пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201528
07.10.2015 | Євген Захаров

Що означає амністія для сепаратистів?

   

На переговорах лідерів «нормандської четвірки» було прийнято рішення, що перед проведенням виборів за українським законодавством бойовики повинні пройти процедуру амністії.

Повна амністія для людей, які вбивали і катували, просто неможлива, оскільки залишити без покарання певні тяжкі та особливо тяжкі злочини означає гарантувати, що ці люди будуть продовжувати займатися тією ж діяльністю і надалі.

Судячи з того, що говорив Президент Порошенко у своєму інтерв’ю після саміту четвірки, там приблизно таке ж розуміння. Тобто йдеться про те, щоб не піддавати кримінальному переслідуванню тих, хто не скоював злочинів, а просто брав участь у якихось сепаратистських акціях, стояв на блокпостах і так далі. Це дійсно можливо, а ось повна амністія - абсолютно ненормальний варіант.

Більше того, саме формулювання «амністія» в контексті даного договору звучить досить дивно, оскільки амністувати можна засуджених, вина яких доведена в судовому порядку; сам факт амністії говорить про пом’якшення покарання. Амністувати ж тих, чия вина судом ще не доведена, не можна. За презумпції невинуватості до вступу вироку в законну силу людина злочинцем не є. А амністія для людини, ще не визнаного злочинцем, - безглуздя.

Тому всі паризькі домовленості, строго кажучи, перебувають за межами права. Це виключно питання політичної доцільності, тому слово «амністія» тут в принципі некоректно застосовувати.

Шансу на реалізацію цих домовленостей в нинішніх умовах, на мій погляд, немає. І не тому, що Україна цього не хоче, а тому, що Росія не допустить їх реалізації.

Звичайно, результати паризького саміту - ще один крок до миру. Від лінії розмежування відводять танки і озброєння калібром понад 100 мм, і це дуже важливо. Але ж лишається ще й стрілецька зброя, залишаються міни, які закладають сепаратисти і на яких постійно підриваються наші військові. Крім того, уздовж кордону України з Росією є військові бази РФ, а, значить, все це може полихнути з новою силою в будь-який момент, як тільки Росія цього захоче, що ми вже неодноразово спостерігали.

До слова, досі всі домовленості супроводжувалися загостреннями на фронті. Мала місце ескалація після першого Мінська, а після других переговорів відбулося захоплення Дебальцеве. Тому в мене немає впевненості в міцності перемир’я, адже головна причина того, що відбувається - це небажання Російської Федерації та її керівництва відпустити Україну.

Головна мета всього цього - тримати нас в напрузі, не дати нам жити, зробити так, щоб ми щодня витрачали більше 100 млн гривень на військові потреби, а не на розвиток країни. І створені Росією вогнища напруженості в Донбасі, в яких людей пересварили один з одним так, що важко собі уявити їх подальше мирне співіснування. Як ті, хто їхав і повернеться, будуть жити разом з тими, хто залишалися?

Цей конфлікт затягнеться надовго: домогтися повного миру в регіоні - справа десятиліть. Але вся біда в тому, що не видно ніяких ознак того, що керівництво Російської Федерації планує свою нинішню політику змінити. Тому я, на жаль, скептично ставлюся до можливості реалізації цих домовленостей.

І все ж таки займатися цим потрібно; давно сказано, що поганий мир краще доброї сварки. Крім того, будь-які подібні кроки означають, що стріляти будуть менше, що не буде стільки вбитих і поранених, а саме це найголовніше.

6 жовтня 2015 року

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль