увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 29.09.2016 04:37
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Разом Ми Можемо

03.08.15 | Вікторія Бабій

З квітня по липень 2015 року в Донецькій, Запорізькій, Луганській та Харківській областях реалізовувався проект «Місія з моніторингу дотримання прав вимушених переселенців – людей з обмеженими фізичними можливостями «Разом Ми Можемо».

Протягом чотирьох місяців інтенсивної роботи був розроблений інструментарій моніторингу, проведено тренінг моніторингових команд, опитано 250 вимушених переселенців – людей з обмеженими фізичними можливостями, узагальнені результати і підготовлено фінальний звіт.

Підсумки моніторингу показали, що сьогодні ВПЛ з інвалідністю стикаються з істотними бар’єрами в реалізації своїх прав, більшість з них змушені постійно перебувати вдома або перебувати в закритій системі психоневрологічних інтернатів.

Суспільство не завжди готове прийняти таких людей, вважає їх непрацездатними, а вони, в силу своїх особливостей, не в змозі швидко адаптуватися до соціуму та умов праці, пропонованих роботодавцями.

Як результат – відсутність перспектив і можливостей для розвитку, нівелювання особистості, дезадаптація, в гіршому випадку – маргіналізація. Члени сімей також психологічно і економічно страждають від ситуації, що склалася.

При вимушеному переселенні налагодити нормальне життя на новому місці вкрай складно. Основні проблеми ВПЛ з інвалідністю, виявлені під час моніторингу:

1. Відсутність окремого місця проживання – за інформацією від адміністраторів місць компактного проживання ВПЛ, саме люди з інвалідністю, самотні літні люди, самотні мами з дітьми складають більшість в таких поселеннях.

2. Доступ до медичних послуг. Ця категорія громадян, по суті, не має необхідного доступу до таких послуг і коштів на оплату лікування. Відсутність необхідних документів унеможливлює навіть просте звернення до медичного закладу за консультацією, не кажучи про отримання життєво важливих реабілітаційних засобів. У більшості випадків місцеві лікувальні установи не готові до того, що кількість звернень пацієнтів з інвалідністю збільшується.

3. Право на соціальне забезпечення, оформлення та отримання виплат також порушується досить часто. Немає чіткого порядку взяття на облік територіальними органами охорони здоров’я дітей і дорослих з інвалідністю за місцем реєстрації їх проживання. Для безкоштовного забезпечення засобами реабілітації постановка на облік – обов’язкова умова. Індексація соціальних виплат та приведення реальних доходів цієї категорії громадян відповідно до прожиткових мінімумів не проводиться. Тобто, практично всі ВПЛ з інвалідністю автоматично опиняються за межею бідності.

4. Доступність об’єктів інфраструктури і мобільність. Показово, що в результаті моніторингу отримана абсолютно різна оцінка оснащення об’єктів соціальної інфраструктури пристосуваннями для доступу до них інвалідів та інших маломобільних груп населення. Самі люди з інвалідністю в більшості випадків вказали на непристосованість інфраструктури до їхніх потреб, в той час як органи влади та місцевого самоврядування вважають свої зусилля у цій царині «достатніми».

5. Комунікація і ставлення оточуючих. Встановлено, що розміщення в місцях компактного поселення може призвести до створення так званого «штучного гетто», оскільки вимушені переселенці в таких умовах часто самоізолюються.

Отже, з боку органів влади та місцевого самоврядування, волонтерських організацій та всього суспільства слід докласти значних зусиль задля поліпшення становища внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю. Вірю, що зробити це Разом Ми Можемо!

коментарі

новий коментар