, демонструють активність реєстраційної служби й не включають аналогічну активність прокуратури та податкової служби.

Загальна інформація реєстраційної служби[19]
[20] [21] [22] [23]

 

201120

201221

9 міс.
2013 року22

6 міс.
2014 року23

Кількість позовів до суду та звернень до прокуратури за результатами перевірок громадських формувань

54

49

1

3

 

2011

2012

9 міс.
2013 року

6 міс.
2014 року

Кількість громадських формувань, ліквідованих за рішенням суду за результатами контролю органів юстиції

46

27

26

У липні 2014 року Міністерство юстиції звернулося до суду про заборону Комуністичної партії України за антиконституційну діяльність[24]. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2014 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9751/14 та призначено попереднє судове засідання на 22 жовтня 2014 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Службу безпеки України, Всеукраїнське об’єднання «Свобода», Радикальну Партію Олега Ляшка, Громадську організацію «Воля-Громада-Козацтво», Українську республіканську партію. Однак 5 листопада 2014 року суд зупинив провадження по справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах:

1)  № 826/13088/14 за позовом Комуністичної партії України до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування пункту 1, підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого постановою від 02 липня 2014 року № 219, у певних частинах;

2)  № 826/13089/14 за позовом Комуністичної партії України до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування окремих пунктів Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228;

3)  № 800/390/14 за позовом Комуністичної партії України до Президента України про скасування Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 401.

Це досить парадоксально й очевидно було зроблено з наміром затягнути процес. КПУ подала три фактично ідентичні позови, що оскаржували повноваження Мінюсту та Реєстраційної служби подавати позови про їхню заборону. Позови були подані після того, як був поданий позов про її ліквідацію. І ця маніпуляція правом пройшла.

По першій справі той же Окружний адміністративний суд того ж дня прийняв рішення[25], в якому повністю відмовив у позові КПУ. 12 грудня було відкрито апеляційне провадження за поданою КПУ апеляцією і на середину січня 2015 року апеляція не була розглянута.

По другій справі 15 жовтня 2014 року суд виніс рішення[26], яким повністю відмовив КПУ в позові. 18 листопада була відхилена апеляція КПУ[27]. Була подана касаційна скарга, однак вона ще не розглянута.

По третій справі Вищий адміністративний суд України 30 вересня 2014 року відмовив КПУ в позові[28]. Це рішення можна оскаржити до Верховного суду України, де, як відомо, справи розглядаються досить довго.

Паралельно народні депутати від КПУ звернулися до Конституційного суду України з проханням розтлумачити положення законодавства, що визначає підстави для розпуску політичних партій[29]. Однак 22 вересня КСУ відмовив у відкритті конституційного провадження через те, що депутати не вказали конкретних положень, що є незрозумілими та потребують тлумачення[30].

Очевидно, що судова тяганина по цим трьом справам буде тягнутися досить довго. Також потім досить довго може тривати й сам суд про ліквідацію КПУ.

13 травня Окружний адміністративний суд України задовольнив позов Міністерства юстиції України про заборону діяльності Політичної партії «Руський Блок»[31]. 17 червня суд відхилив апеляцію партії[32]. 8 липня Вищий адміністративний суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою партії, однак відмовив у зупиненні виконання рішення щодо ліквідації партії[33]. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ця касаційна скарга ще не була розглянута. У суді були доказаними обставини закликів до вчинення дій з захоплення державної влади в Автономній Республіці Крим з боку саме відповідача — політичної партії «Руський блок» та визнання реалізації таких закликів у вигляді створення формування, яке сприяло захопленню влади.

30 квітня 2014 року Окружний адміністративний суд м. Києва заборонив діяльність політичної партії «Руська Єдність».[34] Суд зазначив, що дії Аксьонова С.В., як голови політичної партії «Руська Єдність», були підтримані самою партією, оскільки, саме на офіційному веб-сайті політичної партії «Руська Єдність» розміщена інформація, яка висвітлює дії політичної партії «Руська Єдність» та її голови — Аксьонова С. В., спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі, посягання на здоров’я населення. 4 вересня суд відхилив апеляцію партії[35] й рішення вступило в законну силу.

Загалом наведені рішення про ліквідацію політичних партій є досить обґрунтованими та відповідають, на нашу думку, стандартам прав людини. Можна навіть констатувати, що влада проводить аж надто обережну політику щодо об’єднань, котрі виступають проти базових конституційних принципів і лише у виключних випадках зверталася до суду із позовом про заборону діяльності.

Податкова служба України та її місцеві відділення на підставі підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України наполегливо кожного року подають сотні позовів про ліквідацію громадських об’єднань через неподання податкових звітів. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Судова практика місцевих судів є досить різною та суперечливою. Однак позиція Вищого адміністративного суду є однозначною. Закон про громадські об’єднання визначає вичерпний перелік підстав для ліквідації громадського об’єднання, серед яких немає неподання податкових звітностей.[36] Незважаючи на це, вже декілька років суди отримують сотні відповідних позовів від податківців.

4. Рекомендації

1. Забезпечити належну імплементацію норм законів «Про громадські об’єднання» та «Про благодійництво та благодійні організації». Мін’юсту необхідно забезпечити розробку, внесення до парламенту та прийняття змін до законодавства у зв’язку із положеннями цих двох законів.

2. Виключити статтю 186-5 Кодексу про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність за керівництво чи участь у незареєстрованих об’єднаннях громадян.

3. Внести зміни до Закону України «Про громадські об’єднання», якими включити до переліку прав громадських об’єднань, передбачених статтею 21 цього закону, право представляти та захищати права своїх членів, інших осіб за їх запитом, ініціювати позови з питань суспільних інтересів.

4. Державна реєстраційна служба повинна узагальнити практику подання судових позовів щодо ліквідації політичних партій та громадських організацій та привести її у відповідність з вимогами статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини, статті 37 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.

5. Вищому адміністративному суду України доцільно узагальнити судову практику з питань позовів щодо ліквідації (анулювання свідоцтва про реєстрацію) політичних партій та громадських організацій.

6. Розробити та прийняти зміни до Закону України «Про політичні партії» з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів[37].

7. Внести зміни до Податкового кодексу України та надати можливість громадським об’єднанням здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до Закону «Про громадські об’єднання» та одночасно зберігати статус неприбутковості.

8. Внести організаційно-правову форму «громадська спілка» до Державного класифікатора України, класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97.

9. Розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України законопроект щодо внесення змін до законів України «Про громадські об’єднання» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з метою забезпечення реєстрації громадських об’єднань та внесення їх до Реєстру неприбуткових організацій та установ за принципом єдиного вікна.

10. Внести зміни до частини 2 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, якими включити до переліку позивачів в адміністративній справі громадські об’єднання без статусу юридичної особи.

11. Внести зміни до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо представництва та визначити відповідні документи, які засвідчують представництво.

[1] Розділ підготовлений В. Яворським, членом Правління УГСПЛ.

[2] #n364

[3] Див. наприклад, одна з багатьох публікацій:

http://tsn.ua/blogi/themes/law/zakoni-16-sichnya-scho-voni-zminyat-dlya-kozhnogo-ukrayincya-330702.html

[4] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/767-18/page;

#n6

[5] #n2

[6] Див. більш докладно тут:

http://ucipr.org.ua/publications/anons-umovi-diialnosti-gromadskikh-obednan-realizatciia-zakonu-ukraiini-pro-gromadski-obednannia-ta-regionalnikh-program-rozvitku-gromadian-skogo-suspilstva-u-2013-rotci-avtori-m-v-latciba-a-o-shimchuk-a-o-krasnosilska/lang/www.transparency.org

[7] Доступний тут:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49132

[8] Див. «Закон «Про громадські об’єднання». Рік роботи» //

http://ucipr.kiev.ua/publications/zakon-pro-gromadski-obednannia-rik-roboti

[9] Там само.

[10] http://rgo.informjust.ua

[11] Див. «Закон «Про громадські об’єднання». Рік роботи» //

http://ucipr.kiev.ua/publications/zakon-pro-gromadski-obednannia-rik-roboti

[12] http://reyestr.court.gov.ua/Review/39700311

[13] http://reyestr.court.gov.ua/Review/39142047

[14] За даними Державної реєстраційної служби України за різні роки: http://drsu.gov.ua/show/1443

[15] http://drsu.gov.ua/file/1854

[16] http://drsu.gov.ua/file/10496

[17] http://drsu.gov.ua/show/11918

[18] http://drsu.gov.ua/show/13558

[19] За даними Державної реєстраційної служби України за різні роки.

[20] http://drsu.gov.ua/file/1854

[21] http://drsu.gov.ua/file/10496

[22] http://drsu.gov.ua/show/11918

[23] http://drsu.gov.ua/show/13558

[24] Див. текст позову тут: http://istpravda.com.ua/articles/2014/07/9/143697/

[25] http://reyestr.court.gov.ua/Review/41436798

[26] http://reyestr.court.gov.ua/Review/40949465

[27] http://reyestr.court.gov.ua/Review/41517157

[28] http://reyestr.court.gov.ua/Review/41392020

[29] Заява до КСУ доступна тут: http://ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=252493

[30] Рішення КСУ доступне тут: http://ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=253970

[31] http://reyestr.court.gov.ua/Review/38722605

[32] http://reyestr.court.gov.ua/Review/39270466

[33] http://reyestr.court.gov.ua/Review/39721498

[34] http://reyestr.court.gov.ua/Review/38550801

[35] http://reyestr.court.gov.ua/Review/40430979

[36] Див. наприклад, Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року, http://reyestr.court.gov.ua/Review/37968419

[37] Див., зокрема, Руководящие принципы правового регулирования деятельности политических партий, ОБСЕ, http://osce.org/ru/odihr/81988.

 Поділитися