пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201534
16.12.2015 | Яра Скрипник

Європейський Суд поставив Уряду Росії "незручні" питання щодо замовного вбиства Наталії Естемірової

   


Місяць тому, 16 листопада 2015 року, Європейський суд з прав людини передав на комунікацію Уряду Російської Федерації справу стосовно вбивства російської правозахисниці Наталії Естемірової. Говорити про якийсь результат розслідування на національному рівні – позитивний чи не дуже – зарано, але саме цей етап провадження у Страсбурзькому суді відомий юрист Кирило Коротєєв називає важливим та таким, що дасть можливість отримати доступ до усіх матеріалів, а також поставити питання Уряду Російської Федерації стосовно скарги і дочекатися від них чітких відповідей.

Нагадаємо що, Наталія Естемірова була відомою журналісткою, правозахисницею, лауреатом премії імені Ганни Політковської (2007 р.). У останній час пані Наталія працювала у представництві відомого як у самій Росії, так і за її межами Правозахисного центру «Меморіал» у м. Грозний, Чеченська республіка.

Зранку 15 липня 2009 року жінку було викрадено біля власного будинку у м. Грозний. Зі слів свідків інциденту, двоє невідомих чоловіків заштовхали її до білого авто марки «ВАЗ» і вивезли у невідомому напрямку. Уже ввечері того ж дня тіло пані Наталії було знайдено із смертельними ранами голови та грудної клітини в невеличкому селі Газі-Юрт у Інгушетії, неподалік були виявлені також особисті речі. Того ж дня було відкрито декілька кримінальних проваджень за фактами викрадення людини, незаконного використання зброї та вбивства. Пізніше ці провадження були об’єднані в одну кримінальну справу, яку було передано до Головного слідчого управління РФ.

Офіційне слідство висунуло декілька версій щодо мотивів убивства:

- особисті неприязні стосунки;

- дискредитація влади Чечні;

- професійна діяльність;

- версія про причетність бойовиків.

Однак за свідченням колег та близьких, ніяких напружених стосунків із близькими, друзями, колегами у Наталії Естемірової не існувало. Навпроти, її дуже цінували як справжнього професіонала, людину, що «горить» власною справою. «Квартирне питання» також не виглядало серйозним мотивом для такого жорстокого вбивства. У Грозному «двотисячних років» досить поширеною була ситуація, коли фактично твоя квартира виявляється ще чиєюсь власністю, і справи слухаються у судовому порядку роками. Версія ж про дискредитацію влади висувалася та всіляко підтримувалася Рамзаном Кадировим, який заявляв, що «в республіці все стало добре» і це вбивство – лише інформаційний привід для нападок на молоду республіку. Те саме можна було сказати й відносно причетності міжнародних бойовиків до цієї справи.

Версія щодо того, що причини вбивства корінилися у професійній діяльності, досить довго була основною, в основному завдяки старанням колег Наталії. Саме вони свідчили, що правозахисник останнім часом займалася справами про викрадення та убивства, в котрих була замішана «верхівка» влади. До початку 2010 року слідчі відпрацьовували версію, що до цього жорстокого вбивства причетні співробітники Курчалоєвського районного відділу внутрішніх справ, на яких у журналістки був компромат, але в січні 2010 року вхопилися за нову, зручнішу для себе, версію. Після такої поворотної події у процесі юристам сім’ї навіть не були надані матеріали слідства, тому що версія вважалася «відпрацьованою».

Нова версія була ідеальною з усіх боків: вбивцю було знайдено, а репутацію тих, кого потрібно, не заплямовано. Головним підозрюваним став чеченський бойовик банди Ісламу Успахаджіева - Алхазур Башаєв. Саме у його домівці знайшли пістолет з якого вчинили вбивство, а також документи співробітника МВС на його ім’я.

Мотив у чоловіка на думку офіційних органів був «залізним», адже за два місяці до загибелі пані Естемірова та ще одна співробітниця правозахисного центру «Меморіал» відправилися з робочим візитом до рідного села підозрюваного. Там начебто мало місце пограбування та викрадення людини – Юнуса Асмерзаєва, а його батько Ахмєд прямо звинуватив Алхазура Башаєва у вербуванні бойовиків. Після цього відрядження на офіційному сайті організації було опубліковано звіт. Виявилося що ніякого викрадення Юнуса не було, а до бойовиків він пішов за власною волею. Саме цей звіт, у якому Алхазура було названо вербувальником, нібито і став причиною звірячого вбивства. Справу дуже швидко намагалися закрити, тим більше, що Башаєва і деяких його поплічників (загалом близько 20 людей) було вбито в листопаді 2009 року.

Юристи, які займаються цією справою, та колеги пані Естемірової не раз давали зрозуміти, що сумніваються в правдивості представленої версії, намагалися отримати доступ до документів по справі, залучили незалежних експертів, але в Росії так і не змогли знайти правди.

Тому 10 вересня 2011 року сестрою загиблої – Світланою Естеміровою – за підтримки юристів центру «Меморіал» та адвоката Романа Карпінського було подано скаргу до Європейського суду з прав людини. У рамках скарги ставилися питання про порушення з боку російської влади процедури належного розслідування вбивства пані Естемірової, а також про відсутність ефективних засобів захисту порушених прав в рамках національних механізмів.

Зараз Уряд Росії готує відповідь на питання, що були поставлені Європейським судом з прав людини, зокрема: як могло статися таким чином, що жоден блокпост не зафіксував переміщення білого «ВАЗу», за допомогою якого було викрадено пані Наталію, яких було вжито заходів по затриманню злочинців, які слідчі дії були зроблені, щоб знайти машину, чи було відомо влади про загрози, які надходили пані Наталії до її смерті, і, якщо так, то які відповіді офіційна влада надала постраждалій. Одним із основних питань є те, чи були розглянуті слідчими органами й інші версії даного вбивства, окрім прийнятої за основу, і якщо так, то на підставі яких доказів вони були відкинуті.

У березні 2016 року юристи родини Естемірових зможуть отримати офіційну позицію Уряду Російської Федерації на вищевказані питання разом з усіма процесуальними документами по справі, і підготувати відповідь на Зауваження Уряду, керуючись тими доказами та аргументами, які, нажаль, російська сторона не змогла або не схотіла почути під час розгляду справи у національних інстанціях.

Можливо, після винесення рішення Європейського суду з прав людини у такій резонансній справі, російські суди знайдуть у собі мужність відкрити новий розгляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами. Хоча після відміни пріоритету рішень Страсбурзького суду над Конституцією РФ, у це майже не віриться.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори