пошук  
версія для друку
29.02.2016 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 61 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 15.02.2016 – 19.02.2016

   

Надійшло 94 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 41 проект процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, вираженням довіри чи недовіри уряду, перейменуванням населених пунктів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти фінансового характеру про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0091 від 17.02.2016 (Президент України) про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102.

Проектом передбачається надання Верховною Радою України згоди на обов’язковість для України Конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102 у формі закону про ратифікацію із такою заявою: «Відповідно до пункту «b» статті 2 Конвенції Україна бере на себе зобов’язання за такими розділами Конвенції: розділ ІІ «Медичне обслуговування»; розділ ІІІ «Допомога у зв’язку з хворобою»; розділ ІV «Допомога по безробіттю»; розділ V «Допомога по старості»; розділ VІ «Допомога у випадку трудового каліцтва або професійного захворювання»; розділ VІІ «Родинна допомога»; розділ VІІІ «Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами»; розділ ІХ «Допомога по інвалідності»; розділ Х «Допомога у зв’язку з втратою годувальника»». Це має сприяти приведенню українського законодавства у сфері соціального забезпечення у відповідність до міжнародних стандартів, зокрема стандартів Міжнародної організації праці, а також створенню передумов для приєднання України до Європейського кодексу соціального забезпечення в цілому.

Проект Постанови 4071 від 16.02.2016 (Геращенко І. В.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей та міжнародних організацій у зв’язку із загрозами життю заручників, що утримуються російськими бойовиками на території окремих районів Донецької та Луганської областей.

У зверненні зазначається, що всупереч духу та букві Мінських домовленостей, Російська Федерація та керовані нею незаконні збройні формування не вжили жодних кроків для виконання гуманітарних пунктів Мінських угод, зокрема щодо звільнення захоплених ними заручників та безперешкодного доступу міжнародних гуманітарних місій. Стала практика насильства, переслідувань і шантажу з боку російських окупаційних сил та бойовиків у окремих районах Донецької та Луганської областей набула особливо жорстокого характеру стосовно захоплених заручників з числа місцевих мешканців, журналістів, волонтерів, представників Збройних Сил України та інших силових відомств. Станом на сьогодні в нелюдських умовах у заручниках утримуються 137 громадян України, невідомою залишається доля 694 громадян України. Особливе занепокоєння викликають нещодавно озвучені погрози з боку бойовиків щодо готовності застосовувати до заручників смертну кару. У цьому зв’язку та відчуваючи стурбованість і відповідальність за безпеку і життя громадян України, які перебувають у заручниках держави-агресора та контрольованих нею сил, ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ закликає парламенти іноземних держав, парламентські асамблеї та міжнародні організації: використати усі наявні механізми на урядовому, парламентському та неурядовому рівні і дати чіткий сигнал Російській Федерації про неприпустимість застосування вбивств і позасудових страт, катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження щодо заручників та місцевих мешканців окупованої нею території окремих районів Донецької та Луганської областей; вимагати від Російської Федерації негайно надати доступ Міжнародному Комітету Червоного Хреста до заручників та незаконно утримуваних осіб, а також залучення МКЧХ до пошуку зниклих безвісти та ідентифікації тіл загиблих; закликати Російську Федерацію здійснити процес передачі громадян України, незаконно утримуваних Росією та контрольованими нею бойовиками; вимагати від Російської Федерації та підтримуваних нею незаконних збройних формувань припинити триваючу збройну агресію проти України та негайно виконати зобов’язання згідно з Мінськими домовленостями щодо відновлення контролю України за своїм кордоном; закликати уряди своїх країн до продовження і посилення обмежувальних заходів проти Російської Федерації до повного виконання нею взятих на себе зобов’язань в рамках Мінських домовленостей.

Постанову прийнято 18.02.2016.

Проект Постанови 4119 від 19.02.2016 (Мусій О. С.) про Заяву Верховної Ради України з нагоди 10-річчя ратифікації Україною Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну.

У заяві, зокрема, зазначається: «У цій боротьбі за право людини на здоров’я Україна продемонструвала значний поступ, який дав можливість зупинити тютюнову епідемію в країні. З моменту ратифікації РКБТ ВООЗ в Україні було ухвалено зміни до законодавства, які врятували сотні тисяч життів. За цей час змінилося ставлення до тютюну та куріння, зникли майже всі форми тютюнової реклами, спонсорства та маркетингу, запроваджено нові правила маркування упаковок сигарет, більшість робочих місць стали «бездимними», значно знижено цінову доступність сигарет через постійне зростання ставок акцизів. З четвертого місця у світі за поширеністю куріння у 2006 році ми перемістилися у третій десяток, згідно з останнім звітом ВООЗ щодо глобальної тютюнової епідемії. У рік ратифікації РКБТ ВООЗ більше 37% українців були щоденними курцями, останні ж дослідження говорять про 24% курців серед дорослого населення. Як результат цих та інших профілактичних заходів, знизився рівень захворюваності на астму, ішемічну хворобу серця, хвороби верхніх дихальних шляхів тощо».

Ідеологічні питання

Проект Постанови 4060 від 15.02.2016 (Єфімов М. В.) про внесення доповнень до Постанови Верховної Ради України № 971-VIII від 02 лютого 2016 року «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році» (щодо звільнення міст Краматорська та Слов’янська від проросійських терористів).

Пропонується доповнити постанову ще однією ювілейною датою, на яку припадають дві події: 5 липня – 2 роки з дня звільнення міст Краматорська та Слов’янська від проросійських терористів.

Маємо зазначити, що святкування дворічних ювілеїв на державному рівні не передбачено чинним законодавством, що, однак, аж ніяк не означає, що ця дата не заслуговує на увагу з боку ЗМІ та громадськості.

Проект 4072 від 16.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про правила доброчесності політичного діяча.

Проект розроблено з метою уникнення політичного тиску і політичної корупції, повної прозорості та відкритості діяльності політичних діячів. Незважаючи на назву проекту, яка орієнтує на сприйняття його як суто етичного кодексу, в ньому містяться деякі цілком конкретні зобов’язуючі норми. Політичні діячі, до яких в проекті належать: Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, народні депутати України, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим; Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, перші заступники міністрів, заступники міністрів та заступники міністрів – керівники апарату, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; Глава Адміністрації Президента України, його Перший заступник та заступники; сільські, селищні, міські голови, голови районних, районних у містах, обласних рад, мають керуватися в своїй діяльності принципами законності, соціальної справедливості (забезпечення рівних можливостей для реалізації і задоволення соціально-економічних потреб всіх членів суспільства з дотриманням вимог антидискримінаційного законодавства), прозорості (надання вичерпної, об’єктивної, достовірної інформації про свою діяльність), гідної поведінки (шанобливого ставлення до громадян, дотримання високої культури спілкування та уникнення поведінки, що має негативний вплив на імідж держави), формування довіри до влади (забезпечувати позитивну репутацію державних органів та сприяти зміцненню довіри громадян до влади), запобігання марнотратству, недопущення конфлікту інтересів. Політичні діячі зобов’язані забезпечити ведення обліку інформації про проведені зустрічі та телефонні розмови, про використання транспортних засобів, майна, інших матеріальних та нематеріальних активів, наданих за рахунок фізичних чи юридичних осіб. Надання відповідної інформації може бути предметом запиту про доступ до публічної інформації.

Як видається, у проекті визначене занадто широке коло «політичних діячів», яке не зовсім узгоджується з традиційним поділом на політичних діячів і кадрових державних службовців (службовців органів місцевого самоврядування).

Проект Постанови 4077 від 16.02.2016 (Власенко С. В.) про перейменування міста Кіровоград Кіровоградської області.

Пропонується перейменувати місто Кіровоград Кіровоградської області на місто Інгульськ. Дана назва обрана безпосередньо парламентом, оскільки спираючись на результати громадських слухань та громадського опитування, Кіровоградська міська рада подала на розгляд Верховної Ради України 7 можливих варіантів назв перейменування міста Кіровоград, а саме: Єлисаветград, Інгульськ, Златопіль, Кропивницький, Благомир, Ексампей, Козацький. В основу проекту постанови було покладене рекомендацію Українського інституту національної пам’яті, презентовану на засіданнях Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Інститутом була внесена Комітету лише одна пропозиція щодо перейменування міста Кіровоград на місто Інгульськ, виходячи з назви річки, яка має виток на Кіровоградщині та протікає через місто Кіровоград.

Проте запропонована назва не сприймається більшістю населення міста і після попередньої підтримки її профільним парламентським Комітетом Кіровоградська міська рада 19 січня 2016 р. звернулася до Верховної Ради України з пропозицією відтермінувати перейменування міста Кіровограда, яка однак була відхилена Комітетом на засіданні 15 лютого 2016 р.

Проект Постанови 4083 від 16.02.2016 (Логвинський Г. В.) про Звернення Верховної Ради України до Генеральної прокуратури України щодо негайного вжиття заходів, спрямованих на досягнення дієвості кримінального провадження (в тому числі, шляхом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження), закінчення досудового розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності суддів, які в умовах окупації перейшли на бік країни-оккупанта.

Підставою для звернення стало порушення з боку Генеральної прокуратури України чинного порядку направлення до Верховної Ради України подання про надання згоди на затримання чи арешт судді суду загальної юрисдикції.

Проект 4103 від 18.02.2016 (Крулько І. І.) про державні символи України.

Проект до певної мірою є альтернативою проекту 4035 від 05.02.2016 (Левченко Ю. В.) про Державний Герб України (див. Бюлетень № 59) та прийнятому 02.02.2016 в першому читанні урядовому проекту 3334 від 16.10.2015 про Державний Прапор України (див. Бюлетень № 44), хоча і значно ширший від кожного з них за обсягом регульованих відносин.

У проекті містяться положення щодо опису Державного Прапора України, Державного Герба України та Державного Гімну України, визначаються загальні вимоги до використання державних символів України, випадки їх постійного та тимчасового встановлення, а також передбачаються гарантії правового захисту державних символів України. Окремими розділом проекту пропонується визначити компетенцію органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері виготовлення та використання державних символів України, визначити відповідальність за порушення зазначеного Закону.

Загалом ідею єдиного закону про державні символи слід вітати, але окремі положення проекту, зокрема щодо опису (зображення) Великого Державного Герба України, потребують попереднього широкого громадського і фахового обговорення. Як відомо, на державному рівні вже кілька разів оголошувався конкурс на кращий ескіз великого Державного Герба України і схожі за описом пропозиції не здобули належної підтримки фахівців, які зрештою висловилися за доцільність існування єдиного Державного Герба України (нинішній малий Державний Герб України).

Проект 4113 від 19.02.2016 (Герасимов А. В.) про обмеження щодо осіб, які мають громадянство держави-агресора.

У проекті пропонується заборонити особам, які, окрім громадянства України, мають громадянство держави-агресора, бути державними службовцями, депутатами усіх рівнів, суддями, співробітниками правоохоронних органів або обіймати керівні посади державних та комунальних підприємств; встановити обов’язок громадян України, які набули громадянство держави-агресора, надавати заяви про це та копії документів, що підтверджують набуття ними громадянства держави-агресора, до Державної міграційної служби України. Передбачаються також зміни до Кримінального кодексу України (введення нової статті 3662 «Порушення обов’язку щодо повідомлення про набуття громадянства держави-агресора» до переліку статей Розділу XVII Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг) та Кримінального процесуального кодексу України (доповнення статті 216 – слідчі органів безпеки здійснюватимуть досудове розслідування злочинів, передбачених пропонованою статтею 3662 Кримінального кодексу України).

Ідея проекту є цілком зрозумілою, але, як відомо, в Україні не визнається подвійне громадянство і згідно із статтею 19 Закону України «Про громадянство України» добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, є підставою для втрати громадянства України. Отже, «особам, які, окрім громадянства України, мають громадянство держави-агресора» має указом Президента України припинятися громадянство України з відповідним правовим наслідком неможливості заняття посад на державній службі. Утім, встановлення юридичної відповідальності (можливо, все ж адміністративної, а не кримінальної) за «порушення обов’язку щодо повідомлення про набуття громадянства держави-агресора» може виявитися практично доцільним.

Проект 4115 від 19.02.2016 (Немировський А. В.) про внесення зміни до статті 19 Закону України «Про громадянство України» (щодо втрати громадянства України за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України).

Пропонується через внесення нового пункту 4 до частини першої зазначеної статті розширити підстави для втрати громадянства України таким положенням: «4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України».

Як видається, пропозиція суперечить основоположному принципу запобігання виникненню випадків безгромадянства. До того ж у чинному законодавстві передбачено повністю протилежний підхід до питання про громадянство осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Так, у частині чотирнадцятій статті 18 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що «вихід із громадянства України не допускається, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню».

Проект 4120 від 19.02.2016 (Логвинський Г. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору, Голокосту, геноциду кримськотатарського народу).

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою ст. 442-1 «Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні, як геноциду українського народу, Голокосту, як геноциду єврейського народу, департації кримських татар у 1944 році, як геноциду кримськотатарського народу» такого змісту: «1. Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні, як геноциду українського народу, Голокосту, як геноциду єврейського народу, геноциду кримськотатарського народу при департації кримських татар у 1944 році, а так само виготовлення і розповсюдження матеріалів з таким запереченням, – карається штрафом від трьох до десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років. 2. Ті самі дії, вчинені службовими особами або якщо вони вчинені повторно, – караються позбавленням волі на строк до п’яти років» та покласти розслідування відповідних справ на Службу безпеки України.

Як вже не раз зазналося в наших коментарях, автори цього огляду є принциповими противниками встановлення кримінальної відповідальності за ту чи іншу власну інтерпретацію історичних фактів, яка суперечить офіційній оцінці. Така відповідальність, на нашу думку, не узгоджується, зокрема, зі свободою слова і свободою наукової творчості.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 4090 від 17.02.2016 (Бойко О. П.) про особливості застосування окремих положень Закону України «Про державну службу».

Згідно з преамбулою, пропонований Закон спрямований на реалізацію положень частини третьої статті 22 Конституції України щодо неприпустимості звуження прав та свобод громадян, які до набрання чинності Законом України «Про державну службу» працювали на посадах, віднесених до посад державних службовців. Пропонується такі положення: «Особами, на яких поширюється дія цього Закону, є громадяни України, які працювали на посадах, що до дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» були віднесені до посад державної служби, та навчаються за державним замовленням у Національній академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутах, а також Інституті державної служби та місцевого самоврядування» та «Особи, передбачені статтею 1 цього Закону, посади яких з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» не вважаються посадами, що віднесені до посад державної служби, продовжують навчання у Національній академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутах, а також в Інституті державної служби та місцевого самоврядування, на умовах, що були передбачені на день їх прийняття на навчання у ці навчальні заклади».

Проект 4091 від 17.02.2016 (Бойко О. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо виборів старост.

Проектом пропонується внесення змін до ст. 14-1 та 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою надання права раді відповідної об’єднаної територіальної громади визначати можливість обрання старости від більше ніж одного населеного пункту (села, селища). Відповідні зміни щодо можливості проведення таких виборів вносяться до ст. 2, 3 та 17 Закону України «Про місцеві вибори».

З пояснювальної записки цілковито незрозуміло, в чому сенс запровадження права обирати старосту на декілька сіл (селищ) об’єднаної територіальної громади, якщо в основі інституту старост саме репрезентація конкретних населених пунктів, тоді як від усіх обирається голова відповідної об’єднаної територіальної громади. Недемократично виглядає і вирішення питання про доцільність обрання чи не обрання старости радою об’єднаної територіальної громади, а не самими мешканцями.

Проект 4099 від 18.02.2016 (Кожем’якін А. А.) про внесення зміни до пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань» щодо терміну набрання чинності.

Пропонується набрання чинності законом перенести з 1 березня 2016 р. на 1 вересня того ж року. Аргументи авторів переважно зводяться до того, що з різних причин вчасно не були проведені належні заходи і немає жодної можливості встигнути все завершити до зазначеної дати. ГНЕУ у своєму висновку теж підтримало проект зазначивши, що на сьогоднішній день навіть не завершено формування комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора Державного бюро розслідувань та його заступників. Підтримує проект і профільний Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Проект 4099-1 від 19.02.2016 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Державного бюро розслідувань.

Формально альтернативний попередньому, але по суті в проекті 4099-1 передбачаються суттєво значніші зміни. Зокрема, пропонується значно розширити компетенцію ДБР, додати завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування: «злочинів, пов’язаних з діяльністю організованих груп та злочинних організацій», «злочинів катування і злочинів, пов’язаних з іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання, вчинених працівниками правоохоронних органів» та «особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі згідно з Кримінальним кодексом України». Відповідні зміни вносяться як до закону про ДБР, такі і до КПК України та Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Для цього пропонується вдвічі збільшити (з 1,5 до 3 тисяч) граничну чисельність ДБР і, відповідно, відтермінувати вступ закону в силу до 1 січня 2017 р.

Проект 4105 від 18.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про забезпечення ефективного управління діяльністю державних підприємств, установ, організацій та господарських структур.

Основна ідея проекту: «Тимчасово надати органу управління право в односторонньому порядку розривати за погодженням з Кабінетом Міністрів України контракти з керівниками державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, що належать до сфери управління міністерств, інших органів виконавчої влади та державних колегіальних органів, укладені до 1 січня 2016 року». Для цього вносяться зміни до частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України, де перелік підстав припинення трудового договору доповнюється такою: «з підстав, передбачених Законом України “Про забезпечення ефективного управління діяльністю державних підприємств, установ, організацій та господарських структур”». Пропонуються також зміни до пункту 4 частини першої ст. 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», якими передбачається, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог, лише «якщо інше не встановлено законом».

Проект викликає неоднозначну реакцію. Без сумніву в таких складних економічних обставинах, в яких зараз перебуває країна, слід максимально підвищити ефективність роботи державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, однак закріплення спеціальної норми, характерної для надзвичайних умов, у загальному законодавстві видається цілковито недоречним і таким, що дає в руки органів влади засіб корупційного тиску на керівників таких структур, адже розривати контракт можливо незалежно від ефективності та реальних умов роботи керівників.

Проект 2966-д від 19.02.2016 (Домбровський О. Г.) про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Проект підготовлений народними депутатами – членами Комітету Верховної Ради Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2966/П2 від 27.01.2016 р. шляхом доопрацювання однойменних проектів 2966 від 28.05.2015 (Кабінет Міністрів України), 2966-1 від 29.05.2015 (Мартовицький А. В.) та 2966-2 від 02.06.2015 (Левченко Ю. В.) (див. Бюлетені №№ 24 та 25).

Проект є доволі значним за обсягом (43 стор.) і здебільшого по суті положень повторює урядовий проект, хоча редакційно помітно відрізняється. Втім, навіть короткий огляд показує, що більшість зауважень ГНЕУ не були враховані, особливо це стосується тих положень, які на думку ГНЕУ вступають у конфлікт з Конституцією України. З огляду на це та враховуючи, що пропонується не лише впорядкувати діяльність зазначеного органу, а й суттєво переглянути численні правові аспекти діяльності всієї цієї галузі господарства, спеціалістам слід приділити значну увагу проекту.

Проект 4110 від 19.02.2016 (Власенко С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо набуття повноважень сільських, селищних, міських голів.

Пропонується впорядкувати роботу новообраної сільської, селищної, міської ради у разі, якщо сільського, селищного, міського голову було обрано, але ще не зареєстровано. Також запропонований порядок реєстрації депутата, сільського, селищного, міського голови, старости Центральною виборчою комісією у разі, якщо територіальна виборча комісія не приймає рішення про таку реєстрацію у відведений їй строк.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 4070 від 16.02.2016 (Ляшко О. В.) про внесення зміни до статті 2–1 Кодексу законів про працю України щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу.

Пропонується доповнити перелік підстав порушень принципу рівності прав і можливостей через пряме або непряме обмеження прав працівників вказівкою на «судимості особи або судимості її близьких осіб».

Пропозиція видається слушною з тим застереженням, що колишнім засудженим займати певні посади чи займатися певною діяльністю може буде заборонено судом. Крім того, для певних посад слід враховувати характер злочину, за вчинення якого була засуджена особа. Так, навряд чи можливе з етичних та інших міркувань прийняття на роботу до дошкільних, шкільних та позашкільних закладів освіти осіб, засуджених за статеві злочини щодо дітей.

Проект 4073 від 16.02.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення соціальних гарантій сім’ям з дітьми).

Уточнюється порядок розрахунку тимчасової державної допомоги на дитину, якщо місце проживання чи перебування батьків якої невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Зокрема пропонується установити, що розмір такої допомоги не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проект 4078 від 16.02.2016 (Дубіль В. О.) про внесення змін до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (щодо відтермінування примусового призначення виконавчим органи місцевої ради управителя багатоквартирного будинку).

Пропонується відтермінувати ще на рік вимогу зазначеного закону про те, що у разі якщо «співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок».

У такому відтермінуванні вбачається певний сенс, оскільки існує ще дуже мало приватних управляючих компаній, які могли б скласти альтернативу колишнім ЖЕКам.

Проект 4081 від 16.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (щодо реалізації державних житлових програм).

Проект є вельми неоднозначним. З однієї сторони пропонується підняття розміру державної підтримки від 30 до 50% вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту, але лише «особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»». Водночас більш ніж утричі, з 3 до 10% річних, підвищується розмір процентної ставки фінансування за кредитами. І хоча автори проекту зазначають, що це є лише встановленням «реальних відсоткових ставок за користування пільговими відсотковими кредитами на придбання житла, що надаються виконавцем державної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла», нова ставка фактично наближається до розмірів комерційних банківських ставок за іпотечними кредитами, втрачаючи саму сутність державного пільгового кредитування. Як наслідок, висновок щодо прогнозів впровадження проекту про те, що він «створить реальні можливості для громадян, які мають право на отримання державної підтримки, поліпшити свої житлові умови» виглядає відвертим знущанням.

Проект 4004-1 від 17.02.2016 (Вілкул О. Ю.) про реструктуризацію зобов’язань громадян України за споживчими кредитами в іноземній валюті.

Альтернативний проекту 4004 від 03.02.2016 (Кабінет Міністрів України) про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) (див. Бюлетень № 59).

Порівняно з основним проектом пропонується реструктуризувати борги не лише за іпотечними кредитами, а й будь які кредити в іноземній валюті з метою придбання нерухомого майна або під його заставу. Передбачається зміна валюти зобов’язань в іноземній валюті по курсу, встановленим Національним банком України станом на 01.01.2016, з умовою прощення боргу не менш як 2/3 частини реструктуризованої заборгованості. На різницю між сумою заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, та сумою прощення за кредитом, банк (інша установа) встановлює норму фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01 процента річних. При цьому частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів має не перевищувати 35 відсотків сукупного місячного доходу сім’ї.

Проект спрямований насамперед на захист інтересів боржників, тому в процесі його подальшого опрацювання слід насамперед з’ясувати, якою мірою його прийняття може позначитися на функціонуванні банківської системи.

Проект 4101 від 18.02.2016 (Заболотний Г. М.) про внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (щодо розширення кола осіб – благодійників антитерористичної операції).

Дослівно повторює проект 1806 від 21.01.2015 (Матейченко К. В.) про внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (щодо розширення кола осіб – благодійників антитерористичної операції) (див. Бюлетень № 6).

Проект 1806 зазнав жорсткої критики ГНЕУ та був відкликаний 03.02.2016. Враховуючи, що проект 4101 дослівно повторює проект 1806, лишаються актуальними і усі зауваження щодо нього.

Проект 4112 від 19.02.2016 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо забезпечення органами місцевого самоврядування виділення земельних ділянок особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, під будівництво гаражів для автомобілів).

Пропонується розділ IV зазначеного закону доповнити статтею 26, в якій передбачити, що органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (особам, які належать до 1–3 категорії постраждалих) під будівництво гаражів для автомобілів поблизу місця їх проживання. Народний депутат аргументує свою ініціативу надходженням до нього численних звернень відповідного змісту від осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Проект 4116 від 19.02.2016 (Немировський А. В.) про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкових міліцій чи Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пропонується дуже сильно розширити коло осіб, на яких поширюється дія частини п’ятнадцятої ст. 43 зазначеного закону замінивши чинну редакцію «Особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2, пенсія обчислюється відповідно до частини третьої цієї статті з розміру грошового забезпечення, яке вони мали на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» наступною: «Особам, зазначеним у пунктах «б», «г» та «ж» статті 1-2, пенсія обчислюється відповідно до частини третьої цієї статті з розміру грошового забезпечення, яке вони мали на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, органах державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України», і, відповідно, так само розширити положення щодо перерахунку пенсій, замінивши чинну редакцію частини третьої ст. 63 «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських» новою редакцією такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) органів державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, органів державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України».

Пропозиція безумовно підвищує рівень соціального захисту зазначених категорій осіб, але дискусійним залишається питання, чи є для цього належні підстави і кошти.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 4057 від 15.02.2016 (Береза Ю. М.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливостей звернення в дохід держави грошових коштів, цінностей та доходів від них до ухвалення вироку суду).

Завданням проекту декларується забезпечення можливості здійснення звернення в дохід держави грошових коштів, цінностей та доходів від них в установленому порядку до вироку суду у разі, коли підозрюваний у вчиненні корупційних злочинів чи легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, створення злочинної організації переховується від слідства та за інших визначених проектом умов. Пропонується доповнити КПК України новою главою, положення якої визначатимуть особливості звернення в дохід держави грошових коштів, валютних цінностей та доходів від них до вироку суду. Суб’єктом порушення провадження про звернення в дохід держави до вироку суду та звернення до суду з відповідним клопотанням проектом визначено прокурора. Рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду клопотання прокурора, може бути оскаржено в апеляційному порядку. Крім того, особі, грошові кошти, цінності та доходи від них якої звернуто в дохід держави, протягом одного року з дня такого звернення надається право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про їх повернення, яке здійснюється за умови доведення цією особою законності набуття їх у власність.

Проте, на думку фахівців ГНЕУ, «норми законопроекту суперечать нормам Конституції України та законодавства України про кримінальну відповідальність». Члени профільного парламентського Комітету погодилися з тим, що окремі положення проекту суперечать Конституції України, оскільки порушують принцип презумпції невинуватості, до того ж дають можливість позбавити особу права власності без рішення суду. Відповідно 19.02.2016 було зареєстровано проект постанови 4057/П про відхилення проекту Закону України про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей звернення в дохід держави грошових коштів, цінностей та доходів від них до ухвалення вироку суду.

Проект 4075 від 16.02.2016 (Кожем’якін А. А.) про внесення зміни до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання».

За довгою назвою стоїть одна маленька, але дуже принципова зміна, а саме: зміна у згаданому пункті слова «суду» на слово «судом». Сутність проблеми розкрита в пояснювальній записці до проекту. Йдеться про виправлення технічної описки, яка спотворила зміст відповідної норми і породила невизначеність щодо суду, який має здійснювати зарахування строку попереднього ув’язнення. Після виправлення описки стає зрозумілим, що зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання здійснюється судом, що виніс обвинувальний вирок, а не за клопотанням суду, що виніс такий вирок.

Помилку безумовно слід виправити, проте можливість таких описок породжує сумні роздуми про якість нашого законотворення.

Проект 4076 від 16.02.2016 (Ільюк А. О.) про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» (щодо запобігання корупції у судовій системі).

Проектом пропонується внести зміни до Закону України «Про державну службу», який має набрати чинності з 1 травня 2016 р. і який передбачає позбавлення статусу державного службовця ряду категорій судових працівників. У разі прийняття проекту державними службовцями знову будуть вважатися працівники Секретаріату Конституційного Суду України, наукові консультанти і помічники суддів Конституційного Суду України, а також працівники апарату судів загальної юрисдикції та помічників суддів у таких судах. На думку ініціаторів проекту, робота, яку виконують помічники суддів, за своїм характером і змістом безпосередньо пов’язана з функціями, які покладаються на суд, а не на суддю, а збереження за ними статусу державного службовця відповідатиме визначенню цього поняття, яке наведено у ст. 1 Закону України «Про державну службу».

Слід погодитися, що зняття із зазначеної категорії працівників судових органів обмежень, встановлених для державних службовців, містить певні корупційні ризики, а також з більшістю інших аргументів ініціаторів проекту.

Проект 4082 від 16.02.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту тварин від жорстокого поводження).

Чергова ініціатива щодо вдосконалення правового захисту тварин від жорстокого поводження. Серед попередні спроб можна назвати нещодавно відкликаний (06.02.2016) проект 2687 від 21.04.2015 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами (див. Бюлетень № 19).

Передбачаються зміни до КК України, КУпАП і Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Зокрема в останньому уточнюється визначення «жорстоке поводження з тваринами – негуманне поводження з тваринами або інше порушення норм цього Закону, яке полягає в безпідставному заподіянні тварині страждань, тілесних ушкоджень, каліцтва або смерті, вчинене умисно або з необережності, знущання над тваринами, а також нацькування тварин одна на одну». Оскільки саме це визначення є ключовим для кваліфікації дій як караних, слід звернути увагу на те, що порівняно з чинним визначенням запропоноване відзначається відходом від чітких формулювань до сфери оціночних суджень щодо наявності або відсутності «підстав» для передбачених у визначенні дій. Як наслідок, одні й ті самі дії можуть бути кваліфіковані і як законні і як протиправні, що є неприпустимим, коли йдеться про можливе адміністративне або кримінальне покарання. До цього слід додати значне розширення переліку дій, які є караними як в адміністративному, так і в кримінальному порядку. Адміністративна відповідальність запроваджується за «неналежний нагляд за домашніми тваринами, наслідком якого стала втеча домашньої тварини за межі місця постійного утримання даної тварини, або відмова власника домашньої тварини від подальшого утримання даної тварини, внаслідок чого домашня тварина стала безпритульною» та за «жорстоке поводження з тваринами, вчинене без мети заподіяння тварині страждань, каліцтва або загибелі, а також неналежний догляд за домашніми, сільськогосподарськими тваринами та дикими тваринами, що утримуються у неволі, якщо це призвело до каліцтва або загибелі тварини». Водночас кримінально караними діями визнаються «жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене з метою заподіяння тваринам страждань, каліцтва або загибелі, їх мордування, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів», «пропаганда жорстокого поводження з тваринами, тобто поширення у будь-який спосіб інформації, спрямованої на спонукання інших осіб до жорстокого поводження з тваринами, безпідставного умертвіння або заподіяння каліцтва тваринам що відносяться до хребетних» і «порушення законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, в тому числі вилов безпритульних собак, котів та інших домашніх тварин окремими особами, які не мають на це відповідних повноважень, або використання не передбачених чинним законодавством методів регулювання чисельності тварин що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, якщо такі дії призвели до загибелі або травмування тварини, а у випадках порушення норм законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження які регулюють порядок умертвіння тварин – до заподіяння тварині передсмертних страждань або у випадках умертвіння тварини негуманними методами».

Слід зазначити, що пропоноване запровадження оціночних суджень щодо наявності належних підстав, які призвели до страждання, каліцтва чи загибелі тварини, а рівно і досить розширений підхід до визначення караних дій з великою долею ймовірності призведуть не до покращення поводження з тваринами, а до зменшення кількості домашніх тварин, відмови від надання їм медичної допомоги (адже це може призвести до притягнення до відповідальності), а також до надання органам правопорядку широкого поля для корупційних дій через загрозу застосування репресії. Адже виходячи з дослівного розуміння пропонованих змін караними діями є і взяття до себе безпритульного котика («вилов безпритульних собак, котів та інших домашніх тварин окремими особами, які не мають на це відповідних повноважень») і забій сільськогосподарських тварин («неналежний догляд за … сільськогосподарськими тваринами …, якщо це призвело до … загибелі тварини»).

Проект 4088 від 17.02.2016 (Силантьєв Д. О.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за сприяння вчиненню самогубства).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено з метою «встановлення кримінальної відповідальності за будь-яке сприяння особі у вчиненню нею самогубства чи спроби самогубства». Пропонується визначення «замах на самогубство» замінити на «спроба самогубства». Крім того, нарівні з жорстоким поводженням, шантажем, примусом до протиправних дій, систематичним приниженням людської гідності до числа підстав відповідальності за доведення до самогубства пропонується віднести підбурювання, в тому числі підкуп, обман, а також будь-яке сприяння вчиненню самогубства. На думку ініціаторів проекту, це, зокрема, дасть змогу притягати до відповідальності за підбурювання до самогубства з використанням засобів мережі Інтернет.

Проте запропоноване розширення кола діянь, за які встановлюється кримінальна відповідальність, видається дуже перебільшеним та недостатньо визначеним. Так, «підбурюванням» може бути визнане широке коло дій, які ніяк не були за змістом спрямовані саме на такий результат. Що ж до «сприяння вчиненню самогубства», то такими можуть бути дії, які не містять в собі жодних ознак протиправності. Іншими словами, в проекті не приділено належної уваги проблемам визначення вини особи та характеру причинного зв’язку між її діями та самогубством (спробою самогубства).

Проект 4089 від 17.02.2016 (Силантьєв Д. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення доступу до судових рішень).

Передбачається запровадити можливість дисциплінарної відповідальності для суддів за «систематичне не направлення суддею у встановлений законодавством строк електронної копії судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень», а також відповідним чином уточнюється порядок ведення цього реєстру через доповнення статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» частиною такого змісту: «Електронна копія судового рішення надсилається до Реєстру суддею, який ухвалив (постановив) судове рішення, або головуючим суддею, якщо розгляд справи був колегіальним, не пізніше дня, наступного за днем ухвалення (постановлення) судового рішення. Якщо відповідно до процесуального закону складення повного судового рішення було відкладено, електронна копія судового рішення надсилається до Реєстру суддею, який ухвалив (постановив) судове рішення, або головуючим суддею, якщо розгляд справи був колегіальним, у день складення повного судового рішення. Електронна копія судового рішення, що підлягає негайному виконанню, надсилається до Реєстру суддею, який ухвалив (постановив) судове рішення, або головуючим суддею, якщо розгляд справи був колегіальним, у день ухвалення (постановлення) судового рішення».

Проект 4094 від 17.02.2016 (Тетерук А. А.) про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі.

Проект є близьким за змістом до проекту 3611 від 10.12.2015 (Барна О. С.) про доповнення Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо використання поліграфа (детектора брехні) (див. Бюлетень № 52). Його метою проголошено захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі та легалізації в Україні науково-технічного приладу поліграфа та діяльності, пов’язаної з його використанням на виконання завдань щодо захисту прав осіб при проходженні ними тестувань з питань приватного характеру, кадрового професійно-психологічного відбору для заміщення вакантних посад (кадрового «скринінгу»), проведення спеціальних (внутрішніх) перевірок та службових розслідувань, здійснення оперативно-розшукової діяльності, досудового та судового провадження. Для досягнення цієї мети передбачено вирішення таких завдань: захист прав осіб та їх гарантій під час проходження ними опитувань (досліджень) на поліграфі; закріплення прав, обов’язків та відповідальності замовника (ініціатора) проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі; визначення прав, обов’язків та гарантій незалежності поліграфолога під час проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі та дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов’язків; визначення загального порядку проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі, а також вимог та умов, за яких така процедура дослідження не проводиться або є обмеженою; залучення перекладача до проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі та визначення його прав і обов’язків; затвердження особливостей призначення та проведення повторного опитування (дослідження) осіб на поліграфі; встановлення правил та вимог до оформлення висновку поліграфологом; визначення меж використання результатів проведених опитувань (досліджень) осіб на поліграфі; збереження поліграфологом отриманих матеріалів проведених опитувань (досліджень) осіб на поліграфі та забезпечення ним гарантій конфіденційності й захисту їх персональних даних. Окрім іншого, проект передбачає внести зміни у Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Закони України «Про судову експертизу», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про запобігання корупції», «Про державну службу»; «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про контррозвідувальну діяльність».

Тим не менш, незважаючи на доволі докладне опрацювання в проекті питань застосування поліграфу, видається дещо передчасним надавати цьому застосуванню більшого значення, ніж допоміжного та експериментального.

Проект 4100 від 18.02.2016 (Дмитренко О. М.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пішоходів за користування засобами зв’язку.

Пропонується у Законі України «Про дорожній рух» віднести до обов’язків пішоходів «не користуватися засобами зв’язку при переході проїзної частини або залізничної колії», а до обов’язків пасажирів – «не користуватися засобами зв’язку під час посадки і висадки з транспортного засобу». Крім того, пропонується поширити статтю 127 «Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин» КУпАП на «користування засобами зв’язку під час переходу проїзної частини або залізничної колії».

На думку експертів, слід максимально активно боротися зі згубною практикою постійного користування мобільними телефонами та іншими засобами зв’язку, однак такі заходи мусять мати насамперед просвітницький характер. Тому з пропозиціями щодо внесення змін у Закон України «Про дорожній рух», можливо, і є сенс погодитися, однак запровадження адміністративної відповідальності за «невчасне» користування мобільними засобами зв’язку видається недоцільним.

Проект 4107 від 18.02.2016 (Безбах Я. Я.) про внесення зміни до Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (щодо строків проведення додаткового розслідування).

Метою проекту проголошено врегулювання колізії, яка виникає у зв’язку з відсутністю в чинному Кримінальному процесуальному кодексі України норми щодо визначення меж (строків) проведення додаткового розслідування кримінальних справ, які були порушені до прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України та які розглядались судами відповідно до пункту 11 розділу ХІ Перехідних положень, та за результатами судового розгляду були повернені судом прокурору для проведення додаткового розслідування». Пропонуються уточнити, що розслідування кримінальних справ, які до дня набрання чинності КПК України надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться в порядку, передбаченому кодексом, але з урахуванням такого: «при цьому строки проведення досудового слідства таких справ обчислюються з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування».

Проект 4109 від 19.02.2016 (Усов К. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з хабарництвом.

Основні зміни передбачаються в статті 368 Кримінального кодексу України. Пропонується суттєво збільшити строки позбавлення волі (з 5–10 до 10–15 років), а також передбачити довічне позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, у разі, якщо предметом такого діяння була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигод. Майже те саме покарання (з додатковою альтернативою довічного позбавлення волі) пропонується застосовувати і за аналогічне діяння, «предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, крім осіб які зазначені в частині п’ятій та шостій цієї статті». Згадані частини 5 та 6 є новелами, які передбачаються відповідальність за те ж діяння, «предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, яке вчинене суддями; Головою Вищої ради юстиції, його заступником, членами Вищої ради юстиції; Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, його заступником, членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (частина 5) та «предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, яке вчинене Директором Національного антикорупційного бюро України, його першим заступником та заступниками, слідчими Національного антикорупційного бюро України; Міністром внутрішніх справ України, його першим заступником та заступниками, Головою Національної поліції, його першим заступником та заступниками, слідчими Національної поліції; Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступниками, прокурорами, слідчими прокуратури; Головою Служби безпеки України, його першим заступником та заступниками, слідчими Служби безпеки України, Головою Державної фіскальної служби України, його першим заступником та заступниками, слідчими Державної фіскальної служби України» (частина 6). В обох випадках передбачається безальтернативне покарання – довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Також пропонується понизити планку, з якої починається відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі (з 500 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Крім того, в статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» пропонується віднести до числа осіб, до яких не може бути застосована амністія, тих, хто був засуджений за «одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі особами, які зазначені в частині п’ятій та шостій статті 368 Кримінального кодексу України або особою, яка займає особливо відповідальне становище».

Проект, як видається, суперечить загальним принципам визначення покарань в КК України та містить суттєві внутрішні неузгодженості. Йдеться, зокрема, про пропозиції встановлення довічного позбавлення волі з конфіскацією майна як безальтернативного покарання, встановлення фактично однакової відповідальність за отримання неправомірної вигоди в великому розмірі та в особливо великому розмірі. Також нелогічним видається розподіл на дві групи осіб, згаданих у частинах 5 та 6 запропонованої редакції статті 368 КК України, з урахуванням однакових підстав для притягнення до відповідальності та однакового покарання для представників обох груп. З огляду на все зазначене, проект видається таким, що в разі прийняття не лише не сприятиме боротьбі з корупцією, а, навпаки, ще більше її ускладнить через заплутаність законодавства.

Проект 4114 від 19.02.2016 (Логвинський Г. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення у прикордонній сфері.

Більшість змін спрямовані на підвищення розміру штрафів у 2–10 разів, або запровадження, крім штрафів, адміністративного арешту. Окремий інтерес викликає пропозиція, щоб перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пункті 5 статті 213 КУпАП, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлювався не «законами», а «законодавством» України. Тобто, відповідне повноваження пропонується передати від парламенту до органів центральної та місцевої влади. Водночас в тексті ст. 222-1 КУпАП пропонується закріпити, що розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право «інші особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону» (нині замість цього зазначено «керівники підрозділів органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України»). Також до адміністративних проступків, передбачених у статті. 204-1 КУпАП, пропонується віднести перетин кордону за підробними документами (нині у статі йдеться лише про перетин кордону без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу). Утім, використання завідомо підробленого документу є злочином, передбаченим частиною 3 статті 358 КК України.

Загалом пропозиції виглядають доволі дискусійними, не завжди виваженими і до певної міри популістськими.

Проект 4118 від 19.02.2016 (Червакова О. В.) про внесення доповнень до Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору органів прокуратури.

Пропонується визначити, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються «органи прокуратури – при здійсненні своїх повноважень».

Як видається, пропозиція, хоча і містить певне раціональне зерно, але все ж суперечить сучасній тенденції забезпечення рівності прав усіх сторін судового розгляду. До того ж, ініціатори проекту в своїх міркуваннях у пояснювальній записці про збитки, яка зазнає держава, обійшли увагою той факт, що сплачений судовий збір належить до тих судових витрат, які повертаються стороні, яка виграла справу.

Культура та освіта

Проект Постанови 4079 від 16.02.2016 (Алексєєв І. С.) про відзначення 450-річчя з часу надання місту Хмельницькому Магдебурзького права.

Пропонується внести зміни до тієї ж постанови, що й в попередньому проекті, додавши до переліку пам’ятних дат і ювілеїв, що відзначаються у 2016 році, також «450 років з часу надання місту Хмельницькому Магдебурзького права (1566)».

Поважна і гідна відзначення дата.

Охорона здоров’я

Проект 4074 від 16.02.2016 (Яриніч К. В.) про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» (щодо доступу до матеріалів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів).

Проект покликаний запобігти обігу лікарських засобів із недоведеною ефективністю та безпечністю Пропонується установити, що дія норми про те, що інформація, яка міститься у заяві про державну реєстрацію лікарського засобу та додатках до неї, відповідно до положень цього Закону та інших нормативно-правових актів України підлягає державній охороні від розголошення та недобросовісного комерційного використання, не поширюється на «матеріали доклінічного вивчення та клінічних випробувань».

Як видається, матеріали доклінічного вивчення та клінічних випробувань мають бути доступними, але державна охорона їх від недобросовісного комерційного використання залишається цілком доцільною.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 4096 від 18.02.2016 (Заболотний Г. М.) про садівництво громадян.

Проект є змістовно близьким до проектів 1467 від 15.12.2014 (Кириленко В. Г.) про садівництво громадян (див. Бюлетень 3) та 1467-1 (Заболотний Г. М.) від 15.09.2015 про колективне садівництво громадян (не коментувався). Обидва проекти були офіційно відкликані 03.02.2016. При цьому від проекту 1467-1 новий проект відрізняється лише деякими редакційними змінами, зберігаючи структуру, кількість статей і основні положення попереднього проекту.

У проекті пропонується врегулювати відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами та громадянами щодо організації використання земельних ділянок для колективного або індивідуального ведення садівництва та діяльності садівницьких товариств. Зокрема, у проекті міститься практично важлива принципова відмова від застосування до садівницьких товариств кооперативного законодавства, а більшість питань внутрішнього життя садівницьких товариств пропонується вирішувати відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання». Пропонується закріпити право громадян на тимчасове проживання на земельних ділянках, відведених для садівництва. Доволі докладно регулюються земельні відносини, пов’язані з функціонуванням садівницьких товариств.

Разом з тим проект не враховує можливість створення садівницьких товариств у межах території міста, не передбачає можливості постійного проживання на земельній ділянці, недостатньо врегульовує питання управління садівницькими товариствами, не охоплює питання забезпечення садових товариств транспортним сполученням, електроенергією, газом, питною водою тощо. Викликає сумнів доцільність посилання у майбутньому законі на «Всеукраїнське громадське об’єднання садівницьких товариств України» як єдине об’єднання, до якого можуть входити садівницькі товариства. Ще сумнівнішою є пропозиція закріпити обов’язок членів садівницького товариства «своєчасно сплачувати вступні та членські внески в строки, встановлені Всеукраїнським громадським об’єднанням садівників» (тут є ще і термінологічна неузгодженість з попередньо згаданою нормою).

Отже, проект є дуже важливий, давно очікуваний садівниками, але він безумовно потребує доопрацювання.

Проект 4097 від 18.02.2016 (Пастух Т. Т.) про внесення змін до статті 1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» (щодо продовження дії мораторію).

Пропонується мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах подовжити з 5 до 10 років. Пояснення пропонованих змін досить коротке: «Дія Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» закінчується 17 березня 2016 року, що може призвести до значного погіршення санітарно-гігієнічних, рекреаційних та спортивно-оздоровчих умов життя громадян, а також фізичного і естетичного виховання дітей та молоді».

Проекти з інших питань

Проект 4098 від 18.02.2016 (Вадатурський А. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо належного функціонування портів).

Головні пропозиції проекту зводяться до перетворення через корпоратизацію державних адміністрацій морських портів України на державні акціонерні товариства. Відповідно пропонуються численні термінологічні зміни до Закону України «Про морські порти України», пов’язані з уживанням терміна «адміністрація морського порту» замість «адміністрація морських портів України». Крім того, приділяється увага впорядкуванню діяльності тих портових служб, які залишаються в державній власності та державному управлінні, а також їх відносинам із корпоратизованими адміністраціями морських портів. Серед інших змін слід звернути увагу на запропоноване обмеження державного впливу на підготовку та видання зводу звичаїв морського порту, який відповідно до проекту готується адміністрацією морського порту і завіряється регіональною торгово-промисловою палатою, а центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту лише розміщає текст такого зводу на своєму сайті, не маючи засобів контролю над його змістом.

Проект 4102 від 18.02.2016 (Рибак І. П.) про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у гірських зонах України.

Як зазначається у преамбулі проекту, запропонований Закон має визначати порядок запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у гірських зонах України. Проект дає і визначення зазначених категорій: «територія пріоритетного розвитку – територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для активізації економічного розвитку, створення нових робочих місць; вирішення соціальних проблем», «спеціальний режим інвестиційної діяльності – правовий режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, а також відшкодувань і дотацій, передбачених цим Законом, для суб’єктів підприємницької діяльності, що реалізують у порядку, визначеному цим Законом, інвестиційні проекти, затверджені органом управління територією пріоритетного розвитку» та «гірські зони – території з абсолютними висотами 400 і більше м н. р. м., а також території у межах населених пунктів, яким надано статус гірських у відповідності до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (спеціальний режим інвестиційної діяльності у гірських зонах України поширюється на території, визначені п. 9 цього Закону)». Передбачається, що «Спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується на територіях пріоритетного розвитку у гірських зонах України і діє протягом 30 років при реалізації в порядку, визначеному цим Законом, інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України» та «Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений на території пріоритетного розвитку, поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб виключно під час реалізації ними на цій території інвестиційних проектів, затверджених у встановленому цим Законом порядку, і лише у частині діяльності, що проводиться у рамках затверджених інвестиційних проектів». Крім того проект містить перелік в якому вказується від сплати яких податків та мит звільняються суб’єкти підприємницької діяльності, за яких умов та на який термін, а також перелік територій пріоритетного розвитку.

Проект 4108 від 18.02.2016 (Денисенко В. І.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовників будівництва об’єктів промислового та сільського господарства).

Пропонується внести зміни до частини 6 ст. 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту» зазначеного закону щодо того, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати, 1 відсоток загальної кошторисної вартості будівництва об’єктів промисловості та сільського господарства за умови, якщо необхідні для їх забезпечення об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури є власністю замовника будівництва та/або такі об’єкти не створюють додаткового навантаження на інженерно-транспортну інфраструктуру населеного пункту. Наявність або відсутність додаткового навантаження на інженерно-транспорту інфраструктуру населеного пункту визначається у проектній документації на будівництво.

Проект 4117 від 19.02.2016 (Кришин О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо лібералізації готівкових розрахунків.

Пропонується запровадити інститут розподіленої комп’ютерно-касової системи, яка визначається як «реєстратор розрахункових операцій, виконаний із застосуванням розподіленого комп’ютерного засобу (терміналу) та центральних комп’ютерних засобів (серверів), об’єднаних за допомогою телекомунікаційної мережі загального користування (Інтернет), фіскальні функції якого розподілені між сервером та терміналом, при цьому програмне забезпечення, що виконує фіскальні функції та взаємодію сервера та терміналу, має засоби перевірки його автентичності, та розрахункові документи, фіскальні звітні чеки і контрольна стрічка якого формується у електронній формі і має цифровий підпис розподіленої комп’ютерно-касової системи». Відповідно вносяться зміни до законодавства щодо можливості застосування розподіленої комп’ютерно-касової системи.

Проект є дуже специфічним за сферою регулювання і потребує уважного аналізу з боку спеціалістів. Зі свого боку маємо зазначити, що в сучасних умовах пропонована виключно електронна форма розрахункових документів і фіскальних звітних чеків є доволі дискусійною для сфери роздрібної торгівлі з огляду хоча б на те, що проект ніяк, окрім загального посилання на цифровий підпис, не визначає їх форми (цифровий формат, вигляд тощо), а також не встановлює чіткі та прозорі вимоги ідентифікації таких документів, умови їх зберігання покупцем тощо.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори