пошук  
версія для друку
29.12.2015 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 50 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 23.11.2015 – 27.11.2015

   

Надійшло 97 проектів законів та постанов Верховної Ради України, зокрема 48 процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, зміною назв населених пунктів, створенням тимчасових слідчих комісій, достроковим припиненням повноважень народного депутата України тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 3503 від 23.11.2015 (Тарута С. О.) про внесення змін до деяких законів України щодо надання права на доступ до культурних цінностей та культурних благ внутрішньо переміщеним особам та ветеранам війни.

Пропонується не лише задекларувати «право на доступ до культурних цінностей та культурних благ» для відповідних категорій осіб, а й внести зміни до Закону України «Про культуру» де закріпити, що зазначені категорії осіб мають право на відвідування державних та комунальних закладів культури, позашкільних закладів освіти галузі культури на пільгових умовах, подібних до тих, які згідно із законодавством передбачені для дітей дошкільного віку, учнів, студентів, пенсіонерів та інвалідів.

Проект 2504а-д від 24.11.2015 (Пашинський С. В.) про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних.

Проект є доопрацьованим для повторного першого читання відповідно до Постанови Верховної Ради України від 03.11.2015 № 741-VIII варіантом проекту 2504а від 13.08.2015 (Кабінет Міністрів України) року з тією ж назвою (див. Бюлетень № 35). Як і попередній варіант, він розроблений з метою створення Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних (далі – Реєстр), а також забезпечення автоматизованого військового обліку громадян України. У проекті визначаються основні засади створення та ведення Реєстру, унормовано питання ведення військового обліку військовозобов'язаних, який здійснюватиметься не тільки на паперових облікових картках, а й в електронному вигляді в єдиній централізованій базі даних. У висновку ГНЕУ до недоліків проекту віднесено, зокрема неузгодженість його термінології з положеннями Закону України «Про захист персональних даних» та покладення на низку державних органів обов’язку подавати розпоряднику Реєстру відомості стосовно не лише військовозобов’язаних, а й інших громадян України. Підкреслимо, що в пояснювальній записці до первісного варіанту проекту (пояснювальної записки до доопрацьованого варіанту на сайті немає) зазначено, що проект не потребує громадського обговорення, з чим важко погодитися, оскільки кожний новий реєстр персональних даних є певним обмеженням права на приватність, з яким суспільство має свідомо погодитися.

Проект 3534 від 26.11.2015 (Гарбуз Ю. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення деяких положень, що застосовуються суб'єктами господарювання в зоні проведення Антитерористичної операції (АТО).

Пропонується уточнити визначення «тимчасово окупованої території України» додавши до слів про те що вона «є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України» наступне положення «та на якій запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України». Також пропонується запровадити поняття «Окремі території проведення антитерористичної операції, інші, ніж тимчасово окупована територія», яку визначити як «окремі території проведення антитерористичної операції, на яких починаючи з 14 квітня 2014 р. проводилася або проводиться антитерористична операція, які не є тимчасово окупованими територіями» і, відповідно уточнити суть поняття «територія проведення антитерористичної операції» замінивши у його визначенні слова «де проводилася антитерористична операція» на «де здійснювався комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності». Крім того, пропонується запровадити поняття «окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей» до якої віднести «населені пункти, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року».

Проект сприймається неоднозначно. Якщо уточнення чинних понять може виявитися доцільним, то введення нових понять має бути пов’язане з певними практичними потребами, які однак не знайшли відображення в проекті.

Ідеологічні питання

Проект 3505 від 23.11.2015 (Рабінович В. З.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони публічної демонстрації терористичної атрибутики чи символіки.

У проекті передбачається доповнити Закон України «Про боротьбу з тероризмом» статтею 9-1 «Заборона публічної демонстрації терористичної атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожої на терористичну символіку» такого змісту: «1. Публічна демонстрація терористичної атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожої на терористичну символіку, виготовлення, поширення, а також публічне використання терористичної атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожої на терористичну символіку, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, або їх фрагментів заборонено законом.

2. Заборона виготовлення терористичної атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожої на терористичну символіку, не поширюється на випадки виготовлення такої символіки для її подальшого використання (за умови, що це не призводить до пропаганди тероризму) з метою: 1) експозиціонування в музеях, тематичних виставках, Музейному фонді України, а також бібліотечних фондах на різних носіях інформації; 2) використання у процесі наукової діяльності, в тому числі під час наукових досліджень та поширення їх результатів у не заборонений законодавством України спосіб; 3) використання під час викладення або реконструкції (зокрема історичної) історичних подій; 4) зберігання у приватних колекціях та приватних архівних зібраннях; 5) використання у посібниках, підручниках та інших матеріалах наукового, освітнього і навчального характеру, які використовуються у навчальному, навчально-виховному і освітньому процесах.

3. Публічна демонстрація терористичної атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожої на терористичну символіку, юридичною особою, політичною партією, іншим об’єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві терористичної атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожої на терористичну символіку, є підставою для відмови в реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян, підставою для відмови в реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

4. У разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об’єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їх діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, або іншого уповноваженого органу державної влади.

5. Рішення про невідповідність найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку».

Також пропонується доповнити КК України статтею 258-6 «Публічна демонстрація терористичної атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожої на терористичну символіку» такого змісту: «1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання терористичної атрибутики чи символіки, крім випадків, визначених частиною другою статті 9-1 Закону «Про боротьбу з тероризмом», – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».

Відповідні зміни вносяться в деякі інші статті згаданих законів, а також у Закони України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про інформаційні агентства», «Про політичні партії в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про телебачення і радіомовлення», «Про громадські об’єднання», «Про видавничу справу».

На нашу думку, проект не відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не дає відповіді на питання, які організації слід визнати терористичними і що саме вважається символікою терористичної організації, особливо коли йдеться про організації, що існували в минулому. За таких обставин прийняття проекту не лише не призведе до покращення ситуації у боротьбі з тероризмом, а, навпаки, погіршить ситуацію та надасть владі засіб для масштабних та вибіркових репресій.

Проект 3506 від 23.11.2015 (Рабінович В. З.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за пропаганду і поширення ідеології тероризму.

Пропонується доповнити КК України статтею 258-6 «Пропаганда і поширення ідеології тероризму» такого змісту: «1. Пропаганда і поширення ідеології тероризму – карається позбавленням волі на строк до п’яти років, з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».

Як і в попередньому проекті невизначеним залишається ключове для кваліфікації злочину поняття – «ідеологія тероризму». Зазвичай прийнято говорити про певну ідеологію (фундаменталістську, анархістську, сепаратистську тощо) певних терористичних груп. Навряд чи загалом можливо вивести спільну для усіх терористичних угрупувань ідеологію.

Проект 3432-1 від 24.11.2015 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про вшанування героїзму і самопожертви Героїв Небесної Сотні іноземців та осіб без громадянства.

Альтернативний проекту 3432 від 09.11.2015 (Кубів С. І.) про вшанування героїзму і самопожертви Героя Небесної Сотні Жизневського М. М. (див. Бюлетень № 48).

Ключове положення проекту сформульовано в його статті 1: «Звання Герой України може присвоюватися іноземцям та особам без громадянства».

Проект Постанови 3525 від 26.11.2015 (Княжицький М. Л.) про Звернення Верховної Ради України до демократичних держав світу щодо визнання Голодомору 1932–1933 років в Україні злочином геноциду українського народу.

Пропонується затвердити звернення відповідного змісту. У зверненні, зокрема, підкреслюється: «Сьогодні Україна знову стала жертвою агресії сталінських послідовників із Кремля. Україна протистоїть не лише агресії зі сходу, але й масштабній інформаційній навалі, опертій на брехню».

Відносини між владними суб’єктами

Проект 3502 від 23.11.2015 (Шинькович А. В.) про відновлення призначення пенсій окремим категоріям державних службовців та інших посадових осіб.

У проекті пропонується: «Відновити дію норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну службу» (крім осіб, які займали посади першої категорії державних службовців), «Про судову експертизу», «Про Національний банк України» (крім осіб, які займали посади першої категорії державних службовців), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (крім осіб, які займали посади першої і другої категорій службовців органів місцевого самоврядування), «Про дипломатичну службу» (крім осіб, які займали посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації, Представника України при міжнародній організації), Положення про помічника-консультанта народного депутата України, для осіб, стаж державної служби або служби (роботи) на інших посадах, що надають право на призначення пенсії відповідно до зазначених законодавчих актів, яких на момент виходу на пенсію перевищує 20 років, або які є інвалідами ІІІ групи. Пенсія згідно з відновленими нормами виплачується зазначеним особам після їх звільнення з державної або іншої відповідної служби (роботи)». Водночас перед урядом ставляться завдання: «забезпечити особам, на яких поширюється дія цього Закону, за їхнім бажанням перерахування пенсій, призначених їм з 1 червня 2015 року до набрання чинності цим Законом; протягом 10 календарних днів після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; протягом місяця після набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».

Як зазначають ініціатори проекту: «у системі органів державної влади та органах місцевого самоврядування працювали і працюють багато службовців, заробітна плата яких не є високою, які сумлінно виконують свої службові обов’язки і не мали можливостей для неправомірного збагачення. При цьому можливість отримання пенсії у підвищеному розмірі була для них чи не єдиним стимулом до роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Зважаючи на законодавче обмеження доходів таких осіб і на низький рівень заробітних плат, встановлений Кабінетом Міністрів України, скасування відповідних норм не є соціально обґрунтованим». Відповідно, метою законопроекту називається «відновлення соціальної справедливості щодо виплати спеціальних пенсій окремим категоріям державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування, інших державних органів, які сумлінно виконували і виконують службові обов’язки та мають великий стаж роботи у відповідних органах або є інвалідами ІІІ групи». Втім, проект має чимало спірних положень. Зокрема звернемо увагу на нереалістичну вимогу до уряду «протягом 10 календарних днів після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом».

Проект 3512 від 24.11.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України, що регулюють державну статистичну діяльність.

Проект спрямований на перерозподіл та уточнення функцій ряду державних органів. Як зазначається у пояснювальній записці, його метою є подальша гармонізація державної статистики зі статистичною системою ЄС, створення умов для провадження діяльності органів національної системи державної статистики згідно із загальноприйнятими принципами світової та європейської статистичної практики, зокрема принципом професійної незалежності. Передбачається, що у разі прийняття проекту, він «створить належні правові умови для забезпечення професійної незалежності Держстату та виконання зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію Україна – ЄС, та подальшої гармонізації державної статистичної діяльності з вимогами Європейської статистичної системи».

Проект 3518 від 24.11.2015 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення правопорядку під час роботи Верховної Ради України.

Пропонується внести ряд змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», якими передбачити формування і основи діяльності Служби парламентських приставів. Водночас внести зміни до Закону України «Про статус народного депутата України», якими встановити обов’язок народних депутатів України «виконувати законні вимоги працівників Служби парламентського пристава Верховної Ради України». Окрім дискусійності самої ідеї проекту, звертає увагу себе непослідовність в іменуванні нової структури, яка в різних статтях проекту іменується по різному.

Проект 3439-1 від 26.11.2015 про внесення змін до статті 86 Закону України «Про місцеві вибори» щодо встановлення результатів виборів депутатів у багатомандатному виборчому окрузі.

Альтернативний проекту 3439 від 10.11.2015 (Денисенко А. П.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо унеможливлення необрання депутата від територіального виборчого округа) (див. Бюлетень № 48). З основним проектом альтернативний об’єднує хіба що загальна ідея, оскільки зміст законодавчих пропозицій доволі різний. Так, у проекті 3439-1 йдеться насамперед про визначення після встановлення результатів виборів черговості кандидатів у депутати у виборчому списку від місцевої організації партії, яка має право на участь у розподілі депутатських мандатів у цьому окрузі.

Проект 3535 від 26.11.2015 (Власенко С. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо фінансування підготовки і проведення перших виборів старост).

Пропонується чинну формулу закону «чергових, позачергових та перших виборів депутатів, сільських, селищних, міських голів» замінити на «чергових та перших місцевих виборів, позачергових виборів депутатів, сільських, селищних, міських голів».

На думку ініціаторів проекту, лише таке формулювання дасть змогу провести перші вибори старост, які є членами виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою.

Проект 3539 від 26.11.2015 (Ківалов С. В.) про внесення змін до статті 217 Регламенту Верховної Ради України (щодо уточнення окремих положень стосовно складання присяги членами Вищої ради юстиції).

Пропонується уточнити, що складають присягу перед Верховною Радою України лише ті члени Вищої ради юстиції, які «входить до її складу за посадою та які призначені Верховною Радою».

На думку ініціаторів проекту, це забезпечить приведення положень Регламенту Верховної Ради України у відповідність до Закону України «Про Вищу раду юстиції» щодо місця складання присяги членами Вищої ради юстиції, які входять до її складу за посадою.

Проект 3554 від 27.11.2015 (Євтушок С. М.) про внесення змін до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо поіменних голосувань на засіданнях виконкомів місцевих рад).

Пропонується уточнити, що рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету виключно відкритим поіменним голосуванням. Також закріплюється таке положення: «Процедура відкритого поіменного голосування визначається регламентом відповідної ради. Результати відкритого поіменного голосування розміщуються в день голосування і постійно зберігаються на офіційному веб-сайті ради. Результати поіменного голосування є невід’ємною частиною протоколу засідання виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради».

Як зазначають ініціатори проекту, його прийняття дасть змогу зробити голосування в виконкомах місцевих радах прозорими, забезпечить громадській контроль за голосуванням кожної посадової особи місцевого самоврядування, що сприятиме підвищенню їх персональної відповідальності і покращенню якості роботи місцевого самоврядування загалом.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 3507 від 24.11.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення кадрової роботи платниками податків.

Проект спрямований на ліквідацію трудових книжок та передає ведення обліку трудової діяльності працівника до електронного реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. При цьому значно розширюється перелік відомостей, які мають міститися в персональній обліковій картці зазначеного реєстру.

Проект уже певний час широко рекламується урядом як одна з провідних реформ у сфері врегулювання трудових відносин і викликав значний суспільний резонанс. Слабкими місцями проекту є ризик втрати частини відомостей про трудову діяльність, недостатня урегульованість порядку ведення Держреєстру, відсутність чіткого розуміння, як громадяни зможуть перевіряти чи всі відомості до нього включені, а також яким шляхом виправляти ситуацію із неповнотою даних Держреєстру. Окремо стоїть проблема громадян, які з релігійних чи інших причин не бажають отримувати особисті номери. У цьому зв’язку доцільно було б надати для загального ознайомлення повний пакет проектів актів ініційованої реформи.

Проект Постанови 3508 від 24.11.2015 (Луценко Ю. В.) про забезпечення належним медичним обслуговуванням осіб, які отримали ушкодження здоров’я під час участі у Революції Гідності.

