увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 01.10.2016 16:54
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 60 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 08.02.2016 – 12.02.2016

19.02.16 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Надійшло 56 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 30 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням суддів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0086 від 08.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Грецької Республіки про повітряне сполучення, проект 0087 від 08.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про повітряне перевезення та проект 0089 від 09.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Кіпр про повітряне сполучення.

Три однотипні проекти спрямовані на забезпечення створення та функціонування надійного правового механізму міжнародного рівня для реалізації й активізації процесу двосторонніх міждержавних зв’язків, подальший розвиток співробітництва в галузі авіаційного транспорту та сприяння налагодженню ділових зв’язків і подальшому розширенню географії польотів українських авіакомпаній.

Проект 0088 від 08.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Угорщини про міжнародні комбіновані перевезення.

Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Угорщини про міжнародні комбіновані перевезення підписано 28 березня 2013 року в м. Будапешті. Передбачається, що ратифікація Угоди забезпечить надійний міжнародно-правовий механізм реалізації та активізації процесу двосторонніх міждержавних зв’язків між Україною та Угорщиною, а також створить сприятливі умови для покращення транспортних зв’язків між двома країнами, допоможе розвитку співробітництва у сфері транспорту та налагодженню ділових зв’язків. Згідно з текстом договору, комбінованими перевезеннями є перевезення залізничним та/або водним транспортом і до/з терміналу автошляхами автомобільними транспортними засобами і поширюється як на перевезення між Договірними Сторонами, так і транзитні перевезення. Відповідно до статті 4 Угоди перевезення вантажів автомобільним транспортним засобом від спільного кордону до терміналу для комбінованих перевезень, що визначений Компетентними органами Договірних Сторін і розташовується на повітряній відстані не більш як 60 км від спільного кордону держав Договірних Сторін, та у зворотному напрямку з метою виконання комбінованого перевезення здійснюється без дозволу на перевезення автошляхами, а також на території України – без сплати дорожніх зборів, а на території Угорщини – без сплати податку на автотранспортні засоби.

Проект Постанови 4042 від 09.02.2016 (Гопко Г. М.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України.

Верховній Раді України пропонується звернутися до парламентів іноземних держав і парламентських асамблей міжнародних організацій з такими ініціативами: «вимагає від Російської Федерації негайно припинити окупацію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, окремих районів Донецької та Луганської областей, закликає Російську Федерацію припинити триваючу практику викрадень, незаконних затримань та ув’язнень громадян України, заборони на в’їзд представникам кримськотатарського народу на територію Кримського півострова, порушення свободи слова та засобів масової інформації, обмеження свободи віросповідань та мирних зібрань; вимагає від Російської Федерацій припинити дії, що прямо чи опосередковано спрямовані на фінансування незаконних збройних формувань на своїй території та на території України, пересилання військової техніки, озброєння, організацію тилового забезпечення, підготовку та фінансування терористів, та виконати в повному обсязі вимоги Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України», положення Мінських домовленостей та Комплексу заходів з їхнього виконання від 12 лютого 2015 року, звертається до міжнародного співтовариства із закликом засудити насильницькі дії РФ на території України та сприяти посиленню політико-дипломатичного тиску на російську окупаційну владу з метою відновлення юрисдикції України в межах її міжнародно визнаних кордонів, вимагає від Російської Федерації негайно звільнити політичних в’язнів – мешканців Криму, виконувати рішення Європейського суду з прав людини, забезпечувати та сприяти безперешкодному допуску міжнародних місій та правозахисних організацій на територію Кримського півострова з метою здійснення постійного моніторингу і спостереження за ситуацією у сфері захисту прав і свобод людини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; закликає міжнародне співтовариство продовжувати здійснювати тиск на Російську Федерацію як країну, що грубо порушує Статут ООН, Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року (Будапештський меморандум), Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року до остаточного повернення цієї держави у міжнародно-правове поле; вітає прийняту 4 лютого 2016 року Європейським Парламентом Резолюцію, у якій рішуче засуджується незаконна анексія Росією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь і вказується на безпрецедентно критичну ситуацію із дотриманням прав людини на півострові, системні атаки російської окупаційної влади на основоположні права і свободи усіх незгодних з її політикою, у першу чергу кримських татар та етнічних українців, наголошується на придушенні будь-яких демократичних проявів і свобод у Криму, включаючи припинення функціонування вільних засобів масової інформації, підтримує позицію Європейського парламенту щодо необхідності започаткування міжнародного переговорного механізму з відновлення українського суверенітету шляхом деокупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополь у форматі «Женева плюс» із безпосереднім залученням до цього процесу інституцій Європейського Союзу».

Проект Постанови 4046 від 10.02.2016 (Фріз І. В.) про звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Парламентської асамблеї Ради Європи, парламентів та урядів країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Канади, Північноатлантичного Альянсу, дипломатичних представництв іноземних держав в Україні щодо грубих порушень міжнародних домовленостей по врегулюванню кризи на Донбасі.

У проекті зазначається, що у зв’язку з отриманням чергових задокументованих доказів використання Російською Федерацією представників російської групи Спільного центру по контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін на Сході України (СЦКК) для надання військово-технічної допомоги та підготовки членів збройних угрупувань так званих ЛНР/ДНР на окупованих територіях зони проведення антитерористичної операції, «Верховна Рада України закликає Організацію Об’єднаних Націй, Організацію з безпеки і співробітництва в Європі, Парламентську асамблею Ради Європи, парламенти та уряди країн Європейського Союзу, Сполучені Штати Америки, Канаду, Північноатлантичний Альянс, дипломатичні представництва іноземних держав в Україні: представити на засіданні  Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, а також Європейського парламенту докази, що отримані Службою безпеки України щодо надання допомоги представниками російської групи СЦКК збройним угрупуванням так званих ЛНР/ДНР; засудити дій Російської Федерації з використання інструментів врегулювання ситуації на Донбасі з метою надання військово-технічної та розвідувальної допомоги та підготовки збройних угрупувань так званих ЛНР/ДНР; збільшити кількість представників Спеціальної моніторингової місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі з метою активізації міжнародного моніторингу за ситуацією на ліні розмежування в зоні проведення антитерористичної операції; закликати Раду ЄС продовжити дії санкцій проти Російської Федерації до повного відновлення контролю Україною окупованих та анексованих територій; закликати Раду Безпеки Організації Об’єднаних Націй призупинити участь Російської Федерації в миротворчих контингентах ООН, а також у складі миротворчих місій Організації Об’єднаних Націй».

Проект 0090 від 12.02.2016 (Фріз І. В.) про денонсацію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заснування та умови діяльності інформаційно-культурних центрів.

Суть проекту викладена в його назві. Самі автори проекту пояснюють свої пропозиції в пояснювальній записці до проекту тим, що «31 грудня 2015 року Указом Президента РФ №683 введена в дію «Стратегія національної безпеки Російської Федерації». В розділі «Культура» цього документу статтею 81 зазначається, що Росія реалізує програми підтримки вивчення російської мови та культури в державах-учасниках СНД для прискорення євразійської інтеграції. В статті 82 Стратегії визначаються завдання з розвитку загальної гуманітарного та інформаційно-телекомунікаційного середовища на територіях держав – учасників СНД, а також використання культурного потенціалу Росії в інтересах багатостороннього міжнародного співробітництва з метою підвищення ролі Росії в світовому гуманітарному та культурному просторі. Таким чином, з огляду на використання культурного співробітництва з боку РФ для здійснення експансії, розпалювання сепаратизму, дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні, антиукраїнської пропаганди та підтримки агресії щодо України, діяльність інформаційно-культурних центрів Російської Федерації на території України є загрозою національній безпеці держави через їх використання російськими спецслужбами для продовження агресії, підриву територіальної цілісності та суверенітету України».

Як видається, проект передбачає занадто просте вирішення складної проблеми українсько-російських культурних зв’язків в умовах гібридної війни. Пропонується типовий тоталітарний підхід: замість забезпечення належного контролю над проблемною ситуацією просто позбутися джерела проблеми. Якби там не було, але культурні центри здійснюють і важливу просвітницьку, культурну й освітню функцію, жодним чином не пов’язану з протизаконною діяльністю. Не слід забувати і про те, що найбільшою національною меншиною в Україні є росіяни, а в Росії – українці. Взаємне закриття інформаційно-культурних центрів нанесе чималий удар саме по правах таких меншин.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 4037 від 08.02.2016 (Фріз І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права постійного користування органами Державної прикордонної служби України земельними ділянками для інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону.

Проект призначений розвинути положення проекту 3784 від 19.01.2016 (Фріз І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону (див. Бюлетень № 57). Йдеться про створення правових передумов для реквізиції земельних ділянок для потреб будівництва та утримання об’єктів прикордонної інфраструктури органами Державної прикордонної служби України. Для цього насамперед розширюється обсяг вилучень із сфери дії Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Якщо нині закон не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі примусового відчуження земельних ділянок в умовах воєнного чи надзвичайного стану (реквізиції), то пропонується замінити слово «воєнного» на «особливого періоду». Це дасть змогу не застосовувати в нинішніх умовах стандартний порядок відчуження земельних ділянок. Натомість для будівництва та утримання інженерно-технічних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об’єктів прикордонної інфраструктури має бути задіяний порядок, передбачений проектом у змінах до статті 353 Цивільного кодексу України, статті 143 Земельного кодексу України та новій статті 147-1  Земельного кодексу України. Передбачається, що для цих цілей реквізиція земельної ділянки буде здійснюється в позасудовому порядку за рішенням органів державної влади або місцевого самоврядування з наступним наданням цим органом власнику іншої рівної земельної ділянки. У разі незгоди особи із запропонованою взамін земельною ділянкою питання вирішується у судовому порядку.

Як видається, у проекті має бути щонайменше забезпечена і повна компенсація колишньому власників всіх збитків, включаючи втрачену вигоду. А загалом, на нашу думку, для всіх випадків вилучення земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності передбачена законом компенсація має бути не еквівалентною, а такою, що значно перевищує всі втрати власника або постійного користувача земельної ділянки.

Проект 4039 від 08.02.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

За своїм змістом проект є значною мірою альтернативним проекту 3820 від 26.01.2016 (Парубій А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання випадкам безпідставного отримання статусу учасника бойових дій та уникненню люстрації у такий спосіб (див. Бюлетень № 58).

Пропонується доповнити положення про отримання статусу учасника бойових дій військовослужбовцями та працівниками зазначених у законі органів лише за умови перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше, ніж 25 діб, або безпосередньої участі в бойових зіткненнях, потрапляння під обстріл або отримання поранення». Крім того, статус учасника бойових дій пропонується поширити ще на дві категорії: осіб, які разом із підрозділами Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення» та осіб, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Водночас пропонується поширити статус учасника війни на: «військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, поліцейських, державних службовців та працівників Національної поліції України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення».

Втім у проекті немає жодних пропозицій щодо порядку отримання відповідних статусів новими категоріями осіб. Все це має визначити уряд, що видається доволі непростим завданням через реальні складнощі, які будуть виникати з юридичним підтвердження відповідних фактів.

Проект 4048 від 11.02.2016 (Курило В. С.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування).

Проект по суті є альтернативним проекту 3821 від 26.01.2016 (Матвієнков С. А.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (щодо уточнення окремих термінів) (див. Бюлетень № 58).

Пропонується скасувати чинні обмеження щодо реєстраційних дій, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції, та пільг щодо звільнення суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та відповідного скасування орендної плати для території проведення АТО, на якій здійснюють повноваження представницькі органи місцевого самоврядування, обрані у відповідності до Закону України «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 р.

Як видається, до проекту можуть бути висунуті ті ж зауваження, що й до проекту 3821, адже не лише окуповані території та території, де діють військово-цивільні адміністрації, постраждали та досі страждають від акцій терористів.

Проект 3821-1 від 12.02.2016 (Найєм М.-М.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (щодо уточнення деяких положень).

Формально альтернативний проекту 3821 від 26.01.2016 (Матвієнков С. А.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (щодо уточнення окремих термінів) (див. Бюлетень № 58), а по суті – і попередньому проекту. На відміну від основного проекту не передбачається помітне розширення термінологічного апарату. Обмеження пропонується залишити лише для територій, які не контролюються органами державної влади України, та територій на лінії зіткнення. Єдність концептуального задуму основного й альтернативного проекту, зумовлює й збереження відповідних недоліків основного проекту.

 

Участь громадян в діяльності

органів законодавчої та виконавчої влади

 

Проект 4049 від 11.02.2016 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі громадян в процесі удосконалення нормативного регулювання суспільних відносин.

Проект по суті та за змістом є новою редакцією проекту 3337 від 16.10.2015 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права громадян на участь у законодавчому процесі (див. Бюлетень № 44), який отримав принципові зауваження з боку ГНЕУ (висновок від 09.12.2015) і був відкликаний 25.01.2016. Утім, слід зазначити, що зміни є настільки не суттєвими, що їх не можна назвати навіть косметичними. З огляду на це лишаються актуальними для проекту 4049 й усі зауваження висунуті до проекту 3337 як у відповідному огляді, так і у висновку ГНЕУ.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 4038 від 08.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення» (щодо здійснення статистичних спостережень у сфері ціноутворення).

Проект передбачає позбавлення органів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення функцій із «здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення» та «запобігання порушенням у сфері ціноутворення». Для цього із зазначеного закону прибираються усі згадки, зокрема стаття щодо державного спостереження у сфері ціноутворення. Такі ініціативи обґрунтовуються тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін покладено на Держпродспоживслужбу, що утворюється, а функції з моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку – на Держстат.

Зазначимо, що основа увага в проекті та пояснювальній записці приділяється проблемі державного спостереження у сфері ціноутворення, проте не зрозуміло, які органи мають здійснювати «запобігання порушенням у сфері ціноутворення» чи така діяльність вже загалом не передбачається.

Проект 4055 від 12.02.2016 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо забезпечення прозорості в організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з метою виконання рекомендацій Міжнародного валютного фонду.

Проект містить зміни з двох основних положень: щодо порядку обрання та призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі –САП) та його двох заступників, а також щодо порядку призначення різних співробітників САП. Пропонується, щоб Генеральний прокурор України затверджував на посаді лише заступника Генерального прокурора України – керівника САП, першого заступника та заступника керівника САП. А керівник САП має призначати на посади керівників і заступників керівників підрозділів САП. Водночас пропонується передати призначення частини складу Конкурсної комісії від Генерального прокурора України до Ради прокурорів України, уточнити вимоги як до членів  комісії, так і до голови комісії, який має бути обраний на першому її засіданні. Передбачається також встановити, що Конкурсна комісія обирає по одному кандидату на посади керівника, першого заступника та заступника керівника САП. Відібрані кандидатури мають подаватися на розгляд Генерального прокурора України лише після отримання Конкурсною комісією підтвердження щодо їх відповідності вимогам Законів України «Про очищення влади» та «Про запобігання корупції», а також вимогам для отримання допуску до державної таємниці відповідно до Закону України «Про державну таємницю». Генеральний прокурор України має право через видання публічного листа на адресу Конкурсної комісії протягом чотирнадцяти днів після отримання відповідних пропозицій відхилити кандидатуру відповідно до вимог законодавства. Цим правом Генеральний прокурор може скористатися не більше двох разів підряд для кожної з адміністративних посад.

Проект було розглянуто 16.02.2016 і після невдалого голосування щодо прийняття «за основу і в цілому» було прийнято в першому читанні. Вже наступного дня профільним комітетом була підготовлена коротка порівняльна таблиця до другого читання з кількома зауваженнями народних депутатів. Тоді ж «у межах відведеного часу» надійшов і висновок Головного юридичного управління, де зверталася увага на деякі суттєві редакційні недоліки проекту.

Проект 4056 від 12.02.2016 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно удосконалення засад діяльності Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У проекті йдеться про виконання рекомендацій щодо поліпшення інституційних можливостей повернення та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. На думку європейських експертів, прийнятий Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» не повною мірою забезпечує реалізацію вимог Директиви ЄС від 3 квітня 2014 року 2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї, імплементація положень якої є однією з вимог лібералізації ЄС візового режиму для України. Проектом передбачено внести зміни до згаданого Закону, якими уповноважити Національне агентство не лише на збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а й на володіння, користування та/або розпорядження такими активами, зокрема, правом реалізації, технологічної переробки чи передачі в управління активів, конфіскованих у кримінальному провадженні. Крім того, проектом Закону передбачається на законодавчому рівні закріпити розміри посадових окладів працівників Національного агентства, що стане додатковою гарантією їх незалежності, а також усунути внутрішні технічні неузгодженості між положеннями цього Закону.

Проект потребував уважного вивчення парламентарями хоча б з огляду на те, що ГНЕУ надало понад шість сторінок доволі суттєвих зауважень і рекомендувало повернути його суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання. Проте 16.02.2016 проект був розглянутий за скороченою процедурою протягом 23 хвилин і прийнятий в першому читанні (за основу). Тут же негайно було зроблено дві спроби прийняти проект «в цілому», які однак не мали успіху.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 3808-1 від 09.02.2016 (Королевська Н. Ю.) про дитяче харчування.

Альтернативний однойменному урядовому проекту 3808 від 22.01.2016 (див. Бюлетень № 57).  Проекти мають мінімальні відмінності. В проекті 3808-1 додано три абзаци (один раз у текст проекту закону і двічі до змін в чинні закони), суть яких однакова й пов’язана із безкоштовним забезпеченням дитячим харчуванням дітей грудного та раннього віку із малозабезпечених, багатодітних, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, дітей грудного та раннього віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або мають статус внутрішньо переміщених осіб. Крім того, вноситься уточнення щодо того, що до числа харчових добавок і ароматизаторів, які не зареєстровані в Україні, слід відносити також «штучні ароматизатори (крім ваніліну, етилваніліну та ванільного екстракту), барвники, підсолоджувачі (крім функціонального дитячого харчування), консерванти, стабілізатори, підсилювачі смаку та аромату».

Проект 4043 від 09.02.2016 (Шевченко О. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення свідоцтва про право власності одним з правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Ключовою є пропозиція доповнити Закон України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» новою ст. 27-1 «Свідоцтво про право власності на нерухоме майно» такого змісту: «1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об’єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об’єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об’єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об’єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об’єкта нерухомого майна зі складу об’єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об’єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об’єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;10) в інших випадках, встановлених законом». Водночас державна реєстрація права власності та інших речових прав може здійснюватися також на підставі «свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону» та «свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді». Окрема пропозиція стосується статті 55 Закону України «Про нотаріат» з якої пропонується виключити положення про те, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, можуть посвідчуватися за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без вимоги щодо подання документів, що підтверджують право власності на майно.

У пояснювальній записці основним аргументом на користь зазначених пропозицій є те, що у визначених законом випадках, щодо певного нерухомого майна, особою має бути підтверджено право власності на нього. Відсутність в чинному законодавстві прямої норми, яка б визначила правовий режим оформлення правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно, призводить до загострення соціальної напруги у суспільстві. Зокрема, відсутність у суб’єкта правовідносин правовстонавлюючого документа дає змогу для різних зловживань з боку осіб , які мають доступ до електронної бази даних, а власник не має жодної доказової бази, оскільки інформація з реєстру не містить ні підпису ні печатки.

Проект 3845-1 від 11.02.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Альтернативний проекту 3845 від 29.01.2016 (Арешонков В. Ю.) про внесення змін до статті 164 Податкового кодексу України (щодо звільнення від оподаткування пенсій, призначених інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) (див. Бюлетень № 58). В альтернативному проекті пропонується поширити норму про неоподаткування податком на доходи фізичних осіб пенсій не лише на інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а на всіх учасників ліквідації.

Проект 4047 від 11.02.2016 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо встановлення відповідальності Інтернет-магазинів за неналежну якість товарів).

Пропонується доповнити зазначену статтю новою частиною 15 такого змісту: «У випадку придбання товару через Інтернет-магазин, якщо Інтернет-магазин не може надати достовірне ім’я (найменування), місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, інші засоби зв’язку з продавцем товару, споживач має право звернутись з вимогою до Інтернет-магазину. Після задоволення вимоги Інтернет-магазин матиме право на зворотну вимогу (регрес) до продавця товару».

Маємо зазначити, що в тексті проекту не знайшли відображення найпроблемніші питання захисту прав клієнтів Інтернет-магазинів, а саме: порядок повернення неякісного товару, зокрема оплата його пересилання, порядок пересилання заміни товару та порядок повернення грошей.

Проект 4051 від 12.02.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» щодо надання допомоги дітям померлого годувальника, який за життя не набув права на пенсію.

Більшість змін пов’язані з поширенням норм закону на дітей померлого годувальника за відсутності у померлого на день смерті страхового стажу, визначеного статтею 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Уточнюються відповідні процедури надання пенсії, її розміри, строки виплати тощо.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 4041 від 08.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення надання адміністративних послуг суб’єктам господарювання.

Проект передбачає ряд різнопланових змін. Зокрема із Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» пропонується вилучити норми щодо права уряду визначати адміністративні послуги, які за вибором суб’єкта господарювання можуть отримуватися у центрі надання адміністративних послуг, дозвільному органі, та визначати вимоги до змісту заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру. Водночас пропонується викласти в новій редакції положення статті 213 «Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом» Кримінального кодексу України, акцентуючи уваги на необхідність додержання вимог, встановлених Законом України «Про металобрухт».

Слід звернути увагу на те, що пояснювальна записка до проекту не містить аргументів як на користь прийняття проекту загалом, так і щодо доцільності його окремих положень.

Проект 4052 від 12.02.2016 (Крулько І. І.) про внесення змін до статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо уточнення окремих положень).

Пропонується поширити положення частин 6 та 7 зазначеної статті на рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. На думку ініціаторів проекту, без  такого уточнення чинне законодавство не дає змоги оскаржити до Верховного Суду України рішення Вищого адміністративного суду України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на відміну від рішень відносно Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Кваліфікаційно­дисциплінарної комісії прокурорів. Дана обставина може негативно вплинути на ефективність діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як органу, що відіграє винятково важливу роль у функціонуванні системи правосуддя в Україні, адже відсутній механізм виправлення судових помилок, що можуть бути допущені Вищим адміністративним судом України як єдиним судом, що наразі розглядає відповідну категорію справ.

Проект 4054 від 12.02.2016 (Президент України) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської Комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації.

Проект логічно доповнює раніше розглянутий в цьому Бюлетені проект 4056 і є черговою ініціативою щодо уточнення порядку спеціальної конфіскації. Серед його попередників слід назвати проект 3025 від 03.09.2015 (Чорновол Т. М.) про особливий режим спеціальної конфіскації майна (див. Бюлетень № 38) та проект 3229 від 05.10.2015 (Сотник О. С.) про внесення змін Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо уточнення положень процедури спеціальної конфіскації) (див. Бюлетень № 43).

У проекті пропонуються зміни до ряду статей Кримінального кодексу України  та Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, у змінах до статей 96-1 та 96-2 КК передбачається можливість застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру майже за усі умисні злочини (окрім злочинів невеликої тяжкості), а також за суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки відповідних злочинів, передбачених Особливою частиною цього Кодексу. При цьому стаття 96-2, лише нещодавно (Закон України № 770-VIII від 10.11.2015) була прийнята у новій редакції (див. Бюлетень № 37, проект 2541а). Крім того, у статтях Особливої частини КК конфіскація знарядь та предметів замінюється на спеціальну конфіскацію. Водночас, з метою забезпечення можливості накладення арешту на майно, що підлягає спеціальній конфіскації в кримінальному провадженні, пропонується внести зміни до статей 170, 171, 173 та ін. КПК.

З приводу цього проекту важко не погодитися з висновком ГНЕУ, що у пропонованій редакції «спеціальну конфіскацію можна буде застосовувати за вчинення будь-якого умисного злочину, передбаченого Особливою частиною КК (окрім злочинів невеликої тяжкості), що означало б запровадження явно надмірної кримінальної репресії». Пропозиція ж застосовувати спеціальну конфіскацію у випадках, коли гроші, цінності або інше майно були предметом злочину або використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення злочину, створює передумови для порушення майнових прав фізичних та юридичних осіб, зокрема привласнення державою майна особи, потерпілої від злочину. Інша пропозиція щодо конфіскації майна у особи, яка «повинна була знати», але не знала про його злочинне походження, по суті є кримінально-правовою санкцією проти невинної особи. Деякі зміни до кримінально-процесуального законодавство створюють загрозу виникнення ситуацій, за яких арешт можна буде накласти на майно, рахунки, цінні папери, майнові і корпоративні права будь-якої особи, яка не має жодного відношення до того чи іншого кримінального провадження. Зазначене викликає обґрунтовану тривогу. Особливо маємо наголосити на тому, що врахування рекомендацій європейських експертів та інститутів має здійснюватися на належному фаховому рівні, не порушуючи прав людині і основоположних свобод та системності чинного законодавства України.

Тим не менш 16.02.2015 проект було прийнято в першому читанні, а наступного дня вже була сформована порівняльна таблиця до другого читання на 36 сторінках, в якій профільний комітет запропонував прийняти пропозиції двох народних депутатів, а всі інші відхилити.

 

Культура та освіта

 

Проект 3829-1 від 11.02.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення безкоштовного харчування окремих категорій учнів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів.

Альтернативний проекту 3829 від 27.01.2016 (Співаковський О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення безкоштовного харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів (див. Бюлетень № 58). Єдина різниця між проектами полягає  в тому, що в цьому альтернативному проекті в пропозиціях до статті 5 Закону України «Про охорону дитинства» норма про безоплатне харчування поширюється також і на «дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах».

 

Проекти з інших питань

 

Проект 4040 від 08.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про державне регулювання у сфері супутникової навігації.

Метою проекту декларовано визначення правових, економічних, організаційних та фінансових засад діяльності органів державного управління та суб’єктів господарювання у сфері супутникової навігації в Україні та встановлення засад державного регулювання у цій сфері. Він виноситься на розгляд як первинний акт, у перехідних і прикінцевих положеннях якого також передбачається внесення змін до чинних Законів України «Про космічну діяльність», «Про концесії» та «Про державно-приватне партнерство». Основними ідеями проекту є законодавче визначення засад державної політики в сфері супутникової навігації; відповідний розподіл повноважень між міністерствами та центральними органами виконавчої влади; встановлення єдиних в державі правил супутникової навігаційної діяльності; програмно-цільове планування супутникової навігаційної  діяльності в інтересах держави в рамках державних цільових науково-технічних програм, державного замовлення та державного оборонного замовлення; впровадження національних стандартів і технічних регламентів у сфері супутникової навігації, гармонізованих з міжнародними, та запровадження оцінки відповідності цим стандартам та технічним регламентам апаратури та засобів супутникової навігації.

Проект через свій вузькоспеціальний характер потребує оцінки насамперед з боку фахівців космічної галузі. Додаткового з’ясування потребує питання про його відповідність сучасному курсу на дерегуляцію. Деякі норми вочевидь потребують певної конкретизації для кращого з’ясування їх змісту. Йдеться, зокрема, про таку пропозицію (Стаття 6. «Обмеження у сфері супутникової навігації»): «Користувачі глобальних навігаційних супутникових систем можуть бути тимчасово обмежені в праві здійснення супутникових навігаційних визначень власними апаратурою та засобами супутникової навігації (повністю або з бажаним рівнем точності), а також отримання інших супутникових навігаційних інформаційних послуг в окремих районах та/або на окремих об’єктах, про що користувачі мають бути завчасно офіційно попереджені».

 

коментарі

новий коментар