увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 27.09.2016 15:13
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 40 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 14.09.2015 – 18.09.2015

08.11.15 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Надійшло 110 проектів законів та постанов Верховної Ради України, зокрема 45 процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, обранням суддів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0062 від 15.09.2015 (Президент України) про прийняття Поправок до статей 25 і 26 Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер.

Проектом передбачається прийняти Поправки до статей 25 і 26 Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, ухвалені Нарадою Сторін Конвенції 28 листопада 2003 року в м. Мадриді, які набирають чинності для України на дев'яностий день після здачі на зберігання документа про їх прийняття. Поправками підтримується надання можливості державам-членам ООН, які розташовані за межами регіону Європейської економічної комісії ООН, набути членства у цій Конвенції.

Проект Постанови 3123 від 17.09.2015 (Геращенко І. В.) про Звернення Верховної Ради України до держав-партнерів (демократичних держав світу) та міжнародних організацій щодо намірів проведення незаконних виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Звернення щодо проведення псевдо-виборів «в окремих районах Донецької та Луганської областей України 18 жовтня та 1 листопада 2015 року». В ньому, зокрема, говорилося, що «Чесні та демократичні вибори до органів місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей неможливі під дулами автоматів. Вільне волевиявлення громадян України, які сьогодні перебувають на тимчасово окупованій території, можливе лише за умови проведення виборів у безпечних умовах, без будь-якого зовнішнього тиску, у чіткій відповідності до українського законодавства, а також згідно зі стандартами та за умови відповідного моніторингу з боку БДІПЛ/ОБСЄ.

Росія та бойовики також не демонструють жодного прогресу у контексті виконання інших пунктів Комплексу заходів з реалізації Мінських домовленостей, зокрема щодо відведення важких озброєнь від лінії зіткнення, забезпечення з боку Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ як верифікації цього процесу, так і моніторингу за територією окремих районів Донецької та Луганської областей та неконтрольованої Урядом України ділянки державного кордону, обміну заручниками та відновлення Україною контролю над ділянкою спільного кордону з РФ. Також не вирішено питання звільнення політичних в’язнів, які були позбавлені волі з політичних мотивів, зокрема Н. Савченко, О. Сенцова, О. Кольченка, М. Карпюка, С. Клика, А. Чийгоза, А. Асанова, М. Дегерменджи, Р. Зайтулаєва, Н. Прілова, Р. Вайтова, Ф. Сайфуллаєва та інших.

Враховуючи безумовний та необмежений вплив, який Російська Федерація має на підконтрольних їй бойовиків, відсутність конструктивних кроків Москви свідчить про свідоме нехтування Кремлем взятими на себе зобов’язаннями. Складається враження, що Москва свідомо маргіналізує окремі райони Донецької та Луганської областей України, перетворює їх на чорну діру безвідповідальності та хаосу, підбурюючи до проведення псевдо-виборів.

Україна виконала свої зобов’язання в рамках Мінських домовленостей. Успішне мирне врегулювання залежить виключно від спроможності, бажання та готовності офіційної Москви ефективно реалізувати свою частину зобов’язань.

Верховна Рада України рішуче підтримує міжнародні зусилля, передусім з боку Європейського Союзу, ОБСЄ, Сполучених Штатів Америки, Австралії, Канади, Японії та інших демократичних держав світу, спрямовані на врегулювання ситуації на сході України, та у світлі відкриття роботи 70-ї сесії Генеральної асамблеї ООН закликає звернути особливу увагу на зухвалі дії Росії та підтримуваних нею бойовиків.

Верховна Рада України вимагає відновлення територіальної цілісності України, включаючи Автономну Республіку Крим, згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року.

Верховна Рада України в чергове закликає Раду Безпеки Організації Об’єднаних Націй та Ради Європейського Союзу прискорити розгляд звернення Українського Парламенту від імені України від 17 березня 2015 року стосовно розгортання на території України міжнародної операції з підтримання миру і безпеки.

Верховна Рада України вважає можливі псевдо-вибори в окремих районах Донбасу тією межею, яку Росія не має права перетнути. У цьому зв’язку, Український Парламент закликає міжнародну спільноту посилити всебічний тиск на Російську Федерацію з метою уникнення зриву Мінських домовленостей».

Постанову прийнято 06.10.2015 і підписано 16.10. 2015.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 3015-1 від 14.09.2015 (Веселова Н. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення державою сприятливих умов [для] роботодавців, що забезпечують працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.

Альтернативний проекту 3015 від 02.09.2015 (Матвієнко А. С.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств, що забезпечують працевлаштування внутрішньо переміщених осіб (див. Бюлетень № 38).

Повністю повторює запропоновані проектом 3015 зміни, а додатково пропонується доповнити ст. 293 «Ставки єдиного податку» ПК України новою частиною 10 такого змісту: «293.10 Якщо у платника єдиного податку другої, третьої або четвертої груп господарської діяльності протягом звітного (податкового) періоду кількість внутрішньо переміщених осіб, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, але не менше 5 осіб для третьої та четвертої груп господарської діяльності, за умови, що фонд оплати праці таких внутрішньо переміщених осіб становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, то ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 50 відсотків до ставки єдиного податку, встановленою цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку».

Проект 3015-2 від 18.09.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання роботодавців для працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.

Проект альтернативний попередньому.

Майже повністю повторює попередній проект, з єдиним застереженням що в пропонованій редакції частини 10 ст. 293 передбачається не зменшення на 50% ставки податку, а повне звільнення від оподаткування. Також пропонується доповнити цю ж ст. 293 ще й частиною 11 такого змісту: «293.11. Ставка єдиного податку для платників другої - четвертої груп встановлюється у розмірі 50 відсотків до ставки, встановленої цією статтею, у яких протягом звітного (податкового) періоду кількість внутрішньо переміщених осіб, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 25 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, але не менше 3 осіб для третьої та четвертої груп платників єдиного податку».

До обох альтернативних проектів слід повторити ті ж застереження, які були і до основного проекту, а саме: в усіх проектах йдеться про працевлаштування на відносно низько оплачувані посади (від 50 % штатної чисельності, але від 25 % фонду оплати праці); пільги проекту, за поодиноким виключенням, поширюються на усі підприємства, які відповідають вимогам закону щодо чисельності і оплати праці внутрішньо переміщених осіб, незалежно від виду діяльності, розміру підприємств чи розміру прибутку.

Проект 3078 від 14.09.2015 (Луценко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обов'язкового маркування товарів, які походять з країни-агресора або тимчасово окупованих територій.

Пропонується затвердити серед прав споживачів право на «окреме позначення про походження продукції у разі, якщо вона є виробленою на території держави-агресора або тимчасово окупованих територіях України». Таке позначення «здійснюється виключно на окремій етикетці, що супроводжує кожну одиницю продукції». Відсутність згаданого позначення може бути підставою для розірвання договору та відшкодування покупцеві збитків. Передбачається встановити відповідальність за «відсутність окремого позначення про походження продукції у разі, якщо вона є виробленою на території держави-агресора або тимчасово окупованих територіях України – у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, – у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Проект 3088 від 15.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (щодо сплати страхових внесків).

Містить уточнюючі положення щодо установ, які не нараховують і не сплачують єдиний внесок на працівників, які мобілізовані або призвані на військову службу. Визначаються особи, які належать до цієї пільгової категорії, і строки звільнення від нарахування.

Крім того, в новій редакції викладено пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» щодо сплати внесків юридичними особами, зареєстрованими в зоні проведення АТО:

«9-4. Платникам єдиного внеску, визначеним статтею 4 цього Закону, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, надається право на відтермінування виконання обов’язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або до переходу населеного пункту під контроль української влади.

Підставою для відтермінування обов’язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, є заява платника єдиного внеску у довільній формі, яка подається ним одночасно із сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше ніж протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем закінчення антитерористичної операції або за днем переходу населеного пункту під контроль української влади.

Орган доходів і зборів у десятиденний строк з дня отримання заяви приймає рішення про відтермінування виконання обов’язків платниками єдиного внеску, визначеними частиною другою статті 6 цього Закону.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або до переходу населеного пункту під контроль української влади, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Звітність про нарахування єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або до переходу населеного пункту під контроль української влади подається платником єдиного внеску не пізніше ніж протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем закінчення антитерористичної операції або за днем переходу населеного пункту під контроль української влади.

Платники єдиного внеску, щодо яких прийнято рішення про відтермінування виконання обов’язків платників єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, сплачують суми недоїмки рівними частинами протягом 24 календарних місяців з дня закінчення антитерористичної операції або з дня переходу населеного пункту під контроль української влади.

Платникові єдиного внеску, який не сплачує у повному обсязі відтерміновані суми недоїмки та/або поточні платежі з єдиного внеску, нараховуються пеня та штрафи у розмірах, передбачених цим Законом».

Проект 3102 від 15.09.2015 (Розенблат Б. С.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення учасників АТО від сплати податку на доходи фізичних осіб.

Пропонується підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнити новою частиною 4-1 такого змісту: «Звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, строком на два роки з моменту набуття чинності цим Законом, доходи отримані учасниками бойових дій, перелік яких визначений п. 19, п. 20 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ВР України, від 22.10.1993, № 3551-XII), в тому числі у випадку їх реєстрації в якості суб’єкта господарювання (самозайнятої особи)».

Як зазначається в пояснювальній записці, «в межах соціальної адаптації колишніх військовослужбовців передбачається надання певних пільгових умов, що сприятимуть працевлаштуванню колишніх військовослужбовців, які не потребують перепідготовки за новими спеціальностями, в частині конкурентності оплати праці (відсутності вимоги щодо вирахування із заробітної плати сум податку з доходів фізичних осіб) та самозайнятості, тобто зайняття підприємницькою діяльністю, в частині конкурентності в оподаткуванні доходів такої діяльності (звільнення від сплати податку з доходів фізичних осіб отриманих внаслідок такої підприємницької діяльності)».

Утім, навряд чи заохочення до ведення особистого бізнесу є головною метою «соціальної адаптації колишніх військовослужбовців». З огляду на це пропоновані зміни до законодавства видаються дещо спірними та такими, що можуть послуговуватися не інтересам суспільства, а певному приватному інтересу, містять ризики втягнення колишніх військовослужбовців в незаконні оборудки з відмивання коштів.

Проект 3122 від 17.09.2015 (Гарбуз Ю. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту житлових прав внутрішньо переміщених осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

Пропонується доповнити перелік громадяни України, які користуються правом взяття на соціальний квартирний облік особами, «які належать до числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що перебувають на первинному обліку в службах у справах дітей на тимчасово окупованій території». Також пропонується встановити, що реєстрація або перереєстрація місця проживання дітей-сиріт, або дітей, позбавлених батьківського піклування, переміщених з тимчасово окупованої території, у разі відсутності їхнього законного представника, здійснюється територіальними підрозділами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) за обов’язкової участі органу опіки та піклування.

Пропозицію окреслено, на нашу думку, занадто загально, оскільки саме взяття на облік жодним чином не гарантує подальше вирішення житлових проблем дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Проект Постанови 3142 від 18.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до Постанови Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави».

Пропонується скасувати наступну соціальну гарантію для військовослужбовців строкової служби: «встановлення на особливий період розміру грошового забезпечення військовослужбовців строкової служби на рівні відповідної категорії військовослужбовців контрактної служби».

Уряд аргументує ці пропозиції тим, що підвищене грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби має застосовуватися виключно до учасників АТО, водночас підпунктом 8 пункту 7 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року, уведеного в дію Указом Президента України від 24 вересня 2014 року № 744, передбачено унеможливлення залучення військовослужбовців строкової військової служби до виконання бойових завдань в антитерористичній операції. Окрім того, військовослужбовці строкової служби перебувають на повному державному утриманні і рівні умови оплати, на думку ініціаторів проекту, спричинюють певну диспропорцію в забезпеченні різних категорій військовослужбовців.

Проект 3150 від 18.09.2015 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту членів сімей загиблих.

Пропонується виключити обмежуючу норму про те, що «пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 20 частини першої цієї статті надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Цей проект є вже далеко не першою ініціативою скасувати зазначені обмеження, наприклад, проект 2371 від 13.03.2015 (Писаренко В. В.) про внесення змін до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо збереження пільг членам сімей загиблих (див. Бюлетень № 13). Аналогічні пропозиції, але щодо пільг на оплату комунальних послуг і безоплатне забезпечення ліками, містилися в проекті 2482а від 06.08.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення зміни до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо відновлення пільг на оплату комунальних послуг та безоплатного забезпечення ліками учасників війни) (див. Бюлетень № 34).

Проект 3152 від 18.09.2015 (Недава О. А.) про внесення зміни до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо звільнення від призову на військову службу під час мобілізації окремих категорій працівників агропромислового комплексу України).

Пропонується встановити, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також «механізатори – особи, які отримали у встановленому чинним законодавством порядку посвідчення тракториста-машиніста та/або інший документ про освіту державного зразка, що дає право на роботу на сільськогосподарській техніці, та працюють в сільському господарстві на відповідних штатних посадах трактористів, трактористів-машиністів сільськогосподарського  виробництва, машиністів або водіїв інших самохідних механізмів (машин). Такі особи не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період лише у разі, якщо вони зайняті (працюють) за фахом повний робочий день».

Слід зазначити, що хоча позитивний характер для сільського господарства в разі прийняття таких змін буде беззаперечним, зазначена категорія осіб протягом майже усього ХХ ст. розглядалася як цілковито природній резерв першочергового поповнення автобронетанкових військ. Тому слід дуже обережно підходити до таких ініціатив і враховувати потреби українського війська, особливо за існуючої міжнародної ситуації.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 3104 від 15.09.2015 (Каплін С. М.) про встановлення справедливої та економічно обґрунтованої ціни постачання природного газу власного видобутку для потреб населення.

Невеликий проект з трьох статей, який, як зазначається в преамбулі, «визначає правові умови і структуру справедливої та економічно обґрунтованої ціни постачання природного газу власного видобутку для потреб населення суб’єктами ринку природного газу». Зазначається, що «Газ власного видобутку на території України спрямовується суб’єктами ринку природного газу виключно для потреб населення». Ціна на газ «власного видобутку для потреб населення складається виключно з ціни продажу газу суб’єктами ринку природного газу для ПАТ «НАК Нафтогаз України», тарифу на транспортування магістральними трубопроводами, тарифу на транспортування розподільними трубопроводами, тарифу на постачання» і вводиться пряма заборона закладати в цю ціну «дохід («маржа») ПАТ «НАК «Нафтогаз України», збір у вигляді цільової надбавки, рентні платежі за видобуток газу, податок на додану вартість» тощо. Прямою нормою проекту визначається норма рентабельності «для суб’єктів ринку природного газу ціни продажу газу не може перевищувати 12 %».

Проект віднесено до розряду «ідеологічних», оскільки покликаний насамперед забезпечити «справедливу», тобто прийнятну для населення, ціну на газ. Про «економічну обґрунтованість» в ньому практично не йдеться. При цьому, як слушно зазначається у висновку ГНЕУ, проект суперечить низці чинних законів України. Все це дає підстави оцінити проект як суто популістський.

Проект 3126 від 17.09.2015 (Бойко Ю. А.) про захист соціально незахищених верств населення від підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.

Ще один популістський, економічно не обґрунтований проект, яким пропонується, зокрема, «здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг, природного газу і електроенергії для споживачів за цінами і тарифами, затвердженими станом на 1 січня 2014 року»; оголосити мораторій на подальше підвищення цін і тарифів, скасувати штрафні санкції за несплату житлово-комунальних послуг тощо. Водночас уряду пропонується «розробити порядок компенсації збитків постачальникам житлово-комунальних послуг, що підпадають під дію цього Закону». Утім,окремі позиції проекту про звільнення від оплати житлово-комунальних послуг осіб, що фактично не можуть ними користуватися через зруйнування житла або вимушену внутрішню міграцію, заслуговують на увагу.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 3061-1 від 15.09.2015 (Писаренко В. В.) про парламентську опозицію.

Альтернативний проекту 3061 від 09.09.2015 (Бойко Ю. А.) про парламентську опозицію (див. Бюлетень № 39).

Порівняно з проектом 3061 уточнення мають здебільшого редакційний характер, зберігаючи його структуру і основний зміст. В альтернативному проекті відмовилися від докладного урегулювання порядку утворення парламентської опозиції та від деяких занадто радикальних пропозицій (наприклад, щоб представники опозиції були головами або заступниками голів усіх парламентських комітетів). Натомість пропонується, додатково до пропозицій основного проекту, надати опозиції право вносити кандидатури трьох суддів Конституційного Суду України, директора Національного антикорупційного бюро України, чотирьох, а не двох, членів Ради Національного банку України тощо. Загалом альтернативний проект поділяє і всі недоліки основного проекту, зокрема надання суттєвих прав опозиції незалежно від реальної кількості її представників у парламенті та неурегульованість питань фінансування діяльності опозиції).

Проект 3086 від 15.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо керівництва єдиною державною системою цивільного захисту.

Ключовим положенням проекту є введення системи начальників єдиної державної системи цивільного захисту. Начальником цивільного захисту України є Прем’єр-міністр України. В АРК начальником цивільного захисту є Голова Ради міністрів АРК, в регіонах – голови відповідних місцевих державних адміністрацій, в містах – міські голови, в центральних органах виконавчої влади і суботах господарювання – відповідні керівники.

Проект 3092 від 15.09.2015 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо порядку реалізації конституційних механізмів відповідальності влади.

Проектом пропонується внести зміни до Регламенту Верховної Ради України, доповнити його положеннями щодо конституційного механізму висловлення недовіри Кабінету Міністрів України та усунення прогалин щодо порядку імпічменту Президента України. При цьому відповідні питання діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії, спеціального прокурора і спеціальних слідчих пропонується врегулювати безпосередньо в Регламенті Верховної Ради України, а не в окремому законі, як це передбачено чинним законодавством. Також ініціюються зміни Закону України «Про комітети Верховної Ради України» в частині розгляду профільним комітетом кандидатур спеціального прокурора та спеціальних слідчих, а також Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за відмову свідка від давання показань або відмову експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків під час проведення розслідування спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

Проект 3095 від 15.09.2015 (Юрик Т. З.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» (в частині затвердження Перспективних планів формування спроможних громад).

Пропонується уточнити порядок затвердження Перспективних планів формування територій громад. Пропонується ліквідувати існуючу в законодавстві колізію, коли парламент АР Крим та облради мають ухвалювати проекти відповідних планів і після цього подавати їх уряду на затвердження. Пропозиція скасувати порядок, коли один й той самий документ має затверджуватися послідовно двома нормативними актами видається цілком обґрунтованою та слушною. Згідно з проектом, парламент АР Крим та облради мають лише подавати такі плани на затвердження уряду.

Проект 3106 від 15.09.2015 (Куліченко І. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб.

Проект покликаний урегулювати відносини, що виникають у зв’язку з державною реєстрацією новоутвореного та утвореного у результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення органу місцевого самоврядування як юридичної особи, а також питання правонаступництва об’єднаних територіальних громад, їх сільських, селищних, міських рад та виконавчих комітетів таких рад.

Утім, як слушно зазначено у висновку ГНЕУ, запропоновані в проекті механізми суперечать ідеології добровільного об’єднання територіальних громад, зобов’язуючи їх по суті керуватися не законом, а перспективним планом формування територій громад відповідного регіону, згідно з методикою формування «спроможних» територіальних громад, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект 3109 від 16.09.2015 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» (щодо звернення громадян з електронною пропозицією законопроекту через офіційний веб-сайт Президента України).

Пропонується надати можливість громадянам звертатися до Президента України з пропозицією законопроекту через офіційний веб-сайт Президента України, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому новою ст. 23-2 зазначеного закону. В електронній пропозиції законопроекту має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові автора (ініціатора) законопроекту, адресу електронної пошти. До пропозиції додаються проект закону України та пояснювальна записка в електронній формі, що оформлюються згідно вимог закону України «Про Регламент Верховної Ради України». Електронна пропозиція законопроекту не може суперечити положенням Конституції України. Пропозиція законопроекту також не може стосуватись внесення змін до Конституції України, зміни території України, питань податків, бюджету та амністії, надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України. Електронна пропозиція законопроекту, яка протягом трьох місяців з дня оприлюднення законопроекту не набрала 100 000 голосів на її підтримку, розглядається як звернення громадян відповідно до цього Закону. Інформація про початок розгляду пропозиції законопроекту, яка в установлений строк набрала необхідну кількість голосів на її підтримку, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Президента України не пізніш як через три робочі дні після набрання необхідної кількості підписів на підтримку законопроекту. Відповідний розгляд законопроекту здійснюється не пізніше тридцяти робочих днів з дня оприлюднення згаданої інформації. Якщо в тридцяти денний строк розглянути пропозицію законопроекту неможливо, керівник органу, що забезпечує здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень встановлює необхідний термін, інформація про що невідкладно оприлюднюється на офіційному веб-сайті Президента України. Загальний строк розгляду пропозиції законопроекту не може перевищувати шістдесяти днів. Про підтримку або непідтримку пропозиції законопроекту публічно оголошується на офіційному веб-сайті Президентом України. У разі підтримки пропозиції законопроекту Президент України вносить в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України відповідний законопроект. Під час підготовки до внесення на розгляд Верховної Ради України до законопроекту можуть бути внесені зміни та доповнення але не змінюючи законопроект по суті.

Проект 3112 від 16.09.2015 (Писаренко В. В.)  Виборчий кодекс України.

Обсяг проекту – 345 сторінок (470 статей), що унеможливлює його належний розгляд у межах цього короткого огляду. Він потребує ретельного опрацювання фахівцями і відповідного громадського обговорення.

Проект 3134 від 17.09.2015 (Голубов Д. І.) про внесення змін до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (щодо приведення у відповідність до Конституції України).

Проектом передбачалися зміни щодо переходу контролю за Антимонопольним комітетом України від Президента України до Кабінету Міністрів України.

Проект відкликано 06.10.2015.

Проект 3144 від 18.09.2015  (Князевич Р. П.) про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (щодо повноважень Кабінету Міністрів України).

По суті є аналогічним проекту 3134 і передбачає передавання визначених у зазначеному законі повноважень Президента України до уряду.

Проект 3145 від 18.09.2015  (Князевич Р. П.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (щодо повноважень Кабінету Міністрів України).

Проект є аналогічним попередньому, в тексті названого закону формула «Кабінет Міністрів України через уповноважені Президентом України органи» заміняється на «Кабінет Міністрів України через уповноважені ним органи».

Проект 3146 від 18.09.2015  (Князевич Р. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки щодо приведення їх окремих положень у відповідність до Конституції України.

Як і в попередніх проектах, зміни зводяться до передавання повноважень від Президента України до уряду.

Проект 3143 від 18.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про соціальні послуги.

Згідно з пояснювальною запискою основною метою проекту є удосконалення чинного законодавства в частині адміністрування соціальних послуг, підвищення статусу соціальних працівників та інших фахівців, що надають соціальні послуги, забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги, розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, які отримують такі послуги.

З цією метою пропонується прийняти у новій редакції Закон України «Про соціальні послуги» та внести деякі зміни до Законів України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про здійснення державних закупівель», «Про громадські об'єднання», «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації», «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим», «Про органи самоорганізації населення», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Зміни, на нашу думку, мають здебільшого редакційний характер. Утім звертає на себе увагу, що у ст. 19 нової редакції Закону України «Про соціальні послуги» передбачено, що «суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю утримуються за рахунок коштів, передбачених у місцевих бюджетах, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел у порядку, встановленому законодавством», але не згадуються, як у чинній редакції закону кошти державного бюджету. Ряд статей закону вилучено, що наводить на думку про можливе загальне скорочення обсягу соціальних послуг.

Проект 3147 від 18.09.2015  (Князевич Р. П.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо повноважень Кабінету Міністрів України).

Пропонується прямо прописати в зазначеному законі ті повноваження, які є чинними з огляду на Закон України від 23 лютого 2014 року № 763-VII «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України».

Як вдало зазначено у висновку ГНЕУ, вимога прийняття зазначеного проекту «є яскравим прикладом того, що зміни до законів України слід вносити лише до текстів первинних законодавчих актів, а не до законів про внесення змін до відповідних законодавчих актів, як того вимагає частина шоста статті 90 Регламенту Верховної Ради України, адже останні, з набранням ними чинності, стають складовими частинами відповідних законодавчих актів, до яких вносились зміни, і перестають існувати як самостійні нормативно-правові акти».

Проект 3148 від 18.09.2015  (Князевич Р. П.) про внесення зміни до статті 179 Господарського кодексу України (щодо повноважень Кабінету Міністрів України).

Проект передбачає передачу окремих функцій Президента України уряду.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 3111 від 16.09.2015 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України.

Метою проекту проголошено «вдосконалення банківського регулювання та нагляду, зменшення рівня кредитного ризику, забезпечення безпеки банківських операцій, підвищення надійності й стабільності банківської системи та захист інтересів вкладників й інших кредиторів банку». Задля цього вносяться відповідні зміни до Законів України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність», якими на Національний банк України покладається cтворення та ведення Кредитного реєстру, а на всі банки – надання інформації до цього реєстру щодо юридичних та фізичних осіб (сторони кредитної операції) без згоди цих осіб. Обсяг та порядок надання інформації має визначатися нормативно-правовими актами Національного банку. Ця інформація може надаватися виключно банкам і використовуватися для цілей банківського регулювання та нагляду, включаючи нагляд на консолідованій основі, а також управління кредитним ризиком у банках.

Слід погодитися з ГНЕУ, що пропоновані законодавчі норми є дещо вразливими з правової точки зору, оскільки вони чітко не визначають, яку саме інформацію банки передаватимуть до Кредитного реєстру Національного банку України, та яка інформація щодо юридичних та фізичних осіб надаватиметься з цього ж реєстру.

Проект 3001-1 від 17.09.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо зниження пенсійного віку та страхового стажу.

Альтернативний проекту 3001 від 01.09.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо зниження пенсійного віку та поліпшення інших умов виходу на пенсію) (див. Бюлетень № 38).

Повністю збережені усі зміни, запропоновані в основному проекті, а також пропонуються зміни до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», а саме спрощено визначення осіб, які не мають права на пенсію, без врахування року народження: «особа, яка не має права на пенсію, - особа, яка досягла віку (чоловік – 63 років, жінка – 58 років) та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства».

Висновки ті ж самі, що й до проекту 3001 – без подання ретельних фінансових розрахунків такі пропозиції є суто популістськими. А в існуючій економічній ситуації в країні реальність відмови від підвищеного пенсійного віку є примарою.

Проект 3131 від 17.09.2015 (Денисенко А. П.) про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» щодо впорядкування процедури відчуження суб'єктами господарювання державного сектору економіки житла своїм працівникам.

Пропонується не поширювати заборону на відчуження нерухомого майна об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, на «рішення про відчуження житла працівникам державних підприємств, установ та організацій, господарських товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі, що здійснюється без застосування конкурентних процедур на виконання умов укладених колективних договорів».

Проект 3140 від 18.09.2015 (Вознюк Ю. В.) про внесення змін до статті 20 Закону України «Про відпустки» щодо декретної відпустки.

Пропонується уточнити перелік документів, на підставі яких надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, включивши до нього документ, «який підтверджує, що мати дитини зареєстрована як фізична особа-підприємець».

Цілковито слушне уточнення, яке ліквідує наявну прогалину в законодавстві. Утім, не можна не звернути увагу на недбалість когось із співробітників апарату Верховної Ради України, хто вніс в офіційну назву проекту поширене, але некоректне словосполучення «декретна відпустка» (в тексті, поданому ініціаторами проекту такого немає).

Проект 3141 від 18.09.2015 (Вознюк Ю. В.) про внесення доповнень до Закону України «Про охорону дитинства» щодо права пільгового проїзду дітьми віком від 6 до 14 років.

Пропонується доповнити ст. 19 зазначеного закону новою частиною такого змісту: «Діти віком від 6 до 14 років у період з 1 вересня по 1 червня мають право пільгового проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, зі знижкою 50 відсотків вартості проїзного квитка, або на компенсацію таких витрат у спосіб та порядку, які встановлюються Кабінетом Міністрів України».

Пропоновані зміни вносяться з метою приведення до відповідності положень різних законів України і їх однозначного тлумачення.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 3099 від 15.09.2015 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Закону України «Про попереднє ув'язнення» (щодо забезпечення прав народних депутатів України на проведення особистого прийому осіб, взятих під варту).

Пропонується доповнити частину третю статті 21 Закону України «Про попереднє ув’язнення» новим абзацом шостим такого змісту: «забезпечити народним депутатам України безперешкодне, без спеціального дозволу (акредитації) та в будь-який час відвідування місць попереднього ув'язнення для проведення особистого прийому осіб, взятих під варту, а також забезпечити умови для проведення особистого прийому та його конфіденційність».

Проект є змістовно близьким до проекту 2520а від 25.08.2015 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо надання права народному депутату України на отримання інформації та ознайомлення з матеріалами справи на стадії досудового слідства) (див. Бюлетень № 37), проте є значно скромнішим за своїми вимогами.

Слід зазначити, що надання права депутатам беззастережно спілкуватися з будь-якою особою в місцях попереднього ув'язнення може створити перешкоди для роботи слідства, особливо якщо конкретний депутат може сам перебувати під слідством, або мати особистий інтерес у справі. Думаю можна повторити той висновок, який було надано до проекту 2520а: «народні депутати не мають підміняти собою ні адвокатів, ні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Проект 3103 від 15.09.2015 (Розенблат Б. С.) про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо впровадження відповідальності службових та посадових осіб органів ДФС за порушення вимог чинного податкового законодавства.

Пропонується Главу 12 КУпАП доповнити новими статтями 166-22 «Порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) органами державної фіскальної служби та валютного контролю» та 166-23 «Порушення порядку витребування інформації та направлення вимог посадовими особами органів державної фіскальної служби». Перша стаття передбачає встановлення відповідальності за «порушення встановленого законом порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами державної фіскальної служби та валютного контролю, а саме: порушення строків здійснення заходів державного нагляду (контролю); порушення періодичності здійснення планових заходів державного нагляду (контролю); проведення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності підстав, установлених законом; проведення планових заходів державного нагляду (контролю) без своєчасного письмового повідомлення або з порушенням строків такого повідомлення, якщо необхідність та строк зазначеного повідомлення встановлені законом; проведення перевірки додержання вимог законодавства, нагляд (контроль) за додержанням якого не належить до повноважень органу державної фіскальної служби та/або валютного контролю встановлених законом; висування вимог щодо надання документів та, інформації,  що не стосуються здійснення заходу державного нагляду (контролю); ненадання або надання з порушенням установленого законом строку акта перевірки, складеного за результатами заходу державного нагляду (контролю)». Друга ж стаття зосереджує увагу на порушенні «посадовими таабо службовими особами органів державної фіскальної служби, в процесі витребування інформації, пояснень та/або копій документів, вимог статей 17, 21, 73 Податкового кодексу України».

Попри всю важливість порушених в проекті питань, встановлення адміністративної, а не дисциплінарної, відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків видається юридично некоректним.

Проект 3129 від 17.09.2015 (Бєлькова О. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за пошкодження об'єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів).

Більшість змін спрямовано на посилення санкцій, подекуди дуже помітне. Окремо слід звернути увагу на уточнення змісту складу злочину в частині 1 ст. 280 КК України, де після слова «магістрального» додано в дужках «промислового»: «Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального (промислового) трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб».

Таке уточнення видається не дуже вдалим, оскільки ускладнює розуміння норми. Бажано було уникнути дужок і уточнити прямо в тексті статті суть введення терміну «промисловий» (розширення чи звуження поняття «магістрального трубопровідного транспорту», або альтернативна назва).

Проект 3130 від 17.09.2015 (Король В. М.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо уточнення порядку притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Пропонується уточнити, що власники (співвласники) транспортних засобів, «можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, лише на автомобільній дорозі, вулиці, чи на залізничному переїзді, які відповідають державним стандартам України». Водночас власник транспортного засобу або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняються від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, у разі якщо «правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, на автомобільній дорозі, вулиці, чи на залізничному переїзді, які не відповідають державним стандартам України».

Як зазначається в пояснювальній записці, «законопроект ініційований з метою корегування несправедливого механізму притягнення власників транспортних засобів до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, вчинені ними вимушено, із-за невідповідності стану автомобільних доріг (вулиць) вимогам державних стандартів».

 

Культура та освіта

 

Проект 3084 від 14.09.2015 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління в книговидавничій сфері.

Завданням проекту його ініціатори визначили оптимізацію системи державного управління у сфері книговидання, бібліотечній сфері тощо, за рахунок перерозподілу функцій центрального органу виконавчої влади в видавничій сфері між Міністерством культури та спеціальною установою, яка реалізує державну політику у видавничій сфері – Українським інститутом книги. В проекті визначаються основи діяльності Українського інституту книги як державної неприбуткової установи, яка належить до сфери управління Міністерства культури та відповідає за реалізацію державної політики в сфері книговидання, створення видавничої продукції, її розповсюдження та використання в порядку, передбаченому законами України, статутом та актами органу управління. Передбачається, що програма підтримки бібліотек і їх фінансування є окремим розділом Національної стратегії в галузі культури, яка затверджується Кабінетом Міністрів України та виконується Міністерством культури через Український інститут книги. Український інститут книги створюється з врахуванням відповідного польського досвіду, він має стати  замовником на випуск видавничої продукції за державними програмами.

Ряд положень проекту, які дублюють положення чинного законодавства або порушують баланс повноважень законодавчої і виконавчої влади, викликало слушну критику ГНЕУ і загальну пропозицію повернути проект на доопрацювання.

Проект 3081 від 14.09.2015 (Княжицький М. Л.) про систему державної підтримки кінематографії.

Проект від розробників проекту 2436а від 24.07.2015 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Закону України «Про кінематографію» щодо визначення країни-виробника фільму (див. Бюлетень № 32) і є його розвитком.

Проект має обсяг понад 40 сторінок і є завеликим для належного аналізу в межах цього огляду. Центральна увага приділена створенню Українського інституту кіномистецтв, який одночасно має бути управлінською і господарською установою. Оскільки на інститут покладається чимало функцій та надаються дуже широкі права, є значний ризик, що його створення може призвести до посилення корупції в кінематографічній сфері, яка і так перебуває в занепаді.

Одночасно слід вказати на те, що в прикінцеві положення проекту включені численні зміни до законодавства щодо державних лотерей і соціального спрямування доходів від них. В розвиток цих положень пропонується затвердити зміни до двох кодексів: проекти 3082 та 3083 від 14.09.2015 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо соціальної спрямованості державних лотерей та про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо соціальної спрямованості державних лотерей відповідно.

Проект 2669-Д від 17.09.2015 (Подоляк І. І.) про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури.

Проект є доопрацьованою Комітетом з питань культури і духовності редакцією проектів 2669 від 20.04.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та 2669-1 від 24.04.2015 (Подоляк І. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури, театрів, бібліотек, музеїв) (див. Бюлетень № 19).

На превеликий жаль, доопрацьований проект успадкував усі негативні риси своїх попередників. Він створений з орієнтацією на роботу найбільших державних театрів і цілковито непристосований для використання в невеликих закладах культури в малих містах та селах. Вимоги, висунуті як до кандидата у керівники закладу культури, так і до складу комісії з обрання такого керівника, на наш погляд, цілковито неможливо виконати щодо керівників сільських та невеликих міських бібліотек, маленьких провінційних театрів тощо.

Крім того, викликає відверте занепокоєння орієнтація проекту на призначення на посади керівників бібліотек та керівників адміністрації історико-культурних заповідників насамперед управлінців, а не спеціалістів відповідної галузі та науковців. Украй дивною виглядає заборона трудовому колективу брати участь у обранні керівника.

Тому, як видається, є ризик що прийняття проекту призведе до критичних порушень у діяльності всієї мережі закладів культури.

Проект Постанови 3125 від 17.09.2015 (Кодола О. М.) про відзначення 180-річчя з дня народження Олександра Кониського.

У зв’язку з тим, що 18 серпня 2016 року виповнюється 180 років з дня народження Олександра Кониського – українського письменника, педагога, громадського діяча, автора духовного гімну «Молитва за Україну», пропонується урочисто відзначити на державному рівні 180-річчя з дня народження Олександра Кониського. Втім, на відміну від більшості постанов такого типу, тут не пропонуються жодні заходи, а вся робота покладається на відповідний урядовий комітет.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 3149 від 18.09.2015 (Васюник І. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових.

Пропонується визначити право сільських, селищних та міських рад у межах території відповідної адміністративної одиниці встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, столових вин суб’єктами господарювання (крім закладів ресторанного  господарства) у певний час доби. У разі порушення такої заборони передбачається адміністративна відповідальність (штраф у розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Проект видається неоднозначним, особливо в частині надання певних переваг закладам ресторанного господарства.

 

Питання сільського господарства, земельних справ та охорони природи

 

Проект 3080 від 14.09.2015 (Зубик В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку земельних орендних відносин та підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь державної та комунальної власності.

Згідно з пояснювальною запискою проект має на меті «підвищення ефективності використання сільгоспугідь державної та комунальної власності за рахунок впровадження ринкових конкурентних орендних механізмів, а також вдосконалення законодавчої бази, що регулює відносини, пов’язані з заставою права оренди, що дасть змогу підвищити інвестиційну привабливість сільськогосподарських підприємств і збільшити обсяг надходження кредитних ресурсів у АПК». Передбачається внести зміни до Земельного та Цивільного кодексів України, а також до Законів України «Про оренду землі», «Про оцінку земель» та «Про заставу», якими  пропонується зняти заборону на передачу у заставу права оренди і користування землями державної та комунальної власності за умови отримання цього права на аукціонах і згоду власника ділянок; замінити безальтернативне право орендаря на поновлення договору оренди на його перевагу при визначенні переможця аукціонів при пропонуванні однакової ціни; запровадити обов‘язкові інвестиційні та екологічні зобов‘язання орендарів; увести критерії виставлення прав довгострокової (як правило на 49 років) оренди на продаж; прив‘язати орендні платежі до курсу долара; визначити особливості застави права оренди та емфітевзису; надати право викупу орендованих на конкурентних засадах земельних ділянок (після зняття законодавчого мораторію на їх купівлю-продаж та за умови ефективного господарювання на земельних ділянках сільськогосподарського призначення та виконання орендарем усіх інвестиційних зобов‘язань); а також забезпечити оприлюднення на веб-порталі Держгеокадастру (правонаступника Держземагенства) переліку та реквізитів усіх договорів оренди сільгоспугідь державної та комунальної власності, запровадити моніторинг та оцінку ефективності використання сільськогосподарських угідь та до 2018 року довести до 70% питому вагу площ сільськогосподарських угідь державної власності, права оренди яких були продані на земельних торгах тощо.

Зазначені пропозиції, як видається, потребують ретельного вивчення фахівцями та належного громадського обговорення.

Проект 3089 від 15.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (щодо повноважень в галузі охорони навколишнього природного середовища).

Більшість змін передбачає уточнення назви центрального органу виконавчої влади, відповідального за природно-заповідний фонд України. Однак слід звернути увагу на те, що проектом передбачається на місцевому рівні передати функції з охорони навколишнього природного середовища від місцевих структурних підрозділів відповідного органу до місцевих державних адміністрацій.

Проект 3124 від 17.09.2015 (Колєсніков Д. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заходів направлених на сприяння розвитку природно-заповідного фонду України).

Пропонується доповнити ст. 156 Земельний кодекс України таким положенням: «Особливості відшкодування шкоди (збитків), що завдається власникам землі та землекористувачам, внаслідок створення чи розширення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків визначаються Законом України «Про природно-заповідний фонд України». Також у ст. 49 цього закону пропонується встановити, що «від відшкодування шкоди (збитків) звільняються природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки та ботанічні сади загальнодержавного значення, землі яких вилучено у підприємств, установ та організацій державної форми власності (крім земель оборони) і надано їм у постійне користування».

Проект 3127 від 17.09.2015 (Гаврилюк М. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування обов'язкової державної реєстрації права оренди на земельну ділянку).

Як зазначено в пояснювальній записці до проекту, понад 90% агропідприємств вважають, що державна реєстрація права оренди на землі сільськогосподарського призначення є однією з найбільших проблем, яка перешкоджає ефективному землекористуванню. Це пов’язано із тим, що сама процедура реєстрації речових права на нерухоме майно є досить тривалою у часі та вимагає значних затрат. Тому пропонується внести зміни до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Податкового кодексу України, передбачивши при цьому те, що:право оренди земельної ділянки вникає з моменту укладення договору оренди; право оренди підлягає державній реєстрації виключно за бажанням сторін договору; зареєстроване право оренди земельної ділянки має пріоритет над незареєстрованим  правом оренди тієї ж самої земельної ділянки; для цілей набуття статусу платника єдиного податку 4 групи право оренди не обов’язково має бути зареєстроване, достатньо належним чином укладеного договору оренди.

Проект 3128 від 17.09.2015 (Гаврилюк М. В.) про внесення змін до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (щодо переходу права власності на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки).

У проекті з метою ефективного використання земель сільськогосподарського призначення, які віднесені до категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), пропонується встановити, що з 1 січня 2016 року права власності на такі нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) переходить до територіальних громад, на території яких є відповідні земельні частки (паї). Ці громади можуть звертатися до органів державної реєстрації прав для реєстрації права власності.

Проект має істотну ваду: він не враховує, що деякі ділянки потрапили до категорії «нерозподілених» через штучні перепони, які створювалися їх користувачам або спадкоємцям попередніх власників у реєстрації своїх прав.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 3094 від 15.09.2015 (Немировський А. В.) про азартні ігри.

Значний за обсягом (37 сторінок) галузевий закон, який передбачає відновлення нині забороненого грального бізнесу та впорядковує його роботу. Втім, проект не є комплексним і в своєму тексті містить лише деякі зміни до законодавства, переважно щодо кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та щодо введення ліцензування грального бізнесу. Усі інші прямо зазначені у проекті зміни до законів України ще має розробити уряд. Це без сумніву доволі принциповий недолік проекту, оскільки він не дозволяє уявити в повному обсязі правові та інші наслідки відновлення грального бізнесу в правове поле. У такому разі доцільно було б не пропонувати уряду розробити певні акти в короткий термін, а пов’язати з їх прийняттям термін набрання чинності пропонованим законом.

Щодо основних положень слід відзначити вкрай спірну ініціативу передавання господарських, нормативних і навіть певною мірою слідчих функцій державному підприємству – Національному організатору азартних ігор, яке буде одночасно і учасником, в певних випадках ще й монопольним, і регулятором ринку азартних ігор. До речі, в назві цієї структури в тексті проекту вживаються як синоніми поняття «організатор» і «оператор», що, звісно, неприпустимо. Загалом проект насичений значним обсягом спеціальної термінології, характеризується відсутністю послідовності у вживанні ряду термінів.

Проект 3107 від 15.09.2015 (Гордєєв А. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання роботи таксі, легкових автомобілів на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб.

Проект покликаний упорядкувати господарську діяльність у сфері перевезень на таксі та легковими автомобілями на замовлення, а також діяльність інформаційно-диспетчерських служб; запровадити державне регулювання, яке дасть змогу створити у цій сфері прозоре конкурентне середовище та забезпечити дотримання відповідних вимог законодавства.

Пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про автомобільний транспорт» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема передбачається: доповнити законодавство новими поняттями «організатор перевезень на таксі», «інформаційно-диспетчерська служба», «перевезення на таксі» та ін.; покласти організацію перевезень на таксі на органи місцевого самоврядування відповідних населених пунктів, а в аеропортах, що мають статус міжнародних та знаходяться поза межами населених пунктів – на органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (відповідні обласні ради); надати можливість організаторам перевезень встановлювати додаткові вимоги до автомобільних перевізників і водіїв та інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі; доповнити перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, договором про інформаційно-диспетчерське обслуговування (у окремих випадках) та документами, що підтверджують страхування пасажира і цивільно-правової відповідальності; запровадити адміністративну відповідальність суб’єктів господарювання за порушення порядку перевезення пасажирів та ліцензування органами місцевого самоврядування надання послуг з перевезення пасажирів на таксі тощо.

Утім реалізація цих ідей в конкретному тексті проекту виявилася не зовсім вдалою, що викликало численні зауваження ГНЕУ і пропозицію відправити проект на доопрацюванні.

Проект 3108 від 15.09.2015 (Матвієнков С. А.) про внесення змін до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (щодо створення міських та міжрайонних торгово-промислових палат).

Пропонується дозволити створення в містах обласного та республіканського підпорядкування з населенням більше, ніж 100 тисяч осіб, міських або міжрайонних торгово-промислових палат, які за своїм статусом та правами прирівнюються до регіональних торгово-промислових палат. Міські або міжрайонні торгово-промислові палати створюються за ініціативою не менш як 30 засновників, які перебувають на відповідній території.

Цікава пропозиція, яка, на жаль, не отримала належної аргументації в пояснювальній записці, окрім загальних слів про реформу місцевого самоврядування та сприяння малому та середньому бізнесу.

Проект 3136 від 17.09.2015 (Соловей Ю. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання.

Метою проекту проголошено «зменшення адміністративного навантаження та у такий спосіб скорочення витрат суб'єктів господарювання шляхом удосконалення законодавчого регулювання у сфері започаткування і ведення підприємницької діяльності, здійснення окремих видів господарської діяльності, а також усунення необґрунтованих регуляторних бар’єрів». Проект має комплексний характер і охоплює актуальні питання державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування окремих видів господарської діяльності; повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади; переведення приміщень із житлового у нежитловий фонд для реалізації громадянами права використання власного; застосування електронної документації та впровадження електронного документообігу. Відповідні зміни пропонується внести в Житловий кодекс, Закони України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про поштовий зв’язок», «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації». Так, пропонується спростити умови реєстрації юридичних осіб, зокрема, в частині скасування обов’язку надання оригіналу рішення про створення юридичної особи; визначити умови (можливості) і порядок отримання суб’єктами господарювання витягів, довідок і виписок з Єдиного державного реєстру в електронній формі за електронним запитом; визначити декларативний принцип набуття права на здійснення певних господарських дій без обов’язковості одержання документа дозвільного характеру; визначити вичерпні та чіткі підстави для відмови в одержанні документа дозвільного характеру в разі застосування принципу мовчазної згоди; зобов’язати дозвільні органи у разі відмови у застосуванні принципу мовчазної згоди додавати до офіційного повідомлення про відмову копію відповідного рішення та документально оформлені результати обстежень, експертиз або інших наукових і технічних оцінок, що стали підставою для прийняття рішення про відмову; встановити більш стислий п’ятиденний термін видачі документів дозвільного характеру в разі, якщо дозвільна (погоджувальна) процедура не вимагає значних часових витрат на її здійснення (запровадити і визначити категорію «оперативних дозволів»); запровадити обов’язкову консультаційну підтримку суб’єктів господарювання дозвільними органами з метою виправлення недоліків у поданих ними документах на одержання документів дозвільного характер; запровадити процедуру призупинення розгляду (залишення без розгляду) заяви про видачу документа дозвільного характеру в разі виявлення технічних недоліків у поданому пакеті документів з наданням суб’єкту господарювання достатнього терміну на виправлення і усунення таких недоліків без обов’язковості подання повторної заяви (повторного звернення); оптимізувати надмірно складну і обтяжливу процедуру отримання ліцензій та усунути можливості для зловживань з боку посадових осіб ліцензійних органів, зокрема, щодо невпорядкованості підстав для відмови у видачі ліцензії; виключити обов’язковість розроблення проектної документації (проекту реконструкції, будівництва, перепланування) при здійсненні переобладнання і перепланування жилого будинку (жилого приміщення) для здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, у випадку, якщо зазначені роботи не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування; врегулювати питання наявності електронних копій оригіналів електронних документів у разі їх відповідності вимогам законодавства; визначити порядок засвідчення візуально поданої (роздрукованої) на папері копії електронного документа; врегулювати законодавчу процедуру присвоєння поштових адрес об’єктам нерухомого майна та покласти повноваження із затвердження відповідного порядку на Кабінет Міністрів України та ряд інших законодавчих новел.

Проект, як видається, заслуговує на увагу і підтримку, що не виключає ретельного опрацювання його конкретних положень

Проект 3139 від 18.09.2015 (Немировський А. В.) про регулювання проституції та діяльності секс-закладів.

Проект набув скандальної популярності і був відкликаний 12.10.2015.

Проект 3151 від 18.09.2015 (Юринець О. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування.

Основні зміни вносяться до Закону України «Про автомобільний транспорт». Насамперед пом’якшуються вимоги щодо монополізму в сфері перевезень. Також пропонується доповнити зазначений закон новою ст. 46-1 «Особливості організації перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування» такого змісту:

«Умови конкурсу на міські автобусні маршрути передбачають вимоги щодо організації продажу квитків в автобусах, що здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах у всіх режимах руху; щодо облаштування автобусів, що здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах, засобами відстеження місцезнаходження автобусу, візуального та звукового інформування про найменування зупинки, зокрема наступної, маршруту тощо; щодо використання на маршруті автобусів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, та кількість таких автобусів.

Для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету крім документів, передбачених статтею 46 цього закону, також відомості щодо ціни кілометра перевезення пасажирів по відповідному маршруту, за якою перевізник готовий надавати послуги.

Виконавчі органи міських рад вправі не проводити конкурси для визначення автомобільних перевізників на міські автобусні маршрути загального користування (у звичайному та експресному режимі руху) у разі укладення договорів на такі маршрути безпосередньо з міськими комунальними автотранспортними підприємствами, що створені і надають послуги з перевезення у відповідному місті.

Міське комунальне автотранспортне підприємство, з яким укладається договір на маршрут без проведення конкурсу, повинно мати ліцензію на право надання послуг з перевезення пасажирів, на законних підставах використовувати у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідати вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону, а також вимогам, вказаним в абзаці першому цієї статті.

Міські ради та їх виконавчі органи зобов’язані забезпечити створення єдиної системи продажу квитків на всі види міських автобусних маршрутів загального користування, зокрема шляхом укладення з перевізниками договорів про надання послуг з продажу квитків уповноваженим відповідною міською радою комунальним підприємством (установою).

Договором про надання послуг з продажу квитків визначається порядок розрахунків відповідного комунального підприємства (установи) з перевізником за послуги перевезення. Оплата послуг перевезення може здійснюватись, виходячи з вартості кілометра перевезення пасажира за фактичний обсяг пробігу автобусів на маршруті у відповідному періоді.

На розрахунки комунального підприємства, що здійснює продаж квитків на міські автобусні маршрути загального користування, з перевізниками не поширюються вимоги законодавства щодо закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади».

Стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнюється новою нормою щодо того, що «до відання виконавчих органів міських рад належить також організація укладення договорів з перевізниками про надання послуг з продажу квитків з метою запровадження єдиної та широкодоступної системи продажу квитків на всі види міських автобусних маршрутів загального користування».

Відповідно в Законі України «Про здійснення державних закупівель» пропонується зробити виключення щодо порядку державних закупівель щодо «продажу квитків на міські автобусні маршрути загального користування».

Пропозиції цікаві, але видаються недопрацьованими, зокрема щодо надання пільгового статусу комунальним перевізникам. Остання пропозиція може вкрай негативно вплинути на якість надання послуг такими перевізниками.

Проект 3153 від 18.09.2015 (Галасюк В. В.) про особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проект передбачає чергове розширення підстав для проведення перевірок господарюючих суб’єктів. Зокрема пропонується призупинити до 30 червня 2016 р. вимогу щодо того, що перевірка звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав мають проводитися виключно за наявності згоди центрального органу виконавчої влади.

коментарі

новий коментар