MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Незаконно засуджені мають єдину можливість на перегляд справ

18.04.2016    джерело: www.pravda.com.ua
Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи
Сьогодні в Україні немає жодних механізмів чи процедури перегляду кримінальної справи, в якій винесено вирок несправедливий, незаконний чи помилковий. 19 квітня у порядку денному Верховної Ради України зазначено законопроект №2033а, який дає єдину можливість свавільно засудженим за тяжкі та особливо тяжкі злочини отримати право на перегляд своїх кримінальних справ та право на правосудний вирок. У разі його ухвалення, у таких засуджених з’явиться невелика можливість поборотися за справедливість та правду, тому що невідомо як спрацюють наші суди, які звикли розглядати справи з обвинувальним ухилом та принципово не виносять виправдальних вироків. Кругова порука все ще стоїть вище справедливості та закону. І навіть тоді, коли є беззастережні докази невинуватості людини, прокуратура та суди не поспішають виправляти судову помилку та випускати невинно засудженого. Законопроект №2033а не є індульгенцією для злочинців. Він спрямований на надання можливості реалізувати право на справедливий суд для засуджених свавільними судовими рішеннями. В інформаційному просторі в останній час журналістами активно поширюються безпідставні «страшилки» – про жахливі наслідки в разі ухвалення законопроекту №2033а «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення окремим категоріям засуджених права на правосудний вирок». Про цей законопроект автор спільно з експертом Реанімаційного Пакету Реформ Олександром Банчуком вже писали – «Останній шанс для незаконно засуджених». А в тексті є посилання на відеозвернення засуджених до довічного позбавлення волі за свавільними судовими рішеннями і без жодного шансу, жодної правової процедури, яка б дала можливість виправити судові помилки і спромогтися переглянути несправедливі вироки. Останньою редакцією висвітлення неправдивих фактів прославився народний депутат від Радикальної партії Ігор Попов, колишній заступник голови Секретаріату президента, помічник Балоги під час президентства Ющенка в 2010 році. Попов в своїй публікації на УП закликав своїх народних обранців не голосувати за законопроект №2033а в другому читанні і в цілому, а повернути як мінімум на доопрацювання в Комітети ВРУ. Втім, проект отримав схвальну резолюцію парламентського комітету до другого читання, були враховані більшість зауважень і пропозицій, а текст документу був відкритий до обговорення. Якби пан Попов хоча б на один день опинився в статусі засудженого до довічного позбавлення волі без вини, якби в нього забрали бізнес, сім’ю, всі досягнення в житті і преференції, кинули в смердючу клітку на все життя, можливо, він би не реагував так негативно-гаряче на ініціативу правозахисників, громадських активістів Реанімаційного пакету реформ, що розробили і лобіюють в парламенті цей законопроект. А найголовніше, якби пан депутат сидів в смердючій камері 24 години на добу, як Володимир Панасенко, Максим Орлов, Мераб Суслов, Олександр Рафальський та багато інших, знав, як і вся його родина, близькі, що він безневинний, а зробити нічого не міг, то, напевно, він би інакше ставився до життя. Чому неможливо переглянути вирок суду за наявності очевидної фабрикації справи без зміни законодавства? Неможливо, бо корупційна кругова порука прокуратури, слідства, суду і пенітенціарної система створила таку структуру взаємовиручки, що довести факт фабрикації матеріалів кримінальної справи через звернення в прокуратуру на практиці неможливо. Адже слідство по цих справах проводив слідчий прокуратури, який в більшості випадків пішов на підвищення після «розкриття злочину». Ігор Попов пише, що «парламент розгляне законопроект, рішення по якому стосуватимуться долі сотень людей. Одні можуть бути звільнені від покарання, інші – стати новими жертвами злочинців. У другому читанні буде розглянуто проект 2033а, який начебто дозволяє виправити судові помилки кількарічної давнини. Проте, насправді закон зможе поставити повноваження апеляційного суду базового рівня вищими за рішення Європейського Суду з прав людини». Остання фраза пана Попова – повна маячня. Європейський суд не робить оцінку доказів і взагалі не втручається в національне законодавство, а тільки фіксує порушення Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод Державою Україною, як Високою Договірною Стороною. До того ж, є низка практичних прикладів, таких, як справа «Яременко проти України», в якій Європейський суд констатував порушення Конвенції (ст.3 Катування, ст.6 Справедливий суд тощо), а національні суди відмовлялися розглядати справу по суті. Тільки повторне звернення Яременка і повторне рішення Європейського суду – «Яременко 2 проти України» – змусило український суд переглянути цю справу по суті і звільнити засудженого. На мій погляд, депутат не має уявлення з базових знань в юриспруденції, а тому не розуміється на питанні і доносить неправду до людей. Насправді,Європейський суд з прав людини не має відношення до проблем національного судочинства, доведеності вини або невинуватості. Європейський суд розглядає виключно порушення Високою Договірною Стороною Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод. І сам факт відхилення скарги заявника в Європейському суді з прав людини жодним чином не свідчить, що в справі були відсутні порушення прав людини, тортури чи елементи фабрикації кримінальної справи. Ігор Попов у своєму матеріалі зазначає: «Особливо небезпечні ув’язнені, які програли оскарження в Європі, зможуть переглянути свої вироки у базових судах за місцем відбування покарання. Погоджусь, що судова система є корумпованою та відправила до місць позбавлення волі не одного невинного. Проте автори законопроекту пропонують дати цим недолюстрованим суддям ще один «жезл даішника» – право перегляду будь-якої із старих кримінальних справ. Це тим суддям, яких щотижня беруть на хабарах, а вони відстрілюються і відкупаються від покарання?». Тож єдиним аргументом на користь неприйняття законопроекту №2033а є продажність суддів? Тобто, допоки судді не стануть чесними, свавільно засуджені нехай сидять? Чи можливе таке в цивілізованому демократичному суспільстві, щоб особа не мала прав на виправлення судової помилки (свідомої чи несвідомої), перегляд своєї кримінальної справи за відсутності реальних доказів її вини та очевидних порушень закону під час розгляду справи? Кожен день зволікання з прийняттям законопроекту – це прояв надзвичайної несправедливості. У той час, коли навіть справжні злочинці мають можливість вийти на волю, свавільно засуджені позбавлені права на відновлення справедливості. Неможливість ініціювати перегляд справи задля виправлення судової помилки – це безкінечна жорстокість по відношенню до свавільно засуджених людей. Сподіваюсь, депутати Верховної Ради виправлять це, проголосувавши за відповідний законопроект. В іншому випадку держава ще на роки залишить напризволяще догнивати у в’язницях невинних людей.
 Поділитися