пошук  
версія для друку
14.04.2016 | Наталка Ковальчук

Чи здолає український віз голландську гірку? По дорозі в Європу…

   

Природа розпорядилася так, що найвища вершина у рівнинних Нідерландах – Валсерберг -  складає всього 322 метри над рівнем моря. Самі місцеві жителі нерідко називають її «гіркою».

Так вже сталося, що з волі голландців на українському шляху до Європи також з’явилася така собі «гірка». Ніби й невелика перешкода, але клопоту додає.

Адже, за оголошеними офіційними результатами консультативного референдуму щодо ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, більшість виборців – 61, 1% висловилися проти ратифікації Угоди. 38, 1% підтримали європейські прагнення України.

Втім, обговорення на рівні світової спільноти цих даних почалося тоді, коли вже стали відомі попередні результати нідерландського референдуму.

Найчастіше зазначається, що такими показниками голландці, скоріше, засвідчили власний скепсис щодо певних європейських проблем, ніж хотіли зашкодити Україні. Бо для більшості з них наша країна з її прагненнями і проблемами залишається невідомою землею.

Якщо врахувати, що у референдумі взяло участь лише 20 відсотків жителів Нідерландів, то, до певної міри, це так і є.

Але все ж майже 40 відсотків з тих, хто прийшов на дільниці, Україну підтримали.

І це, мабуть, не так і мало, якщо врахувати, що ще 3-4 роки тому, за словами одного іноземця, про Україну у світі знали, що тут є футбол, бокс і гарні жінки.

Думається, у тому, що майже 40 відсотків учасників референдуму підтримали наші прагнення до європейського вибору, є певна заслуга українського громадянського суспільства.

Адже розказувати про те, як ми живемо, чого хочемо, до Нідерландів вирушали в першу чергу представники громадських, спортивних, молодіжних організацій. Саме небайдужі українці, ті, кого можна назвати креативною, інтелектуальною елітою нації, створювали і представляли нідерландській громаді фільми про Україну, влаштовували флеш-моби, навіть просто спілкувалися з простими голландцями у транспорті, на вулицях.

Врешті, своєрідні звіти про цю роботу можна було знайти і у ЗМІ, і у соціальних мережах.

Та все ж більшість учасників референдуму не підтримали Україну на її шляху до Європи.

І справа тут, певно, не тільки у євроскепсисі голландців.

Очевидно, у цьому результаті є й український слід.

Адже найкращий, найталановитіший відеоролик з мальовничими куточками нашої землі, найбільш переконливі слова про європейські прагнення відійдуть на другий план, коли, скажімо, у новинах звучать повідомлення про українську корупцію, про політичну кризу, про чвари і розбірки у ешелонах влади. Одним словом, багато про що з того негативного, чого ми так важко позбуваємося. І на що давно вже встановлено «табу» в цивілізованому світі.

Очевидно, потрібно давати собі звіт, що сказане голландцями «Ні» для України,   найперше має стати керівництвом для дії, для змін, і для більш чіткого визначення тих правових і соціальних параметрів, які повинні бути невід’ємною частиною життя в Україні.

Поки що ж, правду кажучи, ми й самі ще не надто чітко окреслили власне розуміння євроінтеграції.

Принаймні, у цьому переконують дослідження фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, проведені спільно з соціологічною службою Центру Разумкова у кінці минулого року (14-22 листопада 2-15 р.) http://razumkov.org.ua

Адже приєднання України до Європейського Союзу позитивним моментом вважає поки що лише половина населення (50% опитаних). Але 26 відсотків все ще переконані, що євроінтеграція несе негативні моменти, а 24% взагалі не змогли визначитися. 

До того ж, більш значущими для нашого суспільства поки що залишаються чинники матеріального добробуту, можливість їздити безперешкодно за кордон тощо. А от повагу до європейських цінностей демократії та прав людини готові виявляти лише 23 відсотки українців.

І це вже наша внутрішня «гірка», яку має здолати той віз, на якому так неквапливо ми просуваємося до Європи.

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль