пошук  
версія для друку
10.05.2016 | Яна Смелянська

Родичі Влада Лістьєва через 21 рік заговорили про вбивство журналіста

   

Цього року 10 травня відомому російському журналісту Владу Лістьєву виповнилося б 60 років.

Хто знає, що було б з сучасним телебаченням, якщо б доля Владислава Лістьєва, ведучого "Час пик", "Взгляда" та інших рейтингових програм, склалася б інакше.

На 39-му році життя увечері 1 березня 1995 року Лістьєв був застрелений в під'їзді власного будинку на Новокузнецькій вулиці. Вбивць так і не знайшли по теперішній час.

Напередодні ювілейної дати близькі розповіли про те, що Лістьєв так і не встиг реалізувати свої ідеї, але, схоже, це зробили за нього. "Я попрощался с Владом за пару часов до трагедии. Если б знал, подергал б его до утра. - Так нередко бывало, когда мы говорили о работе! - Згадує співведучий Владислава по "Взгляду" Сергій Ломакін. – Проводил его до машины, обнялись ... посреди ночи прозвучал звонок - Листьева убили тем вечером. Перед смертью мы увлеченно обговаривали первые три выпуска обновленной программы "Утро". Представляете, еще тогда планировали сделать эфир интерактивным, динамичным! Похожим на современный онлайн. Я пришел к Владу в кабинет в "Останкино", у него тогда даже не было собственного – делил комнату с коллегой. Он с интересом выслушал мои идеи, высказал свои мысли по этому поводу. Одобрил предложение, чтоб зрители брали участие в создании телевидения….- как в наше время… Например, выбирали ведущего – известного человека, которому доверяют, к чьей мысли прислушиваются, предлагали во время трансляции темы обсуждений".

Старша дочка Лістьєва, 35-річна Валерія, так і не встигла познайомитися зі знаменитим батьком - він залишив сім'ю, коли дівчинка тільки з'явилася на світ. Платив аліменти, але не відвідував дитину. Дівчина не в образі, лише шкодує, що колись, підкорившись волі матусі, так і не зателефонувала батькові. Валерія заміжня, виховує двох дітей. Вона давно цікавиться історією життя Лістьєва, дбайливо зберігає все, що про нього нагадує: трудову книжку, читацький квиток, листи бабусі.

***

На початку 1990-х років в ході опитування Влад Лістьєв був названий серед тих, хто користувався найбільшою довірою в країні, слідом за патріархом Російської православної церкви Алексієм II і генералом ВДВ Олександром Лебедем. Лістьєв незмінно поставав на екрані улюбленцем долі. Лише мало хто знав про страшні обставини його життя.

У телепередачі про смерть Лістьєва його вдова розповіла, що він в останній місяць свого життя був чимось дуже наляканий. Боявся підходити до домашнього телефону, боявся відкривати двері своєї квартири, коли хтось приходив, боявся виходити на вулицю. За тиждень до смерті він зізнався в цьому ведучому програми "Серебряная пуля" Віталію Вульфу. Той запитав, чому ж Лістьєва не обзаведеться охороною. "Не допоможе", - скрушно відповів Влад.

1 березня 1995 року він був убитий в під'їзді свого будинку в Москві.

Уже накопичено більше 200 томів слідчих матеріалів, а справа не рухається з місця. За 21 рік з дня загибелі журналіста в його вбивстві зізналися 10 осіб, але всі їхні визнання виявилися помилковими.

Версій щодо того, хто вбив Лістьєва, з'явилося безліч. Першою версією слідства була рекламна. 20 лютого 1995 року Лістьєв оголосив про введення тимчасового мораторію на всі види реклами, поки ОРТ не розроблені нові "етичні норми". На це у нього були вагомі причини.

На каналі відбувалося масове розкрадання державних коштів. По рахунках першого каналу платила держава. Експлуатаційні витрати, передача сигналу, зарплата, підготовка більшості програм - все це коштувало близько $ 250 мільйонів щорічно. Телекомпанія отримувала доходи від реклами - приблизно $ 80 мільйонів в рік, але тільки частина цих грошей залишалася в самій компанії. Більшу частку забирали або телевізійні продюсери, які вели мовлення на каналі, або рекламні оптовики.

Керівник президентської служби безпеки Олександр Коржаков був упевнений: "Скасування реклами на ОРТ означала особисто для Лісовського (господаря фірми "Прем'єр-СВ") і Березовського (голови ради директорів ОРТ) втрату мільйонних прибутків". Лістьєв нібито навіть говорив про Лісовського, що "цієї людини взагалі не буде на каналі".

В офісах Березовського і Лісовського були проведені обшуки, але слідчі, звичайно, нічого не знайшли. 1 березня 1998 року виконавчий секретар СНД Борис Березовський, в свою чергу, звинуватив в причетності до організації вбивства Лістьєва Олександра Коржакова і колишнього керівників ФСБ Росії Михайла Барсукова.

Рекламна версія мала варіанти. Зокрема, слідчі довго відпрацьовували "Солнцевський слід". Спочатку ініціатором вбивства був названий хтось Юрій Пічугін, один з наймолодших злодіїв в законі, «коронований» солнцевської братвою в 1992 році. Скоро з'ясувалося, що свідчення ув'язненого Сапчука, який здав Пічугіна, наскрізь фальшиві і були продиктовані звичайним бажанням одного бандитського угруповання "спалити" іншу. Тоді замовником стали називати самого лідера солнцевської угруповання Михася (Сергія Михайлова), а мотиви пояснювати так: Лістьєв вигнав з першого каналу компанію GMS ( «Глобал Медіа Системз»), яка приносила бандитам по кілька мільйонів доларів на місяць. Однак причетність Михася до вбивства Лістьєва теж не була доведена.
Опрацьовували слідчі навіть версію про те, що генерального директора ОРТ замовила його дружина, з якою він мав намір розлучитися, знайшовши собі молоденьку пасію на стороні. У третій за рахунком сім'ї Лістьєва частими стали конфлікти - одного разу Альбіна навіть намагалася накласти на себе руки, наковтавшись таблеток. Вдові Влада у спадок дісталася найбільша частина акцій однієї з найбагатших на телебаченні компаній, а через рік на додачу до всього вона вийшла заміж за президента телекомпанії "ВИД" Андрія Разбаша. Висновки напрошувалися самі, але ця версія також не підтвердилася.

Для зовсім юних і недосвідчених - Лістьєв був одним з так званих глашатаїв перебудови, одним з її осіб. Він став широко відомим завдяки програмі "Взгляд", якій тоді задивлялися всі поголовно. Чого хитрувати, вся група провідних "Взгляда" була ареопагом яскравих особистостей, які стали знаковими персонами у всій пострадянській журналістиці. Ну а Лістьєв, мабуть, був з них найяскравішим, богемним і чарівним персонажем.

"Взгляд", "Поле чудес", "Угадай мелодию", "Час Пик" телекомпанія "ВиД" - далеко не повний перелік супер-рейтингових проектів, біля витоків яких стояв Влад Лістьєв. Він був і продюсером, і телеведучим, а під кінець кар'єри зайняв пост генерального директора каналу ОРТ. На момент смерті Лістьєву було всього 39 років, і, з огляду на запаморочливу кар'єру, він міг би ще дивувати і дивувати вдячних телеглядачів.

1 березня 2010 року закінчився термін давності у справі про вбивство Лістьєва, вона була закрита. Відповідно до законів його можна буде відновити лише "в разі нововиявлених обставин". Тобто, якщо в будь-якій іншій справі фігурант дасть свідчення з вкрай сильної "слідчої перспективою" - назве ім'я вбивці і "замовника", представить докази, що винні саме вони. Другий варіант - явка "замовника" або вбивці з повинною. Третього не дано. А на перше і друге надії немає.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори