пошук  
версія для друку
05.01.2017 | Наталя Сарматицька

Якщо претензії банку є завищеними

   

Правники Чугуївської правозахисної групи відстояли інтереси чоловіків, до яких позивалися банки.

Історія перша: комерційний банк вимагав стягнення понад 11 тис грн, хоча борг особи у 2006 році складав лише близько 200 грн.

Житель Чугуєва Костянтин Клименко* у 2005 році, коли мав певні матеріальні складнощі, уклав договір з банком. Відповідно до документа, фінансова установа надала кредит у розмірі 1340,27 грн. зі сплатою відсотків за користування позикою. До кінця 2006 року заявнику залишилося сплатити близько 200 грн. Проте з певних причин зробити це він своєчасно не зміг.

Наприкінці 2015 року банк вирішив зробити Костянтинові «новорічний сюрприз» і звернувся до суду із позовом про стягнення вже понад 11 тис. грн.

У ході судового розгляду банк надав виписку з поточного рахунку боржника (зарплатної карти), в якій зазначив, що в 2012 році списував у листопаді та грудні по 40 коп. щомісячно – нібито для погашення заборгованості. Реально ж ця операція була виконана для штучного переривання перебігу строку позовної давності та нарощення боргу за кредитом.

Але банк не врахував того, що самовільне списання коштів після 6 років з моменту закінчення дії договору вже є порушенням строків позовної давності, і така операція є незаконною.

Саме тому суд погодився з висновками юристів Чугуївської правозахисної групи та задовольнив вимогу пана Клименка щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, і в задоволенні позовних вимог банку відмовив у повному обсязі.

Історія друга: державний банк, що 4 роки не висував ніяких претензій фінансового характеру, зненацька «згадав» про борг та вирішив його повернути в судовому порядку.

До Чугуївської правозахисної групи за правовою допомогою звернувся Павло Олексійович*, який розповів, що в 2006 року уклав з банком кредитний договір, за яким отримав грошові кошти на придбання товарів.

Після того позичальник сплатив левову частку боргу, але… Втім, банк жодного разу ні в телефонному режимі, ні в письмовому вигляді не звертався до боржника з вимогою чи претензією. Це дає право припустити, що банківська установа, ймовірно, свідомо сприяла збільшенню розміру заборгованості за кредитним договором.

Юристи ЧПГ наполягали на тому, що розмір заборгованості та пені є значно завищеним по відношенню до самого «тіла» кредиту.

До того ж, з вимогами про стягнення заборгованості банк звернувся лише через 4 роки після останньої плати за кредитом. Слід зазначити, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Правник Чугуївської правозахисної групи – представник Павла Олексійовича – в суді зазначив, що позовна давність за основною вимогою сплила, поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не наведено.

Саме тому, у задоволенні позову банку до Павла Олексійовича суд першої інстанції відмовив у повному обсязі.

Щоправда, позивачем було подано апеляційну скаргу на вказане рішення. Проте Апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку, а тому у колегії суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не виникло.

Підсумовуючи, зазначимо, що в наш час дуже поширеною є практика отримання кредитів, однак не кожен спроможен до кінця їх оплатити, не кажучи вже про банківські відсотки. Кредитний договір, зазвичай, має свої «підводні камені», тому навіть при укладанні даної угоди, щоб захистити себе, варто звернутися за правовою допомогою. А в разі виникнення судового спору з банком необхідна допомога досвідченого юриста, оскільки самостійно виграти суперечку з фінустановою майже неможливо.

* Імена змінені з етичних міркувань.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори