Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 38 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 31.08.2015 – 04.09.2015

На цьому тижні завершила роботу друга сесія Верховної Ради України восьмого скликання і почалася третя сесія. Це відбилося на нумерації проектів, які з початку третьої сесії несуть номери з 3-ї тисячі. За другу сесію було зареєстровано майже 1600 номерних проектів, не рахуючи альтернативних, внесених на заміну та доопрацьованих. А всього включно з процедурними постановами за другу сесію Верховної Ради України восьмого скликання було зареєстровано 2850 актів, що є четвертим за кількістю актів показником серед усіх сесій Верховної Ради України доби незалежності.

Надійшов 71 проект законів та постанов Верховної Ради України, зокрема 16 процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням місцевих виборів, дострокове припинення повноважень народного депутата України тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект Постанови 3007 від 02.09.2015 (Гопко Г. М.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав і міжнародних парламентських асамблей щодо порушення Російською Федерацією основоположних прав і свобод людини та посилення політичних переслідувань.

Пропонується затвердити відповідне Звернення та доручити Голові Верховної Ради України невідкладно направити текст Звернення до парламентів іноземних держав і міжнародних парламентських асамблей.

В тексті Звернення, зокрема, зазначається, що «Російська Федерація продовжує грубо порушувати права людини та перетворюється на тоталітарну державу. Систематичними порушеннями міжнародних зобов’язань та норм міжнародного права Російська Федерація відмежовується від ідеалів свободи і демократії та своїх міжнародних зобов’язань. Цілеспрямоване руйнування правлячим режимом залишків верховенства права задля продовження агресії проти суверенної європейської держави не лише призводить до репресій проти громадян РФ та сусідніх держав, але й становить загрозу для демократії в Європі та світі. 25 серпня 2015 року Російська Федерація перетнула крихку межу, що відділяє державу з невисокою правовою культурою від тоталітаризму з політичними переслідуваннями та політичними в’язнями – Північно-Кавказький військовий суд міста Ростов-на-Дону (Російська Федерація) виніс вирок у справі проти громадян України Олега Сенцова та Олександра Кольченка, засудивши їх на 20 років та 10 років суворого режиму відповідно.». І далі додається: «Перетворення Російської Федерації на тоталітарну і агресивну державу, основною ідеологією якої є політика репресій, ревізіонізму та мілітаризму – пряма загроза стабільності і демократії в Європі та світі. У цьому зв’язку Верховна Рада України закликає парламенти іноземних держав та міжнародні парламентські асамблеї:

– підтримати зусилля України, спрямовані на звільнення громадян України, незаконно утримуваних на території Російської Федерації;

– рішуче засудити неправомірні судилища стосовно громадян України Надії Савченко, Олега Сенцова та Олександра Кольченка;

– вжити всіх можливих заходів парламентської дипломатії для якнайшвидшого звільнення народного депутата Верховної Ради України, члена Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській асамблеї Ради Європи Надії Савченко, яка наділена дипломатичним імунітетом, а також всіх незаконно утримуваних в Російській Федерації громадян України;

– звернутися до урядів своїх держав з вимогою вжити усіх політико-дипломатичних заходів для протидії агресії та зростаючому тоталітаризму в Російської Федерації, посилити тиск, у т.ч. підготувати персональні санкційні списки, з метою звільнення незаконно утримуваних громадян України та повернення Росії у русло міжнародного права;

– не допустити безкарності винних за грубі порушення прав людини та злочини проти людяності, вчинені від початку російської агресії проти України;

– активізувати міжнародний моніторинг за ситуацією в Російській Федерації і на окупованих нею територіях у сфері дотримання прав і свобод людини та негайно реагувати на будь-які порушення;

– вимагати від Російської Федерації повного та безумовного виконання зобов’язань, у т.ч. положення про звільнення всіх заручників».

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 2556а від 31.08.2015 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо виплати одноразової грошової допомоги волонтерам, добровольцям, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, та членам сімей загиблих.

Пропонується ст. 13 «Пільги інвалідам війни» зазначеного закону доповнити частиною сьомою такого змісту: «Особам, зазначеним у пунктах 11–14 статті 7 цього Закону, за рахунок коштів Державного бюджету України призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв’язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа, у зв’язку з встановленням інвалідності, одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про боротьбу з тероризмом», виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України». А ст. 15 «Пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону» – частиною сьомою такого змісту: «Членам сімей осіб, зазначених в абзацах четвертому – восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, за рахунок коштів Державного бюджету України призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв’язку з загибеллю (смертю) члена сім’ї у розмірі, визначеному підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа, у зв’язку з загибеллю (смертю) члена сім’ї, одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про боротьбу з тероризмом», виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України».

Також встановлюється, що «положення пункту 1 розділу І цього Закону [зміни до ст. 13 «Пільги інвалідам війни» – автори огляду] поширюються на осіб, які визнані інвалідами до набрання чинності цим Законом», а «положення пункту 2 розділу І цього Закону [зміни до ст. 15 «Пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону» – автори огляду] поширюються на членів сімей осіб, які загинули (померли) до набрання чинності цим Законом».

Сам по собі проект не викликає заперечень, однак за другу сесію парламенту чинного скликання вже були запропоновані численні проекти про соціальне забезпечення зазначених категорій осіб. Як видається, настав час для того, аби не розглядати пропозиції по черзі, а підготувати відповідний зведений акт щодо соціального захисту ветеранів та членів сімей осіб, які загинули під час участі в АТО (як військових, так і добровольців та волонтерів).

Проект 3015 від 02.09.2015 (Матвієнко А. С.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств, що забезпечують працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.

Головні зміни стосуються доповнення ст. 142 новим пунктом 142.2 такого змісту: «142.2 Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, у яких протягом звітного (податкового) періоду кількість внутрішньо переміщених осіб, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких внутрішньо переміщених осіб становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Норма цього пункту не поширюється на прибуток підприємств та організацій отриманий від продажу (постачання) підакцизних товарів, та прибутку отриманому у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари».

Хоча і слід підтримувати пропозиції щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб у суспільні відносини за новим місцем проживання, зокрема сприяти їм у працевлаштуванні, але звертають на себе увагу певні особливості цього проекту. По-перше, йдеться про працевлаштування на відносно низько оплачувані посади (від 50 % штатної чисельності, але від 25 % фонду оплати праці). По-друге, пільги проекту, за поодиноким виключенням, поширюються на усі підприємства, які відповідають вимогам закону щодо чисельності і оплати праці внутрішньо переміщених осіб, незалежно від виду діяльності, розміру підприємств чи розміру прибутку. Це дає певні підстави для критичного ставлення до проекту.

Проект 3023 від 03.09.2015 (Дейдей Є. С.) про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про очищення влади» (щодо удосконалення механізму проведення люстрації осіб офіцерського складу, які обіймали або обіймають посади в утворених відповідно до законів військових формуваннях).

Проектом пропонується поширити норму про незастосування заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», на осіб не лише вищого, а й старшого офіцерського складу, які обіймають (обіймали) посади в органах внутрішніх справ, Службі безпеки України, Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, якщо це обумовлено необхідністю забезпечення обороноздатності держави, та за умови задоволення відповідного клопотання в порядку, визначеному цим Законом.

Автори пояснюють свою ініціативу тим, що вона «сприятиме забезпеченню обороноздатності держави, зокрема шляхом залишення на службі осіб старшого офіцерського складу, які за роки служби зарекомендували себе патріотами, мають відповідний фах, неоціненний досвід, проявляли високий професіоналізм та ділові якості під час виконання завдань, що є таким необхідним зокрема в період проведення антитерористичної операції».

Проект 3030 від 03.09.2015 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо погашення державою договорів іпотеки, укладених військовослужбовцями, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період).

Пропонується доповнити зазначену статтю новим пунктом 16 такого змісту: «16. Якщо військовослужбовець, який був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період має іпотечний договір, укладений до призову, то борг за основним зобов’язанням, процентами та штрафні санкції (пеня, штраф), забезпечені іпотекою, сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» (текст подається в орфографії та стилістиці оригіналу).

Недоліком проекту видається відсутність у ньому застережень, які б запобігали можливим зловживанням наданими пільгами.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 2548а від 31.08.2015 (Ляшко О. В.) про встановлення мораторію на внесення змін до Конституції України на період агресії Російської Федерації проти України та про винесення на всенародне обговорення проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади.

Пропонується: «Вважати неприпустимим відповідно до частини другої статті 157 Конституції України внесення змін до Конституції України в умовах воєнного стану, породжених агресією Російської Федерації проти України. Впровадити мораторій на внесення змін до Конституції України до повного припинення агресії Російської Федерації проти України, а саме:

– виведення з території України іноземних військ, військової техніки, бойовиків та найманців;

– розформування незаконних збройних формувань так званих «ДНР» та «ЛНР»;

– відновлення суверенітету України на усіх тимчасово окупованих територіях;

– встановлення контролю України на всій лінії українсько-російського державного кордону».

Також пропонується публічне всенародне обговорення наявного президентського проекту змін до Конституції України.

Остання пропозиція видається доволі слушною, оскільки сприйняття суспільством дій парламенту щодо внесення змін до Конституції України вимагає більшої публічності у цій сфері. Водночас недоцільно відмовлятися на невизначений строк від будь-яких конституційних змін.

Проект Постанови 2549а від 31.08.2015 (Ляшко О. В.) про комплекс заходів щодо посилення переговорних позицій України на міжнародній арені у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації та реалізацією європейського курсу України.

У проекті констатується «значне ослаблення переговорних позицій України у зв’язку з переходом від «Женевського» формату міжнародних переговорів за участі представників України, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу до «Нормандського» формату за участі представників України, Російської Федерації, Німеччини та Франції». У зв’язку з цим пропонується «закликати міжнародне співтовариство не допускати проявів ганебної політики умиротворення агресора, Російської Федерації, шляхом тиску на жертву збройної агресії, Україну, з метою вирішення наявної міжнародної кризи через примус до політичних поступок щодо її суверенітету, незалежності і територіальної цілісності України та здачі її національних інтересів під диктатом зовнішніх сил»; закликати США та Велику Британію як держави-підписанти «Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 5 грудня 1994 року (Будапештського меморандуму) до систематичного проведення консультацій, передбачених п. 6 меморандуму, знаходження можливостей застосування механізмів Організації Об’єднаних Націй відповідно до п. 4 меморандуму, використання низки інших міжнародних засобів; звернутися до Європейського Союзу та його владних інститутів – Ради ЄС, Комісії ЄС та Європейського Парламенту – із закликом активізувати свої зусилля та взяти безпосередню участь на найвищому рівні у дипломатичних зусиллях щодо розв’язання глибокої міжнародної кризи в Європі, спричиненої збройною агресією Російської Федерації проти України, анексією та окупацією частини її території. Передбачається також: «Рекомендувати Президенту України з метою посилення позицій України на міжнародних переговорах невідкладно вжити заходів, спрямованих на відновлення «Женевського» формату міжнародних переговорів за участі офіційних представників України, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу, а також ініціювати його розширення за рахунок інших зацікавлених сторін, зокрема з числа держав-підписантів Будапештського меморандуму та сусідів України».

Проект Постанови 2552а від 31.08.2015 (Ляшко О. В.) про здійснення заходів щодо комплексного реформування державної служби в Україні.

Більшість пропозицій стосується формування парламентсько-урядової комісії з проведення комплексного реформування державної служби в Україні. Цій комісії доручається «надання Кабінету Міністрів України пропозицій та рекомендацій з проведення комплексного реформування державної служби в Україні, виконання аналізу та контролю своєчасності, ефективності та результатів здійснення Кабінетом Міністрів України відповідних заходів». Водночас Кабінету Міністрів України рекомендується. у шестимісячний строк: здійснити функціональне обстеження державних органів та розробити нову організаційно-функціональну модель державної служби в Україні; затвердити відповідно до цієї моделі граничну чисельність працівників, нові штатні розписи державних органів та мінімальні вимоги щодо професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад, та розміри посадових окладів для кожної категорії посад державної служби; здійснити оцінку державних службовців щодо їх відповідності вимогам до професійної компетентності, результатів роботи, ділових та професійних якостей, виявлених при виконанні службових обов’язків (провести тотальну позачергову атестацію), та організувати проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державних службовців.

Проект, як видається, містить доручення уряду, які суперечать принципу поділу державної влади. Окрім того, він ніяк не узгоджується з проектом нового закону про державну службу, який зараз перебуває у центрі уваги громадськості.

Проект 3016 від 03.09.2015 (Мельничук І. І.) про позбавлення проросійських та просепаратистьких діячів культури України звання «Народний артист України».

Пропонується рішенням ВР України позбавити звання «Народний артист України» Ані Лорак, Таїсію Повалій, Йосипа Кобзона та Миколу Баскова.

Як зазначають автори, «Прийняття проекту Закону сприятиме попередженню антиукраїнських проявів серед діячів культури, мистецтва та шоу-бізнесу, які є публічними особами і авторитетами для частини українського населення, а також стане логічним продовженням боротьби із сепаратизмом на всіх рівнях».

Проект слід розглядати як суто популістський, оскільки Верховна Рада України не наділена повноваженнями позбавляти державних нагород, а політична чи громадянська позиція митця згідно з чинним законодавством не може бути підставою для позбавлення його почесного звання. Окрім того, закон не є адекватною формою для таких актів індивідуально-правового характеру.

Проект 3039 від 04.09.2015 (Парасюк В. З.) про націоналізацію майна товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи».

Як зазначається в преамбулі проекту, «З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, виходячи з положень статті 41 та пункту 36 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України прийняла цей Закон, який визначає правові та організаційні засади проведення примусового відчуження об’єктів права приватної власності (націоналізації) – майна товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (далі – ТЗОВ «Львівські автобусні заводи») – на користь держави з мотивів суспільної необхідності».

В пояснювальній записці уточнюється, що «з мотивів суспільної необхідності – розбудови вітчизняного машинобудування». На думку ініціаторів проекту, його прийняття сприятиме захисту національних інтересів в умовах агресії Росії, зокрема, надасть можливість: – ускладнити поширення диверсійної діяльності по всій території України, сприяти підвищенню рівня національної безпеки; – відродити на базі державного сектору економіки державне підприємство «Львівські автобусні заводи»; – захистити інтереси працівників підприємств, майно яких підлягає націоналізації, зберегти робочі місця працівників ТЗОВ «Львівські автобусні заводи»; – підвищити соціальну спрямованість української економіки».

Утім, зазначена аргументація не видається переконливою.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 2557а від 31.08.2015 (Вілкул О. Ю.) про Український державний банк розвитку.

Як зазначається в преамбулі, «Цей Закон визначає особливості створення та здійснення діяльності Українського державного банку розвитку щодо правових засад функціонування як спеціалізованого державного банку, який забезпечуватиме: середньострокове та довгострокове кредитування інвестиційних та інноваційних проектів відповідно до державних цільових програм; кредитування банків для подальшого кредитування малого та середнього підприємництва, мікрокредитування; залучення зовнішніх і внутрішніх ресурсів в економіку держави; підтримку структурних змін в економіці України, реструктуризацію та модернізацію підприємств, інноваційну діяльність; мінімізацію кредитного ризику для державних коштів та зменшення корупційних проявів при використанні державних коштів; розвиток вітчизняної банківської системи».

Загалом проект відзначається доволі низьким рівнем як юридичної техніки, так і застосування спеціальної термінології. Ряд важливих аспектів діяльності пропонованої нової банківської установи, зокрема її відносини з Національним банком України, залишаються нез’ясованими. Важливо також звернути увагу на потенційні корупційні ризики проекту. Йдеться передусім про використання для надання позик коштів державного бюджету, хоча весь отриманий банком прибуток має йти на збільшення статутного капіталу банку. Проект не узгоджується з Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2015 №391.

Проект 3005 від 01.09.2015 (Артюшенко І. А.) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» (щодо подовження строку прийняття на службу до поліції працівників міліції).

Проект передбачає подовження строку прийняття на службу до поліції працівників міліції, які виявили відповідне бажання, з 3 до 6 місяців від дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію», а також подовження на той самий строк перебування на службі працівників міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до неї. Як зазначають ініціатори проекту в пояснювальній записці, «Зазначені заходи не зупинять дію інших норм Закону і процес реформування в цілому, проте дозволять забезпечити правопорядок під час підготовки та проведення у жовтні–листопаді 2015 року місцевих виборів та якісно провести процес формування підрозділів поліції».

Проект 3008 від 02.09.2015 (Юрик Т. З.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо організації проведення перших виборів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

За своїм змістом проект є альтернативним проекту 2473а від 04.08.2015 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (щодо приведення положення про призначення місцевих виборів у відповідність з чинним законодавством) (див. Бюлетень № 34) та певною мірою проекту 2373а від 15.07.2015 (Денисенко В. І.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (щодо узгодження процедур добровільного об’єднання територіальних громад та проведення чергових місцевих виборів) (див. Бюлетень № 31).

Пропонується затвердити, що перші вибори депутатів, сільських, селищних, міських голів призначаються Центральною виборчою комісією. Кардинально змінюється порядок затвердження створення об’єднаних громад. Замість винесення рішення відповідною облрадою, чи ВР АРК, пропонується визначити, що облдержадміністрація (РМ АРК) «протягом 5 робочих днів з дня отримання рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад перевіряє відповідність фактично прийнятих рішень висновку, передбаченому частиною 4 цієї статті [мається на увазі висновок облради чи ВР АРК на проект рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад – автори огляду] та підтверджує його, а у разі зміни суттєвих умов об’єднання готує новий висновок щодо відповідності цих рішень Конституції, законам України, і направляє його в Кабінет Міністрів України з метою утворення відповідної об’єднаної територіальної громади та ініціювання проведення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади та відповідно сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку». Водночас «Кабінет Міністрів України приймає рішення про утворення об’єднаної територіальної громади. Після прийняття такого рішення Кабінет Міністрів України звертається до Центральної виборчої комісії щодо призначення перших місцевих виборів об’єднаної територіальної громади відповідно до закону».

Іншим важливим уточненням є те, що держава здійснює фінансову підтримку добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст через надання об’єднаній територіальній громаді коштів у вигляді субвенцій на формування відповідної інфраструктури згідно з планом соціально-економічного розвитку такої територіальної громади лише «у разі, коли її межі повністю відповідають межам, визначеним Перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області».

Запропоновані зміни, на нашу думку, відображають тенденцію до посилення контролю за місцевим самоврядуванням з боку виконавчої влади. Натомість роль виборних органів помітно обмежується, що викликає певне занепокоєння.

Незважаючи на принципово негативний висновок ГНЕУ, проект був підтриманий профільним Комітетом з питань правової політики та правосуддя і вже 04.09.2015 був прийнятий «за основу та в цілому» та того ж дня підписаний Президентом України.

Проект 3018 від 03.09.2015 (Власенко С. В.) про внесення зміни до пункту 4 Розділу ХV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеві вибори».

Пропонується виключити із зазначеного пункту положення про те, що «Перелік адміністративно-територіальних одиниць, в яких не проводяться місцеві вибори, призначені на 25 жовтня 2015 року, визначається Верховною Радою України у постанові про призначення місцевих виборів».

Слід зазначити, що у своєму висновку ГНЕУ цілком слушно звернуло увагу на відсутність потреби у прийняті цього проекту. Водночас, профільний Комітет з питань правової політики та правосуддя наполягає на прийнятті проекту якнайшвидше за скороченою процедурою. Тим не менш, проект до кінця вересня не був включений до порядку денного.

Проект 3040 від 04.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Проектом, згідно з пояснювальною запискою, пропонується закріпити на законодавчому рівні інституційний механізму розшуку активів, які підлягають арешту, їх повернення та управління арештованими активами, а також визначення правових засад організації та діяльності окремого незалежного органу, відповідального за провадження такої діяльності.

Для цього передбачається створити відповідне Національне агентство, основними завданнями якого будуть: аналіз інформації, підготовка пропозицій щодо формування та реалізації державної політики, розроблення проектів нормативно-правових актів, здійснення заходів із виявлення, розшуку, оцінки активів, ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні тощо.

До проекту є чимало слушних зауважень ГНЕУ, насамперед щодо неконституційності статусу і порядку створення запропонованого органу, які ставлять під великий сумнів можливість прийняття проекту без суттєвого його доопрацювання.

Проект 3041 від 04.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реалізації рекомендації, наданої в рамках виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, стосовно забезпечення функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Проект покликаний фінансово забезпечити реалізацію заходів, передбачених проектом 3040.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 3001 від 01.09.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо зниження пенсійного віку та поліпшення інших умов виходу на пенсію).

Пропонується скасувати ряд нещодавніх новел щодо пенсійного віку, страхового стажу, розміру пенсій тощо. Зокрема, ст. 26 зазначеного закону пропонується викласти у такій редакції:

«Стаття 26. Умови призначення пенсії за віком

1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років для чоловіків та 55 років для жінок за умови наявності страхового стажу не менше 15 років.

2. Жінки, які досягли віку 55 років у період з дати набранням чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (01 жовтня 2011 року) і до 01 січня 2015 року, і яким, у зв’язку з підвищенням пенсійного віку, пенсії не були призначені мають право на призначення пенсії на загальних підставах з виплатою належних їм сум відшкодування».

Далі, встановлюється, що мінімальний розмір пенсії призначається за наявності у чоловіків 25 (а не 35 як зараз) і 20 у жінок (30 зараз) років страхового стажу. Уточнюється, що пенсія при наявності стажу понад страховий збільшується щорічно на 1% «розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону», при чому знімається обмеження щодо того, що така пенсія збільшується «не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини».

Пропонується також повернутися до розрахунку розміру пенсії виходячи з останнього року роботи, а не з 3 останніх, для чого у абзаці четвертому частини другої статті 40 слова «три календарні роки, що передують» замінити словами «один календарний рік, який передує».

Пропозиції є реакцією на волюнтаристську і непрозору пенсійну політику уряду, водночас залишається відкритим питання, чи можна їх реально реалізувати в сучасних економічних умовах.

Проект 3029 від 03.09.2015 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до Закону України «Про закордонних українців» (щодо набуття статусу неповнолітніми).

Власне назва проекту не відповідає його суті, адже лише незначна частина змін стосується питання набуття статусу закордонного українця неповнолітніми. В чинній редакції особи до 16 років не можуть набути такого статусу, тому пропонується така норма: «Неповнолітнім дітям статус закордонного українця надається за заявою того з батьків, який має статус закордонного українця. Набуття статусу закордонного українця дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою».

Більшість же змін присвячені проблемі посвідчення закордонного українця. Зокрема, ряду процедурних строків та термінів. Також закріплюється вимога ведення «реєстру осіб, яким надано та стосовно яких припинено статус закордонного українця».

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 2542а від 31.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рекомендацій Європейського Союзу з виконання Україною плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно уточнення підслідності органів досудового розслідування.

Проектом Закону пропонується внести зміни до ст. 216, розділів X «Прикінцеві положення» та XI «Перехідні положення» КПК України. Так, змінами до ст. 216 КПК України передбачається обмежити Службу безпеки України повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування злочинів у сфері національної безпеки і оборони та пов’язаних з тероризмом. Також пропонується конкретизувати підслідність злочинів органам державного бюро розслідувань, наділивши їх слідчих повноваженнями щодо досудового розслідування ряду конкретних складів злочинів. Водночас змінами до розділу XI «Перехідні положення» КПК України пропонується визначити, що до початку діяльності Державного бюро розслідувань України досудове розслідування злочинів, віднесених до підслідності цього органу, здійснюватимуть слідчі органів внутрішніх справ, органів прокуратури та органів безпеки. Пропонується також закріпити за слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, право здійснювати досудове розслідування злочинів, передбачених ст. 205 «Фіктивне підприємництво» та ст. 205-1 «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців» КК України. При цьому за зв’язком справ слідчі цих органів зможуть здійснювати досудове розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а також виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуті або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (ст. 191, 199 КК України).

Проект 2546а від 31.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статей 256 і 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо електронної копії постанови суду).

Пропонується уточнити зміст протоколу про адміністративне правопорушення шляхом включення до нього «назви суб’єкта владних повноважень та його електронної адреси». Це має спростити та пришвидшити документообіг, оскільки водночас закріплюється вимога щодо того, що «Електронна копія постанови суду, засвідчена електронним цифровим підписом судді, надсилається у триденний строк з дня набрання нею законної сили на зазначену в Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) адресу електронної пошти суб’єкта владних повноважень, уповноважена посадова особа якого склала протокол про адміністративне правопорушення».

Оскільки належне використання електронних цифрових мереж є запорукою розвитку управлінського апарату та має пришвидшити його роботу, такі пропозиції слід вітати. Зазначимо лише, що строк у три дні для відправлення тексту видається занадто тривалим для дій, які мають зайняти лише декілька хвилин спілкування з комп’ютером.

Проект 3024 від 03.09.2015 (Мартовицький А. В.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» щодо особливостей сплати судового збору.

Пропонується доповнити перелік (ч. 2 ст. 3) підстав, з яких судовий збір не справляється за подання: «16) заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті теплову та електричну енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води; 17) позовної заяви про стягнення заборгованості за спожиті теплову та електричну енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води». І відповідно доповнити перелік (ч. 1 ст. 5) осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях теплопостачальними та енергопостачальними підприємствами, а також виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води. На думку ініціаторів проекту, його прийняття сприятиме уникненню нарощування заборгованості за комунальні послуги, підтримці та захисту інтересів підприємств комуненерго та безпроблемному проходженню опалювального сезону шляхом звільнення від сплати судового збору підприємств комуненерго за подання заяв про видачу судового наказу та позовних заяв щодо стягнення заборгованості.

Утім, як видається в сучасних умовах «комерційно зумовлених» тарифів на комунальні послуги потребують захисту насамперед споживачі цих послуг і немає підстав робити виключення із загального порядку постачальникам (виконавцям послуг). Тому проект видається лобістським по своїй суті..

Проект 3025 від 03.09.2015 (Чорновол Т. М.) про особливий режим спеціальної конфіскації майна. Розглядається доопрацьований текст проекту, поданий 16.09.2015.

Проект має метою створення практичного правового механізму конфіскації в дохід держави майна, здобутого незаконним шляхом, без винесення обвинувального вироку особам, які переховуються за межами України від органів досудового розслідування, ухиляються від відповідальності за вчинення злочину, продовжують користування коштами, майном та отримувати дохід від його використання. Перший розділ проекту передбачає визначення меж дій особливого режиму застосування спеціальної конфіскації; окреслення ознак майна, щодо якого може бути поширений особливий режим спеціальної конфіскації; гарантії прав і свобод громадян при застосуванні даного режиму; порядок подачі до суду та судовий розгляд клопотань про застосування особливого режиму спеціальної конфіскації майна; порядок оскарження ухвали судді про застосування спеціальної конфіскації; порядок виконання ухвал суду про застосування особливого режиму спеціальної конфіскації майна. Другий розділ проекту визначає порядок набрання чинності та строк дії Закону.

Маємо зауважити, що нещодавно введений до нашого законодавства інститут спеціальної конфіскації сам по собі є доволі дискусійним. Утім, навіть спеціальна конфіскація як кримінально-процесуальний захід може бути застосована лише до осіб, визнаних судом винними у вчиненні певного злочину, за наявності обвинувального вироку щодо таких осіб. Запропонований же «особливий режим спеціальної конфіскації» передбачає спеціальну конфіскацію майна осіб, щодо яких судом не винесений обвинувальний вирок. Як слушно зауважує ГНЕУ, такий підхід суперечить Конституції і законам України та зумовлює неприйнятність проекту.

Проект 3036 від 04.09.2015 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Передбачається не лише посилення відповідальності, як це зазначено в назві, а й певне уточнення відповідних норм. Так, зміни до ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачають настання відповідальності за допущення до роботи не лише без укладення договору, а й без «повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування, та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Водночас максимальний розмір штрафу за цей проступок зменшується з 2 до 1,5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Одночасно ст. 172 КК України доповнюється новими частинами такого змісту:

«3. Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та/або повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, вчинені упродовж року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, а також вчинення цих дій щодо двох і більше осіб, – караються штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Діяння, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за грубе порушення законодавства про працю, або вчинені щодо п’ятдесяти і більше осіб, – караються штрафом від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна».

Також передбачається закріпити можливість притягати до кримінально-правової відповідальності юридичні особи за «вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи злочинів, передбачених у частинах 3, 4 статті 172 цього Кодексу». При цьому покаранням має стати ліквідація такої юридичної особи.

Не розглядаючи питання доцільності внесених пропозицій, маємо зауважити, що проект, як і більшість сучасних проектів про зміну кримінального законодавства, абсолютно не зважає на системний характер КК України та існування певного «балансу» між санкціями його окремих норм.

Нотаріат та адвокатура

Проект 3031 від 03.09.2015 (Сторожук Д. А.) про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» (щодо усунення законодавчих колізій та прогалин).

Пропонується ряд змін редакційного характеру до зазначеного закону, з більшістю яких можна погодитися. Водночас звертають на себе увагу деякі мовні «огріхи» пропонованого проекту. Зокрема, абсолютно неприпустимим видається словосполучення «вірність копії».

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 2558а від 31.08.2015 (Мушак О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі.

Пропонується внести зміни до Законів України «Про карантин рослин», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про ветеринарну медицину», «Про племінну справу у тваринництві», «Про дитяче харчування», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про пестициди і агрохімікати», Кодексу України про надра, Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою позбутися надмірної зарегульованості підприємницької діяльності в агропромисловому комплексі. Більшість змін передбачає скасування окремих положень згаданих законів, деякі норми пропонується викласти в іншій редакції. Вітаючи загальну тенденцію до дерегуляції, все ж маємо застерегти від «масового скасування» усіх дозвільних процедур. Як аргументовано зазначає ГНЕУ чимало таких процедур в сучасних умовах доцільно зберегти.

Проект 3002 від 01.09.2015 (Матвієнко А. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення інвестиційного клімату у сфері виробництва сільгосппродукції.

Основна мета проекту полягає в поширенні дії угод про розподіл продукції на виробництво сільськогосподарської продукції та визначення чітких засад застосування цього механізму у сільському господарстві, в тому числі особливостей укладення та виконання угод про розподіл продукції, істотних умов таких угод саме в аграрному секторі. Нині такі угоди активно застосовуються щодо пошуку та видобутку корисних копалин.

Проектом визначаються основні умови укладення та виконання угод про розподіл сільськогосподарської продукції; закріплюються за Кабінетом Міністрів України повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності; встановлюється обов’язковість набуття права користування земельною ділянкою переважно на конкурентних засадах шляхом проведення відкритого конкурсу відповідно до законодавства про угоди про розподіл продукції; визначаються особливості права користування земельною ділянкою на умовах угод про розподіл продукції; передбачається припинення договору оренди у разі укладення угоди про розподіл продукції, а також встановлюється заборона приватизації та передачі у заставу земельних ділянок, отриманих на умовах угод про розподіл продукції тощо.

Проект 3006 від 01.09.2015 (Кулініч О. І.) про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли.

Як зазначено в пояснювальній записці, існуючою редакцією ЦК України (ст. 1277 та ін.) передбачено право територіальних громад на одержання в судовому порядку в комунальну власність майна, що входить до складу відумерлої спадщини (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття). Проте із застосуванням цих норм на практиці виникають численні проблеми. Величезна кількість нерухомого майна, власники якого померли, не залишивши спадкоємців, роками знаходиться «у підвішеному стані», а процес визнання його відумерлою спадщиною здійснюється дуже повільно.

Тому проектом пропонується:

надати право на отримання у комунальну власність нерухомого майна, що перебуває у складі відумерлої спадщини, територіальній громаді за місцем розташування такого майна, а не територіальній громаді за місцем відкриття спадщини;

встановити порядок інформаційної взаємодії між Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Спадковим реєстром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, з виявлення нерухомого майна, яке має бути визнано відумерлою спадщиною, і повідомлення про це органів місцевого самоврядування;

встановити правило, за яким у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди, такий договір вважається продовженим до державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, а також зупинити на цей період строки повідомлення орендарем власника про використання переважного права на продовження терміну оренди;

встановити обов’язковість оприлюднення в мережі Інтернет відомостей про судові справи, порушені за заявами про визнання спадщини відумерлою;

надати право на подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою, крім органу місцевого самоврядування, також кредитору померлого, а у разі, якщо у складі спадщини є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, – також власнику, користувачу суміжної земельної ділянки,

звільнити органи місцевого самоврядування від сплати судового збору при поданні заяв про визнання спадщини відумерлою.

Як видається проект заслуговує на підтримку.

Проект 3019 від 03.09.2015 (Мельничук І. І.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо усунення корупційної складової у сфері розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Пропонується доповнити «Перехідні положення» Земельного кодексу України після пункту чотирнадцятого новим пунктом п’ятнадцятим такого змісту: «15. До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування».

Як стверджують ініціатори проекту, його прийняття «сприятиме усуненню колізії між Лісовим та Земельним кодексами, а також зруйнує корупційну схему щодо незаконного відчуження земель державного лісового фонду, яка поширилася на практиці».

Проект 3020 від 03.09.2015 (Мельничук І. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування мінімального строку оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства.

Проект покликаний сприяти відновленню прав громадян власників земельних ділянок щодо свободи укладення ними договору оренди земельної ділянки та визначення його строку на свій розсуд. Пропонується виключити з текстів відповідних актів ч. 10 ст. 93 ЗК України та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» і тим самим скасувати мінімальний 7-мирічний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства. Зазначений мінімальний строк було встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від № 191-VIII від 12 лютого 2015 р. На думку ініціаторів проекту, «законодавець, прийнявши норму щодо визначення мінімального строку договору оренди, порушив конституційні норми та базові принципи цивільного законодавства, чим допущено звуження та обмеження прав людини і громадянина» і тим самим надав «пріоритету інтересам орендарів, якими в основному є великі агрохолдинги, над правами громадян – власників земельних часток-паїв».

Загалом стабільність землекористування теж є одним із пріоритетів земельного законодавства. Сучасні інтенсивні системи землеробства вимагають багаторічного обробітку одного й того самого поля для досягнення максимальної родючості ґрунтів. Це пов’язане і з рівнем прибутковості аграрного виробництва, який ніколи не є сталим. Окрім того, в проекті йдеться не лише про товарне сільськогосподарське виробництво, а й про фермерські та особисті селянські господарства, де шлях до прибутковості виробництва є ще довшим. Тому бажано, щоб ініціатори проекту підкріпили загальні міркування про свободу догорів конкретним розрахунком можливих економічних наслідків прийняття проекту.

Проекти з інших питань

Проект 2544а від 31.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про електронні довірчі послуги.

Проект покликаний сприяти розвитку електронного документообігу. Провідне місце в ньому належить проблемі впорядкування застосування відкритих електронних ключів, електронних підписів і печаток. Хоча проект доволі великий за обсягом (65 сторінок), що унеможливлює його повноцінний огляд, слід відзначити ряд його характерних рис. Так, проект наповнений дуже специфічною термінологією, яка часто є або відверто надуманою (автентифікація), або входить в суперечність з чинним законодавством (категорія «електронні данні» проекту та «данні» Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», те саме стосується категорій «документована інформація» та «електронний документ» тощо). Місцями проект видається безпідставно розтягнутим. Зокрема в ст. 9 спочатку дається виключний перелік «електронних довірчих послуг», згодом характеризується категорія кваліфікованих електронних довірчих послуг і дається їх повний перелік, який відрізняється від попереднього лише додаванням слова «кваліфікований» у відповідних відмінках. Загалом майже усі статті дуже розлогі, наповнені багатьма частинами з багатьма пунктами, що ускладнює роботу з проектом і у разі його прийняття негативно впливатиме на його застосування.

Тому, як видається, проект щонайменше потребує доопрацювання.

Проект 3011 від 02.09.2015 (Матейченко К. В.) про внесення змін до Повітряного кодексу України (стосовно реєстрації надлегких повітряних суден).

Пропонується скасувати реєстрацію у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України надлегких повітряних суден. Відповідно, пропонується внести цей вид суден до переліку виключень з реєстрації, та вилучити з ряду статей вказівку на реєстрацію «дельтапланів, надлегких літальних апаратів». Водночас проект не передбачає внесення до ПК України визначення надлегких повітряних суден, а також чіткого пояснення, наскільки воно відповідає поняттю надлегких літальних апаратів і чи охоплюються цим визначенням також і дельтаплани.

Пропонується також виключити з кодексу ч. 4 ст. 39 такого змісту: «Уповноважений орган з питань цивільної авіації може відмовити в реєстрації цивільного повітряного судна у разі, якщо повітряне судно не відповідає вимогам щодо льотної придатності, охорони навколишнього природного середовища або інших обмежень, встановлених уповноваженим органом з питань цивільної авіації». Також пропонується скасувати заборону щодо надання послуг з проведення навчання на повітряних суднах, які не відповідають вимогам льотної придатності, але дістали «дозвіл на виконання польотів». На нашу думку, останні запропоновані зміни, по-перше, не відповідають назві проекту та суті інших змін. І, по-друге, в гонитві за обмеженням корупції та скасуванням заборон автори проекту, як видається, перетнули межу. Адже якщо судно не відповідає вимогам щодо льотної придатності, наслідки його реєстрації можуть бути дуже важкі. Все ж таки це літак і за своєю небезпечністю він набагато страшніший від автомобіля. Так само, навчання на таких суднах може бути вкрай небезпечним для учня, а наявність дозволу на виконання польотів для більшості осіб є достатнім фактором аби довіряти судну та інструктору.

Проекти 3032 та 3033 від 03.09.2015 (Кришин О. Ю.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання законодавства при створенні та функціонуванні магазинів безмитної торгівлі та про внесення змін до Митного кодексу України щодо врегулювання законодавства при створенні та функціонуванні магазинів безмитної торгівлі відповідно.

Пропонується продавати товари у магазинах безмитної торгівлі не лише громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами, що передбачено чинним законодавством, а й «громадянам, які в’їжджають на митну територію України в пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного повітряного сполучення».

Як видається, такі зміни переосмислюють, якщо не повністю нівелюють, дотеперішнє розуміння призначення магазинів безмитної торгівлі. Аргументи ініціаторів проектів про те, що «замовляючи або купуючи товари у магазинах безмитної торгівлі, розміщених на території інших держав, покупці товарів цих магазинів залишають поза межами України значні обсяги фінансових готівкових коштів, в тому числі – в значній мірі у вільно конвертованій іноземній валюті, які натомість могли б бути залучені до економіки України та розвитку відповідного національного сектору торгівлі та обслуговування», на нашу думку, не видаються переконливими, оскільки зазвичай у закордонних магазинах придбавають щось таке, чого немає вдома. Звертає на себе увагу і те, що ініціатори проектів послідовно замінюють термін «фізичні особи» терміном «громадяни». Тому постає питання, чи діятимуть нові норми на іноземців та апатридів.

Проект 3035 від 04.09.2015 (Розенблат Б. С.) про старательську діяльність. Розглядається доопрацьований текст проекту, поданий 21.09.2015.

У преамбулі проекту зазначається: «Цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності, пов’язаної зі старательським (індивідуальним) видобуванням корисних копалин на ділянках надр, що мають незначні запаси корисних копалин, забезпечення дотримання вимог охорони праці та захисту довкілля, раціонального використання надр та інших мінеральних ресурсів».

Далі у ст. 2 уточнюється що «Дія Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування корисних копалин на ділянках надр, що мають незначні запаси корисних копалин із залученням праці старателів та/або артілі старателів».

Проектом передбачається спрощений порядок ведення старательської діяльності у порівнянні з промисловим видобутком корисних копалин, що дозволяє здійснювати надрокористування на будь-яких земельних ділянках поза промисловими запасами держави. У зв’язку з цим пропонуються зміни до Кодексу України про надра та Закону України «Про угоди про розподіл продукції». У «Прикінцевих та перехідних положеннях» значна увага приділена питанню про долю бурштину, що був видобутий фізичними особами до набрання чинності пропонованим законом. Зокрема передбачається, що він протягом 6 місяців з дати набрання чинності цим законом має бути реалізований надрокористувачу або іншим уповноваженим особам. Обсяг видобутого бурштину на одну фізичну особу не може перевищувати 50 кг.,

Враховуючи очевидну специфіку регульованих відносин та значний резонанс подій, пов’язаних з «волинським бурштином», проект потребує дуже ретельного опрацювання, зокрема консультацій з фахівцями і громадськістю.