увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 27.09.2016 16:56
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 74 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 16.05.2016 – 20.05.2016

27.06.16 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Надійшло 97 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 56 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, ініціативою дострокового припинення повноважень народного депутата, звільненням суддів, перейменуванням населених пунктів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 4689 від 18.05.2016 (Шкрум А. І.) про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо уточнення окремих положень).

Положення, які пропонується змінити, відносно нещодавно самі зазнали змін. Ініціатори проекту в пояснювальній записці так характеризують свої пропозиції: Зміни, які були внесені Законом України  від 6 жовтня .2015 р. «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо уточнення строків військової служби за контрактом)», спрямовані лише на попередження виникнення проблеми у майбутньому і не вирішують ситуацію, що склалася протягом особливого періоду. З початку дії особливого періоду військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, пропонувалося укладати контракт строком до кінця особливого періоду та оголошення рішення про демобілізацію. Фактично це означає, що контракти, які були укладені до набрання чинності Законом України  від 6 жовтня .2015 р. укладалися на невизначений строк, оскільки дата завершення дії особливого періоду невідома. Це суперечить принципам договірного права та є дискримінаційним стосовно військовослужбовців, які на даний момент зв’язані умовами таких безстрокових контрактів. Відповідно, пропонується викласти положення абзаців 1 та 2 ст. 23 названого закону в такій редакції: «Для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб, які вислужили під час дії особливого періоду не менше 11 місяців – 6 або 12 місяців; для інших осіб – 18 місяців» та «Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк 6 або 12 місяців». Також названа частина 3 доповнюється абзацом четвертим такого змісту: «Військовослужбовці, які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацами другим, третім та четвертим, можуть продовжити військову службу за новим контрактом, укладеним на умовах, передбачених частиною другою цієї статті». Для впровадження цих ініціатив вносяться відповідні зміни й в інші статті цього закону. А в прикінцевих положеннях проекту передбачено, що військовослужбовці, які уклали контракти на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 18 місяців військової служби, продовжують військову службу за новим контрактом, укладеним на умовах, передбачених частинами другою та третьою статті 23, або звільняються з військової служби відповідно до пункту “ж” частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу.

Ініціатива є важливою і слушною, але маємо звернути увагу на зауваження, висловлені у висновку ГНЕУ, аби не було потреби з часом вносити нові уточнюючі зміни.

 

Проблема офшорів

 

Проект 4674 від 16.05.2016 (Балога В. І.) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» (щодо обмеження участі у закупівлях учасників з офшорним статусом).

Пропонується передбачити у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», що учасниками закупівель не можуть бути нерезиденти, які мають офшорний статус, а в ст. 17 цього ж закону – відмову в участі у процедурі закупівлі учаснику, зареєстрованому в офшорних зонах, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проект виходить з розуміння офшорних компаній як «абсолютного зла», яке має бути витіснене із системи публічних закупівель, що однак не видається абсолютно безспірним у сучасних економічних реаліях.

Проект 4678 від 17.05.2016 (Рабінович В. З.) про заходи із деофшоризації.

Пропонується  «до  відновлення української економіки заборонити участь громадян та юридичних осіб України в офшорних компаніях (виступати довіреною особою при реєстрації офшорної компанії, мати реєстрацію  (мати фактичне місце знаходження) у межах офшорної податкової юрисдикції або мати компанію з управління активами, яка підпадає під визначення офшорної компанії,  або здійснювати будь-яку виплату на користь анонімної особи – свого бенефіціара  або за посередництвом неанонімної особи – на користь анонімної особи або на користь компанії з управління активами такого фонду, що має статус офшорної компанії та/або здійснювати виплату на користь анонімної особи, офшорної компанії або іншого офшорного бенефіціара) як умисне ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)». У проекті також передбачено пряме доручення державним органам: «Генеральній прокуратурі України спільно з  Національним банком України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань,  центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи та державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів здійснити заходи щодо виявлення участі громадян та юридичних осіб України в офшорних компаніях та притягнення їх до кримінальної відповідальності за умисне ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)».

За формою проект нагадує більше постанову ніж закон, а за змістом – його слід оцінити як чергову спробу вирішити проблему офшорів неекономічними засобами.

Проект 4694 від 19.05.2016 (Купрієнко О. В.) про внесення змін до статті 212 Кримінального кодексу України (щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) через використання офшорних компаній або офшорних зон).

Зазначену статтю пропонується доповнити новою частиною такого змісту: «6. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене  особою, що підпадає під дію Закону України «Про державну службу» та зобов’язана їх сплачувати, здійснене з використанням офшорних податкових юрисдикцій (офшорних компаній) або офшорних зон, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у особливо великих розмірах, – караються штрафом від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна». В проекті також пропонується у примітці до цієї статті роз’яснити зміст понять «офшорна податкова юрисдикція» і «офшорна зона».

Як видається, запропоноване доповнення буде погано «вписуватися» у загальний контекст ст. 212 КК України і порушуватиме її систему.

 

Ідеологічні питання

 

Проект Постанови 4681 від 17.05.2016 (Гончаренко О. О.) про Звернення Верховної Ради України до Виконавчого комітету Міжнародної федерації футболу – щодо включення до порядку денного чергового конгресу Міжнародної федерації футболу питань про виключення Російського футбольного союзу зі складу Міжнародної федерації футболу та про перегляд рішень Конгресу ФІФА щодо проведення фінальних змагань Чемпіонату світу з футболу у 2018 році на території Російської Федерації.

У Зверненні парламентарі відзначають, що «Більше двох років поспіль Україна захищає власний державний суверенітет від незаконних посягань Російської Федерації на територіальну цілісність незалежної держави» і далі йде довгий перелік дій агресивних дій російської держави та влади (анексія АР Крим, репресії та дискримінаційні дії щодо корінних народів Криму), а рівно і згадки про ту підтримку, яку міжнародні інституції надають Україні (Європарламент, ООН). «У зв’язку з цим, беручи до уваги положення Статуту Міжнародної федерації футболу, Верховна Рада України закликає Виконавчий комітет Міжнародної федерації футболу запропонувати Генеральному секретарю Міжнародної федерації футболу включити до порядку денного чергового конгресу Міжнародної федерації футболу, що відбудеться у 2017 році у Куала-Лумпурі, такі питання: про виключення Російського футбольного союзу зі складу членів Міжнародної федерації футболу; про перегляд рішень конгресу Міжнародної федерації футболу про проведення фінальної частини двадцять першого чемпіонату світу з футболу (Кубку світу) 2018 року на території Російської Федерації».

Проект є суто політичним і навряд чи заслуговує розгляду на парламентському рівні..

Проект 4688 від 18.05.2016 (Денисенко А. С.) про внесення змін до Закону України «Про очищення влади» щодо переліку осіб, які підлягають люстрації. 17.06.2016 поданий доопрацьований текст проекту, який тут і розглядається.

Проект виходить з припущення, що у чинному Закону України «Про очищення влади» коло осіб, які підлягають люстрації, визначено  недостатньо повно. Йдеться передусім про членів Партії регіонів та Комуністичної партії України, які в 1911–1913 рр. обіймали посади членів Кабінету Міністрів України, заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, голів і заступників голів обласних державних адміністрацій, голів або заступників голів обласних рад, голів або заступників голів місцевих осередків цих партій; осіб, які в цей період були обрані народними депутатами України або депутатами місцевих рад від цих партій; були засновниками Партії регіонів та Комуністичної партії України, та/або були у складі їх статутних, керівних та контрольно-ревізійних органів; були радниками та консультантами голів відповідних депутатських фракцій у Верховній Раді України. Для зазначених осіб, які були народними депутатами України або обіймали згадані державні посади, пропонується встановити пожиттєву заборону обиратися у представницькі органи державної влади та місцевого самоврядування, а також заборону працювати у центральних та місцевих органах виконавчої влади, правоохоронних органах, проходити службу у Збройних Силах України. До інших нових категорій люстрованих пропонується застосувати заборону обиратися у представницькі органи державної влади та місцевого самоврядування протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом.

На тлі обґрунтованої критики чинного Закону щодо надмірно широкого кола осіб, які підлягають люстрації, пропозиції виглядають не зовсім доречними, хоча, можливо, їх варто було б частково врахувати у новій редакції Закону.

Проект 4701 від 20.05.2016 (Парубій А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері засудження тоталітарних режимів щодо приведення їх у відповідність до вимог статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У проекті відповідно до рекомендацій Венеційської комісії здійснюється спроба уточнити визначення поняття «пропаганда комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» через встановлення вичерпного переліку видів діянь, які підпадають під це визначення, чітко окреслити мету Закону, а також уточнити його окремі положення, які стосуються прийняття судом рішення про припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян. Пропонується запровадити замість кримінальної адміністративну відповідальність за поширення, публічне використання символіки комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів, публічне виправдання, в тому числі з використанням засобів масової інформації, порушень або обмежень прав людини і основоположних свобод тоталітарними режимами, яке здатне порушити громадський порядок, а також запровадити можливість застосування різних видів адміністративного покарання за зазначені діяння залежно від суб’єктів та тяжкості вчиненого правопорушення. Запропоновані зміни спрямовані на декриміналізацію зазначених діянь та відповідають нормам статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, існуючій практиці Європейського суду з прав людини та враховують рекомендації експертів Венеційської комісії. Кримінальну відповідальність пропонується передбачити лише за публічне заперечення або публічне виправдання найбільш тяжких злочинів, вчинених комуністичним та нацистським тоталітарними режимами, таких як Голодомор 1932–1933 років, Голокост, депортація з Криму кримських татар у 1944 році, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, злочинів агресії.

Проект слід вважати кроком уперед порівняно з чинним Законом. Водночас він не зачіпає його принципових основ і, зокрема, загальної, на нашу думку, хибної, ідеї про можливість юридично закріпити «єдино правильну» оцінку історичних подій.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 4676 від 17.05.2016 (Бойко О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов зміни меж районів у процесі добровільного об’єднання територіальних громад.

Пропонується врегулювати ситуації, коли до об’єднаної територіальної громади вливається територіальна громада з іншого району або територіальна громада міста республіканського Автономної Республіки Крим або обласного значення. Для цього ст. 7 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» пропонується доповнити новими частинами такого змісту: «9. Якщо до складу об’єднаної територіальної громади увійшла територіальна громада (територіальні громади), розташована на території суміжного району, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація одночасно із зверненням до Центральної виборчої комісії щодо прийняття рішення Комісією про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови звертається до Кабінету Міністрів України із пропозиціями щодо зміни меж відповідних районів. Кабінет Міністрів України відповідно до таких пропозицій звертається із пропозиціями щодо зміни меж відповідних районів до Верховної Ради України. 10. Утворення об’єднаної територіальної громади, до складу якої увійшли територіальна громада міста республіканського Автономної Республіки Крим або обласного значення та територіальна громада (територіальні громади) села, селища, іншого міста, зміни меж районів не потребує, крім випадку, коли територіальна громада міста республіканського Автономної Республіки Крим або обласного значення та територіальна громада (територіальні громади) села, селища, іншого міста, що увійшла до складу  об’єднаної територіальної громади, розташовані на території різних районів», а ст. 8 того ж закону – частиною такого змісту: «13. У разі, якщо до складу об’єднаної територіальної громади увійшли територіальні громади, розташовані на території різних районів: персональний склад відповідних районних рад з цієї підстави не змінюється; районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, відповідних бюджетних установ та майна цих установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України; до завершення такого процесу передачі фінансування бюджетних установ, що здійснювалось за рахунок районних бюджетів, продовжує здійснюватись за рахунок відповідних районних бюджетів». Відповідно в Земельний кодекс України вносяться зміни, які передбачають, що чинний порядок визначення кордонів районів застосовується «крім випадків, визначених законом».

Остання пропозиція видається цілковито неприйнятною, оскільки власне загальний порядок теж визначений законом. Слід було б подати чіткий перелік виключень, а не залишати ситуацію у недоврегульованому стані.

Проект 4679 від 17.05.2016 (Подоляк І. І.) про внесення змін до «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури». 31.05.2016 поданий доопрацьований текст проекту, який тут і розглядається.

Метою проекту визначається виправлення технічної помилки щодо зобов’язання припинити (саме припинити, а не як в чинній редакції – розірвати) безстрокові трудові договори з керівниками та професійними творчими працівниками державних і комунальних закладів культури. Відповідно, пропонується уточнити, що припиняються такі договори «згідно із пунктом 9 [«підстави, передбачені іншими законами» – авт.огл.] статті 36 Кодексу законів про працю України».

Проект 4526-1 від 18.05.2016 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про державну службу» (щодо узгодження нормативних актів України).

Формально альтернативний проекту 4526 від 25.04.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про державну службу» (див. Бюлетень № 71).

Від урядового проекту відрізняється лише відсутністю змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ». Усі інші ініціативи дублюють урядовий проект. Відсутність же саме цих змін не пояснюється.

Проект 4696 від 19.05.2016 (Парубій А. В.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо реалізації окремих положень пунктів 3, 4, 5, 8, 11, а також пункту 10 Рекомендацій Місії Європейського Парламенту з оцінки потреб, що розроблені з метою підвищення якості українського парламентаризму та викладені у «Доповіді та Дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України».

Проект передбачає, що за звичайних обставин упродовж сесії почергово два тижні підряд відводяться для пленарних засідань Верховної Ради України, роботи в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях і тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях (депутатських групах), наступний за ними тиждень – для роботи народних депутатів з виборцями. Пропонується урегулювати ряд «технологічних питань роботи парламенту. Серед пропозицій найважливішими видаються:створення нового парламентського органу – Ради комітетів, основна функція якої полягатиме у запровадженні професійного підходу до формування порядку денного сесії, розкладу пленарних засідань, тижневого порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України; запровадження «Дня Уряду» (у формі тематичних запитань до членів Кабінету Міністрів України) замість «години запитань до Уряду»; зміна порядку проходження депутатських запитів; розширення підстав для повернення проекту суб’єкту права законодавчої ініціативи без реєстрації; запровадження попередньої перевірки проектів.

Багато з наведених пропозицій, на нашу думку, заслуговують на підтримку, хоча слід взяти до уваги і численні застереження ГНЕУ, найважливішим з яких видається думка про необхідність одночасного внесення відповідних змін до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України» та «Про Кабінет Міністрів України».

Проект 4698 від 19.05.2016 (Немировський А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення належних прав народних депутатів та їх помічників-консультантів).

Пропонується у частині 5 ст. 34 «Помічники-консультанти народного депутата України» Закону України «Про статус народного депутата України», яка присвячена обов’язку слідчих органів повідомити народного депутата про затримання його помічника викласти в цілковито новій редакції у складі трьох абзаців: «Професійні права помічника-консультанта народного депутата гарантуються та охороняються  цим Законом та іншими законами, зокрема: проведення стосовно помічника-консультанта народного депутата оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням помічником-консультантом народного депутата діяльності; орган або посадові особи, які затримали помічника-консультанта народного депутата або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це народного депутата; повідомлення про підозру помічника-консультанта народного депутата у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя», «Особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно помічника-консультанта народного депутата: у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння помічника-консультанта народного депутата, приміщень, де він здійснює діяльність, тимчасового доступу до речей і документів помічника-консультанта народного депутата слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження; під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння помічника-консультанта народного депутата, приміщень, де він здійснює діяльність, тимчасового доступу до речей і документів помічника-консультанта народного депутата має бути присутній народний депутат. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це народного депутата» та «Неявка народного депутата за умови завчасного повідомлення його не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії». Також уточнюється абзац другий частини 8 тієї ж статі: «Помічник-консультант народного депутата при пред’явленні посвідчення користується правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вимоги про пред’явлення чи оформлення інших документів забороняються, якщо інше не встановлено законом». Передбачений ще ряд незначних змін.

Аргументи на користь прийняття проекту подані у пояснювальній записці видаються набагато менш вагомими, ніж їх спростування та загальні застереження і зауваження, викладені у висновку ГНЕУ.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 4542-5 від 16.05.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування пенсій.

Альтернативний проектам 4542 від 28.04.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій, 4542-1 від 28.04.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо відміни оподаткування пенсій (обидва див. Бюлетень № 71), 4542-2 від 05.05.2016 (Долженков О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) (див. Бюлетень № 72), 4542-3 від 10.05.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування пенсій та відшкодування пенсіонерам суми вже сплаченого податку та 4542-4 від 11.05.2016 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо скасування оподаткування пенсій та зняття обмежень у виплаті пенсій для деяких категорій працюючих пенсіонерів (обидва див. Бюлетень № 73).

Проектом пропонується не скасовувати оподаткування пенсій, а залишити його виключно для пенсій, більших від 10740 грн., тобто які більші 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Крім того, пропонується скасувати вимоги до граничного розміру пенсій працюючих пенсіонерів, як це пропонувалося у проекті 4542-4 від 11.05.2016 (Шухевич Ю.-Б. Р.). Перша з ініціатив у дещо видозміненому вигляді знайшла відображення в остаточній редакції проекту 4542, який був прийнятий як закон 02.06. 2016.

Проект 4542-6 від 16.05.2016 (Курячий М. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо захищення інтересів населення при нарахуванні та виплаті пенсійного забезпечення.

Альтернативний попередньому та іншим згаданим проектам. Найбільш особливий з усіх проектів. Саме в ньому чітко запропонована формула оподаткування пенсій, яка була застосована в кінцевій редакції проекту 4542, який був прийнятий як закон 02.06. 2016. Крім того, пропонувалося ввести прогресивну шкалу оподаткування для пенсій, які перевищують 20 та 30 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Також пропонувалося відновити дію положення щодо перерахунку пенсій «якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла». Також повторюються ініціативи проектів 4542-4 та 4542-5 щодо обмеження виплат пенсії працюючим пенсіонерам.

Проект, як і інші альтернативні проекти, втратив своє значення з прийнятям основного проеку.

Проект 4668 від 16.05.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання допомоги на дітей померлого годувальника.

Проект заміняє собою проект 4051 від 12.02.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» щодо надання допомоги дітям померлого годувальника, який за життя не набув права на пенсію (див.: Бюлетень № 60), який був відкликаний 13.05.2016. Текстуально проекти дуже схожі і більшість відмінностей є суто редакційними.

Проект 4574-1 від 17.05.2016 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до деяких законів України щодо стажу реабілітованих та депортованих осіб.

Формально альтернативний урядовому проекту 4574 від 04.05.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо стажу депортованих осіб) який в свою чергу є проектом, внесеним попереднім урядом  2466а від 03.08.2015 (див.: Бюлетень № 34).

Проект є черговим, вже третім текстом з цієї проблематики від даного народного депутата. Так, проект 2466а-1 від 17.08.2015 (див. Бюлетень № 36) про внесення змін до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо стажу депортованих осіб) згодом, 05.10.2015 був замінений доопрацьованою редакцією вже про внесення змін до деяких законів України щодо стажу реабілітованих та депортованих осіб. Після відкликання урядового проекту 2466а та його переподання новим складом уряду під номером 4574, був поданий цей проект.

Відмінності від проекту 2466-1 в редакції від 05.10.2015 в тому, що пропонується диференціювати зарахування стажу реабілітованих та депортованих осіб залежно від порядку реабілітації: «Особам, які реабілітовані відповідно до статті 1 цього Закону [Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» – авт. огл.], період їх тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на примусовому лікуванні, заслання зараховується у потрійному розмірі до страхового стажу для призначення пенсії. Особам, які реабілітовані відповідно до статті 3 цього Закону, період із дня їх виселення (заслання, примусового переселення) на спецпоселення до дня звільнення із спецпоселення, зараховується у подвійному розмірі до страхового стажу для призначення пенсії з відповідним фінансуванням, яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України».

Проект 4680 від 17.05.2016 (Бабак А. В.) про внесення змін до статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є створення нормативно-правових засад для: 1) забезпечення надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконавцями цих послуг до моменту визначення управителя багатоквартирного будинку; 2) можливості співвласників достроково розірвати договір із визначеним за конкурсом  управителем із завчасним повідомленням про це управителя за два місяці; 3) можливості співвласників продовжувати відшкодування витрат на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій житлово-будівельним (житловим) кооперативам, які здійснюють утримання таких будинків до моменту створення в будинку об’єднання співвласників або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком. Для досягнення цієї мети пропонується доповнити частину п’яту ст. 13 «Прикінцеві положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» новими абзацами такого змісту: «У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку та до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу. Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніше ніж за два місяці до дати такого розірвання. При зміні форми управління (управителя) виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинен здійснити остаточне нарахування за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг. Співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком».

Проект 4608-1 від 19.05.2016 (Єфремова І. О.) про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи пенсійного забезпечення, встановлення єдиних принципів призначення пенсій та запровадження накопичувального рівня пенсійного страхування.

Проект є альтернативним проекту 4608 від 06.05.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій (див. Бюлетень № 72), який є колишнім урядовим проектом 2767 від 30.04.2015 (див.: Бюлетень № 20).

Проект доволі маленький порівняно з урядовим (4 проти більш ніж 100 сторінок) і не містить радикальних ініціатив. Більшість пропонованих змін повторюють урядові (зміни до 7 законів з 10). Крім того, пропонується скасувати ряд непопулярних обмежень, а саме: вимогу про призупинення перерахунку пенсій «якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла», положення про те, що «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України», а також скасувати положення про те, що Державні службовці, які на день набрання чинності Законів України «Про державну службу» займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а рівно й особи, які на день набрання чинності названим законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, «мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців».

Слід зазначити, що майже усі ініціативи, запропоновані у цьому проекті, вже вносилися в різних проектах як окремо, так і певними блоками. Однак основним джерелом натхнення для авторів вірогідно були різні редакції (їх всього 3 було) проекту 2767-2 від 12.05.2015 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження єдиних принципів нарахування пенсій та скасування привілеїв у пенсійному забезпеченні (огляд першої редакції цього проекту див. Бюлетень № 22).

Проект 4578-1 від 20.05.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння зайнятості інвалідів.

Проект є альтернативним проекту 4578 від 04.05.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості інвалідів (див. Бюлетень № 72), який є колишнім урядовим проектом 2322а від 09.07.2015 (огляд див.: Бюлетень № 30). У зв’язку з відкликанням та переподанням урядового проекту, був знятий з розгляду та переподаний і цей проект. Попередній номер 2322а-1 від 28.07.2015 (див.: Бюлетень № 33).

Проект 4706 від 20.05.2016 (Зубач Л. Л.) про внесення змін до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції».

Положення про зобов’язання політичної партії подавати звіт про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру до Національного агенства з питань запобігання корупції набирає чинності з 1 січня 2016 року. З цього моменту політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов’язана подавати такий звіт. Проте станом на 20 травня 2016 року є неможливим виконання вимоги закону в частині подання політичними партіями звітів у зв’язку з тим, що Національне агентство з питань запобігання корупції не затвердило необхідної форми такого звіту. Водночас порушення встановленого порядку чи строків подання згаданого звіту або подання його з порушенням встановлених вимог, можуть мати наслідком зупинення (припинення, відмову в отриманні) державного фінансування статутної діяльності політичної партії та накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для вирішення ситуації пропонується: 1) внести зміни до підпункту 3 пункту 1 розділу ІІ названого закону, згідно з якими зобов’язання політичної партії подавати звіт про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру до Національного агенства з питань запобігання корупції виникає з моменту затвердження форми такого звіту Національним агентством з питань запобігання корупції; 2) внести зміни до пункту 2 того ж розділу ІІ, згідно з якими уточнюється перелік умов, необхідних для державного фінансування статутної діяльності політичних партій. Зокрема, необхідність подання звіту про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру є обов’язковою лише за умови наявності затвердженої форми такого звіту Національним агентством з питань запобігання корупції.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 4693 від 19.05.2016 (Ківалов С. В.) про внесення змін до статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (щодо строку апеляційного оскарження).

Частину першу зазначеної ст. 294 «Строки апеляційного оскарження» пропонується доповнити таким реченням: «У разі застосування судом ч. 3 ст. 209 цього Кодексу [проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення – авт. огляду] апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного рішення суду».

Пропозиції видаються цілком слушними, проте сам проект оформлений доволі недбало з точки зору юридичної техніки.

 

Культура та освіта

 

Проект 4682 від 17.05.2016 (Барна О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо обов’язковості харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів).

Пропонується в Закони України «Про загальну середню освіту» та «Про охорону дитинства» внести однотипне положення про те, що «Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з неповних та багатодітних сімей, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям». Учні 1-11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форм власності забезпечуються обов’язковим харчуванням за рахунок коштів місцевих бюджетів. При цьому, батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у розмірі, що не перевищує 70 % від вартості харчування, що визначається органами місцевого самоврядування»

Черговий проект на цю тематику. Ініціатива забезпечення школярів харчуванням є правильною, однак усі зміни та ініціативи, пов’язані з її внесенням, мають один недолік – неналежне фінансове обґрунтування. Даний же проект відзначається ще й дуже невдалими формулюваннями. Так, зазначається, що учні «забезпечуються обов’язковим харчуванням», однак далі уточнюється, що «батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у розмірі, що не перевищує 70 % від вартості харчування». Фактично в такому вигляді норма є законодавчим зобов’язанням для батьків оплачувати обов’язкове харчуванням для їх дітей, незалежно від наявності можливостей для цього, бажання батьків, якості послуг із харчування тощо. Загалом звертаємо увагу на цілковито слушний висновок ГНЕУ щодо цього проекту.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 4687 від 18.05.2016 (Рабінович В. З.) про безоплатне та пільгове забезпечення лікарськими засобами окремих категорій населення.

В проекті пропонується визначити категорії населення, яким будуть за рецептами лікарів безоплатно або на пільгових умовах (з оплатою 50 відсотків їх вартості) відпускатися лікарські засоби, а також порядок і джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів.

Проект як соціально важливий заслуговує на уважне ставлення із з’ясуванням насамперед можливостей для його фактичної реалізації.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 4695 від 19.05.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту законних прав власників земельних часток (паїв).

Пропонується доповнити частину першу ст. 93 Земельного кодексу України та частину другу ст. 283 Господарського кодексу України реченнями такого однакового змісту: «Договори оренди земельної ділянки, укладені з фізичною особою (фізичними особами), підлягають нотаріальному посвідченню або посвідченню посадовою особою органу місцевого самоврядування (крім випадків, коли орендодавцем виступає фізична особа підприємець)». Відповідні уточнення пропонується внести і до деяких інших актів.

Зауважимо, що обов’язкове нотаріальне посвідчення є серйозним обтяженням для сторін правочину. Тому, якщо це робиться дійсно в інтересах власників земельних часток (паїв), то неодмінною умовою має наявність їхньої волі щодо такого посвідчення.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 4532-1 від 18.05.2016 (Бакуменко О. Б.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру».

Формально альтернативний проекту 4532 від 27.04.2016 (Кабінет Міністрів України) про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру (див. Бюлетень № 71), який є повторним внесенням однойменного проекту 4172 від 29.02.2016, поданого попереднім складом уряду і відкликаного 14.04.2016 (див. Бюлетень № 63).

Проект фактично є новою редакцією названого Закону, натомість як в урядовому проекті цей Закон передбачалося скасувати загалом. Як зазначається в пояснювальній записці, проблему неефективності чинного регулювання виробництва і реалізації цукру не варто на сучасному етапі вирішувати шляхом повного скасування такого регулювання. Альтернативним способом вирішенням порушених проблем є збереження на законодавчому рівні важливих для галузі інструментів державного регулювання, зокрема квотування, при цьому підвищити ефективність таких механізмів відповідного регулювання через закріплення участі у них галузевої асоціації виробників цукру.

Запропонована нова редакція Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» дуже сильно відрізняється від попередньої. Проект від чинного Закону зберігає лише деякі положення. З огляду на це, проект вимагає дуже ретельного вивчення, зокрема на предмет можливості лобіювання конкретних бізнес-інтересів та потенційних корупційних ризиків.

Проект 4646-1 від 19.05.2016 (Продан О. П.) про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проект є альтернативним проекту 4646 від 11.05.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (щодо удосконалення деяких положень) (див. Бюлетень № 73), який є колишнім урядовим проектом 2486а від 10.08.2015 (див.: Бюлетень № 35).

Більшість положень проекту дослівно чи з невеликими редакційними змінами повторює урядовий проект. Серед особливих ініціатив слід назвати пропозиції запровадження окремого виду звітів: «звіт про платежі на користь держави – документ, що містить деталізовану інформацію про податки, збори та інші платежі підприємств, належні до сплати на користь держави, який подається підприємствами, що здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення або заготівлю деревини і при цьому становлять суспільний інтерес. До підприємств, що здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, належать підприємства, які здійснюють діяльність з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування корисних копалин загальнодержавного значення, та/або виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, та/або транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів та хімічних продуктів». Відповідно, Кабінету Міністрів України ставиться завдання забезпечити затвердження форми звіту про платежі на користь держави. Також пропонується закріпити в окремій статті перелік принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності та їх розкриття. Пропонується і декілька інших змін, переважно управлінського характеру. Окремо слід навести ініціативу, яка вже стає візитною карткою групи реформаторів: «Незначні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про: дату його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо». Аналогічні положення див., наприклад у проекті 4496 від 21.04.2016 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг) в Бюлетені № 70.

Проект 4702 від 20.05.2016 (Яніцький В. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мисливського господарства та полювання.

Центральним елементом проекту є нова редакція Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (35 з 43 сторінок проекту). Також зміни вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Законів України «Про тваринний світ», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про природно-заповідний фонд України» та «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Обсяг проекту виключає його належний огляд, а пояснювальна записка до нього є досить малоінформативною та загальною. Звернемо увагу на те, що зміни до КУпАП та КК України пов’язані з редакційними уточненнями складів протиправних діянь, а також підвищенням у 2–3 рази розміру штрафів.

Проект 4702 від 20.05.2016 (Мельничук І. І.)про внесення змін до Закону України «Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об’єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва» щодо продовження мораторію.

Пропонується подовжити ще на 5 років (до 2021 року) введений з початку 2011 року мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об’єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва. Також пропонується завершити у 2017 р. (передбачалося здійснити ще у 2011–2012 рр.): інвентаризацію природоохоронних об’єктів у містах та інших населених пунктах, у тому числі зелених, рекреаційних зонах, парках та лісопарках; винесення на картографічні матеріали у містах та інших населених пунктах меж існуючих об’єктів благоустрою зеленого господарства та передбачити їх врахування в подальшому на планах земельних ділянок і при розробленні проектів землеустрою; винесення в натурі у містах та інших населених пунктах меж ділянок існуючих об’єктів благоустрою зеленого господарства.

 

Проекти, які повторно внесені Кабінетом Міністрів України

 

Нижче подаються проекти, які були подані до парламенту попереднім Урядом України, але відкликані 14 квітня 2016 р. у зв’язку зі зміною складу уряду. Проекти зазвичай не відрізняються від своїх попередників ні назвою, ні змістом, але мають уже нові реєстраційні номери. Тому щодо таких проектів ми подаємо лише згадку про їх попередників, не повторюючи відповідний огляд.

 

Проект 4670 від 16.05.2016 (Кабінет Міністрів України) Про Дисциплінарний статут Національної поліції України. Колишній проект 3857 від 01.02.2016 (див.: Бюлетень № 59).

Проект лише трохи скороченою версією тексту проекту 3857. Більшість змін редакційні, але є і одна досить помітна – значно скорочено та спрощену ст. 12 «Дисциплінарний проступок», щодо видів та сутності такого діяння.

Проект 4671 від 16.05.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо земель водного фонду. Колишній проект 3430 від 09.11.2015 (див.: Бюлетень № 48).

Проект 4683 від 17.05.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері автомобільного транспорту з метою приведення їх у відповідність з актами Європейського Союзу. Колишній проект 3713 від 24.12.2015 (див.: Бюлетень № 54). Через великий обсяг проекту (понад 150 сторінок) стверджувати про повну ідентичність текстів неможливо, але чітко визначених змін помічено не було.

Проект 4685 від 17.05.2016 (Кабінет Міністрів України) про електронні довірчі послуги. Колишній проект 2544а від 31.08.2015 (див.: Бюлетень № 38).

коментарі

новий коментар