пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
26.11.2015 | Юрій Нужний
Право на свободу та особисту недоторканність

Держава покинула напризволяще своїх колишніх полонених

   

Долею людей, які пройшли через полон під час війни на сході України, зацікавилася Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ). Зараз в Україні перебуває з візитом доповідачка ПАРЄ з цього питання латвійська депутатка Неллі Кляйнберга.

Вона відвідає не тільки Київ, але також побуває на сході України, зокрема, у Сєвєродонецьку. Зібрані нею матеріали і факти ляжуть в основу доповіді, яку планується винести нa розгляd ПАРЄ у червні наступного року.

В інтерв’ю DW Неллі Кляйнберга поділилася своїми першими враженнями від побаченого в Україні:

«У Києві я зустрічалася з представниками неурядових організацій і отримала від них багато цікавої та корисної інформації. Спілкувалася з представниками ОБСЄ та Червоного Хреста, і вислухала їх бачення проблеми полонених. Підхід цих організацій, я б сказала, трохи обережний. Але емоційною була зустріч з двома хлопцями, які побували в полоні проросійських сепаратистів. Я була вражена, коли дізналася від них, що після того, як вони були звільнені, держава фактично кинула їх напризволяще. Один з хлопців за освітою – лікар, проте всі документи, які це підтверджують, залишилися на території, що знаходиться під контролем бойовиків. Так що він не може знайти роботу за фахом. Це тільки маленький нюанс, а їх – дуже багато, і це не може не хвилювати. Я психологічно перевантажена почутим і побаченим… Мушу визнати: коли я бралася за роботу над цим звітом, то не уявляла, скільки тонкощів і деталей має проблема полонених».

Вона також зазначила:

«Цим людям необхідна психологічна реабілітація, соціальна допомога у вирішенні побутових питань, статус від держави, яку вони захищали. Не менш важливою для них є підтримка і визнання суспільства. Щоправда, Україна вже створила центр сприяння обміну полоненими. Це важливий, але тільки перший крок. Держава зобов’язана допомогти цим людям. А після моїх зустрічей у Києві у мене склалося враження, що вони нікому не потрібні. Ці люди пройшли через пекло, їх життя врятовані, але буття для них зупинилося. Один хлопець сказав мені: краще було б повернутися назад в полон, бо там ти знав, хто твій ворог і з ким треба воювати. А тут він не знає, до кого звертатися за допомогою, адже всі його прохання залишилися без відповіді, хоча з дня звільнення вже минув рік».

Представниця ПАРЄ пояснила, чи можна вести мову про військовополонених, якщо війна, яка триває в Україні, офіційно неоголошена:

«Міжнародна термінологія у таких ситуаціях використовує поняття «місцевий конфлікт» чи «сепаратистські заворушення». Проте є вагомі докази, що люди, які воюють на Донбасі, – військо, яке веде воєнні дії. Тому, гадаю, ми можемо використовувати термін «військовополонені».

«Після почутого і побаченого в Україні я думаю, як нам не забути про цих людей і як їм допомогти. Тим більше, що їх не так багато. Їх не тисячі, як думали спочатку. І держава повинна допомогти такій невеликій кількості людей у вирішенні їхніх повсякденних потреб і проблем», – наголосила Неллі Кляйнберга.

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль