увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 01.10.2016 20:19
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



VI. Право на приватність

22.05.15

[1]

Право на приватність (або інакше недоторканність приватного та сімейного життя)в Україні захищено на конституційному рівні. Зокрема, стаття 32 Конституції України передбачає: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України». Разом із тим, окремі складові права на приватність конкретизуються в спеціальних статтях Конституції: захист недоторканності житла — стаття 30 Конституції України, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції — стаття 31 Конституції України, заборона збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди — стаття 32 Конституції України, заборона піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам — стаття 28 Конституції України. Подальша деталізація передбачена в Цивільному Кодексі України та Кримінальному кодексі України. Однак на практиці правозастосування іноді розходиться з конституційними вимогами.

1. Негласний обшук, зовнішнє спостереження,
відеокамери в громадських місцях,
прослуховування телефонів

0З лютого 2014 р. Міністерство юстиції України зареєструвало Рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ), прийняте 10 грудня 2013 р., яке затвердило Правила здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернет)[2]. Проект цих правил обговорювався серед провайдерів та їхніх об’єднань. Інтернет Асоціація України виступила проти запровадження цих Правил, оскільки на їхню думку, ці Правила суперечать Закону України «Про телекомунікації», який передбачає встановлення єдиних Правил здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, а не окремих для діяльності з надання послуг доступу до Інтернет. Вони стверджують, що Правила також не враховують технологічні, юридичні та організаційні особливості надання послуг доступу в Інтернет та всупереч Закону України «Про телекомунікації» викривляють поняття оператора телекомунікацій та поширюють технологічні вимоги, які існують для операторів телекомунікацій, на інтернет-провайдерів та інших суб’єктів господарювання у сфері телекомунікацій. Так, на них було покладено обов’язок встановлювати власним коштом на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів. Метою таких заходів, на думку Інтернет Асоціації України, є створення незаконних інструментів додаткового регуляторного тиску на інтернет-провайдерів.[3] У відповідь на звернення Інтернет Асоціації України НКРЗІ надіслало листа в якому відмовилася взяти до уваги будь-які зауваження Інтернет Асоціації України пославшись на відповідність цих правил законодавству[4].

Питання функціонування відеокамер в публічних місцях, як частини системи розкриття злочинів, залишається неврегульованим. Йдеться перш за все про бажання керівництва органів внутрішніх справ встановити якомога більше відеокамер, зв’язавши їх в єдину систему за допомогою централізованого пункту управління.

Так, у Львові встановлено 24 відеокамери[5], у Чернівцях — 34 (в області — 70)[6], в Києві встановлено 140 відеокамер, в Запоріжжі — 42 відеокамери, а загалом в Україні встановлено 1726 камер для охорони правопорядку[7]. В рамках реформування МВС передбачається активне залучення відеокамер до контролю дотримання правил дорожнього руху[8].

У серпні 2014 р. міністр МВС А. Аваков підписав наказ, за яким усі блок-пости навколо зони АТО найближчим часом повинні бути забезпечені відеокамерами для відеофіксації усіх транспортних засобів, що залишають зону АТО та їх пасажирів.[9] Разом із тим відсутні будь-які законодавчі вимоги щодо порядку зберігання таких записів та порядку доступу до них[10].

Відповідно до європейських стандартів[11] відеоспостереження може здійснюватися, проте воно повинно відповідати наступним вимогам: слід систематично позначати зони, в яких ведеться спостереження; слід утворити незалежний орган на національному рівні для незалежного контролю щодо встановлення спостереження, а також зберігання та використання інформації про особу.

Окремим питанням залишається питання уточнення регулювання торгівлі технічними засобами отримання інформації.

Стаття 359 КК України встановлює відповідальність за незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації, однак відсутня можливість визначити, що саме відноситься до таких засобів. Таким чином, створюється ситуація правової невизначеності, коли особа не може передбачити, чи її дії підпадатимуть під кримінальну відповідальність. А за сучасною практикою визначення цього передбачає необхідність проведення експертизи.[12]

Повідомлялося, що за два роки активного застосування працівниками СБУ цієї статті стали «шпигунами» (проти яких порушено, розслідуються чи знаходяться в судах кримінальні справи) близько трьох тисяч осіб — за купівлю в інтернет-магазинах брелоків, ручок і годинників з вбудованими відеокамерами. У зв’язку із чим громадські активісти зверталися до депутатів Верховної Ради України з проханням переглянути текст закону[13].

Прослуховування телефонних розмов громадян представниками владних органів все ще залишається актуальною проблемою, з огляду на розшифровки телефонних розмов, які потрапляють до журналістів або самі записи — безпосередньо в інтернет. Також мала місце практика, за якою органи влади фіксували присутніх в певному місці громадян за номерами мобільних телефонів, а тоді присилали повідомлення про майбутнє їх притягнення до відповідальності за порушення «диктаторських законів» від 16 січня 2014 р.

В той же час директор з корпоративного управління і контролю «МТС Україна» О. Проживальський заявив, що повідомлення про заборону участі у заворушеннях на Майдані розсилали не оператори зв’язку, а піратські базові станції, імовірно встановлені спецслужбами, які підключились до мереж та мали сильніший сигнал, ніж стаціонарні станції.[14]»

В січні 2014 р. до мобільних операторів надійшов запит щодо осіб, які біля Святошинського суду м. Києва заблокували автобуси з бійцями «Беркуту» з вимогою надати номера мобільних телефонів всіх осіб, що перебували біля суду в момент блокування. Мобільні оператори цю вимогу виконали[15].

Однак особливої проблеми набула проблема перехоплення каналів зв’язку у зв’яз­ку з окупацією Криму та проведенням АТО.

На початку квітня СБУ виявила нестандартні команди з боку російських комутаторів в роботі мережі МТС в Криму. Екс-голова НКРЗІ Петро Яцук стверджував, що це нібито могло дозволити отримувати відомості про місцезнаходження українських абонентів, номерів телефонів їхніх співрозмовників, а також переадресовувати виклики через РФ[16], а в розпорядженні його відомства є докази використання МТС з метою прослуховування на користь російських спецслужб. Відповідно НКРЗІ прийняла рішення про порушення ліцензійних умов мобільним оператором,[17]збираючись згодом винести рішення про повторне порушення, що дозволяло позбавити компанію ліцензії. Новий склад НКРЗІ (замість несподівано розпущеного старого)дав час до грудня для усунення недоліків і для захисту мережі від втручання ззовні[18]. МТС оскаржила в суді означені рішення та твердження.

10 липня 2014 р. в ефірі 5 каналу народний депутат від фракції «УДАР» Сергій Каплін заявив, що всі телефони українських солдатів прослуховуються відповідними російськими службами. Він стверджував, що «МТС і «Київстар» повністю прослуховуються Кремлем. А всі телефони, які є у солдатів, прослуховуються відповідними службами, пославшись на те, що це офіційна інформація керівництва відповідних органів сектору безпеки. В той же час МТС Україна та Київстар заперечили можливість такої ситуації.[19]

2. Захист персональних даних та ідентифікаційні документи

Відзначимо, що на сьогодні основним електронним класифікатором, на основі якого відбувається збір та обробка персональних даних громадян України органами державної влади, все ще залишається ідентифікаційний номер, що надається Державною податковою адміністрацією.

Сфера його використання виходить далеко за межі тієї мети, з якою він був запроваджений законом — податковий облік. За відсутності ідентифікаційного коду неможливо легально працевлаштуватися, отримати доступ до пенсійного забезпечення, реалізувати право на освіту, отримати стипендію чи допомогу з безробіття, оформити субсидію, відкрити банківський рахунок, зареєструвати суб’єкт підприємницької діяльності тощо. Фактично, склалася адміністративна практика свідомого порушення органами державної влади Закону України про єдиний реєстр фізичних осіб — платників податків і використання податкового номеру для інших цілей, не передбачених цим Законом.

Захист персональних даних здійснюється на підставі Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р.[20], яким врегульовано відносини, пов’язані із захистом персональних даних під час їх обробки.

До закону було внесено зміни 27 березня 2014 р.[21] та 13 травня 2014 р.,[22]при цьому, якщо перші зміни стали наслідком прийняття Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», то останні зміни стосувалися перш за все змін в діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Під контроль останнього переходила сфера захисту персональних даних, а так само і усунення певних недоліків, як наприклад, повернення до закону помилково вилученого визначення згоди особи на обробку персональних даних.

7 травня 2014 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення»[23], змінену та доповнену 23.07.2014 Постановою КМУ № 288[24]. Ця постанова поставила крапку в тривалому протистоянні з підприємством «ЄДАПС» щодо того, хто саме буде видавати закордонні паспорти громадянам України.

В такий паспорт буде імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443A щодо запису і зчитування даних та вимогам IKAO, що встановлюються до електронних документів. Відповідно до вищезазначеного Порядку громадянину надається право отримати паспорт з безконтактним електронним носієм. Окремо передбачено, що особа внаслідок релігійних переконань може отримати паспорт для виїзду за кордон без такого носія або відмовитись від внесення інформації до такого носія. Паспорт для виїзду за кордон оформлятиметься строком на 10 років, а особам, що не досягли шістнадцятирічного віку — на 4 роки.

22 липня 2014 р. внесено зміни[25] до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»[26]. Ці зміни передбачають включення до Єдиного демографічного реєстру відцифрованих за згодою особи відбитків пальців рук (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, проїзного документа біженця)». Разом із тим передбачено, що відцифровані відбитки пальців рук після внесення до безконтактного електронного носія вилучаються з Реєстру та знищуються.

Оглядачі відзначали наявність практики, за якою, під час оформлення закордонного паспорта старого формату, окрім передбачених за законодавством платежів на отримання закордонного паспорту, відвідувачів повідомляли про необхідність сплатити додаткові платежі. Наприклад, пропонувалося сплатити ДП «Документ» Державної міграційної служби за надання консультаційних послуг, однак без згадки про їхню необов’язковість, якщо ви від цих послуг відмовляєтесь. Тому слід особливо наголосити на необхідності запобігання такій схемі при розробці порядку видачі нових закордонних паспортів.

Попри наявність законодавства про захист персональних даних органи державної влади на практиці нерідко ігнорують їх, керуючись різними підставами.

Як повідомлялося, на початку жовтня 2014 р. МВС вчергове запропонувало Мініфранструктури здійснювати контроль за персональною інформацією пасажирів Укрзалізниці «проблемних» регіонів — Донецької, Луганської області та АР Крим. Як і в минулих спробах, МВС хоче у своїй роботі скористатися досвідом Росії і Білорусі і вносити дані проїзних документів всіх пасажирів до спеціалізованої інформаційно-пошукової системи «Розшук-Магістраль». Ці дані система «Розшук-Магістраль» в автоматичному режимі буде зіставляти з інформацією про розшукуваних осіб, хоча існує реальна загроза, що ці дані з автоматизованих систем стануть доступними «третім» особам[27]. На сьогодні, за інформацією Укрзалізниці, інформація про пасажирів зберігається лише на квитку і не буде вноситися до бази даних[28].

За даними потерпілих, які наполягають на анонімності своїх повідомлень, у 2014 р. зберігалася практика збору працівниками міліції вразливих персональних даних про особу (інформація про політичні переконання, релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, участь в програмі замісної терапії тощо).

З 01 січня 2014 року набув чинності Закон України від 03.07.2013 № 383-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних», який передбачив заміну реєстрації баз персональних даних процедурою повідомлення володільцями персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, які становлять особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних. Таким чином, реєстрацію баз персональних даних у Державному реєстрі баз персональних даних припинено з 1 січня 2014 року. Відповідно передбачалося, що саме Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини передаються бази персональних даних та заяви про реєстрацію баз персональних даних, подані до набрання чинності цим Законом. Відповідно, 10 січня 2014 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України передало бази даних цього Реєстру до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.[29]

З 1 січня 2014 року на основі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року № 224-VII Міністерство юстиції України оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Забезпечується безоплатний цілодобовий доступ до відомостей про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень щодо яких судами прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили, а також відомості про накладення дисциплінарних стягнень за корупційні правопорушення[30].

У березні 2014 року Верховна Рада України відмовилась відкрити Держреєстр майнових прав на нерухомість. Законопроект[31] передбачав відкриття інформації про власників нерухомості та історію операцій з нерухомим майном: операції купівлі-продажу, успадкування, іпотек, заборони на відчуження, обтяжень. Проект закону передбачав, що «відомості, що містяться в Державному реєстрі прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є відкритими і загальнодоступними, за винятком інформації з обмеженим доступом». Пропонувалося, щоб витяг з реєстру надавався «на підставі заяви будь-якої фізичної чи юридичної особи». Так само депутати відмовилися відправити відповідний проект закону на доопрацювання.[32]

Очевидно, що така інформація має значне суспільне значення, причому інтереси суспільства переважають над інтересами особи. Таким чином розкриття такої інформації за допомогою прийняття відповідного закону залишається суспільним пріоритетом.

Проблемою залишаються поводження української держави з державними реєстрами, в яких збираються персональні дані різного типу.

Так, продовжує зберігатися дивовижна ситуація, коли отримання особою інформації про неї з державних реєстрів передбачає оплату, причому різну в різних реєстрах, хоча їхня підтримка здійснюється за рахунок бюджетних коштів і саме до обов’язку держави належить забезпечення надання особі зібраної про неї інформації. Тривалий час ДП «Інформаційний центр» (або інакше Держінформ’юст) був адміністратором реєстрів, які перебувають у віданні Мінюсту. Разом із тим, фактичним власником програмного забезпечення, створеного за державні кошти були фірми «Арт-мастер» и «3-Т», яким держава протягом багатьох років сплачувала роялті, як плату за користування програмним забезпеченням. За цими фактами було порушено кримінальні справи. Однак, як стверджував Андрій Богдан, колишній Урядовий уповноважений з антикорупційної політики (2010–2011 рр., 2013–2014 рр.), кримінальні справи, які стосувалися «Держінформюсту,»припинено, а ця корупційна схема має шанси повернутися.[33]

3. Тілесний аспект права на приватність

Такі примусові медичні процедури, як централізоване щеплення дітей, залишаються предметом для обговорення у ЗМІ, перш за все — у зв’язку із якістю вакцин для щеплення, які закупляє МОЗ. У зв’язку із цим частина батьків відмовляється їх проводити, тоді як лікарі попереджують про загрозу епідемій. Так, з квітня 2014 р. новонароджені не вакцинувалися щепленням БЦЖ по всій Україні через заборону Міністерства охорони здоров’я у зв’язку з певними проблемами з ліцензіями, але вже з листопада МОЗ дозволило робити ці щеплення, з урахуванням терміну придатності, у зв’язку із чим вакцинування відновлено, в тому числі і тим дітям, які не отримали щеплення[34]. Як стверджував т. в. о. міністра охорони здоров’я Василь Лазоришинець, запасів вакцини, використання якої було розблоковано, вистачить на півроку.[35] Саме тому, що ця сфера є надзвичайно чутливою, слід організувати закупівлю вакцин таким чином, щоб зняти питання як щодо якості вакцини, так й щодо її вартості.

Крім іншого, залишаються актуальними ще два питання:

1)  чинна процедура примусового поміщення особи в психіатричну лікарню не захищає належним чином особу від свавілля;

2)  неналежно врегульованою залишається сфера трансплантології і донорства, зокрема в частині соціального захисту донорів.

4. Право на приватність в Автономній Республіці Крим

У травні 2014 року в АР Крим відбулися масові обшуки у будинках кримських татар під приводом підозри у тероризмі.[36]

Подібні обшуки без дотримання належної процедури відбувалися і згодом. Так, у червні 2014 р. в селі Кольчугіно Сімферопольського району особи, які представилися співробітниками ФСБ, увірвалися в будівлю ісламської школи медресе та провели там обшук[37]. За повідомленням заступника голови Меджлісу Айдера Аджимамбетова, обшук тривав протягом 4–5 годин, зокрема в особистих речах дітей, після чого особи, які проводили обшук, забрали з собою кілька комп’ютерів та старшого викладача[38]. Також було проведено обшук в будинку кримськотатарської родини з цього ж села.[39]

Оглядачі пов’язували ці обшуки з залякуванням кримських татар для забезпечення лояльності до нової влади.

Значну проблему становить ситуація з паспортами, що посвідчують громадянство України. Так, повідомлялося про випадки, коли перед так званим «референдумом 16 березня» у осіб, яких підозрювали в проукраїнських переконаннях, вилучали та знищували паспорти. Так само були окремі повідомлення про випадки відмови пропуску осіб з українським паспортом представниками російської влади через пункти пропуску в континентальну частину України з перекресленням паспорта та вимогою отримати паспорт громадянина РФ. Однак підтвердити чи заперечити такі повідомлення з інших джерел не вдалося.

Іншою проблемою, пов’язаною з ідентифікацією особи, є прийняття РФ законодавства, яким примусово надавалося громадянство РФ всім мешканцям Криму. Причому умови, при виконанні яких можна було відмовитися від примусового громадянства, були надмірно утруднені. 01 січня 2015 року закінчується «перехідний період», упродовж якого діють норми як російського законодавства, так і частково українського. Після закінчення цього періоду кримчани без російського паспорта і посвідки на проживання нібито зможуть перебувати на території півострова не більше 90 днів. Досить імовірно, що для кримчан, які не мають дозволу на проживання або російського паспорта, будуть закриті багато можливостей: працевлаштування, отримання ідентифікаційного номера, отримання безкоштовної медичної допомоги та освітніх послуг[40].

Окремої уваги заслуговує прийняття РФ закону, який вимагає повідомляти про наявність іншого громадянства. В той же час, на думку експертів, застосування цього закону в Криму щодо громадян України буде ускладнено, оскільки Україна не надаватиме інформацію про наявність чи відсутність такого громадянства РФ.[41]

Вважаємо, що Україні доцільно в майбутньому розглядати таке набуття громадянства юридично недійсним та не визнавати громадянства РФ у осіб, яким примусили обрати це громадянство в Криму примусово.

5. Рекомендації

1. Припинити адміністративну практику протиправного використання ідентифікаційного номеру (коду) платника податків для інших цілей, не передбачених законом, припинивши також застосування поняття «персональний номер», використання якого не передбачено жодним законом.

2. Внести зміни до ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр», таким чином, щоб скоротити перелік документів, які передбачають фіксацію біометричних даних, залишивши в переліку лише закордонний паспорт, та ліквідувавши Єдиний державний демографічний реєстр у тому вигляді, в якому він передбачений в законі.

3. Внести зміни до законодавства, передбачивши оприлюднення щорічного звіту зі знеособленими даними відносно зняття інформації з каналів зв’язку в порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. МВС має припинити невмотивований збір вразливих персональних даних про особу (інформація про політичні переконання, релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, участь в програмі замісної терапії тощо).

5. Прийняти закон та інші нормативно-правові акти, що мають захищати права пацієнтів, зокрема, у частині здійснення примусових медичних процедур і захисту конфіденційної інформації про стан здоров’я.

6. Внести зміни до законодавства і юридичної практики з тим, аби усунути суперечність між обов’язковістю щеплень для відвідування дитячих закладів і правом на освіту для дітей, батьки яких свідомо відмовляються робити такі щеплення, особливо, коли такі щеплення протипоказані дитині за медичними показами.

7. Врегулювати здійснення відеоспостереження в громадських місцях, передбачивши, серед іншого, умови зберігання та видалення записів.

8. Врегулювати здійснення відеоспостереження щодо ув’язнених осіб таким чином, щоб було дотримано баланс між вимогами безпеки і людською гідністю.

9. Розробити механізм, який би унеможливив зловживання при закупівлі вакцини для щеплень.

10. Виключити з переліку відомостей Конституційного суду України, яким надається гриф «Для службового користування», відомості щодо конституційних подань як такі, які представляють особливий суспільний інтерес і створені в рамках діяльності органів державної влади.

11. Уточнити перелік спеціальних технічних засобів отримання інформації таким чином, щоб пересічний громадянин міг самостійно передбачити, що з них належить до заборонених/дозволених засобів та зробити такий перелік адекватним до рівня розвитку новітніх технологій.

12. Визначити однозначну вартість оформлення закордонного паспорта, окремо вказавши, що за отримання закордонного паспорта не можуть стягуватися додаткові збори.

13. Прийняти Закон, який би зробив більш відкритим доступ до Держреєстру майнових прав на нерухомість, зважаючи на його суспільне значення.

14. Уніфікувати систему отримання особою інформації про неї з державних реєстрів, відмовившись від оплати за отримання інформації про себе.

15. Привести порядок збору персональних даних батьків учнів шкіл для Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЕДЕБО) у відповідність до Закону України «Про захист персональних даних».

16. Внести зміни в Правила здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернет) з урахуванням позиції профільних громадських організацій.

[1] Розділ підготовлений Р. Тополевським, Центр правових та політичних досліджень «СІМ».

[2] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0207-14

[3] Звернення ІнАУ щодо прийняття Правил здійснення діяльності з надання послуг доступу до Інтернет //

reklamaster.com

[4] Лист № 97 від 29.05.2014 НКРЗІ щодо рішення НКРЗІ «Про затвердження Правил здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернет)» //

 http://www.inau.org.ua/download.php?b37f90a0b5826b9e0be6192da077d062

[5] У міському управлінні міліції Львова запрацювала система ЛОЦМАН //

zik.com.ua

[6] У Чернівецькій області за людьми стежить 70 відеокамер //

 http://vidido.ua/index.php/pogliad/article/u_chernivec_kii_oblasti_za_ljud_mi_stezhit_70_videokamer/

[7] Всевидящее око // http://realgazeta.com.ua/всевидящее-око/

[8] Євген Захаров: Докази у справі розстрілів на Майдані знищені! // http://pravda.if.ua/news-67230.html

[9] Усі блокпости по периметру зони АТО обладнають відеокамерами — МВС //

www.unian.ua

[10] Наприклад, у Франції доступ до записів стаціонарних відеокамер строго регламентовано. Ці записи зберігаються протягом 30 діб, а потім знищуються, за винятком ситуацій коли має місце кримінальний випадок. Тоді на вимогу правоохоронних органів записи зберігаються без обмеження тривалості і надаються за першою вимогою суду або органів розслідування // http://realgazeta.com.ua/всевидящее-око

[11] European commission for democracy through law (Venice commission), Opinion «On video surveillance in public places by public authorities and the protection of human rights», Adopted by the Venice commission at its 70th plenarysession (Venice, 16–17 March 2007) // http://www.venice.coe.int/docs/2007/CDL-AD(2007)014-e.asp.

[12] http://helsinki.org.ua/index.php?id=1398046972

[13] Украинцы просят нардепов отменить статью о «шпионских брелоках» //

 http://vesti-ukr.com/kiev/ 39485-ukraincy-prosjat-nardepov-otmenit-statju-o-shpionskih-brelokah

[14] http://www.5.ua/ukrajina/suspilstvo/item/386963-predstavnik-mts-rozpoviv-yakim-chinom-spets sluzhbi-proslukhovuyut-abonentiv

[15] fakty.ua

[16] #ixzz3KepnM2hk;

ain.ua

[17] www.newsru.ua

[18] #ixzz3KepnM2hk

[19] http://www.newsru.ua/ukraine/11jul2014/mtskievstar.html

[20] zakon1.rada.gov.ua

[21] #n333

[22] #n13

[23] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/152-2014-п

[24] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/152-2014-п

[25] #n2

[26] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5492-17/

[27] Щербатюк М. Міліція хоче стежити за пасажирами Укрзалізниці //

tsn.ua

[28] Укрзалізницею виконано вимоги припису ДСЗПД України //

zpd.gov.ua

[29] Припинено реєстрацію у державному реєстрі баз персональних даних //

 http://www.informjust.ua/content/document/1035

[30] Відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення //

 http://corrupt.informjust.ua

[31] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48589

[32] Рада відмовилась відкрити держреєстр нерухомості //

 http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/ 25/7020254/

[33] Юлия Лаврисюк, Андрей Богдан: Егор Соболев все знал, когда шел в «Волю»: и кто такой Деревянко, и откуда у него деньги //

obozrevatel.com

[34] У Харкові почали прищеплювати дітей від туберкульозу //

 http://www.city.kharkov.ua/uk/news/u-kharkovi-pochali-prischeplyuvati-ditey-vid-tuberkulozu-26031.html

[35] Україна на півроку забезпечена вакциною БЦЖ //

 http://www.ukrinform.ua/ukr/news/ukraiina_na_pivroku_zabezpechena_vaktsinoyu_btsg_1989932

[36] У Криму — масові обшуки у будинках кримських татар. Силовики приходили до Джемілєва //

www.pravda.com.ua

[37] У Криму озброєні люди захопили медресе //

www.unian.ua

[38] Стали відомі подробиці захоплення кримськотатарської школи під Сімферополем //

www.hromadske.tv

[39] У Криму озброєні люди захопили медресе //

www.unian.ua

[40] Скрипник О. Кримчан, незгодних з анексією, змушують брати російське громадянство // http://ua.krymr.com/content/article/26601593.html

[41] Шаманська А. Російський закон про подвійне громадянство в Криму не діятиме // http://www.radio svoboda.org/content/article/25432785.html