Пропонується постановити, що: «Особи, які під час участі у Революції Гідності зазнали поранень, каліцтва, контузій чи іншого ушкодження здоров’я та в подальшому були занесені Міністерством охорони здоров’я України до переліку осіб, які за результатами судово-медичної експертизи отримали під час участі у Революції Гідності тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, мають право на безоплатне медичне обслуговування (лікування, диспансеризацію, медичну реабілітацію та інше) в Клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами, госпіталях ветеранів війни та військово-медичних закладах охорони здоров’я (госпіталях)».

Постанова прийнята 08.12.2015 і підписана 15.12.2015.

Проект 3527 від 26.11.2015 (Бандуров В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення пільгового проїзду малозахищених верств населення.

Пропонується відновити у Законах України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та «Про соціальний захист дітей війни» пільги щодо проїзду, скасовані Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014.

Проект 3543 від 27.11.2015 (Развадовський В. Й.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо врегулювання окремих аспектів благодійної діяльності).

Проект передбачає суттєві зміни до законодавства про благодійну діяльність. Принципово скорочується перелік суб’єктів благодійної діяльності, до яких віднесені благодійники і бенефіціари, натомість виключені благодійні організації. Значно звужується і сфера благодійної діяльності, з якої виключені: «запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах», «стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України», «сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні», та «сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану». Також помітно відредаговані й положення про цілі такої діяльності. Замість чинного положення «Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах» пропонується наступне: «Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для досягнення суспільно корисних цілей та сприяння реалізації законних інтересів бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом». Пропонується і ряд інших змін до законодавства, повністю охарактеризувати які не видається можливим у рамках цього огляду.

Ряд положень проекту видаються доволі дискусійними і такими, що потребує широкого суспільного обговорення із залученням представників благодійних організацій. Загалом, на нашу думку, вже назріла потреба глобального перегляду законодавства у сфері благодійництва.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 3509 від 24.11.2015 (Зубик В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення перешкод дорожньому руху після дорожньо-транспортних пригод без постраждалих, зменшення заторів та розвантаження доріг.

Пропонується доповнити перелік зобов’язань водія такими: «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, що не призвела до травмування та/або загиблі людей, внаслідок якої транспортний засіб перешкоджає дорожньому руху, невідкладно перемістити транспортний засіб у місце, де він не перешкоджає дорожньому руху, або якщо технічний стан транспортного засобу не дозволяє без сторонньої допомоги здійснити його переміщення – викликати евакуатор, попередньо зафіксувавши у разі необхідності  розташування слідів пригоди та положення транспортного засобу після пригоди».

Відповідно стаття 122-4 КУпАП доповнюється положенням про відповідальність за непереміщення транспортного засобу, зокрема – за невиклик евакуатора.

Пропонований текст змін є дещо сумнівним з огляду на можливе порушення прав інших учасників ДТП. Незрозуміло, якими засобами мають бути зафіксовані «розташування слідів пригоди та положення транспортного засобу після пригоди» і яке правове значення тих даних, якими були зафіксовані відповідні сліди та положення транспортного засобу. Також постає питання про те, хто має зробити висновок, що «дорожньо-транспортна пригода не призвела до травмування людей». Тому проект видається таким, що потребує подальшого удосконалення і є неприпустимим у чинній редакції.

Проект 3513 від 24.11.2015 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до Розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (щодо запобіжних заходів).

Пропонується внести зміни до «Перехідних положень» КПК України., Уточнюється, що «Запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, скасовуються у випадку повернення судом кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування».

Зміни видаються слушними і актуальними з урахуванням того, що розслідування окремих справ тягнеться роками.

Проект 3514 від 24.11.2015 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо множинного громадянства).

Пропонується встановити адміністративну відповідальність за неповідомлення про набуття іноземного громадянства (підданства), а саме доповнити КУпАП новою ст. 197-1 такого змісту: «Неподання або несвоєчасне подання повнолiтнiм громадянином України, який добровільно набув іноземне громадянство (підданство), письмової заяви про це та копії документа, що підтверджує набуття ним іноземного громадянства (підданства), до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, підпорядкованого йому органу за місцем проживання або дипломатичного представництва чи консульської установи – тягне за собою накладення штрафу на громадян вiд десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян i на посадових осіб – вiд п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Видається, що пропоновані зміни мали б сенс у разі допустимості в Україні подвійного громадянства. В чинній же ситуації слід урегулювати порядок позбавлення українського громадянства у разі набуття іноземного громадянства (підданства). Крім того, якщо порушення норм Конституції України вимагає встановлення відповідальності, логічнішим видається введення кримінальної відповідальності за таємне набуття іноземного громадянства (підданства).

Проект 3520 від 25.11.2015 (Парасюк В. З.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо деяких положень про закриття кримінального провадження, вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, звільнення від кримінальної відповідальності.

Головними ідеями проекту є впровадження права постраждалого підтримувати обвинувачення в суді у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення. Крім того, пропонується встановити, що обвинувачений може бути звільнений від відповідальності виключно вироком суду.

Проекту притаманна недостатня увага до вимог юридичної техніки та правильного вживання правничої термінології, що призводить до значної плутанини навіть у тексті змін. Зокрема, в одному місці вказується, що особа звільняється від кримінальної відповідальності «виключно після винесення обвинувального вироку», а в іншому – «після винесення вироку судом», ігнорується різність процесуального стану підозрюваного та обвинуваченого, через що положення щодо одної з категорій переносяться на іншу чи поширюються на обидві тощо. Відповідно проект вимагає ретельного доопрацювання аби уникнути неоднозначності формулювань та плутанини в діях та статусі різних суб’єктів.

Проект 3524 від 25.11.2015 (Президент України) про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя).

Як слушно зазначається в пояснювальній записці до проекту, «судова реформа є однією з найочікуваніших у суспільстві, оскільки справедливий, безсторонній та неупереджений суд є важливою гарантією ефективної боротьби з корупцією, надходження в Україну інвестицій, забезпечення прав і свобод кожного та побудови держави, керованої верховенством права». Проект передбачає системні зміни статей 124–131, 147–149, 151, 153 Конституції України. Виклад змісту цих змін, виокремлених у 14 груп, займає в пояснювальній записці понад 15 сторінок тексту. Тому звернемо увагу лише на самі головні особливості проекту. Передбачається: скасувати інститут «призначення судді на посаду вперше» та встановити, що судді, крім суддів Конституційного Суду України, обійматимуть посади безстроково; надати право обирати, звільняти і переводити суддів Вищій раді правосуддя, яка замінить існуючу Вищу раду юстиції; втілювати кадрові рішення Вищої ради правосуддя в життя актами Президента України; докладно урегулювати новий порядок формування Вищої ради правосуддя, зокрема забезпечити у його складі більшість з числа професійних суддів; підвищити вікові та професійні цензи до кандидатів на посаду судді, запровадити конкурсний принцип призначення судді на посаду, уточнити і посилити гарантії незалежності та недоторканності суддів; визначити однією з підстав звільнення судді порушення ним обов'язку підтвердити законність джерела походження майна; встановити, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до парламенту Президент України після консультацій із Вищою радою правосуддя; закріпити гарантії щодо фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів; закріпити, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених його однією з підстав звільнення судді є порушення ним обов'язку підтвердити законність джерела походження майна Римським статутом; відмовитися від поняття «законності» та закріпити принцип, відповідно до якого суддя, здійснюючи правосуддя, має бути незалежним та керуватися верховенством права; визнати однією з основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення»; передбачити суттєве звуження функцій прокуратури, зокрема скасувати так званий загальний нагляд; закріпити гарантії виконання судових рішень, а контроль за їх виконанням покласти на суд, який ухвалив відповідне рішення; замінити конституційне право кожного на правову допомогу правом на «професійну правничу допомогу» і закріпити, що виключно адвокат здійснюватиме представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; запровадити інститут конституційної скарги; внести низку термінологічних уточнень тощо.

Проект вимагає широкого, насамперед фахового, обговорення. На нашу думку, більшість положень проекту заслуговують на цілковиту підтримку, але щонайменше дискусійними є пропозиції закріпити на конституційному рівні «адвокатську монополію» та деякі термінологічні уточнення, наприклад, вилучення слова «України» в словосполученнях «Верховний Суд України» і Генеральний прокурор України».

Проект 3536 від 26.11.2015 (Мосійчук І. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України стосовно місця проведення досудового розслідування та територіальної підсудності у кримінальних провадженнях щодо обвинувачення окремих осіб.

Пропонується доповнити статтю 32 «Територіальна підсудність» зазначеного кодексу частиною 2 такого змісту: «Кримінальне провадження щодо обвинувачення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців та працівників військових прокуратур, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у вчиненні ними кримінальних правопорушень на території області проведення антитерористичної операції чи інших бойових дій, забезпеченні їх проведення, здійснює суд за місцем знаходження військової частини (підрозділу, військового навчального закладу, установи тощо), в якій такі особи проходили службу на момент вчинення відповідного кримінального правопорушення». Відповідно таким самим положенням, майже дослівно ідентичним, доповнюється стаття 218 «Місце проведення досудового розслідування» з тією відмінністю, що тут йдеться про досудове розслідування, яке здійснюється слідчим органу досудового розслідування. Також проектом передбачається, що відповідні кримінальні провадження, які на момент набрання ним чинності розглядаються судами Донецької, Луганської та Харківської областей, підлягають передачі за територіальною підсудністю, а так само і щодо досудових розслідувань, які на день набрання ним чинності здійснюються органами досудового розслідування Донецької, Луганської та Харківської областей.

Проект 3541 від 26.11.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо заборони виплати суддівської винагороди у випадку оголошення судді у міждержавний та/або міжнародний розшук).

Пропонується встановити, що суддя, який перебуває у міждержавному та/або міжнародному розшуку, не має права на отримання суддівської винагороди. Клопотання про позбавлення судді суддівської винагороди до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вноситься Генеральним прокурором України.

Проект 3542 від 27.11.2015 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення процедури внесення змін.

Пропонується закріпити в положеннях цих кодексів вимогу про те, що зміни до них можливо вносити лише відповідними законами про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України відповідно.

Намагання захистити чинні кодекси від руйнації через численні безсистемні зміни видається цілком зрозумілим і доречним, але, на нашу думку, тут потрібне комплексне вирішення проблеми на рівні «закону про закони», про необхідність якого йдеться вже не один десяток років.

Проект 3552 від 27.11.2015 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи справляння судового збору.

Пропонується не лише зменшити ставки судового збору та розширити коло випадків, за яких знімається обов’язок сплати судового збору, але й ввести єдину шкалу незалежно від звернення до загального, господарського чи адміністративного суду.

Загальна спрямованість проекту, як видається, заслуговує на підтримку, хоча економічні розрахунки, якими керувалися ініціатори проекту, пропонуючи конкретні нові ставки судового збору, на нашу думку, не знайшли належного відображення в тексті пояснювальної записки.

Культура та освіта

Проект 3504 від 23.11.2015 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги).

Слід уточнити, що в проекті йдеться виключно про проблему виключення зі складу універсальної програмної послуги на певній території програми (програм) приватної телерадіоорганізації за бажанням останньої. Зазначимо, що і саме поняття приватної телерадіоорганізації вводиться вперше: «приватні телерадіоорганізації – телерадіоорганізації, які є юридичними особами приватного права». На думку ініціаторів проекту, «чинні на сьогодні умови формування УПП [універсальна програмна послуга – авт. огл.], які є практично незмінним протягом останніх 9 років, не вповні відповідають закріпленому у діючому законодавстві принципу свободи підприємницької діяльності (стаття 42 Конституції України, стаття 6 Господарського кодексу України), оскільки не дозволяють українським телеканалам, зокрема приватним, на власний розсуд обирати умови розповсюдження свого сигналу у мережах провайдерів програмної послуги».

Проект 3081-д від 27.11.2015 (Княжицький М. Л.) про державну підтримку кінематографії в Україні.

Доопрацьований у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності проект на основі проектів 3081 від 14.09.2015 (Княжицький М. Л.) про систему державної підтримки кінематографії (див. Бюлетень № 40) та 3081-1 від 30.09.2015 (Кондратюк О. К.) про державну підтримку кінематографії в Україні (див. Бюлетень № 42). Крім того, проект в частині внесення змін до Закону України «Про кінематографію» виступає альтернативним проекту 2436а від 24.07.2015 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Закону України «Про кінематографію» щодо визначення країни-виробника фільму (див. Бюлетень № 32), а в частині протидії піратству в мережі Інтернет вступає в конфлікт з положеннями проекту 3353 від 23.10.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет (див. Бюлетень № 45).

Оскільки проект увібрав в себе положення декількох інших, він став доволі великим за розміром і не піддається короткому аналізу. Втім звернемо увагу на те, що в проекті залишено проект створення Українського інституту кіномистецтв, на який покладатимуться, зокрема, ряд функцій державного управління. Крім того, проект містить значні за обсягом зміни до чинного законодавства з питань захисту авторських і суміжних прав, в т. ч. і до КК України. Зміни ці є неоднозначними з огляду як на спірне тлумачення певних термінів, так і на вживання перекладних (транслітерованих) термінів, які у законодавстві не закріплюються і не розтлумачуються. Проект, як і ті проекти, на основі яких він був створений, дістав нищівну критику з боку ГНЕУ, зокрема, через принципові порушення законодавства та юридичної техніки, однак вона жодним чином не була врахована, а Комітет з питань культури і духовності вирішив рекомендувати Верховній Раді України прийняти цей законопроект за основу.

Окремо слід звернути увагу на впровадження квоти на українські фільми: «Для сприяння виробництву національних фільмів та серіалів, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини для всіх телерадіоорганізацій, які використовують радіочастотний ресурс України, встановлюється квота демонстрування національних фільмів, яка становить не менше 15 відсотків національного екранного часу в період до 1 січня 2021 року та 30 відсотків національного екранного часу після 1 січня 2021 року. Ця квота є обов'язковою для всіх демонстраторів національних фільмів та серіалів». Черговий раз слід констатувати, що замість стимулювання виготовлення якісної вітчизняної кінопродукції, її силоміць нав’язують глядачеві. Звісно, квотування теж має певне стимулююче значення, але слід підходити до вирішення проблеми комплексно, враховувати рейтинги програм, країну їх походження, соціальну орієнтованість тощо.

Окрім того, як вже було зазначено, проект багато в чому повторює положення проекту 3353 від 23.10.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет, якими передбачено розміщення у вільному доступі персональних даних власників сайтів, що на нашу думку, веде до порушення права на захист персональних даних.

Охорона здоров’я

Проект 3553 від 27.11.2015 (Ванат П. М.) про внесення змін до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (щодо децентралізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів).

У проекті пропонується три редакційні зміни до статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», якими, зокрема, уточнюються повноваження відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; спрощується механізм визначення забруднюючих речовин, щодо яких здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території, тощо. Практично всі ці зміни, як і проект загалом, викликали слушну критику з боку ГНЕУ.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 3510 від 24.11.2015 (Федорук М. Т.) про віднесення земель державної власності за межами населених пунктів до комунальної власності об'єднаних територіальних громад. 18.12.2015 поданий доопрацьований текст на заміну, який тут і розглядається.

Як зазначено в пояснювальній записці, проектом пропонується віднести до земель комунальної власності усі землі державної власності за межами населених пунктів в межах територій об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, окрім земель приватної власності та земель: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також, з метою забезпечення принципу повсюдності місцевого самоврядування, пропонується надати органам місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності. Передбачається також запровадження механізму уточнення меж територіальних громад при виникненні невизначеності або спору з приводу таких меж.

Проект 3511 від 24.11.2015 (Шинькович А. В.) про внесення зміни до статті 283 Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати земельного податку земельних ділянок, на яких розташовані приміщення, що використовуються для вирощування та утримання сільськогосподарських тварин.

Пропонується віднести до числа земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком, «земельні ділянки, на яких розташовані приміщення, що використовуються для вирощування та утримання сільськогосподарських тварин, які є об’єктами бюджетної дотації відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»».

Проекти з інших питань

Проект постанови 3515 від 24.11.2015 (Палатний А. Л.) про невідкладні заходи щодо державної підтримки державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр "Артек"».

Головна пропозиція проекту передбачає доручити Кабінету Міністрів України розробити та здійснити разом з Державним управлінням справами заходи для відновлення діяльності державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» на матеріальній базі державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (м. Київ, смт. Пуща-Водиця, 14-та лінія). Водночас пропонується передбачити на 2016 рік цільові видатки на відновлення матеріально-технічної бази та облаштування цього державного підприємства, невідкладно розробити і подати до Верховної Ради України проект загальнодержавної програми його розвитку.

Проект 3517 від 24.11.2015 (Константіновський В. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо протидії корупції, недобросовісній конкуренції, монополізму при розміщенні та використанні тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності).

Пропонується у Законі України «Про благоустрій населених пунктів» закріпити, що «Тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, визначені статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не належать до малих архітектурних форм». І, відповідно, впорядкувати їх діяльність у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнивши його статтею 28-1 «Обмеження щодо розміщення та використання тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» такого змісту: «1. Здійснювати підприємницьку діяльність із використанням тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності може виключно саме та фізична особа-підприємець, юридична особа, якій у встановленому законодавством порядку було дозволено розмістити цю тимчасову споруду. В разі встановлення судом факту порушення цих вимог тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності підлягає знесенню на підставі судового рішення, що набрало законної сили. 2. Фізична особа, фізична особа-підприємець, юридична особа може розмістити не більше двох тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності загальною площею не більше 60 квадратних метрів по зовнішньому контуру на території одного населеного пункту, а також не більше двох тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності загальною площею не більше 60 квадратних метрів по зовнішньому контуру на території одного району за межами населених пунктів (при цьому стосовно фізичної особи-підприємця враховується також кількість та площа розміщених нею тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності до здійснення реєстрації фізичної особи-підприємця). 3. Міська, сільська, селищна рада може прийняти рішення про затвердження переліку продуктів харчування, стосовно всіх виробників яких норми частини другої цієї статті не застосовуються. В разі розміщення фізичною особою-підприємцем, юридичною особою на підставі такого рішення міської, сільської, селищної ради тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності понад кількість, встановлену частиною другою цієї статті, фізичній особі-підприємцю, юридичній особі дозволяється здійснювати торгівлю тільки продуктами харчування власного виробництва та виключно згідно із переліком товарів та за цінами, що погоджені виконавчим органом міської, сільської, селищної ради (при погодженні цих питань виконавчим органом міської, сільської, селищної ради стосовно всіх фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб застосовуються однакові вимоги). При цьому тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності підлягає знесенню на підставі судового рішення, що набрало законної сили, в разі встановлення судом факту використання такої споруди фізичною особою-підприємцем, юридичною особою, яка отримала дозвіл на її розміщення, для здійснення продажу товару, що не міститься у погодженому виконавчим органом міської, сільської, селищної ради переліку товарів, або/та товару за ціною, що не погоджена виконавчим органом міської, сільської, селищної ради, або/та товару, виробником якого не є зазначена фізична особа-підприємець, юридична особа. 4. Норми частини першої, другої цієї статті не поширюється на випадки встановлення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території ринку».

Проект 3528 від 26.11.2015 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (щодо відкритості інформації про розмір невнесеної частини вкладу до статутного капіталу учасників товариства з обмеженою відповідальністю).

Передбачається, що до Єдиного державного реєстру, який на своєму офіційному сайті веде Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців мають бути внесені відомості також і «про розмір невнесеної частини вкладу до статутного капіталу кожного з учасників товариства з обмеженою відповідальністю, якщо така є».

Проект 3533 від 26.11.2015 (Кабінет Міністрів України) про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності.

З метою виконання Меморандуму про економічну та фінансову політику України між Україною та МВФ та Меморандуму про взаєморозуміння між Україною як Позичальником та Європейським Союзом як Кредитором пропонується визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».

Проект 3538 від 26.11.2015 (Ківалов С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів житлового будівництва.

Найважливіша пропозиція проекту передбачає доповнення статті 4 «Об’єкти інвестиційної діяльності» Закону України положеннями такого змісту: Договір про інвестування (фінансування) будівництва об’єктів житлового будівництва, який укладено до прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об’єкта житлового будівництва та передбачає передачу у власність інвестору об’єкта житлового будівництва після завершення будівництва незалежно від виду такого договору повинен, окрім інших істотних умов, обов’язково передбачати: строки завершення будівництва; право інвестора відмовитись від договору та вимагати повернення внесених інвестицій у разі порушення строків завершення будівництва; право інвестора знайомитись із дозвільними документами на здійснення будівництва та отримувати з них копії; право інвестора щомісяця отримувати інформацію про хід будівництва. У разі відсутності у тексті договору таких умов строк завершення будівництва вважається встановленим на підставі дозвільних документів на будівництво, а інші права інвестора можуть бути безпосередньо реалізованими на підставі цих положень Закону. Договір про інвестування (фінансування) будівництва об’єктів житлового будівництва незалежно від виду такого договору, стороною якого є інвестор – фізична особа, є договором приєднання. На відносини, що виникають з договору про інвестування (фінансування) будівництва об’єктів житлового будівництва, незалежно від виду таких договірних відносин, стороною яких є інвестор – фізична особа, яка має намір отримати у власність об’єкт житлового будівництва, поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів». Інші запропоновані новели покликані забезпечити своєчасне виконання управителем фонду зобов’язання щодо передання побудованого об’єкта своєму довірителю (інвестору) та додержання забудовником строків спорудження об'єкта; покладення на органи державного архітектурно-будівельного контролю ведення та публічного розміщення у мережі Інтернет Реєстру забудовників, що прострочили завершення будівництва об’єктів, та Реєстру проблемних об’єктів житлового будівництва, а також положення про те. що не допускається асоційоване членство в житлово-будівельному кооперативі або іншому кооперативі для осіб, які беруть участь в кооперативі з метою будівництва та / або отримання у власність об’єкта житлового будівництва.

Проект 3548 від 27.11.2015 (Люшняк М. В.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо збільшення вмісту вітчизняної тютюнової сировини в тютюнових виробах.

Найважливішим видається так положення проекту: «Під час виробництва тютюнових виробів, які реалізуються виключно на території України, використовується вітчизняна тютюнова сировина, відсотковий вміст якої передбачений умовами одержання ліцензії». Закріплюються вимоги щодо вмісту такої сировини та уточнюються деякі особливості відповідних ліцензій. Значна увага приділена питанню надання інформації про відсотковий вміст вітчизняної тютюнової сировини в інгредієнтах тютюнових виробів, які призначені для реалізації на митній території України.

Проект 3549 від 27.11.2015 (Мороко Ю. М.) про електронні комунікації.

Проект великого обсягу (понад 90 сторінок), який згідно з його статтею 1 «регулює правові засади діяльності, державного управління та регулювання у сфері електронних комунікацій та спрямований на імплементацію актів законодавства Європейського Союзу у сфері електронних комунікацій відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». В тій же статті зазначається, що сфера дії проекту не поширюється лише на мережі електронних комунікацій, які не взаємодіють з публічними мережами електронних комунікацій, відносини стосовно змісту інформації, яка передається мережами електронних комунікацій, та на сферу користування радіочастотним ресурсом.

Враховуючи обсяг проекту і надзвичайну стислість (5 неповних сторінок) пояснювальної записки до нього, для належної оцінки проекту потрібно ретельне вивчення його відповідними фахівцями.

Проект 3551 від 27.11.2015 (Поляков М. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Запропонований великий комплекс змін до законодавства в сфері експлуатації наземних транспортних засобів та щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників таких засобів. Про сутність реформи свідчить, зокрема, корінна зміна дефініції наземних транспортних засобів, які пропонується визначити так: «механічні транспортні засоби, а також причепи, напівпричепи та причепи-розпуски, допущені до участі в дорожньому русі, в т.ч. мопеди, мотоцикли, мотоколяски, легкові, вантажні та спеціальні автомобілі, трактори, тягачі, самохідні машини і механізми, автобуси, а також тролейбуси, трамваї та інші механічні транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт». Серед інших змін слід звернути увагу на багаторазове збільшення  розміру страхової суми за шкоду, заподіяну як майну потерпілих (з 50.000 гривень за кожного потерпілого до еквіваленту 1 мільйону євро загалом), так і їхньому життю та здоров’ю (зі 100.000 гривень за кожного потерпілого до еквіваленту 5 мільйонів євро загалом). Також пропонується поширити адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на «керування транспортним засобом, що підлягає обов’язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, особою, яка не має чинного на території України полісу у формі запису в єдиній централізованій бази даних щодо згаданого виду обов’язкового страхування, і при цьому не пред’явила чинний на території України страховий сертифікат «Зелена картка» (для транспортних засобів з іноземною реєстрацією)». Проте найбільша кількість змін стосується діяльності Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори