пошук  
версія для друку
12.08.2016 | Медіагрупа ХПГ

Шістнадцять років від дня загибелі підводного човна "Курськ"

   

12 серпня 2016 року - шістнадцята річниця від дня трагічної гибелі підводного човна «Курськ», що затонув у Баренцевому морі. Сьогодні у багатьох російських містах та містечках – Курськ, Москва, Санкт- Петербург, Мурманськ, Владивосток та інших – відбуваються заходи пам’яті «за воїнами, що загинули у морі». Але незважаючи на таку солідну та страшну цифру – 16 років – правди навіть нині годі й шукати. За офіційною версією російської сторони на човні стався сильний вибух внаслідок витікання палива, а далі – за принципом доміно – відбулася детонація торпед, котра спровокувала ще один вибух. Внаслідок цього усі 118 членів екіпажу загинули.

«Вона потонула», - казав президент Російської Федерації Володимир Путін, виступаючи в ефірі американського телебачення, та відповідаючи на питання, що сталося тоді. Він забув додати до цього незначні деталі тих чорних днів: сам він перебував у відпустці, котру і не думав переривати; пошукова операція почалася із значною затримкою та тривала всього три дні, вище військове керівництво увесь цей час за допомогою засобів масової інформації обманювало родичів моряків; та найголовнішим є те, що Росія відмовилася від запропонованої допомоги іноземних колег. Відмахнулися, мовляв самі впораємося. Таких «відмашок» у ході справи було занадто багато і, нажаль, вони коштували занадто дорого. У підсумку через вісім днів після катастрофи за допомогою рятувальників із Норвегії «Курськ» було піднято по частинам, а пізніше – проведено церемонію прощання.

Через 5 років після катастрофи російський адвокат Борис Кузнецов, котрий безпосередньо займався справою загибелі «Курська», написав книгу, у якій детально описав деталі тієї трагедії, хоча б трохи проливаючи світло на те, що й досі носить гриф «цілком таємно». Адвокат з родичами загиблих дійшов аж до Європейського Суду з прав людини, але так нічого й не домігся. Сам Кузнецов стверджує, що «і ось тут я допустив помилку», взявши Заявником батька загиблого моряка Дмитра Колеснікова, Романа, тому що чоловіка у подальшому «зламали, і він відмовився від подальшої участі. (…) сказав, що він ніяких претензій до влади не має».

Ось і маємо – влада, котра добросовісно провела розслідування, винних серед вищого керівництва не знайшла, родичі «претензій до влади не мають», а людина, котра уже протягом багатьох років по-справжньому займається розслідуванням (минулого року Борис Кузнецов випустив доповнене видання своєї книги «Вона потонула») перебуває в еміграції через «розголошення державної таємниці». Чи дізнаються колись люди справжню правду? Навіть через багато років про це говорити ще зарано. Відтак минулого року начальник Центрального архіву Міноборони Росії Ігор Пермяков повідомив «комісія, котра визначить можливість зняття грифу «секретно», згідно із російським законодавством може бути організована через 30 років після надзвичайної події». Що ж, зачекаємо.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори