пошук  
версія для друку
22.11.2015 | Антон Биченко

Основні потреби вимушених переселенців, які живуть з ВІЛ

   

Через збройний конфлікт у Донецькій та Луганській областях, особи, що покинули ці території, зіткнулися з різними проблемами.

Для внутрішньо переміщених осіб базовими соціальними потребами є наявність реєстрації, житла, роботи, отримання пенсій, адресної грошової та інших видів соціальної допомоги. Для ВПО, які живуть з ВІЛ, потреба в соціальному захисті та отриманні соціальних послуг перетинається з питанням стигматизації і дискримінації. Що є однією з найважливіших і найпоширеніших проблем, з якою стикаються ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД люди. Ця проблема є не лише психологічною, вона має і медичні, і соціальні наслідки.

Наразі, беручи до уваги ситуацію, в якій знаходиться Україна, існує проблема з антиретровірусними препаратами. Через бойові дії доступ до препаратів для людей, які живуть з ВІЛ в зоні АТО, ускладнений, а іноді і неможливий.

Критична ситуація складається в областях, що межують з зоною бойових дій. Адже тепер сюди за ліками звертаються і пацієнти з зони АТО, що може призвести до нестачі препаратів. Така ситуація створює загрозу перерваного або неадекватного лікування, впливає на стійкість до препаратів і, як результат, може стати причиною нерезультативного лікування чи навіть летального результату.

Крім того, тисячі незареєстрованих ВПО, серед яких і ВІЛ-інфіковані, взагалі не мають доступу до медичних послуг та життєво-необхідних препаратів.

Основні потреби ВІЛ-інфікованих осіб досить часто пов’язані з негативним ставленням медичного персоналу багатопрофільних лікарень і поліклінік за місцем проживанням, прихованою або відкритою відмовою в наданні медичних послуг, а також з браком коштів на придбання ліків, проходження окремих видів діагностики. Найбільш широкого переліку медичних послуг потребують пацієнти, які інфіковані ВІЛ ін’єкційним шляхом, зокрема йдеться про допомогу нарколога, фтизіатра, діагностику і лікування гепатитів тощо.

Тому до основних потреб ВІЛ-інфікованих ВПО слід віднести, перш за все: доступ до препаратів, необхідних для лікування ВІЛ/СНІДу, забезпечення житлом, продуктами харчування, працевлаштування, поліпшення житлових умов.

Отже, конче необхідним є підвищення обізнаності ВПО, що живуть з ВІЛ, про їх права та законні інтереси, існуючі види соціального захисту та адміністративні процедури їх отримання, попередження негативної стигмтизації та дискримінації, пов’язаних з ВІЛ та СНІДом.

Для цього потрібно зміцнювати співпрацю закладів соціального захисту та охорони здоров’я, неурядових громадських інституцій та організацій роботодавців, волонтерів і всіх небайдужих громадян.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори