пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201607
15.03.2016 | Андрій Діденко

Крапку в справі ректора Темченка ще не поставлено (оновлено)

   

Доля професора Анатолія Георгійовича Темченка, який все своє життя присвятив українській науці, доволі показова – це приклад правового безладу в країні та безкарності чиновників, які, користуючись із своїх владних повноважень, брутально порушують людські права.

Харківська правозахисна група опікується долею професора з 2011 року – ми про це неодноразово писали (див., наприклад, це: «Чому Україна ігнорує настанови Європейського суду?», «Чого варте для держави життя людини?», «Як врятувати життя людини?»), проводили прес-конференції, на яких розповідали про брутальні порушення у цій справі.

Нагадаємо коротко – ректора Криворізького технічного університету Анатолія Георгійовича Темченка звільнили з посади й звинуватили в низці злочинів, зокрема й у замаху на отримання хабара.

Мірою запобіжного заходу для Темченка обрано тримання під вартою. Уявіть собі – людину похилого віку з низкою серйозних захворювань, у передінфарктному стані протягом тривалого часу тримали прикутою кайданками до ліжка. Адвокати неодноразово зверталися з цього приводу зі скаргами в компетентні інстанції. Професора Темченка в кареті швидкої допомоги доставляли до зали суду, в нього жахливо піднімався тиск, який лікарі штучно зменшували ін’єкціями, і судове слухання тривало попри благання хворого та його адвокатів – аж поки не був проголошений обвинувальний вирок.

З часом суди вищих інстанцій скасували ганебне рішення, але крапку в справі Темченка ще не поставлено навіть після рішення Європейського суду з прав людини на його користь.

Професор Темченко відповів на кілька наших питань.

– Анатолію Георгійовичу, нагадайте, будь ласка, через що відбувалося кримінальне переслідування Вас – ректора університету?

– Занадто важко згадувати події, які стосуються мене протягом останніх майже шести з половиною років – починаючи з 2009-го й до цього часу відбуваються судові процеси у сфальсифікованих проти мене карних справах за відомим замовним сценарієм – у результаті знищити мене й мою родину. На мій погляд причиною такого «дійства» стала моя принципова позиція як ректора в контексті того, що «вищий навчальний заклад знаходиться за межами політики і релігії та повинен займатись виключно професійною підготовкою фахівців», що унеможливлює будь-яку підтримку політичних партій та їх керівників, зокрема Януковича, що не могло влаштовувати колишні владні структури. Тому ними було прийнято рішення використати підконтрольні правоохоронні органи й суди проти мене і за вказівкою показово засудити «неслухняного» ректора, який не виконував сумнівні рішення.

Хочу зауважити, що досудове й судове слідство проводилося з грубими порушеннями процесуального закону і прав людини, про що чітко вказано в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України (ВССУ) з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 травня 2012 року, який відмінив незаконні рішення Дзержинського районного суду першої інстанції та Апеляційного суду Дніпропетровської області й направив справу на повторний судовий розгляд. Однак, на жаль, і новий розгляд справи відбувся з певними порушеннями, формально, а тому лише частково виконані отримані вказівки ВССУ за результатами розгляду касаційної скарги. Саме тому нами подана апеляція (як, до речі, й прокуратурою) на сумнівне чергове рішення суду першої інстанції після повторного розгляду справи.

Особливо хотів би звернути увагу на грубе порушення моїх прав прокуратурою (прокурор у судовому процесі – Буйленкова Ілона Михайлівна) та Дзержинським районним судом (суддя – Грищенко Наталія Миколаївна) на захист щодо незаконного утримання мене під вартою та отримання належної медичної допомоги, що підтверджено відповідними документами, які подавались у різні інстанції, у тому числі до Генеральної прокуратури, що прирівнюється до свідомого катування літньої людини й доведення до вкрай важкого стану. На кожну заяву захисту ми отримували чергові формальні відписки, а суд в особі вищевказаної судді взагалі не реагував на будь-які звернення. Така ситуація багато у чому пояснюється «дивними» взаємопідтримуючими відносинами зазначених прокурора й судді у прийнятті й трактуванні протизаконних рішень.

В якості приголомшуючого прикладу ми отримали відповідь на нашу скаргу Генеральному прокурору України на бувшого заступника прокурора Дніпропетровської області Борисова С. С., яка була підписана самим Борисовим, як то кажуть без коментарів…

Достатньо навести лише деякі приклади, що підтверджують грубі систематичні порушення моїх прав на захист та отримання вчасної адекватної медичної допомоги:

• наявність багатьох важких захворювань (гіпертонії ІІІ ст., ішемічної хвороби серця, цукрового діабету ІІ ступеня, хронічного панкреатиту, перенесеного інфаркту міокарда у 2006 році та інших) проігнорована судом при розгляді багатьох звернень захисту про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на підписку про невиїзд з подальшим терміновим направленням мене на невідкладне лікування, що призвело у підсумку до проведення тотальної операції та отримання безстрокової інвалідності ІІ групи;

• незаконному утриманню мене під вартою з 29.01.2010 року до 05.10.2011 в порушення вимог УПК України жодним судом не надано належної оцінки;

• на судових засіданнях, і навіть у лікарнях, зокрема у реанімації міських лікарень № 8 та № 9 (після другого інфаркту навесні 2011 року, який, до речі, вилікували за 6 днів, тоді як для цього необхідно щонайменше три тижні!), куди мене доставляли каретою швидкої реанімаційної допомоги і де я знаходився, прикутий кайданками до ліжка;

• 26.03.2011 року мене виписали терміново з лікарні № 9, незважаючи на нестабільний стан, з артеріальним тиском 190/100. При цьому доставили до СІЗО практично з під крапельниці не медичні фахівці, а звичайні працівники конвою у автомобілі ВАЗ–2110, хоча за висновками експертів судово-медичної експертизи мене рекомендували доставляти каретою ШМД для унеможливлення серйозних загострень хвороб. Через день 28.03.2012 року було призначене чергове судове засідання і мене туди доставили, де я знаходився протягом 9 годин, не враховуючи незадовільний стан здоров’я;

• на судові засідання мене вивозили каретою швидкої медичної допомоги з СІЗО до суду навіть з артеріальним тиском 240/140, де медичні працівники були вимушені проводити інтенсивну терапію, у тому числі для зниження артеріального тиску застосовувалися ін’єкції димедролу, після чого я продовжував тривалий час знаходитись у залі судового засідання у напівсвідомому стані. При цьому начальник медчастини СІЗО Попов П. П. на прохання не вивозити мене у незадовільному стані здоров’я відповідав, що прокуратура поставила завдання вивезти мене у будь-якому стані, і він сліпо виконував ці вказівки.

• на моє прохання надати мені необхідну медичну допомогу суддя Грищенко Н. М. видалила мене із зали судових засідань до останнього слова, тим самим в черговий раз грубо порушила моє право на захист, що і підтверджено в раніше зазначеній Ухвалі ВССУ.

На фото: судове засідання в Дзержинському райсуді Кривого Рогу під головуванням судді Грищенко. Професор Темченко сидить у кайданках, медична сестра вчергове вимірює артеріальний тиск.

– Чи відомо Вам про рішення Європейського суду з прав людини на Вашу користь?

– Мені відомі такі рішення Європейського суду. Зокрема перше рішення було в березні 2011 року. У суді долучили до справи копію повідомлення Європейського суду з прав людини від 17.03.2011 р, у якому вказано Уряду України згідно з Правилом 39 Процесуальних норм «…вказати Уряду України покласти заявника до спеціалізованої лікарні…рекомендованої експертами-медиками, де він одержав би можливість отримувати належний медичний догляд…або звільнити його з-під арешту для… отримання адекватної допомоги». Однак ця вказівка була несвоєчасно виконана – всередині червня 2011 року, тобто по суті необхідність негайного направлення мене на медичне обстеження Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу була проігнорована; друге рішення ЄС від 16.07.2015 стосується підтвердження відносно порушення моїх прав за статями 3, 5 та іншими – ці рішення є у відкритому доступі в інтернеті і висвітлені на багатьох офіційних сайтах України, а також відповідна інформація надрукована в газеті «Урядовий кур’єр» від 21.11.2015 року.

Причини цих порушень криються у відсутності належного прозорого правосуддя в Україні, внаслідок чого прокуратура і суди не несуть ніякої відповідальності за допущені грубі систематичні порушення законодавства, і навіть навпаки, у нашому випадку за чітке виконання отриманих від владних структур «вказівок» і прийняття відповідних протизаконних рішень суддя Грищенко Н. М. отримала підвищення по службі – зараз вона вже суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області.

– Яких саме кримінальних переслідувань Ви зазнаєте зараз?

– На даний час продовжується черговий – третій – судовий розгляд справи у Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу. Прокуратура Дніпропетровської області продовжує безпідставно захищати «честь мундиру», не маючи відповідних доказів, посилається на сумнівні факти і припущення, прекрасно розуміючи, що справа у 2009 році була невдало сфабрикована, і треба допомогти будь-якою ціною уникнути винним особам відповідальності.

– Що саме має відбутися в рамках українського правосуддя на виконання рішення Євросуду?

Що має відбутися в рамках вітчизняного правосуддя на виконання рішення Європейського суду з прав людини, мені невідомо, але я маю надію, що справедливість переможе і в Україні належним чином будуть захищені права людини, і як мінімум буде гарантовано право на справедливий суд, де сторони обвинувачення і захисту користуються рівними правами відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Можливо, за дотримання таких умов суди у своїй подальшій діяльності прийматимуть більш обґрунтовані й, головне, законні рішення, що унеможливить провокації і, власне, фабрикування «замовних» справ прокуратурою чи іншими владними структурами.

Хронологія подій після отримання вироку у суді першої інстанції від 23.05.2011 року (суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Грищенко Н. М.) у кримінальній справі Темченко А. Г.

23.05.2011 р. – вирок судді Грищенко Н. М., Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу (Темченка А. Г. засуджено на 5 років і 2 місяці).

27.09.2011 р. – попереднє засідання Апеляційного суду Дніпропетровської області (Темченко А. Г. перебуває під вартою в СІЗО).

05.10.2011 р. – Апеляційний суд – Темченка А. Г. засуджено на 5 років умовно і звільнено з-під варти.

05.12. 2011 р. – важка операція, яка тривала понад 9 годин – субтотальна резекція шлунку по онкології – залишився практично без шлунку (7 днів в реанімації); з наступним отриманням безстрокової інвалідності ІІ групи.

17.05.2012 р. – розгляд касаційної скарги в ВССУ і повернення кримінальної справи на новий судовий розгляд.

10.09.2012 р. – постанова про об’єднання кримінальних справ за клопотанням Темченко Валентини Максимівни (суддя Костенко В. В., Дзержинський районний суд) – до цього майже 2 роки постійно відмовляли в об’єднанні.

19.12.2012 р. – незначні (зменшення порушень ТАГ) зміни обвинувачення в суді.

24.12.2012 р. – початок нового судового розслідування (суддя Литвиненко Н. А.)

16.12.2013 р. – відвід прокурора в судовому процесі Буйленкової І. М.

30.04.2014 р. – зміна обвинувачення в менший бік і новий прокурор в судовому засіданні Троцик С. В.

21.07.2014 р. – чергова зміна (послаблення) обвинувачення в суді.

Великі перерви в суді були пов’язані з виконанням окремих запитів, наприклад, до ТОВ «Київстар», інколи хвороби учасників процесу, у тому числі судді та свідків.

В суді підтверджено відсутність збитків Криворізькому технічному університету у сумі понад 532 тис. грн за формами звітності за 2009–10 роки (свідчення у судовому засіданні головного бухгалтера КТУ Шпильки В. Т.) – на відміну від обвинувачення Темченка А. Г., пред’явленого прокуратурою за харчування в спортивно-оздоровчому таборі «Чароїт».

31.03.2015 р. – вирок у повторному судовому розгляді – суддя Дзержинського районного суду Літвіненко Н. А. – Темченка А. Г. засуджено до 5 років умовно.

21.10.2015 р. – розгляд апеляції (подали прокуратура і захист, а також особисто Темченко А. Г.) – у підсумку справу повернено на новий (третій) судовий розгляд у Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу (суддя Чайкіна та новий представник державного обвинувачення у судовому процесі). Два засідання в грудні 2015 року і в січні 2016 року не відбулися, новий судовий розгляд кримінальної справи розпочався 16.03.2016 року, наступне засідання відбудеться 20.04.2016 року.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори