увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 01.10.2016 21:57
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Чому виборчі граблі не скородять, а набивають нам лоба?

08.09.15 | Наталка Ковальчук

«Чи голосуєш ти на виборах?», - з таким запитанням звертаються до українців організатори всеукраїнського соціологічного дослідження у рамках проекту «Чому?», започаткованого громадською організацією «ВО «Успішна країна». chomu.net

Як зазначається, проводиться опитування з метою звернути увагу суспільства та влади на мотивацію українців під час голосування на виборах.

Пропоновані результати опитування поки загалом виглядають обнадійливо: 84 відсотки респондентів заявляють, що голосують, 16 – не голосують. Однак, мабуть, треба брати до уваги той факт, що добровільну участь у соцопитуванні беруть більш активні громадяни країни, які не ігнорують своє право обирати владу. І виконують свій громадянський обов’язок, вірячи, що їх голос зможе щось змінити у країні, чи тому, що не хочуть фальсифікацій, чи з інших суспільних мотивів.

Все ж, у цьому опитування є й певні тривожні моменти. Так, 40 відсотків людей заявили, що не довіряють кандидатам, яких мають обирати. І це, очевидно, один з показників, яким можна пояснити доволі низьку явку електорату під час самих виборів. Лише один, але важливий.

Тому що довіра до влади насправді починається задовго до того, як учасники політичного процесу отримають мандати на здійснення владних повноважень.

Однак щоразу замість того, щоб найняти собі ефективних менеджерів, які мають керувати громадою, бо вибори фактично й є діловою угодою між народом і владою, в українському суспільстві відбуваються зовсім інші процеси.

Образно кажучи, «виборчі граблі» не вискороджують все зайве і непотрібне, що може завадити поступу країни чи місцевої громади. Навпаки – на ті ж самі граблі ми наступаємо і отримуємо ними по лобі. А потім дивуємося: навіщо обирали цих людей, довіривши їм своє життя і благополуччя?

Власне, і сьогодні, на старті чергових виборів до місцевих рад гострі зубці отих самих граблів вже піднялися і чекають, поки на них наступимо.

Це засвідчує принаймні розмова, яка відбувалася недавно у Комітеті виборців України. Під час прес-конференції «Старт виборчої кампанії: брудні технології, підкуп та натиск новачків», зокрема, зазначалося, що передвиборча кампанія почалася ще до її офіційного оголошення. І почалася не без звичного бруду.

Йшлося про роздачу продуктових наборів у окремих областях країни від імені громадських організацій і благодійних фондів, пов’язаних з потенційними кандидатами до міських рад, особливо на крісло міських голів. У місцевих ЗМІ вже почала з’являтися горезвісна «джинса». Використовуються й інші форми впливу на виборців.

Загалом у Комітеті виборців України вважають, що на наступних виборах до місцевих рад ймовірні порушення чинного законодавства та втрата контролю над ситуацією з боку правоохоронних органів там, де очікується висока конкуренція між кандидатами у владу. www.cvu.org.ua

Саме ця конкуренція й підштовхує майбутніх очільників влади на місцях до пошуку шляху до серця електорату. Ось тільки «шляхи» ці нерідко сумнівні.

За власними спостереженнями, у вже фактично початій передвиборчій кампанії з’явилися й нові, чи, правильніше сказати, забуті старі методи. Ті, наприклад, які колись використовувала радянська система.

Якось довелося прочитати щось на кшталт «…тягнуть газ – значить вибори у нас».

Нині «газ не тягнуть» через брак фінансів. Але є й інші методи. Ось по квартирах мешканців багатоквартирного будинку ходить представник комунальників і повідомляє, що у дворі будуть спилювати відразу чотири сухі дерева.

Повідомлення, звичайно, приємне, бо сухі і хворі дерева справжня біда для українських міст. Трапляється, вони падають, травмуючи людей, пошкоджуючи машини чи будівлі.

Пікантність ситуації у іншому: пожильці дому роками просили спиляти той сухостій, хоча б частково. Але чули лише або відмовки про брак коштів, робочої сили, чогось іншого, або непевні обіцянки колись вирішити питання. Очевидно, що підштовхнули цей процес саме майбутні вибори.

Або ось інша історія, розказана знайомим водієм. Вирушаючи по маршруту, побачив на дорозі техніку і людей, які той путівець ремонтували. Зрадів: навіть якщо зроблять бодай ямковий ремонт, і то їздити буде краще.

Повертаючись додому, зрозумів, що радів зарано. Дорожники сяк-так засипали щебенем дрібні ямки, а чималі вибоїни так і залишили.

«Навіщо було стільки техніки і людей наганяти, заради показухи?», - дивується чоловік.

Подекуди комунальна активність сягнула аж до ремонту дахів на будинках і піддашків над під’їздах. Саме по собі це непогано. Ось тільки, мабуть, починати цю роботу треба було б з весни, а не тоді, коли вже заходять осінні дощі.

Врешті, перелік таких передвиборчих «благ» можна продовжувати.

Та, на жаль, свідчить він про те, що ми й досі не позбавилися дечого з того, що характеризувало вибори за радянського режиму, коли від голосу виборця нічого не залежало.

Бо фактично це з того часу бере свій початок «продуктовий підкуп», коли на виборчих дільницях влаштовувалися  дешеві буфети з дефіцитом. Там й витоки отієї самої «показухи», коли перед виборами за державний кошт виконувалися різноманітні роботи аж до підведення газової мережі чи водогону тощо.

Відтіля ж й створення таких собі «кумирів», коли виборці обирають владу за принципом «кандидат сподобався, бо симпатичний».

Наприкріше ж, що в глибині душі ми, як дорослі люди, розуміємо: не можна обирати до влади того, хто просто симпатичний, чи, тим більше, того, хто фактично порушує закон, вдаючись до будь-якої форми підкупу, чи просто зухвало проплачує голоси виборців.

То чи не час відмовитися від цих поганих традицій, аби знову й знову не набивати собі лоби об старі граблі?