пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201614
30.05.2016

Заява платформи «Правозахисний порядок денний» з приводу змін до конституційних основ правосуддя

   

Нещодавно Президент України закликав Верховну Раду України ухвалити проект змін до Конституції в частині правосуддя р.н. 3524 (надалі – Проект) вже у найближчі тижні. Правозахисні організації вітають рішучість української влади щодо проведення судової реформи. Саме тому хотілося б звернути особливу увагу і Президента, і народних депутатів на те, що якість пропонованих змін до Конституції є важливішою за темпи реформи. Ми вважаємо, що цей Проект створює такі серйозні загрози для правосуддя, що його ухвалення може спричинити зворотній ефект та в цілому перекреслити ту мету, заради якої ці зміни приймаються.

Так, у Проекті міститься неприпустимо велика кількість бланкетних норм, що фактично перетворює майбутні положення Конституції на «кота у мішку». На практиці це дасть можливість парламенту і уряду самостійно вирішувати, що означає та чи інша норма Конституції. Ці загрози не можуть бути нейтралізовані прийняттям пакету «добрих імплементаційних законів», який має бути проголосований разом із цими змінами. Адже вже наступного дня може бути проголосований пакет «поганих законів» на їх заміну. І, з огляду на давню традицію парламенту в лічені години ухвалювати найважливіші державні рішення на догоду політичним інтересам, такий підхід не убезпечує від кардинальної зміни основоположних принципів навіть під час дії вже зміненого в частині правосуддя основного закону держави. Відтак, головна мета Конституції – захистити український народ від свавілля парламенту і уряду – цим Проектом не буде досягнута. Крім того, голосування змін до Конституції «в пакеті» з ординарними законопроектами  є прямим порушенням процедури.

Варто наголосити на важливих недоліках Проекту, які знецінюють право на справедливий суд. Правозахисні організації наголошують, що, виписуючи зміни до Конституції виключно із міркувань «good governance» та забуваючи про права людини, можна побудувати диктатуру, яку досить часто цей  самий «good governance»  блискуче забезпечує.

У проекті змін до Конституції належить передбачити чіткі гарантії права на справедливий суд, орієнтуючись на потреби всього українського суспільства. Зокрема:

1.      Скасувати частину 1 Прикінцевих і перехідних положень Проекту в частині, яка відтерміновує набрання чинності ч. 6 статті 124 Проекту, і на три роки закриває для України можливість ратифікації Римського статуту та приєднання до Міжнародного кримінального суду.

2.      Вилучити друге речення статті 151-1 Проекту, яке ставить нездоланні для звичайної людини бар’єри у поданні конституційної скарги до Конституційного Суду України, та надати людям реальну можливість захищатися від диктаторських законів незалежно від політиків.

3.      Виключити зі статті 131-2 Проекту положення про представництво в суді виключно адвокатами, що перетворює Україну на першу державу у світі, яка на конституційному рівні встановила монополію цехової корпорації, тим самим обмежила власних громадян у праві на доступ до правосуддя.

4.   Виключити із Проекту будь-яку згадку про Генеральну прокуратуру, тим самим позбавити її «сакрального статусу», який впродовж усіх років незалежності ставав на заваді її кардинальному реформуванню на рівні законів та слугував причиною непрозорих закулісних торгів щодо посади Генерального прокурора;

5.   Позбавити Вищу раду правосуддя повноважень притягати суддів до дисциплінарної відповідальності, що використовується як інструмент тиску на суддів через представників парламенту, прокуратури, президента тощо, для чого внести відповідні зміни до статті 131 проекту змін до Конституції.

Хочемо особливо наголосити, що усі зміни до Конституції в частині правосуддя мають втілювати ідею незалежності судової влади від інших гілок влади. У правовій державі суд є не стільки державним, скільки наддержавним органом. Хоча він і є частиною державного апарату, його функція полягає у захисті людини від неправомірних зазіхань держави. Тож йому часто доводиться судити державу, зберігаючи незаангажованість. Однаково небезпечним для правосуддя є тиск як з боку державної влади, так і з боку вулиці. Тому суд не може бути інструментом втілення політичних настроїв влади або населення — він має працювати виключно на основі норм права.

Таким чином, зміни до Конституції у частині правосуддя у Проекті містять істотні недоліки та несуть неабиякі ризики, які не можна виправдати навіть передбаченими у тексті позитивними новелами.

Правозахисні організації звертаються до парламенту із проханням врахувати запропоновані вище пропозиції. Для цього – зібрати належну кількість підписів під поправками до Проекту, зареєструвати їх в якості законопроекту, направити їх на розгляд Конституційного суду України та після його отримання ухвалити в цілому.

Події у парламенті довкола обрання Генерального прокурора переконливо засвідчили, що єдиною умовою проведення швидких та кардинальних реформ була та лишається тільки політична воля. Сподіваємося, що влада буде спроможна знайти адекватну і виважену відповідь на існуючий суспільний запит щодо побудови незалежної судової гілки влади.

Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав

 людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект «Без кордонів» ГО Центр «Соціальна Дія», Євромайдан SOS.

Заяву підтримала член робочої групи Правозахисного Порядку денного з питань ратифікації Римського Статуту ХОФ «Громадська Альтернатива».

Нещодавно Президент України закликав Верховну Раду України ухвалити проект змін до Конституції в частині правосуддя р.н. 3524 (надалі – Проект) вже у найближчі тижні. Правозахисні організації вітають рішучість української влади щодо проведення судової реформи. Саме тому хотілося б звернути особливу увагу і Президента, і народних депутатів на те, що якість пропонованих змін до Конституції є важливішою за темпи реформи. Ми вважаємо, що цей Проект створює такі серйозні загрози для правосуддя, що його ухвалення може спричинити зворотній ефект та в цілому перекреслити ту мету, заради якої ці зміни приймаються.

Так, у Проекті міститься неприпустимо велика кількість бланкетних норм, що фактично перетворює майбутні положення Конституції на «кота у мішку». На практиці це дасть можливість парламенту і уряду самостійно вирішувати, що означає та чи інша норма Конституції. Ці загрози не можуть бути нейтралізовані прийняттям пакету «добрих імплементаційних законів», який має бути проголосований разом із цими змінами. Адже вже наступного дня може бути проголосований пакет «поганих законів» на їх заміну. І, з огляду на давню традицію парламенту в лічені години ухвалювати найважливіші державні рішення на догоду політичним інтересам, такий підхід не убезпечує від кардинальної зміни основоположних принципів навіть під час дії вже зміненого в частині правосуддя основного закону держави. Відтак, головна мета Конституції – захистити український народ від свавілля парламенту і уряду – цим Проектом не буде досягнута. Крім того, голосування змін до Конституції «в пакеті» з ординарними законопроектами  є прямим порушенням процедури.

Варто наголосити на важливих недоліках Проекту, які знецінюють право на справедливий суд. Правозахисні організації наголошують, що, виписуючи зміни до Конституції виключно із міркувань «good governance» та забуваючи про права людини, можна побудувати диктатуру, яку досить часто цей  самий «good governance»  блискуче забезпечує.

У проекті змін до Конституції належить передбачити чіткі гарантії права на справедливий суд, орієнтуючись на потреби всього українського суспільства. Зокрема:

1.      Скасувати частину 1 Прикінцевих і перехідних положень Проекту в частині, яка відтерміновує набрання чинності ч. 6 статті 124 Проекту, і на три роки закриває для України можливість ратифікації Римського статуту та приєднання до Міжнародного кримінального суду.

2.      Вилучити друге речення статті 151-1 Проекту, яке ставить нездоланні для звичайної людини бар’єри у поданні конституційної скарги до Конституційного Суду України, та надати людям реальну можливість захищатися від диктаторських законів незалежно від політиків.

3.      Виключити зі статті 131-2 Проекту положення про представництво в суді виключно адвокатами, що перетворює Україну на першу державу у світі, яка на конституційному рівні встановила монополію цехової корпорації, тим самим обмежила власних громадян у праві на доступ до правосуддя.

4.   Виключити із Проекту будь-яку згадку про Генеральну прокуратуру, тим самим позбавити її «сакрального статусу», який впродовж усіх років незалежності ставав на заваді її кардинальному реформуванню на рівні законів та слугував причиною непрозорих закулісних торгів щодо посади Генерального прокурора;

5.   Позбавити Вищу раду правосуддя повноважень притягати суддів до дисциплінарної відповідальності, що використовується як інструмент тиску на суддів через представників парламенту, прокуратури, президента тощо, для чого внести відповідні зміни до статті 131 проекту змін до Конституції.

Хочемо особливо наголосити, що усі зміни до Конституції в частині правосуддя мають втілювати ідею незалежності судової влади від інших гілок влади. У правовій державі суд є не стільки державним, скільки наддержавним органом. Хоча він і є частиною державного апарату, його функція полягає у захисті людини від неправомірних зазіхань держави. Тож йому часто доводиться судити державу, зберігаючи незаангажованість. Однаково небезпечним для правосуддя є тиск як з боку державної влади, так і з боку вулиці. Тому суд не може бути інструментом втілення політичних настроїв влади або населення — він має працювати виключно на основі норм права.

Таким чином, зміни до Конституції у частині правосуддя у Проекті містять істотні недоліки та несуть неабиякі ризики, які не можна виправдати навіть передбаченими у тексті позитивними новелами.

Правозахисні організації звертаються до парламенту із проханням врахувати запропоновані вище пропозиції. Для цього – зібрати належну кількість підписів під поправками до Проекту, зареєструвати їх в якості законопроекту, направити їх на розгляд Конституційного суду України та після його отримання ухвалити в цілому.

Події у парламенті довкола обрання Генерального прокурора переконливо засвідчили, що єдиною умовою проведення швидких та кардинальних реформ була та лишається тільки політична воля. Сподіваємося, що влада буде спроможна знайти адекватну і виважену відповідь на існуючий суспільний запит щодо побудови незалежної судової гілки влади.

Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав

 людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект «Без кордонів» ГО Центр «Соціальна Дія», Євромайдан SOS.

Заяву підтримала член робочої групи Правозахисного Порядку денного з питань ратифікації Римського Статуту ХОФ «Громадська Альтернатива».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори