пошук  
версія для друку
20.12.2016 | Володимир Бацунов

«Сидимо в хаті – ілюзія хоч якогось захисту»

   

Авдіївка – весь час під обстрілом. Як повідомляв прес-центр штабу АТО, 12 грудня Авдіївка потрапила під вогонь мінометів, гранатометів та великокаліберних кулеметів; 13 грудня російсько-окупаційні війська вели вогонь по Авдіївці з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї; 14 грудня окупанти обстрілювали Авдіївку з мінометів, гранатометів, великокаліберних кулеметів; 15 грудня бойовики обстрілювали Авдіївку з гранатометів та стрілецької зброї.

Це кожного дня, і кожної ночі. Повідомлення зі ЗМІ про геть зруйнований приватний будинок у наслідок прямого попадання міни 13 грудня наших співрозмовників не дивує – тут таке щодня, кажуть вони, вчора он теж дах на хаті згорів – снаряд потрапив у димохід. На питання, де цей будинок і чи можна його побачити, кажуть, що скоріше за все в районі «промки» (район «Промзона»), яку постійно обстрілюють. А показати відмовляються, бо там небезпечно, і снайпери стоять – собі дорожче. «Як би ви приїхали рік тому, ми б вас у свої домівки повели, а тепер ми все відновили. От, у жінки, співробітниці, снарядом танковим стіну знесло – крізь дірку в хату заходила».

Звідки й хто стріляє – незрозуміло. Особливо, коли повітря розріджене через мороз. Гудіння таке стоїть – кулемети, постріли, вибухи… З якої зброї взагалі стріляють – неясно. «Раніше, – каже співрозмовниця, – знали: це гаубиця вистрілила, це – танк… а зараз щось шипить… міномет? Своєрідне таке шипіння».

Розповідає жінка: «Вчора (14 грудня) телефонують, кажуть: не виходь, бо по вулиці кулі летять». На питання, чи в когось влучило, отримуємо відповідь: «Ніхто нікого не опитував. З найближчими сусідами все гаразд». І далі: «Я вчора йшла – жодного собаки на вулиці нема, з усіх боків щось летить, гримає, а я до дому йду – з їжею. Страшно. Бува, як гримне… Як до цього підготуватися? Сидимо в хаті – ілюзія того, що хоч якийсь захист».

У місті – 1 800 «організованих» дітей. Це ті, що ходять до школи чи в дитячий садок, а скільки «неорганізованих» (до 3 років, що сидять з мамами, або такі, що за медичними показниками нікуди не ходять) – ніхто не знає. Точна цифра «організованих» відома, бо озвучувалась, коли приїздило обласне начальство з департаменту освіти – певна організація готує для дітей подарунки. Також анонсовано відкриття в Авдіївці опорної школи на базі школи № 2.

З семи шкіл працюють дві, та й школярів зараз 1 350 – удвічі менше, ніж до війни, адже багато дітей виїхали з батьками.

Вікна, що виходять на «промку», закладені мішками з піском.

Буквально поруч зі школою № 2 розташована школа № 5 – її теж відновлюють: замінили всі вікна, яки повилітали під час обстрілів. Кажуть, що хотіли у приміщенні влаштувати казарми, але зрештою цього не зробили.

А ще хотіли забрати під казарму приміщення протитуберкульозного диспансеру – зручний двір, паркан – заїжджай транспортом, ставай, – але від цієї ідеї відмовилися, коли узнали «правду жизні»: раніше тут лежали смертники – ті, від кого всі відмовилися. Коли людина помирає від туберкульозу, вона виділяє туберкульозну паличку у великій кількості – паличка, сказати б, шукає нового господаря. Помирав чоловік, який усе життя провів у тюрмах – грудна клітина провалилася, було видно ребра. Помирав повільно й тяжко, бо мав здорове серце.

Днями через знеструмлений «Коксохім» світло зникло скрізь у місті. «Запасайтеся свічками й сірниками, добре, якщо є гасова лампа, і гас до неї – таке у будь-яку мить може статися». Свічками й сірниками ми запаслися, але не було води. Зрештою, воду дали – крижану, але й це вже щось.

Крамниці й базари працюють, опалення є.

А радіослухачів, серед іншого, тішить «радио, которому доверяют» – «Радио Республика». Мовлення йде з окупованого Донецька. Новини про обстріли території «молодої республіки» збройними силами України або українськими силовиками перемежаються «новинами культури» (приміром, інформацією про гастролі Свердловського театру музичної комедії в Донецьку після тридцятирічної перерви: прозвучали шлягери радянської естради та російські народні пісні), закликами до дітей писати листи Діду Морозу (автори найкращих отримають якісь-там призи та будуть запрошені на ялинку десь-там), повідомленнями про наукове життя (скажімо, про міжнародну конференцію: 200 учасників, 13 доповідей, гості з ЛНР, Тунісу тощо), зверненнями «ГАИ МВД ДНР» на кшталт: «Уважаемые водители! Уступайте дорогу пешеходам!», сердитими матеріялами про російський телеканал «Дождь», прогнозами погоди і таке інше. А ще на цьому радіо звучить «буржуазна» музика: ABBA, Pink Floyd, Стіві Вандер. Перелічене в комплексі викликає враження, ніби перебуваєш десь на Марсі… Або, можливо, на Місяці.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори