пошук  
версія для друку
18.11.2016 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 97 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 24.10.2016 – 28.10.2016

   

Надійшло 26 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 13 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, перейменуванням або зміною меж населених пунктів, проведенням позачергових виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0113 від 27.10.2016 (Президент України) про ратифікацію Договору між Україною та Демократичною Соціалістичною Республікою Шри-Ланка про видачу правопорушників.

Проект 0114 від 27.10.2016 (Президент України) про ратифікацію Договору між Україною та Демократичною Соціалістичною Республікою Шри-Ланка про взаємну правову допомогу у кримінальних справах.

Проект 0115 від 27.10.2016 (Президент України) про ратифікацію Договору між Україною та Демократичною Соціалістичною Республікою Шри-Ланка про передачу засуджених осіб.

Усі три договори були підписані у м. Києві 25 червня 2016 року.

Як зазначається, їх ратифікація має створити правові підстави для співробітництва компетентних органів двох держав з питань видачі осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності в одній Договірній Стороні, переховуючись на території іншої, осіб, засуджених до позбавлення волі на території однієї Договірної Сторони, для відбування покарання у державі їх громадянства, а також для налагодження ефективного співробітництва судів та інших компетентних органів обох держав у процесі надання взаємної правової допомоги при розслідуванні кримінальних справ та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 5307 від 26.10.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення зміни до статті 33 Закону України «Про статус народного депутата України» щодо обмеження розміру заробітної плати.

Пропонується частину першу названої статті 33 доповнити абзацом такого змісту: «Тимчасово, до 1 січня 2020 року, місячна заробітна плата народному депутату нараховується в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». За змістом проект майже дослівно повторює однойменний проект 2647-1 від 23.04.2015 від тих же народних депутатів (див. Бюлетень № 19) який 03.02.2016 не був включений до порядку денного.

Можемо лише повторити коментар до проекту 2647-1: Очевидно, що пропозиція має суто ідеологічний (популістський) характер. І той факт, що значна частина народних обранців задекларували дуже значні статки, не змінює цієї оцінки.

Проект 5309 від 26.10.2016 (Бриченко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.

Пропонується ст. 12 «Статути (положення) релігійних організацій» названого закону доповнити двома новими частинами, 7 та 8, такого змісту: «Релігійна організація (об’єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об’єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала територію України, зобов’язана у своїй повній назві, зазначеній її у статуті (положенні), відображати приналежність до релігійної організації (об’єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов’язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об’єднання) з можливим додаванням слів «в Україні» та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації» та «Входження релігійної організації (об’єднання) до релігійної організації (об’єднання), зазначеної в частині 7 цієї статті, визначається у разі наявності однієї з наступних ознак: 1) у статуті (положенні) релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України; 2) у статуті (положенні) закордонної релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала територію України, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації (об’єднання), що діє на території України, а також на право прийняття статутними органами управління зазначеної закордонної релігійної організації (об’єднання) рішень у канонічних і організаційних питаннях, які є зобов’язуючими для релігійної організації (об’єднання), що діє на території України; 3) статутом (положенням) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, передбачене обов’язкове входження керівників (повноважних представників) релігійної організації (об’єднання), що діє на території Україні, до статутних органів управління зазначеної закордонної релігійної організації (об’єднання) з правом вирішального голосу». Також проект містить дуже розлогі «Перехідні та прикінцеві положення» в яких зокрема зазначається, що протягом одного місяця з дати набуття чинності цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, проводить релігієзнавчу експертизу зареєстрованих статутів релігійних організацій (об’єднань) для встановлення обставин, передбачених вищеназваними змінами і у разі встановлення таких обставин публічно через офіційне видання «Урядовий кур’єр» та письмово інформує релігійні організації (об’єднання), про необхідність у строк не пізніше трьох місяців внести до свого статуту (положення) передбачені законом зміни та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку. У разі, якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад – дев’яти місяців) з дати набуття чинності цього Закону релігійна організація (об’єднання) не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідних змін до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об’єднання). Окрім того, у проекті передбачається: «Не допускається надання переваг або накладання обмежень у діяльності релігійної організації (об’єднання), що входить до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала територію України, окрім обмеження доступу священнослужителів, релігійних проповідників, наставників такої релігійної організації у частини, з’єднання Збройних сил та інших військових формувань України у місцях їхньої дислокації або інших обмежень, передбачених законом».

Конституційність проекту викликає певні сумніви, ряд його положень, як видається, можуть викликати юридичні колізії з іншими приписами законодавства, в тексті наявні численні мовні негаразди, але головним є те, що основні положення проекту є по суті беззмістовними, адже чи не єдиною релігійною організацією, проти якої він спрямований, є РПЦ Московського патріархату, яка якраз постійно підкреслює факт належності до Російської Федерації. Слід також взяти до уваги, що на розгляді в парламенті перебуває (включений до порядку денного 01.11.2016) близький за змістом проект 1244 від 04.12.2014 (Бублик Ю. В,) про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назв організацій, керівні центри яких знаходяться за межами України (див. Бюлетень № 1, ч. 2).

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5310 від 26.10.2016 (Сташук В. Ф.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення відкритості та удосконалення функціонування Державного реєстру виборців.

Метою проекту проголошено забезпечення відкритості Державного реєстру виборців, розширення механізмів публічного контролю над ним, удосконалення та розширення функціональних можливостей веб-сервісу «Особистий кабінет виборця», його легалізації та визначення механізму ідентифікації на цьому сервісі за допомогою нового паспорта громадянина України (української ID-карти) з електронним цифровим підписом, а також удосконалення окремих аспектів ведення Державного реєстру виборців та уніфікації різних виборчих процедур, пов’язаних зі складанням і уточненням списків виборців під час різних виборів та референдумів. Зміни передбачається внести у  Закони України «Про Державний реєстр виборців», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про всеукраїнський референдум», «Про місцеві вибори», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних». Зокрема, пропонується внесення змін до Закону України «Про Державний реєстр виборців», якими передбачається, що під час виборчого процесу чи процесу референдуму кожний виборець, інший суб’єкт виборчого процесу чи процесу референдуму, засіб масової інформації, акредитований відповідною виборчою комісією, у порядку здійснення публічного контролю зможе за допомогою веб-ресурсу «Особистий кабінет виборця» на сайті ЦВК або шляхом подання електронного запиту отримати публічну інформацію щодо інших виборців, які належать за своєю виборчою адресою до відповідного будинку, вулиці, виборчої дільниці, населеного пункту (або району у місті в містах з районним поділом). До публічної інформації згідно з проектом має належати: прізвище, ім’я, по батькові виборця; унікальний номер в Єдиному державному демографічному реєстрі (у частині використання цього номера для складання списків виборців норма набуде чинності з 01.01.2019); номер виборчої дільниці, до якої належить виборець за своєю виборчою адресою; тип і назва населеного пункту, до якого віднесений виборець за своєю виборчою адресою. Кожний виборець матиме доступ до своїх персональних даних та інформації про їх використання (час, дата, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, ціль використання, не передбачена профільним законом) у режимі читання за допомогою веб-ресурсу «Особистий кабінет виборця» у порядку, встановленому розпорядником Реєстру. При цьому дана інформація є публічною лише під час виборчого процесу. Її використання поза межами виборчого процесу або з іншою, окрім публічного контролю, метою забороняється. У разі, якщо виборець бажатиме обмежити доступ до своєї інформації він зможе це зробити за допомогою веб-ресурсу «Особистий кабінет виборця» або через звернення до відповідного органу ведення Реєстру. Передбачається також розширити функціональні можливості веб-ресурсу «Особистий кабінет виборця», який має не тільки надати змогу виборцю перевірити своє включення у Державний реєстр виборців, а й подавати в електронній формі заяви про включення до Реєстру, зміну ідентифікаційних персональних даних, виборчої адреси, тимчасову зміну місця голосування тощо. Ці та інші нововведення (перерахувати їх усі не має можливості через значний обсяг проекту) мають створити у середньостроковій перспективі до електронної форми голосування на виборах чи референдумах.

Як видається проект заслуговує на уважне ставлення і підтримку.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5250-1 від 25.10.2016 (Королевська Н. Ю.) про встановлення мораторію на виселення, стягнення житла, нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несплату житлово-комунальних послуг.

Альтернативний проекту 5250 від 07.10.2016 (Лабазюк С. П.) про мораторій на примусову реалізацію житла, нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несплату житлово-комунальних послуг (див. Бюлетень № 94).

З метою забезпечення захисту житлових і майнових прав громадян, недопущення примусової реалізації житла та виселення громадян із жилих приміщень в умовах різкого підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги пропонується встановити тимчасовий мораторій на примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несплату житлово-комунальних послуг. Мораторій на примусове стягнення житла, нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несплату житлово-комунальних послуг не поширюється на боржників, середньомісячний сукупний дохід сім’ї яких за попередній рік становить не менше п’ятикратного розміру прожиткового мінімуму для сім’ї. Порядок обміну інформацією між центральними органами виконавчої влади і виконавцями (виробниками) житлово-комунальних послуг щодо отримання відомостей про доходи боржників та членів їх сімей встановлюється Кабінетом Міністрів України. Мораторій на примусове стягнення житла, нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несплату житлово-комунальних послуг, а також на виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення встановлюється до 1 січня 2020 року. У прикінцевих та перехідних положеннях також визначається, що процедури примусового стягнення житла, що були розпочаті до набрання чинності цим Законом та на які накладений мораторій, підлягають припиненню у порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.

Проект 5315 від 28.10.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення пені у разі невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати або її затримки.

Центральною пропозицією проекту є доповнення Кодексу законів про працю України новою ст. 115-1 «Виплати працівникам у разі порушення строків виплати заробітної плати» такого змісту: У разі виплати заробітної плати з порушенням строків працівникам виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати та пеня у розмірах, встановлених цією статтею. Компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому законодавством. Пеня, що виплачується громадянам у зв’язку з невиплатою або затримкою виплати заробітної плати, встановлюється в розмірі 0,5 відсотка неотриманої суми заборгованості за кожний день затримки виплати. Така ж норма має бути закріплена і в ст. 34 Закону України «Про оплату праці». Аналогічні за змістом норми щодо пенсій та стипендій передбачаються в Законах України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування», «Про вищу освіту» та «Про професійно-технічну освіту». Крім того, відповідне уточнення має бути внесене до частини 3 ст. 175 «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» Кримінального кодексу України щодо звільнення від кримінальної відповідальності не лише після виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам, а також і сплати у повному розмірі пені за період затримки виплати, та зазначається наведений вище розмір пені.

Проект 5317 від 28.10.2016 (Крулько І. І.) про внесення змін до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (щодо захисту благодійних пожертв та коштів за проектами міжнародної технічної допомоги).

Пропонується не поширювати заборону задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації на «виконання операцій за розрахунковими документами благодійних організацій, громадських об’єднань, що мають статус неприбуткових, які  є клієнтами банку, а також виконання операцій за розрахунковими документами, виданими на виконання проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, що зареєстровано в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України,  які  надійшли до банку в місячний строк після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, від вкладників, інших клієнтів банку, які є виконавцями, співвиконавцями, донорами, реципієнтами, бенефіціарами, координаторами таких проектів (програм), іншими суб’єктами такої міжнародної технічної допомоги». І далі в переліку черговості вимог кредиторів, які задовольняються за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна (активів) банку, пропонується поставити на почесне друге місце, після «зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян» та вище за «грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов’язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку», таку позицію: «вимоги благодійних організацій, громадських об’єднань, що мають статус неприбуткових, які є клієнтами банку, а також вимоги виконавців, співвиконавців, донорів, реципієнтів, бенефіціарів, координаторів проектів (програм), інших суб’єктів проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, що зареєстровано в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, які є вкладниками, іншими клієнтами банку».

Проект 5318 від 28.10.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення сфери фінансового контролю та врегулювання окремих питань застосування антикорупційних механізмів.

Основний зміст проекту полягає в суттєвому розширенні кола осіб, на яких поширюються встановлений Законом України «Про запобігання корупції» режим фінансового контролю, в тому числі щодо подання та оприлюднення декларацій шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за встановленою формою. По-перше, пропонується визнати з відповідними правовими наслідками належність до числа осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Рахункової палати та представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. По-друге, зазначений режим фінансового контролю пропонується поширити на осіб, які входять до складу Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Громадської ради при Національному агентстві з питань запобігання корупції, Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України. На цю категорію представників громадськості також передбачається поширити положення Закону України «Про запобігання корупції» про обмеження  використання свого становища, одержання подарунків, про запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними, про запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. По-третє, режим фінансового контролю пропонується поширити на фізичних осіб, які отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) міжнародної технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції або виконують роботи, надають послуги, фінансування (оплата) яких здійснюється за рахунок такої допомоги; фізичних осіб – керівників або членів вищих органів управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції; фізичних осіб, які входять до складу керівних постійно діючих статутних органів політичних партій. По-четверте, суб’єктом особливої уваги стають всі особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу». Окремо регулюються питання порядку і строків подання зазначеними особами першої декларації та деякі інші питання технічного характеру.

Проект справляє неоднозначне враження. Деякі його положення можна підтримати, наприклад, щодо уточнення кола державних службовців, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Водночас, немає підстав запроваджувати жорсткий і всеохоплюючий фінансовий моніторинг лише на підставі однієї причетності особи до заходів боротьби з корупцією, особливо якщо відповідна діяльність здійснюється не за рахунок бюджетних коштів. Власне корупційних ризиків у такій діяльності доволі небагато, а з різного роду необлікованими доходами слід боротися насамперед засобами, передбаченими податковим законодавством. До того ж, проект у разі його прийняття, може використовуватися тими ж корупціонерами для боротьби із «занадто активними» громадськими активістами, незалежними правозахисними організаціями тощо.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5314 від 27.10.2016 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Метою проекту проголошено вирішення технічних та юридичних проблем функціонування системи фото-фіксації порушень правил дорожнього руху в України, а також приведення положень Закону, що стосуються цієї системи у відповідність до Конституції України. Основна ідея проекту полягає в тому, що до відповідальності має притягатися особа, яка фактично вчинила правопорушення, а не власник транспортного засобу. Відповідно, пропонується врегулювати порядок надсилання особі повідомлення про надання відомостей для притягнення відповідальності особи, що безпосередньо вчинила правопорушення, та водночас заочної постанови про накладення адміністративного стягнення. Врегульовано процедуру притягнення до відповідальності особи, яка фактично вчинила правопорушення у разі, якщо така особа не є власником транспортного засобу.

Ініціатива заслуговує на увагу, але, можливо, її доцільніше було б розглянути у контексті пропозицій про зміну законодавства про дорожній рух загалом, які зараз перебувають на розгляді в парламенті.

Проект 5316 від 28.10.2016 (Крулько І. І.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» (щодо звільнення від сплати судового збору за позовами до банків, віднесених до категорії неплатоспроможних щодо вкладів фізичних осіб-вкладників, благодійних пожертв та надходжень за проектами міжнародної технічної допомоги).

Пропонується у названому законі перелік звільнень від сплати судового збору, вміщений у частині першій ст. 5, доповнити пунктом 18 такого змісту: «фізичні особи-вкладники, благодійні організації, громадські об’єднання, що мають статус неприбуткових, виконавці, співвиконавці, донори, реципієнти, бенефіціари, координатори, інші суб’єкти проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, що зареєстрована в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за позовами до банків, віднесених до категорії неплатоспроможних, тимчасових адміністрацій таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».

Не вдаючись до оцінки виправданості пропонованих змін, слід звернути увагу на те, що вал пропозиції щодо розширення переліку підстав звільнення від сплати судового збору наочно висвітлює необхідність реформувати цей правовий інститут.

 

Культура та освіта

 

Проект 5313 від 27.10.2016 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації.

Пропонується визначити частки українського мовлення в ефірі телерадіомовлення, окрім часток пісень, що вже було здійснено нещодавно. Для цього пропонується у Законі України «Про засади державної мовної політики» частини третю – п’яту статті 24 вилучити, натомість викласти в новій редакції статтю 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яка наразі лише відсилає до названої статті 24. Зокрема, пропонується закріпити такі вимоги: в загальному обсязі мовлення телерадіоорганізацій загальнонаціональної категорії мовлення, які відповідно до ліцензій здійснюють ефірне та (або) багатоканальне (цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, передачі та (або) фільми, виконані українською мовою, мають становити не менше 75 відсотків впродовж доби у кожному з проміжків часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00, а для телерадіоорганізацій регіональної і місцевої категорій мовлення така частка визначається у розмірі 50 відсотків у ті ж проміжки часу. Далі уточнюється, що телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензій здійснюють ефірне та (або) багатоканальне (цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, забезпечують частку передач новин державною мовою не менше 75 відсотків від загальної тривалості всіх передач новин, поширених телерадіоорганізацією у кожному з проміжків часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00. Передача вважається виконаною українською мовою, якщо всі виступи (репліки) дикторів (ведучих) передачі виконані українською мовою. Фільм вважається виконаним українською мовою, якщо мовою розповсюдження фільму згідно з державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування є виключно українська мова. В передачі, виконаній українською мовою, допускається використання без дублювання, озвучення: а) репортажів з місць подій, в яких не використовуються коментарі або інший текстовий супровід дикторів (ведучих); б) трансляцій виступів запрошених учасників (гостей) інформаційних та інформаційно-аналітичних передач, за умови, що участь одного й того самого гостя в цій передачі має епізодичний характер, і не містить ознак діяльності диктора (ведучого) передачі; в) музичних творів з текстом (пісень), які є частиною передачі немузичного жанру, та використані в ній лише як звуковий супровід. Серед інших змін заслуговує на увагу скасування посилання на ст. 23 Закону України «Про засади державної мовної політики» у частині 1 ст. 5 «Мова у сфері культури» Закону України «Про культуру».

З суто юридичного боку викликає рішуче заперечення виявлена в проекті тенденція «розтягти» регулювання мовних питань по окремим спеціалізованим законом замість того, щоб регулювати їх в одному мовному законі. Самі ж пропозиції щодо збільшення частки українського мовлення видаються цілком природними. Водночас це не виключає необхідності більш гнучкого регулювання ситуацій озвучення іншомовних виступів (текстів) у передачі, виконаній українською мовою. Таких ситуацій, як видається, може бути дещо більше, ніж зазначено в проекті. Окрім того, на нашу думку, потребує певного регулювання й іншомовний сегмент мовлення, зокрема щодо використання субтитрів державною мовою. 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори