пошук  
версія для друку
01.09.2016 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 81 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 04.07.2016 – 08.07.2016

   

Надійшло 92 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 48 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, внесенням змін до порядку денного, перейменуванням чи зміною кордонів адміністративних одиниць, проведенням виборів, з обранням або звільненням суддів, наданням згоди на арешт народних депутатів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, лобіювання інтересів окремих юридичних осіб тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0103 від 08.07.2016 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Держави Ізраїль щодо працевлаштування членів сім’ї співробітника дипломатичного представництва або консульської установи.

Ратифікація названої Угоди сприятиме реалізації членами сімей співробітників дипломатичної служби свого права на працю, підтримки рівня своєї кваліфікації та отриманню можливості для подальшого професійного розвитку.

Зазначимо, що такі Угоди є доволі типовими. Зокрема, минулого року було ратифіковано дві подібні угоди.

Проект Постанови 4894 від 05.07.2016 (Льовочкіна Ю. В.) про Звернення Верховної Ради України до Президента України та Кабінету Міністрів України з питання ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції).

У Зверненні, зокрема, йдеться про таке: Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція) була відкрита для підписання 11 травня 2011 року в рамках 121-го засідання Комітету міністрів Ради Європи у Стамбулі (Туреччина). Україна стала 17-ю державою, яка приєдналася до цього важливого міжнародно-правового інструменту, підписавши Стамбульську конвенцію 7 листопада 2011 року. Стамбульська конвенція є юридично зобов’язуючим та всеохоплюючим міжнародно-правовим інструментом, що забезпечує умови для вирішення проблеми насильства щодо жінок та домашнього насильства, а отже, має бути ратифікована парламентом негайно і без застережень. Декларуючи відданість демократії, а також наголошуючи, що в Україні, як правовій та соціальній державі, права людини є найвищою цінністю, всі органи влади зобов’язані діяти рішуче і впровадити правові механізми для запобігання розвитку і поглиблення проблеми насильства над жінками в Україні, Верховна Рада України звертається до Президента України та Кабінету Міністрів України для вжиття ними заходів щодо прискорення внесення на розгляд парламенту проекту Закону України про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції).

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 4884 від 05.07.2016 (Лапін І. О.) про недопущення переслідування та покарання осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах антитерористичної операції.

У проекті пропонується звільнити від кримінальної відповідальності та від покарання осіб, які на момент вчинення злочину брали безпосередню участь в антитерористичній операції і є підозрюваними або обвинуваченими (підсудними) у вчиненні на території проведення антитерористичної операції дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень. Йдеться про військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, та правоохоронних органів спеціального призначення, членів добровольчих батальйонів за умови, що вони брали безпосередню участь у бойових діях у визначених законодавством районах проведення антитерористичної операції. Передбачене у проекті звільнення від кримінальної відповідальності не має поширюватися на осіб, які вчинили злочини  проти основ національної безпеки України, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, незаконне проведення дослідів над людиною, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, контрабанду, бандитизм, терористичний акт та інші злочини, пов’язані з терористичною діяльністю, а також деякі інші злочини. На думку ініціаторів проекту, «прийняття Закону матиме наслідком недопущення кримінального переслідування учасників АТО за надуманими мотивами у зв’язку з вчиненням ними в умовах воєнної обстановки низки дій, які відповідно до Кримінального кодексу України відносяться до протиправних і мають каратися у мирний час».

З огляду на те, що звільнення від покарання передбачається поширити на умисне вбивство без обтяжуючих обставин, мародерство, розбій та практично всі злочини майнового характеру тощо, проект у поданому вигляді, як видається, не заслуговує на підтримку. В контексті необхідності додержання системності вітчизняного законодавства варто звернути увагу, зокрема, на те, що згідно із Законом України «Про застосування амністії в Україні» «амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть». У проекті також ніяк не враховується можлива попередня протиправна поведінка (наприклад, наявність судимості) особи, яку пропонується звільнити від кримінальної відповідальності.

Проект 4911 від 07.07.2016 (Фріз І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвідувальних органів.

Проект передбачає зміни у Законі України «Про розвідувальні органи України», згідно з якими видатки на розвідувальну діяльність мають стати захищеними статтями видатків Державного бюджету України, а розвідувальний орган України, в особі його керівника, визнається головним розпорядником бюджетних коштів, у тому числі валютних, на утримання і забезпечення діяльності розвідувального органу України (на думку ініціаторів проекту, нині розвідувальний орган є лише розпорядником бюджетних коштів III ступеня). Водночас у Законі України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено частину першу статті 18 після слів «Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади» доповнити словами «(крім питань діяльності розвідувальних органів України, що функціонують у складі центральних органів виконавчої влади)», а також доповнити цю статтю частиною третьою такого змісту: «3. Повноваження міністра у відносинах з центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується через міністра, визначені у частині другій цієї статті, не розповсюджуються на питання діяльності розвідувальних органів України, що функціонують у складі центральних органів виконавчої влади». Також пропонується встановити, що керівники центральних органів виконавчої влади, у складі яких функціонують розвідувальні органи, здійснюють керівництво ними в межах повноважень, визначених Законом України  «Про розвідувальні органи України» і положеннями про відповідні розвідувальні органи, затвердженими Президентом України (нова частина п’ята статті 19), а центральний орган виконавчої влади, у складі якого функціонує розвідувальний орган, наділяється повноваженням видавати накази нормативно-правового змісту з питань діяльності розвідувального органу, які підписує керівник цього центрального органу виконавчої влади та які підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку (доповнення до частини першої статті 23).

Практично усі наведені пропозиції викликають значні сумніви. Так, бюджетні питання мають вирішуватися виключно в Бюджетного кодексу України, зокрема в частині 2 статті 55 цього кодексу наведений вичерпний перелік захищених видатків. Порушують базові принципи відносин між органами виконавчої влади й пропозиції, спрямовані на те, щоб вивести розвідувальні органи України, що функціонують як складові частини центральних органів виконавчої влади, з-під управління Кабінету Міністрів України та міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, у складі якого функціонує розвідувальний орган України. Заслуговує на увагу і думка ГНЕУ про те, що «Повноваження Президента України щодо затвердження положень про розвідувальні органи, які входять до складу центральних органів виконавчої влади, Конституцією України не передбачені, із чого випливає, що відповідні положення проекту мають ознаки неконституційності».

Проект 4912 від 07.07.2016 (Фріз І. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо розвідувальних органів України.

Проект містить єдину пропозицію доповнити перелік можливих головних розпорядників бюджетних коштів у пункті 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України новим суб’єктом «розвідувальні органи України, в особі їх керівників».

Поданий проект системно пов’язаний з проектом 4911 і не має самостійного значення.

Проект 4921 від 07.07.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо територіальної оборони.

Пропонується уточнити функції деяких державних органів. Зокрема, на місцеві державні адміністрації покладаються завдання з підготовки і ведення територіальної оборони, а на Генеральний штаб Збройних Сил України – комплектування Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в особливий період і уточнюється перелік формувань та органів, які в особливий період переходять під його управління. Окремо визначається, що «Проведенню заходів, пов’язаних з підготовкою та веденням територіальної оборони в межах законодавства, сприяють громадські об’єднання, утворені в установленому законом порядку».

Запропоновані зміни видаються доволі важливими, хоча і мають значною мірою процедурно-уточнюючий характер. Окремо слід підкреслити значну увагу ініціаторів проекту до ролі в захисті країни громадських об’єднань.

Проект 4927 від 07.07.2016 (Остапчук В. М.) про внесення змін до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» щодо підприємств та установ, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції.

Пропонується установити, що норма про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов’язків відповідних Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту застосовується «крім підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції». Обґрунтовується таке виключення тим, що зобов’язання ПАТ «Укрзалізниця» стосовно зазначених підприємств не включені до передавального акта, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи.

Як видається, у проекті фіксується цілком реальна проблема, але замість того, щоб шукати шляхи її вирішення, пропонується «заморозити» ситуацію.

Ідеологічні питання

Проект 4898 від 06.07.2016 (Рабінович В. З.) про внесення зміни до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» щодо особливостей ремонту будівель, в яких розміщується Верховна Рада України та які використовуються нею.

Пропонується встановити, що ремонт будівель, в яких розміщується Верховна Рада України та які використовуються нею, здійснюється виключно за власні кошти народних депутатів України. Народні депутати України зобов’язані за власні кошти забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту об’єктів, а також нести фінансові та інші зобов’язання щодо реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будівель, в яких розміщується Верховна Рада України та які використовуються нею».

Проект видається є цілковито популістським і навіть свідомо епатажним.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 4902 від 06.07.2016 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації транспортних засобів та видачі посвідчень тракториста-машиніста.

Проект спрямований на перерозподіл повноважень у зв’язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства України та передачею функції в частині реєстрації тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів Міністерству внутрішніх справ України. Також на МВС України пропонується покласти завдання видачі посвідчень тракториста-машиніста.

Проект 4913 від 07.07.2016 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (щодо порядку призначення голови Київської міської державної адміністрації).

Пропонується частину другу статті 10-1 згаданого Закону викласти в такій редакції: «Президент України призначає головою Київської міської державної адміністрації особу, яка обрана Київським міським головою».

Проект є продовженням багаторічного «марафону правок та уточнень» статусу Київського міського голови, особливе і досить специфічне положення якого стало наслідком появи свого часу названого Закону.

Проект 4917 від 07.07.2016 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на створення та забезпечення діяльності Генеральної інспекції.

Завданням проекту проголошено урегулювання на законодавчому рівні створення у структурі Генеральної прокуратури України та діяльності Генеральної інспекції, визначення її статусу, функцій, повноважень, особливостей діяльності та прозорих конкурсних засад добору прокурорів до цього підрозділу, додаткові гарантії від можливого втручання в їх діяльність. Пропонується внести зміни до Закону України «Про прокуратуру» та Кримінального процесуального кодексу України, якими, окрім зазначеного вище, передбачити засади незалежності (відносини підпорядкування; зв’язок з іншими структурними підрозділами тощо); розмежування повноважень з Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (далі – САП); процесуальні права керівника Генеральної інспекції; визначення прокурора «вищого рівня», «керівника органу прокуратури» в контексті діяльності Генеральної інспекції; особливості здійснення нагляду за ОРД тощо. Генеральна інспекція визнається окремою ланкою системи органів прокуратури на чолі з Керівником Генеральної інспекції. Утворення Генеральної інспекції, визначення її штату здійснюватиметься Генеральним прокурором України. На Генеральну інспекцію пропонується покласти: 1) здійснення повноважень щодо досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури; 2) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування стосовно прокурорів та працівників органів прокуратури (крім випадків, віднесених до компетенції САП); 3) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях (крім випадків, віднесених до компетенції САП); 4) проведення службових розслідувань щодо прокурорів та працівників органів прокуратури; 5) запобігання правопорушенням у органах прокуратури; 6) проведення аудиту фінансово-господарської діяльності органів прокуратури та закладів, установ, що входять до сфери управління прокуратури; 7) забезпечення інформаційної безпеки та зв’язків з громадськістю. Також проектом встановлюється порядок перевірки прокурора на доброчесність та передбачається, що її непроходження є підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора. Перевірку доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур проводять підрозділи Генеральної інспекції в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

З огляду на значні повноваження, які надаються Генеральній інспекції, проект потребує ретельного опрацювання.

Проект 4922 від 07.07.2016 (Бакуменко О. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації системи державного управління у сфері сільського господарства.

Всього пропонується внести зміни до 44 кодексів і законів. Як зазначають автори проекту, його основною метою є приведення законодавства, передусім у сфері сільського господарства, у відповідність до визначеної у 2014 році концепції реформування системи центральних органів виконавчої влади, та створення належних умов для ефективної діяльності новостворених органів виконавчої влади чи таких, яким передано функції і повноваження ліквідованих центральних органів виконавчої влади. Відповідно, більшість змін полягає у зміні  назв органів.

Великий обсяг проекту виключає його докладний аналіз в цьому огляді. Слід однак звернути увагу на висновок ГНЕУ, де відзначені як непослідовність із найменуванням органів, яким передаються повноваження, так і те, що місцями проект виходить за межі своєї декларованої мети.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 4900 від 06.07.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збільшення мінімальної заробітної плати на рівень, який відповідає фактичному прожитковому мінімуму для працездатних осіб.

Пропонується ряд змін, центральне місце серед яких належить такому положенню: «Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та має перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розумінні статті 5 Закону України ”Про прожитковий мінімум”». Також пропонується встановити, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням: потреб працівників та їх сімей; середнього рівня заробітної плати; фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб; індексу споживчих цін; продуктивності праці; рівня зайнятості та інших економічних умов; податків, обов’язкових зборів та внесків. Зазначається, що розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено. Звертає на себе увагу і радикальна ініціатива скасувати виключність тарифної системи оплати праці, визначаючи, що «системами оплати праці є тарифна та інші системи, які формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників». На жаль, ініціатори проекту не запропонували жодної конкретної «іншої системи оплати праці».

Проект містить ряд цікавих та важливих ініціатив, але видається недостатньо формально-визначеним. Ряд положень є суто декларативними або такими, які не мають належних процедурних механізмів для їх реалізації.

Проект 4908 від 07.07.2016 (Драюк С. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власників (співвласників) багатоквартирного будинку.

Пропонується кілька редакційних уточнень до Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», які, на думку ініціаторів проекту, полегшать процедуру створення і діяльність об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Зокрема, у визначенні прибудинкової території зазначається, що вона передається у власність або користування власникам (співвласникам) багатоквартирного будинку. Уточнюється, що повідомлення про дату та місце проведення зборів має бути вручено в письмовій формі кожному співвласникові «особисто» (раніше було: «під розписку») або шляхом поштового відправлення листом (раніше було: «рекомендованим листом). Пропонується визначити, що рішення щодо управління багатоквартирним будинком вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 51 відсоток загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (у чинному законодавстві вимагається підтримка «більше половини загальної кількості усіх співвласників»). Аналогічний підхід пропонується і для визначення кворуму для прийняття рішень стосовно спільного майна.

Пропозиції не викликають суттєвих заперечень. Утім, неприпустимим видається застосування русизмів на кшталт «прийняти участь», а також намагання вирішити принципове питання про належність прибудинкової території у її дефініції, а не у відповідній регулятивній нормі.

Проект 4910 від 07.07.2016 (Драюк С. Є.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо обчислення страхового стажу.

Пропонується доповнити названий Закон таким положенням: «За кожний повний рік стажу роботи на посадах, зайнятість на яких передбачала сплату внесків до солідарної системи за підвищеною ставкою та давала право на призначення пенсії на умовах і в порядку, відмінному від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, додатково до страхового стажу застосовується коефіцієнт, який визначається як співвідношення між такою підвищеною ставкою та ставкою страхового внеску для застрахованих осіб». Закон розроблено у зв’язку із скасуванням спеціального пенсійного забезпечення для ряду категорій осіб, які водночас сплачували єдиний внесок за підвищеною ставкою. Відповідно, пропонується певний шлях компенсації та збільшення пенсії, виходячи з факту сплати єдиного внеску за підвищеною ставкою.

Проект 4919 від 07.07.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання жилих будинків та жилих приміщень.

Пропонується закріпити в житловому та цивільному кодексах України таку норму: «Використання жилих приміщень у багатоквартирних будинках для надання готельних послуг дозволяється за умови отримання згоди від інших мешканців, які проживають в суміжних жилих приміщеннях будинку». В Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується скасувати відповідальність за «порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання», а натомість встановити відповідальність за: «неналежне виконання обов’язків щодо утримання будинків та прибудинкових територій, забезпечення експлуатації будинків, забезпечення населення комунальними послугами посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій всіх форм власності, на які договором або законом покладено відповідні обов’язки», «неподання посадовими особами об’єднань співвласників багатоквартирних будинків щорічного звіту про виконання кошторису об’єднання, а так само, невиконання посадовими особами об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельних кооперативів інших обов’язків покладених на даних посадових осіб чинним законодавством або статутом відповідного об’єднання або кооперативу» та «невиконання посадовими особами об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельних кооперативів норм чинного законодавства та статуту відповідного об’єднання або кооперативу щодо проведення загальних зборів членів відповідного об’єднання або кооперативу, обрання або призначення органів управління відповідного об’єднання або кооперативу, а так само – перешкоджання проведенню загальних зборів членів відповідного об’єднання або кооперативу, обранню або призначенню органів управління відповідного об’єднання або кооперативу». Водночас положення про відповідальність за використання не за призначенням жилих будинків і жилих приміщень дістало розширююче уточнення: «Використання жилих будинків, жилих та нежилих  приміщень, сходових кліток, підвалів, горищ, мансард у багатоквартирних будинках не за призначенням, в тому числі для ведення господарської діяльності, що не відповідає функціональному призначенню приміщення» та «Використання жилих приміщень у багатоквартирних будинках для надання готельних послуг без згоди інших мешканців, які проживають в суміжних жилих приміщеннях будинку».

Проект видається дещо формальним через відсутність процедурних положень щодо порядку використання жилих приміщень у багатоквартирних будинках для надання готельних послуг та чіткого розмежування між готельними послугами та передачею частини приміщення в короткострокову оренду. Крім того, дискусійною видається норма щодо відповідальності за використання «жилих і нежилих приміщень, сходових кліток, підвалів, горищ, мансард у багатоквартирних будинках не за призначенням, в тому числі для ведення господарської діяльності», особливо щодо використання приміщень самозайнятими особами. Багато спірних положень є і в пропозиціях щодо зміни норм КУпАП.

Проект 4920 від 07.07.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 6-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Пропонується в зазначеній статті про особливості реєстрації місця проживання (перебування) бездомних осіб, зберігаючи її основний зміст, зробити посилання на Закони України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та «Про соціальні послуги». Водночас у статті пропонується більше не згадувати, окрім бездомних, «інші особи, які не мають постійного місця проживання». На думку ініціаторів проекту, такі зміни дадуть змогу виправити недоліки чинної редакції статті, які «призводять до руйнування системи обліку та реінтеграції бездомних осіб, обмеження прав та основних свобод громадянина (неможливість отримання реєстрації місця проживання / перебування)».

Проект 4928 від 08.07.2016 (Палатний А. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання.

Проект згідно з пояснювальною запискою покликаний усунути існуючі у чинному законодавстві та судовій практиці України правові колізії та прогалини, які уможливлюють ухиляння платників від сплати аліментів і додаткових витрат на дитину. Пропонується внести зміни до Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», якими передбачити законодавчі підстави для: відступу судом від засади рівності часток подружжя у спільному майні у разі ухилення одним з них від виконання своїх обов’язків з утримання дітей; визначення правового режиму аліментів як власності дитини; усунення підстав, які використовуються платником аліментів для затягування розгляду справ про стягнення аліментів; врахування витрат платника аліментів, щодо яких останнім не доведено джерело походження коштів для їх фінансування, при визначенні розміру аліментів; збільшення мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів; визначення тим з батьків або інших законних представників дитини, з яким проживає дитина, способу стягнення аліментів; чіткого визначення заборгованості за аліментами для різних категорій їх платників, щодо яких в чинному законодавстві та судовій практиці існують прогалини чи протиріччя; відповідальності за прострочення сплати додаткових витрат на дитину; стягнення аліментів у наказному провадженні за вимогою стягувача аліментів в розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку у разі визначення розміру аліментів як частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини, або у розмірі п’ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо заявлено вимогу про індексацію аліментів, присуджених у твердій грошовій сумі; використання альтернативної підсудності у справах про стягнення додаткових витрат, індексацію аліментів; звільнення позивача від сплати судового збору у справах про стягнення додаткових витрат, пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів та зміну способу їх стягнення.

Зазначені пропозиції видаються далеко не безспірними, тому проект потребує ретельного обговорення фахівцями і громадськістю.

Проект 4933 від 08.07.2016 (Мусій О. С.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо перерахунку пенсій).

Пропонується доповнити частину 4 ст. 42 новим абзацом 2 такого змісту: «За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону». Автори пояснюють свою ініціативу тим, що перерахунок пенсії здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону від 12.05.2016 року, при цьому застосовується показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, яка складає 1197,00 грн.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 4879 від 04.07.2016 (Алексєєв І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення і пришвидшення процесу судового захисту порушених прав та законних інтересів осіб.

Проект передбачає створення нового інституту господарського судочинства – електронного наказного провадження у визначених законом категоріях справ з використанням інформаційних технологій та без виклику сторін електронного наказного провадження до суду. Для цього пропонується внести системні зміни в Господарський процесуальний кодекс України, а також деякі уточнення в Закони України «Про доступ до судових рішень», «Про виконавче провадження» та «Про судовий збір». Розгляд справ у порядку електронного наказного провадження передбачатиме: 1) реєстрацію стягувача та боржника в автоматизованій системі електронного наказного провадження; 2) звернення заявника через автоматизовану систему наказного провадження із заявою до суду про видачу електронного судового наказу; 3) розгляд судом отриманої заяви та видачу електронного наказу із встановленням строку для подання боржником заперечень; 4) скасування електронного наказу із роз'ясненням стягувачу його права звернутись з цими самими вимогами до суду в загальному порядку (у разі надходження від боржника заперечень); 5) внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень відомостей щодо набрання електронним наказом законної сили і надсилання його стягувачу (у разі неотримання від боржника заперечень). Обов'язковими умовами для розгляду справ у порядку електронного наказного провадження пропонується визначити такі: 1) наявність між сторонами укладеного договору в письмовій формі; 2) вимога має обмежуватись виключно сумою грошової заборгованості, що випливає з такого договору; 3) встановлення обмеження щодо максимальної суми грошової заборгованості за вимогою: до фізичних осіб – не більше 100 розмірів мінімальної заробітної плати; до юридичних осіб – не більше 1000 розмірів мінімальної заробітної плати; 4) наявність у суду достовірних відомостей про одержання боржником проекту електронного судового наказу та ненадходження від нього заперечень з приводу пред'явлених до нього вимог. Розгляд господарських справ у порядку електронного наказного провадження пропонується віднести до підсудності місцевих господарського та загального суду, визначених Державною судовою адміністрацією України.

Ідея проекту, як видається, заслуговує на підтримку. Проте відповідні новели слід коректно «вписати в чинне законодавство», що зумовлює необхідність ретельного опрацювання тексту проекту.

Проект 4890 від 05.07.2016 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей стягнення в дохід держави необґрунтованих активів та активів, власник яких не встановлений.

Проект є вже шостою спробою запровадити процедуру звернення в дохід держави грошових коштів, цінних паперів, банківських металів без обвинувального вироку суду. Таке стягнення пропонується застосовувати до активів осіб, які підозрюються у вчиненні корупційних злочинів  та перебувають у розшуку понад 6 місяців, а також до активів будь-яких третіх осіб, які набули їх від підозрюваних до або під час кримінального провадження. Умовою застосування стягнення стане доведення того, що вартість активів не відповідає офіційним доходам їх власників або відсутність доказів правомірності набуття майна чи взагалі відсутність можливості виявити власника майна. Раніше тим же колективом народних депутатів України послідовно вносилися і відкликалися проекти 4057 (три редакції) від 15.02.16 (див. Бюлетень № 61) та 4811 (дві редакції) від 14.06.2016 (див. Бюлетень № 78). Утім, уже самий перший проект 4057 дістав негативну оцінку Ради Європи та вітчизняного експертного середовища як такий, що не відповідає європейським стандартам щодо справедливого суду та захисту права власності. Попри деякі внесені зміни технічного характеру в усіх подальших версіях пропозиції усунути зазначені недоліки так і не вдалося.

Проект 4890 уже наступного дня після внесення був розглянутий профільним Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, який звернув увагу на його численні недоліки, зокрема на те, що із змісту проекту вбачається, що прокурор не зобов’язаний довести зв’язок майна із злочинною діяльністю, а тягар доказування правомірності набуття майна покладено на підозрюваного та/або третіх осіб. А при голосуванні 07.07.2016 в сесійній залі проект не дістав належної підтримки для включення до порядку денного.

Проект 4895 від 05.07.2016 (Яценко А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту тварин від жорстокого поводження).

Проектом передбачено внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Загальна тенденція проекту полягає в посиленні відповідальності за жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних. Пропонується у Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначити жорстоке поводження з тваринами як негуманне поводження з тваринами або інше порушення норм цього Закону, яке полягає в безпідставному заподіянні тварині страждань, тілесних ушкоджень, каліцтва або смерті, вчинене умисно або з необережності, знущання над тваринами, а також на цькування тварин одна на одну. Відповідно, в Кримінальному кодексі України пропонується диференціація кримінального покарання залежно від різних кваліфікуючих ознак. Новелами проекту є встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду жорстокого поводження з тваринами, тобто поширення  у будь-який спосіб інформації, спрямованої на спонукання інших осіб до жорстокого поводження з тваринами, безпідставного умертвіння або заподіяння каліцтва тваринам, що відносяться до хребетних, а також за порушення законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, зокрема, вилов безпритульних собак, котів та інших домашніх тварин окремими особами, які не мають на це відповідних повноважень, або використання не передбачених чинним законодавством методів регулювання чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, якщо такі дії призвели до загибелі або травмування тварини, а у випадках порушення  норм законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, які регулюють порядок умертвіння тварин – до заподіяння тварині передсмертних страждань або у випадках умертвіння тварини негуманними методами. Крім цього, пропонується внести зміни до статті 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачатиме відповідальність за жорстоке поводження з тваринами вчинене без мети заподіяння тварині страждань, каліцтва або загибелі, а також неналежний догляд за домашніми, сільськогосподарськими тваринами та дикими тваринами, що утримуються у неволі, якщо це призвело до каліцтва або загибелі тварини; неналежний нагляд за домашніми тваринами, наслідком якого стала втеча домашньої тварини за межі  місця постійного утримання даної тварини, або відмова власника домашньої тварини від подальшого утримання даної тварини, в наслідок чого домашня тварина стала безпритульною. У Цивільному кодексі України передбачається визнати тварин об’єктами цивільних прав, визначити тварину як живої істоти, яка відмінна від людини, не є предметом, наділена властивостями чутливості та є особливим об’єктом цивільних прав. Тварину пропонується визначити «майном» (у чинному цивільному законодавстві вона вважається річчю»).

Головними недоліками цього проекту є те, що він до певної міри дисбалансує систему чинного кримінального і адміністративного законодавства, передбачені в ньому нові склади правопорушень не завжди чітко розмежовуються, а також створюють загрозу їх невиправданого розширеного тлумачення. Окрім того, ряд проблем жорстокого поводження з тваринами залишилося поза увагою ініціаторів проекту. Тому його доопрацювання доцільно здійснювати з урахуванням положень проектів 2687 від 21.04.2015 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами (див. Бюлетень № 19) та 3305 від 09.10.2015 (Балицький Є. В.) про внесення змін до деяких законів України (щодо модернізації окремих положень, які регламентують гуманне ставлення до тварин (див. Бюлетень № 43).

Проект 4936 від 08.07.2016 (Мірошниченко Ю. Р.) про превентивні і компенсаційні засоби у зв’язку з катуванням, нелюдським чи таким, що принижує гідність, поводженням або покаранням щодо засуджених та осіб, узятих під варту, та запровадження інституту пенітенціарних суддів.

Проектом передбачено зміни у Кримінально-виконавчому кодексі України, Кримінальному процесуальному кодексі України та Законі України «Про судоустрій та статус суддів» з метою створення механізму превентивних та компенсаційних заходів у зв’язку з неналежним поводженням щодо засуджених та взятих під варту осіб, а також створення належних гарантій для забезпечення доступу до правосуддя осіб, які тримаються під вартою, та засуджених через створення інституту пенітенціарних суддів. Превентивними заходами у проекті визнаються дії, що вживаються на підставі відповідного рішення пенітенціарного судді та спрямовані на припинення або попередження катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання; а компенсаційними заходами – дії, що вживаються на підставі відповідного рішення пенітенціарного судді та спрямовані на відшкодування жертвам катувань або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання фізичної та (або) моральної шкоди. Пенітенціарний суддя згідно з проектом – це  суддя суду першої інстанції, який уповноважений здійснювати правосуддя у відповідності до КПК України та інших законів України в окремих категоріях справ осіб, які тримаються в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань, а також звільнених із цих установ осіб, головною формою роботи якого є судові засідання в установі попереднього ув’язнення чи виконання покарання. Превентивні заходи можуть полягати у скасуванні рішень адміністрації установи виконання покарання чи попереднього ув’язнення, а також у рішенні: змінити установу попереднього ув’язнення чи виконання покарання, в якій утримується особа, взята під варту, чи засуджений; змінити приміщення, в якому утримується засуджений чи особа, взята під варту, в тому числі шляхом поміщення в одиночну камеру або в іншу структурну дільницю установи;  повністю або частково відремонтувати чи обладнати будь-яке приміщення, в якому утримується засуджений чи особа, взята під варту, його дезінфекції, дезінсекції чи дератизації, або припинити експлуатацію такого приміщення; здійснювати належне харчування, речове чи гігієнічне забезпечення; здійснити належне медичне забезпечення, в тому числі через переведення до необхідного медичного закладу незалежно від його підпорядкування; не допускати у подальшому певних рішень, дій чи бездіяльності; вжити інших необхідних заходів індивідуального характеру. Компенсаційні заходи полягають у грошовій компенсації. Клопотання про застосування превентивних та компенсаційних заходів подається до пенітенціарного судді місцевого суду за місцем розташування установи попереднього ув’язнення чи виконання покарань, в якій утримується особа. Провадження у справах про застосування цих заходів здійснюється в порядку кримінального судочинства, з урахуванням положень законопроекту. У проекті також визначається порядок призначення і діяльності пенітенціарних суддів.

Проект заслуговує, якщо не на підтримку, то щонайменше на уважне ставлення до нього.

Культура та освіта

Проект Постанови 4892 від 05.07.2016 (Білозір О. В.) про вшанування пам’яті видатного канадського скульптора українського походження Леоніда Григоровича Молодожанина (Лео Мола).

Пропонується урочисто вшанувати на державному рівні пам’ять видатного канадського скульптора українського походження Леоніда Григоровича Молодожанина (1915–2009). Загалом не заперечуючи проти вшанування видатних українців, зокрема і тих хто з різних причин покинув Батьківщину, маємо зазначити, що пропоновані значні за обсягом заходи видаються щонайменше занадто амбітними в сучасних кризових умовах. Утім ініціативу популяризації культурних здобутків як самого Лео Мола, так і українців Канади слід усіляко підтримати.

Проект Постанови 4914 від 07.07.2016 (Матіос М. В.) про відзначення 175-річчя з часу заснування Національного медичного університету імені О. О. Богомольца (вересень 2016 року).

Власне суть пропозицій викладена в назві. Дата є цілком поважною і формально відповідною, а набір заходів доволі типовим: урядові урочистості та нагороди, видання ювілейних поштових марок і підготовка тематичних теле- і радіопередач.

Охорона здоров’я

Проект 4891 від 05.07.2016 (Лінько Д. В.) про внесення змін до деяких законів України (щодо доповнення переліку заборонених тютюнових виробів та регулювання їх обігу).

Проект містить різнопланові зміни до законодавства щодо регулювання  обігу тютюнових виробів та віднесення ряду з них до числа заборонених. Значна увага приділена розширенню компетенції центральних та місцевих державних органів та органів місцевого самоврядування, а також правовим основам їх взаємодії з виробниками тютюнових виробів. Тим не менш пропозиції мають переважно декларативний характер. Також пропонується закріпити переліки тютюнових виробів та виробів для куріння без вмісту тютюну, а також визначити перелік видів тютюнових виробів, виробництво (крім виробництва для експорту) та імпорт для реалізації на території України яких забороняється. Відповідальність за виробництво та реалізацію таких заборонених видів тютюнових виробів пропонується прирівняти до виготовлення та реалізації фальсифікату. Цікавою є ініціатива викласти в цілковито новій редакції положення щодо державної політики стосовно вживання тютюнових та алкогольних виробів: «В Україні проводиться державна політика обмеження куріння: заборони виробництва, оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі тютюнових виробів та вживання алкогольних напоїв».

Водночас викликає заперечення непослідовність та юридико-технічна неохайність проекту. Так, широко застосовується термін «муніципалітет», який вживається в законодавстві лише щодо міжнародної діяльності. Подається великий перелік видів тютюнових виробів, однак він тут же доповнюється переліком «виробів для куріння без вмісту тютюну», а крім того переліки лишаються «речами в собі», оскільки жодних посилань на них не має. Окремий перелік заборонених тютюнових виробів (насвай, тютюн нюхальний, тютюн для смоктання), як видається, сформований не з огляду на медичні показники, а через вживання зазначених видів виробів не шляхом паління. Тому, на нашу думку, проект потребує суттєвого доопрацювання.

Проект 4916 від 07.07.2016 (Горбунов О. В.) про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» щодо надання соціально-економічної компенсації ризику населенню, яке проживає на території зон спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд.

Пропонується поширити особливий правовий порядок санітарно-захисних зон і зон спостереження, які створюються навколо ядерної установки або об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, і на підприємства з видобування і перероблення уранових руд.

Проект 4934 від 08.07.2016 (Урбанський О. І.) про внесення змін до статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (щодо скасування тендерних процедур для закупівлі медичних засобів, товарів, послуг і робіт для здійснення санітарних та протиепідемічних заходів при виникненні інфекційних та масових неінфекційних захворювань).

Зміст змін майже дослівно викладений в назві. Здавалося б що для таких принципових кроків мали б наводитися вагомі аргументи, але пояснювальна записка до проекту сягає лише 1,5 сторінки і є цілковито формальною, а сама ініціатива пояснюється так: «при практичній реалізації положень законодавства втрачається настільки важливий у ситуаціях, які несуть загрозу життю та здоров’ю людей, час».

Проект видається суто лобістським і вкрай небезпечним через значні корупційні ризики.

Проекти з інших питань

Проект 4889 від 05.07.2016 (Алексєєв І. С.) про внесення зміни до статті 14 Податкового кодексу України (щодо уточнення деяких положень).

Відповідно до реформи системи виконання судових рішень пропонується закріпити серед числа видів незалежної професійної діяльності діяльність приватних виконавців.

Проект 4899 від 06.07.2016 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання оренди державного майна.

Згідно з пояснювальною запискою у проекті передбачається внести зміни до положень Господарського кодексу України, що регламентують орендні відносини, Законів України «Про оренду державного та комунального майна» та «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності». Найважливішими пропозиціями видаються такі: відмовитися від надання вичерпного переліку об’єктів оренди у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та вказати, що в оренду можуть передаватися й інші об’єкти, передбачені законом; закріпити у ст. 27 цього Закону порядок повернення орендованого державного майна після закінчення строку договору оренди, у разі відмови орендаря від складання акта приймання-передачі або відсутності останнього; у ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності»: передбачити, що при передачі в оренду об’єктів паливно-енергетичного комплексу, які перебувають у державній власності, одержання висновків органів Антимонопольного комітету України про можливість оренди має бути обов’язковим; передбачити у ч. 2 ст. 14 цього Закону, що договір оренди згаданих об’єктів вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення; відмовитися від наведення у ст. 287 Господарського кодексу України вичерпного переліку орендодавців державного майна, зазначаючи, що «у окремих випадках, встановлених законодавством, орендодавцями можуть бути інші установи, організації та підприємства»; доповнити у ч. 3 ст. 19 Кодексу перелік сфер державного контролю та нагляду за господарською діяльністю шляхом включення до нього контролю та нагляду у сфері використання об’єктів державної власності. Ініціатори проекту вважають своєю заслугою віднесення нежитлових приміщень як об’єктів суборенди до нерухомого майна, а не до категорії «окреме індивідуально визначене майно». Утім, таке розмежування видається штучним і некоректним, оскільки нерухоме майно водночас є й індивідуально визначеним. Також у Прикінцевих положеннях проекту міститься пряма вказівка Кабінету Міністрів України щодо внесення конкретних змін до урядових постанов від 2 серпня 1995 р. № 597 «Про затвердження Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності» та від 31 серпня 2011 р. № 906 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна».

Запропоновані зміни видаються суто редакційними. До того ж відмова від вичерпних переліків завжди містить певні корупційні ризики і наштовхує на думку про прихований лобістський характер окремих положень проекту.

Проект 4901 від 06.07.2016 (Сташук В. Ф.) про комерційний облік комунальних послуг.

Пропонується прийняти новий закон, який буде визначати засади забезпечення комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг. Під комерційним обліком комунальних послуг у проекті розуміється визначення за допомогою вузла обліку (та/або за встановленими нормами у передбачених законом випадках) кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких проводяться розрахунки між споживачами та виконавцями комунальних послуг. Передбачається, що закон буде регулювати відносини щодо: комерційного обліку комунальних послуг;  розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією. Згідно з проектом всі будівлі, приєднані до зовнішніх інженерних мереж, мають бути обладнані будинковими вузлами обліку. При цьому витрати на обладнання будівлі будинковими вузлами обліку покладаються на власника (співвласників) будівлі, що видається щонайменше дискусійним.

Враховуючи, що комунальні послуги не вичерпуються наведеними трьома їх видами. (постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізоване водопостачання), доцільність прийняття закону, який не охоплюватиме постачання електроенергії та газу викликає сумніви. У проекті також є певні недоліки юридично-технічного характеру.

Проект 4905 від 06.07.2016 (Южаніна Н. П.) про внесення змін до Закону України «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів» стосовно уточнення деяких положень.

Пропонується суттєво звузити деякі пільги, передбачені чинним законодавством. Так, застосовувати пільгові ставки стане можливим лише при особистому ввезенні машини для власних потреб (зараз – для власного використання або на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення, поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду). Кількість машин обмежується однією на весь час дії пільгових ставок (зараз – одна машина на рік). У разі продажу машини до кінця строку вживання пільгових ставок (31 грудня 2018 р.), слід доплатити за транспортний засіб різницю із загальною ставкою, передбаченою законодавством (зараз – лише при продажі протягом року з дня реєстрації) тощо. Ініціатори проекту вважають, що запропоновані зміни дадуть змогу запобігти виникненню «різних бізнес-схем продажу імпортних вживаних автомобілів із сплатою акцизного податку за зниженими ставками шляхом купівлі посередниками легкових автомобілів в інших країнах, їх доставки до митного кордону України, передачі їх для реєстрації в Україні підставним особам, які продаватимуть такі автомобілі замовникам – фізичним особам з наданням генеральної довіреності на строк понад 365 днів (строк, встановлений Законом, протягом якого відчуження легкового автомобіля призведе до сплати акцизного податку за стандартними (підвищеними) ставками)».

Слід зазначити, що названий Закон України «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів» і в чинному вигляді оцінювався експертами як недостатньо радикальний і такий, що вкрай слабко впливає на стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів. Пропоновані ж зміни загрожують остаточно нівелювати позитивні риси цього Закону. Окрім того, маємо звернути увагу на ганебну практику внесення змін до законів про внесення змін, після того, як вони вже вступили в силу. Втім, ГНЕУ проект підтримало.

Проект 4909 від 07.07.2016 (Драюк С. Є.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового навантаження на доходи фізичних осіб, що отримані від надання в оренду житлових приміщень.

Для стимулювання офіційного надання в оренду житлових приміщень громадянами, пропонується встановити пільгову 5% ставку податку на доходи фізичних осіб, отримані від надання в оренду житлового приміщення та/або його частини. Водночас пропонується встановити, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платниками, що надають в оренду житлові приміщення та/або їх частини, має наслідком накладення штрафу у п’ятикратному розмірі нарахованого контролюючим органом податкового зобов’язання, що підлягає сплаті до бюджету. Як вважають ініціатори проекту, його прийняття позитивно вплине на фінансове становище місцевих бюджетів, оскільки внаслідок введення зазначеної оптимальної ставки оподаткування значно збільшаться надходження коштів  за рахунок розширення бази платників податку. Це створить умови для прозорої і справедливої системи оподаткування, дасть змогу ліквідувати корупційну складову та сприятиме налагодженню відносин між орендодавцями і орендарями.

Проект, на нашу думку, заслуговує на увагу і може позитивно вплинути на розвиток ринку у разі застосування й інших стимулюючих заходів.

Проект 4924 від 07.07.2016 (Севрюков В. В.) про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо удосконалення регулювання реклами послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, об’єктів будівництва, цінних паперів та фондового ринку на радіо та телебаченні).

Пропонується не поширювати вимоги ст. 24 «Реклама послуг, пов’язаних із залученням коштів населення», ст. 25 «Реклама цінних паперів та фондового ринку» та ст. 25-1 «Реклама об’єктів будівництва» щодо зазначення номеру та ряду інших даних ліцензії (свідоцтва, дозволу), яку повинен мати суб’єкт послуги якого рекламуються, на рекламу на радіо та телебаченні. Як зазначається у пояснювальній записці, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реклами» від 18.03.2008 було внесено зміни до статті 8 Закону України «Про рекламу», із якої було вилучено вимогу щодо зазначення реквізитів сертифікатів, дозволів та ліцензій у рекламі товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу або  ліцензії. Таким чином, від 2008 року єдиною вимогою до поширення реклами таких товарів є надання розповсюджувачу реклами засвідченої копії сертифіката, дозволу або ліцензії на відповідний товар або його виробництво чи реалізацію. Втім, аналогічні зміни не було внесено до статей 24, 25 та 25-1 Закону України «Про рекламу», які досі містять вимоги щодо зазначення реквізитів дозвільних документів. З огляду на те, що в коротких рекламних роликах на радіо та телебаченні таку інформацію не можливо запам’ятати та використати, що дратує аудиторію, доцільно скасувати відповідні вимоги до реклами послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, об’єктів будівництва, цінних паперів та фондового ринку на радіо та телебаченні.

Звертає на себе увагу прикра друкарська помилка в тексті як проекту, так і порівняльної таблиці до нього. Усюди замість очікуваної формули «за виключенням реклами на телебаченні і радіо» написано «за виключенням реклами та [підкреслено нами – авт. огл.] телебаченні і радіо».

Проект 4937 від 08.07.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо переходу до використання альтернативних видів палива та переходу суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері теплопостачання, до стимулюючого регулювання.

Пропонується дещо розширити компетенцію державних органів через скасування чинної вказівки Закону України «Про природні монополії» про те, що його положення є обов’язковими для державних монополій та лише «суміжних ринків у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії» і перейти до ширшого розуміння суміжних ринків: «Застосування стимулюючого регулювання є обов’язковим для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, що здійснюють діяльність з: передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами); централізованого водопостачання та водовідведення; транспортування теплової енергії; виробництва електричної енергії; постачання електричної енергії; виробництва теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб)». Також дещо розширюється компетенція центральних та місцевих органів влади. Окремо передбачено, що «у разі здійснення теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями заходів із заміщення теплової енергії, що вироблялась із використанням природного газу, на теплову енергію, що виробляється без використання природного газу, встановлення тарифу на теплову енергію здійснюється у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». На думку ініціаторів проекту, його прийняття дасть змогу стимулювати заміщення природного газу під час виробництва теплової енергії на інші види палива та енергії.

Проект видається таким, що покликаний задовольнити одну самоціль – зменшення використання природного газу під час виробництва теплової енергії. При цьому не має належних вказівок на те, що теплова енергія, здобута від альтернативних видів палива та енергії, буде дешевшою за енергію, отриману з використанням газу. 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори