MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 64 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 09.03.2016 – 12.03.2016

24.03.2016   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 54 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 25 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, з обранням або звільненням суддів, призначенням позачергових виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 54 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 25 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, з обранням або звільненням суддів, призначенням позачергових виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 4192 від 10.03.2016 (Денисенко А. С.) про внесення змін до деяких законів України щодо статусу волонтерів.

Пропонується Закон України «Про волонтерську діяльність» доповнити новою статтею 6-1 «Отримання волонтерами, які надають волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів, статусу учасника бойових дій» такого змісту: «1. Волонтери, які надавали волонтерську допомогу Збройним Силам України, іншим військовим формуванням та правоохоронним органам в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів, мають право на отримання статусу учасника бойових дій. 2. У разі загибелі (смерті) волонтера, який надавав волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів, члени сім’ї, батьки та утриманці такої особи, зберігають право на усі соціальні та інші гарантії, передбачені чинним законодавством для учасників бойових дій. 3. Надання волонтерам статусу учасника бойових дій здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України на підставі рішення органу, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідний орган приймає зазначене рішення на підставі звернення отримувачів статусу або членів його сім’ї, батьків та утриманців, у разі загибелі (смерті) особи, довідки судово-медичної експертизи про причини смерті або довідки про характер отриманих поранень у районі проведення антитерористичної операції, а також, у разі необхідності, свідчень керівника одного з підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів, органів державної влади, який перебуває безпосередньо в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів. До звернення отримувачів статусу учасника бойових дій також можуть додаватися інші документи, які підтверджують факт надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів». Одночасно пропонується визначити, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на «сім’ї, батьки та утриманці осіб, які надавали волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час надання волонтерської допомоги, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення». Та уточнити, що учасниками бойових дій є також «особи, що надавали волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів» і відповідно, учасниками бойових дій визнаються зокрема «волонтери, які надавали волонтерську допомогу Збройним Силам України, Національній гвардії України, Міністерству внутрішніх справ України та добровольчим формуванням в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів». Окремо спеціально зазначено, що «Дія положень цього закону поширюється на волонтерів, які надавали волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичної операції від її початку».

Проект 4193 від 10.03.2016 (Чорновол Т. М.) про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини.

Пропонується статтю 26 після частини десятої доповнити новою частиною (а чинну 11 вважати 12) такого змісту: «11. Військовослужбовці, стосовно яких розпочато кримінальні провадження за дезертирство, самовільне залишення військової частини або місця служби та оголошено у розшук, звільняються з військової служби у запас». Відповідно і статтю 37 пропонується доповнити частиною восьмою такого змісту: «8. Військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас відповідно до частини одинадцятої статті 26 цього Закону, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України».

Проект 4210 від 11.03.2016 (Чорновол Т. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб.

Метою проекту проголошено підвищення рівня військової дисципліни військовослужбовців, а також військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, удосконалення порядку притягнення зазначених осіб до відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень, запровадження можливості превентивного затримання командиром порушників військової дисципліни. Найважливіша пропозиція проекту передбачає запровадження можливості застосування судами за військові адміністративні правопорушення (статті 172-10 та 172-12 – 172-19 КУпАП) поряд із арештом з утриманням на гауптвахті альтернативного стягнення – штрафу. пропозиція видається цілком слушною, оскільки дає можливість не лише індивідуалізувати стягнення з урахуванням конкретних особливостей вчиненого правопорушення, а й забезпечити невідворотність покарання окремих категорій правопорушників, зокрема військовослужбовців-жінок, до яких арешт з утриманням на гауптвахті не застосовується. Окрім того, пропонується притягувати до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів. Уточнюється перелік посадових осіб, які можуть складати протоколи про військові адміністративні правопорушення. До їх числа додатково включають командирів підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин та уповноважених посадових осіб органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. У проекті також передбачається: встановлення адміністративної відповідальності за самовільне залишення військової частини (місця служби), крім військовослужбовців строкової військової служби, і іншими категоріями військовослужбовців, зокрема офіцерами, прапорщиками та військовослужбовцями військової служби за контрактом, а також призваними під час мобілізації; встановлення адміністративної відповідальності за появу військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів на військовій службі в нетверезому стані, вживання ними наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також за відмову зазначених осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп’яніння;  унормування порядку розгляду справ про військові адміністративні правопорушення та порядку відбування покарання військовослужбовцями у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті; впровадження превентивного затримання, як крайнього заходу впливу на військовослужбовців-порушників військової дисципліни, який може застосовуватися у випадках, коли інші заходи, вжиті командиром, виявилися недієвими в особливий період; закріплення повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати порядок позбавлення статусу учасника бойових дій. Також у положеннях ряду Законів України пропонується замінити слово «рядові» в усіх відмінках словом «солдати» у відповідному відмінку. Остання пропозиція, хоча й ніби «непрофільна» для цього проекту, але загалом слушна, оскільки відповідна зміна назви військового звання була закріплена в Законі України «Про загальний військовий обов’язок  і військову службу» ще 2006 р.

Запропоновані зміни спрямовані на виправлення недоліків чинного законодавства, хоча автори цього огляду вважають доволі дискусійною саму ідею запровадження військових адміністративних правопорушень як окремого виду адміністративних деліктів (див.: Бюлетень № 5, коментар до проекту 1762)

 

Ідеологічні питання

 

Проект 4185 від 10.03.2016 (Писаренко В. В.) про державну підтримку жінок, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня».

Метою прийняття проекту проголошено підвищення поваги до материнства, відзначення матерів почесним званням України та надання їм додаткової соціальної підтримки. Проект містить чотири статті, в яких послідовно визначаються напрями державної політики популяризації материнства; регламентуються основні підстави та критерії присвоєння Почесного звання України «Мати-героїня»; пропонується встановити низку соціальних гарантій щодо пенсійного і медичного забезпечення, оплати комунальних послуг тощо жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», та визначаються прикінцеві положення.

Проект 4189 від 10.03.2016 (Шверк Г. А.) про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР (щодо реалізації положень Закону України про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки).

Дуже короткий за змістом проект, який передбачає вилучення з тексту преамбули Житлового кодексу ідеологічно забарвленої характеристики досягнень радянської влади і радянської житлової політики.

На тлі нагальної потреби у значних системних змінах Житлового кодексу (якщо не повного скасування цього акта) внесені пропозиції видаються загалом правильними, але суто ідеологічними і до певної міри дріб’язковими.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 4182 від 09.03.2016 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оскарження рішення про прийняття закону в цілому.

Пропонується доповнити КАС України новою ст. 171-2 (наявну статтю з цим номером перейменувати на 171-3) «Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень Верховної Ради України про прийняття закону в цілому», в якій, зокрема, зазначається що «Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності рішень Верховної Ради України про прийняття закону в цілому. Право оскаржувати рішення Верховної Ради України про прийняття закону в цілому має народний депутат України». Позовна заява щодо рішення ВР України про прийняття закону в цілому може бути подана до Вищого адміністративного суду України (далі – ВАС України) у дводенний строк з дня прийняття рішення. ВАС України невідкладно повідомляє ВР України про відкриття провадження у справі та зобов’язує її протягом двох годин з моменту отримання відповідного повідомлення опублікувати про це оголошення в базі даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі веб-сайту ВР України. Справа щодо рішення ВР України про прийняття закону в цілому вирішується колегією суддів у складі не менше п’яти суддів у дводенний строк після надходження позовної заяви. ВАС України за наслідками розгляду справи визнає рішення Верховної Ради України про прийняття закону в цілому незаконним та скасовує його у разі: 1) виявлення факту порушення вимог щодо особистого голосування під час розгляду законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України шляхом голосування «за»  народним депутатом за іншого народного депутата на будь-якій стадії розгляду відповідного законопроекту; 2) недотримання строків внесення альтернативних законопроектів, пропозицій та поправок до законопроектів (ст. 100, 101, 109 та 116  Регламенту Верховної Ради України»); 3) повторного розгляду законопроекту, який було відхилено на поточній сесії Верховної Ради України; 4) порушення порядку розгляду законопроектів у другому читанні (ст. 119–121 Регламенту Верховної Ради України»); 5) порушення порядку прийняття законопроекту в цілому (частина 4 ст. 102, частина 2 ст. 114 Регламенту Верховної Ради України). Останнє положення також закріплюється в новій ст. 49-1 «Скасування рішень Верховної Ради про прийняття закону в цілому у судовому порядку» Регламенту Верховної Ради України, в якій зазначається, що «Текст закону, прийнятий Верховною Радою, може бути переданий на підпис Голові Верховної Ради не раніше п’яти днів та не пізніше десяти днів з дня прийняття рішення про прийняття закону в цілому у випадках, якщо: 1) жоден з народних депутатів не подав до Вищого адміністративного суду України позовну заяву щодо відповідного рішення Верховної Ради України про прийняття закону в цілому у дводенний строк з дня прийняття такого рішення; 2) Вищим адміністративним судом України було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовної заяви щодо відповідного рішення Верховної Ради України про прийняття закону в цілому. У разі скасування Вищим адміністративним судом України рішення Верховної Ради України про прийняття закону в цілому розгляд законопроекту починається з того читання, під час якого було допущено порушення, яке стало підставою для скасування відповідного рішення». Відповідно до цієї новели уточнюється і текст ст. 130, де зазначається, що «текст закону, прийнятий Верховною Радою, не раніше п’яти днів та не пізніше десяти днів з дня прийняття рішення про прийняття закону в цілому» належним чином оформляється і подається на підпис Голові Верховної Ради України.

Зазначимо, що в проекті плутаються статті Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (їх всього дві) і статті власне Регламенту як окремого документу, затвердженого законом (вище пропозиції цитуються з відповідними виправленнями, зробленими авторами огляду).

Ідея заслуговує на увагу, хоча викликає сумніви те, що відповідний позов може подаватися від імені навіть одного депутата. За таких обставин зловживання цим правом з урахуванням кількості законів, що приймається, може фактично заблокувати роботу ВАС України.  Як відомо, в аналогічній ситуації суб’єктом подання до Конституційного суду України про неконституційність законів України може бути не менш як сорок п’ять народних депутатів України.

Проект Постанови 4202 від 11.03.2016 (Мураєв Є. В.) про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів».

Пропонується скасувати Постанову Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів». У самій постанові така пропозиція ніяк не обґрунтовується, а в пояснювальній записці до проекту звертається увага на ряд порушень Регламенту Верховної Ради України при прийняття згаданої постанови.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 4207 від 11.03.2016 (Бондар В. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (щодо встановлення обов’язкового мінімуму виплат на дітей одиноким матерям (батькам).

Пропонується визначити, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років, не може бути меншою за 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проект продовжує хвилю проектів про мінімальний рівень державної допомоги на дитину. Попередні проекти стосувалися переважно допомоги на дітей, місце проживання чи перебування батьків яких невідоме (див. Бюлетені № 61 та 62).

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 4203 від 11.03.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення відповідальності за фактичне ухилення від об’єктивного та неупередженого розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду).

Пропонується віднести до караних діянь «бездіяльність службової особи чи дії іншої особи, які направлені на фактичне ухилення від об’єктивного та неупередженого розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду», додавши зазначене положення до тексту диспозиції статті 376-1 «Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду». На підтримку своєї ініціативи, автори проекту в пояснювальній записці наводять такі аргументи: на практиці існують непоодинокі випадки, коли до суду в короткий період часу (від одного до п’яти днів) подаються декілька однакових за суттю та змістом позовних заяв із додаванням не оригіналу платіжного доручення чи квитанції про сплату судового збору, а їх копії. Зазначені позовні заяви розподіляються автоматизованою системою на декількох суддів (іноді майже на всіх). За правилами цивільного та адміністративного судочинства такі позовні заяви залишаються без руху, та судом надається строк для усунення недоліків. Оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору, надається до однієї з позовних заяв фактично за вибором недобросовісного позивача. Інші позовні заяви повертаються такому позивачеві на підставі спливу строків для усунення недоліків. Відповідальність за зазначені дії Кримінальним кодексом України не передбачена. Таким способом недобросовісні позивачі фактично скеровують розподіл справ на «потрібного» суддю.

Проект 4211 від 12.03.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення прав на житло).

Пропонується втричі (з 10 до 30 розмірів мінімальної заробітної плати) збільшити граничний розмір суми, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, до якої не може застосовуватися звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло. Автори проекту так визначають його завдання і цілі: забезпечення права на житло, закріплене в Конституції України та міжнародно-правових актах, через уточнення гарантій прав на житло, встановлених законодавством України з урахуванням фактичних економічних та соціальних умов, які існують станом на теперішній час в економіці України та житті суспільства.

 

Культура та освіта

 

Проект 4191 від 10.03.2016 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до статті 103-2 Бюджетного кодексу України щодо фінансування харчування учнів 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Пропонується установити, що «Освітня субвенція спрямовується також на фінансування харчування учнів 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів».

 

Охорона здоров’я, фізична культура і спорт

 

Проект 4186 від 10.03.2016 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гарантій підвищення спортивної майстерності молоді.

Пропонується внести зміни до законів України «Про фізичну культуру і спорт», «Про вищу освіту» та «Про професійно-технічну освіту» передбачаючи гарантії підвищення спортивної майстерності молоді через надання права спортсменам, які є студентами (курсантами) вищих навчальних закладів, учнями/слухачами професійно-технічних навчальних закладів денної форми навчання, на: «звільнення від занять (денної форми навчання) для підготовки та участі у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях» та «навчання (за потреби) відповідно до індивідуальних навчальних планів та графіків для студентів (курсантів) денної форми навчання, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях». Такі цілковито однакові зміни вносяться до усіх трьох законів.

Проект 4204 від 11.03.2016 (Мураєв Є. В.) про мораторій на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я.

Проект включає лише одну сутнісну статтю такого змісту: «Ввести мораторій строком на п’ять років на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, що включає: безпосередню ліквідацію лікарень, поліклінік, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів (у тому числі, які розташовані на території сільських та селищних рад) та інших медичних закладів державної та комунальної форм власності; реорганізацію закладів охорони здоров’я, що призводить до зміни їх головного призначення та/або скорочення кількості працівників і зменшення кількості ліжко-місць; інші форми реорганізації, направлені на закриття закладів охорони здоров’я та зменшення обсягів медичної допомоги населенню; скорочення режиму роботи медичних закладів».

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 4183 від 09.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання меліорованих земель та меліоративних систем.

Як зазначено в пояснювальній записці, «Внаслідок реформування агропромислових підприємств, які у своїй діяльності використовували меліоровані землі та меліоративні системи, кількість водокористувачів збільшилася у декілька разів, змінилася структура та належність внутрішньогосподарських меліоративних фондів. Така ситуація призвела до пограбування трубопроводів, руйнування окремих елементів меліоративних мереж, порушення їх технологічної цілісності, розкрадання дощувальних машин і зниження рівня використання меліорованих земель, особливо зрошуваних». Відповідно, метою проекту проголошено забезпечення на законодавчому рівні основних засад щодо відновлення ролі меліорованих земель у продовольчому та ресурсному забезпеченні держави, встановлення відповідальності за недбале ставлення до меліорованих земель та меліоративних систем, використання зрошуваних земель у поливному режимі, збереження і відтворення родючості ґрунтів, зменшення навантаження на державний бюджет при прийнятті безхазяйних об’єктів інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем зрошуваного землеробства до державної власності. У проекті пропонується внести зміни:до Земельного кодексу України – стосовно визначення земельних ділянок смуг відведення з особливим режимом використання під закриті меліоративні мережі зрошувальних і осушувальних систем з метою забезпечення їх експлуатації; використання меліорованих земель за призначенням, зокрема зрошуваних земель у поливному режимі;до Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об’єктів магістральних трубопроводів» – у частині віднесення до складу об’єктів магістральних трубопроводів об’єктів закритої мережі меліоративних систем, які визначені Законом України «Про трубопровідний транспорт», з метою дотримання правового режиму земель охоронних зон; до Закону України «Про меліорацію земель» – у частині визначення: сталих понять та термінів, які використовуються в загальнодержавних, наукових, розпорядчих документах, але не врегульовані на законодавчому рівні; статусу меліоративних систем та права власності на них; повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері меліорації; експлуатації та списання меліоративних систем; фінансового забезпечення заходів з меліорації земель та відповідальності за порушення законодавства про меліорацію земель.

Проект 4184 від 09.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» щодо підвищення ефективності використання виділених земельних ділянок.

Як зазначається в пояснювальній записці, проект розроблений з метою вдосконалення та прискорення процесу розміщення засобів зв’язку, навігації та спостереження об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (далі – ОЦВС ), підвищення ефективності використання виділених земельних ділянок, а його прийняття сприятиме створенню більш тісної взаємодії підрозділів ОЦВС та підрозділів Міністерства оборони України в частині організації використання повітряного простору як у мирний час, так і в особливий період. Для цього зазначена стаття доповнюється новою частиною такого змісту: «Землі оборони, призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади та Міністерством оборони України можуть використовуватись для розміщення засобів зв’язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), що належать підрозділам об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України».

Проект 4200 від 11.03.2016 (Мураєв Є. В.) про мораторій на зміну цільового призначення земельних ділянок рекреаційного призначення за межами населених пунктів.

Як зазначається в преамбулі проекту, завданням цього Закону є запобігання масовим проявам зміни цільового призначення і забудови земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності за межами населених пунктів, що призводить до погіршення санітарно-гігієнічних, рекреаційних та спортивно-оздоровчих умов життя громадян, а також фізичного і естетичного виховання дітей та молоді. Для цього пропонується «Ввести мораторій строком на десять років на зміну цільового призначення земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності за межами населених пунктів» та «Заборонити ліквідацію та руйнування об’єктів стаціонарної рекреації, визначених Земельним кодексом України, розташованих на земельних ділянках, визначених статтею 1 цього Закону [земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності за межами населених пунктів – авт. огл.], крім випадків, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій».

 

Проекти з інших питань

 

Проект 4187 від 10.03.2016 (Голуб В. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання процесу будівництва.

Проектом упроваджуються такі положення: виключається можливість одержання кваліфікаційного сертифікату особами, які не здобули вищої освіти за необхідним напрямом професійної атестації; виключається необхідність одержання від центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, вихідних даних для проектування об’єктів будівництва; скасовується процедура реєстрації декларацій у сфері будівельної діяльності; запроваджується необхідність одержання рішення суду для призупинення підготовчих або будівельних робіт за ініціативою державного органу архітектурно-будівельного контролю. Відповідні зміни вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу цивільного захисту України, Законів України «Про охорону праці», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про місцеве самоврядування».

Практично всі положення проекту викликають достатньо суттєві зауваження. Загалом проект видається лобістським та таким, що сприятиме виключно інтересам провідних забудовників, а не суспільства.

Проект 4188 від 10.03.2016 (Голуб В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань.

Проектом передбачається впровадження до законодавства інституту довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язання. Для цього глава 49 ЦК України доповнюється новим параграфом 8 в обсязі 12 статей, а також вносяться зміни до ряду інших законів. Основна ідея проекту викладена в новій статті 597-1, згідно з якою виконання зобов’язання боржника може бути забезпечене шляхом передання кредиторові майна у довірчу власність. При цьому право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань  є різновидом права власності на майно за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права користуватися та самостійно розпоряджатися таким майном, окрім як у випадку звернення стягнення на нього у порядку, встановленому законом.

З огляду на характер та обсяги пропонованих змін, проект вимагає ретельної увагу з боку спеціалістів у цивільному та господарському праві.

Проект 4194 від 10.03.2016 (Голуб В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями.

Проект подано на розвиток положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» від 15.04.2014 р., яким було впроваджено перехід від обов’язкового до добровільного використання печаток юридичними особами. У пояснювальній записці особливо підкреслюється скасування дозвільного порядку виготовлення печаток наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2011 р. № 5 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС від 11.01.99 № 17». З цієї дати будь-яка особа отримала право виготовляти печатки будь-якого змісту та у будь-якій кількості на власний розсуд, а тому вимога наявності відбитку печатки на документі є звичайною бюрократичною перепоною, а не підтвердженням офіційності/автентичності/достовірності документу чи повноважень особи, яка підписала такий документ.

Передбачається виключити із законодавства вимоги про обов’язкове використання печаток (незалежно від їх наявності у суб’єктів господарювання); виключити можливість визнання документу (угоди, правочину) недійсним (неукладеним, невчиненим) у зв’язку з відсутністю відбитку печатки; виключити необхідність використання печаток у відносинах суб’єктів господарювання з державними органами та органами місцевого самоврядування; встановити адміністративну відповідальність за вимагання державним органом або органом місцевого самоврядування наявності відбитку печатки на офіційному документі. Передбачається, що внаслідок прийняття проекту закону буде досягнуто ряд важливих цілей: суб’єкти господарювання отримають реальну можливість здійснювати господарську діяльність без використання печаток; буде зменшено правову невизначеність у сфері використання печаток, що, у свою чергу, призведе до зменшення кількості господарських спорів з цього питання; взаємодія суб’єктів господарювання та державних органів буде спрощеною.

Утім, як видається, для реалізації мети проекту має бути скасовано значно більше норм, ніж зазначено в проекті.

Проект 4196 від 10.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про ринок електричної енергії України.

Комплексний закон, який передбачає впорядкування усієї галузі. Розмір проекту (151 сторінка, зокрема 17 сторінок лише змін до законодавства) виключають навіть загальний його огляд. Враховуючи це, а також актуальність соціальних відносин, що впорядковуються, проект вимагає ретельної уваги спеціалістів (як юристів, так і економістів та технологів).

Проект 4199 від 11.03.2016 (Єфімов М. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо забезпечення потреб держави та територіальних громад Донецької та Луганської областей).

Передбачається запровадити в Донецькій та Луганській областях  систему електронних закупівель та електронну систему її оскарження вже з 1 квітня 2016 року, для чого вносяться зміни до законів України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та «Про публічні закупівлі».

Проект 4201 від 11.03.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (щодо мораторію на приватизацію об’єктів права державної власності).

Пропонується доповнити зазначений закон новою ст. 1-1 «Мораторій на приватизацію об’єктів права державної власності» такого змісту: «Заборонити на період до 1 січня 2021 року приватизацію будь-яких об’єктів права державної власності».

 Поділитися