пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201535
04.01.2016 | Марія Тахтаулова, Сергій Жуков

Декомунізація у Харкові поки що відбувається безсистемно і декоративно

   

Міський простір та його символічний вимір формують стратегію життєвих пріоритетів його мешканців, наповнюють особливим змістом та ціннісними орієнтирами. Урбаноніми[1], разом з архітектурою та пам’ятниками, є одними з основних складових елементів міського символічного простору. Назви вулиць та інших міських об’єктів вплітаються в життя городян, стають особисто значущими місцями – локусами особистісного буття. Тому звернення до питання номінації вулиць міста, визначення концептуальних засад формування міського топонімічного простору є важливим та пріоритетним напрямком розбудови сучасного європейського мегаполісу.

В основу концепції покладено Закони України та методологію формування урбанімічного простору у відповідності до принципів топоніміки[2]. Закони України, що регулюють формування та використання географічних назв, в тому числі урбанонімів:

·      Закон України «Про географічні назви»;

·      Закон України «Про засади державної мовної політики»;

·      Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»;

·      Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»;

·      Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»;

·      Закон України «Про місцеве самоврядування».

Інші нормативні документи:

·      Положення про міську топонімічну комісію, або інші аналогічний структурний підрозділ органів місцевого самоврядування (за наявності у вашому місті).

Отже, базуючись на наявній нормативно-правовій базі, а також користуючись науково обґрунтованими законами топоніміки, автори концепції пропонують у формуванні топонімічного ландшафту міст керуватися наступним:

І. Загальні принципи та правила номінації урбанонімів:

1.    найменування та перейменування урбанонімів мають сприяти відновленню історично сформованої топоніміки міста, збереженню та відтворенню його історико-культурного середовища;

2.    пріоритетними серед інших пропозицій перейменування є історичні або довготривалі назви урбаноніма;

3.    назва, яка присвоюється об’єкту, повинна відображати найбільш характерні ознаки цього об’єкта, враховувати географічні, історичні, природні та інші умови місцевості, у якій він розташований;

4.    назва має гармонійно вписуватися у наявні топонімічні ансамблі[3] та не порушувати їхньої цілісності;

5.    у назвах міських об’єктів мають бути збалансовано відображені всі віхи історичного минулого міста та України;

6.    назви мають відтворювати цінності сучасної України (Незалежність, Єдність, Свобода, Конституція, Соборність тощо);

7.    урбаноніми мають виконувати свою основну функцію – бути орієнтирами у просторі, тому не допускається:

·      використання однакових назв у межах одного населеного пункту;

·      номінація урбанонімів з однаковою назвою у різних частинах міста, навіть за зміни типу урбаноніма (майдан, вулиця, провулок, проспект, узвіз, бульвар, в’їзд, проїзд, набережна);

·      не допускається зміна присвяти назви урбаноніма;

·      бажано уникати номінації урбанономів з приставками Ново-, Мало-, Старо- тощо;

8.    назва має складатися з мінімальної кількості слів (бажано не більше трьох слів), бути милозвучною, легко вимовлятися, запобігати провокуванню неоднозначних або смішних асоціацій;

9.    разом з пропозицією номінації/перейменування урбаноніма обов’язково має подаватися відповідна історична довідка;

10.                         не допускаються назви, які використовувалися у радянській пропаганді теорії класової боротьби;

11.                         не допускається відновлення історичних та номінація нових назв, які є елементами російського імперського історичного міфу, як то імена представників правлячої династії, державних та військових діячів, символічні назви тощо;

 

ІІ. Використання антропонімів[4]:

1.    увічнення імені особи можливо лише після її смерті;

2.    пріоритетним є номінація урбаноніма за ім’ям особи, життя та/або діяльність якої пов’язана з цим урбанонімом;

3.    імена осіб присвоюються з метою увічнення пам’яті про них за особистий внесок у боротьбу за незалежність, розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України;

4.    увічнюються імена осіб, що здійснили героїчний вчинок, у т.ч. за новітньої історії України (учасники АТО, герої Євромайдану тощо);

5.    увічнюються імена осіб, що зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інші сфери суспільного життя;

6.    благоустрій та місце розташування урбаноніма має відповідати масштабу діяльності особистості, ім’я якої присвоюється урбаноніму;

7.    не допускати збереження та поширення у топонімічному просторі імен осіб причетних до політичного терору, тероризму та протиправної діяльності тощо, а також назв, які мають бути змінені згідно із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»;

 

ІІІ. Присвоєння назв історичних подій має сприяти:

1.    популяризації видатних фактів історії України, що відображають звершення та надбання в ім’я України;

2.    формуванню історичної свідомості українського народу;

3.    збереженню історичної пам’яті українського народу;  

4.    розвитку науки, літератури, архітектури, мистецтва та інших сфер суспільного життя.

 

IV. Використання географічних назв. Урбанімічна мапа міст бажано має відображати:

1.    назви усіх обласних центрів України;

2.    назви районних центрів певної області;

3.    бажано має відображати назви населених пунктів інших країн – міст-побратимів, європейських та світових столиць тощо.

 

V. Використання нейтральних та «позитивних» назв:

1.    для формування комфортного топонімічного середовища спальних житлових масивів та районів малоповерхової забудови бажано використовувати нейтральні назви та назви, які у своїй семантиці несуть позитивну конотацію.

 

Таким чином, процес номінації та перейменування урбанонімів має сприяти гармонізації топонімічного середовища міста, бути виваженим та цілісним.

 

 

 

 

[1] Урбанонім – вид топонімів, які позначають власне ім’я будь-якого внутрішньоміського об’єкта.

 

 

[2] Топоніміка – це галузь лінгвістики, яка вивчає історію створення, змін та функціонування географічних назв.

 

 

[3] Топонімічний ансамбль – це метод формування топонімічного простору за яким двом та більше урбанонімам, що знаходяться у безпосередній близькості, надають назви об’єднанні тематично. Наприклад: м. Харків вулиці навколо Харківського фізико-технічного інституту увічнюють імена вчених-фізиків, які брали участь у розчепленні атома А. Вальтера, О. Лейпунського, К. Синельникова, Г. Латишева.

 

 

[4] Антропонім – власна назва людини.

 

 

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори