пошук  
версія для друку
02.09.2015 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 37 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 25.08.2015 – 28.08.2015

   

Надійшло 27 проектів законів та постанов Верховної Ради України, зокрема 2 процедурні постанови, пов’язані з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів .

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 2501а-2 від 26.08.2015 (Льовочкіна Ю. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб.

Альтернативний проектам 2501а від 12.08.2015 (Бондар В. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо забезпечення права голосу внутрішньо переміщеним особам) (див. Бюлетень № 35) та 2501а-1 від 21.08.2015 (Тарута С. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (див. Бюлетень № 36).

Новий проект, як видається, поділяє підходи попередніх проектів щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб. Водночас, якщо в попередніх проектах йшлося насамперед про місцеві вибори, то в новому проекті пропонується внести аналогічні зміни в законодавство про вибори народних депутатів України та Президента України та про референдуми. Деякі інші норми подаються в уточнених редакціях.

Проект 2522а від 25.08.2015 (Артюшенко І. А.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо розширення пільг учасникам бойових дій, інвалідам та учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність цього закону).

Пропонується скрізь по тексту зазначеного закону слова «садівництва і городництва» замінити словами «особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства».

Таким чином значно розширюється коло підстав для отримання земельних ділянок як пільги учасникам бойових дій, інвалідам та учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність цього закону.

Проект 2532а від 28.08.2015 (Сисоєнко І. В.) про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо надання медичної допомоги демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО).

Пропонується поширити «право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів» на членів сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також на «демобілізованих чи звільнених у запас військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції».

Саму ідею слід вітати, але реалізація її ставить членів сімей демобілізованих чи звільнених у запас військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції, у дуже привілейоване становище перед усіма іншими, зокрема і перед сім’ями загиблих в АТО, оскільки норма сформульована так, що на цю групу осіб не поширюється вимога про 20-річну вислугу.

Проект Постанови 2534а від 28.08.2015 (Королевська Н. Ю.) про деякі питання матеріального забезпечення та надання соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам.

Проект постанови зводиться до набору вказівок для уряду:

«1. Кабінету Міністрів України:

1.1. забезпечити розроблення та затвердження в установленому порядку Комплексної державної програми підтримки та соціальної адаптації громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України;

1.2. затвердити Комплексну програму працевлаштування та професійного навчання внутрішньо переміщених осіб на 2015–2016 роки;

1.3. затвердити Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці у частині надання ваучера внутрішньо переміщеним особам працездатного віку;

1.4. затвердити Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб;

1.5. забезпечувати здійснення першочергового оздоровлення та відпочинку внутрішньо переміщених дітей, а також дітей, з тих районів, які знаходяться на лінії зіткнення, з визначенням джерела фінансування;

1.6. вжити заходів щодо заповнення санаторно-лікувальних закладів, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, громадянами з  числа її учасників;

1.7. врегулювати питання щодо перегляду цін/тарифів на газ, водо і теплопостачання, а також на житлово-комунальні послуги для внутрішньо переміщених осіб в місцях компактного проживання;

1.8. переглянути умови призначення житлових субсидій для внутрішньо переміщених осіб, які орендують житло;

1.9. передбачити та забезпечити виплату доплат, надбавок та заохочувальних виплат для працівників органів соціального захисту населення у зв’язку зі збільшенням навантажень, пов’язаних з обслуговуванням внутрішньо переміщених осіб;

1.10. подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в частині виділення коштів на утримання та виплату заробітної плати для додаткової чисельності працівників органів соціального захисту населення.».

Як видається, подібні проекти є прямим втручанням в компетенцію уряду і порушенням принципу поділу державної влади.

Проект Постанови 2535а від 28.08.2015 (Королевська Н. Ю.) про заходи із посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб.

Ще один набір вказівок уряду:

«1. Кабінету Міністрів України:

1.1. невідкладно розробити та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо врегулювання питання виплати внутрішньо переміщеним особам грошової допомоги;

1.2. забезпечити встановлення розмірів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, для всіх категорій одержувачів виходячи із показника прожиткового мінімуму, та збільшення її розмірів;

1.3. врегулювати питання щодо відновлення виплати пенсій та інших соціальних виплат з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування громадянам України, які виїхали з території проведення антитерористичної операції, незалежно від наявності довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи;

1.4. забезпечити виплати пенсій на банківську картку для осіб, які проживають в окремих населених пунктах на тимчасово неконтрольованих територіях Донецької та Луганської областей;

1.5. забезпечити прийняття порядку первинного призначення пенсій внутрішньо переміщеним особам у випадках відсутності (не можливості підтвердження) документів стосовно підтвердження стажу та заробітної плати особи, яка виходить на пенсію, особливо в тих випадках, коли припинено роботу підприємства (установи, організації), на якому працювала особа;

1.6. забезпечити прийняття порядку зарахування до страхового стажу внутрішньо переміщених осіб із числа працівників, яким надано відпустку без збереження заробітної плати, періоду проведення антитерористичної операції;

1.7. забезпечити прийняття порядку надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам, передбачивши виплату за листками непрацездатності у випадках подання застрахованими особами оригіналів листків непрацездатності до роботодавця, розташованого на тимчасово непідконтрольній території України;

1.8. прийняти Порядок забезпечення відшкодування вартості проїзду залізничним, автомобільним транспортом, внутрішньо переміщених осіб до залишеного місця проживання;

1.9. прийняти Порядок відшкодування (компенсації) шкоди особам за нерухоме майно, зруйноване або пошкоджене в ході антитерористичної операції;

1.10. внести зміни до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 250, щодо доповнення переліку об’єктів, на які спрямовується вказана субвенція, будинками житлово-будівельних кооперативів та приватного сектору».

Проект Постанови 2536а від 28.08.2015 (Королевська Н. Ю.) про деякі питання забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Третій підряд перелік завдань для уряду на споріднену тему:

«1. Кабінету Міністрів України:

1.1. невідкладно розробити та подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо:

надання мирному населенню, яке постраждало від зіткнень, та внутрішньо переміщеним особам статусу потерпілих і забезпечення відшкодування шкоди, завданої в результаті бойових дій здоров’ю та майну таких осіб;

надання повноважень органам місцевого самоврядування здійснювати облік внутрішньо переміщених осіб;

1.2. вивчити питання доцільності запровадженого пропускного режиму на лінії зіткнення для громадян України з метою можливого його спрощення або скасування;

1.3. скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 79 «Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції»;

1.4. забезпечити удосконалення Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, в частині:

узгодження з нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» переліку документів, що подаються заявником при взятті на облік, виду та обсягу інформації, що міститься в заяві;

взяття на облік студентів до 18 річного віку з числа дітей, які переміщені без супроводження батьків або інших законних представників, з метою встановлення порядку виплати таким дітям щомісячного грошового забезпечення;

1.5. прийняти Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб з метою забезпечення прискорення та спрощення для цієї категорії громадян процесу соціальної адаптації;

1.6. оперативно вносити зміни до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, у частині доповнення новими населеними пунктами, які фактично не підконтрольні органам державної влади».

Ми наводимо майже повні тексти усіх трьох проектів постанов, оскільки вважаємо їх прикладом цілковито неправильного підходу як до встановлення взаємодії парламенту з урядом, так і до захисту соціальних прав громадян. Соціальні гарантії і пов’язані з ними виплати, дотації тощо покликані сприяти відновленню повноцінної інтеграції певної категорії осіб у життя суспільства. Вони не мають бути самоціллю. У цьому ж разі, як видається, проект у дійсності мав на меті не стільки реально інтегрувати внутрішньо переміщених осіб у суспільне життя на новому місці, скільки показати таким особам, як про них печуться їхні обранці.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект Постанови 2526а від 26.08.2015 (Кривошея Г. Г.) про визнання 2 липня офіційним Днем Національної поліції України.

По суті постанова зводиться до двох вказівок уряду: «Рекомендувати Кабінету Міністрів України: забезпечити відзначення 2 липня на загальнодержавному рівні Днем Національної поліції України; розробити і затвердити плани заходів щодо відзначення 2 липня Дня Національної поліції, вирішити питання щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення».

Проект 2538а від 28.08.2015 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо розширення змісту поняття «депутатське звернення»).

По-перше, пропонується викласти в новій редакції визначення поняття «депутатське звернення»: «Депутатське звернення – викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, яка зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднання громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.».

По-друге, передбачається уточнити положення щодо відповідальності за ненадання відповіді на депутатське звернення: «Посадові особи органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, несуть персональну відповідальність за своєчасність відповіді на нього».

По-третє, пропонується вдвічі збільшити розміри штрафів за «недодержання встановлених законом строків надання відповіді на звернення народного депутата України, надання неправдивої або неповної інформації на таке звернення».

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 2523а від 25.08.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до статті 178 Кодексу законів про працю України (щодо скорочення робочого часу для вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років).

Пропонується перейменувати зазначену статтю «Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років» на «Тривалість та умови роботи вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років», а також додати до неї нову частину першу: «Жінкам, які стали на облік по вагітності, а також жінкам, які мають дітей віком до трьох років, встановлюється скорочена тривалість робочого часу – не більше 36 годин на тиждень із збереженням середньої заробітної плати».

Проект 2524а від 25.08.2015 (Денісова Л. Л.) про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо громадян, які працюють у зоні відчуження).

Пропонується доповнити зазначений закон новою статтею такого змісту:

«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Проект обходить питання кола суб’єктів, на яких поширюється пропонована норма. Адже в зоні відчуження працює багато цілковито різних людей. Наприклад, проводяться приватні екскурсії по місту Прип’ять тощо.

Проект 2527а від 26.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання розгляду справ з іноземним елементом.

Метою законопроекту проголошено створення законодавчих умов для ефективного виконання Україною міжнародних зобов’язань, взятих відповідно до Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, а також приведення вітчизняного законодавства у відповідність до положень інших міжнародних договорів України у сфері цивільного судочинства та міжнародного приватного права.

Основна пропозиція проекту полягає у доповненні розділу IV Цивільного процесуального кодексу України ЦПК новою главою 13 (статті 2901–2905), якою встановлюються особливості розгляду судом справ про повернення дитини, яка не досягла шістнадцяти років, на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Встановлюються правила підсудності; визначаються зміст заяви та особливості розгляду справ про повернення дитини, яка не досягла шістнадцяти років; перелік питань, які вирішує суд; підстави для відмови у поверненні дитини; строки розгляду справ судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас змінами до статей 234 і 235 ЦПК України пропонується включити справи про повернення дитини, яка не досягла шістнадцяти років, на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей до переліку справ, що розглядаються в окремому провадженні, та окремі особливості порядку розгляду цієї нової категорії справ, з урахуванням їхньої специфіки. Також передбачаються інші зміни до цього кодексу та Господарського процесуального кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Сімейного кодексу України,  Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Закону України «Про надання безоплатної правової допомоги».

Як видається, загалом проект заслуговує на підтримку.

Проект 2533а від 28.08.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо участі в управлінні Фонду представників потерпілих на виробництві.

Головні зміни стосуються залученню до управління Фондом соціального страхування України «потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань» як четвертої рівноправної сторони. Передбачається, що «представники потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими громадськими об’єднаннями, які представляють їх інтереси».

Окрім дискусійності самої концепції, звернемо увагу на два неоднозначні моменти. По-перше, до управління залучаються «потерпілі», тоді як обираються «представники потерпілих». Неузгодженість термінів може призвести до неоднозначності тлумачення норм. По-друге, не є чітким поняття всеукраїнських громадських об’єднань, які представляють інтереси потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. Ця проблема є ще більш складною, оскільки може унеможливити функціонування Фонду соціального страхування України через необрання його керівництва.

Проект 2538а від 28.08.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Пропонується закріпити ряд норм щодо навчання, працевлаштування та призову дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа. Як видається, найзначнішими є зміни щодо компенсацій та дотацій роботодавцю, який приймає на перше робоче місце дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа. Так, пропонується доповнити ст. 26 «Стимулювання працевлаштування громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці» Закону України «Про зайнятість населення» новою частиною 2 такого змісту:

«2. Роботодавцю, який працевлаштовує громадян, зазначених у пункті 2-1) частини першої статті 14 цього Закону [особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – автори огляду], та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за відповідну особу.

Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

3. Роботодавцю, який працевлаштовує молодь, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, із числа громадян, зазначених у пункті 2-1) частини першої статті 14 цього Закону, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, надається дотація на забезпечення осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, першим робочим місцем.

Дотація надається за умови працевлаштування особи строком не менше ніж на два роки в розмірі фактичних витрат на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) та сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Дотація надається щомісяця протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку».

Інша помітна новела стосується вступу зазначеної категорії осіб до навчальних закладів: «Абітурієнти з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та особи з їх числа, приймаються до навчальних закладів поза конкурсом». Остання норма є дещо спірною. По-перше, створюється безпідставна гарантія на отримання такими дітьми професійної технічної чи вищої освіти, незалежно від їх навичок, що, без сумніву, є обмеженням прав інших абітурієнтів (тут можна порівняти з набагато більш вдалим рішенням щодо абітурієнтів з АР Крим). По-друге, зазначена новела не містить вказівки на рівень навчальних закладів. У діючій нормі щодо безоплатності навчання таких осіб є вказівка на навчальні заклади всіх рівнів. Відповідно такий виклад може дати підставу для неоднозначного тлумачення.

З огляду на вищезазначене, проект видається таким, що потребує як змістовного, так і редакційного доопрацювання.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 2518а від 25.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 265 Кримінального кодексу України щодо добровільної здачі радіоактивних матеріалів.

Пропонується ст. 265 КК України доповнити частиною четвертою такого змісту: «4. Особа, яка вчинила злочин, передбачений частиною першою цієї статті [тобто, «Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу» – автори огляду], звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно здала органам державної влади радіоактивні матеріали (джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини або ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді).».

Як видається, пропоновані зміни є не дуже продуманими, адже ч. 1 ст. 265 КК України передбачає кілька складів злочинів. І якщо відносно придбання, носіння, зберігання ще можна говорити про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно здала органам державної влади радіоактивні матеріали, з тим уточненням, що це можливе лише за умови, що від таких дій ніхто не постраждав. Водночас видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів є закінченими складами злочинів. Здача залишків радіоактивних матеріалів вже не має повністю позбавляти від відповідальності.

Проект 2520а від 25.08.2015 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо надання права народному депутату України на отримання інформації та ознайомлення з матеріалами справи на стадії досудового слідства).

Пропонується доповнити ст. 25 КПК України частинами 2 та 3 такого змісту: «2. Народний депутат України має право у встановленому законодавством порядку звернутися із зверненням (клопотанням) до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, виключно з метою отримання інформації щодо конкретних кримінальних справ, окрім тих, що стосуються його особисто, близьких родичів, осіб, що перебувають із ним у безпосередньому підпорядкуванні чи містять інший приватний інтерес.

3. Термін «приватний інтерес» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання корупції.».

Також народного депутата України фактично пропонується прирівняти до «учасників судового провадження» щодо поширення на нього ряду процесуальних прав стосовно отримання інформації та ознайомлення з матеріалами справи: «не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій» (ст. 27), «надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню» (ст. 221), «надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ» (ст. 290).

На нашу думку, народні депутати не мають підміняти собою ні адвокатів, ні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а тому проект є концептуально неприйнятним.

Проект 2521а від 25.08.2015 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо уточнення порядку застосування статті 205).

Пропонується уточнити примітку до статті, додавши 2 нові пункти, які принципово змінюють сутність статті: «1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частинами 1 та 2 статті 205 цього Кодексу [«Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона» – автори огляду], якщо в сукупності, нею не було вчинено інших дій, що підпадають під ознаки злочинів, передбачених розділами VI та VII даного Кодексу.

2. Відповідно до частини 2 цієї статті велика матеріальна шкода державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, вважається заподіяною, тільки внаслідок вчинення, в сукупності інших дій, що підпадають під ознаки злочинів, передбачених розділами VI та VII даного Кодексу».

На думку ініціаторів проекту, пропоновані зміни дадуть змогу «застосовувати статтю 205 Кримінального кодексу України – фіктивне підприємництво, виключно, у випадках, коли дії передбачені даною статтею, дійсно, несуть суспільну небезпеку та наносять шкоду суспільним інтересам» і унеможливить використання її органами досудового слідства як інструменту «численних зловживань і тиску на учасників кримінального процесу, маніпулювання поняттям «фіктивне підприємництво» з метою незаконного збагачення та інших корупційних діянь».

Видається, що така позиція є дещо однобічною. Так, варто згадати про діяльність конвертаційних центрів і, відповідно, відкриття фіктивних підприємств. Слід вірогідно було б провести публічні слухання щодо проекту за участю і представників правоохоронних, зокрема фіскальних, органів.

Проект 2525а від 26.08.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін та доповнень до Закону України «Про судовий збір» (щодо окремих питань сплати/повернення судового збору).

Пропонується доповнити перелік підстав для повернення суми сплаченого судового збору такими підставами: «відмови заявника за видачу судом копій документів» та «неподання до суду заяви чи скарги».

Як видається, зазначені пропозиції сформульовані вкрай невдало і зрозуміти їх зміст доволі важко. У дійсності йдеться про ситуації: (1) коли особа оплатила судовий збір за подання до суду заяви або скарги, але згодом так і не подала до суду відповідну заяву або скаргу; (2) коли було сплачено судовий збір за видачу судом копій документів, але заявник у подальшому відмовився від одержання таких копій. Утім, сама ідея проекту є цілком слушною.

Проект 2528а від 26.08.2015 (Алексєєв І. С.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо встановлення відповідальності посадових осіб за порушення прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб).

Пропонується доповнити КУпАП двома новими статтями такого змісту:

«Стаття 201-1. Порушення прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб під час їх реєстрації

Безпідставна відмова посадовими особами у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або у продовженні її дії чи безпідставне скасування її дії, а так само порушення встановленого законом строку для видачі такої довідки –

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відмова посадовими особами у реєстрації місця проживання внутрішньо переміщеної особи, а також вимагання в неї, крім паспортного документа, довідок або будь-яких документів, що мають видаватися на території, яку така особа покинула, –

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 201-2. Ненадання інформації внутрішньо переміщеним особам

Ненадання посадовою особою інформації внутрішньо переміщеним особам про місце фактичного перебування членів їх сімей, про можливі місця і умови для проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб, про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях, про можливості працевлаштування у відповідних населених пунктах, а також невжиття заходів щодо працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, які отримали статус безробітного, –

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».

Якщо з  першою із запропонованих  статей до певної міри можна погодитися, то друга далеко не завжди відповідає принципу юридичної визначеності. Адже можливість притягнення на її підставі до відповідальності цілковито залежить від підходу до тлумачення понять «ненадання інформації» та «невжиття заходів». За вузького їх тлумачення притягнення до відповідальності є неможливе загалом, а за розширеного – штрафувати можна буде фактично кожну посадову особу.

Додамо, що не дуже вдалими є і окремі змістовні елементи статті. Так, формулювання «ненадання посадовою особою інформації внутрішньо переміщеним особам про місце фактичного перебування членів їх сімей» не передбачає відповіді на питання про наявність чи відсутність у посадової особи такої інформації.

Проект 2531а від 27.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері державного нагляду (контролю).

Основна пропозиція проекту полягає у створенні прозорої та відкритої електронної системи державного нагляду (контролю), яка дозволить мати доступ до інформації про всі заходи державного нагляду (контролю), що, на думку ініціаторів проекту, своєю чергою сприятиме захисту від зайвого втручання посадових осіб контролюючих органів у діяльність суб’єктів господарювання при проведенні заходів державного нагляду (контролю).

Також проектом: посилюється відповідальність посадових осіб органів державного нагляду (контролю) за не внесення або внесення недостовірної інформації до цієї системи; передбачається встановлення єдиного порядку стягнення адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державного нагляду (контролю) за фактами встановлених порушень; пропонується вилучити з Кодексу адміністративного судочинства норму щодо звернення органів державного нагляду (контролю) до адміністративного суду з позовом щодо обґрунтованості вжиття до суб’єкта господарювання заходів реагування; передбачається необхідність розміщення на офіційних веб-сайтах органів державного нагляду (контролю) нормативно-правових актів, дотримання яких перевіряється під час здійснення заходів контролю.

Проект 2540а від 28.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні.

Згідно з пояснювальною запискою у проекті пропонуються зміни до статей 170 – 173, 236, 2971 КПК, які:

надають можливість накласти арешт на майно будь-яких осіб, якщо воно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, або щодо нього може бути застосована спеціальна конфіскація;

дозволяють забезпечити відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягнення в дохід держави неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою;

уніфікують перелік об’єктів, на які може бути накладено арешт;

встановлюють різний ступінь доведення відповідних обставин для накладення арешту на майно в залежності від його мети;

надають можливість розмежовувати поняття «розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням» та «розмір цивільного позову»; 

дозволяють зменшувати за пропозицією слідчого, прокурора чи цивільного позивача строк, необхідний для усунення недоліків клопотання про арешт майна;

конкретизують процесуальний статус майна, вилученого під час обшуку;

передбачають можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших, крім передбачених частиною другою статті 2971 КПК злочинів, за умови, що вони розслідуються в одному кримінальному провадженні, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Проект, на перший погляд, заслуговує на підтримку, але враховуючи вагомість внесених пропозицій, видається доцільним його додаткове вивчення з метою запобігання можливим ризикам зловживання владою з боку правоохоронних органів.

Проект 2541а від 28.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кримінального та Цивільного кодексів України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні.

Проект є логічно пов’язаним з попереднім і покликаний удосконалити існуючий інститут спеціальної конфіскації, передбачений Кримінальним кодексом України. Згідно із запропонованим новим визначенням спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення будь-якого злочину або суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, незалежно від того, чи передбачено такий захід кримінально-правового характеру в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Тим не менш пропонується у ряді конкретних статей Особливої частини КК замінити конфіскацію визначених санкціями предметів злочинної діяльності на спеціальну конфіскацію таких предметів. Також пропонується внести зміни до статті 354 «Конфіскація» Цивільного кодексу України, передбачивши, що до особи може бути застосовано поряд з конфіскацією ще й спеціальну конфіскацію. Водночас змінами до статті 330 ЦК передбачається визначити випадки, коли особа, яка набула майно, не може визнаватися добросовісним набувачем і відповідно уникнути застосування спеціальної конфіскації.

Запропонована можливість необмеженого застосування спеціальної конфіскації без прямої вказівки на застосування такого заходу в санкції відповідної статті Особливої частини КК України, на нашу думку, відкриває занадто широкий простір для суддівської сваволі і до певної міри є відбиттям прагнення ініціаторів проекту, виходячи з практичної доцільності, «обійти» звичні вимоги законодавчої техніки.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 2519а від 25.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо об’єктів агропромислового комплексу.

Йдеться про комплекс законодавчих заходів із «роздержавлення» спиртової галузі. По-перше, вносяться зміни до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». З цього переліку виключається 374 об’єкти агропромислового комплексу (підприємства спиртової галузі, хлібопродуктів та підприємства Укрфітотерапії). На думку ініціаторів проекту, виключення з переліку таких підприємств не означає виведення з державної власності їхнього майна, але дасть змогу забезпечити підвищення якості менеджменту, проведення реструктуризації підприємств, концентрацію профільних активів, залучення інвесторів та ділових партнерів.

По-друге, передбачено внести зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» що виробництво спирту ( може здійснюватися не лише на відповідних державних підприємствах, а й «суб’єктами господарювання, які змінили форму власності у процесі приватизації підприємств спиртової галузі, за умови одержання ліцензії». Так само імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом має здійснюватися не лише державними підприємствами (організаціями), а й «суб’єктами господарювання незалежно від форми власності за умови одержання ліцензій». Скасовується розподіл спирту між суб’єктами господарювання – резидентами України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави. Передбачається, що суб’єкти господарювання – виробники спирту етилового здійснюють його реалізацію як на експорт, так і вітчизняним споживачам через державні підприємства (організації), спеціально уповноважені на це Кабінетом Міністрів України, які отримали відповідну ліцензію. Пропонується скасувати і норму, що рішення про проектування і будівництво нових спиртових виробництв та про розподіл виробництва спирту між суб’єктами господарювання залежно від напрямів використання спирту приймається Кабінетом Міністрів України. Також пропонується установити, що з 1 січня 2020 року виробництво спирту здійснюється суб’єктами господарювання незалежно від форми власності за умови одержання ліцензії.

По-третє, проектом передбачена низка пропозицій щодо захисту державного майна від приватизації фізичними та юридичними особами, пов’язаними з країною-агресором, провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції. Слід підкреслити, що подібні за змістом, але відмінні редакційно пропозиції містяться в проектах 2319а від 09.07.2015 про внесення змін до деяких законів України (щодо уточнення деяких положень) (див. Бюлетень № 30) та 2488а від 10.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо об’єктів морського транспорту (див. Бюлетень № 35). Така практика паралельного «проштовхування» одних і тих пропозицій загального характеру в різних проектах навряд чи заслуговує схвалення.

Проект 2530а від 27.08.2015 (Матейченко К. В.) про внесення змін до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (щодо захисту прав вкладників та інших кредиторів неплатоспроможних банків та відновлення справедливості і довіри до банківської системи).

Пропонується викласти в новій редакції пункт 4 частини 5 статті 36 зазначеного закону: «Зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі, внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов’язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень прямо передбачених законом, у разі коли боржник банку одночасно є кредитором цього ж банку і кошти спрямовуються на погашення заборгованості за кредитом цього боржника, виключно з урахуванням наступних особливостей, а саме  що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які були розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку;

боржник являється суб’єктом господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції та/або буферних зонах, прилеглих до лінії розмежування зони антитерористичної операції та або  особою, яка проживає в зоні проведення тимчасової антитерористичної операції або  переселилися з неї під час її проведення;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника та/або  кредитора  на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником та/або кредитором і банком.

Такі операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов’язаними з банком особами».

Однак значно важливішим видається те, що ініціатори проекту пропонують ввести закон в силу з 1 січня 2015 року! І це не може бути друкарською помилкою, оскільки ця дата зафіксована кілька разів. Отже, без жодних пояснень пропонується надати закону зворотну силу.  

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори