пошук  
версія для друку
24.08.2015 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 30 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 05.07.2015 – 10.07.2015

   

Надійшло 70 законопроектів та проектів постанов Верховної Ради України. З них 9 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проекти 0045 про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Сенегал про видачу правопорушників, 0046 про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Сенегал про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах та 0047 про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Сенегал про передачу засуджених осіб від 08.07.2015, внесені Президентом України.

Комплекс міжнародних угод між Україною та Республікою Сенегал щодо взаємодії між державними структурами правопорядку та щодо забезпечення прав громадян країн одна в одній. Так, Договір, згаданий у проекті 0045, створює правові підстави для співробітництва компетентних органів договірних сторін з метою притягнення до кримінальної відповідальності або приведення до виконання вироку стосовно осіб, які намагаються ухилитися від відповідальності за вчинені злочини і перебувають на території однієї з договірних сторін. Договір, згаданий у проекті 0046, дає можливість громадянам України користуватися на території Республіки Сенегал таким самим правовим захистом, як і громадяни Республіки Сенегал, встановить механізм співробітництва компетентних органів обох держав при вирішенні цивільних справ, при розслідуванні злочинів та застосуванні заходів із конфіскації доходів та знарядь злочинів, а також закріпить зобов’язання взаємного визнання та виконання рішень судів у цивільних справах. А Договір, ратифікація якого передбачена проектом 0047, надасть правові підстави для передачі засуджених громадян України та Республіки Сенегал для відбування покарання у державі їх громадянства, що сприятиме цілям правосуддя, соціальній реабілітації засуджених осіб та забезпеченню їх прав.

Проект 0048 від 08.07.2015 (Президент України) про ратифікацію Меморандуму про спільні наміри Уряду України та Уряду Федеративної Республіки Німеччина стосовно незв’язаного фінансового кредиту загальним розміром 500 млн євро.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є надання згоди на обов’язковість для України залучення кредиту Кредитної установи для відбудови (KfW) для інвестицій у відбудову та модернізацію інфраструктури регіонів східної частини України. Зокрема, ці інвестиції мають охоплювати такі сфери, як транспорт, енергетика, теплопостачання, енергоефективність, водопостачання, водовідведення, соціальна інфраструктура, відновлення та будівництво житла.

Проект 0049 від 09.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Ірландії про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та доходи від відчуження майна і Протоколу до неї.

Як стверджується у пояснювальній записці, «Внаслідок укладання зазначеної Конвенції підприємці обох країн отримають гарантії того, що прибутки, одержані від підприємницької діяльності на території іншої країни, а також з джерел у цій іншій країні у вигляді дивідендів, процентів та роялті, не підлягатимуть подвійному оподаткуванню. Конвенція також гарантує, що підприємці однієї держави будуть оподатковуватись в іншій державі на тих самих умовах, що й підприємці цієї іншої держави. Крім того, Конвенція спрямована на попередження ухилень від сплати податків. Таким чином, створюються додаткові умови для поглиблення українсько-ірландських економічних стосунків».

Проект 2330а від 10.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про зовнішню трудову міграцію.

Розроблення проекту зумовлене, окрім внутрішніх чинників, необхідністю гармонізації міграційного законодавства України з міжнародними правовими нормами як однієї з обов’язкових передумов досягнення зовнішньополітичних цілей України, зокрема безвізового режиму з країнами ЄС.

Як зазначається в преамбулі, «Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції та соціального захисту громадян України, які тимчасово виконували або виконують роботу за кордоном (трудових мігрантів), і членів їх сімей».

Зазначається, що проект «не поширюється на: громадян України, які шукають притулок чи отримали притулок у державі перебування; осіб, що отримують освіту, професійну підготовку та підвищують кваліфікацію за кордоном, зокрема в межах освітніх програм; працівників дипломатичної служби та працівників інших органів державної влади, які працюють у закордонних дипломатичних установах України; осіб, які відряджені підприємствами, установами та організаціями для виконання роботи в державі перебування».

Предметом регулювання є насамперед питання переміщення, працевлаштування та соціального захисту трудових мігрантів і членів їхніх сімей. Утім, значна частина положень проекту посилаються на вже існуючі правові норми міжнародного співтовариства, України і країни перебування мігранта або мають суто декларативний характер. Принципово нових норм прямої дії у проекті майже немає, що помітно знижує інтерес до нього. Чи не єдиним виключенням є абзац другий частини 3 ст. 16 проекту щодо умов трудового договору, але й він прописаний теж доволі загально.

Проте ініціатори проекту сподіваються, що реалізація акта матиме позитивний вплив на кон’юнктуру ринку праці, сприятиме детінізації зайнятості та підвищенню якісної складової робочої сили. У пояснювальній записці також зазначається, що «підвищення рівня соціального та правового захисту трудових мігрантів створить додаткові можливості для працевлаштування незайнятого населення за кордоном, що знизить навантаження на національному ринку праці». Враховуючи, що проект внесений від Уряду України, останнє твердження викликає логічне питання: чи дійсно метою нашої влади є збільшення кількості трудових мігрантів?

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 2303а від 06.07.2015 (Кишкар П. М.) про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо першочергової мобілізації окремих категорій військовозобов’язаних).

Пропонується доповнити зазначений закон новою ст. 22-1 «Категорії військовозобов’язаних, які підлягають  першочерговому призову на військову службу під час мобілізації» такого змісту:

«Першочерговому призову на військову службу під час мобілізації підлягають пенсіонери із числа осіб, які перебували на військовій службі в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту, на службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, які вийшли на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та за станом здоров’я і за віком придатні до проходження військової служби, пенсіонери з числа інших категорій осіб, які вийшли на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та за станом здоров’я і за віком придатні до проходження військової служби, пенсіонери з числа прокурорів, слідчих, які вийшли на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та за станом здоров’я і за віком придатні до проходження військової служби.

Законом можуть бути визначені також інші категорії громадян, які підлягають першочерговому призову на військову службу під час мобілізації».

Пропозиція видається щонайменше дискусійною з етичних мотивів.

Проект 2317а від 08.07.2015 (Пастух Т. Т.) про внесення змін до статті 119 Кодексу законів про працю України (щодо працівників приватних осіб – підприємців, призваних на військову службу).

Пропонується поширити на осіб, що працювали у приватних осіб – підприємців та були призвані на військову службу ті ж гарантії, що існують щодо осіб, які працювали на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Проект 2331а від 10.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Пропонується поширити правовий статус «внутрішньо переміщених осіб» також на іноземців та апатридів і уточнити в законодавстві похідні положення. Зокрема пропонуються такі визначення як: «внутрішньо переміщені іноземці та особи без громадянства – іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких змусили покинути або які самостійно покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру» та «внутрішньо переміщені біженці та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, – іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, чи які отримали тимчасовий захист, яких змусили покинути або які самостійно покинули своє місце проживання у результаті чи з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру», а також переформулювати визначення внутрішньо переміщених осіб: «Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, які постійно проживають в Україні, особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру».

 

Участь громадян в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади

 

Проект 2145а-2 від 06.07.2015 (Бойко О. П.) про місцевий референдум.

Формально альтернативний проекту 2145а від 23.06.2015 (Заліщук С. П.) про всеукраїнський референдум (див. Бюлетень № 28), хоча в проектах йдеться про різні види референдуму. Водночас фактично є альтернативою проекту 2145а-1 від 03.07.2015 (Вілкул О. Ю.) про місцевий референдум (див. Бюлетень № 29).

Проект за обсягом (95 сторінок) на 15 сторінок перевищує проект 2145а-1 і, як видається, був створений методом критичного переосмислення, редагування і доповнення останнього. Одним з нових ключових понять у проекті є «процес місцевого референдуму», хоча доцільність його використання в тексті проекту є доволі дискусійною. Порівняно більше уваги приділяється принципам місцевого референдуму. Відкидається поділ місцевих референдумів на імперативні, консультативні і повторні. Значно докладніше висвітлюються предмет місцевого референдуму і вимоги до формулювання питань, які виносяться на референдум. Пропонується позбавити права участі в місцевому референдумі військовослужбовців строкової служби, громадяни України, що проживають за кордоном, а також осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. Очевидним недоліком проекту є невідповідність змісту і назви окремих його статей.

Проект 2145а-3 від 86.07.2015 (Нестеренко В. Г.) про місцевий референдум.

Ще один альтернативний проект, який загалом повторює структуру і зміст проекту 2145а-1. Основна відмінність – це відмова від поняття консультативного місцевого референдуму і вилучення з тексту відповідного розділу. Дещо відрізняються і «Прикінцеві положення» проектів.

Як видається, у парламенту немає іншого виходу, ніж вжити заходів для об’єднання доволі схожих між собою проектів про місцеві референдуми.

Проект 2295а від 06.07.2015 (Бойко О. П.) про громадські слухання.

Проект передбачає суттєве уточнення правового регулювання громадських слухань, яке нині здійснюється статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та кількома  підзаконними актами Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України. Порядок організації громадських слухань має також визначається статутом територіальної громади, але на практиці ця норма не завжди виконується. Ініціатори проекту пропонують таке визначення: «громадські слухання – форма безпосередньої участі членів територіальної громади, посадових осіб органів місцевого самоврядування у спільному обговоренні та прийнятті рішень з найбільш важливих питань місцевого значення». Відповідно, предметом громадських слухань може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування, а також питання загальнодержавного значення (здебільшого проекти законодавчих актів і програм), які стосуються гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян на безпеку життєзабезпечення та захищене проживання в адміністративно-територіальних одиницях тощо. Рішення, за результатами громадських слухань, підлягає обов’язковому розгляду органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування. Окрім звичайних громадських слухань у формі зібрання учасників слухань, проектом передбачена можливість  електронних громадських слухань (за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій).

Проект викликає значний інтерес, але окремі його норми справляють враження, що ініціатори проекту прагнуть лише до «контрольованої демократії». Зокрема, проектом передбачено, що «для ініціювання громадських слухань членами територіальної громади необхідна підтримка такої ініціативи у кількості не менше двох третіх від кількості членів територіальної громади відповідного села, селища, міста, району в місті, які мають право такої ініціативи».

Проект 2296а від 06.07.2015 (Бойко О. П.) про місцеві ініціативи.

Проект видається концептуально близьким до попереднього. Під  місцевою ініціативою в проекті розуміється письмова пропозиція з питань, які мають важливе значення для територіальної громади (або її частини), внесена в порядку, передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим Законом до відповідної ради для розгляду та прийняття відповідного рішення в межах їхньої компетенції. Проект містить такі основні положення. Місцева ініціатива має територіальний характер і вноситься до відповідної ради: Підставою для внесення місцевої ініціативи на розгляд відповідної ради може бути рішення зборів (конференції) з питань місцевої ініціативи членів територіальної громади, органу самоорганізації населення, що діє на відповідній території, підтримане належною кількістю підписів членів територіальної громади, оформлене та внесене на розгляд ради відповідно до цього Закону. Ініціатори зборів (конференції) з питань місцевої ініціативи – дієздатні громадяни України, які є членами відповідної територіальної громади, яким на день ініціювання виповнилося 18 років і які є організаторами зборів (конференції) з питань місцевої ініціативи. Ініціативна група – група (5–10 осіб) дієздатних громадян України, які є членами відповідної територіальної громади, яким на день ініціювання виповнилося 18 років, обрана на зборах (конференції) з питань місцевої ініціативи згідно з цим Законом для підготовки місцевої ініціативи. Ініціаторами та членами ініціативної групи не можуть бути депутати відповідної місцевої ради, посадові особи органів місцевого самоврядування, державні службовці, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці,  громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі або вважаються такими, що не належать до жодної територіальної громади. Ініціатори та ініціативна група самостійно здійснюють всі видатки, пов’язані зі своєю діяльністю. Ініціатори та ініціативна група самостійно здійснюють всі видатки, пов’язані зі своєю діяльністю. Збори з питань місцевої ініціативи вважаються правомочними за присутності не менш як третини від загальної кількості членів територіальної громади, які проживають за місцем реєстрації на території села, селища, міста (або її частини, щодо якої вноситься місцева ініціатива – за умови, якщо предметом місцевої ініціативи є питання, яке стосується частини села, селища, міста). У разі, коли скликання зборів з питань місцевої ініціативи пов’язане з певними організаційними складнощами (більше 2000 жителів територіальної громади, які мають право на місцеву ініціативу), а питання місцевої ініціативи стосується всієї територіальної громади, може скликатися конференція членів територіальної громади (проект визначає модус представництва залежно від чисельності населення територіальної громади). Строк збирання підписів не може перевищувати 30 календарних днів від дня передачі до відповідної ради повідомлення про створення ініціативної групи. При недодержанні цього строку місцева ініціатива відповідно до чинного законодавства України розглядається як колективне звернення громадян.

Загалом проект наводить на думку, що за такої формалізації всіх процедур «місцева ініціатива» зможе «пробити собі дорогу» лише за відчутної підтримки місцевої влади або певної політичної сили.

Проект 2297а від 06.07.2015 (Бойко О. П.) про публічний контроль.

Ще один проект від тих же ініціаторів. Під публічним контролем в проекті розуміється «діяльність суб’єктів публічного контролю з нагляду, перевірки та оцінки діяльності об’єктів публічного контролю на предмет відповідності такої діяльності вимогам, встановленим законодавством України та інтересам територіальної громади». «Суб’єктами публічного контролю» можуть бути: 1) повнолітні повноправні члени відповідної територіальної громади, обрані для здійснення публічного контролю (публічного моніторингу) на загальних зборах членів територіальної громади; 2) місцеві осередки громадських об’єднань, створені відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання»; 3) місцеві осередки політичних партій, створені відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні»; 4) органи самоорганізації населення, створені на території відповідної територіальної громади; 5) депутати відповідної місцевої ради; 6) народні депутати України. Коло визначених в проекті об’єктів публічного контролю теж доволі велике: від органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб до комунальних підприємств, юридичних і фізичних осіб – підприємців, які функціонують на території відповідної громади.

 Публічний контроль має здійснюватися шляхом: створення та функціонування комітетів публічного контролю при органах місцевого самоврядування; створення та функціонування місцевих осередків громадських об’єднань, статутними цілями яких є публічний контроль; участі суб’єктів публічного контролю у роботі консультативно-дорадчих органів місцевого самоврядування; письмового звернення суб’єктів публічного контролю за інформацією про діяльність об’єкта публічного контролю; подання депутатських запитів, звернень; здійснення процедур публічного контролю та публічного моніторингу відповідно до вимог цього Закону. Процедурами публічного контролю є: соціологічні та статистичні дослідження;  публічна експертиза актів органів місцевого самоврядування та їх проектів; звіт про результати роботи суб’єктів публічного контролю; підготовка та подання пропозицій до органів місцевого самоврядування за результатами публічного контролю (публічного моніторингу); підготовка та подання пропозицій до органів місцевого самоврядування за результатами публічного контролю (публічного моніторингу); обговорення предмету публічного контролю (публічного моніторингу) на громадських слуханнях.

Проект справляє враження спроби перенести доктринальні положення про публічний контроль в текст закону, об’єднуючи під однією «шапкою» правові інститути та механізми, які здебільшого вже існують в законодавстві. Яка в цьому практична користь – сказати доволі важко.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 2294а від 06.07.2015 (Бойко О. П.) про внесення змін до Закону України «Про порядок обчислення скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад)» щодо поновлення єдиного порядку обчислення скликань.

Поява цього проекту була спричинена тим, що через проведення у 2009–2012 рр. ряду позачергових виборів представницьких органів місцевого самоврядування було порушено єдиний порядок обчислення скликань цих органів. Тому було запропоновано роз’яснити, що новий склад представницького органу, обраний на позачергових виборах, не вважається представницьким органом нового скликання і відповідно поновити єдиний порядок обчислення скликань.

Згідно з проектом відлік скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад) розпочинається із скликання, обраного на виборах 1990 року, яке є першим скликанням. Представницькі органи місцевого самоврядування (ради), обрані в 1994, 1998, 2002, 2006, 2010 та наступних роках на чергових виборах, є відповідно представницькими органами місцевого самоврядування (радами) другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та наступних скликань.

Проект 2308а від 07.07.2015 (Романовський О. В.) про внутрішній аудит.

Як зазначається у пояснювальній записці, даний проект «передбачається визначити правові засади здійснення внутрішнього аудиту в України для створення системи незалежного внутрішнього фінансового контролю відповідно до міжнародних стандартів у антикризових і антикорупційних цілях та для захисту інтересів суспільства й власників. Забезпечення незалежної функції внутрішнього аудиту відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів внутрішнього аудиту є  однією з умов співробітництва України та Європейського Союзу у галузі державного внутрішнього фінансового контролю».

В проекті дається таке визначення внутрішнього аудиту – «незалежна, об’єктивна діяльність з надання впевненості, що включає комплекс експертно-аналітичних, оціночних, перевірочних та інших форм контрольних заходів, спрямованих на діяльність об’єкта контролю та його посадових осіб, пов’язану з ухваленням ними управлінських рішень та виконанням функцій відповідно до нормативно-правових, розпорядчих, інших актів і внутрішніх документів з метою визначення ефективності діяльності об’єкта контролю та підготовки рекомендацій з удосконалення управлінських процесів залежно від характеру виявленої проблеми».

Суб’єкти внутрішнього аудиту – міністерства, центральні органи виконавчої влади, розпорядники бюджетних, державних цільових фондів та їх територіальні органи, державні і комунальні підприємства, акціонерні і холдингові компанії, суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), Національний банк України, банки України, філії іноземних банків, фінансові установи.

Підрозділи внутрішнього аудиту допомагають суб’єктам внутрішнього аудиту досягати поставлених цілей за допомогою систематичного, послідовного підходу до оцінки і до підвищення ефективності процесів управління ризиками, контролю і корпоративного управління.

Внутрішні аудитори та особи, що надають послуги з внутрішнього аудиту, мають дотримуватися Кодексу етики внутрішнього аудитора та Національних Стандартів внутрішнього аудиту.

Передбачається, що прийняття цього проекту стане одним із етапів подальшої інтеграції України до світової системи внутрішнього аудиту та контролю та наблизить українське законодавство з зазначених вище питань до законодавства Європейського Союзу.

Проект 2160а-1 від 09.07.2015 (Головко М. Й.) про внесення змін до Закону України «Про гуманітарну допомогу» (щодо позбавлення оподаткування транспортних засобів, які надійшли як гуманітарна допомога сільським, селищним, міським радам).

Альтернативний проекту 2160а від 24.06.2015 (Порошенко О. П.) про внесення змін до Закону України «Про гуманітарну допомогу» щодо звільнення від сплати митних платежів транспортних засобів, які надійшли як гуманітарна допомога для забезпечення соціально-економічних потреб територіальних громад в Україні (див. Бюлетень № 28).

Короткий проект, який містить три нові (порівняно з проектом 2160а, в якому йдеться про зовсім інші за призначенням види транспортних засобів) пропозиції щодо доповнення Закону України «Про гуманітарну допомогу». По-перше, в числі утримувачів гуманітарної допомоги пропонується окремо вирізнити підприємства, які перебувають у комунальній власності сільських, селищних, міських рад. По-друге, до гуманітарної допомоги, яка звільняється від оподаткування, пропонується віднести «транспортні засоби, які можуть бути використані або переобладнані для задоволення соціально-економічних потреб села, селища та міста відповідним комунальним підприємством». По-третє, в Закон має бути включена нова стаття 11-2 «Отримання та використання транспортних засобів сільською, селищною та міською радою» такого змісту:  «Порядок отримання транспортних засобів, які передаються в якості гуманітарної допомоги для задоволення соціально-економічних потреб села, селища, міста відповідним комунальним підприємствам, визначається Кабінетом Міністрів України та на умовах, передбачених законом. Транспортні засоби, які передаються в якості гуманітарної допомоги для задоволення соціально-економічних потреб села, селища, міста відповідним комунальним підприємствам, не можуть відчужуватися за будь-якими умовами цивільно-правових договорів, окрім добровільного безоплатного передавання таких транспортних засобів іншим сільським, селищним, міським радам».

В цих пропозиціях викликає певний сумнів неконкретність і розпливчатість нової пільгової категорії – «транспортні засоби, які можуть бути використані або переобладнані для задоволення соціально-економічних потреб».

Проект 2321а від 09.07.2015 (Черненко О. М.) про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення належної організації підготовки та проведення виборів народних депутатів України).

Окрім певної кількості уточнюючих правок, пропонується подовжити деякі строки, а саме щодо дня закінчення реєстрації кандидатів у депутати (з 25 до 35 днів до дня виборів) та щодо часу коли мають бути затверджені «форма, колір і текст виборчого бюлетеня для голосування в загальнодержавному окрузі та в одномандатних округах» (з 24 до 31 дня до виборів).

Також, передбачається поширити право присутності на засіданнях окружної чи дільничної виборчої комісії на працівників Секретаріату Центральної виборчої комісії та Служби розпорядника Державного реєстру виборців.

Проте найважливішою є пропозиція не поширювати тендерний порядок закупівель на випадки, якщо предметом закупівлі є «товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється для підготовки і проведення виборів і референдумів в Україні» та «послуги з підтримки, обслуговування та модифікації Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори» або її складових підсистем».

Остання пропозиція видається доволі дискусійною з огляду на можливі корупційні ризики.

Проект 2322а від 09.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості інвалідів.

Більшість пропонованих змін стосуються статусу Фонду соціального захисту інвалідів. Крім того, принципово змінюються правила надання пільг організаціям інвалідів, замість виключно податкових пільг пропонується закріпити «право на отримання державної допомоги у вигляді пільг з оподаткування (обов’язкових платежів), поворотної та безповоротної фінансової допомоги, цільових позик, дотацій». При чому «Порядок і критерії надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та умови надання фінансової допомоги підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів». Кількість змін настільки значна, що вимагає окремого спеціального огляду.

Проект 2326а від 09.07.2015 (Ларін С. М.) про внесення змін до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (щодо скасування тимчасової заборони на виплату призначених пенсій у період служби в органах місцевого самоврядування посадовим особам місцевого самоврядування, які обрані або затверджені на виборні посади).

Так, згідно з чинним законодавством у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсії не виплачуються всім посадовим особам місцевого самоврядування, крім окремих пільгових категорій. Пропонується залишити це обмеження для осіб, призначених на посаду сільським, селищним, міським головою або головою районної, районної у місті, обласної ради. Натомість для осіб, які були обрані або затверджені на виборні посади, пропонується пенсії, призначені відповідно до законодавства України, виплачувати в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Проект 2189а-1 від 10.07.2015 (Соболєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» щодо системи місцевого самоврядування у місті Києві.

Альтернативний проекту 2189а від 30.06.2015 (Чумак В. В.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (див. Бюлетень № 29).

Пропонується нова, доволі велика за обсягом (37 сторінок) редакція закону. Слід зазначити, що зміни є дуже суттєвими і вкрай принциповими. Так, в проекті знімається «двоголовість» київської влади, оскільки функції КМДА зводяться виключно до перевірки законності актів міської та районної влади. Втім, знов таки слід констатувати, що і в цьому проекті по суті уся діяльність територіальної громади м. Києва зводиться до обрання депутатів та міського голови.

Проект 2333а від 10.07.2015 (Логвинський Г. В.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо удосконалення процедури розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України питань про затримання чи арешт суддів.

Пропонується викласти пункти 2 та 3 частини сьомої статті 221 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в новій редакції, передбачивши, що після окремого розгляду кожного подання щодо затримання чи арешту судді загальної чи конституційної юрисдикцій, парламент може поставити на голосування питання про надання згоди на затримання чи арешт суддів, щодо яких були внесені такі подання. У даному випадку, результати розгляду питань про затримання чи арешт суддів будуть оформлятись єдиною загальною Постановою Верховної Ради України.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 2299а від 06.07.2015 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності в частині працевлаштування людей з інвалідністю.

Пропонується внести зміни до законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а також до КУпАП, згідно з якими: 1) визначити основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів; 2) уточнити критерії, за якими вважається виконаним норматив робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю; 3) визначити повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, в частині здійснення  перевірок роботодавців щодо нарахування і сплати ними адміністративно-господарських санкцій і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю; 4) законодавчо визначити право територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів самостійно розраховувати суму адміністративно-господарських санкцій та пені у разі, якщо роботодавці не зробили цього у визначений законодавством строк; 5) законодавчо визначити право центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надсилати роботодавцям вимогу про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені; 6) запровадити відповідальність посадових осіб, які користуються правом прийняття на роботу, за несвоєчасне подання до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування людей з інвалідністю тощо.

Проект 2305а від 07.07.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» щодо посилення соціального захисту багатодітних і прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Пропонується виключити із зазначеної статті частину восьму такого змісту: «Установити, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 4 частини третьої та пунктом 1 частини шостої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Проект є черговою спробою скасування обмежень встановлених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року.

Проект 2162а-2 від 09.07.2015 (Головко М. Й.) про внесення зміни до статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо призначення пенсії у зв’язку зі смертю або загибеллю унаслідок ушкодження здоров’я під час участі в Революції Гідності).

Альтернативний проектам 2162а від 25.06.2015 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника членам сімей осіб, загиблих внаслідок поранення, каліцтва, контузії, одержаних під час участі в Революції Гідності (див. Бюлетень № 28) та 2162а-1 від 03.07.2015 (Вознюк Ю. В.) про внесення зміни до статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника (див. Бюлетень № 29).

Принципова розбіжність між проектами полягає у визначенні осіб, смерть яких є підставою для отримання пенсії. В цьому проекті пропонується формула «смерті або загибелі внаслідок ушкодження здоров’я особи під час її участі в масових акціях протесту та громадської непокори населення режиму Януковича під час Революції Гідності у період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року».

 

Кримінальне, кримінально-процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 2291а від 06.07.2015 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до Закону України «Про попереднє ув’язнення» (щодо імплементації окремих стандартів Ради Європи).

Пропонуються доволі значні зміни щодо порядку затримання та перебування під вартою. Зокрема пропонується повідомляти затриманим їх права «в тому числі за допомогою друкованої пам’ятки, викладеної доступною мовою». Принципово пропонується змінити порядок надання побачень, замість дозвільного перейти до заборонного методу, коли побачення дозволені законом, але можуть бути заборонені слідчим або судом. Значно лібералізується сам порядок проведення побачень. Так само пропонується надати право взятим під варту користуватися мобільним зв’язком, а в спеціальному поряду – і мати доступ до мережі Інтернет, за відсутності заборони з боку слідчого чи суду. Передбачені й інші пом’якшення режиму перебування під вартою.

Загалом проект видається логічним і правильним кроком до гуманізації системи утримання осіб під вартою. Втім, деякі пропозиції без сумніву робляться «на далеку перспективу». Так, пропонується майже вдвічі (з 2,5 до 4 кв. м) збільшити норму площі в камері для однієї взятої під варту особи. Остання пропозиція дуже слушна, але видається цілковито нереалістичною за сучасних економічних обставин.

Проект 2292а від 06.07.2015 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність.

Уточнюючий проект, у зв’язку з реформою системи органів доходів та зборів.

Проект 2298а від 06.07.2015 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до деяких законів України (щодо обов’язкового страхування професійної відповідальності адвоката).

Пропонується ввести до законодавства інститут «страхування професійної відповідальності адвоката». Без укладення такого договору особа «до складення присяги адвоката не допускається». Прописують й інші супутні умови, а також суть цього інституту:

«Стаття 25-1. Страхування професійної відповідальності адвоката

1. Адвокат зобов’язаний укласти договір страхування ризику професійної майнової відповідальності у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

2. Страхування професійної відповідальності адвоката поширюється виключно на страхові випадки, що виникли внаслідок ненавмисних професійних помилок або недбалих дій адвоката при здійсненні адвокатської діяльності.

Страховим випадком є також недбалі дії помічника адвоката, стажиста адвоката, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом або іншої, залученої адвокатом особи.

3. Договір страхування ризику професійної майнової відповідальності у зв’язку із здійсненням адвокатом адвокатської діяльності укладається адвокатом особисто, якщо він здійснює адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правовій формі адвокатського бюро.

Адвокатське об’єднання укладає угоду страхування ризику професійної майнової відповідальності щодо всіх адвокатів, що здійснюють адвокатську діяльність в адвокатському об’єднанні.

4. Кабінет Міністрів України затверджує типовий договір страхування ризику професійної майнової відповідальності у зв’язку із здійсненням адвокатської діяльності та встановлює мінімальний розмір страхової суми».

Проект 2314а від 08.07.2015 (Дмитренко О. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення кваліфікації злочинів з ознаками національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі.

Пропонуються зміни переважно термінологічного характеру. Зокрема, у ст. 115, 121, 122, 126, 127, 129 та 300 КК України слова «расової, національної чи релігійної нетерпимості» пропонується замінити на «расової, національної чи релігійної ненависті або ворожнечі» у відповідних відмінках. Так само на слова «ненависть та ворожнеча» пропонується замінити слова «ворожнеча та розбрат» (ст. 67) та «ворожнеча» (ст. 110).

Окремо слід зупинитися на змінах до ст. 161 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками», де в частині другій пропонується з диспозиції «Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою» виключити слово «насильством». Ініціатори проекту пояснюють, що скасування «насильства» як кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 161 КК України робиться «з метою усунення колізії з тотожними ознаками інших злочинів; приведення до єдиного розуміння мотиву та ознак злочинів з ознаками національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі».

Проект 2318а від 08.07.2015 (Князевич Р. П.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо необхідності дотримання принципу рівноправності суддів Конституційного Суду України.

Пропонується уточнити, що до стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на щомісячну доплату за вислугу років, право на додаткову оплачувану відпустку, право на відставку і виплату вихідної допомоги, а також право на збільшення розміру довічного грошового утримання «зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби».

Проект 2324а від 09.07.2015 (Артеменко А. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються у вчиненні окремих злочинів.

Проектом пропонується встановлення обставин, які виключають можливість обрання будь-яких запобіжних заходів, окрім як  тримання під вартою, до службових осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою, третьою, четвертою статті 189, статтями 365, 368, 368-2, 369-2, 370, 375, 376-1 КК України. Втім, обраний шлях зняття зі слідчих та прокурорів необхідності доведення тих чи інших фактів видається доволі спірним.

Проект 2324а-1 від 09.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо незастосування запобіжного заходу у вигляді застави до осіб, які скоїли корупційні злочини).

Альтернативний попередньому. Проект передбачає дуже спрощений і безальтернативний підхід. Пропонується додати до ч. 1 ст. 182 «Застава» таке положення: «Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до особи яка є підозрюваним чи обвинуваченим у скоєнні корупційного злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України».

Проект 2324а-2 від 09.07.2015 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо аспектів застосування застави в випадках застосування тримання під вартою).

Альтернативний попереднім. Пропонується розширити перелік статей, щодо яких до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених цими статтями, не можуть бути застосовані запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави.

Також пропонується нова редакція ч. 5 ст. 182 «Застава» КК України: «Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, – двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, перевищує відповідний розмір застави, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує двадцять чи вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно».

Проект 2328а від 10.07.2015 (Мирний І. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за кібертероризм та кіберзлочини).

Пропонується викласти в новій редакції ч. 2 ст. 258 «Терористичний акт»: «Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або якщо вони пов’язані з несанкціонованим втручанням в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку об’єкту підвищеної небезпеки або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої».

Також пропонується доповнити ст. 361 «Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку» новими частинами 3 та 4:

«3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони пов’язані з посяганням на інформаційну інфраструктуру об’єкту підвищеної небезпеки та призвели до заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, смерть людини, або смерть двох або більше осіб з необережності, або значний збиток,

– карається позбавленням волі на строк до десяти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що призвели до загибелі людини,

– караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої».

Слід зазначити, що додаючи нові чи розширюючи існуючі склади злочинів, ініціатори проекту не надають аргументів щодо того, чому саме таким, а не іншим чином мають бути кваліфіковані злочинні дії. Адже замах на вбивство лишається замахом на вбивство незалежно від того, що використовується для нього, пістолет чи комп’ютер. Також хотілося б звернути увагу на певне повторення складів злочину в пропонованих частинах 3 та 4 ст. 361. Нарешті слід зазначити, що в назві проекту, як і в пояснювальній записці до нього, застосовані терміни «кібертероризм» та «кіберзлочини», які в проекті жодного разу не вживаються.

Проект 2329а від 10.07.2015 (Мирний І. М.) про внесення змін до статей 258 та 258-3 Кримінального кодексу України.

Пропонується додати до зазначених статей примітки такого змісту. До ст. 258: «Примітка. Для цілей статей 258, 258-1, 258-4, 258-5 цього Кодексу терміни «терористична група» та «терористична організація» вживаються у значеннях, визначених у примітці до статті 258-3 цього Кодексу».

До ст. 258-3: «Примітка. 1. Під терористичною групою слід розуміти групу з двох і більше осіб, які об’єдналися з метою здійснення терористичних актів.

2. Під терористичною організацією слід розуміти стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації».

Популярна останнім часом практика уточнення та роз’яснення змісту статей КК України через додавання до них приміток, на нашу думку, входить у суперечність з традиційними вимогами законодавчої техніки.

 

Культура та освіта

 

Проект 2151а-1 від 07.07.2015 (Головко М. Й.) про внесення змін до Закону України «Про освіту» (щодо гарантування безоплатності та якості освіти).

Альтернативний урядовому проекту 2151а від 23.06.2015 про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг (див. Бюлетень № 28).

Основна ідея проекту, як видається, гарантування безоплатності і доступності освіти для дітей-інвалідів та осіб, котрі мають фізичні чи психологічні вади або захворювання, що не дають їм можливості навчатися самостійно або без сторонньої допомоги в масових навчальних закладах. У цьому контексті в проекті офіційно закріплюються такі форми навчання, як індивідуальне та дистанційне (фактично вони вже давно існують), а також декларується безоплатне забезпечення засобами навчання учнів та вчителів з покладанням відповідного обов’язку на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти. До переліку основних принципів освіти в Україні при цьому додаються розвиток інтелекту людини, формування патріотичної свідомості, доступ дітей-інвалідів, осіб, котрі мають фізичні чи психологічні вади або захворювання, що не дають їм можливості навчатися самостійно або без сторонньої допомоги в масових навчальних закладах, до інклюзивного навчання, у тому числі за місцем проживання.

Проект заслуговує на увагу, але доцільно уточнити, що розуміється під «засобами навчання» в контексті пропонованого закону.

Проект 2316а від 08.07.2015 (Скрипник О. О.) про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо строків захисту дисертацій та права на отримання диплому доктора філософії.

У проекті пропонуються зміни до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону, зокрема викласти у новій редакції підпункт 7 з тим, щоб підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до 1 січня 2016 року, продовжувалася в межах передбаченого строку підготовки, а особи, які закінчили аспірантуру або докторантуру до набрання чинності цим Законом, мали право на захист дисертації протягом чотирьох років з дати набуття чинності цим законом. У чинному Законі передбачено, що продовжити підготовку за старими правилами можуть лише ті здобувачі наукових ступенів, які розпочали її до набрання чинності Законом, а для захисту дисертації випускниками аспірантури і докторантури було встановлено абсолютно нереальний строк в один рік. З цими пропозиціями слід безумовно погодитися.

Водночас пропонується скасувати підпункт 9 цього ж пункту такого змісту «особам, яким до набрання чинності цим Законом присвоєно науковий ступінь кандидата наук, за їхнім бажанням вищий навчальний заклад (наукова установа), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію, може видавати диплом доктора філософії з відповідної галузі науки». Ініціатори проекту аргументують цю пропозицію в пояснювальній записці доволі суперечливо і не беручи до уваги, що дипломи докторів філософії особам, які захистили кандидатську дисертацію (іноземцям – обов’язково, громадянам України – на їх бажання) у вітчизняній практиці видаються вже доволі давно. А для того, щоб не дискримінувати певну категорію науковців з тексту цієї норми достатньо вилучити обмеження «до набрання чинності цим Законом».

 

Охорона здоров’я

 

Проект 2309а від 07.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я.

Метою проекту проголошено «реформування організаційно-правового статусу закладів охорони здоров’я та їх фінансування». Пропонуються системні зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Господарського кодексу України та Законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про екстрену медичну допомогу», «Про здійснення державних закупівель», «Про ліцензування видів господарської діяльності». Йдеться насамперед про реорганізацію бюджетних закладів охорони здоров’я в суб’єкти інших організаційно-правових форми, що будуть здійснювати виключно господарську діяльність, пов’язану з медичним обслуговуванням. Якщо раніше особливості діяльності та класифікація закладів охорони здоров’я визначалися Законом, то тепер цю функцію пропонується покласти на Кабінет Міністрів України залежно від форми власності. Передбачається, що за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я можуть утворюватися та існувати як державні унітарні підприємства, комунальні унітарні підприємства, господарські товариства та в іншій організаційно-правовій формі згідно із законодавством. Також у проекті підкреслюється, що заклади охорони здоров’я утворюються та існують як державні, комунальні, приватні або як заклади охорони здоров’я, утворені на змішаній формі власності (шляхом об’єднання майна різних форм власності). Утім, як слушно зауважує ГНЕУ, замість усього цього багатослів’я можна коротко зафіксувати, що «Заклади охорони здоров’я можуть бути будь-якої власності та організаційно-правової форми».

Суттєвим елементом запропонованих реформ є запровадження особливого виду казенних підприємств – казенних підприємств у галузі охорони здоров’я. Такі підприємства як виключення із загального порядку створюватимуться рішеннями не Кабінету Міністрів України, а центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, можуть мати рахунки не лише в установах державного банку, а й в інших комерційних банках. У цьому контексті слід розглядати  і запропоновані зміни до статей 74 і 78 Господарського кодексу України, відповідно до яких державне унітарне комерційне підприємство або комунальне унітарне підприємство можуть бути перетворені не тільки в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, а й у товариство з обмеженою відповідальністю, 100 часток у статутному капіталі якого належать державі. Утім, слід погодитися з ГНЕУ, що мета подібних змін є не досить зрозумілою, оскільки чинне законодавство не дає змоги розглядати їх як передприватизаційну підготовку.

Що стосується фінансування охорони здоров’я, то наявний перелік джерел (Державний бюджет України та місцеві бюджети, фонди медичного страхування, благодійні фонди) пропонується доповнити соціальними фондами, іншими коштами фізичних та юридичних осіб. Проте суттєвого значення це не має, оскільки у чинному законодавстві закріплено відкритий перелік, який завершується словами «та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством».

У висновку ГНЕУ є також зауваження щодо необхідності корегування терміну набрання чинності цим Законом – «з дня, наступного за днем його опублікування», оскільки для реалізації передбачених ним приписів потрібен певний час, зазначається ряд недоліків техніко-юридичного характеру.

Утім, загалом експерти вважають можливим за результатами розгляду в першому читанні прийняти урядовий проект за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

Проект 2310а від 07.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я.

Проект, якщо не рахувати традиційних коротких прикінцевих положень, зводиться до однієї пропозиції – згаданий у назві підрозділ доповнити пунктом 34 такого змісту: «Тимчасово, до 31 грудня 2019 року, заклади охорони здоров’я – державні та комунальні підприємства, що були створені в результаті реорганізації шляхом перетворення державних та комунальних закладів охорони здоров’я бюджетних установ згідно з пунктом 1 розділу XIІI «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства України про охорону здоров’я, не є платниками податку на прибуток для цілей розділу ІІІ цього Кодексу. Внесення таких закладів до Реєстру неприбуткових організацій та установ контролюючими органами не вимагається».

Проект 2311а від 07.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я.

Основною метою проекту проголошено «створення сприятливих умов та стимулів у бюджетній сфері для реорганізації закладів охорони здоров’я – бюджетних установ у державні та комунальні підприємства в рамках комплексної реформи системи охорони здоров’я України». Пропонується визнати захищеними видатками бюджету фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я та оплату їх послуг за договорами про медичне обслуговування населення; у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачити такий порядок розподілу медичної субвенції між місцевими бюджетами, який забезпечить надання відповідним місцевим бюджетам медичної субвенції у 2016 році у обсязі не меншому ніж у 2015 році та видатки на адміністративні витрати, пов’язані з реорганізацією державних та комунальних закладів охорони здоров’я в державні та комунальні підприємства; створити бюджетні стимули для реорганізації закладів охорони здоров’я – бюджетних установ у державні та комунальні підприємства.

Цей проект, як і попередній, є системно пов’язаним з проектом 2309а і їх бажано розглядати в єдиному пакеті.

Проект 2155а-1 від 09.07.2015 (Головко М. Й.) про внесення змін до деяких законів України (щодо захисту молоді від алкогольної та тютюнової залежності).

Альтернативний проекту 2155а від 23.06.2015 (Купрій В. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (див. Бюлетень № 28).

Порівняно з проектом 2155а значно зменшений обсяг та радикальність змін. Фактично все зведено до такої пропозиції: «Місця для торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами не можуть розташовуватися ближче ніж 300 метрів від дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів. Місцева рада може прийняти рішення про збільшення радіусу розташування місць для торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами».

Проект 2325а від 09.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».

Основною метою проекту є звільнення від оподаткування додатковим імпортним збором лікарських засобів, технічних та інших засобів реабілітації для інвалідів та інших пільгових категорій населення, зокрема постраждалих учасників антитерористичної операції, комплектувальних виробів і напівфабрикатів для виготовлення зазначених засобів реабілітації. Для цього до зазначеної статті вносяться доповнення, які поширюють поняття «життєво необхідні товари» на «лікарські засоби за переліком, установленим Кабінетом Міністрів України» та «технічні та інші засоби реабілітації (крім автомобілів) для інвалідів та інших пільгових категорій населення, комплектуючі і напівфабрикати для виготовлення зазначених технічних та інших засобів реабілітації за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 197.1.3 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України».

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 2304а від 06.07.2015 (Антонищак А. Ф.) про внесення змін до статті 79-1 Земельного кодексу України (щодо спрощення порядку формування земельних ділянок).

Пропонується зазначену статтю «Формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав» викласти в такі редакції:

«1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж, розмірів, та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

3. Земельна ділянка  вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

4. Формування новостворених земельних ділянок, а саме земельних ділянок, які не мали визначених площ та розмірів, щодо яких не приймались рішення про надання у власність чи користування до моменту прийняття цього Закону, та які не перебували у фактичному користуванні юридичних чи фізичних осіб, здійснюються за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

5. Формування земельних ділянок,що здійснюється у процесі розмежування земель державної та  комунальної власності ,здійснюється  шляхом визначення меж та розмірів  земельних ділянок, за проектами землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань.

6. Формування земельних ділянок не здійснюється, а відомості щодо меж та розмірів цих земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок,у випадку ,коли ці земельні ділянки  фактично використовуються юридичними чи фізичними особами або щодо них приймались рішення про надання у власність чи користування,та ці рішення не були реалізовані. У таких випадках їх дійсні межі та розміри встановлюються  на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів ,що посвідчують право на земельну ділянку. Згідно цих матеріалів дані про них вносяться до Державного земельного кадастру і з цього моменту вони вважаються сформованими.

7. Винесення в натуру меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

8. Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

9. Державна реєстрація речових  прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

10. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частку до Державного земельного кадастру.

11. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь».

Проект 2306а від 07.07.2015 (Южаніна Н. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення фінансового результату до оподаткування на суму доходів від участі в капіталі сільгосптоваровиробників.

Пропонується внести зміни до підпункту 140.4.1 пункту 140.4 ст. 140 ПК України щодо включення до доходів, які зменшують фінансовий результат платника податку на прибуток до оподаткування, сум нарахованих доходів: від участі в капіталі платників єдиного податку четвертої групи, отриманий прибуток яких збільшує доходи платника податку на прибуток; у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на користь платника податку на прибуток від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 2300а від 06.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» щодо обмеження проведення перевірок у сфері господарської діяльності.

Пропонується зробити виключення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо можливості проводити перевірки у 2015–2016 р., які за чинним Законом здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що в парламенті на час внесення цього проекту вже перебував урядовий проект 2174а від 30.06.2015 про внесення зміни до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Як видається, один і той самий суб’єкт подання пропонуючи зміни до одного й того ж пункту, та ще й з різницею всього у тиждень, все ж мав би об’єднати проекти, а накопичувати зміни. Тим більше, як підкреслено у висновку ГНЕУ, коли існують й інші проекти щодо регулювання цих же відносин.

Проект 2302а від 06.07.2015 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах.

Великий за обсягом проект (26 сторінок), основна увага якого присвячена відносинам з акціонерами. Метою проекту визначено підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах через: 1) удосконалення механізму придбання акцій приватного акціонерного товариства за наслідком придбаного контрольного пакету акцій; 2) запровадження механізму придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідком придбаного контрольного та значного контрольного пакету акцій; 3) запровадження механізму обов’язкового продажу акцій акціонерами на вимогу акціонера – власника 95 відсотків акцій товариства; 4) запровадження механізму обов’язкового придбання власником, який володіє пакетом у розмірі більше ніж 95 відсотків простих акцій товариства, на вимогу акціонерів товариства належних їм акцій.

Проект 2319а від 09.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України (щодо уточнення деяких положень).

Незважаючи на досить загальну назву, проект присвячений виключно питанням приватизації державного майна. Уточнюються як загальні питання, так і конкретний порядок приватизації підприємств окремих груп. Значна увага приділена питанню залучення до проведення приватизації радників.

З огляду на існуючу політичну ситуацію обмежується коло покупців державного майна. Під обмеження, крім юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, підпадають юридичні особи, частка у статутному капіталі яких належить резиденту держави, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором чи державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором, а також юридичні особи або їх довірені особи чи особи, уповноважені діяти від їх імені, зареєстровані в державах, які визнані Верховною Радою України державою-агресором або стосовно яких застосовано санкції відповідно до законодавства. Також пропонується поширити обмеження і на фізичних осіб, або їх довірених осіб чи осіб, уповноважених діяти від їх імені, які мають громадянство держави, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором або стосовно яких застосовано санкції відповідно до законодавства.

Проект 2320а від 09.07.2015 (Долженков О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування доходів у вигляді процентів на вклади (депозити) фізичних осіб).

Пропонується внести зміни (доповнити новим абзацом) до підпункту 167.5.2. пункту 167.5. ст. 167 ПК України, якими зменшити до 5% ставку податку на доходи фізичних осіб у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процентів на вклад (депозит) у кредитних спілках. Крім того, законопроектом пропонується внести зміни до підпункту 1.7. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якими звільнити від оподаткування військовим збором доходи фізичних осіб у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процентів на вклад (депозит) у кредитних спілках.

Проект 2327а від 09.07.2015 (Парубій А. В.) про обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку.

Як зазначається у преамбулі проекту, «Цей Закон встановлює єдині умови та порядок проведення обов‘язкового страхування відповідальності суб‘єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, і спрямований на відшкодування шкоди, заподіяної майновим інтересам фізичних та юридичних осіб внаслідок аварійного забруднення довкілля.

Обов’язкове страхування відповідальності суб‘єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок аварійного забруднення довкілля, обумовленого діяльністю страхувальника, створює умови та забезпечує економічне стимулювання попередження аварійного забруднення довкілля».

Невиправдано багато норм проекту містять посилання на інші акти. Зокрема це стосується принципового питання про суб’єктів, на яких він поширює свою дію. Так, частина 2 ст. 2 передбачає що перелік видів діяльності суб’єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, що підлягає обов’язковому страхуванню, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори