пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201523
14.08.2015
джерело: helsinki.org.ua

Правоохоронці зухвало ігнорують злочини на ґрунті ненависті

   

На чоловіка напали та жорстоко знущалися над ним тільки тому, що вважали його гомосексуалом. Заяви постраждалого правоохоронці проігнорували. Кримінальне провадження було відкрито тільки після втручання правозахисників.

Фонд стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини наразі надає правову допомогу чоловікові, над яким невідомі чинили насильницькі дії та ображали на ґрунті гомофобії.

Над Віталієм (ім’я змінено), мешканцем Харкова, невідомі познущалися лише на підставі підозри в його «нетрадиційній сексуальній орієнтації» і чинили це жорстоко з мотивів ненависті. Одразу після нападу та знущань Віталій звернувся до Ленінського РВ Харківського міського управління міліції і написав заявою про злочин: «Наді мною знущались, принижували мою честь та гідність, при нанесенні мені ударів змушували мене здійснювати дії, які повністю суперечили моїй волі. Також змушували мене зізнатися в тому, що я нібито відношусь до осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією…»* – розповідає Віталій.

Проте і на цьому знущання над хлопцем не завершились: «Також мені було наказано дістати з сумки тюбик з мастилом, яке злочинці видавили мені на шапку і на куртку, знімаючи все це на камеру. Злочинці зняли з мене шапку та вилили мені на голову зеленку, знімаючи все це на відео… Невідомі особи мали умисел принизити мої права та показати своє відношення до осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, шляхом побиття та знущання…»**.

Подальші дії зловмисників правозахисники визначають як порушення права на недоторканність приватного життя: «Змусили дістати з сумки паспорт, і також без моєї волі зняли на відео персональну інформацію про мене, яка є в моєму паспорті (прізвище, ім’я, по батькові, дата і місце народження, фотографія, номер паспорта). Погрожували мені поширенням зазначеного вище відео в мережі Інтернет...»*** – продовжує розповідь Віталій.

Після поданої заяви одного з кривдників було доставлено до райвідділу для складання пояснень. Що там він «пояснив» та в який спосіб Віталій не знає й досі. Проте кримінальне провадження правоохоронці не відкрили. Хлопець подав до міліції повторну заяву. Згодом йому відповіли, що за його заявами «було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду, про що було складено відповідні висновки».

Побачивши повну бездіяльність міліції, Віталій звернувся до правозахисників. За справу взявся голова Чугуївської правозахисної групи, член Харківської правозахисної групи адвокат Роман Лихачов. Адвокат допоміг хлопцю написати скаргу до Ленінського районного суду міста Харкова щодо бездіяльності міліції, яка полягала в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (що потрібно було зробити протягом 24 годин).

Ленінським райсудом було винесено ухвалу, відповідно до якої начальник слідчого відділумав протягом доби внести до Єдиного реєстру досудових рішень відомості по заяві Віталія про кримінальні правопорушення. Однак міліціонери знехтували й судовою ухвалою. І тільки після подання Віталієм скарги до прокуратури Харківської області з вимогою відкрити кримінальне провадження вже стосовноначальника слідчого відділу Ленінського РВ заумисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили,справа зрушила з мертвої точки.

Опинившись перед «перспективою» самим перетворитися на обвинувачених, правоохоронці нарешті відкрили кримінальне провадження за заявами Віталія. Проте результативність належного розгляду даної справи за таких умов виглядає сумнівною. Постає цілком закономірне питання: чому працівники міліції так довго пручались та не бажали проводити розслідування за заявою постраждалого? Можливо, не бажали псувати відомчу статистику злочином на ґрунті ненависті? Або ж самі неприязно ставляться до постраждалого через його ймовірну «нетрадиційність»? Тим самим демонструючи вже традиційні для деяких харківських правоохоронців ксенофобські настрої.

_________________

*Стаття 127 КК України: Катування. «Умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб».Частина 2 даної статті передбачає відповідальність за такі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

**Стаття 161 КК України: Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. «Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».Частина 3 передбачає відповідальність за ці дії, у випадку, якщо вони були вчинені організованою групою осіб.

***Стаття 182 КК України. Порушення недоторканності приватного життя. «Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори