увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 30.09.2016 18:09
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Як не «тушки», то «хвости»?

21.03.16 | Наталка Ковальчук

Як відомо, рідко який птах долетить до середини Дніпра. Не становить секрету й те, що рідко яка коаліція в українському парламенті добирається до середини своєї каденції.

То з’являться у парламентських стінах «тушки», котрі, бігаючи з фракції у фракцію, розвалять ту коаліцію. То якась інша притика трапиться.

Як от нині. Про що й сказано у матеріалі «Коаліціада 2016: у гонитві за власним хвостом» (Євген Захаров khpg.org). Справді-бо, народні обранці, почавши дискусії навколо існування коаліції,  ганяються «…за власним хвостом» замість того, щоб зайнятися «…своїм прямим обов’язком – законотворчістю».

Думку цю, вочевидь, поділяє значна кількість українців. Це підтверджує і статистика.

Так, за даними недавнього дослідження на тему «Оцінка громадянами ситуації в країні», проведеного з 19 до 24 лютого 2016 року соціологічною службою Центру Разумкова, майже третина українців (29, 3%) підтримали б повне «перезавантаження» влади заради подолання нинішньої політичної кризи. razumkov.org.ua

Фактично за достатньо короткий термін усі «гілки влади», у тому числі й парламентська, зуміли суттєво розчарувати власний народ.

І не останню роль у цьому відіграють ті політичні «забавки», які знаходять для себе парламентарі.

Ось, наприклад, у згаданому вже соціологічному дослідженні Центру Разумкова зазначається, що 52, 4% респондентів підтримують ініціативу розпуску Верховної Ради і проведення позачергових виборів.

Та насправді ідея з виборами народилася, так би мовити, «зверху». У якийсь момент її почали активно просувати і обґрунтовувати тим, що парламент «не справляється», що потрібне його «перезавантаження». Вдавалися до цих тез як самі «слуги народу», так і різноманітні експерти.

Ситуація навколо цього питання відчутно нагніталася. На екранах телевізорів зарясніло й рейтингами політичних сил, які могли б перемогти у випадку, «якби вибори завтра». В штабах місцевих осередків політичних сил заворушилися люди в очікуванні «активізації» виборчого процесу, безсонних ночей і кращого заробітку.

Однак політична хвиля під назвою «готуємося до виборів» як раптово з’явилася, так і зненацька зникла. Про необхідність дочасного розпуску парламенту вже мало хто й згадує. Ніби, як ото в «Кайдашевій сім’ї», якась «груша всохла», і українська парламентська сім’я помирилася.

Чи таки не помирилася? Бо дуже скоро почалися «ігри» навколо створення нової коаліції чи переформатування старої. Хоча Конституція України, як аргументовано зазначено про це у згаданій вже публікації «Коаліціада 2016: у гонитві за власним хвостом», якраз таких радикальних змін не вимагає.

Та голосу розуму правових експертів, які ледь не щодня говорять, що сценарій з коаліціадою надуманий, мало хто на полі парламентських битв дослухається. І гонитва за цим «хвостом» продовжується, то набираючи обертів, то сповільнюючись.

Та, мабуть, тільки цією гонитвою  справа не обмежуватиметься.

Бо, здається, починає виростати вже й новий «хвіст». Цього разу йдеться про саму Конституцію України. Принаймні, останнім часом почали лунати заяви, що Основний Закон України доконче потрібно чи то перекроювати, чи то переписувати. Одним словом комусь щось потрібно кардинально змінювати.

Хоча самою ж Конституцією і визначено порядок змін до основного документа країни.

Та відкритим залишається питання, чи потрібно взагалі щось змінювати?

Мабуть, перш, ніж перекроювати Основний Закон, варто згадати, що не так давно зміни до української Конституції вже вносилися. І хоч тоді теж багато просторікувалося, що від них буде лише користь. А насправді ні до чого доброго вони не привели. Лише відкотили країну на пряму дорогу до тоталітаризму. То чи не варто враховувати минулі помилки, щоб не накоїти нових?

Бо врешті-врешті, справа зовсім не у Конституції, чи в коаліції, чи у дочасних виборах. А у тому, чи є у людей, найнятих українським народом у владу, бажання працювати на користь того самого народу, чи немає.

По всьому виходить, що відповідь поки що негативна.   

До цього можна лише додати: якщо широкому й могутньому Дніпру однаково, які птахи над ним літають, то для українського суспільства зовсім небайдуже, які  політичні течії впливають на життя і стабільність у країні.