пошук  
версія для друку
22.11.2016 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 98 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 31.10.2016 – 04.11.2016

   

Надійшло 75 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 30 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, перейменуванням населених пунктів, затвердженням рекомендацій парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0116 від 01.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Італійської Республіки про здійснення оплачуваної трудової діяльності членами сімей дипломатичного, штатного консульського, адміністративного і технічного персоналу дипломатичних представництв та консульських установ, акредитованих в двох державах.

Проектом передбачається ратифікувати Угоду (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Італійської Республіки про здійснення оплачуваної трудової діяльності членами сімей дипломатичного, штатного консульського, адміністративного і технічного персоналу дипломатичних представництв та консульських установ, акредитованих у двох державах, вчинену 29 лютого 2016 р. у м. Києві та 20 квітня 2016 р. у м. Римі. Угода надає право членам сімей українських та італійських працівників дипломатичної служби здійснювати оплачувану діяльність на території відповідно Італійської Республіки та України у порядку та на умовах, передбачених для громадян держави перебування, після підтвердження свого статусу в порядку, визначеному цією угодою.

Проект є доволі типовим, парламент чинного скликання ратифікував уже три подібні угоди.

Проект Постанови 5329 від 01.11.2016 (Бєлькова О. В.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів та органів виконавчої влади держав–членів Європейського Союзу стосовно посилення співпраці у галузі енергетичної безпеки та потенційних ризиків реалізації проектів з будівництва транзитних газопроводів в обхід України.

У своєму зверненні Верховна Рада України: Підкреслює, що незважаючи на  воєнну агресію з боку Російської Федерації, Україна, залишається надійним партнером у питанні транспортування природного газу до Європейського Союзу. Привертає увагу, що Парламентом України, з метою адаптації законодавства України до вимог Третього енергетичного пакета та приведення функціонування газотранспортної системи України у відповідність до узятих Україною зобов’язань у рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ухвалено низку ключових законодавчих актів: Закон України «Про функціонування ринку природного газу», Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» та Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України». Підтверджує готовність до подальшого реформування енергетичної сфери та вчинення скоординованих дій із забезпечення більшої узгодженості енергетичної політики між Україною та державами-членами Європейського Союзу. Висловлює глибоку стурбованість у зв’язку з намірами щодо будівництва транзитних газопроводів в обхід України та вважає, що реалізація проектів з будівництва транзитних газопроводів в обхід України, а також надання додаткових можливостей ВАТ «Газпром» для збільшення об’ємів перекачки газу через існуючі газопроводи: суперечить стратегії енергетичної безпеки ЄС, яка полягає у диверсифікації джерел та маршрутів енергопостачання; загрожує енергетичній безпеці країн Центральної та Східної Європи, які залежать від поставок газу з одного джерела; позбавляє Європейський Союз реальної конкуренції та перешкоджатиме створенню ефективного енергетичного союзу в Європі; ставить під загрозу подальше використання газотранспортної системи України для постачання газу в Європу та існування маршруту Ямал – Європа через Польщу; спрямована на знищення можливості створення ліквідного і взаємопов’язаного газового ринку в Енергетичному співтоваристві і об’єднання газових ринків Центральної, Східної та Південної Європи з ринком Енергетичного Співтовариства; не відповідає меті та принципам Енергетичного Співтовариства, вимогам Третього енергетичного пакету в частині відокремлення функцій з транспортування і постачання природного газу та забезпечення можливості для надання доступу третім сторонам; є економічно необґрунтованою інвестицією за рахунок європейських споживачів. Наголошує, що будівництво газопроводів в обхід України є політично вмотивованим. Його єдиною метою є просування геополітичних цілей Російської Федерації щодо ослаблення України і дестабілізації всього регіону. Враховуючи викладене, Верховна Рада України закликає Європейський Парламент, Європейську Комісію, національні парламенти та держави–члени Європейського Союзу: підтримати Україну на шляху впровадження енергетичних реформ відповідно до міжнародних зобов’язань, гармонізації законодавства України з Європейським Союзом та інтеграції енергетичних ринків України до ринку Європейського енергетичного співтовариства; долучитись до спільної модернізації та експлуатації  газотранспортної системи України з метою максимального її завантаження та спільного забезпечення, безперебійного та надійного транспортування і постачання природного газу до держав–членів Європейського Союзу територією України; дотримуватися принципу солідарності та не допустити реалізації політично мотивованих проектів з будівництва газопроводів в обхід України, що суперечить Енергетичній стратегії ЄС щодо диверсифікації джерел постачання, а також ставить під загрозу енергетичну безпеку ЄС та України; сприяти виконанню положень міжнародних угод та внутрішньоєвропейських стратегічних документів в частині посилення енергетичної безпеки та покращення співробітництва в енергетичній сфері між ЄС та Україною.

Проект 5344 від 02.11.2016 (Пацкан В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких положень під час виконання міжнародних договорів України про реадмісію.

Проект передбачає два блоки змін. Першим вносяться до Кодексу адміністративного судочинства України положення про підсудність справ щодо затримання з метою забезпечення передачі іноземців та осіб без громадянства відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, про особливості провадження у таких справах (фактично прирівнюються до справ про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України), а також дається вказівка, що ряд справ, зокрема і про затримання з метою забезпечення передачі іноземців та осіб без громадянства відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розглядаються слідчими суддями місцевих загальних судів також і у вихідні, святкові та неробочі дні. Другий блок змін вноситься до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Ці останні є більш різноплановими. Так, пропонується уточнити, що «Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких є обґрунтовані підстави вважати, що вони не зможуть виконати таке рішення або ухилятимуться від його виконання. Стосовно таких іноземців та осіб без громадянства ініціюється процедура примусового видворення або затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення». З ряду питань виконання завдань, покладених на Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, пропонується дозволити виконувати і територіальним органам та окремим підрозділам цього органу.

Проект Постанови 5357 від 04.11.2016 (Висоцький С. В.) про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, міжнародних правозахисних організацій, світових лідерів та всіх членів міжнародного співтовариства щодо підтримки Ільдара Дадіна та інших в’язнів сумління в Російській Федерації і засудження численних порушень прав людини на території Російської Федерації.

У Зверненні Верховна Рада України: висловлює підтримку Ільдару Дадіну та іншим в’язням сумління в Російській Федерації; вимагає від Російської Федерації покласти край численним порушенням прав людини, дотримуватися власних міжнародно-правових зобов’язань; закликає Російську Федерацію негайно припинити застосування тортур проти Ільдара Дадіна та притягнути винних у цьому осіб до відповідальності; вимагає від Російської Федерації звільнити Ільдара Дадіна та інших в’язнів сумління; звертається до міжнародного співтовариства із закликом засудити численні та широкомасштабні порушення прав людини в Російській Федерації та сприяти звільненню всіх російських в’язнів сумління, зокрема Ільдара Дадіна; закликає міжнародне співтовариство, зокрема Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, докласти всіх зусиль для припинення порушення прав Ільдара Дадіна, належного розслідування застосування проти нього катувань і тортур та притягнення винних у цьому осіб до відповідальності; закликає міжнародне співтовариство засудити утиски правозахисних організацій на території Російської Федерації та посилити тиск на Російську Федерацію з метою покращення стану дотримання прав людини на території Російської Федерації.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 5337 від 02.11.2016 (Пашинський С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби.

Як зазначається у пояснювальній записці, розроблення проекту зумовлене необхідністю унормування проходження військової служби в особливий період шляхом заміни контрактів, термін дії яких визначений «до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію». Однак зміни фактично виходять далеко за межі цієї мети. Більшість з них стосуються надання гарантій зі збереження місця роботи, середнього заробітку та пенсій для певних категорій осіб. Як наслідок такого підходу, виникає небезпека зловживання правом, оскільки для особи яка добровільно вступає на контрактну військову службу в особливий період незалежно від  тривалості такої служби (аж до досягнення граничного віку) пропонується залишити повний комплект гарантій як для мобілізованих осіб (збереження робочого місця тощо, середній заробіток тощо). Щодо проекту є доволі докладний висновок ГНЕУ.

Загалом проект видається таким, що потребує ретельного доопрацювання.

 

Санкції

 

Проект 5326 від 01.11.2016 (Купрій В. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо маркування продукції країни-агресора.

Далеко не перший проект такого спрямування. Певною мірою є вдосконаленою версією проекту 3078 від 14.09.2015 (Луценко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обов’язкового маркування товарів, які походять з країни-агресора або тимчасово окупованих територій (див. Бюлетень № 40). Головною метою проекту 5326 проголошено законодавче закріплення обов’язку інформувати споживачів про продукцію країни-агресора за допомогою маркування й інших засобів донесення такої інформації як під час їх безпосередньої реалізації, так і при рекламі такої продукції. На думку ініціаторів проекту, така інформація є суспільно важливою та має бути донесена в обов’язковому порядку, оскільки патріотично налаштовані громадяни відмовляються від товарів і послуг, які виробляються та надаються суб’єктами господарювання країни-агресора. Відповідно, пропонується: доповнити Закон України «Про оборону України» визначенням терміна «країна-агресор», під яким розуміється держава або група держав, які здійснюють збройну агресію проти України;  передбачити однією з істотних умов договору в Цивільному та Господарському кодексах інформацію про наявність у юридичної особи контролю з боку країни-агресора, якщо такий контроль фактично існує; передбачити в Цивільному кодексі обов’язок компетентних органів вносити в державні реєстри об’єктів інтелектуальної власності інформацію про наявність у суб’єкта інтелектуальної власності контролю з боку країни-агресора;  встановити в законодавстві про захист прав споживачів обов’язок інформувати споживачів про продукцію країни-агресора; закріпити обов’язкове маркування товарів країни-агресора написом «Продукція країни-агресора» на ціннику та упаковці товару, а також донесення такої інформації за допомогою інших засобів; передбачити обов’язкове розміщення інформації про контроль з боку країни-агресора в офісах юридичних осіб, які перебувають під таким контролем; закріпити обов’язок використовувати разом з візуальним відтворенням знаку для товарів і послуг, торговельної марки або комерційного найменування виробника (продавця, виконавця), які контролюються країною агресором, маркування «Контролюється країною-агресором»; передбачити відповідальність в законодавстві про захист прав споживачів за порушення наведених вище правил маркування товарів і торгівельних (офісних) приміщень, а також відтворення торгівельного знаку, торговельної марки або комерційного найменування виробника (продавця, виконавця), які контролюються країною агресором. Окрім того, передбачається встановити адміністративну відповідальність за продаж товарів виробника, який контролюється країною агресією, без належного маркування, передбачивши в санкції конфіскацію предметів торгівлі та виручки.

Отже, пропонується, щоб держава підтримала громадянську ініціативу щодо відмови від купівлі продукції країни-агресора і тим самим дала новий імпульс неоголошеній торгівельній війні з Росіє. Такі дії, ймовірно, будуть схвально сприйняті населенням України. Водночас можна прогнозувати розширення практики використання різного роду посередників, щоб обійти згадані вимоги, що потребуватиме встановлення відповідальності і за такі діяння. Також слід зазначити, що на сьогодні ряд магазинів і без спеціальної норми зазначають на цінниках країну походження товару та не рідко спеціально вирізняють товари, які походять з Російської Федерації.

Проект Постанови 5350 від 03.11.2016 (Бурбак М. Ю.) про заходи захисту національних інтересів, Національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності.

Пропонується схвалити та внести на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування персональних санкцій за створення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяння терористичній діяльності. Відповідно, у додатку до постанови подано список фізичних осіб, щодо яких пропонується застосування персональних санкцій (всього 21 особа, починаючи від В. Ф. Януковича). Також доручається після набрання чинності рішенням Ради національної безпеки і оборони України щодо застосування санкцій Міністерству закордонних справ поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав з метою розгляду ними питання про запровадження аналогічних санкцій. Водночас пропонується доручити Раді національної безпеки і оборони України розробити порядок забезпечення застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Пропозиція про застосування персональних санкцій не викликає заперечень, але, як видається, Верховна Рада України не уповноважена давати доручення ні Раді національної безпеки і оборони України, ні Міністерству закордонних справ України.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 5325 від 01.11.2016 (Рабінович В. З.) про відновлення соціальної справедливості та створення умов для розвитку України.

Головна ідея проекту полягає в тому, щоб створити «Фонд розвитку України», до якого передати 50 відсотків  майна, доходів (крім єдиного житла, що фактично використовується декларантом), задекларованих відповідно до пункту 2 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, народними депутатами України, членами Кабінету Міністрів України, керівниками центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, їх заступниками, іншими державним службовцям, посади яких належать до категорії «А» (вищого корпусу державної служби), а також особами, що займають згідно зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальне та особливо відповідальне становище. В проекті містяться пропозиції щодо органів управління і контролю цього Фонду, напрями спрямування його коштів тощо.

Як видається, сучасна реалізація відомого гасла «Відібрати і поділити» не потребує якихось коментарів.

Проект 5328 від 01.11.2016 (Мушак О. П.) про внесення змін до деяких законів України (щодо зняття заробітної платні з народного депутата за прогули та порушення Регламенту).

Пропонується із Закону України «Про статус народного депутата України» вилучити такі приписи: «Надбавки до встановленого Верховною Радою України посадового окладу народному депутату здійснюються у розмірі, встановленому для членів Кабінету Міністрів України»;  «Народний депутат в питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється до членів Кабінету Міністрів України»; «Народному депутату, який має науковий ступінь або почесне звання, здійснюється доплата у розмірах, встановлених законодавством». Окрім того, якщо в чинному Законі передбачено, що «за дні, в які народний депутат без поважних причин не виконує свої депутатські повноваження, передбачені законом, за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, народним депутатам не провадяться виплати, пов’язані з виконанням депутатських повноважень», то в проекті пропонується встановити, що «у разі, якщо народний депутат без поважних причин не взяв особисту участь у більш ніж двох засіданнях Верховної Ради України та/або її органів, до складу яких його обрано, фінансове забезпечення такого народного депутат на наступний місяць зменшується на 50 відсотків». Ще одна новела проекту передбачає внесення додаткового абзацу до частини 4 статті 26 Регламенту Верховної Ради України такого змісту: «Відомості щодо голосування народного депутата, отримані за допомогою електронної системи, є підставою для нарахування йому виплат за час участі в пленарних засіданнях Верховної Ради замість даних письмової реєстрації у разі, якщо такий народний депутат протягом одного пленарного засідання п’ять разів особисто не проголосував за допомогою електронної системи шляхом визначення позиції "за", "проти" або "утримався" під час голосування щодо прийняття законопроекту у другому читанні (ст. 121 цього Регламенту) або щодо прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради за основу чи в цілому».

Насамперед зауважимо, що ініціатори проекту плутають статті Регламенту Верховної Ради України із статтями Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». Така помилка стала вже поганою традицією. Що ж стосується суті пропозицій, то їх реалізація, як видається, може дати зворотний ефект. Наприклад, згідно з чинним законодавством депутат, який без поважних причин не виконував повний місяць свої обов’язки, може повністю залишитися без фінансового забезпечення, а у разі прийняття пропозицій йому буде за всіх обставин гарантовано 50% фінансового забезпечення.

Проект Постанови 5330 від 01.11.2016 (Німченко В. І.) про Концепцію конституційно-правових засад та механізму реалізації Українським народом права власності на землю.

Проект є ідейно та змістовно близьким до проекту 5246 від 07.10.2016 (Німченко В. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення (див. Бюлетень № 94). Списки ініціаторів обох проектів співпадають на дві третини. Утім, у цьому разі замість конкретних нормативних приписів пропонується затвердити концептуальні положення, які згідно з проектом постанови мають стати керівництвом для діяльності органів виконавчої влади і дороговказом для законопроектної роботи Уряду і профільного парламентського Комітету. Акцентується на тому, що розпорядження землею від імені народу органами державної влади та органами місцевого самоврядування без народного на те волевиявлення спотворює принцип природного невід’ємного права Українського народу на землю як її власника; необхідно закріпити  принцип невідчужуваності землі сільськогосподарського призначення; має здійснитися трансформація державної та комунальної форм власності на землю в народну, суб’єктом якої виступає виключно народ України в особі громадян, територіальних громад (їх об’єднань); для здійснення функцій національної безпеки органам державної влади земельні ділянки народної власності передаються в оперативне управління; земельні ділянки сільськогосподарського призначення народної власності можуть бути передані лише у користування (оренду); земельні ділянки несільськогосподарського призначення народної власності відчужуються у приватну власність за погодженням територіальної громади (її представників); пропонується створити конституційний орган – Всенародний земельний фонд – єдиний уповноважений розпорядник землею згідно з волею її власника, а також Народний земельний банк та ін.

Як видається, на цьому етапі суспільного розвитку України для подібних радикально лівих проектів вже немає місця. Водночас реалізація проекту може призвести до фактичної узурпації контролю над земельними ресурсами з боку очільників органів місцевого самоврядування в умовах відсутності дієвих засобів відповідальності таких осіб перед територіальними громадами.

Проект Постанови 5331 від 01.11.2016 (Ляшко О. В.) про скасування дії Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 304 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 518» від 27 липня вересня 2016 року № 493 (про скасування підвищення заробітних плат урядовців).

Пропонується з посиланням на фінансово-економічну кризу останніх років скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 року № 493, яка, на думку ініціатора проекту, передбачала підвищення заробітної плати високопосадовцям, починаючи з Президента України. На жаль, в назві і тексті постанови та супровідних документів є прикра друкарська помилка – зайве слово «вересня».

Як видається, такі пропозиції мають розглядатися не самі по собі, а в контексті загального бюджетного процесу. Втім, неприйнятною видається  сама ідея скасувати постанову уряду постановою парламенту. Законодавством така можливість не передбачена – у подібних ситуаціях законодавчий орган має або видати відповідний закон, або звернутися до суду щодо невідповідності актів уряду Конституції та законам України. Також у черговий раз маємо звернути увагу на нагальну потребу прийняття в Україні закону про нормативно-правові акти.

Проект Постанови 5332 від 01.11.2016 (Рабінович В. З.) про встановлення мораторію на підвищення заробітних плат народним депутатам України, членам Кабінету Міністрів України, керівникам центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, а також іншим державним службовцям вищого корпусу.

Пропонується запровадити мораторій на підвищення заробітної плати народним депутатам України, членам Кабінету Міністрів України, керівникам центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, а також іншим державним службовцям, посади яких належать до категорії «А» (вищого корпусу державної служби), до закінчення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та підвищення мінімальної заробітної плати в Україні до європейського рівня, а також визначити, що протягом дії мораторію, запровадженого цією Постановою, інші акти законодавства з питань підвищення заробітної плати зазначеним вище особам діють у тій частині, що не суперечить вимогам цієї Постанови. Також передбачається доручити Кабінету Міністрів України протягом двох місяців  з дня набрання чинності цієї Постанови забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій, щодо внесення необхідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в частині реалізації положень цієї Постанови.

Ініціативу слід визнати суто ідеологічною (популістською), а в частині строків внесення змін до Державного бюджету ще й такою, що загрожує нормальному перебігу бюджетного процесу.

Проект Постанови 5345 від 02.11.2016 (Королевська Н. Ю.) про деякі питання підвищення державних соціальних стандартів і гарантій та розробки Концепції соціального розвитку України.

Проект Постанови по суті є парламентською директивою для Кабінету Міністрів України про підвищення державних соціальних стандартів і гарантій у зв’язку з намірами Уряду щодо підвищення мінімальної заробітної плати без одночасного належного підвищення розміру мінімальної пенсії та інших соціальних гарантій для основних соціальних і демографічних груп населення.

Поділяючи добрі наміри ініціаторів проекту, все ж не вважаємо доцільним нині і в подальшому аналізувати подібні акти, які не містять юридичних норм прямої дії і мають значною мірою суто ідеологічний характер.

Проект Постанови 5348 від 03.11.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про мораторій на приватизацію державних та комунальних підприємств до 1 січня 2018 року та перевірку приватизації впродовж 2010–2016 років.

У зв’язку з фінансово-економічною кризою в Україні, з метою недопущення приватизації підприємств державної та комунальної форми власності за заниженою ціною та збереження контролю держави і територіальної громади над цими об’єктами задля отримання стабільного доходу у відповідні бюджети та запобігання масовому безробіттю пропонується на період до 1 січня 2018 року запровадити мораторій на приватизацію державних та комунальних підприємств, в тому числі на відчуження державних та комунальних акцій (часток, паїв) в статутних капіталах підприємств змішаної форми власності та спільних підприємств з іноземними інвестиціями. Також пропонується видати ряд доручень уряду та іншим центральним органам, зокрема Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України доручається до 1 січня 2017 року здійснити перевірку приватизації об’єктів групи Г (стратегічні підприємства, підприємств паливно-енергетичного комплексу, підприємства оборонно-промислового комплексу, науково-дослідні та проектно-конструкторські організації та установи та інше) впродовж 2010–2016 років тощо.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5319 від 31.10.2016 (Шверк Г. А.) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення підготовки і проведення в Україні у 2017 році пісенного конкурсу «Євробачення».

Пропонується тимчасово на період до 14 травня 2017 року дозволити застосування переговорної процедури закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення підготовки та проведення в Україні у 2017 році пісенного конкурсу «Євробачення». Перелік таких товарів, робіт і послуг має встановлюватися на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Як зазначається в пояснювальній записці, прийняття проекту зумовлено необхідністю реалізації заходів з підготовки та проведення в Україні в 2017 році пісенного конкурсу «Євробачення». Зокрема, існує потреба в закупівлі товарів, робіт і послуг за спрощеною процедурою. Так, строки проведення основної процедури закупівлі – відкриті торги – є досить тривалими, що може призвести до того, що мовник-організатор пісенного конкурсу «Євробачення» не встигне закупити всі необхідні товари, роботи і послуги для проведення конкурсу. Це  своєю чергою, спричинить зрив підготовки пісенного конкурсу «Євробачення» у визначені терміни та, як наслідок, – його проведення.

Як не дивно, але проект є цілковито очікуваним з огляду на ті проблеми фінансування названого конкурсу, про які стало відомо пресі. По суті, проект повторює положення ряду попередніх проектів щодо проблем закупівель через невідповідність строків для закупівель та часу виділення бюджетного фінансування. Сприймаючи необхідність прийняття такого термінового проекту маємо зазначити, що загалом слід удосконалювати відповідне бюджетне законодавство та законодавство про закупівля у питання бюджетних гарантій тощо.

Проект 5334 від 01.11.2016 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо уточнення повноважень органів місцевого самоврядування).

Проект передбачає значні зміни до названого закону. Більшість з них пов’язана з передаванням владних повноважень від сільських (селищних, міських) голів та виконавчих комітетів відповідних рад до самих рад. Так, зміни до ст. 51 передбачають таке: «Рада має право в будь-який момент виключити особу зі складу виконавчого комітету або розпустити виконавчий комітет. Припинення членства першого заступника, заступника сільського, селищного, міського голови у виконавчому комітету міської ради має наслідком звільнення цієї особи із займаної посади». Також пропонується зняти обмеження щодо структури та чисельності виконавчого апарату шляхом скасування вимоги їх визначення відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Особливо вагомими видаються зміни  до частини 4 ст. 59, яку пропонується викласти у такій редакції: «Рішення сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою з мотивів його невідповідності Конституції України або законам України, порушення процедури його прийняття. Сільський, селищний, міський голова протягом трьох днів з дня видання розпорядження про зупинення дії рішення ради звертається до відповідного суду із позовом про визнання даного рішення незаконним та його скасування. У разі відмови у відкритті провадження, залишення позовної заяви без розгляду або її повернення, а також відмови у задоволенні позовної заяви рішення відновлює своє дію з дня набранням законної сили відповідного рішення суду. На наступній сесії сільської, селищної, міської ради рішення, яке було зупинено сільським, селищним, міським головою, підлягає повторному розгляду. У разі його повторного схвалення не менше, як двома третинами від загального складу воно набуває чинності. Сільський, селищний, міський голова не може зупиняти дію рішення ради про дострокове припинення своїх повноважень, розпуск виконавчого комітету ради, обрання або звільнення з посади секретаря ради, затвердження регламенту ради або змін до нього, затвердження або зміна складу постійних комісій ради, утворення тимчасових контрольних комісій ради, надання особі права представляти інтереси ради у суді, розпуск виконавчого комітету ради, виключення зі складу виконавчого комітету ради та про підтримку депутатських запитів».

Пропоновані зміни спрямовані насамперед на запобігання доволі частих нині зловживань своїми повноваженнями з боку сільських, селищних, міських голів. Тому більшість пропозицій заслуговує на увагу. Утім, своєрідний «механізм стримувань і противаг» має діяти і на місцевому рівні. Якщо сільський, селищний або міський голова обирається безпосередньо населенням, то він мусить мати доволі вагомі повноваження і гарантії. А у цьому разі прийняття проекту в нинішньому вигляді може призвести до певного дисбалансу на користь депутатів ради. Відповідно, видається доцільним розширити перелік підстав для призупинення сільським, селищним або міським головою рішення місцевої ради; визначити умови та процедуру прийняття радою рішення виключити особу зі складу виконавчого комітету або розпустити виконавчий комітет; виключити можливість повторного розгляду радою зупиненого рішення, якщо позиція голови вже знайшла підтвердження у суді тощо.

Проект 5339 від 02.11.2016 (Каплін С. М.) про визначення правонаступників майна професійних спілок Союзу РСР та Української РСР, розташоване на території України.

На думку ініціатора проекту, існує законодавча невизначеність з правом власності на майно колишніх загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, яке зараз перебуває у віданні професійних спілок України, а «тимчасово» вважається державною власністю. Така невизначеність загострює відносини між учасниками економічних відносин у державі, суперечить принципам рівності усіх суб’єктів права власності, спричиняє нормативно-правовий хаос у питаннях розпорядження цим майном, реєстрації речових прав на нього, землевідведення та землекористування земельними ділянками, на яких це майно розташоване. Відповідно, центральна ідея проекту полягає в розмежуванні щодо цього майна об’єктів права власності держави, права власності професійних спілок, спільної часткової власності держави і професійних спілок. Таке розмежування, на думку ініціатора проекту, скасує незрозумілий інститут «тимчасової державної власності», дасть змогу чітко вирізнити об’єкти, право власності держави на які є ґрунтовним та безспірним, у цілях подальшої приватизації або надання в оренду чи користування, або отримання відповідних дивідендів від частки держави у спільній частковій власності. Також у проекті захищаються права добросовісного набувача на зроблені ним поліпшення, при чому в пояснювальній записці зазначається, що у поліпшення матеріально-технічного стану цього майна за роки незалежності України професійні спілки вклали и продовжують вкладати значні ресурси, обсяг яких вже давно перевищив його первинну вартість.

Проект, на нашу думку, не містить належної аргументації на користь того, чому слід передати таке майно саме у власність профспілок, а також чим існуючий інститут «тимчасової державної власності» не відповідає реальним потребам цих самоврядних організацій. Посилання ж на зроблені поліпшення матеріально-технічного стану майна, які давно перевищили його первинну вартість, є вкрай спірними та не можуть розглядатися як аргументи для певної категорії майна (аналогічні аргументи постійно використовують високопосадовці для приватизації державних дач). Окремо слід звернути увагу на ряд помилок у тексті проекту, зокрема і мовних. Наприклад, у назві мало б бути: «майна … розташованого».

Проект 5340 від 02.11.2016 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо звітування сільського, селищного, міського голови перед відповідною територіальною громадою.

Проектом пропонується докладно унормувати порядок щорічного, а також і додаткових звітів про свою роботу сільського (селищного, міського) голови перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. Зокрема передбачається, що звіт сільського, селищного, міського голови про свою роботу перед територіальною громадою має містити вичерпну інформацію про виконання роботи голови як посадової особи за відповідний період із зазначенням мети, поставлених завдань, розкриттям досягнень та недоліків, висновками та окресленням подальших перспектив і завдань (у разі наявності передвиборної програми – інформацію про її виконання), а також концептуальні засади розвитку відповідної територіальної громади на поточний рік. При проведенні звітів забезпечується належний технічний супровід проведення зустрічі (проводиться аудіо- або відео фіксація, протоколювання), а також передбачається можливість для членів територіальної громади висловлювати пропозиції та запитання. За результатами звітування має проводитися дорадче голосування про визнання його задовільним та внесення пропозицій щодо покращення роботи голови. Матеріали звіту голови разом з протоколом звітної зустрічі висвітлюються в засобах масової інформації та на веб-сайті відповідної ради. Водночас ряд дуже принципових положень не знайшли належного розкриття серед пропонованих змін. Так, пропонується дати лише вказівку на обов’язкове «дотриманням вимог інформування громадян про час, місце проведення звітування», але не вказуються самі ці вимоги. Також не зазначається, в якій мірі процедура підготовки та проведення звітів сільського, селищного, міського голови про свою роботу визначається статутом територіальної громади, наскільки вона може деталізувати та розвивати положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як видається, проект потребує удосконалення з метою зняття двозначностей та чіткішого визначення процедур.

Проект 5341 від 02.11.2016 (Река А. О.) про внесення змін до Закону України «Про співробітництво територіальних громад» щодо запровадження процедури приєднання до організованого (існуючого) співробітництва територіальних громад.

Пропонується запровадити новий правовий інститут – договір приєднання до співробітництва, який визначається як договір, відповідно до якого одна чи декілька заінтересованих територіальних громад приєднується до раніше укладеного суб’єктами співробітництва договору, і який передбачає зміни певних умов такого договору в частині джерел, обсягів фінансування співробітництва тощо. Особливості порядку приєднання та умови названого договору закріплюються в нових ст. 9-1 та 9-2. Окремо стоїть ініціатива скасування наступного положення: «Співробітництво припиняється у разі попереднього повідомлення суб’єктом співробітництва інших його суб’єктів з виплатою їм компенсації згідно з умовами укладеного договору з урахуванням статей 18–20 цього Закону». Тобто скасовується виплата компенсацій, оскільки в інших положеннях закону вона не згадується. Автори пояснюють ці зміни тим, що «видалення частини 2 статті 4 цього ж закону забезпечить дотримання правил законодавчої техніки в частині розподілу предмету правового регулювання нормативного акта на групи з однорідними складовими». Однак таке положення мало б сенс, якби вимоги цієї частини прописувалися в належному місці, чого немає. Також пропонується скасувати право не враховувати законодавчі вимоги до змісту договору під час підготовки проекту договору про співробітництво у частині реалізації спільного проекту. Ця ініціатива не обґрунтовується навіть формально.

Проект є доволі неоднозначним. Головна ідея щодо можливості укласти договір приєднання до співробітництва, на нашу думку, є цікавою і перспективною. Водночас інші ініціативи видаються такими, що вимагають дуже зваженого підходу, оскільки можуть негативно вплинути на порядок та умови співробітництва громад.

Проект 5355 від 03.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до законів України «Про статус народного депутата України» та «Про статус депутатів місцевих рад» щодо умов проходження служби особами рядового і начальницького складу під час виконання депутатських повноважень.

Пропонується положення щодо трудових гарантій, передбачених ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» для народних депутатів та ст. 33 Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» для депутатів місцевих рад, які є представниками правоохоронних органів, поширити на осіб начальницького і рядового складу служби цивільного захисту (щодо народних депутатів) чи осіб, що перебувають на службі в Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту (для депутатів місцевих рад).

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5343 від 02.11.2016 (Констанкевич І. М.) про внесення змін до Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо зменшення пенсійного віку для жінок, які народили і виховали трьох або більше дітей.

Пропонується доповнити частину 3 названого розділу новими абзацами такого змісту: «жінки, які народили трьох або більше дітей, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу. Дане право не поширюється на жінок: 1) що ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини (дітей); 2) які жорстоко поводяться з дитиною (дітьми); 3) що вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (зокрема, жебракування, бродяжництва та проституції); 4) які є хронічним алкоголіком або наркоманом; 5) які позбавлені батьківських прав; 6) мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 7) дитина яких, перебуваючи у них на вихованні, вчинила умисний злочин. Обставини, наведені у пунктах 1-5 підтверджуються рішеннями уповноважених на те органів, у порядку встановленому законодавством».

Слабким місцем проекту видається відсутність вказівки на те, як має юридично підтверджуватися відсутність (наявність) обставин, що заважають призначенню пенсії.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5322 від 31.10.2016 (Яценко А. В.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо визначення повноважень прокурора при оскарженні постанови місцевого суду.

Пропонується установити, що постанову у справі про адміністративне  правопорушення  може бути оскаржено прокурором також і при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 – 172-9 КУпАП. Цими змінами автори пропонують врегулювати колізію між нормами ст. 250 та 294 КУпАП. З огляду на те, що названими статтями передбачені покарання за корупційні проступки, питання яким чином вирішувати зазначену колізію є досить актуальним.

Ініціатива є важливою і без сумніву заслуговує на увагу, але щодо способу врегулювання зазначеної колізії можливі різні підходи. Крім того, слід звернути увагу, що автори проекту не внесли до переліку ще одну статтю Глави 13-А, а саме 172-9-1, якою відносно недавно було доповнено кодекс і яка так само є частиною норм щодо покарання за корупційні проступки.

Проект 5327 від 01.11.2016 (Македон Ю. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо неможливості зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, за вчинення важких та особливо важких злочинів проти життя та здоров’я людей).

Черговий проект, спрямований на реформування положень, запроваджених так званим Законом Савченко, щодо врахування строку попереднього ув’язнення. Пропонується скасувати вимоги зарахування «день за два» шляхом доповнення ст. 72 названого кодексу новою частиною 7 такого змісту: «Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, не застосовуються до злочинів, передбачених: частиною 1 статті 109, частинами 2, 3 статті 110, частинами 2, 3, 4 статті 110-2, частиною 1 статті 111, статтями: 112, 113, частиною 1 статті 114, статті 114-1, статті 115, частиною 3 статті 120, статті 121, частиною 2 статті 127, статті 146, статті 147, статті 149, частиною 2 статті 151, статті 152, частинами 2, 3 статті 153, частиною 2 статті 155, частиною 2 статті 156, статті 187, частинами 3, 4 статті 189, частиною 1 статті 255, статті 257, частинами 1, 2, 3 статті 258, частинами 1, 2, 3, статті 258-5, частинами 2, 3  статті 289, частинами 1, 2, 3 статті 307, частинами 2, 3 статті 308, частиною 3 статті 309, частинами 2, 3 статті 314, частиною 2 статті 315, частинами 3, 4 статті 345, частинами 3, 4 статті 345-1, частинами 2, 3 статті 346, частиною 2 статті 347, статті 348, статті 348-1, статті 349, статті 349-1, частиною 3 статті 350, частиною 2 статті 352, частиною 2 статті 373, частиною 3 статті 377, статті 379, частиною 3 статті 398, частинами 2, 3 статті 399, статті 400, частинами 2, 3, 4 статті 405, частиною 4 статті 410, статті 433, статті 438, статті 439, статтями 441 - 444, статті 446».

Проект, як і більшість аналогічних, не враховує антикорупційну та стимулюючу спрямованість «Закону Савченко», а також не приділяє належної уваги процедурним аспектам запровадження пропонованих змін.

Проект 5335 від 01.11.2016 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення процедури відводу.

Як зазначається у пояснювальній записці, нині у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві відвід розглядається тим самим складом суду з участю судді, якому заявлений такий відвід. При одноособовому розгляду справи суддя вирішує заяву про власний відвід самостійно. Разом з тим в процесі про адміністративні правопорушення інститут відводу повністю відсутній та використовується суддями «за аналогією». В кримінальному процесі відвід судді, що здійснює судочинство одноособово, розглядається іншим суддею цього ж суду. Проектом пропонується запровадити уніфіковану систему розгляду заяв про відвід та самовідвід в адміністративному, господарському та цивільному судочинстві, а також запровадити інститут відводу в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення. Передбачається така загальна схема розгляду заяви про відвід (самовідвід) судді: 1) Заява про відвід або самовідвід судді, що входить до складу колегії суддів, кільком членам колегії суддів або всьому складу колегії розглядається цієї ж колегією суддів; 2) заява про самовідвід судді, що розглядає справу одноособово здійснюється тим же суддею; 3) заява про відвід судді, що розглядає справу одноособово, якщо вона подана за 2 дні до дня судового засідання або раніше, розподіляється на іншого суддю цього ж суду, який вирішує її без виклику сторін (суддя, якому заявлений відвід, може подати письмові пояснення); 4) заява про відвід судді, що розглядає справу одноособово, якщо вона подана пізніше, ніж за 2 дні до дня судового засідання, розглядається тим же суддею, якому заявлений відвід; 5) як виняток у кримінальному процесі заява про відвід судді, який розглядає справу одноособово, завжди розглядається іншим суддею, коли б вона не була подана. Також пропонується запровадити механізм відводу в процесі розгляду справи про адміністративні правопорушення. При цьому окремо прописується порядок відводу члена колегіального органу, що здійснює розгляд таких справ у визначених законом випадках – за аналогією із відводом судді у колегії суддів. Окремо пропонується запровадити процедуру відводу посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення – заява про відвід має розглядатися її керівником. Право суду залишати без розгляду заяву про відвід, яка подана повторно з тих самих підстав не виходячи до нарадчої кімнати уніфікується і запроваджується в усіх видах судочинства.

Ініціатива видається доволі слушною, що не виключає необхідності ретельного опрацювання її вираження в пропонованих конкретних нормативних приписах.

Проект 5336 від 01.11.2016 (Одарченко Ю. В.) про Конституційний Суд України.

Одноосібний ініціатор проекту пропонує текст нової редакції Закону України «Про Конституційний Суд України. В списку авторського колективу зазначено ще два помічника-консультанта народного депутата України. Проект має на меті практичну реалізацію новацій, які були запроваджені внаслідок конституційної реформи в частині правосуддя. Йдеться, зокрема, про те, що склад Конституційного Суду України має формуватися на конкурсних засадах; Конституційний Суд України отримав додаткові повноваження щодо перевірки змісту питань, які виносяться на всеукраїнський референдум за народною ініціативою; запроваджено інститут конституційної скарги, суд позбавлено повноважень із тлумачення законів України; для всіх громадян України відкрито доступ до суду. Відповідно, проект передбачає комплексне врегулювання порядку організації та діяльності Конституційного Суду України, у тому числі і процесуальні аспекти розгляду конституційних подань та звернень.

Утім, значний обсяг проекту – 188 статей і 15 пунктів прикінцевих та перехідних положень (105 сторінок) – унеможливлює належний аналіз проекту в межах цього огляду.

Проект 5342 від 02.11.2016 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо вдосконалення контролю за дотриманням законних вимог народного депутата України, Рахункової палати, члена Рахункової палати).

Пропонується закріпити такі положення: Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 188-19 «Невиконання законних вимог народного депутата України, Рахункової палати, члена Рахункової палати» КУпАП, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем знаходження органів, уповноважені посадові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. У разі неможливості під розписку вручити екземпляр протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-19 КУпАП, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності – екземпляр протоколу про вчинення адміністративного правопорушення направляється за місцем знаходження установи, підприємства, організації посадової (службової) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який може бути отриманий уповноваженою особою установи, підприємства, організації. У цьому разі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов’язана повернути екземпляр протоколу з відомостями, які зазначені у ст. 256 КУпАП, рекомендованим листом з повідомленням про вручення особі, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. В разі, якщо протягом чотирнадцяти днів особа, яка склала, направила екземпляр протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, не отримала від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повернутий екземпляр протоколу про вчинення адміністративного правопорушення з відомостями, які передбачені у ст. 256 КУпАП – це не перешкоджає надсиланню органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-19 КУпАП. Крім того, уточнюється порядок складання протоколу, а саме зазначається, що у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання відомостей, які передбачені ст. 256 КУпАП, в протоколі робиться відповідний запис про це. Уточнюється, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки «в усній або письмовій формі».

Будь-які уточнення процедури слід вітати, водночас ініціатива щодо заміни вимоги вручити під розписку екземпляр протоколу про вчинення адміністративного правопорушення на право надіслати такий протокол «за місцем знаходження установи, підприємства, організації посадової (службової) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який може бути отриманий уповноваженою особою установи, підприємства, організації» не є рівнозначною, а отже дещо звужує права особи. Особливо неоднозначною ця ініціатива є з огляду на доволі розпливчастий характер норм ст. 188-19, особливо частини 1: «Недодержання встановлених законом строків надання відповіді на звернення народного депутата України, надання неправдивої або неповної інформації на таке звернення».

Проект 5358 від 04.11.2016 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо резерву на заміщення вакантних посад суддів.

Раніше тим же народним депутатом були внесені два однойменні проекти про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» щодо продовження дії результатів кваліфікаційного іспиту для призначення на посаду судді 2429а-1 від 03.08. 2015 (див. Бюлетень № 34), який 03.02.2016 був повернутий на доопрацювання ініціатору внесення, та 4124 від 22.02.2016 (див. Бюлетень № 62), який був відкликаний 06.09.2016.

На відміну від попередніх проектів, проект 5358 вносить зміни не до пункту 15, а до пункту 29 Прикінцевих та перехідних положень названого закону. Пропонується поширити положення даного пункту на осіб, у яких, трирічний строк дії результатів їх кваліфікаційних іспитів закінчився протягом 90 днів після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Проект 5359 від 04.11.2016 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо створення рівних можливостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та недопущення дискримінації особи за майновою ознакою.

Пропонується визначити, що передбачене для Ради адвокатів України право встановлювати плату за складення кваліфікаційного іспиту слід обмежити вимогою щодо того, що розмір такої плати не  має бути більшим від двох мінімальних заробітних плат. Також зазначається, що стажування в Україні відбувається на безоплатній основі, плата за організацію та проходження стажування органами адвокатського самоврядування не стягується. Розмір винагороди за керівництво стажуванням може встановлюватися окремо за домовленістю між стажистом адвоката та адвокатом-керівником стажування, але у розмірі не більше трьох мінімальних заробітних плат.

Пропозиція унормувати максимальний розмір плати за складення кваліфікаційного іспиту та за проходження стажування особами, які бажають отримати свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, видається цілком слушною. Водночас бажано було б аргументувати пропозиції щодо конкретного пропонованого розміру оплати в обох випадках. Крім того, оскільки стажування є тривалим процесом, треба уточнити, якого періоду стосується запропонований у проекті максимальний розмір плати за керівництво стажуванням (місяць, рік, весь строк стажування тощо).

Проект 5360 від 04.11.2016 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо окремих питань здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження).

Пропонується доповнити названий кодекс ст. 32-1 «Особливості визначення підсудності розгляду клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування та здійснення спеціального судового провадження», в якій передбачити таке: Розгляд клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування здійснює слідчий суддя місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Спеціальне судове провадження здійснює суд у межах територіальної юрисдикції. У разі необхідності забезпечення оперативності та ефективності спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження за вмотивованим зверненням Генерального прокурора, керівника регіональної прокуратури, їх перших заступників та заступників Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ може визначити інший, ніж передбачений у частині першій та другій цієї статті, суд для розгляду відповідних клопотань та здійснення спеціального судового провадження. Питання про визначення такого суду вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не пізніше п’яти днів з дня отримання такого звернення, про що постановляється вмотивована ухвала. Пропонується подовжити до 20 листопада 2019 року (зараз межа – 15 квітня 2017 року) дію положень пункту 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення». Також уточнюється, що передбачені названим пунктом вимоги, поширюються на кримінальні провадження, у яких підозрюваний на момент звернення до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування або обвинувальним актом оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Кримінальні провадження, у яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування щодо злочинів, передбачених цим пунктом, і обвинувальні акти направлені до суду до 20 листопада 2019 року, а так само кримінальні справи, які станом на цю дату перебувають на розгляді суду, розглядаються з урахуванням правил спеціального судового провадження та особливостей, визначених цим пунктом. Як зазначається у пояснювальній записці, на сьогодні у Кримінальному процесуальному кодексі України наявна правова прогалина, яка дає підстави для неоднозначного розуміння правил підсудності і визначення суду, який уповноважений розглядати клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування та здійснювати спеціальне судове провадження. У зв’язку з цим, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження в частині швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, додержання розумних строків кримінального провадження, підготовлено даний проект. Також з метою уникнення надмірного судового навантаження, яке може виникнути у зв’язку з великою кількістю поданих органами досудового розслідування клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування, та здійсненням спеціального судового провадження проектом пропонується закріпити право Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначати підсудність таких проваджень за вмотивованим зверненням Генерального прокурора, керівників регіональних прокуратур, їх перших заступників та заступників.

Насамперед слід звернути увагу на слабку аргументацію пропонованих ініціатив, зокрема зміни до пункту 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» ніяк не аргументовані загалом. За таких умови видається доволі сумнівним сенс внесення змін, особливо враховуючи те, що деякі з них, як це і зазначено в пояснювальній записці, пов’язані з очікуваними негараздами через прийняття інших змін, пропонованих проектом.

 

Культура та освіта

 

Проект 5324 від 01.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо визнання національних видів спорту.

Як зазначається в пояснювальній записці, проект розроблено Міністерством молоді та спорту України за ініціативи низки всеукраїнських громадських об’єднань з метою сприяння національному відродженню через розвиток українських національних видів спорту. Метою проекту декларовано визначення на законодавчому рівні поняття національних видів спорту та особливостей діяльності спортивних федерацій, що сприяють розвитку національних видів спорту, сприяння національному відродженню національно-культурних традицій та патріотичному вихованню, популяризації серед українців здорового способу життя і фізичної культури, розвитку національних видів спорту. Пропонується поруч з «олімпійськими», «неолімпійськими» та іншими видами спорту вирізняти національні види спорту, тобто «види спорту, засновані на національно-культурних традиціях». Також дається визначення національного спорту як напряму спорту, пов’язаного з організацією та проведенням спортивних змагань з національних видів спорту та підготовкою спортсменів до цих змагань. Зазначається, що у разі відсутності відповідної міжнародної спортивної федерації статус національної спортивної федерації, що сприяє розвитку національних видів спорту, надається за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту. Передбачається створення національних збірних команд з визнаних в Україні національних видів спорту.

Проект, як видається, розрахований на певну перспективу, яка має бути реалізована вже у підзаконних нормативно-правових актах. У нинішньому вигляді він залишає занадто багато питань, зокрема й те, про які власне національні види спорту йдеться. В літературі їх коло обмежене кількома видами гопака («бойовий», «рукопаш», «асгарда») та іграми спортивного характеру «ковінька» та «квадрат». Крім того, є питання щодо співвідношення між національними та іншими, зокрема олімпійськими видами спорту. Так, хокей юридично визнаний у Канаді національним видом спорту. У разі прийняття змін до закону постане питання в Україні така федерація має бути національною чи олімпійською? І хокеєм справа не обмежується. Та ж ситуація з волейболом (Шрі Ланка), боротьбою (Іран) тощо.

Проект Постанови 5347 від 03.11.2016 (Кривенко В. М.) про внесення змін до розділу 1 додатку до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році» щодо відзначення 25-ої річниці підтвердження Акта про державну незалежність України.

Пропонується додати до переліку пам’ятних дат та ювілеїв, які цього року відзначатимуться на державному рівні «25 років з дня підтвердження Акта про державну незалежність України (01.12.1991)».

Загалом згаданий документ правильно називається «Акт проголошення незалежності України». Окрім того, в оригінальному тексті проекту неправильно вживалася форма «акту» замість належного «акта». Сама ж дата щороку визначається на державному рівні без спеціальної постанови, зокрема через видання Указу Президента України про відзначення державними нагородами України з нагоди … річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року.

Проект Постанови 5353 від 03.11.2016 (Ляшко О. В.) про урочисте відзначення на державному рівні 25-річниці створення Збройних Сил України (у 2016 році).

З метою вшанування героїзму захисників державності та територіальної цілісності України, військо-патріотичних традицій і звитяг Українського народу пропонується у 2016 році урочисто відзначити на державному рівні 25-ту річницю створення Збройних Сил України.

Проекти обох постанов викликають сумнів не стільки щодо змісту, скільки щодо вибірковості обраних для відзначення подій. У 1991 році, 25 років тому, Україна стала незалежною державою і багато що в той рік було вперше. Видається доцільним передбачити комплексне святкування такої річниці, а не ухвалювати безліч актів стосовно окремих подій. Тим більше вже після того, як відбулося святкування Дня незалежності.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 5320 від 31.10.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оформлення спадщини у селищах міського типу).

Основні запропоновані зміни пов’язані із поширенням на селища міського типу запровадженого для сіл інституту посадових осіб органу місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій. Ініціатори проекту посилаються на численні звернення від голів селищ міського типу, які прагнуть забезпечити громади максимально зручними та комфортними послугами. Інші зміни стосуються того, аби скасувати вимоги до посадових осіб органу місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, пройти протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України у разі, якщо такі особи у встановленому законодавством порядку раніше отримали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Такі зміни автори аргументують тим, що у зв’язку з масовим рухом державного нотаріату в приватний сектор слід передбачити можливість переходу державних нотаріусів до органів місцевого самоврядування з метою виконання функцій з оформлення спадкового майна.

Проект 5321 від 31.10.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо здешевлення вартості житлово-комунальних послуг для побутових споживачів).

Пропонується установити, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання житлово-комунальних послуг для побутових споживачів, а також операції, пов’язані із забезпеченням побутових споживачів природним газом внутрішнього видобутку, зокрема таким, що придбавається для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, а саме операції з: видобування природного газу, виробництва природного газу як товарної продукції, яка відповідає стандартам, що встановлені чинним законодавством України, транспортування природного газу до споживача.

Проект 5293-1 від 03.11.2016 (Королевська Н. Ю.) про дитяче харчування.

Альтернативний однойменному урядовому проекту 5293 від 20.10.2016. Є повторним внесенням однойменного проекту 3808-1 від 09.02.2016 від тих же народних депутатів (див. Бюлетень № 60), який був відкликаний 16.05.2016 після того, як був відкликаний аналогічний проект, поданий попереднім урядом. Відмінностей між текстами проектів 5293-1 та 3808-1 не помічено.

Проект 5365 від 04.11.2016 (Сисоєнко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про дитяче харчування» щодо удосконалення законодавства у сфері дитячого харчування.

Проект передбачає численні (8 сторінок змін) та різносторонні зміни до названого закону. Фактично йдеться про його нову редакцію (насамперед нову редакцію Розділу ІІІ). З огляду на це слід звернути увагу на те, що в парламенті нещодавно зареєстровані два проекти законів про дитяче харчування 5293 від 20.10.2016 (Кабінет Міністрів України) (див. Бюлетень № 96) та 5293-1 від 03.11.2016 (Королевська Н. Ю.) (див. вище). Відповідно, даний проект доцільно розглядати в комплексі із зазначеними ініціативами.

Проект 5354 від 03.11.2016 (Рибак І. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з небезпечними відходами.

Проект з незначними, переважно редакційними, уточненнями повторює проект 2950 від 22.05.2015 (Тригубенко С. М.) про внесення змін до Закону України «Про відходи» (щодо поводження з небезпечними відходами) (див. Бюлетень № 23), який 21.04.2016 не був прийнятий парламентом, а також містить одну зі статей проекту 3198 від 30.09.2015 (Недава О. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами щодо запобігання негативної дії відходів кінцевого споживання продукції на навколишнє природне середовище (див. Бюлетень № 42), який 01.11.2016 включено до порядку денного.

Проект 5361 від 04.11.2016 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання переказу коштів.

Пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про Національний банк України», «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Всього 18 сторінок змін, що практично виключає можливість охопити їх в межах цього огляду. Як зазначають автори проекту у пояснювальній записці, запропоновані в ньому зміни мають за мету удосконалити регулювання платіжних систем, упорядкувати діяльність небанківських фінансових установ на ринку платіжних послуг, надати право небанківським фінансовим установам здійснювати випуск електронних грошей, удосконалити порядок здійснення оверсайту платіжних систем, привести національне кримінальне законодавство до вимог європейського законодавства.

Враховуючи обсяги змін, проект потребує ретельної уваги спеціалістів. Слід також зазначити, що проект перебуває у прямому зв’язку з проектом 3669 від 17.12.2015 (Рибалка С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо надання послуги переказу коштів (див. Бюлетень № 53), який 01.11.2016 був включений до порядку денного. Окремо слід зазначити, що проект є достатньо неохайним. Зокрема стаття третя фігурує в ньому двічі зі змінами до різних законів.

Проект 5362 від 04.11.2016 (Шаповалов Ю. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності колісних транспортних засобів.

Пропонується в Законі України «Про дорожній рух» установити таку заборону: «З 1 листопада по 1 квітня не допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів з технічною допустимою загальною масою до 3,5 тонни включно, легкових та вантажопасажирських автомобілів з технічно допустимою загальною масою понад 3,5 тонни, а також автобусів з технічно допустимою загальною масою до 5 тонн, які не обладнані зимовими шинами на всіх колесах транспортного засобу». Відповідно, вимоги частини першої ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити положенням про те, що караним є керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, «у тому числі не обладнаним зимовими шинами у період з 1 листопада по 1 квітня».

Проект 5364 від 04.11.2016 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів.

Проект є незначною мірою доопрацьованим проектом 3584 від 04.12.2015 (Ар’єв В. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері паркування транспортних засобів (див. Бюлетень № 51), який не був прийнятий 12.07.2016.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори