пошук  
версія для друку
11.04.2016 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 67 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 28.03.2016 – 01.04.2016

   

Надійшло 102 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 47 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових виборів, звільненням суддів, заслуховуванням звітів та ін. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових і митних пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0096 від 30.03.2016 (Парубій А. В.) про денонсацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації.

Пропонується Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації, підписану 18 жовтня 2011 р. в м. Донецьк та ратифіковану Верховною Радою України 22 лютого 2012 р., денонсувати. Кабінету Міністрів України доручити Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити Уряд Російської Федерації про припинення дії Угоди та вжити заходів щодо закриття передбачених Угодою місцевих пунктів пропуску (місць перетинання кордону).

Проект був підготовлений у рамках комплексу змін, спрямованих на запровадження візового режиму з Російською Федерацією заради ефективного забезпечення національної безпеки та посилення заходів із захисту національних інтересів.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 4328 від 29.03.2016 (Білий О. П.) про відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом.

Відповідно до статті 19 Закону України від 20.03.2003 «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Метою проекту є встановлення дієвого механізму відшкодуванню майнової шкоди, завданої терористичними актами фізичним особам на території України. Передбачається, що право на відшкодування майнової шкоди має фізична особа – громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка є власником рухомого або нерухомого майна, якому заподіяно шкоду внаслідок здійснення терористичного акту, або спадкоємець такої фізичної особи. Не відшкодовується майнова шкода за майно, щодо якого фізична особа отримала відповідну страхову виплату. Відповідним уповноваженим державним органом є Комісія з питань відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок здійснення терористичного акту (далі – Комісія), яка діє при обласній державній адміністрації (обласній військово-цивільній адміністрації) за місцем здійснення терористичного акту на чолі із заступником голови цієї адміністрації. Комісія є спеціальний органом, який розглядає заяви про відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, і приймає рішення щодо задоволення чи відмови у задоволенні цих заяв. Заява про відшкодування майнової шкоди подається постраждалою особою, її спадкоємцем або їх представником до обласної державної адміністрації (обласної військово-цивільній адміністрації), яка у свою чергу передає заяву до Комісії. Рішення Комісії може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства. У разі, якщо розмір відшкодування, або вартість рівноцінного майна перевищує п’ятдесят тисяч гривень на одного заявника, підтвердження такого розміру відшкодування суб’єктом оціночної діяльності є обов’язковим. Відшкодування здійснюється на підставі рішення Комісії одноразово або поетапно протягом одного року з дня прийняття Комісією рішення.

Проект 4364 від 01.04.2016 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо покращення рівня пенсійного забезпечення певних категорій військовослужбовців.

Пропонується частину третю статті 43 «Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій» названого закону доповнити реченням такого змісту: «При визначенні грошового забезпечення для обчислення пенсії також враховуються щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об’єктах «С», у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром «Байконур», але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства».

 

Ідеологічні питання

 

Проект Постанови 4315 від 29.03.2016 (Ларін С. М.) про повернення місту Кіровоград Кіровоградської області історичної християнської назви – Єлисаветград, названого на честь Святої Праведної Єлисавети – матері Іоанна Хрестителя, сестри Богородиці.

Змістовна частина проекту є коротшою за його назву – «Перейменувати місто Кіровоград Кіровоградської області на місто Єлисаветград».

Пропозиція не є новою і, як видається, не потребує коментарів. Утім, слід рішуче засудити практику включення до назви проекту різного роду пояснень і аргументів на підтримку його прийняття.

Проект 4316 від 29.03.2016 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» (щодо соціальних виплат).

Проект передбачає збільшення в 2016 р. прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 1484 грн., з 1 квітня – 1516 грн., з 1 липня – 1527 грн., з 1 жовтня – 1607 грн. та встановлення мінімальної заробітної плати  у місячному розмірі: з 1 січня – 1543 грн., з 1 квітня – 1577 грн., з 1 липня – 1589 грн., з 1 жовтня – 1671 грн. Також пропонується збільшити з 85 відсотків до 100 відсотків врахування прожиткового мінімуму для призначенні допомоги на дітей малозабезпечених сімей; скасувати оподаткування податком на доходи фізичних осіб пенсійних виплат, скасувати скорочення пенсій на 15% для працюючих пенсіонерів та провести одноразове підвищення пенсійних виплат з березня 2016 р.; збільшити видатки на медикаменти та науково-дослідні роботи, технічні засоби реабілітації інвалідів, реабілітацію дітей-інвалідів тощо. За прогнозними розрахунками ініціаторів проекту додаткові видатки складуть у 2016 р. 43833,5 млн. грн. Для фінансування цих витрат пропонується залучити додаткові надходження у сумі 51748,4 млн. грн., із них: 14911,8 млн. грн. податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску; 12000,0 млн. грн. від Національного банку України; 695,3 млн. грн. від оподаткування дивідендів з 5 відсотків до 18 відсотків; 24141,3 млн. грн. податків і зборів, які занижені на 2016 рік, та від легалізації економіки; 34000,0 млн. грн. залишки коштів на єдиному казначейському рахунку на початок 2016 року. При цьому видатки на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних закладах та інших навчальних закладах враховуються лише в обласних бюджетах та бюджеті м. Києва; виключаються бюджетні програми КПКВК 3511210 «Реставрація та пристосування Маріїнського палацу в м. Києві» Державного управління справами із обсягом видатків 950000,0 тис. грн.; КПКВК 2761070 «Державний фонд регіонального розвитку» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України із загальним обсягом видатків по загальному фонду у сумі 3000000,0 тис. грн.; КПКВК 3511210 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку»  Міністерства фінансів України із обсягом видатків 1940000,0 тис. грн. Проголошується скорочення інфляційних джерел фінансування, зокрема обмеження права на випуск облігацій. Ідеї цього проекту розвиваються в проектах 4317-4319, 4325.

Утім, ініціатори проекту, як видається, проявляють надмірний оптимізм у своїх розрахунках щодо можливого збільшення доходів Державного бюджету. Тому автори цього огляду схильні відносити такі належно не обґрунтовані проекти до розряду популістських (ідеологічних).

Проект 4317 від 29.03.2016 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування особливості справляння рентної плати за користування надрами для видобування газу природного.

Пропонується через виключення підрозділу 9-1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України скасувати тимчасові підвищені ставки рентної плати за користування надрами для видобування газу природного з покладів до 5000 метрів, який спрямовується населенню. Тим самим ставки рентної плати знову стануть однаковими для всіх підприємств-видобувачів природного газу без розподілу за типом споживання видобутого газу (для населення і для промислових споживачів). На думку ініціаторів проекту, це відкриє можливості для встановлення справедливої ціни на газ для населення, виходячи з реальної платоспроможності громадян. Втрати доходів Державного бюджету від реалізації запропонованих норм (у передбачуваному обсязі близько 9 млрд. грн. до кінця поточного року) вони планують покрити за рахунок зниження обсягів субсидій населенню після зниження цін на газ та загальне перевиконання планів надходження доходів Державного бюджету.

Безумовно, будь-які тимчасові норми мають бути зрештою скасовані, але аргументи ініціаторів проекту щодо можливості зробити це вже зараз не видаються переконливими.

Проект 4318 від 29.03.2016 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення щорічного березневого перерахунку пенсій.

Пропонується скасувати припис Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким «до стабілізації економічної ситуації в країні» зупинялася дія частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що передбачала щороку у разі зростання середньої заробітної плати в Україні здійснювати перерахунок раніше призначених пенсій. При цьому заробітну плату (дохід), з якої призначено пенсію, пропонується підвищувати на коефіцієнт, який відповідає не менш як 25 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік. В чинній редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у призупиненій частині) цей коефіцієнт становить 20 відсотків.

Проект розвиває положення проекту 4316 і викликає ті самі сумніви щодо можливості його реалізації, що і згаданий проект.

Проект 4319 від 29.03.2016 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (щодо уточнення деяких положень).

У проекті пропонується у згаданому в назві Законі зменшити поріг для індексації грошових доходів населення із 103% до 101%, як було до прийняття Закону України від 24 грудня 2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». При цьому уточнюється, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення у 2016 р. проводиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 р. Індексація має здійснюватися «за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік», а не «у межах фінансових ресурсів» згаданих бюджетів, як передбачено чинним законодавством. Ініціатори проекту прогнозують додаткові витрати коштів з бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування в сумі 1227,6 млн. грн., які оптимістично сподіваються профінансувати за рахунок додаткових надходжень податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а також перевиконання надходжень до державного бюджету та Пенсійного фонду за січень – лютий 2016 р.

Проект розвиває положення проекту 4316 і викликає аналогічні зауваження щодо проблематичності його реалізації.

Проект 4325 від 29.03.2016 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відновлення повного обсягу пенсійного забезпечення для працюючих пенсіонерів).

Пропонується внести зміни до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про наукову і науково-технічну діяльність»,  якими передбачити, що виплата пенсії працюючим пенсіонерам на підприємствах, в установах і організаціях, крім державних органів, здійснюється у повному розмірі.

Проект розвиває положення проекту 4316 і поділяє його основні недоліки.

Проект 4326 від 29.03.2016 (Романюк В. М.) про особливості відповідальності суддів, причетних до масових фальсифікацій виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.

У первісному варіанті проект передбачав у зв’язку з порушенням присяги судді звільнити з посад 3 суддів Обухівського районного суду Київської області, 3 суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області, 41 суддю Київського апеляційного адміністративного суду і 3 суддів Вищого адміністративного суду України. На думку ініціатора проекту, зазначені особи постановкою неправосудних рішень сприяли масштабним фальсифікаціям в одномандатному виборчому окрузі № 94, які «місія спостерігачів ОБСЄ, Держдепартамент США та інші авторитетні міжнародні організації визнали найбільш кричущим фактом порушення права виборців на вільне волевиявлення під час виборів народних депутатів в Україні 28 жовтня 2012 року з часів становлення незалежності нашої держави». При цьому в пояснювальній записці зазначається: «Розгляд питання щодо притягнення до відповідальності суддів, які позбавляли тисячі громадян України базових конституційних прав, в порядку звернення до Вищої ради юстиції України або Вищої спеціалізованої кваліфікаційної комісії суддів не є можливим у зв’язку з тим, що зазначені органи складають особи, які були або учасниками корупційних дій або сприяли таким діям. В публічний або інший спосіб жодний представник зазначених органів не захищав права й інтереси громадян, а лише сприяв побудові в Україні абсолютно корумпованого диктаторського режиму».

Як видається, проект є повністю неприйнятний через порушення принципів поділу державної влади і незалежності правосуддя.

Утім 01.04.2016 проект було відкликано, а 07.04.2016 подано його доопрацьований варіант, текст якого на час підготовки цього огляду ще не є доступним на сайті Верховної Ради України.

Проект 4329 від 29.03.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо проведення безплатного щорічного медичного обстеження і диспансеризації громадян похилого віку в Україні.

Пропонується поширити на «ветеранів праці, громадян похилого віку» положення частини першої статті 31 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» про те, що «З метою охорони здоров’я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих». Крім того, пропонується доповнити частину першу статті 32 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» положенням про те, що громадянам похилого віку гарантується «щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, у разі необхідності з додатковими лабораторними та інструментальними дослідженнями».

Утім, матеріально-фінансові аспекти цієї пропозиції в проекті і пояснювальній записці до нього не розкриваються зовсім. Натомість зазначається, що реалізація проекту не потребує додаткових витрат бюджетних коштів, чому важко повірити. Через таку утопічність проекту є підстави віднести його до категорії популістських (ідеологічних).

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 4217-1 від 30.03.2016 (Романова А. А.) про внесення змін до деяких законів України (щодо звільнення від сплати адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб та реєстрації змін місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб-підприємців у зв’язку із декомунізацією).

Альтернативний проекту 4217 від 14.03.2016 (Кіссе А. І.) про внесення зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (щодо звільнення від сплати адміністративного збору) (див. Бюлетень № 65).

Від проекту 4217, окрім назви, відрізняється лише тим, що ті самі зміни до статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», які запропоновані в проекті 4217, пропонується внести і до Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» як вимогу щодо внесення змін до статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Навряд чи такі сумнівні (в контексті вимог юридичної техніки) ініціативи заслуговують на підтримку.

Проект 4311 від 28.03.2016 (Луценко Ю. В.) про внесення зміни до Закону України «Про державну службу» (щодо особливостей проходження державної служби в секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

Пропонується виключити положення про те, що названий закон не поширюється на «представників» Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, і, відповідно, додати нову статтю 91-1 «Особливості проходження державної служби в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Слід зазначити, що проектом повноваження керівника державної служби в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини покладаються на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, хоча норма про те, що на нього не поширюється дія зазначеного закону, залишається чинною.

Проект 4331 від 30.03.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо забезпечення діяльності коаліції та приведення Регламенту Верховної Ради України у відповідність до Конституції України).

Метою проекту проголошено унормування організації і порядку діяльності Верховної Ради України через законодавче закріплення статусу коаліції як органу верховної Ради України, визначення порядку її формування та забезпечення її діяльності. Як зазначається в пояснювальній записці, «Сьогодні правовий статус коаліції визначається лише  Конституцією України і поняття «коаліція» взагалі не передбачено у Регламенті, і це при тому, що такий орган Верховної Ради України як коаліція існує в парламенті, а взагалі несформування коаліції протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, надає право Президенту України достроково припинити повноваження Верховної Ради України». У проекті пропонується внести до Регламенту Верховної Ради України  зміни, якими передбачити питання повноважності Верховної Ради,  а також визначити, що входження депутата до депутатської фракції, яка входить до коаліції, є входженням депутата до коаліції, а вихід депутата з фракції, яка входить до коаліції, є виходом депутата з коаліції. Водночас пропонується включити до Регламенту нову главу 11-1, що визначатиме порядок утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, організацію діяльності коаліції, основні завдання коаліції у сфері законодавчої діяльності, участь коаліції у формуванні Кабінету Міністрів України, наслідки змін у складі коаліції та припинення коаліції. Зокрема, пропонується визначити, що коаліція є сформованим шляхом об’єднання депутатських фракцій за результатами виборів і на основі узгоджених політичних позицій та на засадах, встановлених Конституцією України і цим Регламентом, органом Верховної Ради України, до якого входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. У коаліційній угоді мають фіксуватися узгоджені політичні позиції стосовно засад внутрішньої і зовнішньої політики, визначатися політична спрямованість і принципи діяльності коаліції, а також порядок вирішення внутрішньо-організаційних питань її діяльності коаліції. Невід’ємною складовою коаліційної угоди має бути список народних депутатів, які сформували коаліцію, з їхніми особистими підписами. Коаліція має приймати рішення на відкритих загальних зборах більшістю голосів народних депутатів, які входять до складу коаліції. Рішення загальних зборів коаліції вважатиметься прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин народних депутатів, які входять до коаліції, та більшість народних депутатів України від складу кожної фракції, що сформувала коаліцію. При цьому загальні збори коаліції будуть  правомочними, якщо в них беруть участь не менше двох третин народних депутатів, що входять до коаліції, та більшість народних депутатів України від складу кожної фракції, що сформувала коаліцію. З метою узгодження позицій депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, утворюється Рада коаліції, до складу якої входять по три представники депутатських фракцій, що сформували коаліцію. Одним із представників депутатської фракції у Раді коаліції є голова цієї фракції. Голови депутатських фракцій - учасників коаліції почергово виконуватимуть обов’язки координатора коаліції, а черговість виконання повноважень координатора коаліції визначає Рада коаліції. Організаційно-технічне та інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності коаліції покладатиметься на секретаріат коаліції, який діє у порядку, встановленому для створення секретаріатів депутатських фракцій. У проекті визначається порядок внесення коаліцією пропозицій стосовно кандидатури Прем’єр-міністра України та кандидатур на посади інших членів Кабінету Міністрів України. При цьому положення коаліційної угоди мають стати основою для Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Також пропонується визначити, що у разі якщо Президент України не підписав закон, прийнятий Верховною Радою, протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним закону, та офіційно не оприлюднив його або не повернув закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду, Голова Верховної Ради України невідкладно офіційно оприлюднює такий закон і опубліковує за своїм підписом.

Зазначені пропозиції значною мірою вже були реалізовані в тексті Регламенту Верховної Ради України, але після ініційованого В. Ф. Януковичем «конституційного перевороту 2010 р.» були вилучені з нього. Відновлення зазначених положень не викликає принципових заперечень, що однак не виключає необхідності ретельного редакційного опрацювання тексту проекту.

Проект 4333 від 30.03.2016 (Гройсман В. Б.) про внесення змін до деяких законів України щодо залучення до складу Уряду антикризових менеджерів у сфері фінансів.

Пропонується у Розділ ХІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про Кабінет Міністрів України» внести пункт 21, в якому передбачити можливість тимчасового (до 1 травня 2017 р.) призначення  на посаду Міністра фінансів України іноземця з числа колишніх глав, членів урядів іноземних держав, який володіє державною мовою або розуміє її в обсязі, достатньому для виконання службових обов’язків. У разі набуття таким міністром протягом одного року з дня призначення на посаду громадянства України він продовжує здійснювати повноваження міністра до припинення його повноважень у встановленому Конституцією і цим Законом порядку. В іншому разі ненабуття громадянства у зазначений строк є додатковою підставою для звільнення з посади. Відповідні зміни пропонується також внести в Закони України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про державну таємницю».

Як видається, прийняття законів «під конкретних осіб» є неприпустимим. Подібний акт мав би щонайменше стосуватися певної категорії посадовців.

Проект 4335 від 30.03.2016 (Тарута С. О.) про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (щодо звернення електронною поштою).

Пропонується передбачити у статті 16 названого Закону, що «депутатське звернення подається в письмовій формі і може бути надіслано поштою, факсом, телеграфом або електронною поштою». У такому ж порядку може надаватися і відповідь на депутатське звернення.

Утім, як видається, з практичних міркувань варто передбачити, що на вимогу народного депутата України відповідь на його звернення надається саме на паперовому носії. Потребує вирішення і проблема належного підтвердження авторства депутатського звернення у разі направлення його електронною поштою.

Проект 4337 від 30.03.2016 (Ничипоренко В. М.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (урівняти в правах громади міст з іншими громадами відносно місцевих запозичень).

Проектом передбачається внести зміни до статті 16 та статті 74 Бюджетного кодексу України, в яких передбачити право об’єднаних територіальних, селищних та сільських громада здійснювати місцеві запозичення на рівні з міськими громадами.

Ініціатори проекту звертають увагу на те, що в разі його прийняття «буде відновлено конституційну справедливість відносно однакових прав громад, щодо місцевих запозичень, здійснено реальний крок до їх фінансової децентралізації». Втім, слід врахувати, що різні громади мають різні засоби для забезпечення кредитів і міські громади їх мають зазвичай більше, ніж сільські. Відповідно таке прирівнювання може мати як позитивні, так і негативні наслідки.

Проект 4353 від 31.03.2016 (Шверк Г. А.) про внесення змін до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (щодо приведення у відповідність до Закону України «Про державну службу»).

У зв’язку з набранням 01.05.2016 чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 пропонується належним чином уточнити положення щодо проходження державної служби співробітниками апарату та членами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Зокрема уточнюється, що «посади членів Національної ради належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство про державну службу». Відповідно робляться такі доповнення до закону: «Посадовий оклад, надбавки за вислугу років та інші надбавки члена Національної ради встановлюється Кабінетом Міністрів України. Члени Національної ради мають право на щорічну основну відпустку тривалістю тридцять календарних днів з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Життя та здоров’я членів Національної ради підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок смерті, травми, каліцтва або захворювання. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення колишніх членів Національної ради здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про державну службу”». Також уточнюються вимоги до співробітників апарату та регіональних представників Національної ради: Апарат Національної ради очолює його керівник. Посада керівника апарату Національної ради належить до посад категорії «А» державної служби. Особа, яка претендує на зайняття цієї посади, має відповідати таким вимогам: загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів у органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи. Керівник апарату та керівники структурних підрозділів апарату Національної ради призначаються на посаду на конкурсній основі та звільняються з посади Національною радою. Порядок проведення конкурсу на заміщення посади керівника апарату визначається Національною радою. Посада представника Національної ради належить до категорії «Б» посад державної служби.

Проект 4357 від 01.04.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до статті 78 Конституції України щодо створення політичних передумов для стабільної та ефективної роботи Кабінету Міністрів України.

Пропонується доповнити частину другу статті 78 Конституції України реченням такого змісту: «Народні депутати України можуть суміщати представницький мандат з діяльністю на посаді Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України». Прийняття запропонованих змін, на думку ініціаторів проекту (більше 160 народних депутатів України) дасть змогу підвищити рівень політичної відповідальності, стабільності та результативності діяльності українського уряду, а також поліпшить його взаємодію та фактичну підзвітність парламенту.

Утім, така пропозиція, як видається, не відповідає основоположному принципу поділу державної влади і у разі її принципового схвалення потребуватиме системних змін у багатьох статтях Конституції України.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 4322 від 29.03.2016 (Писаренко В. В.) про внесення зміни до частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо надання можливості збільшення пенсії внаслідок підвищення розміру прожиткового мінімуму.

Пропонується частину 3 зазначеної статті викласти у такій редакції: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму». Тим самим скасовується чинне положення, згідно з яким перерахунок пенсій у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2016 року здійснюється виключно для непрацюючих пенсіонерів.

Проект 4332 від 30.03.2016 (Пинзеник В. М.) про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо пенсійного забезпечення працівників міліції).

Пропонується внести зміни до статті 43 названого закону, вилучивши норми (частини п’ятнадцяту та шістнадцяту статті), відповідно до яких пенсія окремим працівникам системи МВС обчислюється з розміру грошового забезпечення, яке вони мали на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, і перераховується зі зміною хоча б одного з видів грошового забезпечення. Як зазначають ініціатори проекту, «відповідно до чинного законодавства пенсія окремим працівникам системи МВС обчислюється з розміру грошового забезпечення, яке вони мали на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, і перераховується зі зміною хоча б одного з видів грошового забезпечення. Жодній категорії громадян України пенсія не призначається за заробітком одного останнього місяця роботи. Такий підхід є недопустимим, тому даним законопроектом пропонується вилучити відповідні норми».

Проект 4336 від 30.03.2016 (Луценко І. В.) про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР.

Метою проекту проголошено унормування правового режиму майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке повністю або частково належить державі, та запровадження механізму повернення такого майна, що було протиправно відчужено, в державну власність. Пропонується встановити три різновиди правового режиму такого майна, яке перебувало на території України станом на 24 серпня 1991 р., в залежності від його походження: майно, яке було передано загальносоюзним громадським об’єднанням (організаціям) колишнього Союзу РСР у відання, володіння та/або користування за рішенням органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР або придбано за кошти державного бюджету чи кошти, отримані внаслідок господарської діяльності, є державним майном; майно, яке було створено (поліпшено) із залученням фінансових чи матеріально-технічних ресурсів Союзу РСР або Української РСР та відповідної громадської організації Союзу РСР або її правонаступника, є спільною частковою власністю держави та відповідної громадської організації України, яка є правонаступником громадського об’єднання (організації) колишнього Союзу РСР; майно загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, набуте ними до 24 серпня 1991 р. за рахунок внесків громадян, є власністю відповідних громадських організацій України – правонаступників громадських організацій колишнього Союзу РСР. Пропонується встановити, що правочини, наслідком яких стало відчуження майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке повністю або частково належить державі, у період дії мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», є нікчемними. Водночас з метою захисту прав набувачів майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР витребовування такого майна допускається лише в судовому порядку й тільки за позовами Фонду державного майна України. Також нікчемними пропонується визнати договори оренди майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, що повністю або частково належить державі, які були укладені без погодження з Фондом державного майна України. Проте особа, яка добросовісно користувалась таким майном, матиме переважне право на укладення з Фондом державного майна України договору найму (оренди).

Проект 4366 від 01.04.2016 (Медуниця О. В.) про внесення змін до статті 64 Бюджетного кодексу України (щодо зарахування податку на доходи фізичних осіб до відповідного місцевого бюджету за податковою адресою платника податків – фізичної особи).

Пропонується передбачити, що податок на доходи фізичних осіб, які сплачується (перераховується) «на вимогу платника податку на доходи фізичних осіб податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, податковим агентом – фізичною особою, фізичною особою, яка отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зараховується до відповідного бюджету за податковою адресою такого платника податку». В пояснювальній записці наводяться такі аргументи на користь цієї ініціативи: Податок на доходи фізичних осіб є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу. Таким чином, справедливо спрямовувати податок на доходи фізичних осіб за бажанням платника податку за місцем його проживання, а не, як передбачено діючим Бюджетним кодексом ,за адресою працедавця, який нараховує та виплачує оподатковуваний дохід таким працівникам. Унаслідок такого розподілу місцеві бюджети  населених пунктів, в яких проживають (зареєстровані) такі працівники, недоотримають відповідних надходжень від податку на доходи фізичних осіб, що значно обмежує фінансові можливості таких територіальних громад у вирішенні важливих питань їх соціально-економічного та культурного розвитку.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 4307 від 28.03.2016 (Безбах Я. Я.) про внесення зміни до статті 220-1 Кримінального кодексу України (щодо узгодження норм чинного законодавства України).

У зв’язку із неузгодженістю норм чинного Кримінального кодексу України пропонується внести зміни до статті 220-1 розділу VII «Злочини у сфері господарської діяльності КК України», а саме: частини 1 та 3, які передбачають однакові санкції за порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності, об’єднати та викласти в такій редакції: «Внесення керівником або іншою службовою особою банку до бази даних про вкладників та/або у звітність, яка подається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, завідомо неправдивих відомостей». Водночас пропонується частину 3 виключити та перейменувати на частину 3 чинну частину 4. В останній пропонується додаткове покарання «обмеження права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до десяти років» замінити таким: «позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Проект 4320 від 29.03.2016 (Шпенов Д. Ю.) про внесення змін до статті 110 Цивільного процесуального кодексу України (щодо захисту прав інвалідів).

Пропонується доповнити зазначену статтю новою частиною 3-1 такого змісту: «Позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо позивачем є інвалід I чи II групи, можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача».

У цій пропозиції звертає на себе увагу доволі невизначена юридична конструкція «можуть пред’являтися».

Проект 4321 від 29.03.2016 (Артеменко А. В.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за окремі злочини проти довкілля.

Передбачається внести зміни до статей 236–254 Кримінального кодексу України доповнивши їх новими частинами та/або окремими положеннями щодо закріплення в кожній зі статей кваліфікуючих обтяжуючих обставин, а саме, якщо ці дії: «спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки» та «були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб». Відповідно встановлюються і більш суворі санкції. Крім того, в більшості частин названих статей значно посилюються санкції, зокрема щодо безальтернативного та більш тривалого позбавлення волі. В багатьох випадках санкції у вигляді штрафу пропонується скасувати загалом. Також пропонується закріпити в КПК України, що досудове розслідування злочинів, передбачених названими статтями, здійснюють слідчі органів прокуратури. У прикінцевих положеннях проекту зазначається, що «Кримінальні провадження, відкриті за статтями 236–254 Кримінального кодексу України, які на день набрання чинності цим Законом перебувають у провадженні слідчих органів Національної поліції, залишаються у провадженні цих органів до завершення досудового розслідування незалежно від зміни їх підслідності відповідно до цього Закону». Пояснюючи свої ініціативи, автори звертають увагу на таке: «Екологічні злочини, як правило, належать до злочинів невеликої тяжкості, оскільки покарання за них встановлюється або у вигляді штрафу, або обмеження волі на строк від двох років до п’яти років. В умовах господарської скрути нерідко уявна економічна доцільність бере верх над екологічними пріоритетами, внаслідок чого залишаються непокараними навіть явні екологічні злочини. Однак, екологічні злочини є одним з найбільш суспільно небезпечних і поширених видів протиправних діянь. І успіх боротьби з екологічними злочинами  значно залежить від покарання за злочин. Тому, на наш погляд, необхідно посилити кримінальну відповідальність за деякі екологічні злочини, санкції яких не відповідають негативним наслідкам їх вчинення та ступеню їх тяжкості».

Проект потребує глибокого аналізу, зокрема, під кутом зору, чи не призведе посилення санкцій і надання їм безальтернативного характеру до руйнації системного характеру КК України.

Проект 4327 від 29.03.2016 (Козаченко Л. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення у сфері виробництва та обігу тютюнових виробів.

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України двома новими статтями, а саме 201-1 «Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підакцизних товарів» та 229-1 «Незаконне використання знака для товарів і послуг, під яким випускаються підакцизні товари, фірмового найменування, кваліфікованого позначення походження підакцизних товарів». У першому разі кримінально переслідується переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підакцизних товарів у великих розмірах. Кваліфікуючими ознаками, які обтяжуватимуть відповідальність, буде вчинення таких дій «щодо підакцизних товарів в особливо великих розмірах, або за попередньою змовою групою осіб, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища». Стаття 229-1 передбачає встановлення відповідальності за «Незаконне використання знака для товарів і послуг, під яким випускаються підакцизні товари, або фірмового найменування особи, яка здійснює виробництво підакцизних товарів, або кваліфікованого позначення походження підакцизних товарів». Обтяжуючими обставинами тут виступають вчинення таких дій «повторно, або за попередньою змовою групою осіб» та/або «службовою особою з використанням службового становища або організованою групою». Крім того, передбачається принципово змінити суть частини 1 статті 204, поширивши її на будь-яке, а не лише незаконне «придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених, або без марок акцизного податку алкогольних напоїв, тютюнових виробів, або інших підакцизних товарів». Для впровадження зазначених змін вносяться зміни до КПК України, а також ряд змін до КУпАП. З останнього, зокрема, виключаються положення про адміністративну відповідальність за дії, які пропонується віднести до кримінально караних. Крім того, пропонується внести зміни до статті 38 «Строки накладення адміністративного стягнення» КУпАП з метою розширення з 1 до 2 місяців строку, протягом якого може бути накладене адміністративне стягнення у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення. А також додається така вимога: «У випадку, якщо строки накладення адміністративного стягнення спливають під час апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак не закінчились на момент винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в суді першої інстанції, такі строки продовжуються до закінчення апеляційного розгляду справи».

Проект 4346 від 31.03.2016 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за недбале ставлення до роботи з системою автоматизованого арешту коштів.

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 376-2 «Незаконні дії з системою автоматизованого арешту коштів», якою передбачити настання відповідальності за «умисне внесення суддею, головуючим суддею або начальником відділу державної виконавчої служби до системи автоматизованого арешту коштів завідомо недостовірної інформації» (частина 1), обтяжуючими обставинами до таких дій є спричинення ними майнової шкоди у значному розмірі (частина 2) та повторне їх вчинення, або якщо вони спричинили майнову шкоду у великому розмірі (частина 3). Також встановлюється відповідальність за «внесення суддею, головуючим суддею або начальником відділу державної виконавчої служби недостовірної інформації до системи автоматизованого арешту коштів через несумлінне ставлення до правил роботи з такою системою», якщо це спричинило майнову шкоду у значному (частина 4) або у великому (частина 5) розмірі.

Виходячи з суті ініціативи, постає питання про складність притягнення до відповідальності за першим складом, з огляду на те, що визнання себе неуком у сфері автоматизації є обставиною, яка виключає або суттєво пом’якшує відповідальність. Відповідно, слід було б передбачити певні адміністративні (щодо несумлінного ставлення, яке не спричинило значної майнової шкоди) та, ймовірно, додаткові дисциплінарні (щодо усіх випадків несумлінного ставлення) стягнення.

Проект 4351 від 31.03.2016 (Князевич Р. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань судового контролю та підтримки міжнародного комерційного арбітражу.

Метою законопроекту проголошено підвищення ефективності арбітражу, підвищення привабливості України як місця арбітражу і посилення притоку інвестицій в Україну. Проектом передбачено системні зміни до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законів України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та «Про судовий збір». До числа найважливіших пропозицій проекту слід віднести: зменшення кількості судових інстанцій у розгляді усіх питань судового контролю та сприяння щодо міжнародного арбітражу до двох – Апеляційний суд м. Києва та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ; встановлення особливої процедури для визнання та виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу в Україні, не залежно від місця арбітражу, а також процедури для скасування рішень та постанов міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України; надання можливості розгляду клопотань про скасування та видачу дозволу на виконання арбітражного рішення в одному судовому провадженні; усунення  суперечності в чинному процесуальному законодавстві України щодо вирішення ситуацій, коли до суду подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди; вирішення проблеми добровільного виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу через конвертацію за заявою стягувача суми, що підлягає стягненню за арбітражним рішенням, у валюту України або вільноконвертовану валюту; врегулювання питання стягнення відсотків річних за арбітражними рішенням; запровадження поняття «зустрічне забезпечення» (застава, яка вноситься на депозитний рахунок суду або банківська гарантія), надання якого заявником є передумовою вжиття заходів забезпечення позову, тощо.

З огляду на значний обсяг і важливість запропонованих змін проект потребує ретельного опрацювання.

Проект 4358 від 01.04.2016 (Мельничук І. І.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за посередництво у підкупі.

Пропонується доповнити Кримінальний Кодекс України новою статтею 368-5, якою встановити відповідальність за «Посередництво у підкупі службової особи юридичної особи приватного права, тобто посередництво у пропонуванні, обіцянні, переданні та одержанні неправомірної вигоди», «Посередництво у підкупі особи, яка надає публічні послуги, тобто посередництво у пропонуванні, обіцянні, переданні та одержанні неправомірної вигоди» та «Посередництво у підкупі службової особи юридичної особи публічного права, тобто посередництво у пропонуванні, обіцянні, переданні та одержанні неправомірної вигоди». Обтяжуючою обставиною, що посилює відповідальність є вчинення таких дій «службовими особами юридичних осіб публічного права». Однак, передбачена і можливість позбавлена відповідальності у такому випадку: «Особа, яка вчинила посередницькі дії у підкупі, тобто вчиненні злочинів передбачених статтями 368-3, 368-4, 369, 369-2, 369-3 цього Кодексу, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до отримання з інших джерел інформації про цей злочин органом, службова особа якого згідно із законом наділена правом повідомляти про підозру, добровільно заявила про те, що сталося, такому органу та активно сприяла розкриттю злочину, вчиненого особами, які надали, одержали, пообіцяли, запропонували чи прийняли пропозицію або обіцянку одержання неправомірної вигоди. Зазначене звільнення не застосовується у разі, якщо пропозиція, обіцянка чи надання неправомірної вигоди були вчинені щодо осіб, визначених у частині четвертій статті 18 цього Кодексу».

Слід зазначити, що в перших двох складах злочину  передбачена майже рівноцінна відповідальність (різниця лише в мінімальному розмірі штрафу, максимальні розміри штрафу, обмеження чи позбавлення волі однакові), що є некоректним і лише ускладнює кваліфікацію.

Проект 4367 від 01.04.2016 (Усов К. Г.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Пропонується внести зміни до санкцій 59 статей КУпАП, радикально посилюючи відповідальність за передбачені ними проступки (від 50 до 100 і більше, а іноді й у 1500 раз!). Утім, розширення диспозицій майже не передбачається, окрім статті 48 «Порушення права державної власності на води», в якій караним додатково визнається «недотримання умов дозволу на спеціальне водокористування або порушення правил спеціального водокористування», статті 60 «Порушення правил водокористування» щодо «перекручення чи внесення недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності [щодо обліку кількості та визначенню якості вод – авт. огл.]», статті 188-5 «Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів» щодо «недопущення до здійснення державного нагляду (контролю) з підстав не передбачених законом, посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища» та незначних уточнень в статті 77-1. Також пропонується уточнити, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені у статтях 47, 52, 53, 53-1, 53-5, 53-6, 54, 59, 59-1, 63, 65, 65-1, 71 – 74, 76 – 77-1, 78, 78-1 ,79, 82, 82-2, 82-3, 82-4, 82-5, 82-6, 82-7, 83, 91-3, 91-4, 95, 167, 188-5 «у разі подання відповідних матеріалів органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів»

Загалом проект видається доречним, оскільки зміни економічних обставин призвели до того, що деякі штрафи (у розмірі 17, 51, 85 тощо гривень) стали суто символічними.

Проект 4368 від 01.04.2016 (Тимчук Д. Б.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України (щодо порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю).

Пропонується у статті 212-4 КУпАП встановити відповідальність за такі дії: «Безпідставна відмова в наданні інформації та документів, які вимагаються центральним органом  виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, їх навмисне викривлення або приховування», «Неподання або несвоєчасне подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів військового призначення і подвійного використання, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, виходячи з міжнародних зобов’язань України, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів військового призначення і подвійного використання на підставі отриманих дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів та про використання цих товарів у заявлених цілях», «Проведення переговорів, зазначених у частині другій цієї статті [див. попередню цитату – авт. огл.], без отримання відповідного позитивного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю» та «Навмисне знищення документів, пов’язаних з укладанням чи виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів військового призначення і подвійного використання, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення строку їх зберігання, передбаченого законом». Водночас зміни до статті 333 «Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю» КК України  переважно передбачають лише посиленням санкцій. Додаються тільки дві обтяжуючі кваліфікуючі обставини, а саме вчинення караного діяння [Порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю – авт. огл.] «за попередньою змовою групою осіб» та якщо таке діяння «завдало шкоди національним інтересам України, або призвело до порушення міжнародних зобов’язань України чи використання таких товарів у терористичних та інших протиправних цілях». На думку ініціаторів проекту, його прийняття дасть змогу підвищити ефективність заходів правозастосування в галузі державного експортного контролю; розмежувати відповідальність фізичних осіб за правопорушення в галузі державного експортного контролю з урахуванням їхньої суспільної небезпеки між кримінальною та адміністративною відповідальністю,  а також підвищити рівень відповідальності фізичних осіб за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.

 

Культура та освіта

 

Проект Постанови 4342 від 30.03.2016 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році».

Пропонується відзначити на державному рівні такі дати: 125 років з часу заснування Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (09.1891); 100 років з дня початку підготовки будівельних кадрів у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури (05.04.1916); 100 років з дня заснування Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України» (15.09.1916); 75 років з часу формування «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця (1941).

Проект Постанови 4348 від 31.03.2016 (Луценко Ю. В.) про відзначення 75-річчя з дня народження Богдана Ступки (27 серпня 2016 року).

Передбачається уповноважити уряд розробити і затвердити план заходів щодо відзначення на державному рівні 75-річчя з дня народження Богдана Ступки, вирішити питання фінансового і матеріально-технічного забезпечення цих заходів. Серед заходів пропонується, зокрема, передбачити: необхідність завершення розроблення та встановлення пам’ятника Богдану Ступці на місці його поховання; створення музею Богдана Ступки в приміщенні Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка та проведення в цьому ж закладі урочистостей з нагоди 75-річчя з дня народження Богдана Ступки. Також рекомендовано організувати тематичні теле- і радіопередачі, присвячені життю і творчості Богдана Ступки, організувати показ фільмів за участі Богдана Ступки, випустити пам’ятні монети та поштові марки.

Незважаючи на невідповідність існуючим нормативним вимогам щодо періодичності відзначення ювілейних дат, вважаємо доцільним підтримати ініціативу з огляду на те, що даний ювілей є першим посмертним для видатного діяча мистецтв України.

Проект 4349 від 31.03.2016 (Гриневич Л. М.) про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (щодо уточнення деяких положень).

Проектом вносяться зміни до 14 статей згаданого у назві Закону. Ряд змін має суто редакційний характер. Водночас суттєвими новелами є скорочення з семи до п’яти років максимального строк контракту з обраним керівником наукової установи; відновлення обрання дійсних членів (академіків) НАН України таємним голосуванням; скасування норми, що вибори нових дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів НАН України здійснюються лише замість вибулих протягом відповідного періоду; скасування норми, що представники ради молодих вчених входять до складу органу влади, при якому створено раду молодих вчених; скасування норми, що за штатним науковим (науково-педагогічним) працівником наукової установи (вищого навчального закладу), який виконує наукову (науково-технічну) роботу за договорами цивільно-правового характеру під час відрядження, зберігається заробітна плата, встановлена за основним місцем роботи; зміна розміру мінімального посадового окладу молодшого наукового співробітника з «подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні» на «сім мінімальних заробітних плат, встановлених законом»; зміна критерію, застосованого для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику, із «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві» на «середня заробітна плата (дохід) в Україні»; підвищення розміру пенсій непрацездатним членам сім’ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника у разі втрати годувальника.

Як видається, проект лише частково відображає сподівання наукової спільноти, а ряд пропозицій погіршують оплату праці і пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. Окрім того, деякі доцільні уточнення варто поширити не лише на НАН України, а й на державні галузеві академії

Проект 4350 від 31.03.2016 (Курило В. С.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на здобуття освіти осіб, місце проживання яких є територія проведення антитерористичної операції.

У проекті передбачається внесення змін до Законів України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про вищу освіту», «Про загальну середню освіту», що стосуватимуться створення державою додаткових можливостей щодо прийому на навчання до вищих навчальних закладів, проходження державної підсумкової атестації та отримання документа державного зразка про повну загальну середню освіту для осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення). Ці особи матимуть можливість скласти зовнішнє незалежне оцінювання, а також вступити до вищих навчальних закладів, які було евакуйовані із зони проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території, та вищих навчальних закладів, які розташовані на території Луганської та Донецької областях, де здійснюють свої повноваження обласні військово-цивільні адміністрації, за умови складання лише вступних іспитів на конкурсній основі.

Проект 4365 від 01.04.2016 (Гриневич Л. М.) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо призупинення передачі майна державних професійно-технічних навчальних закладів в комунальну власність.

Проектом передбачається вилучити абзац четвертий статті 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», в якому Кабінету Міністрів України доручається забезпечити передачу з державної власності у комунальну власність відповідних установ, закладів та організацій, тобто, майна професійно-технічних навчальних закладів. У пояснювальній записці зазначається, що це робиться для забезпечення комплексних підходів до реформування системи професійно-технічної освіти і недопущення помилкових рішень, які в подальшому призведуть до незворотних процесів. Зокрема, існує ризик, що місцеві ради намагатися мати зиск за рахунок економії коштів на професійно-технічній освіті, а також відчуження комунального майна професійно-технічних навчальних закладів та його приватизації.

 

Охорона здоров’я, фізична культура і спорт

 

Проект 4314 від 29.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (щодо врегулювання деяких питань).

Пояснювальна записка є цілковито неінформативною і зводиться до того, що проектом передбачається врегулювання питань стосовно діяльності центрів студентського спорту вищих навчальних закладів (стаття 14 зазначеного закону) і врегулювання питань стосовно медичного забезпечення сфери фізичної культури і спорту (стаття 51). Утім, зміни є більш принциповими. Так, нормативне впорядкування діяльності центрів студентського спорту вишів перекладається з уряду на МОН України. Водночас у вишах фактично передбачається ліквідація спеціальної служби спортивної медицини і заміна її закладами охорони здоров’я у сфері фізичної культури і спорту, що діють за загальним законодавством.

Лишається є надія, що запропоновані зміни мають переважно термінологічний характер, а не переслідують завдання скасувати спеціальну державну спортивну медицину загалом.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 4330 від 30.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо погодження надання надр у користування.

У зазначені статті пропонується передбачити, що сесія місцевої ради скликається з питань погодження надання надр у користування не рідше ніж один раз на місяць. Як зазначають ініціатори проекту, його прийняття «призведе до прискорення погодження органами місцевого самоврядування надання ділянок надр у користування як шляхом продажу на аукціоні, так і без аукціону, та відповідного покращення для надрокористувачів умов провадження господарської діяльності у сфері надрокористування і наповнення державного бюджету».

Проект 4347 від 31.03.2016 (Вадатурський А. О.) про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра.

Пропонується редакційно змінити частину першу зазначеної статті з тим, щоб землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мали право видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу не лише без спеціальних дозволів та гірничого відводу, що вже передбачено чинним законодавством, а й без попереднього геологічного вивчення ділянок надр.

Пропозиція не викликає заперечень, але, як слушно зазначає ГНЕУ, її варто доповнити уточненням статі 29 Кодексу, в частині першій якої міститься імперативна норма про геологічне вивчення надр на підставі одержаного спеціального дозволу.

Проект 4355 від 31.03.2016 (Кутовий Т. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель.

У проекті передбачається внести системні зміни в Земельний кодекс України; Лісовий кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Державний земельний кадастр», «Про добровільне об’єднання територіальних громад», «Про фермерське господарство», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», «Про особисте селянське господарство», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про меліорацію земель», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Згідно з пояснювальною запискою в проекті пропонується встановити, що землі державної власності за межами населених пунктів, передаються у власність територіальних громад, які об’єднались відповідно до закону, та визначити порядок такої передачі; передати сільським, селищним, міським радам повноваження з розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів в якості делегованих повноважень (крім земель оборони, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення на об’єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та інших, які мають важливе значення для держави); надати повноваження із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель центральному органу, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та виконавчим органам сільських, селищних, міських рад; встановити, що повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель виконавчі органи місцевого самоврядування набувають у разі прийняття відповідною радою рішення про їх здійснення; встановити, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює нагляд за здійсненням виконавчими органами місцевого самоврядування державного контролю за використанням та охороною земель; надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності; визначити порядок встановлення (відновлення) меж територіальних громад при виникненні невизначеності або спору з приводу таких меж.

Значний обсяг запропонованих змін не дає можливості докладно проаналізувати їх у рамках цього огляду.

Проект 4356 від 31.03.2016 (Дирів А. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів.

Проектом передбачається внесення змін до законодавчих актів України щодо передачі у зв’язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства України Держекоінспекції України функцій із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів, а саме: у статті 142, 152, 143, 168, 188, 190 Земельного кодексу України; у статті 5, 171, 181, 19, 21, 27, 37, 39, 54 Закону України «Про охорону земель»;  у статті 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»; у статті 2421, 244 Кодексу України про адміністративні правопорушення; у статті 8, 141, 60 Закону України «Про землеустрій»; у статтю 221 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»; у статтю 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр»; у статтю 21 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»; у статтю 36 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів». Майже всі зміни стосуються уточнення, який саме центральний орган виконавчої влади здійснює передбачені відповідною статтею законодавчого акта повноваження.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 4310 від 28.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку приєднання до електричних мереж.

Проектом передбачені доволі суттєві зміни до Земельного кодексу України та Законів України «Про електроенергетику», «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про благоустрій населених пунктів». Більшість змін стосуються уточнення термінів, а також я порядку підготовки проектів будівництва об’єктів приєднання до електричних мереж, технічних аспектів приєднання, а також і фінансової складової, зокрема порядку визначення суми плати за таке приєднання.

Проект 4312 від 28.03.2016 (Кабінет Міністрів України) про вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами.

Як зазначається в преамбулі проекту, цей Закон визначає правові та організаційні засади обігу предметів і матеріалів, призначених для безпосереднього або опосередкованого контакту з харчовими продуктами. Відповідно, визначаються предмети і матеріали, призначені для безпосереднього або опосередкованого контакту з харчовими продуктами. Для таких предметів визначаються загальні вимоги до предметів та матеріалів  і спеціальні заходи для груп предметів та матеріалів, а самі предмети та матеріали підлягають маркуванню, передбачається створення Державного реєстру речовин, дозволених для використання у виробництві предметів та матеріалів, і Державного реєстру речовин, що можуть входити до складу активних чи інтелектуальних предметів та матеріалів. Зазначається, що цей Закон не поширюється на «1) предмети та матеріали, що постачаються як антикваріат; 2) захисні матеріали або оболонки, зокрема матеріали, що покривають сир, м’ясні напівфабрикати або фрукти і є частиною харчового продукту та можуть бути спожиті разом з ним; 3) стаціонарне обладнання для централізованого та нецентралізованого водопостачання; 4) нехарчову продукцію, на яку поширюється дія Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”».

Проект 4334 від 30.03.2016 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання» щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії.

У пояснювальній записці зазначається, що метою розроблення проекту є створення нормативно-правового підґрунтя для стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії у сфері теплоенергетики. Досягнення мети планується через внесення змін до чинного законодавства щодо: затвердження процедури тарифного стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел; та передачі повноважень від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг органам місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів та місцевим адміністраціям щодо ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках (крім теплоелектроцентралей, ТЕС та когенераційних установок) з використанням альтернативних джерел енергії. Прийняття проекту акта сприятиме стимулюванню збільшення виробництва теплової енергії з альтернативних джерел на місцевому рівні, створить сприятливі умови для залучення іноземних та вітчизняних інвестицій у зазначену сферу, оскільки надасть інвесторам законодавчі гарантії щодо повернення вкладених інвестицій і отримання прибутку. Крім того, встановлення стимулюючих тарифів підприємствам на теплову енергію, вироблену для потреб бюджетних установ та населення з альтернативних джерел, на рівні 0,9 тарифу на теплову енергію з газу для потреб бюджетних установ, дасть змогу заощадити кошти споживачів при розрахунках за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Більшість змін присвячені питанням перерозподілу та уточненню повноважень уряду, місцевого самоврядування та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також загальним засадам формування тарифів на теплову енергію.

Проект видається доволі цікавим за змістом, але викликає певні зауваження до його юридичної форми. Так, деякі формулювання проекту вельми важкі та малозрозумілі, що дає місце для неоднозначного їх тлумачення (наприклад визначення щодо регулювання «тарифів на теплову енергію та тарифів на виробництво теплової енергії»).

Проект 4359 від 01.04.2016 (Кривошея Г. Г.) про мораторій на виселення з гуртожитку громадян України (щодо громадян, які на момент передачі гуртожитку у власність територіальним громадам, фактично проживали та сплачували комунальні послуги).

Передбачається встановити до 31 грудня 2020 р. мораторій на виселення з гуртожитків громадян України, які на момент передачі гуртожитку у власність територіальним громадам фактично проживали та сплачували комунальні послуги у такому гуртожитку. Не можуть бути примусово виселенні з гуртожитків, на які поширюється дія Закону України від 4 вересня 2008 року «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», особи, які на момент передачі гуртожитків до комунальної власності фактично проживали у гуртожитку без відповідних правовстановлюючих документів, але були поселені на підставі договору, ордеру чи іншого документу, який надає право на вселення у такий гуртожиток, регулярно сплачують кошти за комунальні послуги та не мають власного житла на території населеного пункту, в якому вони проживають. На час дії мораторію на виселення з гуртожитку громадян України пропонується призупинити дію пункту першого розділу ІІ «Положення про гуртожитки», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 року № 84, згідно з яким єдиною підставою для вселення до гуртожитків є ордер, виданий відповідно до статті 129 Житлового кодексу, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку. Також зазначається, що дія закону не поширюється на гуртожитки, які включені до статутних фондів товариств та на територію України, визнану тимчасово окупованою, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Водночас запропонований мораторій не є гарантією «недоторканності» для всіх без винятку мешканців гуртожитків, так як його норми поширюються лише на тих суб’єктів, які оселилися в гуртожитку на підставі спеціального ордера, багато з яких видавались ще в радянські часи. Тому підприємство, прийнявши рішення про виселення з гуртожитку мешканців, які в ньому проживають, не маючи на руках ордера (в тому числі і на підставі договору оренди), може безболісно це зробити, не боячись, що суд зобов’яже відновити порушені права мешканців гуртожитку. Однак, поряд з ордером, висувається ще одна вимога – фактичне проживання особи в гуртожитку протягом не менше 5 років. З роз’яснення випливає, що відсутність фактичного проживання за місцем реєстрації також є підставою для зняття особи з реєстрації. Відповідно, зняття з реєстрації буде підставою для виселення особи з гуртожитку.

Проект 4360 від 01.04.2016 (Третьяков О. Ю.) про гуманітарну допомогу в кризових ситуаціях.

Метою проекту проголошено врегулювання надання гуманітарної допомоги в Україні під час кризових ситуацій, які спричинені надзвичайними ситуаціями будь-якого характеру, у тому числі проведенням антитерористичної операції, для подолання яких в України не вистачатиме власних матеріальних та/чи людських ресурсів.

Відповідно до пояснювальної записки в проекті передбачається створення центрального органу виконавчої влади з питань гуманітарної допомоги в кризових ситуаціях (ОГДКС), діяльність якого спрямовуватиметься  та координуватиметься Віце-прем’єр-міністром України, який  відповідає за діяльність та координацію центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику; закріплюються повноваження ОГДКС із здійснення моніторингу та розробки систем запобігання кризовим ситуаціям, забезпечення взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та гуманітарними організаціями, сприяння у наданні гуманітарної допомоги, ведення відповідних реєстрів тощо; врегульовується діяльність на територіях виникнення кризової ситуації місцевих команд оперативного реагування та координації (МКОРК); запроваджуються податкові та інші привілеї для гуманітарного вантажу та гуманітарних коштів; спрощуються деякі регуляторні процедури для цілей надання гуманітарної допомоги.

Відносно значний обсяг проекту не дає змоги докладно розкрити його основні положення в рамках цього огляду.

Проект 4361 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо гуманітарної допомоги в кризових ситуаціях та проект 4362 про внесення змін до Митного кодексу України щодо гуманітарної допомоги в кризових ситуаціях (обидва – від 01.04.2016, Третьяков О. Ю.) покликані забезпечити реалізацію положень, передбачених проектом 4360.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори