MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 31 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 13.07.2015 – 17.07.2015

02.09.2015   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 143 законопроектів та проектів постанов Верховної Ради України. З них 48 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, звільненням та призначенням суддів, створенням тимчасових комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 143 законопроектів та проектів постанов Верховної Ради України. З них 48 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, звільненням та призначенням суддів, створенням тимчасових комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект Постанови 2350а від 14.07.2015 (Ляшко О. В.) про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, національних парламентів держав світу щодо створення міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за злочин, пов’язаний зі збитим літаком авіакомпанії Malaysian Airlines, що здійснював рейс MH17 17 липня 2014 року.

Пропонується затвердити відповідне звернення та «Доручити Голові Верховної Ради України невідкладно направити текст Звернення до Організації Об’єднаних Націй, національних парламентів держав світу».

Проект 0050 від 15.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про приєднання до Протоколу поправок до Конвенції про Міжнародну гідрографічну організацію.

Як вказується в пояснювальній записці, прийняття проекту акта підтверджує згоду України на обов’язковість для неї положень Протоколу поправок до Конвенції про Міжнародну гідрографічну організацію (далі – Протокол поправок). За умови набрання чинності для України Протоколом поправок, Міжнародна гідрографічна організація стане сильнішою і ефективнішою, прийняття рішень буде значно прискорено, спроститься організаційна структура та взаємодія (триярусна структура на необхідному рівні розподілить повноваження і зобов’язання; Рада координуватиме всю діяльність МГО; численні комітети і робочі групи об’єднаються лише у два допоміжні органи; полегшиться та буде заохочуватися залучення неурядових організацій, промисловості, науки; вибори головних членів Секретаріату на особливі посади здійснюватимуться згідно з визначеними кваліфікаційними вимогами), також буде вдосконалено міжнародну спрямованість Організації.

Проект 0051 від 16.07.2015 (Парубій А. В.) про денонсацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки.

Пропонується: «1. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, підписаний 24 грудня 2003 року в м. Керчі, та ратифікований Верховною Радою України 20 квітня 2004 року, денонсувати.

2. Кабінету Міністрів України доручити Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити Уряд Російської Федерації про припинення дії Договору, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, та вжити заходів з визначення та делімітації в азовсько-керченському басейні територіального моря та виключної економічної зони України».

Проект 0053 від 17.07.2015 (Президент України) про ратифікацію Договору про дружні відносини і співробітництво між Україною та Республікою Парагвай.

На ратифікацію цього договору покладаються певні надії з боку керівництва держави: «Політичним наслідком прийняття Закону про ратифікацію Договору стане зміцнення відносин дружби та співробітництва між Україною та Республікою Парагвай на принципах суверенної рівності та взаємоповаги, подальший розвиток плідної співпраці в політичній, торговельно-економічній та гуманітарній сферах. Ратифікація Договору також сприятиме забезпеченню політичної підтримки України з боку Республіки Парагвай в умовах російської військової агресії проти нашої держави.

З урахуванням того, що Республіка Парагвай є членом понад 50 міжнародних організацій, співробітництво з нею після ратифікації Верховною Радою України Договору дасть можливість розраховувати на підтримку з боку Парагваю у процесі розвитку відносин України з регіональними угрупованнями Латинської Америки.

Прийняття Закону України про ратифікацію Договору слугуватиме розширенню контактів між громадянами України та Парагваю (включаючи контакти з українською діаспорою в цій країні), зміцненню зв’язків між державними і недержавними організаціями, профспілками, асоціаціями, освітніми і культурними закладами, молодіжними і спортивними організаціями тощо».

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 2345а від 14.07.2015 (Денісова Л. Л.) про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо доповнення переліку осіб, які мають право на пенсії нарівні з військовослужбовцями строкової служби та членами їх сімей).

Пропонується встановити, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені зазначеним законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на «осіб, які стали інвалідами у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаного з безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, членів їх сімей та членів сімей осіб, які загинули (померли) внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення».

Проект 2355а від 15.07.2015 (Березкін С. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дня фактичної демобілізації.

Пропонується закріпити визначення: «день фактичної демобілізації – день, коли особа, призвана на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнята на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, залишає військову частину із зазначенням у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини».

Крім того, пропонується уточнити, що місце роботи зберігається за особами «призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану» на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації та «з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів».

Проект 2356а від 15.07.2015 (Чорновол Т. М.) про внесення змін до статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо уточнення строків військової служби за контрактом).

Проект передбачає: «Для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється не менше 1 року та достроково припиняється у разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі на період не менше 1 року та достроково припиняється у разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію».

Проект 2371а від 15.07.2015 (Маркевич Я. В.) про державно-приватне партнерство у сфері національної безпеки та оборони України.

Відносини державно-приватного партнерства загалом регулюються Законом України «Про державно-приватне партнерство», який однак не передбачає його застосування у сфері національної безпеки та оборони, що, на думку ініціаторів проекту, ускладнює належне забезпечення державних інтересів у зазначеній сфері і спричинює необхідність прийняття окремого закону.

Проектом державно-приватне партнерство (далі – ДПП) у сфері національної безпеки та оборони України визначається як співробітництво між державним та приватним партнерами, що здійснюється у сфері національної безпеки та оборони України на основі та відповідно до умов договору, укладеного в рамках здійснення ДПП у порядку, встановленому цим Законом, або у будь-якій іншій формі, яка відповідає ознакам ДПП, визначеним законами України. Проект визначає основні форми ДПП, види та істотні умови договорів, особливості створення та здійснення діяльності господарськими товариствами із спільною участю державного та приватного партнерів; особливості конкурсного відбору приватного партнера, визначення приватного партнера на позаконкурсних засадах та інші організаційно-правові засади співробітництва у сфері національної безпеки і оборони.

Передбачається, що державним партнером у сфері національної безпеки та оборони України може бути Міністерство оборони України, Державне космічне агентство України, Державна прикордонна служба України, а також, уповноважений суб’єкт господарювання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі України, яким нині є Державний концерн «Укроборонпром».

У рамках ДПП частина функцій держави (економічних, організаційних тощо) може передаватися приватному партнеру. Приватним партнером може виступати юридична особа (об’єднання юридичних осіб), створена для здійснення ДПП переможцем конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення ДПП у сфері національної безпеки та оборони України, який зобов’язується прямо володіти 100 відсотками корпоративних прав такої юридичної особи протягом строку дії Договору, за умови, що це визначено умовами конкурсу. В обмеженому переліку випадків допускається визначення приватного партнера на позаконкурсних засадах відповідно до рішення міністра оборони України, погодженого з міністром економічного розвитку та торгівлі України та міністром фінансів України. Якщо приватним партнером є юридична особа, створена за законами іншим, ніж закони України, такий приватний партнер зобов’язаний зареєструвати своє представництво на території України протягом трьох місяців із дня укладення Договору.

Проектом передбачені форми здійснення ДПП у сфері національної безпеки та оборони України, зокрема невичерпний перелік договорів, які можуть укладатися в рамках ДПП. Для спрощення процедури закупівлі товарів, робіт та послуг у приватного партнера в рамках ДПП пропонується виключити такі правовідносини зі сфери Закону України «Про державні закупівлі» та Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності».

Остання пропозиція, як і проект загалом, на нашу думку, містить значні корупційні ризики. Окрім того, в контексті вимог законодавчої техніки, доцільніше все ж було не створювати новий закон, а внести відповідні зміни в чинний Закон України «Про державно-приватне партнерство».

Проект було відкликано 17.07.2015.

Проект 2196а-1 від 16.07.2015 (Головко М. Й.) про внесення змін до деяких законів України (щодо підвищення фінансового забезпечення військовослужбовців, що приймають участь в антитерористичній операції на Сході України).

Формально альтернативний проекту 2196а від 30.06.2015 (Семенченко С. І.) про підвищення рівня мотивації військовослужбовців до виконання загального військового обов’язку (див. Бюлетень № 29), але присвячений виключно питанням надходження коштів на утримання армії.

Пропонується доповнити перелік повноважень Кабінету Міністрів України у сфері оборони таким пунктом: розробляє та затверджує окремий Порядок фінансового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, військових формувань, утворених на законних підставах, що приймають участь в Антитерористичній операції на Сході України, яка розпочалась згідно з Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 і до моменту оголошення про її завершення із спеціального реєстраційного рахунку, передбаченого Законом України «Про підвищення рівня мотивації військовослужбовців до виконання загального військового обов’язку».

Крім того, передбачається визначити, що місцеві державні адміністрації, забезпечуючи на відповідній території виконання підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, посадовими особами і громадянами Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з питань оборони «проводять укладення договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від права власності щодо внесення коштів у вигляді благодійних пожертв на спеціальний реєстраційний рахунок для фінансового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, військових формувань, утворених на законних підставах, що приймають участь в Антитерористичній операції на Сході України, яка розпочалась згідно з Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 і до моменту оголошення про її завершення.

Також пропонується закріпити можливість фінансування передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заходів за рахунок «коштів у вигляді благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів, у порядку, розробленому та затвердженому Кабінетом Міністрів України».

Пропозиції потребують дуже ретельного вивчення, зокрема щодо можливих корупційних ризиків та можливості примусу приватних осіб до «внесення коштів у вигляді благодійних пожертв». Слід підкреслити, що і в назві, і в тексті проекту є суттєві порушення нормативів української літературної мови.

Проект Постанови 2389а від 17.07.2015 (Ляшко О. В.) про покращення грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.

По суті є набором вказівок для уряду: «1. Рекомендувати Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цієї Постанови:

1.1. Терміново вирішити питання щодо збільшення на 200 % місячне грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та безпосередньо перебувають в зоні АТО станом на 1 серпня 2015 року понад один рік.

2. Заслухати звіт Кабінету Міністрів України стосовно реалізації заходів передбачених цією Постановою, не пізніше 1 жовтня 2015 року».

Подібний стиль управління урядом «в ручному режимі» ставить під сумнів саму концепцію поділу гілок влади.

Проект 2411а від 17.07.2015 (Парубій А. В.) про територіальну оборону України.

Згідно з преамбулою, «Цей Закон встановлює завдання, засади організації, підготовки та ведення територіальної оборони України, а також повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, обов’язки підприємств, установ, організацій у сфері територіальної оборони». При цьому проект більш ніж на половину складається з переліків повноважень різних органів у сфері територіальної оборони.

Слід однак зазначити, що серед норм проекту містяться і доволі спірні, навіть неприпустимі положення. Зокрема, це включення до завдань територіальної оборони підготовки та координування руху опору, який в проекті визначений як «рух опору – комплекс заходів, які мають на меті протидію окупаційній владі у формах цивільної непокори, ведення пропаганди, саботажу, партизанської боротьби, тощо». Такі формулювання дають привід вважати, що автори проекту занадто активно зверталися до досвіду Другої світової війни у викладі радянського та націоналістичного агітпропу, а не до чинних міжнародних документів щодо правового статусу населення окупованих територій.

Загалом проект потребує суттєвого доопрацювання, яке має передбачати належні консультації з боку як військових, так і юристів-міжнародників.

Ідеологічні питання

Проект 2338а від 13.07.2015 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про санкції» (щодо примусового вилучення об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів на користь держави у зв’язку із порушенням прав та інтересів України).

Пропонується перелік видів санкцій доповнити таким пунктом: «примусове вилучення об’єктів права власності Російської Федерації, як держави-агресора, та об’єктів права приватної власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності на користь держави у зв’язку із порушенням прав та інтересів України».

Проект 2349а від 14.07.2015 (Дерев’янко Ю. Б.) про припинення повноважень осіб, уповноважених на виконання функцій держави, у зв’язку з закінченням строку їх повноважень.

Пропонується закріпити, що «Особи, уповноважені на виконання функцій держави (Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, члени Національного агентства з питань запобігання корупції; члени Центральної виборчої комісії; посадові та службові особи інших державних органів), які призначені (обрані) на посаду, повноваження яких не припинено в установленому законом порядку, з дня припинення їх повноважень відповідно до закону є такими, строк повноважень яких закінчився і не допускаються до виконання обов’язків за посадою» (стаття 1).

Відповідно, будь-які рішення (вказівки, накази тощо), прийняті (надані) такими особами, з дня припинення їх повноважень відповідно до закону, є незаконними і не підлягають виконанню (стаття 2), а самі особи, винні у порушенні відповідних положень, несуть кримінальну відповідальність (стаття 3).

Проект видається відверто популістським, адже повністю виключає з орбіти правового регулювання ситуації, які можуть виникнути через відсутність осіб, які мають право виносити ті чи інші рішення. Забороняючи приймати такі рішення особам, чий строк повноважень завершився, слід було б прописати процедуру виконання відповідних обов’язків до призначення нової уповноваженої особи. Крім того, маємо звернути увагу на те, що проект закону виконаний за технічною схемою, характерною для постанов, а не законів.

Проект Постанови 2390а від 17.07.2015 (Брензович В. І.) про визнання та засудження репресій органів радянської військової адміністрації, здійснених проти угорців та німців Закарпаття під час Другої світової війни та у повоєнний час.

На думку ініціатора проекту, визволення Закарпаття Червоною Армією у жовтні 1944 року принесло місцевому населенню не тільки здійснення мрій про встановлення миру, але, на превеликий жаль, і незліченні жертви та страждання, що протягом усіх післявоєнних років умисно замовчувалися, а будь-які згадки про трагічні події тих років розглядалися та беззастережно присікалися партійними і каральними органами радянської тоталітарної системи, як злісні прояви антирадянщини.

У зв’язку цим у проекті, зокрема, пропонується «Визнати злочинний характер та засудити репресії, яких зазнало цивільне населення Закарпаття угорської та німецької національностей у результаті неправомірних дій органів влади Радянського Союзу під час Другої світової війни та у повоєнний час, яких без рішень судових органів позбавляли волі, утримували у нелюдських умовах, піддавали тортурам та позбавляли життя... Засудити і визнати злочинний характер Постанови Військової ради 4-го Українського фронту № 0036 від 13 листопада 1944 року «Про реєстрацію солдатів і офіцерів німецької та угорської армій, військовозобов’язаних, чиновників і службовців угорської поліції та жандармерії на території Закарпатської України», у результаті виконання якого десятки тисяч цивільних осіб чоловічої статі віком від 18 до 50 років угорської та німецької національності були зібрані в табори для військовополонених, де в результаті нелюдських умов утримання та примусової праці значна частина їх загинула...».

На жаль, у пояснювальній записці немає жодного посилання на якісь офіційні висновки істориків, які б вивчали питання, порушені в проекті, що для такого роду постанов мало б бути нормою.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 2189а-2 від 14.07.2015 (Сташук В. Ф.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ».

Альтернативний проектам 2189а від 30.06.2015 (Чумак В. В.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (див. Бюлетень № 29) та 2189а-1 від 10.07.2015 (Соболєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» щодо системи місцевого самоврядування у місті Києві (див. Бюлетень № 30).

Пропонується визначити КМДА виконавчим органом міської ради і водночас передбачити, що вона «паралельно виконує функції місцевого органу виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади у місті Києві». На посаду голови КМДА має призначатися обраний міський голова.

Проект доволі цікавий, але структурно, а іноді і змістовно, не дуже доопрацьований. Так, пропонується перелік повноважень виконавчих органів районних у місті рад, що налічує понад 100 пунктів.

Проект 2343а від 14.07.2015 (Чумак В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання корупції та конфлікту інтересів у діяльності осіб, які займають політичні посади.

Метою проекту проголошено комплексне вирішення проблеми існування постійного конфлікту між особистими фінансовими інтересами осіб, що займають політичні посади, та інтересами публічної служби.

Передбачається внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції», якими встановлюється категорія «особи, які займають політичні посади», до яких відносяться Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України та народні депутати України. Цим особам пропонується заборонити отримувати доходи від оплачуваної діяльності не за основним місцем роботи, доходи від реалізації майнових прав інтелектуальної власності (у разі, якщо вони перевищуватимуть 200 мінімальних зарплат на рік з одного джерела), дивіденди (від компанії, у якій політик володіє істотною участю), роялті, благодійну допомогу, матеріальну допомогу, виграші, призи.

У разі нарахування таких доходів на їхню користь, ці особи зобов’язані перерахувати їх на користь державного бюджету України та поінформувати про факт надходження цих доходів Національне агентство з питань запобігання корупції, яке здійснюватиме моніторинг і контроль виконання цього припису.

Також передбачається заборонити брати участь у державних закупівлях юридичним особам, кінцевими вигодоодержувачами яких є особи, які займають політичні посади, або члени їх сімей.

Проектом пропонується запровадити адміністративну відповідальність у разі, якщо сукупний розмір відповідних незаконних доходів не перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів, а, якщо сума таких доходів буде вищою, притягати порушників до кримінальної відповідальності згідно із статтею 368-2 КК України

Водночас пропонується внести зміни до законів «Про статус народного депутата України» та «Про Кабінет Міністрів України» з тим, аби на рівні закону встановити достойну оплату праці для осіб, що займають політичні посади. За точку відліку береться щомісячний посадовий оклад Прем’єр-міністра України у розмірі сорока мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня поточного року (нині це було б понад 48 тис грн.). Інші особи, які займають політичні посади, мають одержувати від 75% цього окладу.

Утім, у проекті нічого не сказано про оплату праці Президента України, про можливість одержання особами, що займають політичні посади, додаткових до посадового окладу доходів за основним місцем служби.

Проект 2344а від 14.07.2015 (Соболєв С. В.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо вимог до членів конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції.

Згідно з проектом особи, запропоновані громадськими об’єднаннями на посади членів конкурсної комісії, повинні мати не менше трьох років підтвердженого досвіду роботи у сфері запобігання корупції. Вони відбираються до складу конкурсної комісії шляхом проведення Інтернет-голосування в порядку, визначеному Положенням про конкурс.

Зауважимо, що процедури Інтернет-голосування в нашій державі ще не відпрацьовані належним чином, що робить пропозицію доволі дискусійною.

Проект 2354а від 15.07.2015 (Сироїд О. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо організації діяльності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

Проект передбачає низку різнопланових змін, які, на думку його ініціаторів, мають забезпечити колегіальність, злагодженість, прозорість та прогнозованість роботи Кабінету Міністрів України і міністерств, а також більшу ефективність роботи інших центральних органів виконавчої влади.

Зокрема пропонується: законодавче закріплення урядових комітетів як обов’язкових робочих органів Кабінету Міністрів і запровадження правила про обов’язкове завчасне оприлюднення та в разі необхідності винесення на обговорення проектів урядових рішень; розмежування політичних функцій міністерств та адміністративних функцій інших центральних органів виконавчої влади; запровадження посад Державного секретаря Кабінету Міністрів України та державних секретарів міністерств як вищих, постійних, професійних і політично нейтральних фахівців; призначення заступників міністрів за поданням відповідних міністрів; утворення типових секретаріатів міністерств як підрозділів наскрізного забезпечення (питання персоналу, бухгалтерії тощо); ліквідація територіальних органів міністерств; вузькоспеціалізованість агентств, інспекцій та служб, сформованих виключно на професійній основі відповідно до законодавства про державну службу; призначення всіх державних службовців лише на основі конкурсних процедуру тощо.

Багато пропозицій не видається новими, вони тією чи іншою мірою вже заявлялися в нашій державотворчий практиці. Тим не менш проект потребує дуже ретельного вивчення і обговорення.

Проект 2373а від 15.07.2015 (Денисенко В. І.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (щодо узгодження процедур добровільного об’єднання територіальних громад та проведення чергових місцевих виборів).

Головна пропозиція проекту полягає в тому, щоб передати повноваження щодо об’єднання територіальних громад базового рівня від Верховної ради АРК і органів місцевого самоврядування обласного рівня до Ради міністрів АРК і обласних державних адміністрацій. На думку ініціаторів проекту, такий підхід дасть змогу подолати фактичну ієрархію рівнів органів місцевого самоврядування і розмежувати повноваження органів місцевого самоврядування різних рівнів.

Окрім того, запропоновано передати призначення перших виборів об’єднаної територіальної громади Центральній виборчій комісії та узгодити в часі процедуру об’єднання громад із виборчим процесом на чергових місцевих виборах; передбачити можливість прийняття рішення про утворення спільної робочої групи з підготовки проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад не лише сільським (селищним, міським) головою, який ініціював об’єднання, а й сільським, (селищним, міським) головою населеного пункту тієї територіальної громади, до території якої належить адміністративний центр майбутньої об’єднаної громади; повернути положення щодо фінансової підтримки державою добровільного об’єднання громад за умови відповідності меж цих громад вимогам Перспективного план формування територій громад, яке, за твердженням ініціаторів проекту, «було технічно випущено» під час техніко-юридичного опрацювання остаточної редакції Закону України «Про добровільне об’єднання громад».

Системний розгляд зазначених пропозицій, як видається, дає підстави для висновку, що «радянська система ієрархії органів місцевого самоврядування», можливо, й дещо послабне, але натомість зросте вплив на органи місцевого самоврядування місцевих органів державної виконавчої влади, що на нашу думку, є більшим злом.

Проект 2391а від 17.07.2015 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення виконання повноважень законно обраними представниками територіальної громади, які досягли пенсійного віку).

Пропонується не поширювати обмеження щодо виплати пенсій на «посадових осіб місцевого самоврядування, які працюють на виборних посадах, до складення ними своїх повноважень після проведення чергових місцевих виборів у 2015 році».

Проект 2399а від 17.07.2015 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо кількісного складу виконавчих комітетів місцевих рад).

Пропонується внести зміни до статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виклавши її частину 2 в такій редакції: «Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою, при цьому кількісний склад виконавчого комітету сільської ради не може бути меншим ніж 5 осіб, кількісний склад виконавчого комітету селищної ради не може бути меншим ніж 9 осіб, кількісний склад виконавчого комітету міської ради не може бути меншим ніж 21 особа, кількісний склад виконавчого комітету районної у місті ради не може бути меншим ніж 15 осіб. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради – за пропозицією голови відповідної ради».

Права громадян та їх об’єднань

Проект 2305а-1 від 14.07.2015 (Іонова М. М.) про внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства» (щодо посилення соціальних гарантій багатодітних і прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу).

Пропонується встановити, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей та педагогічних працівників до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачають на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

Одночасно пропонується скасувати норму зазначеного закону про те, що «пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 4 частини третьої та пунктом 1 частини шостої цієї статті [13 – автори огляду], надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Проект 2347а від 14.07.2015 (Шипко А. Ф.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо фінансової підтримки батьків, діти яких навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах).

Пропонується подовжити до досягнення дитиною 23 років податкову пільгу для батьків, «у разі навчання [дитини – автори огляду] за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах».

Проект 2368а від 15.07.2015 (Гриневич Л. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення доступу сліпих, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію до виданих творів у спеціальному форматі.

Пропонується ряд змін щодо поширення спеціальних аудіо та відео творів для сліпих, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію. Зокрема пропонується закріпити в законодавстві визначення «спеціальний цифровий формат для сліпих, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію – цифровий формат для запису озвученої книги, яка має зручну навігацію і сприяє швидкому пошуку необхідного матеріалу в аудійованій книзі (сторінка, розділ, параграф, таблиця тощо)» та «аудіодискрипція (тифлокоментування) – створення окремої звукової доріжки з закадровим описом персонажу, предмета, простору або дії у відеопродукції для сліпих, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію».

Проект 2377а від 16.07.2015 (Денисенко А. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення демографічної ситуації.

Основна увага приділяється виплатам за новонароджених дітей. Пропонується викласти в новій редакції статтю 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»:

«Допомога при народженні дитини нараховується у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановлених на день народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 40 розмірам прожиткового мінімуму – на першу дитину; кратній 70 розмірам прожиткового мінімуму – на другу дитину; кратній 100 розмірам прожиткового мінімуму – на третю і кожну наступну дитину

Виплата допомоги при народженні дитини здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину – 42 місяців, на третю і кожну наступну дитину – 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».

Проект цікавий тим, що пропонує зміни не лише до базового акта, а й до закону, яким були внесені зміни. Так, пропонується у Законі України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключити другий та третій підпункти 7 пункту II розділу.

Проект 2287а-1 від 17.07.2015 (Довбенко М. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав особи на вільне обрання банківської установи для отримання заробітної плати, пенсії, інших виплат та заходів для економії коштів бюджетних установ, державних і комунальних підприємств).

Альтернативний проекту 2287а від 03.07.2015 (Луценко І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав працівника на вільне обрання банківської установи для отримання заробітної плати) (див. Бюлетень № 29).

Порівняно з основним альтернативний проект є докладнішим та досконалішим, зокрема охоплює питання обрання банку не лише працівниками, а й пенсіонерами. Він значно розвиває частину положень основного проекту. Так, замість передбаченої проектом 2287а адміністративної відповідальності за порушення прав співробітників щодо обрання установи банку, проект 2287а-1 передбачає введення кримінальної відповідальності. А частину 1 статті 172 КК України «Грубе порушення законодавства про працю» пропонується доповнити нормою про відповідальність за «здійснення тиску на працівника щодо перерахування заробітної плати та інших належних йому виплат до певного банку проти його волі, невиконання волевиявлення працівника про перерахування заробітної плати та інших належних йому виплат до обраного ним банку, у тому числі переданого через довірену особу».

Такі ж дії щодо пенсіонерів забороняються новою частиною статті 175 КК України, а саме: «Здійснення тиску на пенсіонера щодо перерахування пенсії та інших належних йому виплат до певного банку, оператору поштового зв’язку проти його волі, невиконання волевиявлення пенсіонера про перерахування пенсії та інших належних йому виплат до обраного ним банку, оператора поштового зв’язку у тому числі переданого через довірену особу, –

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років».

Суттєво уточнюється порядок дій при обранні працівником банкової установи: «У разі виявлення працюючим бажання отримувати заробітну плату через установи банків, кожен з працюючих особисто оформлює рахунок в обраному ним банку із числа банків, які мають право відкривати поточні рахунки фізичним особам, на здійснення відповідних операцій. Співробітник надає роботодавцю заяву про перерахування заробітної плати та інших належних йому виплат на відкритий ним рахунок в обраному банку. Ця заява передається в письмовому вигляді особисто чи через довірену особу за дорученням, в тому числі через установу банку. Чинною є заява про перерахування заробітної плати та інших належних співробітнику виплат з останньою датою. Працівник має право змінити банк через який отримує заробітну плату, повідомивши про це роботодавця особисто чи через довірену особу, в тому числі через установу банку, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дня виплати заробітної плати». При цьому встановлюється заборона для банків: «Банк не має права для використання заробітної плати нав’язувати працівникам використання спеціального платіжного засобу певної платіжної системи (систем), кредитування тощо».

Ті ж умови передбачаються і щодо пенсіонерів: «У разі виявлення пенсіонером бажання отримувати пенсію через установи банків, кожен з пенсіонерів особисто оформлює рахунок в обраному ним банку із числа банків, які мають право відкривати поточні рахунки фізичним особам, на здійснення відповідних операцій. Пенсіонер надає до органів Пенсійного фонду або органів праці та соціального захисту населення за місцем проживання одержувача пенсії заяву про перерахування пенсії на відкритий ним рахунок в обраному банку. Ця заява передається в письмовому вигляді особисто чи через довірену особу за дорученням, в тому числі через установу банку. Чинною є заява про перерахування пенсії з останньою датою. Пенсіонер має право змінити банк, через який отримує пенсію, повідомивши про це орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення особисто чи через довірену особу, в тому числі через установу банку, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дня виплати пенсії».

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 2339а від 13.07.2015 (Луценко І. С.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо окремих питань досудового розслідування).

У проекті пропонується:

передбачити обов’язок не лише слідчих і прокурорів, а й іншого працівника правоохоронних органів, який одержав повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту одержання повідомлення або виявлення, повідомити відповідні відомості слідчому, прокурору для їх внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

починати перебіг строків закінчення досудового розслідування не з часу повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину або кримінального проступку, а з часу реєстрації відповідної заяви в ЄРДР;

розширити підстави закриття кримінального провадження, зокрема у разі, якщо у ході досудового розслідування були встановлені достатні підстави вважати, що діяння через малозначність не становить суспільної небезпеки, або встановлені обставини, що виключають злочинність діяння, передбачені статтею 17 та розділом VIII Кримінального кодексу України;

уточнити випадки, коли особи не можуть бути допитані як свідки, та розширити права свідка, зокрема, щодо подання скарг на дії слідчого і прокурора;

розширити випадки, коли ухвали слідчого судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку;

з числа вимог до клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні вилучити обов’язкову згоду підозрюваного з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Більшість пропозицій, крім доволі дискусійної останньої, видаються цілком слушними.

Проект 2340а від 13.07.2015 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законів України щодо гуманізації системи здійснення правосуддя у справах щодо неповнолітніх.

У проекті пропонується вдосконалити процес здійснення правосуддя щодо неповнолітніх як у справах про злочини, так і в справах про адміністративні правопорушення. Так, у сфері кримінального права та процесу пропонується: забезпечити можливість ширшого застосування громадських робіт як санкції за вчинення злочину; запровадити домашній арешт для неповнолітніх; врегулювати статус законного представника неповнолітнього обвинуваченого; зменшити максимальний строк затримання неповнолітньої особи без ухвали слідчого судді (суду); врегулювати статус та процесуальні права педагога і психолога; вдосконалити процедури виклику та допиту неповнолітнього, а також повідомлення батьків неповнолітнього про його затримання або взяття під варту; імплементувати положення статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заборони примусової чи обов’язкової праці та ін. А в справах про адміністративні правопорушення передбачається: запровадити механізми, покликані забезпечити належний судовий процес (презумпція невинуватості, тягар доказування на стороні обвинувачення, право на допит свідків, відвід); запровадити обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки як нового різновиду санкції за адміністративне правопорушення; забезпечити право на безоплатну вторинну допомогу неповнолітнім особам; встановити обмеження на відкритий розгляд справ про адміністративне правопорушення, вчинене неповнолітнім.

Загалом пропозиції видаються слушними, хоча окремі з них, можливо, потребують деякого редакційного уточнення.

Проект 2342а від 14.07.2015 (Дмитренко О. М.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення вимог законодавства у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Уточнюється назва відповідних державних органів та збільшуються розміри штрафів, подекуди до 10 раз.

Проект 2358а від 15.07.2015 (Князевич Р. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень законодавства з питань судочинства.

Метою проекту в пояснювальній записці проголошено удосконалення процедури, етапів та строків первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з урахуванням особливостей практичної реалізації положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та вирішеним питання перегляду Верховним Судом України рішень Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Проектом пропонується внести такі зміни до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»: збільшити строки проведення первинного кваліфікаційного оцінювання для суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів; залучити до участі у колегіях Вищої кваліфікаційної комісії суддів України членів Вищої ради юстиції України (за згодою); надати право Вищій кваліфікаційній комісії суддів звертатися із запитами для отримання додаткової інформації щодо змісту суддівського досьє та зупиняти процедуру проведення кваліфікаційного оцінювання судді стосовно якого направлено запит на період отримання відповіді, а також права тимчасово відстороняти суддю від виконання обов’язків під час здійснення первинного кваліфікаційного оцінювання до моменту його завершення і надання висновку, встановленого законом; визначити відмову від проходження кваліфікаційного оцінювання як підставу для внесення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України подання про звільнення судді з посади у зв’язку із порушенням присяги. Також пропонуються деякі зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Аргументи ініціатора проекту щодо реальної практичної потреби у зазначених змінах видаються доволі переконливими.

Проект 2324а-3 від 16.07.2015 (Дроздик О. В.) про внесення змін до статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (щодо визначення розміру застави до осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочину).

Альтернативний проектам від 09.07.2015 2324а (Артеменко А. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються у вчиненні окремих злочинів, 2324а-1 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо незастосування запобіжного заходу у вигляді застави до осіб, які скоїли корупційні злочини) та 2324а-2 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо аспектів застосування застави в випадках застосування тримання під вартою) (див. Бюлетень № 30).

Пропонується значно збільшити мінімальні суми застави та по суті скасувати максимальний її розмір.

Крім того, стосовно корупційних злочинів передбачається: «щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченому частинами третьою, четвертою статті 189; частинами третьою, четвертою статті 190; частинами третьою, четвертою, п’ятою статті 191; частинами другою, третьою статті 209; частиною другою статті 364; статтею 365, статтею 365-2; частинами третьою, четвертою статті 368; частиною третьою статті 368-2 Кримінального кодексу України – не менше ніж двадцятикратному розмірі суми грошових коштів або вартості одержаного злочинним шляхом майна встановленої органами досудового розслідування на час відкриття кримінального провадження, або сумою грошових коштів чи вартості одержаного злочинним шляхом майна виявленою та вилученою під час проведення слідчих дій».

Проект 2324а-4 від 16.07.2015 (Білецький А. Є.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо невідворотності покарання за окремі злочини у сфері господарської діяльності, у сфері службової діяльності та окремі злочини проти правосуддя).

Альтернативний згаданим вище проектам. Пропонується розширити перелік статей, щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених такими статтями, не можуть бути застосовані запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави.

Проект 2324а-5 від 17.07.2015 (Парубій А. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо вдосконалення застосування запобіжних заходів).

Ще один альтернативний проект. Як і попередні проекти, пов’язаний із проблемою недопущення застосування за деякі види злочинів такої форми запобіжного заходу як застава.

Пропонується уточнити, що в разі звернення застави на користь державі, повторне призначення застави неможливе, а також вказується, що застава може бути «звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень» без згоди на це заставодавця.

Пропонується безпосередньо встановити, що тримання під вартою може бути застосоване «до особи, підозрюваної або обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258–258-5, 260, 261, 364, 365, 365-2, частинами другою-четвертою статті 368, 368-2, частиною четвертою статті 368-4, частинами другою-четвертою статті 369, частиною третьою статті 369-2».

Також пропонується передбачити, що не може бути призначено іншого запобіжного заходу окрім тримання під вартою «щодо особи, підозрюваної або обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258–258-5, 260, 261, 364, 365, 365-2, частинами другою-четвертою статті 368, 368-2, частиною четвертою статті 368-4, частинами другою-четвертою статті 369, частиною третьою статті 369-2».

Маємо зауважити, що незважаючи на загальне незадоволення сучасною судовою практикою застосування застави, будь-які ідеї щодо запровадження безальтернативних запобіжних заходів суперечать ряду принципів кримінального процесу.

Проект 2375а від 16.07.2015 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції» (щодо удосконалення порядку реалізації повноважень членами Вищої ради юстиції).

Пропонується уточнити ряд процедурних питань діяльності Вищої ради юстиції. Зокрема, визначити строки для перевірки даних про наявність підстав для звільнення судді з посади за порушення присяги, про порушення вимог щодо несумісності суддею чи прокурором (до 6 місяців) та для розгляду питання про звільнення судді з посади за порушення присяги, про порушення вимог щодо несумісності суддею чи прокурором: «розглядається на засіданні секції Вищої ради юстиції не пізніше трьох місяців із дня закінчення перевірки, яка проводилась членом Вищої ради юстиції, а на засіданні Вищої ради юстиції – не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення на засіданні секції Вищої ради юстиції».

Проект 2382а від 16.07.2015 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору.

Пропонується звільнити від сплати судового збору: «громадські організації інвалідів (спілки та інші об’єднання громадських організацій інвалідів), їхні підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їхні підприємства, установи та організації – за подання позовів, з якими вони звертаються до суду», «органи прокуратури – при здійсненні своїх повноважень», «уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – у справах, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку», «Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель» і «Міністерство юстиції України – за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України». Принагідно зауважимо, що загалом йдеться про відновлення пільг щодо оплати судового збору, яких відповідні суб’єкти були нещодавно позбавлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року.

Також передбачено внести відповідні зміни до процесуальних кодексів з метою забезпечення узгодження їх норм та норм Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення осіб від сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Водночас відновлено сплату збору за подані до Верховного Суду України заяви з підстави «неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ».

Проект 2383а від 16.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 365-2 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги).

Пропонується в частині 1 статті 365-2 КК України слова «обмеженням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до чотирьох років».

Слід зазначити, що в поданих до проекту матеріалах наявна невідповідність – в пояснювальній записці усюди мова йде про підвищення строку обмеження волі до 5, а не 4 років, як в самому проекті.

Проект 2384а від 16.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 354 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за підкуп працівника підприємства, установи чи організації).

Пропонується виключити з переліку санкцій цієї статті штраф. Як зазначається в пояснювальній записці, «Вбачається, що санкції статті 354 Кримінального кодексу не відповідають ступеню суспільної небезпеки цього корупційного злочину, а тому потребують змін в сторону посилення покарання за його вчинення. Саме тому пропонується з переліку альтернативних покарань за вчинення даного злочину вилучити можливість застосування штрафу».

Проект 2385а від 16.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 191 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності осіб, які займають відповідальне і особливо відповідальне становище, за вчинення корупційних злочинів).

Пропонується частину 4 зазначеної статті після слів «вчинені у великих розмірах» доповнити словами: «або службовою особою, яка займає відповідальне становище», а частину 5 – після слів «або організованою групою» доповнити словами «або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище». Також статтю пропонується доповнити двома примітками такого змісту: «Примітка 1: службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені в примітці 2 до статті 368 цього кодексу» та «Примітка 2: службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в примітці 3 до статті 368 цього кодексу».

Проект 2396а від 17.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 210 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів).

Пропонується в частині 2 статті 210 Кримінального кодексу України вилучити слова: «штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або». Тобто, пропонується скасувати штраф як альтернативний засіб покарання за передбачений цією частиною статті злочин.

Однак у проекті помилка – в частині другій таких слів немає. Вони є в санкції до частини першої цієї статті. Натомість у порівняльній таблиці зміни зазначені правильно до частини 1, так само і в пояснювальній записці.

Проект 2397а від 17.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 364-1 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права).

Пропонується дещо збільшити розміри штрафів, передбачені санкціями двох частин зазначеної статті. На думку ініціаторів проекту, «санкції статті 364-1 Кримінального кодексу не відповідають ступеню суспільної небезпеки цього корупційного злочину, а тому потребують змін в сторону посилення покарання за його вчинення».

Проект 2401а від 17.07.2015 (Герега О. В.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії насильству в сім’ї.

Пропонується включити до числа адміністративних стягнень, які можуть застосовуватись за вчинення адміністративних правопорушень, «зобов’язання проходження курсу лікування від алкоголізму та наркоманії» і визначити, що таке стягнення може застосовуватися як основне, так і додаткове.

Також до КУпАП пропонується внести відповідну нову статтю 32-2 «Зобов’язання проходження курсу лікування від алкоголізму та наркоманії» такого змісту: «Зобов’язання проходження курсу лікування від алкоголізму та наркоманії – вид адміністративного стягнення, яке застосовується для направлення особи, яка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами чи психотропними речовинами до спеціалізованих закладів охорони здоров‘я з метою проходження курсу лікування від алкоголізму та наркоманії. Зобов’язання проходження лікування від алкоголізму та наркоманії виноситься в письмовій формі». А статтю 173-2 «Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми» пропонується доповнити новою частиною третьою: «Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частинами першою та другою цієї статті, а так само вчинені в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, – тягнуть за собою громадські роботи від шістдесяти до вісімдесяти годин або зобов‘язання проходження курсу лікування від алкоголізму та наркоманії».

Передбачено також адміністративне затримання осіб, які вчинили насильство в сім’ї, на строк до трьох годин для складення протоколу.

Проект 2405а від 17.07.2015 (Парубій А. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за вчинення злочинів службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище).

Пропонується доповнити статтю 364 «Зловживання владою або службовим становищем» новою частиною 3 такого змісту: «Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, –

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією».

Культура та освіта

Проект 2244а-1 від 13.07.2015 (Заболотний Г. М.) про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Альтернативний проекту 2244а від 02.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про наукову і науково-технічну діяльність і повторює більшість його положень (Див. Бюлетень № 29). Водночас він, як зауважує ГНЕУ, за змістом повторює положення проекту № 5093 від 19.09.2014 р., який перебував на розгляді Верховної Ради України сьомого скликання, але був відкликаний.

Порівняно з основним проектом в цьому проекті немає обмежень щодо строків обрання членів Президії НАН України, керівників наукових закладів і їхніх структурних підрозділів; пропонується включити до системи наукової та науково-технічної діяльності «Малу академію наук України», до числа наукових посад включається посада наукового редактора; до наукового стажу зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників «на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України» (тобто на виборних посадах у державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях), якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота на суто наукових посадах; дипломи доктора філософії (кандидата наук) і доктора наук державного зразка пропонується видавати з обов’язковим зазначенням назви дисертаційного дослідження та наукової установи (вищого навчального закладу), яка їх видала. Зберігається в цьому проекті і порівняно високий рівень соціальних гарантій (пенсія у розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати, грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів при виході на пенсію).

Незважаючи на деякі цікаві ідеї, цей альтернативний проект поділяє більшість недоліків основного проекту, зокрема щодо недостатньо продуманих пропозицій про заснування нових управлінських структур, функції яких часто дублюються або не узгоджуються з чинним законодавством, а тому потребує доопрацювання.

Проект 2244а-2 від 13.07.2015 (Березюк О. Р.) про внесення зміни до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо врегулювання окремих актуальних питань у науковій сфері та створення передумов її реформування. Ще один проект альтернативний проекту 2244а від 02.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про наукову і науково-технічну діяльність.

Головною особливістю цього проекту, як видається, є пропозиція щодо можливості створення при науковій установі наглядової ради із числа іноземних учених. Її функціями визначається моніторинг діяльності наукової установи, справедливості системи оплати праці наукових співробітників та їх керівників, відсутності корупції в діях керівників установи та підрозділів, розгляд неетичної поведінки вчених установи, допомога установі у встановленні нових зв’язків з метою наукової співпраці та створення конкурсної комісії для переобрання керівника наукової установи. Типове положення про наглядову раду має розроблятися Національною радою України з науки і технологій та затверджуватися Кабінетом Міністрів України. Утім, не зрозуміло за яким принципом будуть обиратися представники іноземних учених та ряд інших практично важливих аспектів діяльності цих наглядових рад. Є в проекті також покращена порівняно з основним проектом редакція статті про наукові відрядження (підставою для них визначається не лише запрошення сторони, що приймає, а й направлення від установи, де працює вчений) та деякі інші вдалі редакційні уточнення.

Проте загалом через недоліки, спільні для основного і всіх альтернативних проектів, цей проект, на думку ГНЕУ, теж потребує доопрацювання.

Проект 2280а-1 від 15.07.2015 (Соболєв С. В.) про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Проект внесений як альтернативний однойменному проекту 2280а від 03.07.2015 (Співаковський О. В.) (див. Бюлетень № 29). Порівняно з основним проектом відсутня пропозиція про те, що склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки і Уряд має право припиняти повноваження членів агентства.

На думку ініціаторів цього альтернативного проекту, його прийняття надасть можливість вдосконалити вимоги до персонального складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також гарантуватиме збереження його виборної природи й функціонування, з однієї сторони, як юридичної особи публічного права, а з другої – як незалежного експертного інституту громадянського суспільства.

З цією метою до чинного Закону України пропонується внести такі зміни: встановити, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є не просто юридичною особою, а юридичною особою публічного права; уточнити, що члени Агентства від НАН України і національних галузевих академій наук не делегуються, а обираються; встановити додаткові підстави для припинення повноважень члена Агентства (вони здебільшого співпадають з пропозиціями основного проекту), а саме: відкликання суб’єктом, який його обрав; визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, наявність судимості за вчинення злочину, позбавлення судом права обіймати відповідні посади, визнання судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або накладання судом адміністративного стягнення за таке правопорушення, поширення на особу дії частин третьої та четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади» тощо.

Проект 2372а від 15.07.2015 (Парубій А. В.) про внесення змін до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» (щодо посилення державного контролю за вивезенням з України культурних цінностей).

Проект покликаний до життя практичними труднощами з оформленням Міністерством культури України свідоцтв на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.

Пропонується часткова децентралізація цих повноважень через передавання їх Кабінетом Міністрів України місцевим державним адміністраціям. Водночас уточнюється коло культурних цінностей, що не підлягають вивезенню з України: до їх числа пропонується включити не лише цінності, які вже внесені до Державного реєстру національного культурного надбання чи Музейного фонду України, а й такі, що підлягають внесенню до згаданого реєстру або державної частини Музейного фонду України, а також дві принципово нові категорії – «інші культурні цінності, що перебувають у державній та комунальній власності» та «цінності, що перебувають у національному та міжнародному розшуку (крім випадків повернення таких культурних цінностей до країни, яка оголосила їх розшук)». Так само замість невизначеної формули «культурні цінності Національного архівного фонду» пропонується загальновживане поняття «документи Національного архівного фонду».

Проект, у разі його прийняття, ймовірно, дійсно спростить видання свідоцтв на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України. Але враховуючи загрозливі обсяги такого вивезення, видається доцільним не спрощувати, а ускладнювати бюрократичні процедури.

Проект 2379а від 16.07.2015 (Кривенко В. М.) про внесення зміни до пункту 11 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Пропонується не передавати до відання МОЗ відомчі установи та заклади охорони здоров’я Національної академії наук України.

Проект 2410а від 17.07.2015 (Сташук В. Ф.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування системи самоврядування у дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах і наближення її до європейських стандартів.

Метою проекту є законодавче врегулювання питань у сфері діяльності батьківських об’єднань у навчальних закладах дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти. Пропонується внести зміни Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», якими визначається порядок формування, організаційно-правові засади діяльності та повноваження ради батьків, а також вирішення спорів, які виникатимуть в процесі реалізації повноважень ради батьків з адміністрацією навчального закладу. Із зазначених повноважень найсуттєвішим видається обов’язкове попереднє узгодження кандидатури нового керівника закладу освіти з радою батьків.

Охорона здоров’я

Проект 2336а від 13.07.2015 (Денисенко А. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв і їх шкідливого впливу на здоров’я молоді та посилення відповідальності за порушення у цій сфері.

Пропонується ряд заходів щодо «зменшення вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв і їх шкідливого впливу на здоров’я молоді». Передусім пропонується збільшити вік, з якого дозволяється придбавати алкогольні та тютюнові вироби з 18 до 21 року. Також пропонується закріпити заборону вживання алкогольних напоїв «у під’їздах жилих будинків», а також продаж тютюнових виробів та алкогольних напоїв «на відстані менше ніж 200 метрів від наявних земельних меж дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів». Остання пропозиція вже не вперше ініціюється за останній рік, однак є і найбільш спірною, враховуючи дуже щільну забудову сучасних т. зв. спальних мікрорайонів. Нарешті, пропонується суттєво збільшити розміри штрафів за вчинення дій, передбачених положеннями статей 156, 178–180 КУпАП.

Проект 2386а від 16.07.2015 (Мусій О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині.

Пропонуються зміни до Законів України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про поховання та похоронну справу», а також до Кримінально-процесуального кодексу України і Кримінального кодексу України.

Проектом передбачено впровадити нові організаційні засади державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією (Єдину державну інформаційну систему трансплантації; Етичний комітет; Консультативні або Наглядові ради при закладах та установах, що здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією), удосконалити систему державного контролю, що дасть змогу підвищити якість надання медичних послуг. Пропонується з посиланням на європейський досвід відмовитися від вже усталеної презумпції незгоди особи стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті.

Всі ці ідеї загалом сприйняті і альтернативним проектом 2386а-1 від 04.08.2015 (Богомолець О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині. (див. Бюлетень № 34). Разом з тим деякі важливі терміни основного проекту викликали дискусію і були уточнені в альтернативному проекті. Йдеться, зокрема, про доволі невдалий термін «трупний донор», який було замінено на «померлий донор».

Враховуючи вельми специфічний предмет правового регулювання, проект вимагає широкого попереднього обговорення відповідними фахівцями.

Проект 2309а-1 від 17.07.2015 (Мусій О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я.

Альтернативний проекту 2309а від 07.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я (див. Бюлетень № 30).

Принципова його відмінність від основного проекту полягає у відмові від запровадження казенних підприємств у сфері охорони здоров’я. Відповідно передбачається, що «за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я, крім аптек та приватних закладів охорони здоров’я, можуть утворюватися та існувати як державні унітарні некомерційні підприємства, комунальні унітарні некомерційні підприємства, державні некомерційні установи, комунальні некомерційні установи».

Решта положень обох проектів практично збігається за винятком незначних редакційних відмінностей. Так, в альтернативному проекті згадується право закладів охорони здоров’я мати рахунки не лише в банках, а і в органі центральної виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів тощо. Також пропонується встановити п’ятирічний строк для контрактів з керівниками державних і комунальних закладів охорони здоров’я, дещо інакше викласти норму про бюджетне фінансування органів охорони здоров’я тощо.

У контексті наведеного видається необхідним широко обговорити питання про доцільність казенних підприємств у сфері охорони здоров’я і загалом узгодити обидва проекти.

Проект 2311а-1 від 17.07.2015 (Мусій О. С.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань фінансування закладів охорони здоров’я.

Альтернативний проекту 2311а від 07.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я (див. Бюлетень № 30). Як і основний проект, він покликаний створити сприятливі умови та стимули у бюджетній сфері для реорганізації закладів охорони здоров’я – бюджетних установ у державні та комунальні підприємства в рамках комплексної реформи системи охорони здоров’я України.

Альтернативний проект пропонує вдосконалену редакцію положення про фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я та оплату їх послуг за договорами про медичне обслуговування з акцентом, що фінансуються саме реорганізовані заклади охорони здоров’я. Пропонується доручити Кабінету Міністрів України під час підготовки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачити такий порядок розподілу медичної субвенції між місцевими бюджетами, який забезпечить надання відповідним місцевим бюджетам медичної субвенції у 2016 році у обсязі не меншому ніж у 2015 році, та видатки на адміністративні витрати, пов’язані з реорганізацією державних та комунальних закладів охорони здоров’я в державні та комунальні підприємства. Необхідність реорганізації знайшла відображення і в деяких інших пропозиціях.

Проект доцільно розглянути в пакеті з іншими проектами, що закріплюють реформу закладів охорони здоров’я.

Проект 2409а від 17.07.2015 (Мусій О. С.) про засади державної політики охорони здоров’я.

Як зазначається у пояснювальній записці, положеннями проекту передбачено створення правових передумов для запровадження єдиного, універсального, комплексного підходу, який базується на основних цінностях в сфері охорони здоров’я при формуванні та реалізації засад державної політики охорони здоров’я в Україні.

Проектом передбачено уточнення та доповнення ряду визначень, які гармонізовані із вимогами міжнародних організацій; пропонується ввести нові терміни, які спрямовані на захист населення від можливих фінансових ризиків, фінансових катастроф та зубожіння та недопущення перешкод у доступності для кожної особи своєчасного медичного обслуговування; аргументовані основні акценти, на яких базуються засади формування державної політики охорони здоров’я; деталізовані основні завдання, об’єкти та суб’єкти, принципи реалізації державної політики охорони здоров’я; окреслено пріоритети державної політики охорони здоров’я, які базуються на міжнародних практиках та європейських цінностях у сфері охорони здоров’я, у т.ч. і громадського здоров’я, відповідні механізми фінансування; уточнено повноваження суб’єктів державної політики охорони здоров’я; деталізовано підходи та вимоги до моніторингу реалізації державної політики охорони здоров’я, порядку його проведення та оцінки результативності.

Проект, як видається, містить багато теоретичних декларативних положень і мало норм прямої дії. Окрім того, він руйнує чинну ієрархічну систему законодавства про охорону здоров’я на чолі з Основами законодавства України про охорону здоров’я, запроваджуючи законодавчу новелу, що інші акти законодавства в цій галузі, можуть прийматися і не відповідно до Основ. Тому пропозиції проекту було б доцільніше реалізувати не через окремий Закон, а через внесення відповідних змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 2412а від 17.07.2015 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок та будівництво на них.

У проекті пропонується суттєво збільшити розмір штрафів за самовільне зайняття земельних ділянок, передбачених статтею 53-1 КУпАП та статтею 197-1 КК України. У кваліфікованих випадках передбачається кримінальна відповідальність у виді арешту на строк до шести місяців, виправних робіт, обмеження волі на строк до п’яти років, позбавлення волі на строк до трьох років. Водночас передбачено, що «звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки, яка вперше вчинила злочин, передбачений даною статтею, якщо до притягнення її до кримінальної відповідальності вона звільнила самовільно зайняту земельну ділянку або набула відповідно до законодавства право власності чи користування зайнятою земельною ділянкою та повністю відшкодувала збитки, заподіяні самовільним зайняттям земельної ділянки». Також пропонується в Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» уточнити визначення: «самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії особи, які свідчать про заволодіння та/або користування земельною ділянкою за відсутності прийнятого відповідно до законодавства рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або державного органу приватизації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, або правочину, яким засвідчується перехід прав на земельну ділянку від попереднього власника чи землекористувача до особи, яка заволодіває земельною ділянкою, а так само за відсутності закону, рішення суду чи інших, передбачених законодавством юридичних фактів, які підтверджують виникнення в особи права власності чи користування земельною ділянкою».

Загалом будь-яке різке посилення кримінальної відповідальності загрожує порушити баланс між окремими статтями КК України, а тому є небажаним. Відповідно проект видається щонайменше дискусійним.

Проекти з інших питань

Проект 2334а від 13.07.2015 (Кабінет Міністрів України) про систему іномовлення України.

Метою проекту Закону є забезпечення доступу іноземної аудиторії, в тому числі української діаспори, до об’єктивної, актуальної та повної інформації про події в Україні.

Пропонується на базі державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» та товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» створити державне підприємство «Іномовна телерадіокомпанія України «Ukraine Tomorrow» (далі – ІНТУ). У проекті пропонуються правові основи діяльності новоствореного підприємства, визначаються його основні завдання, принципи діяльності і окремо принципи іномовлення, організація управління, джерела фінансування тощо.

Водночас, як слушно зауважує ГНЕУ, пропозиція вмістити в законі положення щодо утворення ІНТУ, що насправді здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, має ознаки втручання Верховної Ради України у компетенцію Уряду України. В проекті також багато положень, які не відповідають Європейській конвенції про транскордонне телебачення та іншим міжнародно-правовим документам. Принципово не можна погодитися з пропозицією, щодо поширення мовлення ІНТУ (головною метою якого задекларовано інформування іноземних громадян) на аудиторію з тимчасово окупованих територій України.

З огляду на зазначені зауваження проект потребує суттєвого доопрацювання.

Проект 2353а від 14.07.2015 (Алєксєєв С. О.) про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом.

Дуже актуальний проект. Проблема можливості банкрутства фізичних осіб неодноразово ставала об’єктом уваги законодавців, однак пропозиції переважно полягали у поширенні існуючих для юридичних осіб процедур на фізичних осіб. Спеціальний закон очікувався. Його значний обсяг (38 сторінок), а також делікатність регульованих ним відносин спричинюють потребу ретельного аналізу проекту з боку спеціалістів. Звертає на себе увагу те, що автори проекту не повною мірою врахували, що проблема банкрутства ФОП вже охоплена законодавством і визначили в статті 1, що «боржник – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець», закладаючи небезпеку конкуренції між нормами різних актів.

Проект 2361а від 15.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо застосування пені у споживчих правовідносинах).

Пропонується норму зазначеної статті «У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством» замінити такою: «У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботи (надання послуги) згідно з договором, споживачеві стягується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), яка обчислюється у цих відносинах за кожен день (годину) прострочення виконання».

Проект 2362а від 15.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 51 Цивільного кодексу України (щодо поширення на договірні відносини фізичної особи-підприємця дії законодавства про захист прав споживачів).

Пропонується доповнити зазначену статтю новою частиною другою такого змісту: «На договірні відносини фізичної особи-підприємця, які виникли з договорів, спрямованих на придбання, замовлення товарів (робіт, послуг) з метою задоволення особистих потреб, не пов’язаних із здійсненням ним підприємницької діяльності, розповсюджується законодавство про захист прав споживачів».

Автори проекту аргументують це тим, що існує судова практика розглядати ФОП як суб’єктів підприємницької діяльності і щодо придбання ними особистих товарів та послуг як фізичними особами.

Проект 2363а від 15.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 633 Цивільного кодексу України (щодо поширення на відносини публічного договору дії законодавства захист прав споживачів).

Пропонується доповнити зазначену статтю новою частиною сьомою наступного змісту: «На відносини публічного договору, в якому одна сторона підприємець, а друга – фізична особа споживач, розповсюджується законодавство про захист прав споживачів».

Слід зазначити, що самі пропозиції видаються дивними та відверто зайвими з точки зору структури та змісту зазначеної статті, тому наведемо повністю аргументацію ініціатора проекту: «Прийняття зазначеного законопроекту зумовлене необхідністю вирішення проблем правозастосування, які виникають у споживчих правовідносинах при укладенні публічних договорів. Так, в статті 633 ЦК визначені правові засади публічного договору. Однак конструкцію наведеної статті не можна визнати вдалою, адже в ній не визначене конкретне коло суб’єктів публічного договору, а також коло суб’єктів, які можуть вважатися споживачами. Складається враження, що споживачами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що суперечить як ЗУ «Про захист прав споживачів», так і змісту окремих норм ЦК України, зокрема, що регулюють роздрібну купівлю-продаж, побутовий підряд. Окремі норми ЦК до публічних договорів відносять і ті, в яких обидві сторони є юридичними особами-суб’єктами підприємництва. Наприклад, договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування (ч. 3 ст. 936 ЦК). Це означає, що поклажодавцем у цих випадках може бути також юридична особа. Отже, було б доцільно в статті 633 ЦК провести поділ публічних договорів на ті, в яких обидві сторони підприємці і ті, в яких другою стороною є фізична особа. Тому статтю 633 ЦК необхідно було б доповнити частиною сьомою, в якій передбачити, що на відносини публічного договору, в якому одна сторона підприємець, а друга – фізична особа споживач, розповсюджується законодавство про захист прав споживачів».

Проект 2364а від 15.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди).

Пропонується частину другу зазначеної статті «2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди» викласти в новій редакції: «2. Суд застосовує способи захисту прав споживачів, у тому числі про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені як законом, так і договором».

Пропонована конструкція видається навіть ще менш конкретною, ніж у чинній редакції.

Проект 2365а від 15.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до частини 3 статті 1 Закону України «Про товарну біржу» (щодо запровадження прибуткового статусу торгових бірж).

Пропонується зазначену частину «Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку» викласти в новій редакції «Прибуток біржі спрямовується на її розвиток і не підлягає розподілу між її учасниками».

Як видається, така заміна повністю змінює зміст закону і потребує відповідного контексту інших системних змін.

Проект 2366а від 15.07.2015 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо уточнення назви статті).

Пропонується назву зазначеної статті «Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)» замінити на «Правові наслідки порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)».

Як зазначають ініціатори проекту, його подання «зумовлене необхідністю оптимізації правового регулювання споживчих правовідносин», адже у зазначеній статті «визначаються не лише безпосередні вимоги споживача про застосування до порушника мір відповідальності та інших способів захисту, але й інші правові наслідки порушення договору».

Проект 2376а від 16.07.2015 (Дзензерський Д. В.) про особливості діяльності санаційного банку.

Згідно з преамбулою, «Цей Закон визначає економічні, організаційні й правові засади створення та функціонування санаційного банку. Закон встановлює особливості роботи санаційного банку з активами, які відчужуються державними банками, банками, у капіталізації яких взяла участь держава, а також іншими банками незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, за умови якщо такі активи (боржник та/або заставне майно) знаходяться на території Луганської та/або Донецької областей та Автономної Республіки Крим». У статті 2 проекту санаційний банк визначається як: «Санаційний банк – є єдиним уповноваженим державою банком по роботі з активами державних банків, банків, у капіталізації яких взяла участь держава, а також іншими банками незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, якщо ці активи (боржник та/або заставне майно) знаходяться на території Луганської та/або Донецької областей та Автономної Республіки Крим».

Фактично пропонується державі викупити, бодай і шляхом виплати векселями, безнадійне майно банків, яке перебуває «на території Луганської та/або Донецької областей та Автономної Республіки Крим».

Проект 2378а від 16.07.2015 (Васюник І. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження автоматизованої системи безготівкової оплати проїзду в місцевому пасажирському транспорті.

Пропонується закріпити в Законах України «Про автомобільний транспорт» і «Про міський електричний транспорт» такі категорії як: «автоматизована система безготівкової оплати проїзду – це програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення оплати за проїзд та обліку пасажирів в місцевому пасажирському транспорті за допомогою електронного квитка в порядку, встановленому відповідним рішенням органу місцевого самоврядування», «електронний квиток – це електронний документ, який підтверджує право особи, яка його пред’являє, на проїзд. Форма та порядок використання електронного квитка визначаються згідно рішення органу місцевого самоврядування про порядок функціонування автоматизованої системи безготівкової оплати проїзду в міському пасажирському транспорті» та «квиток – це документ, у тому числі електронний, який підтверджує право особи, яка його пред’являє, на проїзд».

Крім того, пропонується віднести до самоврядних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад питання про «прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи безготівкової оплати проїзду (в тому числі електронного квитка) в місцевому пасажирському транспорті незалежно від форм власності» та про «встановлення порядку функціонування автоматизованої системи безготівкової оплати проїзду (в тому числі електронного квитка) в місцевому пасажирському транспорті незалежно від форм власності».

Схоже, що проект дещо випереджає час і розрахований на певну перспективу.

Проект 2400а від 17.07.2015 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (щодо виключення із Закону норми, згідно якої дія Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов’язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги).

Пропоновані зміни викладені в назві проекту, передбачається віднести акти, якими встановлюються ціни та тарифи на житлово-комунальні послуги, до числа регуляторних актів, що регулюються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Проект 2402а від 17.07.2015 (Мартиняк С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників (наймачів) квартир у багатоквартирних житлових будинках.

Короткий за обсягом проект передбачає зміни в Законах України «Про страхування» та «Про житлово-комунальні послуги», спрямовані на запровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників (наймачів) квартир у багатоквартирних житлових будинках.

Враховуючи, що квартира аж ніяк не є джерелом підвищеної небезпеки, подібні пропозиції виглядають відвертим лобіюванням інтересів страхових компаній. Власник, який схильний завдавати клопоти сусідам, цілком може добровільно застрахувати свою цивільну відповідальність.

Проект 2408а від 17.07.2015 (Головко М. Й.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку використання природного газу, видобутого на території України.

Головна пропозиція проекту полягає в тому, що закріплюється вимога «першочергового постачання природного газу, видобутого на території України, фізичним особам для власних побутових потреб, теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям, бюджетним установам та організаціям».

 Поділитися