увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 26.09.2016 13:33
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Шури-бурі на медійному полі, або дещо про сучасні тенденції роздержавлення ЗМІ

16.02.16 | Наталка Ковальчук

Перезрілий плід роздержавлення комунальних ЗМІ нарешті впав і розсипався по медійному полю. У переважній більшості випадків проблеми, які викликало довгоочікуване роздержавлення, загалом, прогнозовані. Адже говорилося про них зо два десятиліття.

Та виявилися й деякі нові тенденції. Причому такі, що викликали збурення як в самих журналістських колективах, так і в суспільстві. Про це – далі.

Тенденція перша: встигнути підібрати те, що поки що «погано лежить».

Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ» був ще, як кажуть, на підході, а на місцевому рівні подекуди вже виникали конфлікти, пов’язані з намаганням посилити тиск на колективи редакцій або й взагалі взяти їх під свій контроль.

«Першою ластівкою», очевидно, можна вважати конфлікт, що стався на Сумщині навколо газети Глухівської міської ради «Народна трибуна». ntgazeta.info

 Тут місцева влада, аби встигнути залишити газету підконтрольною собі, вдалася до справжніх чудес правової еквілібристики, результатом якої стали навіть «маски-шоу», коли в редакції намагалися порядкувати озброєні люди. І керувати газетою тут доручали особам, які до журналістики ніякого стосунку не мали (наприклад, бухгалтеру), і багато чого іншого виникало.

Врешті-решт почалися судові позови колективу проти незаконних дій депутатської комісії, яка перевіряла роботу редакції і на підставі рішень якої було винесено чимало протиправних рішень. Аж до того, що місцева влада зуміла створити ситуацію, коли жоден  представник редакції не міг представляти свій колектив у суді.

І хоч судом висновки депутатської комісії щодо діяльності редакції вже визнано незаконними, та, очевидно, у глухівських журналістів попереду ще довга процесуальна тяганина і непростий шлях до відновлення роботи газети у правовому полі.

Втім, Глухів не єдина точка на мапі України, де влада намагалася швиденько прибрати до рук газету, яка «погано лежить», як то кажуть. Є інші приклади.  

Схожа ситуація трапилася, скажімо, й на Кіровоградщині з Новомиргородською районною газетою, де також вже почалися судові позови. persha.kr.ua

І, можливо, це тільки ті випадки, що стали надбанням гласності. Насправді таких ситуацій може бути в рази більше.

Тенденція друга: хто кому більше завинив.

Якщо ознайомитися з основними засадами українського законодавства у галузі медіа, то є чимало документів, якими регламентуються засади професійної діяльності журналістів. Зокрема, й щодо доступу до інформації, і стосовно заборони перешкоджання у тій же професійній діяльності тощо.

Існують й документи, що стосуються певних моральних засад і принципів, якими мають керуватися люди, котрі працюють у ЗМІ. Зокрема, маємо Кодекс професійної етики українського журналіста. Є й Декларація принципів поведінки журналістів, прийнята на ІІ всесвітньому Конгресі Міжнародної федерації журналістів (1954 р., зміни і доповнення 1986 р.).

Однак їх норми і положення, зокрема й щодо стосунків між колегами, забуваються, коли починаються, таки би мовити, «міжусобні війни». Особливо між редактором і колективом чи частиною колективу.

Правду кажучи, внутрішні стосунки в редакційних колективах не надто поширена тема. Втім, і її на гребінь хвилі підняли процеси, пов’язані з роздержавленням.

Тут, очевидно, варто зробити певний відступ і сказати ось про що. Якщо про дотримання прав журналістів на суспільному рівні йдеться багато, то як ведеться журналістам у стосунках: «керівник-підлеглий», «роботавець-найманий працівник», - закрита книга, яка тим часом могла б стати посібником з конфліктології.

Знаю випадки, коли в редакціях складалися «чорні списки» на тих, хто запізнився, чи раніше пішов з роботи, хоча, по щирості, чотири кабінетні стіни не найкраще поле діяльності для творчості.

Доводилося чути про редактора районки, якого настільки дратувала журналістка-майбутня мама, що її, задля науки, посилали на найважчі завдання, у найвіддаленіші села. Навіть у заметіль. І, взагалі, була у тій редакції відповідальна особа за те, аби жінки… не вагітніли.

Фраза: «Я вам плачу гроші!», - не така вже рідкість у стосунках «редактор-журналіст». Хоча дуже часто саме рядові журналісти свого розуму і творчості у обличчя ЗМІ, його рейтинг вкладають більше за керівника, отримуючи при цьому набагато меншу зарплатню.

Втім, це ті нюанси, які в силу специфічності, можливо, проходять і пройдуть повз увагу такого важливого корпоративного інституту громадянського суспільства як Комісія з журналістської етики.

Хоча, здається, спектр її діяльності сьогодні може бути й розширено.

Принаймні, якщо взяти до уваги, що внутріредакційні конфлікти в деяких українських виданнях вихлюпнулися за редакційні стіни на загал.

Скажімо, як трапилося у Арцизьку на Одещині. Тут колектив газети обирав представників для спілкування зі співзасновниками щодо вирішення питань з роздержавленням ЗМІ. Однак не свого керівника. Втручання влади у ситуацію лише поглибило конфлікт.

У результаті звільнено двоє з працюючих співробітників газети, третього, котрому, власне, колектив й довірив представляти свої інтереси, попередили про звільнення й навіть «…забрали фотоапарат, заблокували електронну пошту, забрали ключі від редакції».  nmpu.org.ua

Звичайно, виникає як сумнів у правомірності масового звільнення газетярів, так і стійка підозра, що зроблено це фактично за те, що «неправильно» вибрали для спілкування зі співзасновниками рядового співробітника, а не свого  керівника. Зрозуміла позиція тих  працівників цієї газети, які мають намір відстоювати свої права у суді.

І це не єдина, як кажуть в народі, шура-буря, що зірвалася у редакційному колективі останнім часом. Зокрема, надбанням гласності став конфлікт і у обласній газеті «Сумщина». Тут частина журналістів скаржиться на тиск редактора. А керівник, зі свого боку, на нерозуміння колег. sumypost.com

У цьому спільному протистоянні дійшло до того, що в редакцію газети викликали і поліцію, і «швидку» для надання допомоги журналістам. А спусковим гачком всього цього вогнища розбрату стало чомусь рішення керівника щодо економії коштів з оплати комунальних послуг та телефонних рахунків.

Приводи для непорозуміння можуть бути різними. Ось тільки у той час, коли медіа знаходяться фактично на переломі, коли мали б за будь-яку ціну намагатися втримати свого читача, шукати нові теми, боротися за рекламодавця, їх керівники і працівники з’ясовують стосунки на кшталт: хто кому більше завинив.  Наслідки такої тенденції у пору роздержавлення можуть бути малопрогонозованими.

Тенденція третя: нехай мене навчать.

Проблема конфліктів в українському медійному середовищі є. На користь цього свідчить хоча б і той факт, що координатор Проектів ОБСЄ в Україні запрошує журналістів, редакторів, керівників та діячів у галузі ЗМІ, а також зацікавлених студентів-журналістів старших курсів вузів до участі в інтенсивному практичному семінарі, який відбудеться незабаром.

Саме тут у взаємодії з міжнародними та українськими тренерами розглядатимуться питання журналістської етики на конфліктних та пост-конфліктних середовищах. osvita.mediasapiens.ua

Розмова, як то кажуть, на часі. Хочеться сподіватися, що до неї долучиться якомога більше число медійників.

А ще хочеться надіятися, що такі заходи будуть не поодинокими. Тому що в редакціях українських ЗМІ повинні бути не конфлікти, а дискусії. І виключно на тему творчості.

Від цього виграють і журналісти, і їхні читачі, глядачі чи слухачі.

коментарі

новий коментар