увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 28.09.2016 08:07
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Коаліціада 2016: у гонитві за власним хвостом

11.03.16 | Євген Захаров | kontrakty.ua

Політичні пристрасті навколо можливої відставки уряду продовжують кипіти. Президента та Прем’єр- міністра обвинуватили у змові один з одним та олігархами, щоб зберегти існуючий олігархічний, як вважають їхні опоненти, характер держави. Фракції «Батьківщини» та «Самопомочі» вийшли з коаліції, проте фракції БПП, «Народного фронту» та Радикальної партії Олега Ляшка утворюють нову коаліцію.

І ніхто навіть не помічає, що усі ці політичні баталії зовсім не відповідають Конституції.

Частина шоста статті 83 Конституції України стверджує, що «у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України». Згідно з частиною сьомою статті 83 Конституції «коаліція депутатських фракцій формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України».

Коаліція депутатських фракцій створюється Верховною Радою лише як засіб формування національного уряду – Кабінету Міністрів України. Про інші функції чи можливі застосування коаліції Конституція нічого не говорить. А за частиною другою статті 80 «народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування», тобто голосування депутатів є принципово індивідуальним, обумовлюється їх власним вибором, інтуїцією, а не тільки партійною чи фракційною дисципліною. Отже, говорити про «постійно діючу коаліцію депутатських фракцій» немає підстав.

Коаліція депутатських фракцій підлягає переформуванню внаслідок примусової (частина перша статті 87 Конституції), або добровільної (частина друга статті 115 Конституції) відставки Кабінету Міністрів України. Проте відставка не відбулася: добровільно Кабінет Міністрів йти не хоче, а резолюція недовіри уряду не набрала потрібної кількості голосів. Таким чином, усі теперішні переформатування коаліції, які мають на меті все ж таки домогтися відставки уряду за рахунок розвалу коаліції, чи, навпаки, збереження уряду шляхом укріплення коаліції, не мають жодних конституційних підстав.

При цьому на основі частини четвертої статті 114 Конституції («інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України») парламент може замінити окремих міністрів в уряді.

У підсумку, всі політичні ігрища навколо коаліції, яка, за Конституцією, потрібна тільки для обрання уряду, не тягнуть ніяких правових наслідків.

І як було б добре, якби народні обранці, замість ганятися за власним хвостом, зайнялися своїм прямим обов’язком – законотворчістю!

21.02.2016