пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201613
27.04.2016 | Василь Мельничук

Адвокате, пильнуй: прагнеш захистити права клієнта – ризикуєш залишитися поза процесом

   

Адвокат Грішин С. О., який впродовж двох років був законним представником захисту двох обвинувачених – Г. і К., в червні 2014 р. взяв участь в судовому розгляді справи цих двох обвинувачених.

Під час дослідження матеріалів, які надала сторона обвинувачення, суддя дослідив і публічно виголосив у судовому засіданні протоколи звукозаписів розмов захисника та його підзахисних, при цьому залишивши без уваги заперечення захисника щодо таких дій, оскільки вони порушували ст.ст. 45, 161 КПК України, якими встановлено цілковиту заборону доступу до таких документів. Потому з невідомих мотивів головуючий суддя Горщар А. Г. виніс ухвалу про призначення обвинуваченим Г. і К. адвокатів із Центру безоплатної правової допомоги, оскільки вирішив, що адвокат Грішин С. О. не може одночасно захищати двох обвинувачених, хоча упродовж попередніх двох років судового розгляду кримінальної справи подібних підстав суддя не вбачав. Клопотання щодо призначення захисників для обох обвинувачених надіслане до Центру з надання безоплатної правової допомоги, однак зазначений Центр, призначивши таких захисників, пізніше відкликав призначених захисників для Г. і К. у зв’язку з тим, що в них на той час був законний захисник Грішин С. О., який забезпечував їх захист, оскільки це не відповідало критеріям призначення особам адвокатів на безоплатній основі, якими керується Центр.

Невдовзі потому адвокат Грішин заявив клопотання з вимогою надати перекладача одному з обвинувачених, оскільки цей обвинувачений народився й виріс в іншій державі і не в повній мірі й дослівно розумів, про що йшлось під час судового розгляду. Прокурор заперечував у задоволенні даного клопотання, але будь-яких доказів на заперечення надати не зміг, у зв’язку з чим суддя знову оголосив перерву з тим, щоби прокурор зібрав докази на заперечення цього клопотання сторони захисту. Після продовження судового засідання прокурор, замість того, щоби надати докази на заперечення клопотання про призначення перекладача, вирішив зробити «хід конем» і взагалі заявив відвід захиснику Грішину С. О. з тих мотивів, що адвокат захищає одночасно двох обвинувачених, що, на думку прокурора, може спричинити конфлікт інтересів. Суддя призначив до розгляду заяву про відвід.

В результаті таких дій судді захисник Грішин С. О. під час розгляду заяви про його – захисника – відвід також звернувся до суду із заявою про відвід судді Горщару А. Г., в задоволенні якої було відмовлено.

Після цього суддя Горщар А. Г. продовжив розгляд заяви про відвід захисника, у якій прокурор заявив про те, що інтереси обвинувачених, яких захищав Грішин С. О., суперечать між собою, при цьому не наводячи ніяких доказів та обставин, які б підтверджували це припущення. Ці твердження були спростовані обвинуваченими та захисниками, які пояснили суду, що будь-які суперечності у них відсутні. Проте, залишаючи без уваги право обвинувачених на вільний вибір захисника, їхнє бажання користуватись захистом адвоката Грішина С. О., суддя, без зазначення будь-яких конкретних обставин та доказів існування суперечностей інтересів між обвинуваченими Г. і К., дійшов наступного висновку: «Отже, обвинувачення вказаних осіб по одних і тих же епізодах є неоднаковими, вони обоє своєї вини не визнають, за обвинувальним актом у них різні ролі, що дає підстави вважати про можливе виникнення між Г. та К. суперечностей, а відтак одночасне надання вказаним обвинуваченим правової допомоги одним захисником є недопустимим, через що заявлений прокурором відвід адвокату Грішину Є. О. є обґрунтованим», і на цих підставах суддя задовольняє заяву прокурора про відвід захисника!

Таке рішення є очевидним порушенням права на вільний вибір захисника, а мотиви, за яких воно було винесене – «можливе виникнення між Г. та К. суперечностей», не передбачені КПК, який містить вичерпний перелік підстав для відводу захисника, що визначені у статті 78 КПК України, п. 1 ч. 2, де передбачено наступне: «Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках, якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги». Якщо прочитати це декілька разів уважно, то можна помітити, що тут відсутня така підстава для відводу захисника, як «можливе виникнення суперечностей».

Суддя порушив не лише процесуальні вимоги КПК України, але також і конституційні норми, що є нормами прямої дії, а саме ч. 1 ст. 59 Конституції України, яка гарантує, що «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Дане положення статті було офіційно розтлумачене у рішенні Конституційного суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 наступним чином: «Положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що „кожен є вільним у виборі захисника своїх прав“, в аспекті конституційного звернення громадянина Солдатова Г. І. треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи».

Обмеження права на вільний вибір захисника визнано таким, що порушило пункти 1 та 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод у рішенні «Загородній проти України» (заява № 27004/06), див. п.п. 55, 56: «На думку Суду, залишаючи питання обмеження права на вільний вибір захисника невирішеним протягом тривалого часу, державні органи створили ситуацію, що є несумісною з принципом юридичної визначеності, закріпленим Конвенцією, та який є одним з основних елементів верховенства права (див. mutatis mutandis, рішення від 2 листопада 2010 року у справі «Штефаніца та інші проти Румунії» (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02, п. 31). Отже, право заявника на вільний вибір захисника було обмежено у спосіб, що є несумісним з вимогами пунктів 1 та 3 статті 6 Конвенції. Таким чином, мало місце порушення цих положень».

Якщо узагальнити наведене вище, стає цілком зрозуміло, що суддя Полонського районного суду Хмельницької області Горщар А. Г., ухвалюючи рішення про відвід захисника, порушив норми, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Такі порушення норм при ухваленні судового рішення цілком природно викликали бажання та потребу звернутися до органів прокуратури з метою надати оцінку діям судді, але таке бажання тут же й зникло, оскільки прокурори Божинський В. М. та Карпюк А. М., що були присутні в судовому засіданні та повинні були забезпечити дотримання прав учасників процесу, навпаки, виступили ініціаторами цих порушень та підтримували їх під час подальшого судового розгляду.

І ще про одну «приємність». Доступу до тексту цього цікавого рішення немає, оскільки воно не оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в чому можна переконатись, здійснивши пошук рішень у справі № 681/1072/14-к.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори