пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
Публікації › Бюлетень "Права Людини"201614
16.05.2016 | Яна Смелянська

Родичі загиблих у ДТП 15 років намагаються покарати водія

   

Дорогу, яка веде до невеликого водосховища в Куп’янську, місцеві жителі називають серпантином. Навесні 2001 року 13-річна Яна з подружками чи не кожен день бігала сюди за конваліями і пролісками для мами. Але в той вечір принести заповітний букет додому дівчинці так і не вдалося. Її наздогнала трагічна смерть.

Яні Логачовій було всього тринадцять. З дня її смерті пройшло вже більше п’ятнадцяти років. Але той вечір батьки дівчинки пам’ятають як зараз. Після школи дівчинка пішла гуляти до річки - це лише в кілометрі від будинку.

Рідні так і не дочекалися дочку додому. Увечері міліція повідомила: Яна загинула в аварії. Як з’ясували пізніше, Яна з сусідом вже поверталися додому. На повороті діти почули ревіння автомобіля. Кинулися бігти в кущі. Але в трьох метрах від дороги позашляховик буквально вилетів з траси і збив школярку. Її підкинуло і пронесло в повітрі майже 20 метрів. Потім Яна вдарилася головою об дерево. Цей удар став смертельним.

У тієй фатальній аварії крім 13-річної Яни загинули ще двоє. Молоді хлопці - пасажири нещасливого авто, керував яким їх п’яний друг-підприємець.

Валентина Дразман в цій аварії втратила сина. Тридцятирічний Дмитро сидів поруч з водієм. Після того, як машина збила школярку, вона врізалася в дерево. Двоє пасажирів також загинули.

Того вечора молоді чоловіки святкували чергову угоду - їх пов’язував спільний бізнес. Пізніше свідки розповідали, що випивали всі, у тому числі і водій позашляховика Віктор Гаврилов. Молодий, цілком успішний підприємець Гаврилов хвалився: у нього є зв’язки, якщо що - допоможуть. Рідні загиблих впевнені й донині: так і сталося.

Правоохоронці з самого початку розслідування аварії затягували, покази свідків ігнорували, речові докази всіляко приховували. А коли потерпілі звернулися до Генпрокуратури, виявилося, що справа і зовсім закрита. Слідство тривало більше 10 років з моменту трагедії. В результаті аж в 2010 році суд визнав водія невинним.

Протягом слідства було проведено три експертизи - всі дали різні висновки. Але суддя Куп’янського міськрайсуду Климова взяла до уваги лише той, де водій в аварії не винен. Нібито їхав він зі швидкістю 60 кілометрів на годину, правил не порушував, був тверезий. А ось загибла неповнолітня Яна йшла в недозволеному місці і сама винна, що потрапила під колеса. Родичі загиблих після винесення такого рішення суду були в повній впевненості: водія виправдали лише тому, що він дружить з суддею.

В апеляційному суді виправдувальний вирок скасували - матеріали відправили на новий розгляд. Але в Куп’янську справу закрили - пройшло 10 років, і термін давності злочину минув.

Розслідування злочину ініціювали батьки загиблої Яни Логачової, і Дмитра Дразмана. Батьки другого загиблого пасажира вирішили за краще змиритися з трагедією.

Горе об’єднало дві сім’ї. У всіх можливих національних інстанціях вони відстоювали право на справедливий суд. Але, як говорить сумна статистика, довести провину водія в Україні після такого періоду часу вже практично немає шансів.

Не змирившись з рішенням суду, родичі загиблих в тій кошмарній аварії Яни і Дмитра, ініціювали відкриття нового судового провадження проти винуватця трагедії - Віктора Гаврилова.

27 липня 2012 року заявники подали цивільний позов до Куп’янського міськрайонного суду про стягнення з пана Гаврилова на користь кожного із заявників матеріальної та моральної шкоди. Позивачі просили перевести на них права і обов’язки на частину квартири, яка належить на праві спільної сумісної власності Гаврилову. На цьому етапі сім’ї постраждалих в судовому процесі також супроводжував юрист Харківської правозахисної групи.

Відповідач Гаврилов за задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що не є власником даного майна. Але завдяки сумлінній праці нашого юриста, наполегливості рідних загиблих в аварії молодих людей, а також об’єктивності судді Куп’янського суду Н.Н.Сєлютіной рішення було винесено на користь позивачів.

«Суд зобов’язав визнати право позивача на спільну сумісну власність 1/3 частки квартири відповідача, а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати, пов’язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи № 11402. Дане рішення суду може бути оскаржене відповідачем в апеляційному суді Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення » - сказано в рішенні суду.

***

03 квітня 2012 року юристи Харківської правозахисної групи Наталія Охотнікова і Володимир Глущенко, не сподіваючись на справедливе розслідування вчиненого злочину, а також об’єктивне рішення українського суду склали і направили скаргу до ЄСПЛ. Юристи вказували на порушення ст.2, 6 і 13 Конвенції про права людини.

У 2015 році Європейський суд з прав людини передав скаргу на комунікацію. Влада України і представники позивача від ХПГ відповіли на питання, поставлені Судом, щодо дотримання або порушення статей 2,6,13 Конвенції. Яким буде рішення Європейського суду, покаже час.

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль