MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Звернення щодо уніфікації практики застосування судами антикорупційного законодавства

21.11.2016   
Роман Лихачов

Фахівці Чугуївської правозахисної групи та «Мережі антикорупційних центрів» дослідили судову практику у справах про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і, побачивши надзвичайну поблажливість судів, звернулися до Голови Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

 

 

Голові Вищого Спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

Гулько Б.І.

01043, Україна, м. Київ,

вул. П. Орлика, 4а.

 

Голови міськрайонної громадської організації

«Чугуївська правозахисна група»

Лихачова Р.Б.

63503 Харківська обл.,

м. Чугуїв, вул. Музейна, 16-а.

Звернення щодо уніфікації практики застосування судами антикорупційного законодавства

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Метою даного звернення є сприяння в розробці узагальнення правозастосовної практики судів в справах щодо корупційних правопорушень, виявлення складних і неоднозначних ситуацій та розробка відповідних пропозицій щодо забезпечення однакового застосування судами норм права, а також заповнення прогалин у антикорупційному законодавстві.

З урахуванням визначеного ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Так, за наслідками вивчення судових рішень, що знаходяться у відкритому доступі та розміщені на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено низку помилок, яких припускаються суди при розгляді адміністративних справ про корупційні правопорушення, зокрема про порушення вимог закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

По-перше, акцентуємо Вашу увагу на непоодиноких випадках помилкового обчислення судами розміру штрафів. Відповідно до ст. 172-7 КУпАП, залежно від категорії діяння, передбачений розмір штрафу від 100 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 5: «Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року». Отже, мінімально можливий розмір штрафу дорівнює 1700 грн. Натомість, всупереч зазначеним вимогам закону, суди призначають покарання за власним розсудом в розмірі, що не узгоджується із санкцією ст. 172-7 КУпАП.

Втім, подібні випадки залишаються поза увагою вищестоящих судів, рішення прокуратурою з невідомих причин не оскаржені. Наприклад, Сахновщинський районний суд Харківської області, справа №: 634/90/15-п – штраф 510 грн, Вовчанський районний суд Харківської області, справа № 617/651/15-п – штраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 170 грн. 00 коп., Московський районний суд м. Харкова, справа № 643/15/15-п – штраф в розмірі 340 грн, Лозівський міськрайонний суд Харківської області, справа № 629/405/15-п – штраф в розмірі 170 грн.

Окрім того, необґрунтованими вбачаються висновки наприклад, судді Великобурлуцького районного суду Харківської області у справі № 616/130/15-п. Так, ним було зазначено: «у матеріалах справи відсутні докази спричинення чи настання можливості спричинення в результаті прийняття вказаного рішення будь-якої шкоди чи можливості порушення інтересів держави, громади або окремої особи». Однак таке обґрунтування у контексті визначення винуватості особи у порушенні вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є недоречним. Розглядаючи зміст ст.172-7 КУпАП з точки зору складу адміністративного правопорушення логічно дійти до висновку, що ця стаття закріплює саме формальний склад, а не матеріальний, адже декларує, наприклад, в ч. 2 «вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів» – тобто не передбачає настання жодних негативних наслідків або порушення чиїхось інтересів та не вимагає доведення цих обставин. Відповідно, у такому випадку мав би бути встановлений виключно факт одного з альтернативних діянь – прийняття рішення або вчинення дій.

З матеріалів справи вбачається, що подія мала місце за наступних обставин: «Обіймаючи посаду Гнилицького Першого сільського голови Великобурлуцького району Харківської області, відповідно до рішення І сесії VІ скликання Гнилицької Першої сільської ради від 30 листопада 2010 року «Про підсумки виборів Гнилицького Першого голови», будучи посадовою особою місцевого самоврядування 7 рангу в межах 4 категорії, є суб’єктом відповідальності за корупційне правопорушення відповідно до п.п. «в», п.1, ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». 20 січня 2015 року під час чергової ХLІІ сесії сільської ради VІ скликання, якою було затверджено «Порядок денний ХLІІ сесії сільської ради VІ скликання», у даному порядку затверджено питання № 5 «Про умови оплати праці сільського голови на 2015 рік». Розгляд вищевказаного питання відбувся в присутності 10 депутатів під головуванням сільського голови ОСОБА_2, де одинадцятьма голосами «за» (з урахуванням позитивного голосування ОСОБА_2) прийнято рішення № 206- VІ «Про умови оплати праці сільського голови». Під час сесії сільський голова приймав участь у голосуванні і проголосував за прийняття рішення № 206- VІ «Про умови оплати праці сільського голови», не повідомивши депутатів ради про наявність конфлікту інтересів, що могло вплинути на об’єктивність та неупередженість прийняття рішення».

Водночас судом зазначено, що не наведено ознак умислу особи на вчинення корупційного правопорушення, однак із цим не можна погодитись з огляду на наступне. Відповідно до ст. 9 КУпАП «адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність». Отже, для кваліфікації дій посадової особи місцевого самоврядування за ст. 172-7 КУпАП, що брала участь у вирішенні питань в умовах конфлікту інтересів, не є обов’язковою умовою наявність умислу особи на вчинення корупційного правопорушення. Крім того, особа, що є депутатом місцевої ради, має бути обізнана про свої права та обов’язки, що апріорі виключає можливість вчинення дій останньою всупереч своїм обов’язкам в умовах необізнаності.

Наведений випадок неправильного тлумачення судом змісту закону в цілому, а також у зв’язці із нормами, що безпосередньо визначають склад конкретного правопорушення, на жаль, не є виключенням.

Так, і Краснокутський районний суд Харківської області помилково ухвалив подібне рішення у справі №627/149/15-п. Фактичні обставини: «Депутат Каплунівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, будучи присутнім на сесії сільської ради 05.02.2014 року, проголосував за прийняття рішення про надання своїй дружині дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Під час сесійного розгляду вказаного питання в діяльності депутата Каплунівської сільської ради виник конфлікт інтересів, а саме суперечність між його особистими інтересами та його депутатськими повноваженнями. На 21 сесії 6 скликання Каплунівської сільської ради від 05.02.2014 року винесено рішення №240 про надання дозволу його дружині на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства. Проте, депутат сільської ради, достовірно знаючи про необхідність письмово повідомити про наявний в нього конфлікт інтересів під час розгляду вказаного питання, умисно не зробив цього і проголосував за вказане рішення, порушивши вимоги ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Однак суд, за таких обставин дійшов до зовсім непередбачуваного висновку, зазначивши в рішенні наступне: «Відповідно до чинного законодавства корупційні діяння вважаються закінченими з моменту незаконного або протиправного одержання особою матеріальних благ, порушення спеціальних обмежень з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльності і відповідальність за них настає незалежно від одержання особою матеріальних та нематеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. З вказаного вбачається, що факт звернення дружини депутата був загальновідомий, жодним чином не приховувався, у тому числі від голови сільської ради та депутатів, так як вони знали про її звернення та порядок денний сесії, були присутніми на сесії, та підтримали шляхом голосування. Отже, в даному випадку відсутня ознака – наявність конфлікту інтересів».

Такий висновок суду є незрозумілим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, виходячи вже з того, що конфлікт інтересів, як зазначалось вище, є корупційним адміністративним правопорушенням із формальним складом. Разом з цим, конфлікт інтересів є об’єктивно існуючим фактом та не залежить від того, чи відомо іншим про його наявність. Тому варто звернути увагу суддів на те, як саме мають тлумачитись положення КУпАП задля уніфікованого відправлення правосуддя.

Крім того, у тому ж самому рішенні міститься абсурдне твердження про те, що депутат не міг вплинути на результат голосування, оскільки більшість все одно проголосувала «за». Проте, для настання відповідальності важливим є факт вчинення корупційного діяння, а не те, яким чином воно вплинуло чи могло вплинути на результати голосування, як у даному випадку.

І останнє, на що, вважаємо, доцільно звернути увагу – це підстави для звільнення особи від відповідальності. Так, КУпАП передбачено таке поняття, як «малозначне діяння». Прикладом його необґрунтованого практичного застосування може слугувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/4149/15-п. Із матеріалів справи: «Особа, обіймаючи посаду директора Музею природи Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, тобто відповідно до пп. а) п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, не повідомив у письмовій формі безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів. Відповідно до п. 2.1 посадової інструкції, затвердженої ректором Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (далі – Університет), директор Музею природи здійснює керівництво науковою, науково-експозиційною, фондовою, організаційною, господарською та фінансовою діяльністю музею. Вивченням службової записки від 05.12.2014 року встановлено, що ОСОБА_1 клопоче про преміювання свого сина, а також співробітника відділу останнього про преміювання в розмірі 3000 грн., у той час як старших наукових співробітників інших відділів у розмірі 2500 та 2000 грн. Таким чином, директором Музею оцінено виконання своїм сином обов’язків, передбачених посадовою інструкцією останнього, на відміну від інших як зразкове. Отже, під час виконання особою своїх повноважень мав місце конфлікт інтересів, який полягав у суперечності між особистими інтересами його як батька працівника, щодо якого вирішувалося питання преміювання, та службовими повноваженнями в якості керівника по відношенню до старшого наукового співробітника, які могли вплинути на прийняття рішень керівником-батьком стосовно підлеглого працівника-сина. В судовому засіданні особа свою провину визнала у повному обсязі та пояснила, що нею не повідомлено проректора університету з наукової роботи про наявність конфлікту інтересів, премії сину сплачувались об’єктивно, так як він є найкращим працівником відділу, який виконує найбільший обсяг роботи».

Суд вирішив, що доцільним є звільнити особу від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, відповідно до якої при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Однак, суд жодним чином не дослідив дані, про які зазначає особа,щодо якої проводився судовий розгляд, належно не обґрунтував своєї позиції в рішенні, що є грубим порушенням принципів функціонування судової влади в цілому.

За наведених обставин, очевидними є непоодинокі випадки неоднакового застосування норм чинного законодавства місцевими судами та вирішення питання про винуватість особи із помилковим тлумаченням норм закону та суб’єктивними уявленнями про сутність корупційного правопорушення, вчиненого в умовах конфлікту інтересів.

Звертаємось до Вас, як до найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, який в розумінні ст. 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Аналіз судової практики з нашого боку виявив існування низки суттєвих проблем при вирішенні адміністративних справ про корупційні правопорушення, відсутність єдиної судової практики розгляду справ цієї категорії, в той час, коли в умовах сьогодення питання щодо запобігання корупції стає одним з найактуальніших у суспільстві. У зв’язку із зазначеним, виявлені недоліки в роботі суддів не можуть залишатися поза увагою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Забезпеченню впорядкування зазначеного у зверненні питання, однакового застосування норм законодавства усіма елементами судової системи при розгляді справ даної категорії та ефективності відправлення правосуддя сприятиме розробка певних рекомендацій з Вашого боку. З огляду на викладене, сподіваємось на врахування Вами наведених у зверненні фактів при підготовці чергового узагальнення судової практики щодо вирішення судами справ про корупційні правопорушення.

31.10.2016

Роман Лихачов, голова МГО «Чугуївська правозахисна група»

 

PS: Зазначимо, що аналіз судової практики здійснено в рамках ініціативи «Громадськість проти корупції. Зменшення корупційних проявів на території Харківської області» в контексті Проекту «Прозорість і доброчесність публічного сектору», який реалізовується за фінансової підтримки Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.

 Поділитися