пошук  
версія для друку
12.10.2016 | Андрій Діденко

В країні відсутня процедура виправлення судових помилок

   

Під таким гаслом 11 жовтня 2016 року відбувся круглий стіл в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Історично так склалося, що саме в цей день і навіть час чотири роки поспіль в 2012 році в цьому саме офісі Омбудсмена відбувся аналогічний за змістом захід:

 

Мова йшла про ухвалений Верховною Радою України в новій редакції кримінально –процесуальний кодекс. Нова редакція кримінального процесу якісно на краще змінювала стандарти доказування під час розгляду кримінальних справ в судах. На приклад, якщо за новим КПК особа в суді відмовляється від своїх свідчень в якості підозрюваного, обвинуваченого, то суд не має права ці свідчення використати як аргумент доказування, вже не говориться про те, щоб ці зізнання врахувати як доказ. То ми питали в 2012 році. Як бути тим особам, які були засуджені до певних термінів позбавлення волі, в тому числі і до вищої міри покарання (довічного позбавлення волі) вина яких доводилася в судах виключно виходячи з визнавальних свідчень отриманних під тортурами під час слідства і від яких особа в суді відмовилася, але суд врахував ці зізнання як єдиний доказ вини і засудив людину?! Старий КПК в редакції 1960 року фактично дозволяв це робити.

         В 2012 році як кричущий приклад брутальних порушень прав людини і повної байдужості державної влади ми презентували фільм із серії журналістських розслідувань «Олександр Рафальський. Довічне позбавлення волі»:

За чотири роки реальних змін на краще в долі цих людей і їх родичів про яких розросповідається в фільмі не відбулося, якщо не рахувати, що Степан Чернак – один із фігурантів справи Рафальського помер не дочекавшись справедливого суду. Саме на його свідченнях отриманих під катуваннями був звинувачений і засуджений Олександр Рафальський, але ми з Оленою Білозерською встигли записати інтерв’ю з Сепаном Чернаком:

За ці чотири роки роботи правозахисники ХПГ зібрали інформації стосовно восьми справ засуджених до вищої міри покарання (довічного позбавлення волі) за свавільними вироками, що не є юридичним терміном, але дуже влучно визначає якість доказування вини підсудного в цих справах.

 

«Свавільно засудженим-волю! Законопроект 2033а останньої надії» - під таким гаслом просто неба біля стін парламенту відкрилася фотовиставка:

Потім вона перекочувала в стіни парламенту, в Український кризовий медіа центр, київський офіс Харківської правозахисної групи де зараз і перебуває.

 

Але крім того що збільшується кількість досліджених справ, що викликають розумний сумнів щодо своєї справедливості, експертами Реанімаційного пакету реформ запропонований механізм виправлення судових помилок за радянським кодексом стосовно осіб що відбувають покарання в місцях позбавлення волі у виді Законопроекту 2033а:

 

Ми навмисно намагаємося дослідити справи засуджених до довічного позбавлення волі з брутальними і системними порушеннями прав людини для того щоб показати глибину проблеми, бо позбавлення волі для безневинної людини і її родини страшенне горе. А якщо це покарання на все життя – то це смертельна нестерпна мука як для засудженого так і для всієї його родини. Люди втрачають бізнес, перетворюються в жебраків, що планують свій день таким чином, щоб встигнути обійти як умога більше владних кабінетів, а вночи пишусть скарги  у всілякі інстанції і за багаторічний досвід скаржника вже самі можуть консольтувати адвокатів стосовно справи свого рідного.

 

На круглому столі в 2016 році був презентований фільм «Свавільно засудженим-волю» створений експертами Центру інформації про права людини і ХПГ:

  

В фільмі зібрані думки експертів стосовно Законопреоекту 2033а, а також подальші кроки його лобіювання, в тому числі продемонстроване звернення заступника Голови Верховної Ради України Оксани Сироїд до Мортена Енберга Голови Офісу Ради Європи в Україні за експертним висновком стосовно Законопроекта на предмет відповідності його положень європейським стандартам демократіі та захисту прав людини. 

Під час круглого столу були присутні адвокати засуджених, родичі, представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також чотири представника Генеральної прокуратури України.  Під час дискусії відомий адвокат Ярослав Зейкан закликав Генеральну прокуратуру України до співпраці по кримінальних справах в яких є очевидні брутальні порушення прав людини, щоб прокуратура не робила попередніх необгрунтованих публічних виступів стосовно кримінальних справ створюючи таким чином тиск на суд.

 

І на останок хотілося б зазначити, що свавільно засудженим і їх родичам байдуже яким чином їхні діти опиняться на волі, головне щоб вижили і не померли як Черкнак. А в який спосіб це відбудеться – чи через ухвалення Законопроекту 2033а, чи за ініціативою прокуратури, що вирішить змінити на краще довіру суспільства до цієї структури у вигляді конкретних дій стосовно конкретних осіб що відбувають покарання за свавільними вироками, відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а разом з ними і їх родичі: Олександр Рафальський, Володимир Панасенко, Максим Орлов, В’ячеслав Полішко, Мераб Суслов, Станіслав Левенець, Олександр Ощепков, Ігор Вовкодав.  І цей список далеко не повний.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори