пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201608
21.03.2016 | Яра Скрипник

Чеченське березневе загострення, або правозахисником на Північному Кавказі бути все небезпечніше

   

 

Березень 2016 року видався непростим для правозахисного співтовариства, яке працює у Чечні. Так, 9 березня 2016 року, на кордоні між Інгушетією та Чеченською Республікою було здійснено напад на моніторингову групу, яка прямувала до Інгушетії після відвідання суду над політичними в’язнями режиму Путіна – Миколою Карпюком та Станіславом Клихом.

Ввечері, коли місія, що складалася з журналістів з Швеції та Норвегії та російських юристів-міжнародників, поверталася після робочого дня до готелю, на автомобіль напали озброєні молодики, за різними оцінками, від 15 до 20 осіб. З гаслами: «Виходьте, терористи», невідомі наказали усім пасажирам та водієві негайно покинути автомобіль. Чоловіків було жорстоко побито, зокрема, у водія діагностовано перелами ребер та струс мозку. Жінок лише залякували можливою фізичною розправою. Техніку журналістів було пошкоджено, у двох осіб відібрали мобільні телефони. Наостанок нападники ще й підпалили мікроавтобус.

Особи, що здійснили напад, перемовлялися між собою на чеченській мові, поводили себе зухвало, але жодних вимог матеріального плану не висунули. Тобто із упевненістю можна сказати, що метою цієї провокації було лише залякування. Тим більше, що за декілька годин невідомі вдерлися до квартири-офісу громадської організації «Комітет проти катувань» у Інгушетії, а за декілька днів – і до офісу у м. Грозний, Чеченська республіка. До речі, грозненська квартира належала не будь-кому, а вбитій у 2009 році Наталії Естеміровій – відомій російській правозахисниці, яка займала активну громадянську позицію, відстоюючи права чеченського населення на свободу від імперських амбіцій Рамзана Кадирова, за що, власне, і заплатила життям. Нагадаємо, пані Естемірову було викрадено біля власного будинку у 2009 році, того ж дня її розстріляли.

Серію акцій було продовжено 14 березня – на виході з готелю у місті Грозний знову здійснили напад на Ігора Каляпіна – голову «Комітету проти катувань». Спочатку його виселили з готелю «Грозний-Сіті» за те, що він дозволив собі критику голови республіки – Рамзана Кадирова, а на виході пана Каляпіна вже чекала юрба людей, які закидали його яйцями, мукою та зеленкою. Поліція, що знаходилася неподалік, лише спокійно спостерігала за дійством, навіть не зробивши спроби захистити чоловіка. Тому правозахисникові довелося якнайшвидше виїхати у той же день за межі «гостинної» Чеченської Республіки.

Цікаво, що всі ці події відбувалися паралельно з тим, як Комісар Ради Європи з прав людини Нілс Мужнієкс презентував підготовлену ним відповідь на зауваження Уряду у справі Європейського Суду з прав людини «Естемірова проти Росії», де виступив третьою стороною по справі. Пан Мужнієкс на 11 сторінках меморандуму виклав свою позицію та дійшов висновку, що як у 2009 році, коли було викрадено та вбито пані Естемірову, так і зараз у Чечні винні у порушеннях прав людини залишаються безкарними через бездіяльність федеральної і регіональної влади, які не вживають термінових та необхідних заходів.

Пан Комісар нагадав, що саме держава має нести відповідальність за дії або бездіяльність, які призводять до атак на правозахисників або їх залякування. Зобов’язання держави також включають захист правозахисників, які перебувають під загрозою, надаючи їм ефективні засоби правового захисту і відшкодування шкоди в разі порушення їх прав, розслідування кожного випадку нападу на особу. Пан Мужнієкс згадує у своїх зауваженнях ще три випадки викрадення правозахисників, окрім справи пані Естемірової, а саме: викрадення у 10 серпня 2009 року голови НГО «Врятуємо Покоління» Зареми Садулаєвої та її чоловіка Аліка Джабраілова. Наступного дня трупи подружжя з множинними вогнепальними пораненнями були виявлені у їх власному автомобілі. 31 жовтня 2009 року ще один активіст в області прав людини, Зарема Гайсанова - штатний співробітник Датської ради у справах біженців - була викрадена у Грозному, імовірно, під час проведення спецоперації місцевими правоохоронними органами. З того часу родичі не мають жодних відомостей про її долю. На превеликий жаль, цей перелік не є вичерпним, за останнє десятиліття на території Північного Кавказу були вбиті або померли за підозрілих обставин такі правозахисники, громадські діячі та журналісти: Макшаріп Аушев (2009 р., Інгушетія) Гаджимурад Камалов і Ахмеднабі Ахмеднабієв (у 2011 і 2013 роках, відповідно, Дагестан), Тимур Куашев (2014 р., Кабардино-Балкарія).

Наприкінці свого меморандуму Комісар вказав на те, що вбивство Наталії Естемірової слід розглядати не ізольовано, а межах широкої картини вбивств і залякувань правозахисників на Північному Кавказі і, зокрема, в Чеченській Республіці. Пан Мужнієкс зазначив, що російська влада не спромоглася запобігти і належним чином відреагувати на найсерйозніші порушення прав людини щодо правозахисників у Північно-Кавказському регіоні. Комісар також зазначив, що російській владі потрібно буде впровадити ряд законодавчих змін, які будуть спрямовані на створення більш безпечного середовища для правозахисників.

Однак поки що «маємо те, що маємо» - найбільш поширеним засобом впливу на роботу правозахисників у Чеченській Республіці залишаються не круглі столи, конференції, обговорення, а напади, підпал автомобілів та побиття людей. Хотілося б сподіватися, що ситуація незабаром зміниться, але будьмо реалістами – над Чечнею згущуються хмари безкарності, імпульс до якої дає сам голова республіки. Подивимося, хто ж сильніший – слон чи кіт – помірні світові санкції та «глибоке занепокоєння» європейських дипломатів чи невігластво та «традиційні чеченські цінності».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори