увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 01.10.2016 04:34
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 65 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 14.03.2016 – 18.03.2016

01.04.16 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Надійшло 83 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 16 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, ініціативою відставки міністра, зі звільненням суддів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект Постанови 4221 від 15.03.2016 (Корчинська О. А.) про припинення дипломатичних відносин з Російською Федерацією.

Проект містить посилання на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; численні факти порушення Російською Федерацією прав громадян України, захоплення на території України та утримання в Російській Федерації заручників, громадян України; порушення Російською Федерацією принципів міжнародного імунітету, в тому числі відносно народного депутата України, депутата Парламентської асамблеї Ради Європи Надії Вікторівни Савченко. Пропонується припинити дипломатичні зносини з Російською Федерацією, та надати доручення Уряду та Президенту України вирішити питання щодо припинення або зупинення міжнародних договорів з Російською Федерацією. Уряду також пропонується визначити країну, посольство та консульства якої представлятимуть інтереси України в Російській Федерації до відновлення дипломатичних зносин.

Припинення дипломатичних зносин є фактично найрадикальнішим засобом «мирної» дипломатії, тож, перш ніж вдаватися до нього, слід ясно усвідомити наслідки такого не стільки правового, скільки політичного рішення.

Проект Постанови 4233 від 15.03.2016 (Долженков О. В.) про Заяву Верховної Ради України до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та військових злочинів, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян в Донецькій та Луганській областях.

В заяві, зокрема, зазначається: Від імені Українського народу Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади України звертається до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності, військових злочинів, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян в Донецькій та Луганській областях, з метою притягнення до кримінальної відповідальності у Міжнародному кримінальному суді щодо передбачених статтею 7 та статтею 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду злочинів проти людяності, військових злочинів, вчинених на даній території України у період з 20 лютого 2014 року і по теперішній час. Відповідно до пункту 3 статті 12 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду держава може визнати юрисдикцію цього суду щодо конкретних злочинів із застосуванням принципу зворотної дії його в часі без ратифікації його статуту. Верховна Рада України від імені Українського народу цією Заявою: 1. Визнає відповідно до пункту 2 статті 11 та пунктів 2, 3 статті 12 Римського статуту юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та військових злочинів, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян в Донецькій та Луганській областях починаючи з 20 лютого 2014 року і по теперішній час. 2. Звертається до Міжнародного кримінального суду із проханням про встановлення винних осіб незалежно від факту їх приналежності до чинної влади України у скоєнні злочинів проти людяності та військових злочинів, передбачених статтею 7 та статтею 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, та притягнення їх до кримінальної відповідальності з метою захисту прав і основоположних свобод громадян України – мешканців Донецької та Луганської областей.

Проект Постанови 4247 від 17.03.2016 (Логвинський Г. В.) про звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, світових лідерів та всіх членів міжнародного співтовариства щодо засудження порушень прав і свобод кримськотатарського народу в частині заборони окупаційною владою РФ на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Меджлісу та визнання його екстремістською організацією.

У зверненні головна увага приділяється підтвердженню визнання Україною кримських татар корінним народом, а Меджліс кримськотатарського народу, виконавчий орган Курултаю кримськотатарського народу – вищим представницьким органом кримськотатарського народу, а також висловлюється занепокоєння діями російської окупаційної влади в Криму, а саме, зафіксованими в звітах Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Спільної Місії БДІПЛ ОБСЄ та Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин, та Комісара Ради Європи з прав людини та Кримської польової місії з прав людини численними фактами системних порушень прав людини і громадянина на території окупованого Криму. В зв’язку з чим постала необхідність підтримки та захисту кримських татар від протиправних дій окупаційної влади в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі у разі визнання екстремістською організацією та заборони Меджлісу, що матиме наслідком кримінальне переслідування членів Меджлісу, які не визнають анексії Криму та відстоюють національні пріоритети та своє законне право корінного народу на безпечне проживання на території Криму. Для протидії цьому Верховна Рада України робить таке звернення: вимагає від Російської Федерації негайно припинити політику, спрямовану на порушення прав людини і свобод громадянина в Криму як невід’ємній частині суверенної території України, у тому числі прав кримських татар як корінного народу України; звертається до міжнародного співтовариства із закликом засудити заборону Меджлісу окупаційною владою, закликає всіх світових лідерів та визнаних суспільних діячів докласти необхідних зусиль задля захисту кримських татар від дискримінації та переслідувань з боку Російської Федерації; закликає міжнародне співтовариство здійснити тиск на Російську Федерацію як сторону, що, здійснивши незаконну окупацію Криму, всіляко порушує права і свободи кримських татар в Автономній Республіці Крим і місті Севастополю, та сприяти відновленню діяльності міжнародних моніторингових місій з прав людини в Криму; вважає спільними завданнями для всіх членів міжнародного співтовариства, які поділяють загальновизнані цінності та повагу до прав людини, недопущення заборони окупаційною владою Криму діяльності представницьких органів кримськотатарського народу – Курултаю та Меджлісу, що обрані відповідно до Декларації ООН про права корінних народів. Пропонується закликати міжнародне співтовариство засудити репресивні дії Російської Федерації в окупованому Криму, спрямовані проти прав і свобод людини, шляхом заборони Меджлісу та визнання його екстремістською організацією, виявити одностайну солідарність та посилити тиск на Росію з метою відновлення юрисдикції України в межах міжнародно визнаних кордонів України.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 4252 від 17.03.2016 (Мельник С. І.) про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо виплати надбавок та доплат призваним під час мобілізації.

Пропонується уточнити, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту на час відповідної служби не зупиняється не лише виплата пенсії, а й «надбавок та доплат, на виплату яких мають право непрацюючі пенсіонери».

Проект Постанови 4264 від 18.03.2016 (Іллєнко А. Ю.) про першочергове забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (переселенців з Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим).

Пропонується встановити для згаданих внутрішньо переміщених осіб право першочергового заселення у приміщення пунктів тимчасового розміщення біженців, які функціонують на території України, а Кабінету Міністрів України доручити уповноваженим органам державної влади у місячний строк провести відповідні заходи щодо першочергового заселення внутрішньо переміщених осіб у такі приміщення, зокрема ті, які розташовані в місті Мукачевому та місті Перечині Закарпатської області, місті Одесі, а також в місті Яготині Київської області.

 

Ідеологічні питання

 

Проект Постанови 4213 від 14.03.2016 (Яриніч К. В.) про об’єднуюче (соборне) найменування міста Кіровоград Кіровоградської області.

Пропонується перейменувати місто Кіровоград Кіровоградської області на місто Свято-Єлисавет.

Проект Постанови 4222 від 15.03.2016 (Горбунов О. В.) про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Пропонується перейменувати місто Кіровоград Кіровоградської області на місто Кропивницький.

Проект 4240 від 16.03.2016 (Курячий М. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми вирішення територіальною громадою питань місцевого значення.

Пропонується як виняток із загального порядку, визначеного пунктом 8 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» передбачити, що «рішення про перейменування міст обласного значення (чисельність яких наближена до 1 млн. громадян і більше), назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, проводяться шляхом проведення місцевого референдуму протягом року з дати закінчення строку надання пропозицій органами місцевого самоврядування (обласними державними адміністраціями), визначеного пунктом 7 цієї статті Закону». У проекті також міститься пропозиція передбачити у статті 5 Закону України «Про географічні назви» новий вид перейменування – «зміна походження (етимології) назви географічного об’єкту».

Про неприйнятність другої пропозиції ми вже не раз зазначали у попередніх оглядах (див.: Бюлетень № 59, коментар до проекту постанови 4001; Бюлетень № 63, коментар до проекту 4179). Водночас перша пропозиція цілком заслуговує на увагу.

Проект 4217 від 14.03.2016 (Кіссе А. І.) про внесення зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (щодо звільнення від сплати адміністративного збору).

Пропонується доповнити частину 1 статті 36 зазначеного в назві закону таким положенням: «Адміністративний збір не справляється за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб, пов’язаних із прийняттям Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», а також зміни місцезнаходження юридичної особи, місця проживання фізичної особи у зв’язку із зміною назви (перейменуванням) скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топоніміки населених пунктів».

Проект Постанови 4218 від 14.03.2016 (Бондар В. В.) про проведення аудиту обґрунтованості цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.

Пропонується зобов’язати «Кабінет Міністрів України спільно з органами місцевого самоврядування, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у термін до 01.09.2016 організувати та провести аудит фактичних витрат виробників житлово-комунальних послуг щодо їх відповідності плановим витратам, які враховані при формуванні діючих на момент прийняття цієї Постанови цін та тарифів на житлово-комунальні послуги та спожиті у побуті природний газ і електроенергію» та одночасно з цим «Установити, що на період проведення аудиту обґрунтованості цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та вжиття заходів реагування за його результатами, але не пізніше ніж до 31 грудня 2017 року запроваджується мораторій на підвищення цін та тарифів на житлово-комунальні послуги та спожиті у побуті природний газ і електроенергію». Крім того, перед урядом ставляться такі завдання: за результатами аудиту забезпечити перегляд (зниження) цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та спожиті у побуті природний газ і електроенергію для виробників, у яких фактичні витрати, пов’язані із наданням таких послуг, нижчі за планові витрати, які враховані при формуванні діючих на момент прийняття цієї Постанови цін та тарифів на житлово-комунальні послуги та спожиті у побуті природний газ і електроенергію; визначити механізми зарахування у платежі майбутніх періодів надміру сплачених споживачами коштів за спожиті житлово-комунальні послуги та спожиті у побуті природний газ і електроенергію, якщо за результатами аудиту відповідні ціни і тарифи будуть визнані завищеними; встановити нормативні обмеження на обсяги непрямих (у тому числі адміністративних) витрат виробників та постачальників житлово-комунальних послуг та спожиті у побуті природний газ і електроенергію; забезпечити безумовне виконання зобов’язань України, які вона взяла на себе, приєднавшись до Конвенції Міжнародної організації праці № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати, ратифікованої Верховною Радою України 19.10.2005; у термін до 01.05.2016 внести на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"», яким передбачати встановлення номінальних розмірів базових соціальних стандартів (мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму) на рівні, не нижчому за фактичний прожитковий мінімум в Україні; під час формування проекту Державного бюджету України на 2017 рік передбачити номінальні розміри базових соціальних стандартів (мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму) на рівні, не нижчому за фактичний прожитковий мінімум в Україні у ІV кварталі 2016 року та з урахуванням прогнозного показника інфляції на 2017 рік.

Проект 4231 від 15.03.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про Національний банк України» (щодо обмеження зарплат та премій посадовцям Національного банку України).

Проект через виключення відповідних положень згаданого у назві закону позбавляє Раду та Правління Національного банку повноважень щодо «затвердження методики визначення заробітної плати Голови Національного банку та його заступників», «затвердження штатного розпису Національного банку та форми оплати праці», «затвердження Раді методики визначення винагороди членам Ради Національного банку, крім Голови Національного банку», «визначати перелік посад працівників, трудовий договір з якими укладається у формі контракту», «визначати структуру та розмір оплати праці службовців Національного банку» а також на «визначення порядку функціонування державної служби у Національному банку та класифікацію посад». Як зазначають ініціатори проекту, його прийняття зумовлене кризовою соціально-економічною ситуацією, кількаразовим тотальним знеціненням національної валюти, зубожінням та соціальною напругою в суспільстві, у зв’язку з чим існує необхідність обмежити невиправдано високі зарплати та премії членів Правління Національного банку України, які пропонується виплачувати на основі єдиних принципів, встановлених для всіх державних службовців. Водночас звертається увага, що у Законі України «Про оплату праці» та Законі України «Про державну службу», передбачається, що умови праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, зокрема, державних службовців, визначаються Кабінетом Міністрів України. Зважаючи на викладене, враховуючи те, що жоден орган державної влади не наділений повноваженнями сам собі визначати умови оплати праці та розміри посадових окладів державних службовців пропонується обмежити зарплати та премії керівництву Національного банку України, передати повноваження щодо їх визначення Кабінету Міністрів України. Утім, якихось новел щодо порядку призначення урядом відповідних виплат проект не містить.

Проект Постанови 4261 від 17.03.2016 (Парубій А. В.) про встановлення Дня українського добровольця.

Пропонується щорічно святкувати 14 березня День українського добровольця. Зазначається, що «14 березня 2014 року більше п’яти сотень бійців Самооборони Майдану прибули на полігон в Нові Петрівці Київської області». Утім, в історичних календарях на цей день припадають і деякі неоднозначні події: «14 березня 1923 р. Рада послів Антанти прийняла рішення про передачу управління Галичиною відновленій Польщі» та «ніч з 13 на 14 березня 1939 року – початок вторгнення угорських військ в Карпатську Україну». Враховуючи все це, запропонована для нового свята дата виглядає дещо спірною.

Проект 4266 від 18.03.2016 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» щодо узгодження його правових норм із Законом України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті».

Пропонується визнати реабілітованими громадян засуджених за зраду батьківщини, шпигунство, диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні акти, збройні вторгнення на територію України, організацію збройних формувань, якщо вказані дії здійснювались з метою здобуття (відновлення) або захисту незалежності України у XX столітті особами, які визнані борцями за незалежність України у XX столітті відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», і в матеріалах кримінальних справ яких або в додатково поданих документах є відомості про участь цих осіб у боротьбі за незалежність України у XX столітті. У чинному законі такі особи не підлягають реабілітації. Пропонується також уточнити назву закону – прибрати слова «на Україні» і передбачити, що органи прокуратури проводять перевірки та складають висновки щодо відповідних кримінальних справ за зверненнями засуджених, їх родичів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або Українського інституту національної пам’яті.

Головна ідея проекту (виправдання «своїх» терористів і диверсантів) видається щонайменше дискусійною, проте яскраво підкреслює ідеологічну, а не правову спрямованість прийнятого поспіхом Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті».

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект Постанови 4219 від 15.03.2016 (Гройсман В. Б.) про заходи з реалізації рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України.

Йдеться про рекомендації для українського парламенту, напрацьовані Місією Європейського Парламенту, що очолювалася Петом Коксом, колишнім Президентом Європейського Парламенту. Пропонується визнати ці рекомендації основою для внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. Крім того, Голові Верховної Ради України рекомендується створити робочу групу для підготовки і сприяння реалізації у співпраці з Європейським Парламентом плану заходів, спрямованих на забезпечення впровадження цих рекомендацій, а також затвердити відповідний план заходів. Водночас комітетам Верховної Ради України пропонується доручити підготувати з урахуванням їх предметів відання законодавчі пропозиції, спрямовані на забезпечення впровадження рекомендацій Місії Європейського Парламенту.

Попри всю слушність рекомендацій місії, проект до болі нагадує традиційні для радянських часів «плани заходів», що приймалися в кожній радянській установі за наслідками відвідування їх партійними або державними високопосадовцями.

Проект 4228 від 15.03.2016 (Острікова Т. Г.) про Фінансову поліцію.

Як зазначається у преамбулі проекту, Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Фінансової поліції, інших осіб, з якими вона взаємодіє. Стаття перша містить таке визначення: «Фінансова поліція – це державний правоохоронний орган, на який покладається обов’язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття злочинів у сфері формування та використання фінансових ресурсів держави, економічної безпеки, що віднесені до його підслідності, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України». Слід зазначити, що порівняно із слідчими органами, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, до компетенції Фінансової поліції пропонується віднести набагато більше коло питань. Як вказується в пояснювальній записці, це пов’язано з тим, що на сьогодні в Україні «функції з протидії злочинам у сфері фінансів невиправдано розпорошені по різним відомствам і часто дублюються. Зокрема такими повноваженнями наділені підрозділи Національної поліції (департамент захисту економіки), Служби безпеки України, податкової міліції». Там само в записці вказується, що метою проекту є розділення сервісної та правоохоронної функцій фіскальної служби, ліквідація податкової міліції, оптимізація структури та чисельності органів, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері фінансів, усунення дублювання їх функцій та створення Фінансової поліції.

На жаль, великий обсяг проекту (95 сторінок) виключає його належний аналіз в межах цього огляду. Проте навіть коротке знайомство з його текстом дає підстави стверджувати про необхідність ретельної уваги до проекту. Сама по собі ініціатива видається цікавою, але її реалізація може призвести до виникнення нового «адміністративного монстра» та зростання корупційних ризиків у правоохоронній сфері.

Проект 4229 від 15.03.2016 (Журжій А. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення Фінансової поліції.

Пов’язаний з попереднім. Держане бюро розслідувань та Фінансова поліція включаються до числа головних розпорядників бюджетних коштів.

Проект 4239 від 16.03.2016 (Журжій А. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення Фінансової поліції.

Пов’язаний з попередніми і передбачає внесення змін до ПК України відповідно до норм проекту 4228. Зокрема, пропонується передавання повноважень від податкової міліції правоохоронним органам загалом і Фінансовій поліції безпосередньо. При цьому скасовується ряд положень ПК України щодо податкової міліції.

Проект 4226 від 15.03.2016 (Левус А. М.) про внесення зміни до Закону України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» (щодо врегулювання діяльності Головного управління фельд’єгерського зв’язку).

Проект значно розширює завдання Головного управлінню та підрозділів урядового фельд’єгерського зв’язку встановлюючи, що вони можуть здійснювати приймання, оброблення, перевезення та доставлення (вручення) кореспонденції, яка містить не лише відомості, що становлять державну таємницю та/або службову інформацію, а й відкриту інформацію і не лише щодо центральних та місцевих органів влади, а й «інших осіб, які не входять до переліків, затверджених Кабінетом Міністрів України, на договірних засадах».

Оскільки в пояснювальній записці не розкривається сенс такого розширення повноважень урядового фельд’єгерського зв’язку, проект видається лобістським та спрямованим не стільки на уточнення функцій державного органу, скільки на забезпечення певних відомчих інтересів.

Проект 4227 15.03.2016 (Соболєв Є. В.) про призначення перших виборів до районних у місті Києві рад.

Проект передбачає проведення перших виборів до десяти районних у місті Києві рад призначити на 29 травня 2016 р. Самі ж вибори проводити х у порядку, визначеному Законом України «Про місцеві вибори»».

Проект видається доволі неоднозначним з огляду на те, що законодавство передбачає інший шлях призначення перших виборів депутатів та голів місцевого самоврядування, про що й вказано в пояснювальній записці. Крім того, існує адміністративний спір щодо вже призначених раніше перших виборів до цих рад. Слід погодитися з ініціаторами проекту, що неприпустимою є неможливість проведення виборів більше 5 місяців. Проте, запропонований проект у разі його прийняття створить конкуренцію норм з невизначеним результатом і поставить під сумнів сам факт законності виборів.

Проект 4244 від 16.03.2016 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку діяльності тимчасових спеціальних, тимчасових слідчих комісій та спеціальної тимчасової слідчої комісії.

Проект згідно з пояснювальною запискою спрямований на вдосконалення порядку діяльності тимчасових спеціальних, тимчасових слідчих комісій та спеціальної тимчасової слідчої комісії з метою дотримання законності процедури усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Безпосереднім приводом для подання такого проекту стало визнання рішенням Конституційного Суду України у справі № 20-рп/2009 від 10 вересня 2009 р. неконституційним Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» від 15 січня 2009 р. Тому в проекті пропонується вилучити з Регламенту Верховної Ради України (далі – Регламент) всі посилання на цей акт. Окрім того, розширюється права позафракційних депутатів щодо участі в діяльності згаданих комісій. Водночас з Регламенту вилучаються окремі норми, які передбачали обов’язкові погодження з депутатськими фракціями (групами). Пропонується доповнити Регламент новими статтями 88-1, 173-1, 174-1,які врегулюють: порядок висунення кандидатів на посаду спеціального прокурора та спеціальних слідчих; окремі аспекти діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії (проведення першого засідання, порядок скликання, порядок прийняття рішень комісією); правовий статус спеціальної тимчасової слідчої комісії, статус спеціального прокурора та спеціальних слідчих цієї комісії; гарантії діяльності членів спеціальної тимчасової слідчої комісії, фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності комісії.

Проект цілком заслуговує на увагу і ретельне опрацювання.

Проект 4262 від 17.03.2016 (Парубій А. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (щодо уточнення окремих положень).

Пропонується викласти в новій редакції частину 5 статті 10 зазначеного закону замінивши чинний текст «На осіб начальницького складу Національного бюро поширюється положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» таким: «На осіб начальницького складу Національного бюро поширюється Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Проходження служби начальницьким складом Національного бюро визначається положенням, яке затверджується Указом Президента України».

Автори пояснюють свою ініціативу тим, що разом з втратою чинністю Законом України «Про міліцію» сумнівною стала і чинність положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114. Утім така аргументація не видається достатньо переконливою.

Проект 4265 від 18.03.2016 (Дехтярчук О. В.) про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо участі представників органів місцевого самоврядування у діяльності конкурсного комітету органу виконавчої влади.

Пропонуються такі основні зміни: доповнити статтю 44 «Визначення умов перевезень та проведення конкурсу» новим приписом: «Орган виконавчої влади додатково включає до конкурсного комітету, що проводить конкурси на приміські, міжміські автобусні маршрути загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим, області, представників органів місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення та районів. Представники вказаних органів місцевого самоврядування повинні становити не менше третини складу конкурсного комітету. Частка представників органів місцевого самоврядування у складі конкурсного комітету, що вказана у частині десятій цієї статті, формується по одному представнику від адміністративно-територіальної одиниці (місто республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення, район). Перевагу у включенні до складу вказаного конкурсного комітету мають представники органів місцевого самоврядування адміністративно-територіальних одиниць із більшою чисельністю населення. Частка представників органів місцевого самоврядування у складі конкурсного комітету, що вказана у частині десятій цієї статті, може бути меншою у разі відмови відповідних органів місцевого самоврядування від включення їх представників до складу конкурсного комітету, ненадання ними відомостей про таких представників», а статтю 46 «Проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» – таким: «Орган виконавчої влади, який утворив конкурсний комітет для проведення конкурсу на приміські, міжміські автобусні маршрути загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим, області, не менш як за дев’ять днів до дня проведення конкурсу забезпечує інформування органів місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення та районів, через територію яких проходять відповідні маршрути, про перевізників-претендентів, які подали документи на конкурс. Представники органів місцевого самоврядування, які не входять до складу вказаного конкурсного комітету, вказаного у частині четвертій цієї статті, мають право на участь у його засіданні з правом дорадчого голосу при розгляді питань, які їх стосуються». Інші зміни видаються суто технічними.

Проект 4267 від 18.03.2016 (Мушак О. П.) про внесення змін до Закону України «Про адміністративні послуги» щодо покращення умов надання адміністративних послуг.

У пояснювальній записці автори відзначають, що проект розроблено з метою покращення умов надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам завдяки розширенню кола суб’єктів надання адміністративних послуг, створенню правових та фінансових механізмів їх взаємної конкуренції за право обслуговування суб’єктів звернень, запровадження принципу екстериторіальності у наданні адміністративних послуг, електронних форм їх надання, забезпечення відкритості інформаційних систем суб’єктів надання адміністративних послуг, подолання корупції при наданні адміністративних послуг. Для цього пропонується віднести до числа суб’єктів надання адміністративних послуг так званих акредитованих суб’єктів. Відповідно до проекту акредитований суб’єкт – господарюючий суб’єкт, незалежно від форми власності, який відповідає встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам, та у випадках, визначених законом, здійснює надання адміністративних послуг в повному обсязі або в частині забезпечення прийняття та видачі документів суб’єктам звернення». Акредитовані суб’єкти здійснюють своє фінансове та інше забезпечення самостійно, на засадах самоокупності за рахунок власних коштів, за рахунок 60 відсотків адміністративного збору за надані ними послуги та за рахунок коштів що надійшли до них із інших, не заборонених законом джерел. Така децентралізація та комерціалізація і повинна, на думку авторів, сприяти покращенню рівня адміністративних послуг. Чимало змін присвячено питанню електронної форми надання адміністративних послуг. Особливо слід відзначити пропозицію щодо надання суб’єктам надання адміністративних послуг безоплатного віддаленого доступу (через відкриті для них та адміністраторів центрів надання адміністративних послуг API-адреси ) до інформаційних систем та електронних баз даних (реєстрів), що містять інформацію необхідну для надання адміністративних послуг.

Утім, на нашу думку, ініціатори проекту недостатньо уваги приділили проблемі забезпечення прав громадян, зокрема захисту інформації. Зокрема, не враховані ситуації, коли діяльність акредитованого суб’єкту із самого початку буде зорієнтована на протизаконні дії.

Проект 4275 від 18.03.2016 (Діденко І. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління у сфері організації та безпеки дорожнього руху.

Головні зміни спрямовані на створення нової державної структури – Національного агентства з питань організації та безпеки дорожнього руху, на яку поряд з МВС та Національною поліцією покладаються завдання щодо забезпечення організації та безпеки дорожнього руху. Частина повноважень нового агентства повторюють покладені на МВС та Національну поліцію, інші ж є притаманними виключно йому.

Проте аргументація на підтримку створення такої структури, подана у пояснювальній записці, не видається достатньо переконливою.

Проект 4276 від 18.03.2016 (Діденко І. А.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення фінансування державних органів у сфері організації та безпеки дорожнього руху.

Проект містить зміни щодо можливості функціонування та фінансування передбаченого попереднім проектом агентства.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 4215 від 14.03.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (щодо надання можливості педагогічним, медичним, соціальним та іншим категоріям працівників працювати на своїх посадах після отримання пенсії за вислугу років).

Пропонується виключити положення про те, що «Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію». А також зняти уточнення, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, які «зайняті на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком».

Проект 4224 від 15.03.2016 (Курячий М. П.) про внесення змін до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо права на пенсію окремих категорій громадян.

Пропонується для призначення пенсії за вислугу років виокремити із загальної категорії «артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів» групу осіб з дещо іншими вимогами щодо віку виходу на пенсію, а саме: «артисти балету та прирівняні до них при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років – у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку»(за загальним правилом вимагається досягнення 55 років).

Проект 4235 від 15.03.2016 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо додаткових підстав недопущення виходу із громадянства України.

Пропонується відновити в згаданому Законі норму, яка існувала в законодавстві України про громадянство в 1991–2001 рр., і віднести до числа підстав недопущення виходу (відмови у виході) з громадянства України наявність «невиконаних зобов’язань перед державою або майнових зобов’язань, з якими пов’язані інтереси юридичних чи фізичних осіб на території України». Водночас у Прикінцевих положеннях проекту пропонується установити, що загальний строк розгляду заяв і подань з питань припинення громадянства України має становити від трьох до шести місяців; разом з клопотанням про вихід з громадянства України заявник повинен представити нотаріально завірені заяви осіб, які знаходяться на його утриманні, про відсутність у них матеріальних претензій до заявника та декларацію про відсутність невиконаних майнових зобов’язань перед фізичними або юридичними особами на території України». При цьому в якому саме акті це має бути закріплено (установлено) не зазначається, з чого слід зробити висновок, що ініціатори проекту надають цим приписам пряму дію. Але такі приписи в законах про внесення змін до інших законів (вторинних актах, положення яких мають «розчинитися» в текстах первісних актів і втратити будь-яке самостійне значення) в контексті сучасних вимог законодавчої техніки видаються абсолютно неприпустимими.

Проект 4242 від 16.03.2016 (Новинський В. В.) про внесення змін до cтатті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (щодо унормування діяльності організацій в сфері релігії).

Пропонується доповнити зазначену статтю положеннями щодо визначення належності до релігійної громади: «Належність особи до релігійної громади визначається відповідно до статутних документів релігійної громади. Особа має право визначити свою належність до релігійної громади шляхом самоідентифікації із релігійною громадою, у випадку, якщо це передбачено статутними документами цієї релігійної громади. Підтвердженням самоідентифікації особи із конкретною релігійною громадою є постійна активна участь її у статутній діяльності цієї релігійної громади та факт постійного проживання на території, де релігійна громада здійснює свою статутну діяльність як місцева релігійна організація». Також визначається, що особи мають право на вільну зміну релігійної підлеглості «шляхом виходу осіб, які бажають змінити підлеглість, зі складу релігійної громади та утворення нової релігійної громади або шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення) релігійної громади». Затвердження з цією метою нової редакції статуту або змін та доповнень до нього допускається лише для  громад із фіксованим членством та здійснюється на підставі рішення компетентного органу управління релігійної громади, прийнятого у порядку, передбаченому її статутом, за умови якщо за таке рішення проголосувало не менше 3/4 загальної кількості членів органу управління релігійної громади, до компетенції якого віднесено вирішення питання про внесення змін або доповнень до статуту релігійної громади. Рішення про затвердження нової редакції статуту або змін та доповнень до нього посвідчується нотаріально».

Як видається, запропоновані зміни занадто бюрократизують релігійну самоідентифікацію громадян. Водночас суттєві питання права власності на церковне майно у разі переходу громади з одної релігійної організації до іншої лишаються невпорядкованими.

Проект 4251 від 17.03.2016 (Томенко М. В.) про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо обов’язкової наявності вищої освіти у кандидатів в народні депутати України).

Пропонується у статті 9 «Право бути обраним» зазначеного Закону передбачити вимогу, щоб на день виборів кандидати в депутати, окрім іншого, обов’язково мали вищу освіту.

Зазначимо, що всі виборчі цензи передбачені Конституцією України і запровадження нових цензів є антиконституційним. Так само можна запропонувати кандидатам в народні депутати України (претендентам в кандидати) пройти обов’язковий тест на інтелект або захистити дисертацію з конституційного права.

Проект 4257 від 17.03.2016 (Веселова Н. В.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо реалізації прав на пенсійне забезпечення громадян, які проживають у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Пропонується доповнити розділ «Прикінцеві положення» таким приписом: «14-5. Виплата пенсій громадянам України, які проживають у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, провадиться на підконтрольній Україні території в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за умови подання щороку до 31 грудня заяви про продовження виплати. Нараховані суми пенсії, на виплату яких такі особи мали право, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком». Цим же проектом перед урядом ставиться завдання «вжити всіх необхідних заходів щодо гарантування прав на пенсійне забезпечення громадян України, які проживають у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, які набули право на пенсію вже після початку проведення антитерористичної операції та звернулися за призначенням пенсії на території, підконтрольній Україні».

Проект 4268 від 18.03.2016 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.

Пропонується збільшити межу, з перевищенням якої починається оподаткування сум пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, з 3 до 12 розмірів мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), а також зменшити ставку оподаткування такого виду доходів з 15 до 7 відсотків.

Проект 4278 від 18.03.2016 (Сисоєнко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (щодо відміни сплати адміністративного збору окремим групам громадян).

Пропонується не справляти адміністративний збір за державну реєстрацію громадського об’єднання інвалідів та осіб, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС; державну реєстрацію його символіки; державну реєстрацію змін до відомостей і надання відомостей з Єдиного державного реєстру для таких юридичних осіб. Також передбачається не справляти адміністративний збір за державну реєстрацію змін відомостей про прізвище, ім’я, по батькові або місцезнаходження фізичної особи – підприємця, що є інвалідом. Окремо слід відзначити пропозицію скасувати таке положення частини 2 статті 37 зазначеного закону: «За сумлінне виконання повноважень з державної реєстрації державні реєстратори мають право на винагороду за рахунок коштів, отриманих за справляння адміністративного збору за державну реєстрацію, у розмірі не менше 10 відсотків адміністративного збору».

Звертає на себе увагу некоректне використання слова «відміни» у назві проекту замість правильного «скасування».

Проект 4279 від 18.03.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» (нова редакція) та інших пов’язаних законодавчих актів.

Проектом передбачаються нова редакція відповідного закону та численні зміни до законодавства. Загальний обсяг проекту у 88 сторінок виключає його розгляд у форматі даного огляду.

Проект 4280 від 18.03.2016 (Кривенко В. М.) про внесення змін до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо забезпечення застосування в бюджетному законодавстві поняття «громадське об’єднання» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про громадські об’єднання»).

Пропонується суто термінологічне уточнення: у переліку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення замінити терміносполучення «громадська організація» га «громадське об’єднання».

Як видається, такі зміни, хоча по суті і не викликають заперечень, але через свій разовий характер безпідставно ускладнюють законотворчий процес

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 4241 від 16.03.2016 (Шпенов Д. Ю.) про внесення змін до статті 66 Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення права свідка на ефективну правову допомогу).

Пропонується доповнити зазначену статтю новими частинами 4 та 5 такого змісту: «4. Адвокат який надає правову допомогу свідку, має ті ж гарантії діяльності та обов’язки, що й захисник у кримінальному проваджені. 5. Адвокат, який надає правову допомогу свідку, користується процесуальними правами, передбаченими пунктами 3, 8–17 частини 3 статті 42 цього Кодексу. Не допускається використання адвокатом свідка вказаних процесуальних прав в інтересах інших учасників кримінального провадження».

Маємо зазначити, що в оригінальному (не виправленому авторами цього огляду) тексті проекту на парламентському сайті доволі багато пунктуаційних помилок, що видається неприпустимим для документів такого рівня.

Проект 4255 від 17.03.2016 (Кожем’якін А. А.) про амністію у 2016 році.

Проект підготовлений відповідно до статті 92 Конституції України з метою прояву гуманізму держави у сфері виконання кримінальних покарань. Ініціатори проекту також звертають увагу, що в умовах жорсткої економії державних коштів та значного дефіциту площ в установах виконання покарань, акт амністії дає змогу розвантажити місця позбавлення волі та зекономити бюджетні кошти на утримання осіб у таких установах. Передбачається оголосити амністію і поширити її дію, насамперед, на найнезахищені та соціально вразливі категорії засуджених: неповнолітніх та жінок, а також чоловіків, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів; інвалідів першої, другої та третьої груп; осіб, хворих на туберкульоз та онкологічні захворювання; осіб, які досягли пенсійного віку; учасників бойових дій, осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції тощо. Основними критеріями для застосування амністії згідно з цим проектом є: незначна суспільна небезпека діянь, що вчинила особа, яка відбуває покарання; об’єктивні фактори (тяжка хвороба, похилий вік тощо), що суттєво знижують небезпечність осіб, яких пропонується звільнити від відбування покарання; значний строк відбутого засудженими особами покарання на момент проголошення амністії. Амністію не передбачається застосовувати до осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також злочини із використанням службового становища (корупційні злочини).

Проект 4256 від 17.03.2016 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення процедури внесення змін.

Проект розвиває ініційовану тим же суб’єктом в проекті 3542 від 27.11.2015 про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення процедури внесення змін (див Бюлетень № 50) ідею про те, що зміни до кодексу, на цей раз КУпАП, можуть бути внесені виключно законами про внесення змін до відповідного кодексу.

У зв’язку з цим маємо повторити своє зауваження до проекту 3542 про необхідність комплексного вирішення проблеми на рівні «закону про закони». Інакше найближчим часом ми побачимо ще десяток аналогічних проектів стосовно інших кодексів України.

Проект 4270 від 18.03.2016 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до статті 276 Кримінального процесуального кодексу України (щодо повідомлення про підозру).

Пропонується викласти в новій редакції частину 1 зазначеної статті, замінивши чинний текст «Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу» таким «Повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, але не пізніше 6 місяців з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У випадку невручення письмового повідомлення про підозру в межах 6 місяців прокурор, слідчий суддя зобов’язані закрити провадження у справі з підстав, передбачених ст. 283, 284 цього Кодексу. У виняткових випадках строк вручення письмового повідомлення про підозру може бути продовжений слідчим суддею до 12 місяців. Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу». Як зазначається у пояснювальній записці, метою цього законопроекту є визначення строків та випадків вручення повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення з метою дотримання розумних строків проведення досудового розслідування.

Проект 4277 від 18.03.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо запровадження відеофіксації першого допиту затриманого).

Суть змін викладена в назві. Пропонується установити, що при першому допиті затриманого обов’язково застосовується відеозапис. Під час наступних допитів може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис. При проведенні першого допиту затриманого, йому повідомляється також про застосування відеозапису. Щодо причин введення відеофіксації у пояснювальній записці зазначається таке: 4 березня 2016 року Президентом України підписано Указ, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України». Відповідно до цієї Концепції, зокрема, заплановано запровадити практику відеофіксації першого допиту затриманої особи правоохоронними органами, що узгоджуватиметься з європейськими стандартами у сфері прав людини. Застосування відеозапису під час першого допиту затриманої особи в першу чергу забезпечить захист прав затриманих, а також повноту фіксації візуальної, мовної, та іншої інформації, яка надаватиметься такою особою. У такому випадку слідчий може повністю зосередитися на веденні допиту, більш ефективно використовувати тактичні прийоми, а оперативний працівник, здійснюючи нагляд за затриманим, може отримати інформацію, яка з точки зору слідчого до справи не відноситься, але для подальших оперативно-розшукових заходів може виявитися досить корисною. З іншої сторони, коли вичерпується можливість розкрити справу по гарячих слідах, окремі працівники правоохоронних органів можуть вдаватися до залякувань затриманої особи, побиття, а іноді до тортур над нею, щоб схилити певну особу зізнатися в скоєні злочину, який вона не скоювала. Тому відеозапис першого допиту затриманої особи посилить захист прав людини, створить умови за яких відповідні слідчі та працівники правоохоронних органів не матимуть можливості застосовувати інструменти репресій проти затриманої особи.

 

Культура та освіта

 

Проект 4237 від 16.03.2016 (Вілкул О. Ю.) про розвиток галузевої науки.

Згідно з преамбулою запропонованого проекту цей Закон визначає засади державної підтримки науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектно-технологічних установ і організацій України і спрямований на збереження, розвиток та ефективне використання створеного високого науково-технічного та виробничого потенціалу галузевої науки, яка забезпечує прискорену модернізацію промисловості та створення високотехнологічних виробництв. Проект поширюється на галузеві наукові установи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Пропонується встановити належне пенсійне та соціальне забезпечення наукових працівників; реалізацію наукових завдань галузевими науковими установами; звільнення від плати за землю, що використовується ними за цільовим призначенням; здійснення безвідсоткового кредитування інноваційних та інвестиційних проектів; повну або часткову компенсацію відсотків, які сплачуються комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних та інвестиційних проектів науковими установами. Все це, на думку ініціаторів проекту, «не потребує додаткових матеріальних та фінансових витрат з Державного бюджету України», що видається абсолютно нереальним.

Окрім загальної декларативності проекту, видається дещо несвоєчасним клопотати про розвиток галузевої науки, коли під загрозою повного знищення перебуває фундаментальна, зокрема академічна, наука.

 

Відносини в сфері ЗМІ, кіно, телебачення і радіомовлення

 

Проект 4232 15.03.2016 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення» (щодо порядку приєднання ДП «Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм"»).

У проекті передбачається, що до Національної суспільної телерадіокомпанії України приєднується публічне акціонерне товариство «Укртелефільм», 100 відсотків акцій якого належить державі, що утворюється шляхом перетворення державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм». Порядок цього перетворення має встановити Кабінет Міністрів України. У пояснювальній записці зазначається, що безпосередньо (без перетворення в публічне акціонерне товариство) приєднати згадане державне підприємство не видається можливим через наявність невирішених судових спорів щодо майна зазначеного підприємства. Така ситуація поставила під загрозу запуск суспільного мовлення відповідно до європейських стандартів та міжнародних зобов’язань України.

Проект 4269 від 18.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» (щодо уточнення деяких положень).

Пропонується виключити абзац дев’ятий пункту 4 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного закону, яким на уряд покладалося завдання: «запровадження регулювання власності загального користування (суспільної власності)». На думку ініціаторів проекту, «відносини щодо правового режиму майна Національної суспільної телерадіокомпанії України  вже врегульовано Законом України від 19.03.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України», а запровадження регулювання власності загального користування (суспільної власності) видається недоцільним».

 

Охорона здоров’я

 

Проект 4271 від 18.03.2016 (Артеменко А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо інклюзивного реабілітаційно-соціального туризму.

Проектом запроваджується правовий інститут інклюзивного реабілітаційно-соціального туризму. Однак відразу постає питання про те, що ж це є, оскільки запропоновані зміни до Законів України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та «Про туризм» містять різні визначення: «інклюзивний реабілітаційно-соціальний туризм – система заходів спрямованих на відновлення та розвиток фізичного, соціального, духовного, творчого та інтелектуального рівня життєдіяльності особи з урахуванням фізичних та психічних можливостей для сприяння її інтеграції в суспільство» та «інклюзивний реабілітаційно-соціального туризм – це сучасний вид туризму, який дозволяє включити у туристичну діяльність будь-яку людину, незалежно від її фізичних можливостей, з урахуванням особливостей її фізично-психологічного стану і забезпеченням доступності до об’єктів туристичного інфраструктури. Складається з таких напрямків: лікувально-оздоровчого; культурно-пізнавального; професійно-трудового; неолімпійського фізкультурно-спортивного; сімейно-молодіжного та професійно-трудового» відповідно. Крім того, в проекті зазначається, що такий туризм є різновидом соціальних послуг, а також вказується, що наукові дослідження у сфері реабілітації інвалідів на замовлення центральних органів виконавчої влади здійснюють «в т. ч. і спеціалізовані науково-дослідні інститути для практичного впровадження інклюзивного реабілітаційно-соціального туризму різного спрямування».

Ініціатива видається дуже цікавою, але її текстуальне оформлення змушує бажати кращого. Проект, на нашу думку, потребує суттєвого доопрацювання як змістовного (процедури надання, суб’єкти здійснення тощо), так і редакційного.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 4253 від 17.03.2016 (Фролов М. О.) про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо розмежування земель державної та комунальної власності).

Пропонується частину 4 статті 83 зазначеного кодексу доповнити новим пунктом такого змісту: «д) земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями (несільськогосподарські угіддя), які стали безхазяйним майном внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств», тобто віднести такі ділянки до числа земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Ініціатори проекту підкреслюють, що «має місце масова вирубка полезахисних насаджень. Така ситуація загрожує відродженню пилових бур, вітрової та водної ерозії ґрунтів, зниженню урожайності сільськогосподарських культур. На вирішення зазначеної проблеми і спрямовані норми проекту закону із врахуванням того факту, що лісосмуги є складовою єдиного технологічного комплексу і незалежно від юридичного оформлення на них прав виконують захисну функцію для полів, що орендуються сільгоспвиробниками».

 

Проекти з інших питань

 

Проект 4216 від 14.03.2016 (Галасюк В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню господарських товариств.

Передбачається ввести нотаріальне посвідчення підписів на заяві фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників) юридичної особи, зокрема на заяві про вихід з товариства та на заяві про вихід з повного товариства, що було створено на невизначений строк. Крім того, вводиться нотаріальне посвідчення правочинів щодо передавання учасником товариства своєї частки іншій особі, зокрема щодо відчуження частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю, відчуження частки у статутному капіталі господарського товариства, дарування акцій (часток) у статутному капіталі господарських товариств.

Слід погодитися із зауваженнями ГНЕУ, що проект вимагає значного техніко-юридичного доопрацювання. Також вкрай небажаними видаються запропоновані зміни, згідно з якими договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі господарського товариства підлягають нотаріальному посвідченню, оскільки це суттєво ускладнить обіг акцій на фондових біржах, що негативно позначиться на залученні інвестицій акціонерними товариствами. Зазначимо, що самі автори проекту щодо очікуваних результатів його прийняття вказують, що він «сприятиме оптимізації правового регулювання біржової діяльності».

Проект 4245 від 17.03.2016 (Рабінович В. З.) про вільну (спеціальну) економічну зону «Порто-франко».

Проект дослівно повторює однойменний проект 1731 від 14.01.2015. Відповідно для з’ясування його змісту доцільно ознайомитися з розлогим висновком ГНЕУ щодо проекту 1731.

Проект 4243 від 16.03.2016 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо пайової участі.

Проект по суті є альтернативою проекту 3610 від 10.12.2015 (Сабашук П. П.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо скасування пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) (див.: Бюлетень № 52), оскільки спрямований не на скасування, а на розвиток пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Уточнюється, що пайова участь передбачає не лише сплату певних коштів, а й передачу безоплатно до комунальної власності відповідного населеного пункту частини житлових приміщень у спорудженому будинку. Відповідно знімається заборона на передавання від забудовника до органів місцевого самоврядування активів, зокрема жилих і нежилих приміщень. Водночас максимальна пайова участь скорочується з 4 до 3%. Автори прямо зазначають, що метою прийняття проекту є закріплення права органів місцевого самоврядування при наданні земельних ділянок під будівництво житлових будинків встановлювати відсоток житлової площі, яка підлягатиме передачі населеному пункту. Передбачається, що це надасть можливість створити умови для забезпечення в населених пунктах житлом громадян, які перебувають на квартирному обліку.

Проект 4246 від 17.03.2016 (Папієв М. М.) про внесення змін до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» (щодо пріоритетності транспортних засобів, які рухаються по колу).

Зазначену статтю пропонується доповнити частиною такого змісту: «Перевага в русі на перехрестях, де організовано круговий рух, надається транспортним засобам, які вже рухаються по колу». Ініціатори проекту наполягають на тому, що єдині правила проходження таких перехрестів, незалежно від віднесення тієї чи іншої дороги до головної чи другорядної, має значно зменшити кількість ДТП: «У країнах Європи на перехрестях, де організовано круговий рух, діє єдина схема руху “Roundabout”. Як свідчить офіційна статистика, кожного разу після введення в дію схеми “Roundabout”, аварійність на перехрестях зменшувалася приблизно на 80%».

Проект 4249 від 17.03.2016 (Литвин В. М.) про внесення змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність» (щодо оприлюднення в газетах інформації про фінансове становище банків).

Пропонується зобов’язати банки публікувати в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» у відповідний термін квартальний баланс, звіт про фінансові результати банку та примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України; річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі у банку. На сьогодні така звітність підлягає оприлюдненню на веб-сайті банку та, частково, у друкованих засобах на вибір банку. Утім, як зазначають ініціатори проекту, пересічні громадяни (насамперед пенсіонери, малозабезпечені та особи, які проживають у сільській місцевості) не завжди мають можливість доступу до Інтернету. У разі схвалення проекту вони матимуть можливість «зваженого вибору банку для вкладення коштів, що повинно їх убезпечити від втрати останніх заощаджень».

Утім, як видається, у дійсності в проекті передусім йдеться про лобіювання забезпечення зазначених видань значним потоком коштів від оплати друку такої інформації. Водночас значний обсяг інформації, який підлягатиме опублікуванню, змінить формат видань та призведе до порушення банками через суто друкарські обмеження строків, встановлених законодавством.

Проект 4254 від 17.03.2016 (Ківалов С. В.) про внесення змін до статті 63 Закону України «Про господарські товариства» (щодо порядку формування та складу ревізійної комісії товариства з обмеженою відповідальністю).

У частині першій зазначеної статті пропонується речення «Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб» викласти у такій редакції: «Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа або з числа їх представників чи найнятих осіб, у порядку та в кількості, передбаченій установчими документами».

Автори аргументують свою пропозицію тим, що чинне законодавство дає змогу створювати товариство з обмеженою відповідальністю одній або двом особам, що фактично виключає можливість дотримання наведених вище вимог чинного законодавства щодо складу ревізійної комісії.

Проект 4259 від 17.03.2016 (Довбенко М. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання участі громадян у інвестиційній діяльності та недержавному пенсійному забезпеченні.

Як зазначається в пояснювальній записці, проект спрямований на розширення форм участі громадян України в індивідуальній інвестиційній діяльності та недержавному пенсійному забезпеченні через управління особовими інвестиційними та/або пенсійними рахунками. В умовах зниження довіри населення до фінансових установ можливість відкриття та ведення особових інвестиційних рахунків (далі – ОІР) і особових пенсійних рахунків (далі – ОПР) дає змогу інвесторам – фізичним особам самостійно, без залучення посередників, управляти власними інвестиційними та пенсійними коштами. Пропонується внести зміни до Законів України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Цими змінами передбачається право торговця цінними паперами відкривати фізичним особам – громадянам України та вести ОІР та ОПР, грошові внески на які (для власників ОПР) або отриманий інвестиційний прибуток (для власників ОІР), звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб в межах та порядку, визначеному Податковим кодексом України. Ведення ОІР та ОПР здійснюється торговцем цінними паперами на підставі ліцензій на брокерську діяльність та депозитарну діяльність депозитарної установи. Законопроектом урегульовані порядок та умови отримання інвестором коштів з ОПР та ОІР, а також можливість переведення облікованих на рахунках коштів до іншого торговця або іншої фінансової установи (для ОПР). Максимальна сума коштів, яку дозволяється перерахувати на ОІР, становить 120 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного року, за сукупністю таких внесків, зроблених власником рахунку протягом року, але не більше суми доходу, задекларованого ним за попередній рік. У зв’язку із запровадженням особових інвестиційних та пенсійних рахунків проект передбачає внесення змін до законів, які регулюють повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Проект 4260 від 17.03.2016 (Довбенко М. В.) про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо стимулювання участі громадян у інвестиційній діяльності та недержавному пенсійному забезпеченні відповідно.

Проект є частиною запропонованих в попередньому проекті змін. Для створення мотивації для внутрішніх приватних інвесторів пропонується відповідно до міжнародного досвіду звільняти від оподаткування податком на доходи фізичних осіб інвестиційний прибуток від операцій з цінними паперами, придбаними за кошти, зараховані на ОІР, під час його отримання та виплати за умови, що такі кошти обліковувались на ОІР не менш як 1095 днів, починаючи з моменту надходження першого внеску на такий рахунок. На внески, що зараховуються на ОПР, та доходи, отримані від операцій з інвестиційними активами, поширюються загальні пільги, встановлені Податковим кодексом для пенсійних коштів. Торговець цінними паперами, що надає послуги з ведення ОПР, зобов’язаний забезпечувати дотримання власником рахунку вимог, які встановлені пенсійним законодавством до складу об’єктів інвестування. Додаткові вимоги до цінних паперів, у які дозволяється інвестувати кошти з ОПР, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Пасивні доходи, нараховані на інвестиційні та пенсійні активи (дивіденди, проценти), які були придбані за рахунок коштів, що обліковуються на ОІР та ОПР, оподатковуються в загальному порядку у джерела виплати.

Проект 4263 від 18.03.2016 (Лопушанський А. Я.) про особливості передачі в оренду приєднаних газорозподільних мереж з контрольною часткою державної та/чи комунальної власності.

Передбачається внесення змін до Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «Про трубопровідний транспорт», «Про управління об’єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Більшість новел зводиться до введення нового інституту приєднаних газорозподільних мереж, що визначаються в проекті як «цілісний майновий технологічний комплекс газорозподільної системи, який складається із газопроводів високого, середнього і низького тиску, з усіма об’єктами і спорудами на них, від вимикаючого пристрою на виході з газорозподільної станції (ГРС) до ввідного газопроводу житлового чи громадського будинку або газопроводу чи газового обладнання промислових і сільськогосподарських підприємств, теплових електростанцій, котелень, підприємств комунально-побутового обслуговування виробничого характеру». Як зазначають ініціатори проекту, його основною метою є створення прозорих та збалансованих правових способів передавання у платне користування об’єктів газорозподілу, які перебувають у державній та комунальній власності, а також отримання справедливого доходу від користування цим майном приватними інвесторами – учасниками проектів газифікації адміністративно–територіальних одиниць. Також передбачено встановлення конкурентної процедури залучення юридичних осіб до управління об’єктами газорозподілу. Крім того, проект забезпечує умови для створення додаткових джерел фінансових надходжень до бюджетів територіальних громад – власників газорозподільних мереж, що має сприяти посиленню економічних основ загального конституційного процесу децентралізації влади в Україні, а також стимулюватиме процеси удосконалення системи публічного контролю з боку органів місцевої влади за ефективністю використання об’єктів газорозподілу та обґрунтованістю виробничих витрат, що впливають на формування тарифів з розподілу природного газу.

Пропоновані зміни вимагає ретельної уваги з боку спеціалістів з огляду на те, що діяльність газової мережі пов’язана як з великими техногенними ризиками, так і з питаннями соціального характеру (забезпечення населення газом, теплом тощо).

Проект 4274 від 18.03.2016 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (щодо своєчасності проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки, що є власністю юридичних осіб).

Проектом пропонується на законодавчому рівні закріпити, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних та юридичних осіб, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідно відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту зазначених засобів вимірювальної техніки  покладається на суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. В чинній редакції ці норми поширюються виключно на засоби вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб.

Як зазначають ініціатори проекту, «станом на сьогодні досить часто виникають ситуації, коли суб’єкти господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, які у нас є монополістами в сфері ЖКГ, вимагають від юридичних осіб виконувати неправомірні вимоги, що пов’язані  із метрологією стосовно приладів обліку та їх повірки». Повністю погоджуючись з необхідністю боротьби з незаконними вимогами монополістів, слід однак зазначити, що звернути увагу слід було не стільки на прирівнювання вимог до фізичних та юридичних осіб, статус яких все ж має певні відмінності, скільки на законодавче врегулювання вимог щодо надання послуг юридичним особам.

коментарі

новий коментар